ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа № 925/568/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участі представників сторін: позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреностями, відповідача – ОСОБА_4, ОСОБА_5 за довіреністю, ОСОБА_6 за посадою (директор), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» про стягнення 3997420 грн. 09 коп.,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2016 року позивач – комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом (вх. № 10475 від 27.05.2016) до товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» (далі - відповідач), у якому просив, на підставі укладеного ними договору № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості, стягнути з відповідача на свою користь 2286608,48 грн. основного боргу, 1020052,44 грн. інфляційних втрат, 117008,06 грн. 3% річних, 413688,52 грн. пені, 160062, 59 грн. штрафу, що разом складає 3997420, 09 грн., та відшкодувати понесені судові витрати – сплачений судовий збір у сумі 59961,30 грн.

Позовні вимоги позивачем мотивовані тим, що з укладенням сторонами договору № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості відбулася новація договірних зобов’язань на підставі п. 2 ст. 604 ЦК України, тобто відбулось припинення первісних зобов’язань по договорам про надання фінансової допомоги, про переуступку боргу, отримання матеріалів та послуг і виникло нове спірне зобов’язання, яке відповідачем безпідставно не виконується.

Відповідач, в порядку ст. 59 ГПК України, 30.06.2016 року за вх. № 12918 подав письмовий відзив на позовну заяву, а 19.07.2016 року за вх. №№ 14405, 14407 додаткові письмові пояснення до відзиву, за змістом яких заперечував проти позову з мотивів його безпідставності, а саме – неукладеності договору № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості і його суперечності нормі ч. 2 ст. 604 ЦК України.

Позивач 06.09.2016 року за вх. №№ 18048, 18049 і 13.09.2016 року за вх. № 18667 подав письмові пояснення і документи, якими додатково обґрунтовував позовні вимоги та спростовував заперечення відповідача на позов.

У судовому засіданні позивач в особі своїх представників позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і додаткових письмових поясненнях, підтримав і просив суд задовольнити повністю, представники відповідача позов не визнали і в його задоволенні просили суд відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна і резолютивна частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд у задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 06.08.2013 року позивач – комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» і відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» склали ОСОБА_7 звірки взаємних розрахунків. ОСОБА_7 цього ОСОБА_7 вбачається, що сторони, які його підписали, дійсно цього числа провели перевірку взаємних розрахунків згідно показників обліку по наданих послугах за теплопостачання за затвердженими тарифами і цінами та іншими послугами за період з 01.05.2010 по 31.07.2013 року, станом на 01.08.2013 року сальдо становить 2286608,48 грн. на користь КП «Смілакомунтеплоенерго».

Після цього, 12.08.2013 року ним, позивачем – комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго» в особі директора ОСОБА_8, як «кредитором» з однієї сторони, і відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» в особі директора ОСОБА_6, як «боржником» з другої сторони, було укладено Договір № 1 про реструктуризацію заборгованості (надалі – Договір).

Статтею 1 договору сторони цього договору визначили Предмет договору і домовились про таке:

п. 1.1. – в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (надалі – «реструктуризація»), що виникла у боржника перед кредитором за Договорами про надання фінансової допомоги, Договорами про переуступку боргу та Договорами на отримання матеріалів та послуг.

Статтею 2 договору сторони погодили умови та порядок погашення заборгованості, зокрема:

п. 2.1. – загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1. цього договору, складає 2286608,48 грн., який утворився з 05.05.2010 по 01.08.2013 року станом на 01.08.2013 року;

п. 2.2. – боржник зобов’язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1. цього договору, шляхом сплати зобов’язання частинами відповідно до графіка погашення заборгованості, оформленого додатком № 1 до даного договору. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

Пунктами 3.4. ст. 3, 5.1. ст. 5, 6.5. ст. 6 договору сторони також погодили що: за прострочення виконання зобов’язань, вказаних у п. 2.2. цього договору, боржник зобов’язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу; цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30.09.2015 року, а в частині виконання зобов’язань за договором – до їх повного здійснення; сторони підтверджують, що цей договір підписано ними при повному розумінні його термінології та умов, а також уповноваженими на його підписання представниками сторін.

У Договорі значиться, що зі сторони боржника ТОВ «Сміла Енергоінвест» його підписує директор товариства ОСОБА_6, у цій графі договору є підпис особи, що його підписала і печатка ТОВ «Сміла Енергоінвест».

11.11.2013 року за вих. № 208, 13.03.2014 року за вих. № 36, 15.06.2015 року за вих. № 75 позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами (претензією), в яких зазначав, що договір № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості відповідачем не виконується, грошові кошти, визначені цим договором, не сплачуються у зв’язку з чим вимагав сплати грошових сум основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних і штрафних санкцій, визначених договором, та попереджав, що у разі невиконання заявлених вимог у повному обсязі позивач змушений буде звернутись до суду за їх примусовим задоволенням. Зазначені вимоги відповідачем отримані, проте ним не виконані, відповіді не надані.

За розрахунком позивача, викладеним у позовній заяві, на момент звернення з позовом до суду, тобто станом на 25.05.2016 року, сума боргу відповідача становить 2286608,48 грн. і утоворилась за 31 місяць прострочення зобов’язання з 01.10.2013 по 25.05.2015року, за прострочення цього грошового зобов’язання за період з листопада 2013 по квітень 2016 року, відповідно до ст. 625 ч. 2 ЦК України, нараховано 1020052,44 грн. інфляційних втрат, з 01.11.2013 по 31.05.2016 року117008,06 грн. 3% річних, відповідно до п. 3.4. договору нараховано 413688,52 грн. пені за шість місяців прострочення та 160062,59 грн. штрафу у розмірі 7% від суми основного боргу, а разом – 3997420,09 грн.

Вимога позивача про стягнення вищезазначеної спірної суми заборгованості є предметом спору у справі, що розглядається.

За твердженням позивача, спірні правовідносини сторін виникли із договору № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості, укладеного сторонами, цей договір укладений у відповідності до норми ч. 2 ст. 604 ЦК України, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті їх прав і зобов’язань за цим договором.

Загальні положення про зобов’язання і договір визначені розділом І і ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини – главою 16 розділу IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов’язання, відповідальність за порушення зобов’язання – главою 51 розділу I книги 5 ЦК України, розділом V ГК України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій; майнові права та майнові обов’язки суб’єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов’язує виникнення майнових прав та обов’язків суб’єктів господарювання.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у відповідній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Законом України від 15.04.2014 року № 1206 в абзаці 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України слова «та скріплюється печаткою» виключені.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 598, ч. 2 ст. 604 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1-3 статті 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237, ч. 1 ст. 238 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, із вищенаведених норм законодавства у відповідній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, слідує, що для виникнення зобов’язання (правовідношення), необхідні підстави, якими зокрема є договір (правочин). Договір вважатиметься укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а договір, в разі його укладання юридичними особами в письмовій формі, підписаний уповноваженими на це особами та скріплений печатками. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Обгрунтовуючи заперечення проти позову представник відповідача в особі директора товариства ОСОБА_6 надав письмові пояснення від 19.07.2016 року вх. № 14407 і усні пояснення в засіданні суду із яких вбачається, що договір № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості і додаток № 1 до нього від його імені підписаний не ним, а невідомою особою. Будучи уповноваженою на підписання господарських договорів на той час особою, наміру на його укладення не мав, умови договору не погоджував, повноважень на його укладення (підписання) іншим особам не передавав. Відповідно до ОСОБА_9 товариства, укладення господарських договорів на суму понад 1000000 грн. директором товариства є перевищенням його повноважень, оскільки для цього потребується погодження загальних зборів товариства, якого на укладення спірного договору не було.

ОСОБА_9 товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що вищим органом управління товариства є Загальні збори учасників. Загальні збори учасників товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган – Директор та встановлюють його компетенцію. Директор підзвітний Загальним зборам учасників товариства і організовує виконання їх рішень. В межах наданих повноважень директор товариства укладає господарські та інші договори на суму, яка не перевищує 1000000 грн. без погодження Загальних зборів, а на суму, яка перевищує 1000000 грн. - за погодженням із Загальними зборами, виконує без довіреності від імені товариства дії, що пов’язані з господарською діяльністю, представляє його у відносинах з усіма підприємствами, установами та громадянами, видає доручення, довіреності, вирішує всі питання діяльності товариства в межах прав, що надані йому Зборами учасників крім тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів учасників товариства. В разі відсутності директора його обов’язки виконує заступник директора або призначена ним особа за його дорученням (п.п. 8.1., 8.4., 8.5. ст. 8, п.п. 9.6.1., 9.6.2., 9.6.4., 9.6.13).

ОСОБА_7 витягу із ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців на товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» вбачається, що керівником цього товариства і підписантом з 03.10.2012 року є ОСОБА_6

Зазначені вище обставини свідчать, що договір № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості зі сторони боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» підписаний не уповноваженою на це особою товариства, а іншою невідомою особою і з перевищенням повноважень директора товариства, як його виконавчого органу, а значить – всупереч інтересам товариства, нормам ч. 2 ст. 207 ЦК України.

В обґрунтування заперечень проти відзиву на позов відповідача позивачем подано, а судом долучено до матеріалів справи:

витяг із протокола № 18/07/12 від 18.07.2012 року засідання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», яким було вирішено погодити призначення комерційним директором і виконуючим обов’язки директора товариства ОСОБА_10 з правом підпису, зокрема, договорів та інших правочинів, право підпису яких надано директору товариства;

листи товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» № 2092 від 12.09.2012 року, № 2419/1 від 19.09.2012 року, адресовані до КП «Смілакомунтеплоенерго», додаткову угоду № 1 від 11.10.2012 року до договору позички транспортних засобів № 2 від 28.01.2012 року, укладеного сторонами, підписані від товариства ОСОБА_10, ОСОБА_11 як директорами цього товариства;

довіреність від 23.11.2012 року, видану директором товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» ОСОБА_6 ОСОБА_10, якою уповноважено останнього представляти інтереси товариства і укладати від імені і в інтересах товариства будь-які правочини;

листи № 267 від 29.11.2012 року, № 151 від 30.05.2013 року від КП «Смілакомунтеплоенерго», адресовані до ТОВ «Сміла Енергоінвест» в особі директора ОСОБА_6, якими підприємство просило товариство для оформлення та підписання договору про реструктуризацію заборгованості надати установчі та реєстраційні документи товариства, та документи, які підтверджують призначення ОСОБА_6 директором товариства, підписати акти звірок взаєморозрахунків.

Позивачем також подано суду акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 31.10.2015 року між ТОВ «Сміла Енергоінвест» і КП «Смілакомунтеплоенерго», підписаний зі сторони ТОВ «Сміла Енергоінвест» директором товариства ОСОБА_6 і головним бухгалтером ОСОБА_12, який, на думку позивача свідчить про схвалення товариством договору № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості. Проте, із зазначеного акту вбачається, що товариством визнається заборгованість у сумі 1945419,81 грн., а підприємство наполягає на заборгованості у сумі 2286608,48 грн., отже зазначене свідчить про протилежне, тобто про відсутність схвалення.

Вищенаведені докази, подані позивачем, оцінені судом у сукупності з іншими матеріалами справи, не спростовують висновку про підписання договору № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості зі сторони боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» не уповноваженою на це особою товариства, а іншою невідомою особою і з перевищенням повноважень директора товариства, як його виконавчого органу. Ці ж документи додатково свідчать про те, що станом на час укладання договору керівництву КП «Смілакомунтеплоенерго» було достеменно відомо про наявність обмежень у директора товариства на укладення господарських договорів, встановлених ОСОБА_9 товариства, про те, що директором товариства є саме ОСОБА_6, а не інша особа, та про відсутність схвалення цього договору в розумінні ч. 2 ст. 241 ЦК України.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що договір № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості, укладений сторонами у відповідності до норми ч. 2 ст. 604 ЦК України, є новацією, отже спірні зобов’язання, які виникли із цього договору є наслідком припинення зобов’язань за Договорами про надання фінансової допомоги, Договорами про переуступку боргу та Договорами на отримання матеріалів та послуг. Загальна сума нового зобов’язання погоджена сторонами у ОСОБА_10 звірки взаємних розрахунків від 06.08.2013 року.

ОСОБА_7 звірки взаємних розрахунків від 06.08.2013 року вбачається, що визнана сторонами заборгованість на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» станом на 01.08.2013 року в сумі 2286608,48 грн. виникла із господарських відносин по наданню послуг за теплопостачання та інших послуг за період з 01.05.2010 по 31.07.2013 року.

Рішеннями господарського суду Черкаської області задоволено позови КП «Смілакомунтеплоенерго» до ТОВ «Сміла Енергоінвест», стягнуто з відповідача на користь позивач:

від 28.02.2013 року у справі № 925/227/13-г – 35000 грн. позики, 35000 грн. штрафу, 1720,5 грн. судових витрат за договором про надання фінансової позики від 02.09.2010 року;

від 26.03.2013 року у справі № 925/314/13-г – 80000 грн. позики, 80000 грн. штрафу, 3200 грн. судових витрат за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 69 від 19.10.2010 року;

від 28.03.2013 року у справі № 925/263/13-г – 120000 грн. позики, 60000 грн. штрафу, 4800 грн. судових витрат за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 68 від 30.09.2010 року;

від 19.03.2013 року у справі № 925/228/13-г – 70000 грн. позики, 35000 грн. штрафу, 2800 грн. судових витрат за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 67 від 28.09.2010 року;

від 25.03.2013 року у справі № 925/264/13-г – 26000 грн. позики, 26000 грн. штрафу, 1720 грн. судових витрат за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 66 від 10.09.2010 року;

від 17.04.2013 року у справі № 925/409/13 – 13577,53 грн. боргу, 1720 грн. судових витрат за договором купівлі-продажу від 31.08.2010 року;

від 04.04.2013 року у справі № 925/356/13-г – 118708,40 грн. боргу, 2374,17 грн. судових витрат за договором купівлі-продажу від 20.06.2010 року;

від 26.03.2013 року у справі № 925/355/13-г – 74208,13 грн. боргу за товар, поставлений за договором купівлі-продажу від 31.05.2010 року, 1720,5 грн. судових витрат;

від 28.03.2013 року у справі № 925/315/13-г – 67800 грн. позики, 33900 грн. штрафу, 2712 грн. судових витрат за договором про надання поворотної фінансової позики від 29.07.2010 року;

від 28.03.2013 року у справі № 925/265/13-г – 45000 грн. позики, 45000 грн. штрафу, 1800 грн. судових витрат за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 64 від 27.08.2010 року;

від 25.04.2013 року у справі № 925/410/13-г – 15125,21 грн. боргу за товар, поставлений за договором купівлі-продажу від 30.07.2010 року, 1720,5 грн. судових витрат.

На виконання зазначених судових рішень судом видані накази і направлені стягувачу КП «Смілакомунтеплоенерго», за заявами стягувача постановами державних виконавців відкриті виконавчі провадження по їх примусовому виконанню та об’єднані у зведене виконавче провадження.

Вищенаведене свідчить, що зобов’язання боржника перед кредитором за Договорами про надання фінансової допомоги, Договорами про переуступку боргу та Договорами на отримання матеріалів та послуг, розстрочення погашення заборгованості за якими (реструктуризація) є предметом договору № 1 від 12.08.2013 року, не припинились, спори щодо їх наявності і розміру вирішені рішеннями господарського суду, перебувають на стадії примусового виконання в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України і Законом України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_7 звірки взаємних розрахунків від 06.08.2013 року і умов предмету договору не вбачається однозначно, які саме зобов’язання і в якому розмірі, що виникли із названих договорів, реструктуризуються, до акту увійшла заборгованість за надання послуг за теплопостачання, яка не є предметом договору реструктуризації.

Відтак, оскільки під час укладання договору № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості, яким розстрочено погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виник у боржника перед кредитором за Договорами про надання фінансової допомоги, Договорами про переуступку боргу та Договорами на отримання матеріалів та послуг, сторони не припинили первісних зобов'язань за зазначеними договорами, замінивши їх новим зобов'язанням між тими самими сторонами, такий договір не є новацією у розумінні частини другої статті 604 ЦК України. Подвійне стягнення однієї і тієї ж заборгованості суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність, порушує права і законні інтереси відповідача, про що останній обґрунтовано заявляє у запереченні на позов.

За змістом роз’яснень, викладених в п.п. 2.5., 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

З огляду на встановлені обставини справи та вищенаведені приписи законодавства суд вважає, що договір № 1 від 12.08.2013 року про реструктуризацію заборгованості сторонами не укладений, суперечить наведеним приписам цивільного законодавства, прав і зобов’язань, визначених ним не створює, тому вимоги позивача як в частині стягнення основного боргу, так і в частині стягнення пені і штрафу, які є способами забезпечення основного зобов’язання і похідними від основної вимоги, інфляційних втрат і 3% річних, які є складовою частиною основного боргу, визнає безпідставними.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Таким чином, відповідно до встановлених обставин справи та вищенаведених норм законодавства суд визнає позов не обґрунтованим, безпідставним, тому надає перевагу запереченням відповідача, а в задоволенні позову із зазначених у ньому підстав відмовляє повністю

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 19.09.2016 року.

Суддя В.М. Грачов