КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24060/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Самозайнятої особи, яка проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року Приватне підприємство «Деліція» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС України, в якому просило суд:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13 жовтня 2015 року №0003131701;

Визнати протиправною та скасувати вимогу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13 жовтня 2015 року №Ф-42/26-50-17-01;

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №0003141701 від 13 жовтня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, подано апеляційну скаргу, у якій податковий орган просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності дій при прийнятті спірних рішень та вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що Позивачем надано всі необхідні, належним чином оформленні, первинні документи, якими підтверджується правомірність включення самозайнятою особи, яка проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_2 до витрат грошові кошти на придбання офісного обладнання, облаштування офісу, канцелярських товарів, відповідних бланків та ін., також суд зазначив, що приватні нотаріуси сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року. Звітним періодом для приватних нотаріусів визначено календарний рік. Враховуючи встановлену відсутність порушення позивачем норм законодавства щодо адміністрування єдиного соціального внеску, суд зазначив про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інтонації, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповнення та гш.13.1.2 п.13.1 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до наказу №1534/1701 від 25.08.2015р. та направлень на перевірку №1672/1701, №1673/1701 від 07.09.2015 року, виданих Державною податковою інспекцією (далі ДНІ) у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, головним державним податковим ревізором-інспектором І-рангу відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб, управління доходів і зборів з фізичних осіб Колесник С.А, головним державним податковим ревізором-інспектором І-рангу відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб, управління доходів і зборів з фізичних осіб Онікієнко Т.М. проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) самозайнятої особи (приватного нотаріуса) ОСОБА_2, за період з 05.06.2013р. по 31.12.2014р., згідно плану-графіку документальних перевірок на III кв. 2015р. та у відповідності з затвердженим планом перевірки (додаток до акту №1).

Про проведення документальної планової перевірки самозайнята особа (приватний нотаріус) ОСОБА_2повідомлена листом від 25.08.2015р.№202/26-50-17-01-12. Копію наказу №1534/1701 від 25.08.2015р., повідомлення №202/26-50-17-01 від 25.08.2015р. про проведення документальної планової перевірки було надіслано самозайнятій особі (приватний нотаріус) ОСОБА_2 поштою з повідомленням про вручення 25.08.2015 року, яке було отримано 29.08.2015 року.

Перевірку проведено з відома самозайнятої особи (приватного нотаріуса) ОСОБА_2 та в її присутність.

Перевірку проведено за період з 05.06.2013 року по 31.12.2014 року, термін проведення перевірки з 07.09.2015 року до 18.09.2015 року. Перевірку продовжено з 21.09.2015 року по 25.09.2015 року, на підставі наказу виданого ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві №1719/17-01 від 21.09.2015 року.

За результатами перевірки складено Акт №604/1/26-50-17-01-2868112789 від 02.10.2015 року, за висновками якого зафіксовано порушення:

- п.178.3 ст.178 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, самозайнятою особою ОСОБА_2, зі складу валових витрат у 2013 році було вилучено видатки на загальну суму 111432,86 грн., та у 2014 р. - 523426,71 грн., які не підтверджені первинними, розрахунковими, платіжними, та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

- Суму чистого оподатковуваного доходу самозайнятою особою ОСОБА_2 занижено у 2013 році на суму 111432,86 грн. та у 2014 році - 523 426,67 грн., чим порушено вимоги п.178.3 ст.178 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами і доповненнями.

- п.1 ст.4, п.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, самозайнятій особі ОСОБА_2 донараховано єдиного соціального внеску на чистий оподатковуваний дохід встановлений за результатами перевірки на загальну суму 106 768,36 грн., у т.ч у 2013р.- 32 382,73 грн., та у 2014 року - 74 385,63 грн.

На підставі акту перевірки №604/1/26-50-17-01-2868112789 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 13.10.2015 року було винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0003131701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у загальній сумі 133 181,86 грн., з яких за основним платежем - 105 665,49 грн, та за штрафними санкціями - 26 416,37 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-42/26-50-17-01 про заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 106 768,36 грн.;

- рішення №0003141701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску позивачу донараховано 106 768,36 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Встановивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції переходить до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки наявних доказів.

Основними нормативно-правовими актами, що регулює спірні правовідносини є Конституції України, Податковим кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України (ст. 32 Закону № 3425).

Згідно п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Водночас, пунктом 178.1 ст. 178 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді (п. 178.6 ПК України).

В акті перевірки №604/1/26-50-17-01-2868112789 зазначено, що ОСОБА_2 не підтверджено первинними документами, розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (пункт 178.3 статті 178 Податкового кодексу України).

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1185, визначено, що з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України «Про нотаріат», а також наведено невичерпний орієнтовний перелік витрат, які можуть бути віднесені до витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу, в якому передбачено витрати на придбання канцелярського приладдя, зокрема і канцелярського паперу.

Отже, вказана консультація має рекомендаційних характер, і наведений у ній перелік не є вичерпним, що свідчить про можливе віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності і інших витрат, якщо вони відповідають вимогам пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України.

З огляду на загальне описове визначення витрат незалежної професійної діяльності, наведене у пункті 178.3 Податкового кодексу України, необхідно у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду міста Києва від 03.11.2015 у праві №К/800/29541/15 (ЄДРСР №53244139).

Приписами частини 2 статті 24 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу. Вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановлюються Міністерством юстиції України.

Робоче місце (контора) має відповідати таким умовам: 1) забезпечувати дотримання нотаріальної таємниці; 2) давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність; 3) бути захищеним від несанкціонованого проникнення; 4) бути забезпеченим сейфом для зберігання печаток, штампів, металевою шафою для зберігання архіву нотаріуса; 5) кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах; 6) бути пристосованим для роботи технічного персоналу з документами у відокремленій від нотаріуса кімнаті (частина 2 статті 25 Закону України «Про нотаріат»).

Тобто, з аналізу положень законодавства, випливає, що передумовою для провадження нотаріальної діяльності є наявність робочого місця (контори) нотаріуса, забезпечення належного утримання якого (зокрема прибирання) є, у тому числі, запорукою здійснення незалежної професійної діяльності нотаріуса.

У свою чергу, згідно з пунктом 9.4 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2011 №888/5, в акті про сертифікацію робочого місця (контори) нотаріуса зазначається, серед іншого, про технічне обладнання нотаріальної контори (комп'ютер, принтер, сканер, ксерокс, факс, наявність електронної пошти), підключення до мережі Інтернет.

Таким чином, включення позивачем до витрат грошові кошти, як витрати на придбання ноутбука, здійснення заправок картриджів, придбання та ремонт меблів, канцелярського приладдя, прибирання офісного приміщення, кур'єрських послуг підтвердженні первииними документами та відповідають діловій меті позивача при здійсненні ним нотаріальної діяльності, що також відповідає положенням Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженою наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1185.

Отже, колегія суддів зазначає, що витрати, здійснені позивачем витрати на придбання ноутбука, здійснення заправок картриджів, придбання та ремонт меблів, канцелярського приладдя, прибирання офісного приміщення, кур'єрських послуг, за своїми критеріями відповідають можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності нотаріуса, діловій меті їхнього придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, а тому вказані витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності позивача. Відтак, висновки контролюючого органу про включення до розміру витрат за 2013-2014 роки витрат, які не пов'язані з нотаріальною діяльністю та не підтвердженні первинними документами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної адміністративної справи та є необґрунтованими.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про нотаріат» приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Приписами статті 34 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. N 812 Про затвердження Порядку витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання та опису і зразка такого бланка встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право доступу до відомостей Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів через веб-сайт, який ведеться адміністратором Реєстру, для пошуку та перегляду інформації про дійсні та недійсні бланки.

Також в пункті сьомому зазначеної Постанови зазначено, що бланки є невід'ємною складовою нотаріального діловодства та документарного забезпечення нотаріального процесу і використовуються нотаріусами виключно під час вчинення нотаріальних дій.

Пунктом восьмим Постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. N 812 встановлено, що на бланках викладаються тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, крім тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів.

З вище наведеного вбачається, що нотаріус використовує бланки безпосередньо у свої діяльності, плата за яку справляється за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою, а тому суд не погоджується із твердженням відповідача, що придбання бланків не пов'язані з отриманим доходом.

Також суд зазначає, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року № 812 органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право доступу до відомостей Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів через веб-сайт, який ведеться адміністратором Реєстру, для пошуку та перегляду інформації про дійсні та недійсні бланки.

Отже, беручи до увагу все викладене вище, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної служби у місті Києві від 13.10.2015 №0003131701 є протиправним та підлягає скасуванню - про що вірно зазначив суд першої інстанції.

В акті перевірки, також, зазначено, що позивачу донараховано єдиний соціальний внесок на чистий оподаткований дохід на загальну суму 106 768,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: 2) для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

З викладеного вище вбачається, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2011 за №1014/18309 та діяла до 08.01.2014.

Пунктом 3.4. даного Порядку передбачено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку. В таблиці 3 в другій графі зазначається сума доходу, заявлена в податковій декларації.

Аналогічне положення міститься і у п. 3.4. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 454.

Тобто, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі усього таблиці 3 додатка 5 до зазначених вище Порядків має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Таким чином, жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми чистого доходу в розрізі місяців за податковий період - календарний рік, та не містить посилань при проведенні розрахунку єдиного внеску на Книгу обліку доходів та витрат, а єдиною вимогою є відповідність річній податковій декларації.

Крім того, Законом України від 04 липня 2013 року №406-VІІ внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надає роз'яснення з питань застосування законодавства, про збір та ведення обліку єдиного внеску, а Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади.

На виконання зазначеної норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Міністерством доходів та зборів України та Пенсійним фондом України видано спільний лист від 27 грудня 2013 року №21052/5/99-99-17- 03-01-16; №36398/05.10, згідно з яким Міністерство доходів і зборів України та Пенсійний фонд України повідомляють, що консультації з питань ведення Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи питання заповнення таблиць 5-9 Додатка 4, всіх таблиць Додатка 5, Додатка 6 та Додатка 7 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкові державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №54 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальникам звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", надають органи Пенсійного фонду України.

Пунктом 178.6 статті 178 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1025 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Згідно із пунктом 3 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення, у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання, у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, тобто наростаючим підсумком.

Відповідно до пункту 5 Порядку дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Так, контролюючим органом при проведенні перевірки встановлено, що позивачем занижена сума доходу, на який нараховується єдиний внесок та відповідно занижена сама сума єдиного внеску.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за період, що підлягав перевірці, сума річного доходу, зазначена позивачем у податковій декларації відповідає сумі, зазначеній у Книзі обліку доходів і витрат

Процедура нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску регламентована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №455, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до пункту 7.1 Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи встановлену відсутність порушення позивачем норм законодавства щодо адміністрування єдиного соціального внеску, відповідно відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій, а тому рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13 жовтня 2015 року №0003141701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів. -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 19 вересня 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.