КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2016 р. Справа№ 910/8743/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року

у справі № 910/8743/15-г (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енбра»

до Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

про стягнення 32 984,85 грн

за участю представників сторін від :

від позивача: Данильченко І.П., директор

від відповідача: Бойченко В.М., довіреність №45/1277-Д від 01.10.2015 року

від третьої особи: Яременко В.В., довіреність №09/1319 від 19.07.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енбра» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» (відповідач у справі) про стягнення 32 984,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором №11 надання послуг з технічного обслуговування приладів комерційного обліку теплової енергії від 23.01.2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року у справі №910/8743/15-г, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енбра» відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енбра» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року у справі №910/8743/15-г - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Направляючи справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, Вищий господарський суд України вказав на необхідність дослідження правової природи укладеного між сторонами договору №11 від 23.01.2013 року, його чинності в період надання позивачем послуг, дослідження обставин реального виконання позивачем послуг, надання яких встановлювалось договором.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Дирекція замовника з правління житловим господарством Дарницького району міста Києва» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енбра» основний борг 30 088,00 грн., пеню в розмірі 2 605,69 грн., три відсотки річних в розмір 269,25 грн., судовий збір в розмірі 1825,90 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 912,95 грн.,судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2 191,08 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю позивачем факту надання послуг за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року, належним підтвердженням обсягу та вартості наданих послуг, з урахуванням ціни, яка була узгоджена сторонами у договорі, та відсутності оплати за отримані послуги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» подав апеляційну скаргу №45/1588 від 29.03.2016 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, на неповне дослідження місцевим господарським судом всіх обставин, що мають значення для справи, а саме обставин щодо одностороннього розірвання відповідачем договору №11 від 23.01.2013 року, починаючи з серпня 2014, а відтак відсутністю підстав для виконання позивачем послуг, які фактично не замовлялись відповідачем у спірний період.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року Комунальному підприємству «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Комунальному підприємству «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., суддів: Ропій Л.М., Калатай Н.Ф. та призначено розгляд справи на 17.05.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (юридична адреса: м. Київ, 01011, вул. П.Мироного, 28, офіс 20; адреса для листування 02660 МСП, Київ, вул. Червоногвардійська, 20), розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.06.2016 року.

06.06.2016 року за результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, у зв'язку з тим, що головуючий суддя - Пашкіна С.А. перебуває на лікарняному, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року апеляційну скаргу №45/1588 від 29.03.2016 року Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 29.06.2016 року.

Розгляд справи апеляційним господарським судом двічі відкладався на 13.07.2016 року та 31.08.2016 року.

04.08.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енбра» до Київського апеляційного господарського суду надійшли витребувані ухвалою суду документи, а саме відомості обліку споживання теплової енергії КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва», звіти добових параметрів теплопостачання за період з серпня по грудень 2014 року, які судом долучені до матеріалів справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» 30.08.2016 року до суду було подано документи на підтвердження надання позивачем послуг з технічного обслуговування приладів комерційного обліку теплової енергії: листи та звіти обліку споживання теплової енергії за спірний період. Подані документи долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.08.2016 року Київським апеляційним господарським судом на підставі ч. 3 ст 77 ГПК України було оголошено перерву з метою надання відповідачу можливості ознайомитись з поданими учасниками процесу документами.

05.09.2016 року через загальний відділ документообігу суду від відповідача у справі надійшли заперечення (вх. №09-11/17216/16 від 05.09.2016 року) по письмовим доказам, наданим ТОВ «Енбра» та ТОВ «Євро-реконструкція», в яких апелянт стверджує, що подані позивачем та третьою особою документи не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть підтверджувати реальне надання позивачем послуг зі знятті показників приладів комерційного обліку теплової енергії у спірний період.

У судовому засіданні 07.09.2016 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 07.09.2016 року представник позивача у справі та третьої особи заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року у справі №910/8743/15-г залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

23.01.2013 року між Комунальним підприємством «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енбра» (виконавець за договором, позивач у справі) укладено договір №11 надання послуг з технічного обслуговування приладів комерційного обліку теплової енергії (а.с. 9-12 том 1), відповідно до п.1.1, 1.2 якого виконавець зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування приладів комерційного обліку теплової енергії, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги відповідно до умов цього договору. Обсяг надання послуг визначається відповідно до переліку вузлів обліку теплової енергії, зазначених у додатку №1.

Додатковою угодою №1 від 10.02.2014 року до Договору про надання послуг з технічного обслуговування приладів комерційного обліку теплової енергії №11 від 23.01.13 року, сторони внесли зміни до договору, а саме п.3.3, 10.1 виклали в наступній редакції: «п.3.3 загальна вартість договору становить 230 684,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 38 447,33 грн. Пунктом 10.1 договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з 23.02.3013 року і діє до 31.12.2014 року, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.».

Згідно з п. 3.2. договору ціна одноразової послуги з технічного обслуговування одного приладу комерційного обліку теплової енергії на місяць становить 202,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.5.1 договору, місце надання послуг - м. Київ, Дарницький район.

Виконавець щомісяця протягом дії договору здійснює технічне обслуговування приладів обліку теплової енергії та вживає всі заходи щодо зняття показань приладів теплової енергії згідно з додатком №1 до цього договору.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що виконавець надає замовнику підписані уповноваженою особою ТОВ «Євро-реконструкція» відомості обліку споживання теплової енергії та до 3 числа наступного за звітним місяцем надає замовнику акти виконаних робіт, у яких зазначена кількість приладів обліку теплової енергії, відомості на які надані для розрахунків до ТОВ «Євро-реконструкція». Сторони протягом 3 днів, після надання актів, підписують акти про виконані послуги.

Відповідно до п.4.2 договору, підставою для здійснення оплати за послуги, що надаються у відповідності до договору є підписаний сторонами акт виконаних робіт.

Замовник зобов'язаний поводити оплату наданих послуг щомісячно, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт (п.4.3 договору).

Відповідно до пунктів 6.1.1 та 6.1.3 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги та сплатити вартість послуг у порядку, передбаченому договором.

Спір у даній справі виник у зв'язку з несплатою відповідачем наданих ТОВ «Енбра» послуг за період з серпня 2014 по грудень 2014 року.

Так, позивач вказує, що ним за період з серпня 2014 по грудень 2014 року на виконання умов договору №11 від 23.01.2013 року були надані послуги на загальну суму 30 300,00 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 та актами приймання виконаних будівельник робіт №ОУ-34 за серпень 2014 року від 27.08.2014 року на суму 5 252,00 грн; №ОУ-39 за вересень 2014 року від 23.09.2014 року на суму 4 646,00 грн; №ОУ-54 за жовтень 2014 року від 28.10.2014 року на суму 4 848,00 грн; №ОУ-62 за листопад 2014 року від 25.11.2014 року на суму 10 706,00 грн; №ОУ-68 за грудень 2014 року від 29.12.2014 року на суму 10 100,00 грн (а.с. 17-36 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені акти приймання виконаних будівельних робіт не були підписані відповідачем.

В обґрунтування своєї відмови від підписання актів у період з серпня 2014 року по грудень 2014 року Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» посилається на направлені позивачу листи № 45/1738 від 20.08.2014 року, №45/1755 від 22.08.2014 року (а.с. 81-82 том 1), №45/1831 від 02.09.2014 року (а.с. 88 том 1), №45/2151 від 27.10.2014 року (а.с. 98 том 1), №45/2200 від 03.11.2014 року (а.с. 100 том 1), №45/2451 від 25.11.2014 року, №45/2789 від 22.12.2014 року (а.с. 105, том 1), якими відповідач повідомляв ТОВ «Енбра» про те, що з серпня 2014 року показники будинкових засобів обліку теплової енергії на гаряче водопостачання знімати не потрібно, оскільки у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України 10.04.2014 року Закону України № 1198-VII, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» теплопостачальні організації ПАТ «Київенерго» та ТОВ «Євро-Реконструкція», як виконавці послуг, з 01.07.2014 року укладають прямі договори з населенням на послуги з теплопостачання та не проводять нарахувань по тепловій енергії Комунальному підприємству «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва», а відтак вони самі й забезпечують облік спожитої теплової енергії.

З вищезазначених листів відповідача вбачається, що ним відомості про зняття показників теплолічильників та акти виконаних робіт, які були направлені позивачем за оспорюваний період, повернуті позивачу без підпису.

Апелянт як у своїх запереченнях на позов, так і в апеляційній скарзі посилається на те, що, направивши ТОВ «Енбра» лист №45/1738 від 20.08.2014 року (а.с. 81 том 1) у серпні 2014 року, він в односторонньому порядку відмовився від договору №11 від 23.01.2013 року, а тому вважає, що з серпня 2014 договір було розірвано і у позивача не було підстав для його виконання. Однак зазначені твердження апелянта, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору №11 від 23.01.2013 року вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За загальним правилом відповідно до статті 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приписами ст. 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведена стаття Цивільного кодексу України, якщо інше не обумовлено самими сторонами у договорі, надає їм право на одностороннє розірвання договору надання послуг та право визначити у договорі порядок і наслідки такого розірвання.

Зі змісту укладеного договору (п. 6.4.2. договору) вбачається, що право на одностороннє розірвання договору було надано лише виконавцю послуг, тобто позивачу у справі, у разі невиконання зобов'язань замовником, повідомивши про це замовника у строк тридцять днів до передбачуваної дати розірвання договору.

А у пункті 11.4 договору сторони на основі вільного волевиявлення визначили, що зміни, доповнення розірвання договору, оформлюється в письмовій формі та підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Таким чином, сторонами в укладеному договорі чітко передбачено, що розірвання договору (в тому числі і одностороннє) повинно бути оформлено письмово та підписано уповноваженими представниками обох сторін.

Однак, матеріали справи не містять підписаного сторонами документу про розірвання договору, сторонами також не надано доказів розірвання договору у судовому порядку на вимогу будь-якої сторони відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України.

Зі змісту листа №45/1738 від 20.08.2014 року (а.с. 81 том 1) слідує, що «КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» повідомила , що з серпня по грудень 2014 року показники будинкових засобів обліку теплової енергії знімати не потрібно. Про зняття показників тепло лічильників на опалення, буде повідомлено додатково.»

Окрім того, зі змісту направлених на адресу позивача інших листів комунального підприємства вбачається також лише його повідомлення про відсутність необхідності у знятті показників будинкових засобів обліку теплової енергії на гаряче водопостачання та відмову від підписання актів, відомостей про зняття показників тепло лічильників, направлених на його адресу. При цьому, жодного посилання на одностороннє розірвання договору, наслідки такого розірвання для сторін чи пропозицію щодо підписання угоди про розірвання договору у відповідності до п. 11.4. договору, ст. 188 Господарського кодексу України направлені листи не містять.

З огляду на вищенаведене, доводи Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» щодо одностороннього розірвання договору є безпідставними, а враховуючи, що Додатковою угодою №1 від 1 сторони продовжили дію договору до 31.12.2014 року (а.с. 15 том 1), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у період з серпня 2014 року по грудень 2014 року (спірний період) договір надання послуг №11 від 23.01.2013 року був чинним та був підставою для виникнення у позивача обов'язку надавати визначені послуги та виникнення у відповідача зустрічного обов'язку в їх оплаті.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (зі змінами внесеними згідно із Законом України від 10.04.2014 р. N 1198-VII) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону виконавець зобов'язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, якими відповідно до ст. 1 Закону є мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди. Тобто вищенаведеними приписами Закону саме на виконавця послуг покладений обов'язок здійснювати утримання та технічне обслуговування засобів обліку теплової енергії.

Таким чином, внесеними змінами, як вірно зазначає позивач, було змінено виконавця послуг, однак внесені зміни не відносять послугу зі зняття показників приладів комерційного обліку теплової енергії до діяльності з постачання теплової енергії. Крім того, внесені до Закону зміни не припиняють автоматично чинні договори з технічного обслуговування приладів комерційного обліку теплової енергії, укладені комунальним підприємством з виконавцями послуг, а можуть слугувати лише підставою для їх припинення, яке повинно відбуватись з дотриманням порядку визначеного законодавством та умовами укладених договорів.

В апеляційній скарзі відповідач також, як на додаткову підставу відсутності у позивача обов'язку здійснювати зняття показників обліку тепло лічильників, посилається на відсутність замовлень КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» як замовника послуг, на виконання позивачем зазначених послуг. Разом з цим, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами, оскільки у договорі не міститься жодного посилання на те, що послуги повинні здійснюватись виконавцем, позивачем у справі, на підставі попередньо отриманого замовлення, навпаки п. 5.2. договору визначено, що відповідач щомісяця повинен забезпечити технічне обслуговування приладів обліку теплової енергії та вжити всіх заходів щодо зняття показників приладів згідно Додатку №1 до договору. А у Додатку №1 сторони чітко визначили всі прилади обліку теплової енергії та адреси їх місцязнаходження, відтак у позивача не було необхідності в отриманні попереднього замовлення на виконання покладених договором обов'язків з надання послуг, оскільки обов'язок їх щомісячного надання був закріплений у самому договорі, невиконання якого надавало б відповідачу, як замовнику послуг, право на застосування відповідних санкцій до виконавця послуг.

Враховуючи те, що Акти наданих послуг у спірний період, які були складені позивачем у формі №КБ-2в, не були підписані представниками підприємства-замовника, та беручи до уваги заперечення апелянта щодо реального виконання позивачем зазначених послуг, колегією суддів для встановлення дійсних обставин справи були досліджені інші документи, які подані позивачем на підтвердження своїх вимог, зокрема, були досліджені листи ТОВ «Енбра» до Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» та до ТОВ «Євро-Реконструкція», направлені протягом серпня-грудня 2014 року; листи Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» адресовані позивачу у спірний період; відомості та звіти про показники приладів комерційного обліку споживання теплової енергії, представлені як позивачем у справі, так і ТОВ «Євро-Реконструкція» за період з серпня 2014 по грудень 2014 року.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5.4. договору виконавець надає замовнику підписані уповноваженою особою ТОВ «Євро-Реконструкція» відомості обліку споживання теплової енергії та до 3 числа наступного за звітним місяцем надає замовнику акти виконаних робіт, у яких зазначена кількість приладів обліку теплової енергії, відомості на які надані для розрахунків до ТОВ «Євро-реконструкція». Сторони протягом 3 днів, після надання актів, підписують акти про виконані послуги. Тобто, згідно умов договору на позивача у справі покладений обов'язок не лише знімати показники приладів обліку, але і надавати зазначені відомості ТОВ «Євро-Реконструкція» з подальшим наданням зазначених відомостей замовнику - відповідачу у справі.

В матеріалах справи наявні листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Енбра» адресовані ТОВ «Євро-Реконструкція», а саме лист №51 від 29.09.2014 року (а.с. 185 том 2), №52 від 29.09.2014 року (а.с. 186 том 2), №58 від 23.10.2014 року (а.с. 210 том 2), №65 від 25.11.2014 року (а.с. 233 том 2), №69 від 29.12.2014 року (а.с. 303 том 2), які були прийняті ТОВ «Євро-Реконструкція» у відповідний місяць 2014 року, про що свідчить відмітка третьої особи на зазначених листах, до яких позивачем у справі додавались звіти (відомості) споживання теплової енергії за спірний період. Копії зазначених листів та звітів були подані третьою особою до матеріалів справи 30.08.2016 року.

Окрім того, в матеріалах справи містяться листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Енбра» адресовані Комунальному підприємству «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» направлені позивачем та прийняті відповідачем у період з серпня 2014 року по грудень 2014 року, а саме листи №46 від 26.08.2014 року (а.с. 97 том 1), №57 від 23.10.2014 року (а.с. 99 том 1), №59 від 29.10.2014 року (а.с. 101 том 1), №63 від 25.11.2014 року (а.с. 103 том 1), №69 від 29.12.2014 року (а.с. 166 том 1), №70 від 29.12.2014 року (а.с. 108 том 1), з яких вбачається, що на виконання взятих на себе зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю «Енбра» направляло для підпису відомості споживання з вузлів обліку теплової енергії, довідку про виконані роботи та акти виконаних робіт. Надання зазначених документів підтверджується і самим відповідачем, наприклад, у листі №45/1777 від 26.08.2014 року (а.с. 96 том 1) зазначено, що Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» отримані відомості про зняття показників теплолічильників повертає позивачу без підпису. Таким чином, враховуючи підтвердження і самим відповідачем факту надання ТОВ «Енбра» відомостей показників приладів обліку теплової енергії, зазначене спростовує твердження апелянта про недопуск представників позивача до приладів обліку та невиконання ним обов'язку зі зняття таких показників, їх направлення як теплопостачальній організації, так і відповідачу, як замовнику за договором.

Окрім того, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта, що надані до матеріалів справи відомості (звіти) обліку показників лічильників щодо споживання теплової енергії не можуть вважатись доказами у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» враховуючи те, що чинним законодавством України, так само як і договором не встановлено обов'язкової форми, в якій повинні надаватись зазначені відомості, а визначено лише, що такі відомості повинні бути подані позивачем та прийняті теплопостачальною організацією, та в подальшому направлені замовнику. А як вбачається із матеріалів справи та письмових пояснень ТОВ «Євро-Реконструкція», відомості споживання теплової енергії, які були надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Енбра» у спірний період були прийняті третьою особою для проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, та згідно листування між позивачем та відповідачем такі відомості були направлені і Комунальному підприємству «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва».

Як вірно зазначає апелянт, згідно п. 4.2. договору підставою для здійснення оплати позивачу за надані послуги є підписаний сторонами акт виконаних робіт. Однак, враховуючи, що такі акти були повернуті відповідачем без підпису, то для встановлення фактів реального виконання позивачем обов'язків за договором №11 від 23.01.2013 року та відповідно існування у відповідача обов'язку з їх оплати, дослідженню та оцінці підлягають всі повідомлені сторонами обставини та подані на їх підтвердження докази в їх сукупності, оскільки не підписання актів виконаних робіт (за наявності інших доказів виконання послуг) само по собі не може свідчити про ненадання таких послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Енбра». Також слід зазначити, що внесення у чинне законодавство змін щодо виконавця послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, не може бути підставою для припинення чи невиконання сторонами своїх зобов'язань за договором, який є чинним та не розірвано у встановленому законодавством порядку.

Відтак, матеріалами справи доведено фактичне виконання позивачем робіт, передбачених договором №11 від 23.01.2013 року за спірний період. Акти приймання-передачі робіт у період з серпня 2014 року по грудень 2014 року, у відповідності до умов договору, складені позивачем, підписані з боку позивача, підпис уповноваженої особи скріплено печаткою юридичної особи - позивача. Матеріали справи містять належні докази направлення зазначених актів відповідачу, отримання їх останнім та повернення без підпису, при цьому відсутні будь-які докази виставлення позивачу зауважень зі сторони відповідача стосовно об'єму чи якості виконаної роботи. Беручи до уваги вищезазначене та досліджене судом листування між сторонами, подані відомості обліку споживання теплової енергії, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про доведеність позивачем обставин надання послуг в період з серпня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 30 300,00 грн, та відповідно виникнення у відповідача згідно чинного договору обов'язку з їх оплати.

В матеріалах справи наявна банківська виписка від 10.07.2015 року за період з 03.11.2014 по 03.11.2014 з якої вбачається, що 03.11.2014 року відповідачем перераховано позивачу кошти в розмірі 5 464,00 грн. з призначенням платежу: «плата за т/о вузлів обліку теп.ен.за серпень м-ць 2014р.Дог.№11д.у.1 від 10.2.14р. у т.ч. ПДВ 20%- 910,67 грн.».

Як зазначено позивачем отримані кошти в розмірі 5 464,00 грн. були сплачені в погашення заборгованості згідно акту №ОУ-34 від 27.08.2014 року в сумі 5 252,00 грн. за попередній місяць та частково в сумі 212,00 грн. по акту №ОУ-39 від 23.09.2014 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Господарським судом міста Києва вірно визначено суму боргу в розмірі 30 088,00 грн та період прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з урахуванням ст. 254 ЦК України, яка визначає порядок обчислення строків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У зв'язку з простроченням оплати наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2605,69 грн., три проценти річних в розмірі 291,16 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.7.3 договору, у випадку прострочення оплати на строк більший за вказаний в п.4.3 договору, замовник сплачує виконавцю за кожний день прострочення платежу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи доведений позивачем факт прострочення відповідачем оплати вартості наданих послуг, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним нарахування позивачем пені на суму боргу та 3% річних. Перевіривши правильність нарахування вказаних сум, з урахуванням визначеного періоду прострочки, суд апеляційної інстанції погоджується з Господарським судом міста Києва про невірність їх обрахунку позивачем та частково задоволення заявлених вимог, а саме стягнення з Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енбра» 2 605,69 грн пені та 269,25 грн 3% річних.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року у справі №910/8743/15-г відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року у справі №910/8743/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року у справі №910/8743/15-г залишити без змін.

3. Справу №910/8743/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська