Частиною 2 статті 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті.

За змістом ст. 435 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту створення твору. Тому для виникнення та здійснення авторського права не вимагається реєстрації права та твір чи будь яке інше спеціальне його оформлення, а також вчинення будь-яких інших формальностей (Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав").

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право), за ст. 440 ЦК України, ч.1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" належать у т.ч. виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами, в силу ч.3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" дає йому право дозволяти або забороняти, серед іншого, будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення.

Приписами ст. 792 ЦК України, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Згідно з ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 21 відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру допускається без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором.

Вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав, відповідно до ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту.

В порядку ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Вибір способу захисту порушеного права належить субєкту авторського права і суміжних прав.

Відповідно до п.п."г" ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про виплату компенсацій.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено право суду постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до змісту ст. 41 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" № 2782-XII від 16 листопада 1992 року, редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність порушення законодавства з питань інтелектуальної власності.

У постановах пленумів Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року та Вищого господарського суду України №12 від 17 жовтня 2012 року зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів судам у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) презумпцію авторства твору (ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Зокрема, первинним субєктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору.

Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої обєктивної форми з урахуванням суті твору (письмової, електронної, речової форми).

Майнові права на твір можуть належати як його автору, так і іншим особам, які набули їх відповідно до закону чи договору.

За ст. 429 ЦК України, майнові права на об'єкт авторського права і (або) суміжних прав, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором (п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року).

Позивач не повинен доводити розмір заподіяної йому шкоди та її зв'язок з порушенням його права у випадку, коли в позові йдеться про стягнення компенсації, а не шкоди.

Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського і суміжних прав (п.п.12,42 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року).

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Належним відповідачем у таких категоріях справ є зокрема видавець друкованого засобу масової інформації (п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року).

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Як зазначалось вище, автором спірної статті є журналіст ОСОБА_2. Його авторство ніким, у т.ч. відповідачем, не оспорюється. Про приналежність спірних статей до авторства ОСОБА_2 свідчать і посилання вказані в публікаціях статті в інтернет виданнях "За Збручем", "0352. ua" та друкованому виданні самого відповідача - газеті "Нова тернопільська газета" від 07 жовтня 2015 року.

Згідно з положеннями ст.ст.8,9 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. 433 ЦК України та висновком експерта, стаття є обєктом авторського права.

Враховуючи приписи ст. 16 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. 429 ЦК України, умови п.п.7.2,7.4 трудового договору укладеного між позивачем та журналістом ОСОБА_2, стаття під назвою "У Тернополі була бійка з депутатом", підготована у звязку з виконанням працівником своїх трудових обовязків, є обєктом їх спільних майнових прав.

До останніх належать виключне право на використання обєкта у будь-якій формі та будь-яким способом, а також дозвіл або заборона його використання іншими особами.

З огляду на вимоги ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а також пряме обмеження, встановлене позивачем на використання його матеріалів в друкованих засобах масової інформації, яке містилось в примітці сайту "20 хвилин", наступне використання відповідачем їх (матеріалів) могло мати місце лише з дозволу ТОВ "Медіа Дім "РІА", в т.ч. шляхом укладення відповідного договору.

Доказів наявності такого дозволу на відтворення спірної статті у своєму друкованому засобі масової інформації (тобто з додержанням вимог закону) відповідачем не подано.

Вказане відповідно до ст.ст. 50,52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", є підставою для стягнення з правопорушника - ТОВ "Агенція" "Тернопіль-Медіа" (засновника і видавця газети "НОВА Тернопільська газета") компенсації.

У пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Відповідно до підпункту 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" з 1 травня 2016 року (на час постановлення рішення) встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1450 гривень.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення суму компенсації обраховану виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату подання позову (1218 грн. х 10 ) 12180 грн. Заяви про збільшення позовних вимог від ТОВ "Медіа Дім "РІА" не надходило.

За таких обставин, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, доцільно притягнути відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 12180 грн.

При цьому, суд критично оцінює доводи ТОВ "Агенція" "Тернопіль-Медіа" про використання статті як інформаційного повідомлення, можливість його отримання з інших джерел, а також не дослівне відтворення спірного твору, як таке, що не підтверджено жодним належним та допустимим доказом та спростовується матеріалами справи. Зокрема, з огляду на пряме посилання в тексті статті опублікованої самим відповідачем 07 жовтня 2015 року на журналіста іншого видання та на сайт "20 хвилин.ua".

Крім того, публікації на сайтах в інтернет виданнях "За Збручем", "0352. ua" під назвами: "Бої без правил: у Тернополі зійшлися врукопашну депутат міської ради і дві жінки" та "В Тернополі депутат "свободівець" побив двох жінок" за 21 серпня 2015 року, не можуть вважатись самостійними джерелами, оскільки також містять посилання на сайт "20 хвилин" та журналіста ОСОБА_2

Суд також приймає до уваги проведені експертом порівняння, відповідно до яких в тексті статті розміщеній у газеті "НОВА Тернопільська газета" #38 (774) 7-13 жовтня 2015 р. практично повністю, за винятком незначних змін (зі збереженням смислового змісту), копіюються вислови та речення відображені в примірниках статті розміщеній у газеті "RIA плюс" №35 від 26.08.2015р. та на інтернет - сайті "20 хвилин", а ілюстрація із зображенням героїні статті повністю ідентична у всіх порівнюваних зразках.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі, у т.ч. витрати на проведення експертизи в сумі 2251,50 грн., сплачені платіжним дорученням №9352 від 15 березня 2016 року, відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція" "Тернопіль-Медіа" (46000, вул. Крушельницької, 1а м. Тернопіль, код 31010600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Дім "РІА" (вул. Радянська, 2 с. Пляхова, Козятинський район, Вінницька область, код 34377553) 12180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. компенсації за використання об'єкта інтелектуальної власності, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. сплаченого судового збору, 2251 (дві тисячі двісті пятдесят одну) грн. 20 коп. витрат на проведення експертизи.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 06 вересня 2016 року.

СуддяІ.П. Шумський