Справа № 197/929/16-а

Номер провадження № 2-а/197/11/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2016 року . Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ліснецького І.В. ,

секретаря судового засідання Піско Л.В. ,

за відсутності сторін : сторони надали заяви про розгляд справи за їх відсутності ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в смт. Широке адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м.Львові, лейтенанта поліції Лєщишина Олега Ігоровича , Управління патрульної поліції у м. Львові, про визнання дій інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м.Львові, лейтенанта поліції Лєщишина Олега Ігоровича щодо винесення постанови серії АР № 352521 від 07.08.2016 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу незаконними , скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття справи , суд , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м.Львові, лейтенанта поліції Лєщишина Олега Ігоровича , Управління патрульної поліції у м. Львові, про визнання дій інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м.Львові, лейтенанта поліції Лєщишина Олега Ігоровича щодо винесення постанови серії АР № 352521 від 07.08.2016 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу незаконними , скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття справи . Позовні вимоги мотивує тим, що 07 серпня 2016 року відносно нього інспектором взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м.Львові, лейтенантом поліції Лєщишиним Олегом Ігоровичем було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 352521, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме не виконав вимогу знаку 5.33 та здійснив рух в зоні дії знаку 8.4 ґ ПДР України. З цього приводу ним було надано усні пояснення інспектору полвції Лєщишину О.І. в яких зазначив, що Правил дорожнього руху він не порушував так рухавля він в їх повній відповідності, а також, посилаючись на ст. 251 КУпАП , просив надати йому докази його вчинення, оскільки з доводами інспектора поліції Лєщишина О.І. він не погодився. Також він відмічає, що ні станом на день винесення постанови від 07.08.2016 року ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ні станом на сьогоднішній день, він не отримав доказів вчинення ним порушень правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відновідно до норм КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, будь яких з вище перелічених доказів, отриманих і зафіксованих у встановленому законодавству порудку, з метою ознайомлення його із вчиненим адміністративним правопорушенням він не отримав, та не озньогомив його з правилами особи, яку притягують до адмінітративної відповідальності, тому він бу в обмежений у реалізації свого права на правову допомогу, порушивши грубо права позивача на місці інспектором поліції Лєщишиним О.І. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АР №352521 від 07.08.2016 року та накладено на нього адміністративне стягнення за порушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.. Зазначену постанову позивач вважає незаконною, оскільки поліцейським порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить суд: 1) відновити строк оскарження Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 352521. з урахуванням поштового перебігу; 2) Звільнити його від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 3) Визнати дії інспектора взводу 1 роги 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у місті Львові лейтенанта поліції Лєщишина Олега Ігоровича щодо винесення постанови серії АР №352521 від 07.08.2016р. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі та накладення на нього адміністративної о стягнення у випаді штрафу у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн., за порушення ч. 1 ст. 122 Кодекса України про адміністративні правопорушення, незаконними; 4) Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР №352521 від 07.08.2016р. та закрити провадження у с траві на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністі події і складу адміністративного правопорушення.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначає, що при винесенні постанови щодо нього поліцейським порушено вимоги ст.ст.251, 268, 245, 276, 280 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав і просить їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Позивач вважає, що він не порушив правил дорожнього руху, так як: 1) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським Лєщишиним О.І. не встановлювалась особа правопорушника; 2) постанову було винесено не в його присутності, тим самим його було позбавлено можливості захистити свої права; 3)йому не було роз'яснення змісту оскарженної постанови ; 4) йому не було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України , та інші права та обов'язки передбачені КУпАП; 5) під час вручення постанови йому не було надано пред'явлено відео- доказ вчиненого правопорушення, та в постанові відомостей про наявність будь-яких доказів не міститься; 6) йому не надано можливості скористатисьправовою допомогою; 7) матеріали справи не містять окремих пояснень відповідача, щодо відсутності належних відомостей про наявність дорожнього знаку; 8) матеріали справи не містять пояснень відповідача щодо можливості виїхати з міста іншим шляхом. Враховуючи вище викладене вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено частиною 1 ст. 122 КУпАП, а притягнення до відповідальності відбулося з грубим порушенням процесуальних норм. Тому просить задовольнити його позов в пойній мірі та просить справу слухати письмовим проваденням.

Відповідач Лєщишин О.І. в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та місце слухання справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

Представник відповідача - Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, Апетик А.М. в судове засідання не з'явилася, однак направила до суду заперечення, в якому просить слухати справу у відсутності представника патрульної поліції у м.Львові Департаменту патрульної поліції та відмовити в задоволенні позову, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні. В запереченні зазначено, що факт правопорушення підтверджується на відеоматеріалі , що був зафіксований нагрудним відео реєстратором інспектора патрульної поліції Лєщишина О.І. , відео долучається у додатку , та позивач визнавав свою провину , клопотань не заявляв , та не скористався своїми правами. Крім того було звернуто увагу суду , що Проспект Свободи у м. Львові є пішоходною зоною, і рух у цій зоні дозволено лише громадському транспорту. До заперечення додано відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, у відсутність відповідача Лещишина О.І..{Частина четверта статті 128 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010; в редакції Закону № 4054-VI від 17.11.2011}

Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України , Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.{Частина четверта статті 122 в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010}

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України , У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.{Частина перша статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010}{Щодо визнання конституційними положень частини першої статті 41, якими передбачено випадки, коли повне фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється, див. Рішення Конституційного Суду № 16-рп/2011 від 08.12.2011}

Суд, дослідивши пояснення позивача, заперечення відповідача , дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, з'ясував наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 07 серпня 2016 року інспектором взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м.Львові, лейтенантом поліції Лєщишиним Олегом Ігоровичем було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 352521, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме не виконав вимогу знаку 5.33 та здійснив рух в зоні дії знаку 8.4 ґ ПДР України.

Відповідно до вказаної копії постанови ОСОБА_1 07 серпня 2016 року о 09 год. 35 хв. в м. Львів, на пр. Свободи 23, не виконав вимоги знаку 5.33 "Пішохідна зона", здійснив рух в зоні дії знаку п. 8.4 ґ ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП. Прийняте рішення штраф 255 грн. , та відмітка копія постанови вручена ОСОБА_1 , завірено печаткою , інша інформація відсутня .

Відповідно до ст. 288 КУпАП може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП до органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення відносяться органи Національної поліції.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема частини перша, друга і третя статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що поліцейський в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція) затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853.

Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі без складання протоколу передбачено і п. 4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до п. 9 вказаної Інструкції, а саме Розділу ІІІ «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»: розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.

Ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п. 5.33 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року N 1306, "Пішохідна зона" , Інформує про особливості і умови дорожнього руху, передбачені цими Правилами , п. 8.4 ґ Дорожні знаки поділяються на групи: Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;

Суду не надано належних доказів, того, що позивачем було порушено саме ці пункти вказані в постанові ПДР України, так як на відео , яке було надано як доказ, не було зафіксовано, що він порушив вимоги ПДР України й які саме.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він не вчиняв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та не порушував п.п. 5.33, п. 8.4 ґ правил дорожнього руху України, оскільки ним було надано усні пояснення інспектору поліції Лєщишику О.І. , в яких він зазначив, що ПДР України ним не порушувалися, та він рухався у їх повній відповідності, а аткож, посилаючись на ст. 251 КУпАП, попросив надати йому докази його вчинення, оскільки з доводами інспектора поліції він не погодився.

За змістом ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 80 КАС України речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно п.7 розділу П Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції 05.01.2016 № 4/1- поліцейський патрульної поліції відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби здійснює розгляд справ про адміністративне правопорушення, застосовує заходи адміністративного впливу до правопорушників, у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством.

Судом встановлено, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 352251 від 07 серпня 2016 року щодо ОСОБА_1 не відповідає даним вимогам, оскільки не містить відомостей щодо технічного засобу, яким здійснено фото та відеозапис.

Позивачем було оглянуто компакт-диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, згідно якого встановлено, що поліцейський в порушення вимог ч. 2 ст. 279 КУпА та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», не оголосив яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності , не роз'яснив права та обов'язки та інше.

З оглянутого диску судом також встановлено, що поліцейський не відібрав пояснення у ОСОБА_1, не роз'яснив йому права, передбачені ст.268 КУпАП, а обмежився тільки розмовою , та підписом позивача у постанові , що відбулось поза межами фіксації.

Згідно заперечень Управління патрульної поліції у м. Львові в яких заначено, що факт правопорушення підтверджується на відеоматеріалі , що був зафіксований нагрудним відео реєстратором інспектора патрульної поліції Лєщишина О.І. , відео долучається у додатку , та позивач визнавав свою провину , клопотань не заявляв , та не скористався своїми правами. Крім того було звернуто увагу суду , що Проспект Свободи у м. Львові є пішоходною зоною, і рух у цій зоні дозволено лише громадському транспорту. До заперечення додано відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який фактично підтвердив доводи позивача.

Стаття 145. КАС України Речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з доказом та його оглядом. 2. Протоколи огляду речових доказів, складені в порядку забезпечення доказів, виконання судового доручення або за результатами огляду доказів на місці, оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. 3. Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питання з приводу речових доказів експертам, спеціалістам, свідкам, які їх оглядали.

Стаття 145-1. КАС України. Речові докази до набрання судовим рішенням законної сили зберігаються у справі або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду.2. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду. При цьому вони мають бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності - сфотографовані. 3. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані {Кодекс доповнено статтею 145-1 згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011}

Стаття 146 КАС України 1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. 2. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині. 3. З метою з'ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу. 4. Заяву про фальшивість звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, встановленому для розгляду заяв про фальшивість письмових доказів. 5. Під час дослідження звуко- чи відеозапису особистого характеру застосовуються правила цього Кодексу щодо дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції.

Згідно п. 8 розділу ХШ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, записи у постанові здійснюються розбірливим почерком, а прізвище, ім'я, по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її місце проживання (перебування), місце роботи, а також посада, спеціальне звання та прізвище, ім'я, по батькові поліцейського записуються друкованими літерами.

Зазначені вимоги Інструкції не були дотримані поліцейським при складанні постанови щодо ОСОБА_1, оскільки не здійснив запис про посаду, спеціальне звання та прізвище, ім'я, по батькові поліцейського друкованими літерами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні адміністративного позову щодо оскарження дії суб'єкта владних повноважень суд у відповідності до положень ч.3 ст. 2 КАС України перевіряє чи прийнято воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, Суд дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 24 Постанови ПВС України від 23.12.05 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення встановленою особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як передбачає ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції», одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доведення саме для адміністративного органу.

Також відповідно до статті 8 Конституції України , в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Венеціанська комісія визначила такі складові верховенства права : 1) законність , у тому числі прозорий , підзвітний і демократичний процес прийняття законів ; 2) правова визначеність ; 3) заборона свавілля ; 4) доступ до правосуддя , що забезпечується незалежним і безстороннім судом ; 5) дотримання прав людини ; 6) недискрімінація і рівність перед законом .

Юридичні норми повинні бути чіткими та точними , повноваження органів влади не повинні реалізовуватися в довільний спосіб , особа повинна бути заслухана , її права на ефективні засоби правового захисту в будь-якому спорі , як встановлено судом такі вимоги відносно позивача ОСОБА_1 не були дотримані суб'єктом владних повноважень відповідачем Лєщишиним О.І..

З огляду на наведене суд вважає встановленим той факт, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 352521 від 07.08.2016 року відповідач діяв з порушенням встановленого законом порядку щодо винесення постанови. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту правомірності прийнятого ним рішення та винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, суд приходить до висновку, що оскаржувана Постанова серії АР № 352251 від 07 серпня 2016 року щодо ОСОБА_1 винесена з порушенням порядку встановленого законом.

Із врахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов в частині визнання дій інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м.Львові, лейтенанта поліції Лєщишина Олега Ігоровича щодо винесення постанови серії АР № 352521 від 07.08.2016 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та накладенні адміністративного стягнення у вигляді штра , скасування постанови серії АР № 352521 від 07 серпня 2016 року підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову в частині закриття справи слід відмовити. Так, відповідно до ст. 247 КпАП України, обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 162 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно ст. 284 КпАП України орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Таким чином, суд констатує наявність підстав для закриття провадження по справі, однак враховуючи, що ухвалення вказаної постанови є компетенцією органу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, відмовляє в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Щодо вимоги про поновлення строку, не вбачає пропуску строку так як згідно печатки на конверті позовну заяву було направлено до суду 12.08.2016 року, тобто через 5 днів після винесення постанови, а згідно КУпАП строк оскарження постанови становить 10 днів.

На підставі ст.ст. 122, 213, 222, 245 251, 254, 258, 268, 276, 279, 280, 283, 288 КУпАП, п.п. (г) п.15.9, п.34,1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, та керуючись ст.ст. 1, 2, 11, 69, 71, 80, 86, 94, 159-163 , 171-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м.Львові, лейтенанта поліції Лєщишина Олега Ігоровича , Управління патрульної поліції у м. Львові, про визнання дій інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м.Львові, лейтенанта поліції Лєщишина Олега Ігоровича щодо винесення постанови серії АР № 352521 від 07.08.2016 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу незаконними , скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття справи задовольнити частково.

Постанову серії АР № 352251 від 07 серпня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Широківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частини апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: І.В. Ліснецький .