ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2016 р. м. Київ К/800/64311/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Розваляєвої Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанови та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області (надалі - відповідач, Інспекція), в якому просило:

визнати протиправними дії Інспекції щодо винесення постанови № 0011 від 11 березня 2014 року про накладення штрафних санкцій на позивача в сумі 25500,00 грн.;

скасувати рішення відповідача № 0007 від 26 лютого 2014 року про вжиття штрафних санкцій;

скасувати постанову Інспекції № 0011 від 11 березня 2014 року про накладення штрафних санкцій на Товариство в сумі 25500,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 серпня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року рішення першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Інспекції щодо винесення постанови №0011 від 11 березня 2014 року про накладення штрафних санкцій в сумі 25500,00 грн. Скасовано постанову Інспекції №0011 від 11 березня 2014 року про накладення штрафних санкцій на Товариство в сумі 25500,00 грн. Скасовано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №0007 від 26 лютого 2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 серпня 2014 року.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Враховуючи положення частини другої статті 220 КАС України, колегія суддів здійснює перегляд судового рішення в межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією, на підставі наказу від 27 листопада 2013 року № 172, направлення від 2 грудня 2013 року №1094 та згоди Держінспекції України з питань захисту прав споживачів від 26 листопада 2013 року № 5469-2-7/6, проведено перевірку характеристик продукції в магазині Товариства «Ельдорадо» у м. Львові. Предметом перевірки стало низьковольтне електричне обладнання:

- соковижималка РНILІРS НR 1866;

- соковижималкам КЕNWOOD JЕ 880;

- соковижималка КЕNWOOD JЕ 720;

- пилосос РНILІРS FС 8764;

- пилосос ЕLЕСTROLUX ZТF 7630;

- пилосос ЕLЕСTROLUX ZТF 7610;

- пилосос РНILІРS FС 9174/01;

- пилосос РНILІРS FС 9170;

- швейна машина ВRОTНЕR АRTWОRК 19;

- швейна машина ВRОTНЕR JS 70 Е;

- прасувальна система РНILІРS GС 9246;

- прасувальна система РНILІРS GС 8620/02;

- прасувальна система TЕFАL GV 8461;

- прасувальна система TЕFАL GV 5245;

- праска парова РНILІРS GС 515;

- праска ROWENTA DW 9035 ПІ;

- пилосос РНILІРS FС 9184;

- праска TЕFАL RV 9640.

2 грудня 2013 року за результатами перевірки складено акт №0120, в якому зафіксовано відсутність на електротоварі національного знаку відповідності та декларацій про відповідність, що є порушенням Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року №1149.

26 лютого 2014 року відповідачем, на підставі вищезазначеного акту, прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №0007, яким обмежено надання продукції шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, зі строком виконання до 7 березня 2014 року.

11 березня 2014 року Інспекцією винесено постанову №0011 про накладення штрафних санкцій, якою зобов'язано Товариство магазин побутової техніки «Ельдорадо»(м. Львів, вул. Наукова, 35-а) сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25500 грн.

Вважаючи, дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав дії та рішення Інспекції правомірними, зважаючи на відсутність спростувань порушень , викладених у акті перевірки.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 серпня 2014 року, вказав про невідповідність висновків, викладених у акті перевірки обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується із вищенаведеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів визначає Закон України N 1023-XII від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (надалі - Закон N 1023-XII в редакції від 2 грудня 2012 року, що була чинною на час виникнення спірних відносин).

Пунктами 1-4 частини першої статті 4 Закону N 1023-XII передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача стало звернення Спілки захисту прав споживачів Солом`янського району м. Києва від 26 листопада 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що об'єднання споживачів з метою захисту законних прав та інтересів споживачі має право звертатися до Держспоживінспекції, а остання зобов'язана відреагувати на таке звернення в межах наданих їй повноважень.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 28 квітня 2015 року у справі №21-65а15.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлює Закон України N 2735-VI від 2 грудня 2010 року «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (надалі - Закон N 2735-VI в редакції від 4 липня 2013 року, що була чинною на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону N 2735-VI державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Інспекцією було встановлено та притягнено Товариство до відповідальності за порушення частини другої статті 44 Закону N 2735-VI, а саме - введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, зокрема за відсутності національного знаку відповідності та декларації про відповідність продукції вимогам технічного регламенту.

Згідно з частиною першою Закону N 2735-VI національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються.

Частиною першою статті 1 Закону України від 17 травня 2001 року № 2406-III «Про підтвердження відповідності» (надалі - Закон № 2406-III в редакції від 1 січня 2013 року, що була чинною. На момент виникнення спірних відносин) передбачено, що сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Декларація про відповідність - документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Вимоги до низьковольтного електричного обладнання та його введення в обіг або в експлуатацію на ринку України передбачені Технічним регламентом низьковольтного електричного обладнання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року N 1149 (надалі - Регламент N 1149 у редакції від 8 квітня 2013 року, що була чинною на момент виникнення спірних відносин).

Пунктом 7 Регламенту N 1149 передбачено, що перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Згідно з пунктом 19 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року N 785 (в редакції від 8 квітня 2013 року, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними від згідно з правилами застосування національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року №1599.

У разі коли його нанесення на апаратуру неможливе або невиправдане через її конструкцію, національний знак відповідності повинен бути нанесеним на пакування, якщо таке наявне, та на супровідні документи.

Відповідно до пункту 10 Регламенту № 1149 національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Статтею 44 Закону N 2735-VI передбачено, що до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції, зокрема у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, законодавець передбачив притягнення до відповідальності тієї особи, яка ввела дану продукцію в обіг.

Згідно з частинами першою, третьою статті 29 Закону N 2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, не складено декларацію про відповідність, якщо її складання передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, декларацію про відповідність складено з порушенням встановлених вимог або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону N 2735-VI, якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Інспекцією надавались Товариству пропозиції надати в строк, до засідань щодо розгляду справ про винесення рішення про вжиття обмежувальних заходів та про накладення штрафних санкцій, прихідні (накладні) документи на товар, зазначений в акті перевірки. Однак, позивачем документів щодо товару, враховуючи декларації про відповідність, надано не було.

Частиною сьомою статті 8 Закону № 2735-VI передбачено, що у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме Товариством було введено продукцію, яка підлягала перевірці, в обіг.

З матеріалів справи не вбачається надання жодних доказів Товариством, які б спростовували фактичні дані, зазначені у акті перевірки.

Також колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції щодо визнання дій відповідача стосовно прийняття оскаржуваних рішень протиправними, враховуючи наявність в матеріалах справа фотознімків, на яких вбачається наявність національного знаку відповідності товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що із вищезазначених фотографій не можливо встановити достовірну дату, час і місце (по відношенню до порушень, зазначених у акті перевірки) свого здійснення, і приналежність зображень тієї побутової техніки, відносно якої встановлено порушення.

Відтак, виходячи з вищенаведених вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання дій Інспекції протиправними та скасування прийнятих нею рішень.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - скасувати, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 серпня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді