open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 904/602/16
Моніторити
Ухвала суду /31.05.2017/ Дніпропетровський апеляційний господарський суд Ухвала суду /11.05.2017/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /11.04.2017/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /28.02.2017/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /01.02.2017/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /23.01.2017/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /26.12.2016/ Господарський суд Дніпропетровської області Постанова /03.08.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /22.07.2016/ Вищий господарський суд України Постанова /13.06.2016/ Дніпропетровський апеляційний господарський суд Ухвала суду /25.05.2016/ Дніпропетровський апеляційний господарський суд Ухвала суду /21.04.2016/ Дніпропетровський апеляційний господарський суд Рішення /31.03.2016/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /10.03.2016/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /09.03.2016/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /08.02.2016/ Господарський суд Дніпропетровської області
emblem
Справа № 904/602/16
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /31.05.2017/ Дніпропетровський апеляційний господарський суд Ухвала суду /11.05.2017/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /11.04.2017/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /28.02.2017/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /01.02.2017/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /23.01.2017/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /26.12.2016/ Господарський суд Дніпропетровської області Постанова /03.08.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /22.07.2016/ Вищий господарський суд України Постанова /13.06.2016/ Дніпропетровський апеляційний господарський суд Ухвала суду /25.05.2016/ Дніпропетровський апеляційний господарський суд Ухвала суду /21.04.2016/ Дніпропетровський апеляційний господарський суд Рішення /31.03.2016/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /10.03.2016/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /09.03.2016/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /08.02.2016/ Господарський суд Дніпропетровської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 904/602/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівКочерової Н.О. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016у справі№ 904/602/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект"дотовариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ"простягнення 7 108 843,41 грнта за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ"доДержавного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект"простягнення 7 604 110,26 грнза участю представників сторін:

від позивача: Семещенко М.О., дов. від 01.08.2016

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" про стягнення 7 108 843,41 грн, з яких: 5 614 425,84 грн - сума попередньої оплати за договором № 1 від 20.12.2012 та 1 494 417,57 грн - неустойка за прострочення (невиконання) зобов'язань з поставки товару по договору.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між ними договору № 1 від 20.12.2012 не поставив йому товар за специфікаціями № 6/3 і № 6/4 і не в повному обсязі поставив товар за специфікацією № 6/5, передоплату якого здійснив позивач, у зв'язку з чим зобов'язаний відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, ст. 549, ч. 1 ст. 550, ст.ст. 624, 693 ЦК України і умов договору повернути йому суму попередньої оплати товару та сплатити неустойку.

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" про стягнення 7 604 110,26 грн, з яких:

- 5 910 398,64 грн - сума заборгованості за договором № 1 від 20.12.2012,

- 267 156,91 грн - сума інфляційних втрат,

- 88 158,13 грн - сума трьох відсотків річних та

- 1 338 396,58 грн - сума пені за прострочення оплати за договором № 1 від 20.12.2012.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань з прийняття товару та зі сплати другої частини попередньої оплати у розмірі 30% від вартості товару за укладеним між сторонами у справі договором № 1 від 20.12.2012. Як стверджує позивач за зустрічним позовом, несплачена друга частина передоплати підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом, а за прострочення виконання грошового зобов'язання останній відповідно до ст. 216 ГК України, ст.ст. 611, 625 ЦК України та умов договору має сплатити три проценти річних, інфляційні втрати та пеню.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2016 (суддя: Петренко Н.Е.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" на користь ТОВ "УКРНІХРОМ" другу частину попередньої оплати в сумі 5 910 398,64 грн, інфляційні втрати в сумі 267 156,91 грн, 3% річних в сумі 88 158,13 грн, пеню в сумі 1 331 119,71 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 113 952,50 грн. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд, керуючись ст.ст. 610, 611, 612, 665 ЦК України та п. 6.3. укладеного між сторонами у справі договору виходив з того, що позивач за первісним позовом, як покупець, не має права відмовитися від прийняття товару та його оплати, оскільки відповідач за первісним позовом, як постачальник, не прострочив виконання свого зобов'язання щодо поставки товару, а саме покупець допустив прострочення попередньої оплати за товар, у зв'язку з чим, за висновком суду, постачальник правильно відповідно до ст.ст. 693, 538 ЦК України зупинив виконання свого обов'язку з поставки товару до здійснення покупцем другої частини попередньої оплати, а невиконання постачальником обов'язку з поставки товару за відсутності його попередньої оплати не може вважатись простроченням поставки товару за наслідками, встановленими в п. 6.3. договору.

Крім того, суд дійшов до висновку, що відповідач за зустрічним позовом відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору зобов'язаний сплатити три проценти річних, інфляційні втрати та пеню. Однак, оскільки позивачем за зустрічним позовом сума пені була визначена без урахування вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, суд здійснив власний розрахунок її суми за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги частково.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 (склад колегії суддів: Широбокова Л.П. - головуючий, Антонік С.Г., Дмитренко Г.К.) апеляційну скаргу ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2016 скасовано та прийнято у справі нове рішення, за яким первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "УКРНІХРОМ" на користь ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" сплачену попередню оплату в сумі 5 614 425,84 грн, неустойку в сумі 1 494 417,57 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 106 632,66 грн та 242 763,64 грн судового збору за подання апеляційної скарги. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки строки поставки товару є такими, що настали, відповідач за первісним позовом по двом специфікаціям товар не поставив, а по специфікації № 6/5 поставив товар не в повному обсязі, а пунктом 6.3. договору передбачено право позивача за первісним позовом відмовитись від укладеного між ним та відповідачем договору поставки у разі порушення строків поставки товару більше ніж на 10 календарних днів, яке, як зазначив суд, позивач реалізував шляхом звернення з позовом у даній справі, що відповідає вимогам чинного законодавства, яким не передбачено попереднє звернення до контрагента та не визначено форму пред'явлення такої вимоги.

За висновком суду, посилання позивача за зустрічним позовом на те, що ним було зупинено виконання обов'язку з поставки товару до здійснення позивачем, як покупцем, другої частини попередньої оплати є безпідставними, оскільки за умовами договору здійснення другої частини передоплати не залежить від строків поставки товару, а пов'язане з моментом отримання покупцем від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження. Однак, доказів того, що відповідач дійсно був готовий поставити обумовлений сторонами в договорі товар у вказані ним у листах строки, матеріали справи не містять.

Крім того, встановивши факт порушення відповідачем за первісним позовом строків та об`ємів поставок товару, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги за первісним позовом про стягнення неустойки за прострочення (невиконання) зобов'язань з поставки товару по договору.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

03.08.2016 до Вищого господарського суду України від відповідача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість представника товариства бути присутнім в судовому засіданні в місті Києва у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні у господарському суді Дніпропетровської області по іншій справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, розглянувши зазначене вище клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки в клопотанні не наведено жодних поважних причин, які б позбавляли відповідача можливості забезпечити участь свого представника в судовому засіданні та доказів неможливості здійснити заміну представника товариства іншим представником; сторонам у справі був наданий достатній час для забезпечення участі повноважних представників в судовому засіданні, а подальше відкладення розгляду касаційної скарги призведе до порушення строків розгляду касаційної скарги, встановлених статтею 111-8 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2012 між Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (покупець, позивач за первісним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" (постачальник, відповідач за первісним позовом) укладено договір №1, відповідно до п. 1.1. якого відповідач за первісним позовом зобов'язався поставити позивачу за первісним позовом металопродукцію (далі - товар), а відповідач за первісним позовом зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Найменування, марка, профіль, нормативно-технічна документація, кількість, ціна одиниці без НДС, вартість товару і загальна вартість зазначаються у специфікаціях №№1 від 20.12.2012р.; №1/1 від 20.12.2012р.; №2 від 20.12.2012р.; №3 від 30.07.2013р.; №4 від 30.07.2013р.; №5 від 30.07.2013р. та заявочній специфікації №6 від 08.04.2014р. (п.2.1. Договору в редакції додаткової угоди №2 від 08.04.2014р.).

До договору між сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 01.04.2013, №2 від 08.04.2014 та №3 від 13.05.2015.

Згідно з п.п. 3.3. договору в редакції додаткової угоди №2 від 08.04.2014 сума договору складається із сум, зазначених в специфікаціях та становить 244 816 527,60 грн.

Розділом 4 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 13.05.2015) передбачено, що оплата здійснюється наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 30% від вартості товару по відповідній поставочній специфікації здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів відповідно до виставленого постачальником рахунка. Друга частина попередньої оплати в розмірі 30% проводиться покупцем протягом 10 банківських днів після отримання від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження;

- остаточний розрахунок - протягом 30 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до п. 5.2. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 08.04.2014) строк поставки товару зазначається в поставочних специфікаціях.

На виконання умов договору між сторонами були підписані наступні специфікації по договору:

- №6/3 від 14.04.2015 на суму 13 066 824,00 грн, відповідно до якої з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3 від 13.05.2015, встановлено строк поставки товару - 90 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати в розмірі 30% від вартості товару;

- №6/4 від 14.04.2015 на суму 5 598 600,00 грн, відповідно до якої з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3 від 13.05.2015, встановлено строк поставки товару - 90 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати в розмірі 30% від вартості товару;

- №6/5 від 17.07.2015 на суму 1 035 904,80 грн, відповідно до якої встановлено строк поставки товару - 60 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати в розмірі 30% від вартості товару.

Позивач за первісним позовом на підставі виставлених відповідачем рахунків здійснив першу частину попередньої оплати товару, а саме:

- 3 920 047,20 грн на оплату специфікації № 6/3 від 14.04.2015 (платіжні доручення №222 від 27.05.2015 і №731 від 22.06.2015);

- 1 679 580,00 грн на оплату специфікації № 6/4 від 14.04.2015 (платіжні доручення №1060 від 13.07.2015, №693 від 19.06.2015 та №219 від 27.05.2015);

- 310 771,44 грн на оплату специфікації № 6/5 від 17.07.2015 (платіжне доручення №1224 від 03.08.2015).

Однак, відповідач за первісним позовом товар за специфікаціями №6/3 і № 6/4 позивачу за первісним позовом у визначені в специфікаціях строки не поставив, а за специфікацією №6/5 товар за товарно-транспортною накладною № Р11001 від 01.10.2015 поставив лише частково - на суму 295 972,80 грн, у зв'язку з чим покупець - ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" звернувся з позовом до постачальника у даній справі про стягнення 5 614 425,84 грн попередньої оплати за договором № 1 від 20.12.2012 та 1 494 417,57 грн неустойки за прострочення (невиконання) зобов'язань з поставки товару по договору. При цьому, позивач, посилаючись на п. 6.2. договору зазначив про те, що він відмовляється від подальшого прийняття та оплати товару за договором № 1 від 20.12.2012, оскільки виконання постачальником своїх зобов'язань з поставки товару втратило для нього інтерес.

В свою чергу, постачальник - ТОВ "УКРНІХРОМ" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" про стягнення заборгованості за договором № 1 від 20.12.2012 у вигляді несплаченої другої частини передоплати та нарахованих на неї сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "УКРНІХРОМ" зазначило, що ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" порушив строки оплати другої частини передоплати за договором, у зв`язку з чим, ним на підставі ст. 538 ЦК України було зупинено виконання зобов`язання з поставки товару.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 1 від 20.12.2012 є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 663 та ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Порядок оплати товару встановлено сторонами у розділі 4 договору, відповідно до якого в редакції додаткової угоди №3 від 13.05.2015 оплата здійснюється наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 30% від вартості товару по відповідній поставочній специфікації здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів відповідно до виставленого постачальником рахунка;

- друга частина попередньої оплати в розмірі 30% проводиться покупцем протягом 10 банківських днів після отримання від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження;

- остаточний розрахунок - протягом 30 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Таким чином, здійснення покупцем другої частини передоплати залежить від моменту отримання покупцем від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження.

За твердженням відповідача за первісним позовом, відповідне повідомлення про готовність товару до відвантаження було ним направлено позивачу листом № 315 від 11.08.2015 та повторно листом № 342 від 27.08.2015, претензією № 364 від 09.09.2015, листами № 369 від 10.09.2015 і № 404 від 08.10.2015.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, доказів того, що відповідач дійсно був готовий поставити обумовлений сторонами в договорі товар у вказані ним у листах строки, матеріали справи не містять.

При цьому, апеляційний господарський суд правильно зазначив, що належними і допустимими доказами готовності відповідача поставити обумовлений договором товар товару можуть бути контракти з контрагентами на постачання цього товару, його оплата (повна або часткова), докази надходження його на митну територію України та розмитнення і можливість транспортування до місця знаходження позивача відповідно до узгоджених сторонами умов поставки.

Однак, таких доказів матеріали справи не містять. Наявні в матеріалах справи копії контрактів №WEX-011 від 11.06.2015, №WEX-012 від 12.06.2015, укладених між відповідачем та компанією WUTMARS LLP (м. Лестар, Великобританія), не підтверджують їх відношення до укладеного між позивачем та відповідачем договору № 1 від 20.12.2012, а копії коносаментів №MRFB15090048 від 31.08.2015, №MRFB15110522 від 11.09.2015 не свідчать, що вказаний в них товар є тим, що підлягав постачанню позивачу за первісним позовом на підставі договору № 1 від 20.12.2012: кількість, асортимент і виробник товару не співпадають з такими даними, вказаними і специфікаціях № 6/3, № 6/4, № 6/5; копії коносаментів не містять жодних відміток про прийняття товару до перевезення, знаходження його під митним контролем, тощо.

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом другої частини передоплати за товар, наявність якого у позивача за первісним позовом не доведена, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вірно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд апеляційної інстанцій, керуючись ст. 663, розділом 18 "Визначення та обчислення строків" ЦК України та умовами договору № 1 від 20.12.2012, вірно встановив, що строк поставки товару за специфікаціями № 6/3, № 6/4 та № 6/5 є таким, що настав, а саме:

- за специфікацією №6/3 від 14.04.2015 строк поставки товару настав з 23.06.2015, останній день строку поставки - 21.09.2015;

- за специфікацією №6/4 від 14.04.2015 строк поставки товару настав з 14.07.2015, останній день строку поставки - 12.10.2015;

- за специфікацією №6/5 від 17.07.2015 строк поставки товару настав з 04.08.2015, останній день строку поставки - 02.10.2016р.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом товар по специфікаціям № 6/3 і № 6/4 у визначений в них строк не поставив, а за специфікацією №6/5 поставив товар лише частково.

Відповідно до п.6.3. договору в разі порушення строків поставки більше, ніж на 10 календарних днів, позивач за первісним позовом вправі відмовитися від подальшого прийняття та оплати товару.

Врахувавши наведене, апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив, що позивач, який звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення передоплати за договором, пославшись на відмову від договору у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару більше ніж на 10 календарних днів, реалізував тим самим своє, передбачене пунктом 6.3. договору, право на відмову від договору і реалізація такого право шляхом звернення до суду з позовом відповідає вимогам чинного законодавства, якими не передбачено попереднє звернення до контрагента та не визначено форму пред'явлення такої вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно задовольнив первісні позовні вимоги з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В п. 6.3. договору передбачено, що в разі порушення строків та об`ємів поставок товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості непоставленого в строк товару за кожен факт порушення.

Врахувавши те, що факт прострочення відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань з поставки товару більше ніж на 10 календарних днів є доведеними, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки за порушення строків поставки товару.

Під час здійснення розрахунку судом встановлено, що сума неустойки за порушення строків поставки товару за специфікаціями № 6/3, № 6/4 та № 6/5 становить 1 552 428,48 грн, а позивачем заявлено до стягнення меншу суму неустойки - 1 494 417,57 грн, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правильно задовольнив позову вимогу про стягнення неустойки в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНІХРОМ" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 904/602/16 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Дунаєвська

Н. Мележик

Джерело: ЄДРСР 59514909
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку