Справа № 484/2059/16-а

Провадження № 2-а/484/80/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2016 року. м. Первомайськ.

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Закревського В.І.,

за участю секретаря - Ярославській С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії,-

встановив:

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (далі-УСЗН) про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії, в якому просив визнати протиправними і такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 19, 22 Конституції України зобовязати УСЗН поновити йому компенсаційні виплати та пільги з дня їх зупинення та відшкодувати понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що у грудні 2015 р. ним було виявлено у дверях своєї квартири незрозуміле повідомлення (без конверта) із штампом Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області зі штампом УСЗН за підписом незрозумілої особи. З даного повідомлення слідувало, що йому, як пенсіонеру МВС України, звільненому із служби у встановленому Законом України "Про міліцію" порядку, та набувшому цей статус на відповідних законних підставах із наданням права 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, палива, в звязку з втратою чинності Закону України «Про міліцію» припинено нарахування пільг на житлово-комунальні послуги з 07.11.2015р., в звязку з цим йому рекомендовано звернутися до УСЗН для призначення житлової субсидії .

В звязку з отриманням даного листа позивач 10.06.2016 року звернувся до УСЗН з проханням надати повну та вичерпну інформацію із посиланням на відповідні норми права та документи стосовно даного порядку направлення повідомлення, конкретизувати особу, котра направляла дане повідомлення, детально розяснити з посилання на відповідні нормативні акти питання стосовно припинення нарахування пільг по оплаті відповідних комунальних послуг.

14.06.2016 року за вих. № 7245/04.2-04 відповідачем УСЗН позивачу була надана відповідь, що Відповідно до пунктів 1 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію», - з 07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Таким чином особи, які мали право на пільги згідно із Законом Україн «Про міліцію» (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років, працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового, і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, діти (додосягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у звязку з виконанням службових обовязків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні, з 07.11.2015 року втратили право пільги.

Позивач в судове засідання не зявився, до суду надав заяву із клопотанням про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснила, що до втрати чинності Закону України «Про міліцію», позивач користувався соціальними гарантіями, зокрема пільгами, відповідно до ст.22 цього Закону як працівник міліції, звільнений від служби за вислугою років: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом». Пільги надавались при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення, зокрема надавалась і 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством.

Але з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», Закон України «Про міліцію» з 07.11.2015 року втратив чинність.

Закон України «Про Національну поліцію» також передбачає ряд соціальних гарантій для поліцейських, визначених розділом 9 «Соціальний захист поліцейських»: це і безоплатне медичне забезпечення, житлове і пенсійне забезпечення, навчання дітей поліцейських та інше.

Пунктом 15 розділом 11 «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено, що «За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб». Але пільги на оплату за користування житлом та комунальними послугами, за паливо Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено, як це було визначено Законом України «Про міліцію».

Пільгами на оплату за користування житлом та комунальними послугами, за паливо колишній працівник міліції, зокрема і позивач, міг би скористатися відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» в разі віднесення його до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до цього Закону і які постійно проживають на території України.

В свою чергу до ветеранів органів внутрішніх справ відносяться (ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»):

1.які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу PCP чи держав СНД;

2.інваліди І та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3.інваліди І та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного

в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше;

4.військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу PCP;

5.які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Також в запереченнях відповідач вказує на те, надання статусу ветерана органів внутрішніх справ та в звязку з чим - відповідного посвідчення, що надає право на отримання відповідної пільги, до компетенції Управління не входить. Відповідно до п.4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою КМУ від 29.01.2003 року № 177, Управління має право отримувати від пільговиків документи, що підтверджують їх право на пільги. А з урахуванням чинного законодавства і згідно з наданими документами, позивач не є «ветераном», не має відповідного посвідчення, а являється лише колишнім працівником міліції, звільненим від служби за вислугою років.

Тому, тільки в разі підтвердження статусу саме ветерана органів внутрішніх справ, ветерана військової служби чи ветерана війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни), або іншого статусу, яким видаються відповідні посвідчення, на підставі яких надаються більш розширені пільги, зокрема і знижка на оплату за користування житлом та комунальними послугами, за паливо - Управління буде мати правові /законні підстави для відшкодування витрат ЖКП за надані пільги. Або тільки після внесення Верховною Радою України відповідних змін до Закону України «Про Національну поліцію» щодо цього питання.

Також, позивач не врахував при заявлені вимог у позові, що при прийнятті будь-якого закону, іншого нормативно-правового акту, вони офіційно оприлюднюються в газетах «Урядовий курєр», «Голос України» і вважаються такими, що з ними ознайомилися громадяни України. Крім того, такі нововведення оголошуються і в інших ЗМІ. В свою чергу, розуміючи, що не всі громадяни-пільговики зможуть вчасно дізнатися про важливі зміни в законодавстві, які їх стосуються - Управління відповідно до п.12 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сімї, затвердженого Постановою КМУ від 04.06.2015 року № 389, здійснило розповсюдження повідомлення про зміни, та запропонувало звернутися за субсидією для запобігання виникнення боргів по сплаті комунальних послуг.

Що стосується прийняття і виконання законів, які звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини та громадянина, то Управління не має законодавчої ініціативи щодо внесення змін до діючого законодавства та не має права приймати закони, інші нормативно-правові акти на власний розсуд. Управління відноситься до системи виконавчої влади, а тому невиконання або неналежне виконання прийнятих законодавчою чи виконавчою владою актів веде до відповідальності. Більш того, прийняті пізніше в часі закони чи інші нормативно-правові акти є пріоритетними до виконання за раніше прийняті, навіть якщо вони по-суті звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини та громадянина. Управління не несе відповідальності за зміст, обсяг, тощо прийнятих законів, інших нормативно-правових актів. Тому поставлене позивачем питання щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди за дії, які Управління виконує відповідно до законодавства України є не доречним. Крім того, виплата моральної та матеріальної шкоди в витратах Управління не передбачено. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 19, 49, 160 Кодексу адміністративного судочинства України Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради просить відмовити в задоволенні позову повністю.

При розгляді справи по суті позивач надав пояснення стосовно невизнання позову відповідачем та обґрунтованості невизнання позову та підстав, на думку відповідача, для відмови від позову. В даному поясненні на обґрунтування своєї позиції позивач вказує, що сторона Відповідача у своїх запереченнях визнає, що позивач користувався соціальними гарантіями, зокрема пільгами, відповідно до ст.22 Закону України «Про міліцію», як працівник міліції, звільнений із служби за вислугою років. Також представник відповідача вдався до тлумачення Законів України «Про національну Поліцію», пункту 15 розділу 11 «Прикінцевих та перехідних положень», більшу частину уваги приділив Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ...», зробив висновки, що тільки у разі набуття позивачем статусу ветерана Управління буде мати правові підстави для відшкодування витрат за надані йому пільги.

Далі в поясненні позивач вказує, що насамперед слід звернути увагу на те, що у своєму позові він посилався на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 3, ст.31), який представник Відповідача обійшов стороною, як і обійшов стороною те, що Верховною Радою України прийнято законопроект №3303, яким внесено зміни до ст. 15 розділу 11 «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про національну поліцію».

Позивач зазначає, що на його думку Законодавством України чітко визначено, що за ним зберігаються всі соціальні гарантії, пільги та компенсації, передбачені Законом України «Про міліцію» і здійснюються вони в тому ж порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про національну поліцію».

Також обґрунтування своєї позиції позивач вказує і на судову практику, що вже склалась в Україні із цього приводу і як приклад наводить Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровбької області від 18.02.2016 р. по справі №183/8000/15, яка набула законної чинності ще 29.02.2016 р., а у відповідності до принципів адміністративного судочинства, визначених у ст. 7 КАС України, діє принцип обовязковості судових рішень, а тому наполягав на задоволені своїх вимог.

Вислухавши поясненя позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером МВС, - вид пенсії «за вислугу років».

Позивачу було надано право на пільгу, а саме 50% знижку по сплаті житлової площі, комунальних послуг та електроенергії відповідно до Закону України «Про міліцію» довічно.

За вих. № 11719/04.2-05 від 26.11.2015р. УСЗН повідомлено позивача, що йому припинено нарахування пільг на житлово-комунальні послуги з 07.11.2015 року у звязку із втратою чинності Закону України "Про міліцію".

Підставою відмови у наданні пільг, передбачених ст. 22 Закону України «Про міліцію», відповідач зазначає, що з 07.11.2015р. цей закон втратив чинність, бо відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію», втратив чинність Закон України «Про міліцію», а тому особи, які мали право на пільги згідно з зазначеним Законом, втратили право на пільги, а аналогічних норм Закону України «Про поліцію» не містять.

Однак, такі дії відповідача є неправомірними, оскільки відповідно з вимогами ст.ст. 22, 58 Конституції України, при прийнятті нових Законів чи внесенні змін у діючі та інші нормативно-правові акти, прийняті не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони помякшують чи скасовують відповідальність особи.

Скасування Закону України «Про міліцію» не може бути підставою для позбавлення його пільг щодо оплати за комунальні послуги в розмірі 50%, в звязку з тим, що відповідно до ст.22 Закону України «Про міліцію», якою закріплено соціальний захист працівників міліції, держава гарантує працівникам міліції соціальний захист, а ч.6 цієї статті зазначено, що «за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою, або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Установити, що пільги, передбачені ч.4, ч.5 та ч. 6 цієї статті надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сімї в розрахунку на одну особу за попередні щість місяців не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Згідно рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008. зазначена норма з 22 травня 2008 року існує в такий редакції «Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50% знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива».

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші нормативно правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п.15 ч.2 Закону України «Про національну поліцію», за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим законом для колишніх поліцейських, членів їх сімей, інших осіб. Колишні міліціонери та члени їх родин знову матимуть соцвиплати і гарантії, які мали до прийняття Закону України «Про Національну поліцію».

Верховна Рада внесла зміни в закон і соціальні гарантії повернула, прийнявши законопроект №3303 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх співробітників органів внутрішніх справ та членів їхніх сімей». Цей закон вносить зміни до пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про Національну поліцію». Зміни спрямовані на реалізацію конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності і недискримінації під час унормування законом соціального і правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, в тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.

Суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області щодо припинення нарахування пільг на житлово-комунальні послуги з 07.11.2015р. ОСОБА_1 та зобовязати Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області поновити ОСОБА_1 компенсаційні виплати та пільги з дня їх припинення, як вказує позивач в позовній заяві.

На підставі викладеного и керуючись ст.ст. 19,46 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх співробітників органів внутрішніх справ та членів їхніх сімей», ст.ст. 2.3.6.7.17.18.94.99 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області щодо припинення нарахування пільг на житлово-комунальні послуги з 07.11.2015р. ОСОБА_1.

Зобовязати Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області поновити ОСОБА_1 компенсаційні виплати та пільги з дня їх зупинення, тобто з 07.11.2015 року.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області 1102 (одну тисячу сто дві ) грн. 40 коп. в рахунок держави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області. У разі застосування частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подачі апеляційної скарги постанова набирає законної сили в день прийняття рішення в справі судом апеляційної інстанції, якщо постанову не буде скасовано.

Суддя:підпис

Згідно з оригіналом: Суддя

Постанова набрала законної сили

Суддя В.І.Закревський