13.07.2016

Справа № 203/1487/16-ц

2/0203/717/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Чередник І.О.

за участю: позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

представника третьої особи – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 охорони здоров’я України, Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога», третя особа – Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_5 охорони здоров’я України, Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога», третя особа – Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. (а.с. 2-11)

12 квітня 216 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська позовна заява ОСОБА_1 була залишена без розгляду та позивачу було надано строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, які 17 травня 2016 року були усунені позивачем шляхом подання на адресу суду зави про усунення недоліків.

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням уточнень посилався на те, що 01 квітня 2015 року цивільна дружина позивача – ОСОБА_6 народила спільну доньку ОСОБА_7 у Державному закладі «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ» Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога». Згідно з обмінною карткою полового будинку, пологового відділення лікарні дружина позивача була виписана на 4 день після пологів з пологового будинку. У обмінній картці п. 16 – вакцинація БЦЖ лікарями було вказано – «відсутня вакцина». 06 квітня 2015 року було проведено первинний лікарський патронаж новонародженого вдома та в картці п. 6.1. Анамнез щеплення БЦЖ було вказано «відсутня вакцина», проти вірусного гепатиту було вказано – «відсутня вакцина». Позивач був дуже схвильований таким станом речей, оскільки його довгоочікувана маленька донька беззахисна перед такими хворобами, які зараз дуже розповсюджені, та залишившись без вакцинації могла постраждати. 16 квітня 2015 року позивач прийшов до дитячої лікарні, де позивачу було повідомлено від лікаря, що він може зробити щеплення дитині за власні кошти у приватній лікарні, де вакцина наявна. Позивач прийняв рішення зробити дитині щеплення, оскільки розумів, що кожен день життя наражає доньку на небезпеку проти такої страшної хвороби, як туберкульоз. В подальшому позивач звернувся на гарячу лінію до МОЗ України, де позивачу було повідомлено, що Дніпропетровська область забезпечена вакциною. Проте, згідно з листом за підписом начальника відділу Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської ОДА: «саном на 20 квітня 2015 року частина не весь перелік імунобіологічних препаратів наявний у лікувально-профілактичних закладах області». 16 квітня 2015 року у приватному медичному закладі «Клініка», дочці позивача було зроблено щеплення БЦЖ, за що позивачем було сплачено суму у розмірі 454 грн. 55 коп. 22 квітня 2015 року позивач придбав в аптечному пункті вакцину проти гепатиту В – «Єнджерікс» вартістю 70 грн. 50 коп. Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач був впевнений, що його донька народилась в незалежній правовій державі, але вже з перших днів життя вона вимушена відчути порушення права на безпеку життя, оскільки дитині не було зроблено щеплення, позивач та його дружина навіть не могла виносити доньку на вулицю, позбавили гулянок, оскільки ризик зараження туберкульозом або гепатитом був дуже великий, а імунітет у новонародженої дитини досить слабкий. Позивач дуже хвилювався за стан здоров’я доньки, відсутність щеплень призвело до того, що позивач був змушений декілька тижнів відмовляти близьким у проханні побачити дитину, оскільки хвилювався за стан її здоров’я. Для того, щоб відвідати лікарню, позивач був вимушений викликати таксі та нести додаткові витрати, оскільки пересуватись вулицями міста, де знаходиться значна кількість людей, частина з яких інфікована такими хворобами, як туберкульоз та гепатит позивач боявся не спричинити шкоди своїй дитині. Також, позивач переніс та й досі переносить моральні страждання, оскільки позивач був впевнений в тому, що права та свободи громадянина та людини у правовій державі повинні захищатись, у зв’язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовними вимогами та просив суд задовольнити його вимоги та стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 525 грн. 05 коп. та у рахунок відшкодування моральних страждань суму у розмірі 5 000 грн., а також судові витрати понесені позивачем стягнути з відповідачів. (а.с. 2-11)

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. (а.с. 194)

Представник ОСОБА_5 охорони здоров’я України у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте надіслав а адресу суду заяву про розгляд справи без участі свого представника та письмові заперечення на заявлені позовні вимог в яких посилався на те, що вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з тим, що для проведення щеплень новонароджених у 2015 році використовувались вакцини закуплені за кошти Державного бюджету 2014 року за КПКВ 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру за напрямком «Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики». Для закупівлі вакцин за вказаною програмою було укладено два договори про закупівлю товарів за державні кошти. Після централізованої закупівлі, імунобіологічні препарати поставляються в регіони на обласні склади. В подальшому розподіл вакцин до закладів охорони здоров’я здійснюється згідно наказів структурних підрозділів охорони здоров’я обласних державних адміністрацій. Таким чином, представник відповідача посилався на низьку кількість доз вакцини для профілактики туберкульозу «БЦЖ», а отже на час народження дитини позивача була можливість відсутності цієї вакцини в окремих лікувально-профілактичних закладах Дніпропетровської області. В той же час, вакцина проти гепатиту В була наявна у достатній кількості у медичних закладах Дніпропетровської області. Станом на сьогодні МОЗ України було частково здійснено поставку імунобіологічного препарату «ПРІРИКС» у всі регіони України та очікується надходження решти зазначеного імунобіологічного препарату. Проте вакцина для профілактики гепатиту В надійшла на склад уповноваженого державного підприємства та з 13.06.2016 року поставляється у всі регіони згідно затвердженого розподілу. Окрім вищевикладеного, представник відповідача посилався на те, що позивач не доводить вини МОЗ України у нанесенні моральної шкоди, оскільки наявність вини МОЗ України має бути підтверджена доказами, яких позивач на думку представника позивач не надав суду. З огляду на викладене, представник МОЗ України просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (а.с. 147-151)

Представник Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що забезпечення вакцинами для проведення профілактичних щеплень населенню за календарним щеплень здійснюється централізовано за рахунок коштів Державного бюджету. Забезпеченість області імунобіологічними препаратами від річної потреби у 2015 році та у вигляді гуманітарної допомоги складала: - вакцина проти вірусного гепатиту В – 35 %; - БЦЖ – 9 %. У зв’язку з відсутністю даних вакцин у закладі охорони здоров’я. Батька новонародженої житини було рекомендовано придбати дані препарати в аптечній мережі за власним бажанням, що і було зроблено позивачем 16.04.2015 року, відповідно до змісту позову. Станом на 20 квітня 2015 року не весь перелік імунобіологічних препаратів наявний в закладах охорони здоров’я Дніпропетровської області. Також рекомендовано, що за власним бажанням батьки, у разі відсутності імунобіологічного препарату в лікувально-профілактичному закладі, можуть придбати дані препарати в аптечній мережі. Представник департаменту також посилалась на те, що позивач жодним чином не доводить вини департаменту у нанесеній шкоді, яка виникла внаслідок неправомірних дій чи рішень департаменту, його бездіяльністю чи бездіяльністю посадових осіб, у зв’язку з вищевикладеним представник департаменту просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. (а.с. 98-101)

Представник Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність вини з боку державного закладу щодо відсутності імунобіологічних препаратів в лікарні на момент народження дитини позивача та неможливість здійснення необхідних щеплень. Крім того, зазначила, що державний заклад відповідно до вимог закону звертається з заявками до Департаменту з метою отримання імунобіологічних препаратів, а також здійснює всі необхідні дії передбачені законом для отримання та забезпечення новонароджених дітей вакцинами. З огляду на викладене, представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині визнання вини у нездійсненні щеплень новонародженій дитині позивача за Державним закладом «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога», тому просила суд в даній частині залишити позовні вимоги без задоволення. (а.с. 194)

Представник третьої особи Державної казначейської служби України у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позовна заява не містить вимог до третьої особи, оскільки державна казначейська служба відповідно до покладених на неї завдань проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів за рішеннями, прийнятими державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування, тому відповідати за дії чи бездіяльністю державних органів по суті справи не входить до повноважень третьої особи, у зв’язку з викладеним представник третьої особи просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі в зв’язку з їх необґрунтованістю. (ас. 190-193)

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали у справі, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 квітня 2015 року в пологовому будинку, пологового відділення лікарні Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» народилась ОСОБА_8, батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_6, викладені обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження та копією обмінної карти від 04.04.2016 року, наявними в матеріалах справи. (а.с. 15-17)

Встановлено, що 16 квітня 2015 року під час первинного лікарського патронажу новонародженої вдома – ОСОБА_7, лікарем було констатовано факт відсутності в лікарні щеплень БЦЖ та щеплень проти вірусного гепатиту В, що підтверджується копією первинного лікарського патронажу новонародженого вдома та копією листа щеплень, наявним в матеріалах справи. (а.с. 18-21)

Також судом було встановлено, що 16 квітня 2015 року у приватному медичному закладі «Клініка» по вул. Чкалова, 60, доньці позивача було зроблено щеплення БЦЖ, зо що позивачем було сплачено 454 грн. 50 коп., а 22 квітня 2015 року позивач придбав в аптечному пункті по вул. Свердлова, 29 вакцину проти гепатиту В – «Єнджерікс» вартістю 70 грн. 50 коп., яка також була зроблена дитині позивача, викладені обставини підтверджуються копією інформованої згоди та оцінкою стану здоров’я Ф -063, копією довідки приватної лікарні «Клініка» про проведення щеплення, копією довідки про огляд педіатра, копією товарного чеку № 009822, копією акту здачу-прийняття робіт (надання послуг), копією чеку про придбання вакцини «Енеджерікс», наявними в матеріалах справи. (а.с. 22-26)

Встановлено, що бабуся новонародженої дитини ОСОБА_9 зверталась до Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації зі зверненням, в ході розгляду якого 16.04.2015 року отримала від департаменту відповідь, в якій департамент посилався на те, що станом на 20 квітня 2015 року частина не весь перелік імунобіологічних препаратів наявний у лікувально-профілактичних закладах області, та при надходженні до області відповідних імунобіологічних препаратів її разом з дитиною буде запрошено для проведення щеплення. Також, департаментом було повідомлено, що за особистим бажанням батьки, у разі відсутності імунобіологічного препарату у лікувально-профілактичному закладі, можуть придбати дані препарати в аптечній мережі, які надходять до аптечної мережі мають відповідні сертифікати та надаються батькам у контейнерах з холодовими елементам для дотримання температурного режиму разом з сертифікатом, що підтверджується копією листа про розгляд звернення від 16.04.2015 року, наявним в матеріалах справи. (а.с. 27)

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до зошита обліку приходу та витрати вакцини і сироватки з аптеки Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» з 24 січня 2014 року по 18 травня 2015 року в лікарні була відсутня вакцина для щеплень, проте 18 травня 2015 року лікарня отримала препарат «ЕУВАКС В» у кількості 700 доз, що підтверджується поясненнями представника відповідача у судовому засіданні та копією зошита обліку вакцини наявною в лікарні з березня 2009 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 76-77)

Судом встановлено, що відповідно до наказу МОЗ України від 31.12.2014 року № 1033, Дніпропетровській області відповідно до зазначеного наказу було затверджено розподіл: ЕУВАКС В вакцина для профілактики Гепатиту В, рекомбінантна рідка суспензія для ін’єкцій у флаконі, по 10 флаконів у картонній пачці з маркуванням українською мовою – 64 690 доз, та вакцина для профілактики туберкульозу жива, суха, БЦЖ, 10 доз вакцини в ампулах, загальною вартістю – 10 000 доз, тому забезпеченість Дніпропетровської області імунобіологічними препаратами від річної потреби у 2015 року (за бюджет 2014 року) складала: - вакцина проти вірусного гепатиту В – 35 %, БЦЖ (туберкульоз) – 9 %, що підтверджується листком надходженням матеріальних цінностей придбаних за кошти державного бюджету у 2015 році, копією видаткової накладної № ВАК-282 від 27.04.2015 року, відповідно до якої ЕУВАКС В вакцина для профілактики Гепатиту В була отримана КЗ «Дніпропетровською обласною дитячою клінічною лікарнею» ДОР у вищезазначеній кількості тільки - 28.04.2015 року, та копією видаткової накладної № ВАК-332 від 08.06.2015 року, відповідно до якої вакцина для профілактики туберкульозу БЦЖ була отримана КЗ «Дніпропетровською обласною дитячою клінічною лікарнею» ДОР у вищезазначеній кількості тільки – 09.06.2015 року, викладені обставини підтверджуються зазначеними доказами, наявними в матеріалах справи. (а.с. 112-115)

Відповідно до наказу Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 533/0/197-15 від 08 травня 2015 року «Про розподіл та раціональне використання імунобіологічних препаратів, закуплених за кошти державного бюджету України на 2014 рік» було затверджено розподіл імунобіологічних препаратів у кількості згідно з додатком, відповідно до якого Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» отримав 700 доз препарату «ЕУВАКС В», що підтверджується копією вищезазначеного наказу від 08.05.2015 року та копією додатку до наказу «Розподіл імунобіологічних препаратів», наявними в матеріалах справи. (а.с. 88-89)

Судом встановлено, що наказом Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації «Про розподіл та раціональне використання імунобіологічних препаратів, закуплених за кошти державного бюджету України на 2014 рік» було затверджено розподіл вакцини для профілактики туберкульозу БЦЖ у кількості згідно з додатком, відповідно до якого Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» отримав 100 доз вакцини для профілактики туберкульозу БЦЖ, що підтверджується копією вищезазначеного наказу та копією додатку до наказу «Розподіл імунобіологічних препаратів», наявними в матеріалах справи. (а.с. 105-107)

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2015 року Департамент охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації на виконання листа МОЗ України від 16.07.2015 року надавав уточнену заявку щодо потреби на 2015 рік у імунобіологічних препаратах за бюджетною програмою «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру», де зазначав про необхідність централізованої закупівлі імунобіологічних препаратів для проведення імунопрофілактики населення, а саме вакцини для профілактики туберкульозу у кількості 13 055 од. та вакцини для профілактики гепатиту В для дітей у кількості 164 010 од., викладене підтверджується копією листа та копією заявки на 2015 рік, наявними в матеріалах справи. (а.с. 116-118)

Встановлено, що перспективний обсяг профілактичних щеплень на 2015 рік в лікувально-профілактичних закладах ДП «Придніпровська залізниця» (Дніпропетровська область) проти туберкульозу, гепатиту В-1, новонародженим склав 700 доз. Крім того, відповідно до розрахунку потреба пологового будинку в імунологічних препаратах на 2015 рік ДЗ Дорожньої клінічної лікарні ст. Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» складала: імунобіологічний препарат - БЦЖ, розрахункова потреба на 2015 рік – 2 450 доз, орієнтований залишок на 01.01.2015 рік – 0 доз, реальна потреба на 2015 рік становила 700 доз; імунобіологічний препарат ВГВ - розрахункова потреба на 2015 рік – 700 доз, орієнтований залишок на 01.01.2015 рік – 0 доз, реальна потреба на 2015 рік становила 700 доз, викладені обставини підтверджуються копією листа перспективного обсягу профілактичних щеплень на 2015 рік, копією розрахунку потреби в ІБП на 2015 рік та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. (а.с. 123-133)

Судом встановлено, що листом МОЗ України від 18.11.2014 року Департамент охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації було повідомлено, що конкурсні торги на вакцину БЦЖ оголошувались тричі, проте, крім другого оголошення, не було надано пропозицій учасників, у зв’язку з чим торги не відбулися. Постійною робочою групою МОЗ України з питань профільного супроводу державної закупівлі вакцин та термоіндикаторних карток за Загальнодержавною програмою імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки було прийнято рішення звернутися до Комітету з конкурсних торгів МОЗ України із метою повторного оголошення конкурсних торгів в частині «Вакцина для профілактики туберкульозу (БЦЖ)», після чого відбудеться розгляд та оцінка отриманих пропозицій конкурсних торгів згідно з умовами та порядком встановленими Законом України «Про здійснення державних закупівель». Після здійснення закупівлі згадана вакцина буде також розподілена відповідним наказом МОЗ України в межах обсягів фінансування та заявок структурних підрозділів з питань охорони здоров’я, викладене підтверджується копією листа МОЗ України від 18.11.2014 року, наявною в матеріалах справи. (а.с .155-157)

З матеріалів справи вбачається, що Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» отримувало лікарські засоби (вакцина БЦЖ, Еувакс) по акушерському відділенню і дитячій поліклініці за період жовтень 2013 року по травень 2015 року відповідно до наказу «Про одержання імунобіологічного препарату БЦЖ» від 10.02.2014 року – 260 доз, відповідно до наказу «Про одержання імунобіологічного препарату БЦЖ» від 11.03.2014 року – 100 доз, відповідно до наказу «Про одержання імунобіологічного препарату БЦЖ» від 23.06.2015 року – 100 доз та відповідно до наказу «Про одержання та раціональне використання імунобіологічних препаратів, які отримані в якості гуманітарної допомоги» від 08.10.2015 року – 80 доз вакцини БЦЖ, що підтверджується копіями звітів про рух лікарських засобів (вакцини БЦЖ, Еувакс) по акушерському відділенню і дитячій поліклініці за період жовтень 2013 року – травень 2015 року, копією прибуткових накладних (вакцини БЦЖ, Еувакс) по акушерському відділенню і дитячій поліклініці за період жовтень 2013 року – травень 2015 року та копією зошиту обліку надходження і вибуття вакцини та вивороток по аптеці Дорожньої лікарні, наявними в матеріалах справи. (а.с. 160-189)

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані ОСОБА_10 України, ЦК України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Законом України «Про затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 року», Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».

Статтею 8 ОСОБА_10 України встановлено, що ОСОБА_10 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_10 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_10 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_10 України гарантується.

Відповідно до ст. 49 ОСОБА_10 України охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Статтею 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачено, що законодавство України про охорону здоров'я базується на ОСОБА_10 України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» основними принципами охорони здоров'я в Україні є визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій; попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я, тощо.

Пунктом «е» ч. 1 ст. 7 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» встановлено, що держава згідно з ОСОБА_10 України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров'я шляхом встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медичної допомоги, до якої належать первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров'я також за епідемічними показаннями та безоплатне проведення медико-соціальної експертизи. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Реалізація державної політики охорони здоров'я згідно ст. 14 вищезазначеного Закону України покладається на органи виконавчої влади, до яких відносяться ОСОБА_5, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в сфері охорони здоров'я, визначають єдині науково обґрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення сфери, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в сфері охорони здоров'я.

Статтею 18 вищезазначеного Закону України встановлено, що фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань. Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення визначаються законом. а рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються, і відповідне зменшення фінансування на наступний період не проводиться.

Статтями 29, 30 вищезазначеного Закону України передбачено, що в інтересах збереження генофонду народу України, запобігання демографічній кризі, забезпечення здоров'я майбутніх поколінь і профілактики спадкових захворювань держава здійснює комплекс заходів, спрямованих на усунення факторів, що шкідливо впливають на генетичний апарат людини, а також створює систему державного генетичного моніторингу, організує медико-генетичну допомогу населенню, сприяє збагаченню і поширенню наукових знань в сфері генетики і демографії. Держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань.

Відповідно до загальних положень календаря профілактичних щеплень, затверджених Наказом МОЗ України № 595 від 16.09.2011 року (у редакції від 11.08.2014 року № 551) встановлено, що календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, яким встановлюються перелік обов'язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Цей Календар включає обов’язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов’язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров’я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

Згідно Порядку проведення щеплень встановлено, що щепленню для профілактики туберкульозу підлягають усі новонароджені діти, що не мають до цього протипоказань. Вакцинація проводиться на 3-5-ту добу життя дитини (не раніше 48-ї години після народження) вакциною для профілактики туберкульозу (БЦЖ). Вакцинації для профілактики гепатиту В підлягають усі новонароджені. При вирішенні питання про щеплення дітей з порушенням цього Календаря необхідно проводити вакцинацію з дотриманням мінімальних інтервалів.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччі населення України» встановлено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими. Контроль за відповідністю імунобіологічних препаратів, що застосовуються в медичній практиці, вимогам державних і міжнародних стандартів та забезпечення ними закладів охорони здоров'я здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Відповідно до Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595 (у редакції від 11.08.2014 року № 551) організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров’я в установленому законодавством порядку. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом ОСОБА_5 охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу ОСОБА_5 охорони здоров’я України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку.

Згідно Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 року» метою Програми є забезпечення епідемічного благополуччя населення шляхом зниження рівня захворюваності на інфекції, боротьба з якими проводиться засобами імунопрофілактики, а також смертності та інвалідності внаслідок інфекційних хвороб, сприяння розвитку імунології, генної інженерії та імунобіотехнології. Прийняття Програми забезпечить державне цільове фінансування: придбання препаратів та їх зберігання із здійсненням контролю за використанням цих коштів. Профілактика інфекційних хвороб шляхом імунізації населення є найефективнішим заходом щодо забезпечення здоров'я населення, епідемічного благополуччя держави та стратегічно важливим пріоритетним завданням галузі охорони здоров'я. Матеріальні збитки, соціальні та медичні наслідки інфекційних хвороб свідчать, що систематична імунізація населення повинна бути загальнодержавною справою. Боротьба з інфекціями, яким можна запобігти саме засобами імунопрофілактики, є однією з пріоритетних проблем як в Україні, так і у світі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд при розгляді заявлених позовних вимог приймає до уваги, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я є ОСОБА_5 охорони здоров’я України, яке є головним у системі центральних органів виконавчої влади та здійснює поставку імунобіологічних препаратів у всі регіони України відповідно за бюджетною програмою КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» на виконання заходів передбачених Загальнодержавною програмою імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки.

Суд враховуючи встановлені під час розгляду фактичні обставини справи, приймає до уваги лист МОЗ України від 18.11.2014 року, яким МОЗ України повідомив Департамент охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відсутність закупівлі вакцини БЦЖ та неможливість її постачання та розподілення між лікарнями. Крім того, у період з 24 січня 2014 року по 18 травня 2015 року відповідно до зошиту обліку приходу та витрати вакцини і сироватки з аптеки Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» в лікарні була відсутня вакцина для щеплень новонароджених дітей.

З огляду на викладене Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» отримав препарат «ЕУВАКС В» у кількості 700 доз тільки 18.05.2015 року , а препарат для профілактики туберкульозу (БЦЖ) тільки 23.06.2015 року у кількості 100 доз, що свідчить про те, що 16.04.2015 року під час первинного лікарського патронажу новонародженої вдома – ОСОБА_7, лікарем було констатовано факт відсутності в лікарні щеплень БЦЖ та щеплень проти вірусного гепатиту В, та призвело до понесених позивачем матеріальних збитків, оскільки він був змушений зробити своїй дитині щеплення БЦЖ та щеплення проти гепатиту В у приватному медичному закладі «Клініка», за що позивачем було сплачено 525 грн. 05 коп.

Суд при вирішенні заявленої вимоги позивача щодо стягнення матеріальної шкоди, приймає до уваги, що діями відповідачів були порушені конституційні права позивача та новонародженої дитини позивача на отримання безоплатної медичної допомоги, а саме відсутністю щеплень, які повинні проводиться відповідно до законодавства України безоплатно та у визначені нормативними документами ОСОБА_5 здоров’я України у строки передбачені календарем профілактичних щеплень, затверджених Наказом МОЗ України № 595 від 16.09.2011 року, приймаючи до уваги, що головним розпорядником коштів визначено МОЗ України та джерелом фінансування є бюджет, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди, яка була спричинена позивачу відсутністю з боку МОЗ України поставок імунобіологічних препаратів в лікарські заклади здоров’я, у зв’язку з чим, позивачем були понесені матеріальні збитку внаслідок звернення до приватної клініки та здійснення щеплень БЦЖ та щеплення проти Гепатиту В, тому суд вважає за необхідне стягнути з управління Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з рахунку ОСОБА_5 охорони здоров’я України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 525 грн. 05 коп.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самою, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам законів чи підзаконних актів, якими врегульовані правовідносини, що виникли між заподіювачем шкоди та особою, якій таку шкоду було завдано. Протиправною поведінкою можуть бути як неправомірні дії, так і неправомірна бездіяльність фізичної особи або юридичної особи.

Загальні підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті неправомірних дій, визначені у ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином неправомірною бездіяльністю відповідача МОЗ України позивачу була завдана морально шкода, оскільки позивач не міг реалізувати своє право на безкоштовні профілактичні щеплення для новонародженої дитини, у зв’язку з чим був вимушений докласти додаткових зусиль для поновлення свого порушеного права.

За таких обставин завдана позивачеві моральна шкода повинна бути відшкодована ОСОБА_5 охорони здоров’я України, як головним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, який здійснює поставку імунобіологічних препаратів у всі регіони України, оскільки саме у результаті відсутності забезпеченості вакцинами Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» не міг зробити передбачені щеплення новонародженій дитині позивача, чим було спричинено шкоду позивачу.

При визначені розміру моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить із характеру та обсягу душевних і психологічних страждань, яких зазнала новонароджена дитина позивача та сім’я позивача, їх тривалість, можливість відновлення, час та зусилля, які позивач витратив з метою відновлення свого порушеного конституційного права, враховуючи при цьому ступінь вини відповідача та принцип розумності і справедливості, суд вважає, що позовна вимога позивача щодо стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди підлягає частковому задоволенні, а тому, достатнім зазначених вимог є розмір у 1 000 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним стягнути з управління Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з рахунку ОСОБА_5 охорони здоров’я України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1 000 грн.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень – за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне судові витрати понесені позивачем (а.с. 1, 35) покласти на відповідача ОСОБА_5 охорони здоров’я України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 49 ОСОБА_10 України, ст.ст. 3, 15, 16, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 7, 8, 18, 29, 30 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччі населення України», ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Стягнути з управління Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з рахунку ОСОБА_5 охорони здоров’я України (код ЄДРПОУ: 00012925, 01601, м. Київ, вул. М.Грушевського, 7) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 525 грн. 05 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1 000 грн. та у рахунок повернення сплачених судових витрат суму у розмірі 1 929 грн. 20 коп., а разом 3 454 грн. 25 коп.

ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_5 охорони здоров’я України, Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога», третя особа – Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ф.Ф. Маймур