open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа № 922/1194/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № 01/01-25/08-18 від 04.01.2016)

відповідача ОСОБА_2 (довіреність б/н від 04.05.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівське заводоуправління", м. Дергачі, Харківська область (вх. №1748 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016 у справі № 922/1194/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівське заводоуправління", м. Дергачі, Харківська область

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

13.04.2016 позивач, Державна екологічна інспекція у Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівське заводоуправління" (відповідача) 20187,60 гривень шкоди за порушення природоохоронного законодавства. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2016 по справі № 922/1194/16 (суддя Аріт К.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівське заводоуправління" (зареєстрованого за адресою: 62300, Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, вул.Центральна, буд.1 А, код ЄДРПОУ 05520655) на користь державного та місцевого бюджетів на р/р 33112331700201, УК Дергачівського району м. Дергачі (отримувач коштів), код ЄДРПОУ 37981703, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", в установі банку - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 20187,60 гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівське заводоуправління" (зареєстрованого за адресою: 62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Центральна, буд.1 А. код ЄДРПОУ 05520655) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, пл.Свободи,5, Держпром, 1 під'їзд, код ЄДРПОУ 37999518, р/р 35214005081164, УК ДКСУ у м. Києві, МФО 820172) судовий збір в розмірі 1378,00 гривень.

Відповідач із даним рішення суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що вказане рішення суду має бути скасоване через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також через невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Відповідач просить рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016 по справі № 922/1194/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2016 о 12:00 год.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7046 від 14.07.2016), в якому посилаючись на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі, просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих на неї заперечень, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноважених представників сторін у судовому засіданні 19.07.2016, які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівське заводоуправління", м. Дергачі, Харківська область (вх. №1748 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016 у справі № 922/1194/16 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних правових підстав та обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарським судом Харківської області, в період з 08.12.2015 по 28.12.2015 позивачем - Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 4, 5, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу Держекоінспекції від 07.12.2015 № 320/01-04 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівське заводоуправління", яке зареєстровано та здійснює діяльність за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Центральна, 1а.

За результатами даної перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 320/01-04/03-09 від 28.12.2015, який отриманий та підписаний директором підприємства - ОСОБА_2 без зауважень.

Відповідно до вказаного акту та наданих під час перевірки документів дозвільного характеру вбачається, що на балансі підприємства знаходиться одна артезіанська свердловина, яка розташовується на території підприємства. Підземна вода із вказаного джерела використовується для забезпечення госппобутових та виробничих потреб підприємства (при пиловловлюванні в скубері Вентурі, який здійснює мокру очистку пилогазоповітряної суміші для компенсації втрат води при очищенні димових тазів; та для потреб парової котельні підприємства, яка призначена для вироблення технологічної пари, що використовується у виробничому процесі).

Враховуючи виявлені факти використання підземних вод для виробничих потреб, Державною екологічною інспекцією у Харківській області зроблено висновок про відсутність дозволу на користування надрами (підземні води), що є порушенням статей 16,19,21 Кодексу України про надра (у редакції на час проведення перевірки).

Згідно даних Журналу первинного обліку водоспоживання води з артезіанської свердловини за формою ПОД-11 в період з 01.01.2013 по 19.11.2015 обсяг самовільно використаної підземної води без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) склав 7551.0 м3.

31.12.2015 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення планового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Харківській області винесено на адресу відповідача припис №41/03-09, яким зобовязано директора ТОВ "Дергачівське заводоуправління" отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що за наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області складено протокол про адміністративне правопорушення № 000501 від 12.01.2016 та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення №05/03-09 від 13.01.2016, згідно з якими, директора ТОВ "Дергачівське заводоуправління" - ОСОБА_2, було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого статтями 47, 78, частини другої статті 79 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 544,00 грн. Згідно наявної у справі належним чином засвідченої копії платіжного доручення № 41 від 22.01.2016 штраф у сумі 544,00 грн. був повністю сплачений відповідачем.

За результатами виявлених порушень, позивач з урахуванням норм, передбачених Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів (далі Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 №767/16783 (із змінами згідно наказу Мінприроди України №367 від 13.10.2015), розрахував шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) в розмірі 20187,60 грн.

15.01.2016 Державна екологічна інспекція в Харківській області звернулася до відповідача із претензією № 7 (вих. № 172/01-25/03-11) про відшкодування збитків, заподіяних державі на суму 20187,60 грн. та в якій попереджала ТОВ Дергачівське заводоуправління про те, що в разі відмови добровільно її сплатити, сума збитків буде стягнута в судовому порядку. Разом із даною претензією позивачем на адресу відповідача було надіслано вищевказаний "Розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" (том 1 аркуші справи 19-20).

Відповідач зазначену претензію разом із розрахунком отримав, про що у справі містяться відповідні докази (повідомлення про вручення поштового відправлення №6230100253043, том 1 аркуш справи 21), надав позивачу відповідь на зазначену претензію (міститься у справі, том 1 аркуші справи 44-45), але її вимоги добровільно не виконав.

В силу статей 2, 167, 170 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, до повноважень Державної екологічної інспекції, належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Невиконання відповідачем вимог позивача про сплату шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами) в розмірі 20187,60 грн., змусило Державну екологічну інспекцію в Харківській області звернутися із даним позовом до господарського суду.

Розглянувши даний спір по суті та задовольняючи заявлені у справі позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь державного та місцевого бюджетів шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 20187,60 грн., господарський суд Харківської області виходив з того, що відповідачем були порушено вимоги статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра, адже використання підземної води з артезіанської свердловини, що знаходиться на території підприємства, здійснюється відповідачем для забезпечення госппобутових та виробничих потреб, що зумовлює необхідність отримання відповідачем спеціального дозволу, який за всіма обставинами справи відповідачем у спірний період не було отримано.

З цих обставин в їх сукупності, суд першої інстанції визначився, що правові підстави для застосування частини першої статті 23 Кодексу України про надра до даних правовідносин відсутні, адже ТОВ "Дергачівське заводоуправління" використовувало підземну воду з вищевказаної артезіанської свердловини для виробничих потреб без отримання у встановленому порядку дозволу на користування надрами.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для стягнення з відповідача 20187,60 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами, а її розмір підтверджується відповідним розрахунком, проведеним позивачем з дотриманням вищевказаної Методики.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Згідно статті 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, на пільгових умовах.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною першою статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

За статтями 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними і юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, статті 49 Водного кодексу України).

Разом з цим, статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Таким чином, спеціальне використання підземних вод включає в себе як використання водних ресурсів (підземних вод відповідної території), так і надр (мінеральної сировини).

Необхідність отримання дозвільних документів від водокористувачів, визначено також у постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 № 459" від 13.03.2002 за № 321 та "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" від 30.05.2011 за № 615.

Зазначені постанови вимагають отримання таких двох дозволів: на спеціальне водокористування, відповідно до статті 49 Водного кодексу України (видається органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення); на користування надрами для видобування корисних копалин, на підставі статті 16 Кодексу України про надра (видає Державна служба геології та надр України).

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Так, статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби" (постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №922/2610/14).

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вказуючи на те, що використання води з артезіанської свердловини, що знаходиться на території підприємства, здійснювалось відповідачем у спірний період для виробничих потреб, дійшов правильного висновку про необхідність отримання відповідачем спеціального дозволу, який останнім у спірний період не було одержано.

В ході апеляційного розгляду справи колегією суддів належним чином досліджено надані сторонами докази у справі, зокрема:

- акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №320/01-04/03-09 від 28.12.2015 (том 1 аркуші справи 12-17);

- припис позивача № 41/03-09 від 31.12.2015 (том 1 аркуш справи 17-18);

- претензію позивача № 07 від 15.01.2016 та відповідь відповідача на неї (том1 аркуші справи 19-21, 44-47);

- протокол про адміністративне порушення № 000501 від 12.01.2016, постанову про накладення адміністративного стягнення № 05/03-09 від 13.01.2016 та сплату накладеного штрафу платіжним дорученням № 41 від 22.01.2016 (том 1 аркуші справи 22-23, 31);

- дозвіл на спеціальне водокористування Укр. № 5029 А/Хар. від 11.03.2011, який виданий відповідачу строком до 03.02.2014 (том 1 аркуші справи 32-33);

- дані Журналу первинного обліку водоспоживання води з артсвердловини за формою ПОД-11, в період з 01.01.2013 по 19.11.2015, згідно з якою обсяг самовільно використаної підземної води без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) відповідачем склав 7551.0 м3 (знайшли своє відображення в акті перевірки №320/01-04/03-09 від 28.12.2015);

- дозвіл на спеціальне водокористування Укр. № 0401-10-145 А/Хар. від 12.08.2014 (том 1 аркуш справи 48),

- клопотання відповідача про погодження умов отримання дозволу на спеціальне водокористування та схеми (том 1 аркуш справи 34);

- розрахунок обґрунтування потреби у воді, погоджений висновком Держгеонадра України від 25.06.2014 № 8844, а також досліджено предмет діяльності самого відповідача, та враховано всі надані сторонами по справі письмові пояснення з відповідним обґрунтуванням своїх правових позицій по справі.

За результатами ретельного вивчення наявних у справі доказів колегією суддів встановлено, що в процесі проведеної позивачем планової перевірки підприємства відповідача, результати якої зафіксовані у відповідному акті №320/01-04/03-09 від 28.12.2015, основним видом діяльності відповідача є виробництво неметалевих мінеральних виробів і цей факт відповідачем не спростовано.

Зі змісту акту перевірки № 320/01-04/03-09 від 28.12.2015 також вбачається, що водопостачання ТОВ "Дергачівське заводоуправління" здійснюється з артезіанської свердловини, яка розташовується на території підприємства на виробничі та госппобутові потреби, а саме: при пиловловлюванні (в скубері Вентурі, який здійснює мокру очистку пилогазоповітряної суміші) для компенсації втрат води при очищенні димових газів; та для потреб парової котельні підприємства (парова котельна призначена для вироблення технологічної пари, яка використовується у виробничому процесі).

Колегією суддів також встановлено, що підземні води з артезіанської свердловини, яка розташовується на території підприємства, використовуються відповідачем на виробничі потреби, і це підтверджується наступними документами:

- у пункті 5 Дозволу на спеціальне водокористування від 11.03.2011 року Укр.№5029А/Хар. (строком дії до 03.02.2014) зазначено, що метою користування підземною водою є виробничі та госппитні потреби, а виробнича діяльність підприємства виробництво асфальтобетону та шлакоблоків;

- клопотанням про погодження умов отримання дозволу на спеціальне водокористування, зі змісту якого вбачається, що метою водокористування є виробничі потреби та госппитні потреби;

- розрахунком водоспоживання ТОВ "Дергачівське заводоуправління", відповідно до якого вода на виробничі потреби використовується для виробництва асфальтобетону та шлакоблоків і водоспоживання котельні (том 1 аркуші справи 35-38). Вказана інформація також підтверджена даними наведеними у таблиці 12 «Характеристика водоспоживання» до вказаного розрахунку: використано води на виробничі потреби 4,055 тис. м3/рік (том 1 аркуш справи 37).

З урахуванням наведеного, колегія суддів також дійшла висновку, що у період з 01.01.2013 по 19.11.2015 відповідач використовував воду з артезіанської свердловин не лише для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість її використання без отримання відповідного дозволу на користування надрами, передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра.

Висновки позивача, що викладені в акті перевірки № 320/01-04/03-09 від 28.12.2015, жодним чином відповідачем не спростовані.

Висновок про умови спеціального водокористування від 25.06.2014 №8844, що виданий Держгеонадра України, котрий відповідач визначає як доказ відсутності вини та обов'язку відшкодовувати шкоду, не є належним та допустимим доказом в підтвердження правової позиції відповідача, оскільки цей Висновок є частиною дозволу на спеціальне водокористування від 12.08.2014 № 0401-10-145А/Хар. і не містить у собі ознак дозвільного документу, адже відповідно до абз. 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 № 321 "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 № 459" дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується: у разі використання підземних вод - з Держгеонадрами або дочірніми підприємствами НАК «Надра України» за переліком, який затверджує Мінприроди.

Відтак, Висновок від 25.06.2014 №8844 не може бути доказом відсутності вини відповідача у неотриманні дозволу на користування надрами (підземними водами) у спірний період.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином було досліджено чи можуть господарські потреби у контексті статті 23 Кодексу України про надра бути потребами підприємства, пов'язаними, у тому числі, з виробництвом, а також чи може неперевищення відповідачем ліміту видобування води в даному випадку бути підставою для користування підземними водами без відповідного дозволу.

Так, господарський суд першої інстанції проаналізувавши положення статті 23 Кодексу України про надра (у редакції на час проведення перевірки) правильно зауважив, що реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого даною нормою, можлива за наявності певних умов: по-перше, при наявності права на земельну ділянку, по-друге, при видобуванні води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, децентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питною водопостачання, по-третє, за умови не перевищення ліміту видобування підземних вод (не більше 300 м.куб. на добу). Втім, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціальною дозволу уповноваженого державою органу, що і має місце в спірному випадку.

Крім того, господарський суд першої інстанції правомірно вказав, що при застосуванні до спірних правовідносин статті 23 Кодексу України про надра суд повинен встановити: наявність прав відповідача на земельну ділянку, чим ці права підтверджено; чи видобував відповідач воду для власних потреб, чи було перевищено відповідачем ліміт видобування. За відсутності хоча б однієї з перелічених умов вказана норма закону не підлягає застосуванню.

В матеріалах справи міститься Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серії ХР-10-16-001021, що виданий відповідачеві 18.05.1995 (том 1 аркуші справи 49-53). Згідно даного Акту відповідачу надано у постійне користування земельну ділянку за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Центральна, 1а для виробничої діяльності.

Факт видобування відповідачем (землекористувачем) води виключно для власних потреб, а не для потреб виробничої діяльності, не підтвердився в ході всього розгляду даної справи.

Аналізуючи вищенаведене, господарський суд першої інстанції з урахуванням встановленого факту використання ТОВ "Дергачівське заводоуправління" підземної води переважно для виробничих потреб, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для застосування в даному спірному випадку частини першої статті 23 Кодексу України про надра.

Також, при вирішенні даного спору колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 56 Кодексу України про надра, основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Статтею 65 Кодексу України про надра регламентовано що, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Згідно статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Таким чином, шкода полягає у незаконному вичерпанні, знищенні надр (підземних вод) унаслідок чого можуть погіршуватися екологічні умови життєдіяльності людини, погіршуватися стан інших об'єктів природи.

Даний спір виник у зв'язку з необхідністю відшкодувати відповідачем заподіяну ним шкоду навколишньому природному середовищу відповідно до положень статті 1166 Цивільного кодексу України, тобто, в межах зобов'язальних правовідносин, що є цивільно-правовими.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір шкоди, завданої протиправною поведінкою, факт порушення відповідачем законодавства та причинний зв'язок між цим порушенням і завданою шкодою навколишньому середовищу.

При розгляді справи місцевий господарський суд перевіривши та оцінивши з урахуванням всіх зібраних у справі доказів доводи сторін, а також ретельно зясувавши для яких потреб використовувалися відповідачем підземні води з артезіанської свердловини у спірний період, правильно встановив наявність факту порушення відповідачем норм чинного законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а отже наявність усіх складових цивільного правопорушення (складу заподіяної відповідачем шкоди) та її розмір, який розраховано позивачем із правомірним застосуванням Методики.

Встановлені обставини справи в їх сукупності стали підставами для правильного висновку про задоволення позову.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Колегія суддів вважає помилковими твердження відповідача про те, що шкода, заподіяна державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства є адміністративно-господарською санкцією у розумінні статті 238 Господарського кодексу України, яка повинна встановлюватись виключно законами України, а не наказами Міністерства екології та природних ресурсів України.

Відхиляючи зазначене твердження відповідача колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто, заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Водночас, колегія суддів зауважує, що за своєю правовою природою відповідальність за порушення природоохоронного законодавства у вигляді відшкодування заподіяної шкоди носить цивільний характер, а відтак, не є санкцією за порушення порядку ведення господарської діяльності, тобто, не є видом господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин за вчинене ним порушення у сфері господарювання у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, застосування позивачем при розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, відповідної Методики, є правомірним та не суперечить приписам чинного законодавства України, якими регулюються спірні правовідносини.

Посилання відповідача на те, що забір підземної води з артезіанської свердловини здійснювався ним у відповідності до статті 252 Податкового кодексу України, не приймається колегією суддів до уваги в якості доказу для звільнення від відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної шкоди, оскільки відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також передбачена відповідальність за порушення податкового законодавства, що унеможливлює застосування його положень до спірних правовідносин, які виникли у сфері надрокористування та встановлюють порядок видобування надр.

У своїй апеляційній скарзі відповідач як на підставу звільнення від відповідальності за самовільне користування надрами (підземні води) також звертає увагу суду апеляційної інстанції на Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 № 867-VIII, де зазначено, що землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра.

Однак вказані доводи є юридично неспроможними та позбавлені належного правового обґрунтування, оскільки в даному спірному випадку зазначена норма до ТОВ "Дергачівське заводоуправління" застосуванню не підлягає, адже із матеріалів справи вбачається, що на момент набрання чинності даного Закону відповідач не розпочинав процес отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Так, вимоги до порядку та процесу отримання спеціальних дозволів на користування надрами визначені у постанові Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами", наказі Міністерства екології та природних ресурсів України № 262 від 26.07.2011 року "Про затвердження Регламенту погодження Мінприроди України надання надр у користування", Кодексом України про надра.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, цим Порядком врегульовані питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначено процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами. Дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Згідно з пунктом 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у Додатку 1. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті), інформація для здійснення зв'язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Оскільки, ТОВ "Дергачівське заводоуправління" не надано до матеріалів справи доказів початку процесу отримання такого дозволу в порядку постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами", норма пункту 2 Прикінцевих та перехідних положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" не може бути застосована до вказаних правовідносин.

Крім того, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції вмотивовуючи рішення у даній справі, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року по справі № 1-7/99 встановлено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Відповідно до статті 69 Закону України "Про конституційний суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Враховуючи те, що факт самовільного користування надрами (підземні води) ТОВ "Дергачівське заводоуправління" встановлено Держекоінспекцією 28.12.2015, а дата набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 № 867-VIII є 31.12.2015 і до того ж підприємство відповідача не є фізичною особою, тому норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" не можуть бути застосовані до вказаних правовідносин.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.

Доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не припустився порушень норм процесуального права, якими закріплено та визначено обовязковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні даної справи. Наслідком виконання зазначених процесуальних дій є прийняття господарським судом Харківської області цілком законного та обґрунтованого рішення у даній справі, через що правові підстави для його скасування у суду апеляційної інстанції відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівське заводоуправління", м. Дергачі, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016 у справі № 922/1194/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.

Джерело: ЄДРСР 59111682
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку