Єдиний унікальний номер справи 235/9888/15-ц

Номер провадження 2/235/176/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2016 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А.С.,

при секретарі: Ліпскіс О.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про визнання трудових відносин припиненими, зобовязання внести до трудової книжки відомості про звільнення, стягнення заборгованості з оплати лікарняних листків, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Красноармійського міськрайонного суду Донецької області пред'явлено вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_1, з урахуванням поданої в порядку ст. 31 ЦПК України заяви про уточнення вимог, заявлено такі вимоги: - визнати припиненими трудові відносини між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» з 18 листопада 2014 року; - зобовязати відповідача ТОВ «Краснолиманське» внести в трудову книжку запис про звільнення за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України; - стягнути з ТОВ «Краснолиманське» допомогу по тимчасовій непрацездатності в розмірі 22536,45 гривень та моральну шкоду в розмірі 50000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 11 березня 2014 року прийнято на роботу до товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське». Починаючи з 3 кварталу ТОВ «Краснолиманське» припинило виплату заробітної плати, та фактично не здійснює господарську діяльність, керівництво відсутнє. 14 листопада 2014 року позивач надіслав на адресу відповідача рекомендованим листом заяву про звільнення з підприємства з 18.11.2014 року за власним бажанням, в звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати та порушення власником законодавства про працю. Лист з заявою про звільнення повернуто з приміткою «підприємство не працює». Через відсутність керівних органів ТОВ «Краснолиманське» право позивача, за його позицією, на звільнення, на внесення відповідних записів до трудової книжки обмежено, що є порушенням ст. 43 Конституції України, якою гарантовано право вільно обирати працю, вільно на неї погоджуватися. Захист прав позивач ініціював в судовому порядку в спосіб підтвердження факту припинення трудових відносин його звільнення та зобовязання відповідача внести відповідний запис до трудової книжки відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників з посиланням на розірвання трудових відносин на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Крім того, позивач в період часу з 11 по 30 червня 2014 року, з 1 по 31 липня 2014 року, з 1 по 18 серпня 2014 року перебував на лікарняному (з причини отримання побутової травми) та Красноармійською виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності нараховано на окремий рахунок страхувальника матеріальне забезпечення для виплати допомоги за листками непрацездатності у розмірі 22536,45 гривень. Вказана сума допомоги виплачена не була, тому позивач просить стягнути кошти в судовому порядку. Заявляє позивач також і вимоги відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що незаконними, на йому думку, діями відповідача порушено право на своєчасний розрахунок при звільненні, несплата заборгованості за лікарняними листками призвела до важкого матеріального стану, що змусило позивача прикладати додаткові зусилля для здійснення лікування та організації життя.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, зокрема зазначив наступне. Трудові відносини позивачем з ТОВ «Краснолиманське» припинено, поштовим звязком ним адресовано на імя директора товариства заяву про звільнення за власним бажанням. Заяву адресатові не може бути вручено, з причини не здійснення господарської діяльності підприємства, що унеможливлює і видачу наказу про звільнення, і внесення запису до трудової книжки. Тобто, іншої обєктивної можливості оформити розірвання трудових відносин ані ж в спосіб визнання в судовому порядку припиненими трудові відносини позивач не має. Позивач зазначив, що на момент пред'явлення позову ТОВ "Красноалиманське" згідно інформації, про що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, - не перебуває в процесі припинення. Також зазначив, що відповідач як роботодавець має понести відповідальність по невиплаті лікарняних коштів по листам непрацездатності в спосіб стягнення з останнього нараховане Красноармійською ВДФССТВН матеріальне забезпечення та стягнення моральної шкоди, завданої тим, що в період отримання побутової травми (пошкодив руку болгаркою під час здійснення вдома ремонту) йому не виплачувалася заробітна плата, а на операцію та подальше медикаментозне лікування потрібна була значна сума коштів, які було взято в кредит та в знайомих, за домовленістю з якими, - гроші будуть повернуті після виплати лікарняного.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 (діючий на підставі угоди про участь в цивільній справі від 23.01.2016 р.) у судовому засіданні юридично обґрунтував вимоги свого довірителя з посиланням на ст. 43 Конституції України, ст.ст. 36, 38, 47, 116, 237-1 КпАП України.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» ОСОБА_3 (діюча на підставі довіреності) у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, надала пояснення аналогічні викладеним в письмових запереченнях, зокрема зазначила наступне. Так, відповідачем не вчинено жодних порушень трудових прав позивача ОСОБА_1, на які ним акцентовано увагу в позові, а саме не реагування на заяву останнього про звільнення, не вчинення дій щодо видання наказу про звільнення, видачі трудової книжки з внесеним до неї записом про звільнення. 5 вересня 2014 року невідомими озброєними особами під керівництвом колишнього директора шахти ОСОБА_4, його спільників ОСОБА_5 та інших відбулося збройне незаконне захоплення Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на території якого здійснював свою господарську діяльність відповідач. 1 жовтня 2014 року озброєними особами під керівництвом вказаних вище осіб із застосуванням погроз фізичного насильства злочинним шляхом було видалено у примусовому порядку всіх працівників ТОВ «Краснолиманське» з території підприємства. З вказаного часу доступ до робочих місць всім працівниками відповідача, в тому числі керівним органам управління, фізично заблокований. Діяльність підприємства повністю паралізована, відсутній будь-який контроль за додержанням трудових прав і соціальних гарантій працівників, повністю не контролюються процеси, що забезпечують промислову безпеку підприємства, припинені відрахування до місцевого та державного бюджетів. Вказане свідчить, що з причин обєктивно не залежних від волі відповідача унеможливлено виконання зазначених в розглядуваному позові обовязків. За фактами грубого порушення трудових прав ТОВ «Краснолиманське», захоплення невстановленими особами адміністративних будівель відповідача, заволодіння чужим майном шляхом обману, - порушено декілька кримінальних проваджень. Однак, дотепер зберігається ситуація, в якій робітників відповідача фізично не допускають до своїх робочих місць, тобто створено перешкоди у виконанні обовязків перед своїми працівниками, передбачені трудовим законодавством. Незважаючи на повідомлені вище обставини, представник відповідача акцентувала увагу суду, що товариство в жодному разі не має на меті перешкоджати позивачу у використанні своїх трудових прав, але це має відбутися у відповідності до вимог чинного законодавства України про працю. Так, позивач наполягає на перебуванні в трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», на підтвердження чого надав копію трудової книжки, інші докази цієї обставини відсутні. Представник відповідача вказує, що трудова книжка не може бути прийнята до уваги як належно допустимий письмовий доказ, оскільки для того, щоб відомості, які містить цей документ вважалися чинними, його має бути завірено відповідальною особою відділу кадрів з зазначенням поточної дати та інформації, чи продовжує працювати цей робітник на даний час, такий напис засвідчується особистим підписом цієї відповідальної особи та скріплюється печаткою відділу кадрів. Тобто, копія трудової книжки не є належним доказом факту перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем. За позицією ОСОБА_3 до порушених позивачем спірних відносин не підлягають застосуванню положення ст. 38 КЗпП України, за якою обовязок підприємства звільнити працівника виникає лише після виникнення певних юридичних фактів, а саме після отримання заяви про звільнення. Разом з тим, заяву ОСОБА_1 про звільнення ТОВ «Краснолиманське» не отримана, та не може бути отримана ані поштовим звязком, ані особисто, оскільки відповідач не має об'єктивної можливості здійснювати діяльність за місцем свого місцезнаходження. Таким чином, відповідач не порушував прав позивача і не відмовляв йому у звільненні, навіть, якщо той і дійсно був працівником. Вказано представником відповідача і на безпідставність вимог в частині зобовязання внести запис до трудової книжки. Так, в грудні 2015 року всі трудові книжки працівників ТОВ "Краснолиманське", які повинні знаходитися на зберіганні у відділі кадрів відповідача, були незаконно викрадені невстановленими на даний час службовими особами Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська". Це попри те, що задля видачі своїм працівникам ТОВ "Краснолиманське" трудових книжок керівництву ДП "ВК "Краснолиманська" необхідно всього лише усунути незаконні фізичні перешкоди у потраплянні повноважних осіб відповідача, у першу чергу органів управління, до своїх робочих місць, до організаційно-розпорядчої, фінансово-розпорядчої, фінансово-бухгалтерської документації та у першу чергу до трудових книжок. За вказаним фактом відповідачем було подано до поліції повідомлення про злочин, передбачений ст. 357 КК України. В подальшому ДП «ВК «Краснолиманська» здійснено видачу трудових книжок їх власникам, в тому числі й позивачу. Вказане свідчить про вибуття із законного володіння відповідача трудової книжки позивача, тобто неможливість виконання вимоги про внесення будь-яких записів до них. По суті вимог позивача про стягнення коштів з тимчасової непрацездатності представник відповідача вказала, що перерахування Красноармійської міської виконавчої дирекції ФССзТВП до спеціальний рахунок здійснено лише 02.10.2014 року (з допущенням порушення ст. 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності за втратами, зумовленими похованням», ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування»), а на той час ТОВ «Краснолиманське» вже було захоплене озброєними формуваннями, тому й не виплачено позивачу ОСОБА_1 матеріальне забезпечення за лікарняними листками. Не визнано представником відповідача й вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена моральна шкода, а також не надано обґрунтувань наявності таких немайнових збитків та розрахунку суми шкоди. Крім того, ОСОБА_3 вказала, що якщо вважати встановленими обставини, що позивач нібито перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 11.03.2014 року, і при цьому 14.11.2014 року звернувся із заявою на ім'я директора про звільнення його з 18 листопада 2014 року за власним бажанням у відповідності до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, але вищезазначений лист із заявою одразу був повернутий йому поштою з приміткою «підприємство не працює», то позивачем було пропущено передбачений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду (дата подачі позову 25.11.2015 р.) за вирішенням цього трудового спору. При цьому доказів поважності причин пропуску встановленого законом строку позивачем не надано. Вказаний вище факт є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_6 (допитана за клопотанням позивача) у судовому засіданні надала наступні покази. Так, позивача ОСОБА_1 свідок знає досить тривалий час, мешкають по-сусідству. Протягом 2014 року позивач звертався до її чоловіка (особисті покази як свідок в судовому засіданні не надавав в звязку з перенесеним інсультом) з проханням позичити в борг гроші, потрібні для операції травмованої в побуті руки. Відсутність власних коштів ОСОБА_1 пояснив не виплатою заробітної плати, не проведенням оплати лікарняного. Знаючи позивача як порядну людину, чоловік ОСОБА_6 надавав в борг протягом пів року по 2 2,5 тисячі гривень на загальну суму 15000,00 гривень. За спільною домовленістю з позивачем грошові кошти ним буде повернуто за виплатою лікарняних коштів по листкам непрацездатності.

Свідок ОСОБА_7 (допитана за клопотанням позивача) у судовому засіданні надала наступні покази. Так, свідок перебуває з позивачем в родинних відносинах (заміжня за братом дружини позивача), в 2014 році зайняв в борг близько 10000,00 гривень, оскільки мав оплатити операцію (відсік руку болгаркою). Свідку відомо, що на той час у ОСОБА_1 було вкрай тяжко з грошима, оскільки будучи працевлаштованим на ТОВ «Краснолиманське» йому не оплачували перебування на лікарняному. За працевлаштуванням на іншу шахту позивач почав віддавати позичені кошти по 300 400 гривень, сума боргу наразі складає близько 7500,00 гривень, які має повернути при отримання матеріального забезпечення на випадок тимчасової непрацездатності.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, належно зясувавши дійсні обставини справи, права та обовязки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 11 березня 2014 року прийнятий на роботу до товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на посаду прохідника підземного 5 розряда з повним робочим днем в шахті, що підтверджено записом за № 27 в трудовій книжці серії БТ-ІІ № 9284858 (а.с. 134 - 135). Оригінал трудової книжки судом оглянуто в судовому засіданні, з наступним завіренням її копії, тому даний доказ судом прийнято до уваги, як такий, що відповідає вимогам ст.ст. 57-59, 64 ЦПК України.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ТОВ «Краснолиманське» зареєстровано як юридична особа 14 квітня 2003 року, адресою місцезнаходження вказано Донецька область, м. Красноармійськ, м. Родинське, Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»; в стані припинення, ліквідації підприємство не перебуває (а.с. 8-10). ОСОБА_8 договорів оренди державного майна № 2742/2006 від 29.06.2006 року, № 3503/2008 та № 3504/2008 від 28.08.2008 року, укладених з РВ Фонду державного майна України по Донецкій області ТОВ «Краснолиманське» орендує приміщення, розташовані на території ДП «ВК «Краснолиманська» з метою розміщення в них апарату управління (а.с. 104 - 112). ОСОБА_8 п. 1.4 Статуту ТОВ «Краснолиманське» адресою місцезнаходження відповідача є: Донецька область, м. Красноармійськ, м. Родинське, ДП «ВК «Краснолиманська» (а.с. 100-101).

25 травня 2015 року ТОВ «Краснолиманське», в порядку ст. 214 КПК України, подало до Генеральної прокуратури України повідомлення про злочини, в якому зазначено, що 5 вересня 2014 року невідомими озброєними особами, що входять до угруповування, яке використовує символіку Батальйон «Дніпро-1» під керівництвом колишнього директора шахти ОСОБА_4, його спільників ОСОБА_5 та інших відбулося збройне незаконне захоплення Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», на території якого здійснює своє господарську діяльність товариство (а.с. 26 29). Управлінням наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України 13 липня 2015 року зареєстровано кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, зазначених в заяві, які направлено до прокуратур Донецької та Дніпропетровської областей для організації досудового розслідування (а.с. 33). Першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Донецької області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 341, 356, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 190 КК Україи за фактами захоплення приміщень та виробничих потужностей ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» та ТОВ «Краснолиманське» (а.с. 35). Слідчим складено повідомлення про підозру генеральному директору ДП «ВК «Краснолиманська» ОСОБА_4 у вчинення кримінальних правопорушень щодо незаконного заволодіння та використання майна ТОВ «Краснолиманське»; незаконної організації видобутку камяного вугілля на ділянках, що знаходилися у віданні та користуванні ТОВ «Краснолиманське»; службового підроблення офіційного документу договору підряду, начебто укладеного між ДМ «Вугільна компанія «Краснолиманська» та ТОВ «Краснолиманське» (а.с. 37).

30.10.2015 року директором ТОВ «Краснолиманське» надіслано лист керівнику ДП «ВК «Краснолиманська» з вимогою забезпечити можливість прибути разом з іншими працівниками на територію підприємства для відновлення його роботи (а.с. 98-99). З пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні встановлено, що безперешкодного доступу до покладів, які належать товариству, обладнанню та кабінетів шахтоуправління з документацією, - відповідачу по справі забезпечено не було.

Крім того, відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислову палату України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини. ТОВ «Краснолиманське» на розгляд Торгово-промислової палати України подано звернення № б/н від 24.11.2014 року щодо засвідчення настання обставин непереборної сили, в звязку з захопленням майна та позбавлення його права на діяльність. ОСОБА_8 сертифікату № 2024 від 01.12.2014 року Торгово-промисловою палатою України засвідчено факт настання форс-мажорних обставин ТОВ «Красноармійське при здійсненні господарської дільяності на території м. Родинське Донецької області (ДП «ВК «Краснолиманська») з 1 жовтня 2014 року (а.с. 113).

19 квітня 2015 року працівниками ТОВ «Краснолиманське» до Красноармійського ВП ГУ НП України в Донецькій області подано заяву про злочин за фактом порушення законодавства про працю, а саме створення фізичних перешкод для доступу до робочих місць до території підприємства (а.с. 68 70). ОСОБА_8 повідомлення про початок досудового розслідування від 20.11.2015 року СВ Красноармійського ВП до ЄРДР на підставі вказаної заяви внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 172 КК України (а.с. 71).

Крім того, ТОВ «Краснолиманське» подано 21.12.2015 року повідомлення про злочин за фактом незаконного заволодіння керівництвом ДП «ВК «Краснолиманське» трудовими книжками працівників товариства та вчинення дій прямо спрямованих на унеможливлення виконання трудових обовязків роботодавця, зокрема, щодо внесення відповідних записів про звільнення до трудових книжок з подальшою їх видачею (а.с. 72 - 73).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, як працівник ТОВ «Краснолиманське» на час скоєння вищевикладених подій, зазнав порушень своїх трудових прав. Так, позивач був обмежений в доступі до робочого місця, виконання посадових обовязків, отриманні заробітної плати за працю. Позивачем прийнято рішення про звільнення з ТОВ «Краснолиманське» з підстави порушення власником законодавства про працю відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Відповідну заяву про звільнення 14.11.2014 року позивачем поштою надіслано на адресу ТОВ «Краснолиманське» (а.с. 7). 24 листопада 2014 року позивачем подано заяву до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про прийняття на роботу на посаду прохідника 5 розряду (а.с. 84). Відповідно до наказу «ДП «ВК «Краснолиманське» № 4965/к від 24.11.2014 року ОСОБА_1 прийнято на роботу прохідником 5 розряду з іспитовим строком 1 місяць (а.с. 84). Відповідний запис внесено до трудової книжки серії АН № 214402, виданої 24.11.2015 року на імя позивача (а.с. 86-87). Про нараховану та виплачену заробітну плату з листопада 2014 грудень 2015 року ДП «ВК «Краснолиманське» видано довідку № 136 від 05.02.2016 року (а.с. 89). Позивач, маючи загальний стаж роботи в вугільній промисловості на підземних роботах в шахті 16 років не може цей факт документально підтвердити в силу ухилення, за його позицією, ТОВ «Краснолиманське» від вчинення дій з оформлення його звільнення з внесенням відповідного запису до трудової книжки БТ-І № 9284858.

Суд вказує, що вимоги позивача щодо здійснення захисту його прав в спосіб визнання трудових відносин припиненими є безпідставними.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До сфери дії п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК належать суміжні способи захисту прав, що не вносять змін до існуючих правовідносин. Зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. ОСОБА_8 зі ст. 21 КЗпП України сторонами трудового договору є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, якому й надано право звільнення працівника у певних випадках.

ОСОБА_8 роз'яснень даних в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, в тому числі членів кооперативів, їх об'єднань, членів колективних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебували з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Статтею 232 КЗпП України визначено, які трудові спори безпосередньо розглядаються в судах, при цьому такого способу захисту прав та інтересів фізичної особи працівника із заявою про визнання припиненими трудових відносин не передбачено. Крім того, ані позивачем ані представником позивача, який є адвокатом, що надає професійну юридичну допомогу, - не вказано жодної матеріально-правової норми, якою обґрунтована вимога про визнання трудових відносин припиненими.

Суд звертає увагу, що припинення трудових відносин (звільнення) є певною процедурою, врегульованою нормами КЗпП України, яка передбачає послідовність дій сторін трудового договору, спрямованих на його припинення. ОСОБА_8 п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45). Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу визнання припиненими трудові відносини відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Тобто обовязок підприємства звільнити працівника з'являється лише після виникнення певних юридичних фактів, а саме після отримання заяви про звільнення. В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Краснолиманське» не було отримано заяви про звільнення позивача. Такі обставини викладено безпосередньо позивачем в позовній заяві в частині зазначення, що заяву про звільнення надіслано поштовим звязком, разом з тим конверт з цією кореспонденцією повернуто з довідкою «Укрпошта» з вказівкою причини «за закінченням терміну зберігання», з приміткою «організація не працює». Таким чином, звільнення позивача, з дотриманням закріпленого КЗпП України порядку, - взагалі не мало місце, порушені в позовній заяві спірні відносини відсутні. Таким чином, вимога позовної заяви ОСОБА_1 щодо визнання припиненими трудових відносин є безпідставною, необґрунтованою та не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та інтересів фізичної особи як звернення до суду.

Не підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов'язання ТОВ «Краснолиманське» внести запис до трудової книжки про звільнення за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, як похідна від основної. Крім того, суд вважає за потрібне вказати, що цивільний процес за загальним правилом відкривається у зв'язку з виникненням спору між різними учасниками матеріально-правових відносин. У кожній цивільній справі є дві сторони - позивач і відповідач. Позивач - це особа, на захист порушених, оспорюваних, невизнаних суб'єктивних прав, свобод та охоронюваних законом інтересів якої відкривається провадження у справі в суді. Відповідач - це особа, яка вступає у процес або притягується судом до участі у справі за вказівкою і вимогою позивача за порушення, невизнання або оспорення його прав. При цьому слід зазначити, що порушення прав позивача з боку відповідача - це лише припущення позивача, яке проходить всебічну перевірку судом під час розгляду справи. Виходячи із загальних засад діючого цивільного процесуального законодавства, позов у матеріальному змісті - це вимога до суду, яка стосується тих претензій, які пред'являються до особи, яка порушує або оспорює права позивача. В позові особи, яка звертається до суду, у встановленій процесуальній формі викладаються всі обставини справи та матеріальні і процесуальні прохання, які вона вважає необхідними для захисту її прав і розгляду справи. Отже, йдеться не просто про захист матеріального права як такого, а саме про те, що право порушене, оспорене чи невизнане, бо само по собі без правопорушення і спору між особами воно не потребує судового захисту. Під час розгляду справи, доказів того, що ТОВ «Краснолиманське» порушено, не визнано або оспорено право позивача ОСОБА_1, гарантоване ст. 43 Конституції України, за якою кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, - не встановлено. Зібраними доказами по справі підтверджено, що діяльність ТОВ «Краснолиманське» з 5 вересня 2014 року не здійснюється з причини збройного захоплення ДП "ВК "Краснолиманська", на території якого здійснював свою діяльність відповідач, наразі відсутня обєктивна можливість здійснення контролю за додержанням трудових прав і соціальних гарантій працівників, відсутній контроль за процесами, що забезпечують промислову безпеку вугледобувного підприємства, припинені відрахування до місцевого та державного бюджетів. В судовому засіданні з пояснень представника відповідача встановлено, що ТОВ «Краснолиманське» здійснювало на території ДП «ВК «Краснолиманська», а саме працівнику відділу кадрів якого було надано робоче місце для спрощення документообігу, в зв'язку з переходом декількох виробничих дільниць ДП «ВК «Краснолиманська» на роботу до товариства. Однак жодних договорів оренди частини приміщення відділу кадрів між підприємствами не укладалося. З жовтня 2014 року працівники ТОВ «Краснолиманське» відсутні на території підприємства, виробнича діяльність ними не проводиться. Наказом № 1705 від 30.10.2015 року з метою проведення річної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на ДП «ВК «Краснолиманська» створено робочі інвентаризаційні комісії. ОСОБА_8 акту проведення інвентаризації від 18.12.2015 року інвентаризаційною комісією в ході проведенення інвентаризації відділу кадрів ДП «ВК «Краснолиманська» були виявлені трудові книжки працівників ТОВ «Краснолиманське» в кількості 717 штук, які передано до юридичного відділу підприємства (а.с. 90, 91). ОСОБА_8 з наказом в.о. генерального директора ДП «ВК «Краснолиманська» № 2043 від 24.12.2015 року на юридичний відділ ДП ВК «Краснолиманська» покладено обов'язок щодо видачі виявлених книжок їх власникам (а.с. 85). ОСОБА_8 прийому-передачі трудової книжки від 25.12.2015 року ДП ВК «Краснолиманська» передано ОСОБА_1 оригінал трудової книжки серії БТ-І № 9284858. Вказане свідчить про відсутність доказів умисного ухилення відповідача від виконання покладених трудовим законодавством обовязків, зокрема, дотримання вимог ст. 38 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" № 301 від 27.04.1993 р., Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. № 58, - а саме розірвання трудового договору на підставі заяви працівника, видання наказу про звільнення, внесення відповідного запису до трудової книжки, забезпечення її видачі. Враховуючи вказане, суд приймає рішення про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в частині зобовязання внести запис в трудову книжку про звільнення.

По суті позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Краснолиманське» допомогу по тимчасовій непрацездатності суд вказує наступне.

Матеріалами справи встановлено, що позивач перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем знадився на лікарняному в періоди з 11.06.2014 р. 30.06.2014 р., з 01.07.2014 р. 31.07.2014 р., 01.08.2014 р. 18.08.2014 р. Відповідно до ст. 253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, в тому числі страхуванню від тимчасової непрацездатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III від 18 січня 2001 року (чинного у спірний період) страхувальник це, зокрема, роботодавець - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону. ОСОБА_8 ч. 1 статті 6 Закону № 2240-III підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах не резидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах. ОСОБА_8 п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону № 2240-III страхувальник зобов'язаний, зокрема, надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону № 2240-III страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зобов'язаний, зокрема, забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону. За приписами ч. 1 ст. 21 Закону № 2240-III фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

ОСОБА_8 довідки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Красноармійської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення № 1 від 25.01.2016 року Фондом були одержані заяви-розрахунки від ТОВ «Краснолиманське» (а.с. 136) на фінансування матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам:

- за № 1710 від 11.08.2014 року, в яку включено допомогу згідно листків непрацездатності ОСОБА_1 - № 902036 з 11.06.2014 р. по 30.06.2014 р. на суму 5008,10 гривень;

- за № 1855 від 03.09.2014 року, в яку включено допомогу згідно листків непрацездатності ОСОБА_1 - № 902322 з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. на суму 11518,63 гривень та № 315639 з 01.08.2014 р. по 18.08.2014 р. на суму 6009,72 гривень. Загальна сума матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності позивача складає 22536,45 гривень.

ОСОБА_8 листа виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 01-20-04-К652 від 13.10.2014 року заяви-розрахунки ТОВ «Краснолиманська» на фінансування нарахованої ОСОБА_1 допомоги за листками непрацездатності за періоди з 11.06.2014 по 30.06.2014 рр., з 01.07.2014 по 31.07.2014 рр., з 01.08.2014 по 18.08.2014 рр. надані до Красноармійської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду 11.08.2014 року та 03.09.2014 року, кошти надійшли на рахунок 02.10.2014 року та в той же день перераховані страхувальнику (а.с. 13). ОСОБА_8 листа виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 01-20-04-К1193 від 30.12.2014 року кошти для виплати ОСОБА_1 допомоги за листками непрацездатності за період з 11.06.2014 по 18.082014 рр. перераховані страхувальнику ТОВ «Краснолиманське» 02.10.2014 року (а.с. 12). Виплата коштів за лікарняними листами відповідачем проведена не була. Вказані письмові докази є належно допустимими та не спростовані представником відповідача. ОСОБА_8 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Вказані обставини та правові норми дають законні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення зі спеціального рахунку ТОВ «Краснолиманське» допомогу по тимчасовій непрацездатності в розмірі 22536,45 гривень.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України. Зі змісту позовної заяви, саме на цю норму права і посилалась позивач, обґрунтовуючи свою вимогу щодо відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс-12, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Так, ОСОБА_1 обґрунтовує вимогу спричинення моральної шкоди невиплатою матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності, що змусило його прикладати додаткові зусилля для здійснення лікування та організації свого життя, а саме вимушений був звертатися до знайомих, рідних за отриманням грошових коштів в борг. Показами свідків, допитаних в судовому засіданні підтверджено факт наявності у позивача перед ними боргових зобовязань, однак не надано жодних пояснень, щодо володінням ними даними про моральні, душевні переживання позивача. Інших доказів на отримання моральної шкоди не надано. Не оспорюючи факт отримання моральної шкоди позивачем, представник відповідача ОСОБА_3 звернула увагу суду, що провини в не виплаті коштів за лікарняними листками ТОВ «Краснолиманське» не має, оскільки сума допомоги з тимчасової втрати працездатності була перерахована лише 02.10.2014 року, а захоплення підприємства відбулося 01.10.2014 року. З такими доводами суд погоджується, та ці обставини визнає такими, що свідчать про відсутність вини в діях ТОВ «Краснолиманське» порушення прав позивача на своєчасне отримання страхових виплат, що є обовязковим фактором для підставності відшкодування моральної шкоди. Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність залишення вимог ОСОБА_1 в розглядуваній частині без задоволення.

Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1, суд вважає за потрібне врішенні зазначити, що при оцінки спірних відносин сторін підлягає відхиленню позиція представника ТОВ «Краснолиманське» щодо відмови в заявлених вимогах в частині визнання припиненими трудові відносини, зобовязання внести запис до трудової книжки про звільнення, відшкодування моральної шкоди - з підстави пропущення строків звернення до суду за захистом трудових прав. Так, відповідно до ч.1 ст.233, ст.234 КЗпП Українипрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропускуз поважних причин цих строків суд може ці строки поновити. У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 6 (зі змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз"яснено, що якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю, суд з"ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов"язки сторін. Таким чином, відмовити у позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обгрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог. Враховуючи вказане, судом відмовлено в задоволені вимог ОСОБА_1 про визнання припиненими трудових вимог, зобовязання внести запис в трудову книжку, відшкодування моральної шкоди, саме в зв'язку з безпідставністю цієї частини позову.

ОСОБА_8 ч. 4 ст. 215 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. ОСОБА_8 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при предявленні позовної заяви судовий збір не було сплачено, тому передбачений п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита пропорційно до задоволеної частини вимог підлягає стягненню в дохід держави з ТОВ «Краснолиманське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду 25.11.2015 р.)

На підставі викладеного, ст.ст. 36, 38, 47 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про визнання трудових відносин припиненими, зобовязання внести до трудової книжки відомості про звільнення, стягнення заборгованості з оплати лікарняних листків задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності в розмірі 22536 (двадцять дві тисячі пятсот тридцять шість) гривень 45 копійок зі спеціального рахунку відповідача № 26041619992025 у ПАТ «Промінвестбанк» м. Київ, МФО 300012, код ЄДРПОУ 00039002.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя