12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/180/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шембелян В.С.,

при секретарі судового засідання: Олійник О.А.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення вихідної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення вихідної допомоги.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (адреса: просп. Центральний, 59, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93400).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що з 02.10.1995 вона призначена на посаду судді Кремінського районного суду Луганської області.

В квітні 2014 року до Вищої Ради Юстиції України позивачем подано заяву про відставку у зв'язку з досягненням позивачем 65-річного віку і з цього часу позивач не має права працювати на посаді судді. Протягом місяця, як це зазначено в Законі, позивача не звільнили з невідомих для неї причин.

Заяву Верховною Радою України було розглянуто лише в липні 2015 року.

06 серпня 2015 року позивача звільнено з займаної посади судді Кремінського районного суду Луганської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідач зменшив позивачу суддівську винагороду до однієї мінімальної заробітної плати в період з 1 січня по 1 квітня 2015 року, а в період з 1 квітня 2015 року по 06 серпня 2015 року, тобто по день звільнення позивача до 10 мінімальних заробітних плат замість 12 місячних заробітних плат, як це передбачено ст. 129 Закону України "Про судоустрій та статус судді", крім цього, за період з 1 січня по 06 серпня 2015 року позивачу не виплачувалася щомісячна доплата за вислугу років, а в задоволенні заяви позивача про перерахунок суддівської винагороди за період з 1 січня по 1 квітня 2015 року, а також за період з 1 квітня 2015 року по 06 серпня 2015 року - з врахуванням окладу і щомісячних доплат за вислугу років - позивачу відповідачем відмовлено з посиланням на те, що 28 грудня 2014 року та 12 лютого 2015 були внесені зміни до ЗУ "Про судоустрій і статус суддів".

На думку позивача, така бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області в невиплаті вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а також виплата суддівської винагороди не в повному розмірі і без щомісячної доплати за вислугу років є незаконною та необгрунтованою.

18 березня 2016 року позивачем було подано доповнення до позовної заяви (а.с.30-32), в якій позивач зазначив, що відповідно до ст.141 Закону України «Про суддівське самоврядування і статус суддів», в редакції від 07.07.2010, якій діяв на момент виповнення позивачу 65 років і виходу на пенсію, судді, який йде у відставку виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Позивач вважає, що оскільки вона повинна йти на пенсію на умовах, передбачених ст.37 Закону України «Про державну службу», то відповідно до цієї статті вона має право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 мінімальних місячних посадових окладів, оскільки її стаж державної служби перевищує 10 років.

З урахуванням додаткової позовної заяви від 17.03.2016 року позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області щодо невиплати суддівської винагороди в розмірі однієї мінімальної заробітної плати в період з 1 січня по 30 квітня 2015 року та 10 мінімальних заробітних плат в період з 1 квітня по 1 серпня 2015 року;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області здійснити перерахунок суддівської винагороди в період з 1 січня по 1 квітня 2015 року, а також в період з 1 квітня по 1 липня 2015 року, з урахуванням щомісячних доплат зв вислугу років;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області щодо виплати 10 місячних посадових окладів у разі звільнення у зв'язку з виходом на пенсію;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області здійснити виплату 10 посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію по досягненню 65 років.

Позивач, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибула, розгляд справи просила суд проводити без її участі, справу розглянути в порядку скороченого провадження, про прийняте судом рішення її повідомити.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому послався на відсутність на момент звільнення позивача нормативно закріпленої гарантії у вигляді права на отримання вихідної допомоги при звільненні та нарахування винагороди у період січень-серпень 2015 року у розмірах, встановлених відповідними нормами Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у редакціях на день такої виплати (а.с.20-23).

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Таким чином, наявний спір пов'язаний з проходженням публічної служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, що підтверджено копією паспорту НОМЕР_1 (а.с.7).

02.10.1995 позивач призначена на посаду судді Кремінського районного суду Луганської області відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» №816/95 від 04.09.1995, про прийняття присяги судді вказано в трудовій книжці (а.с.9).

28.04.2014 матеріали за заявою ОСОБА_1 про звільнення Кремінським районним судом Луганської області надіслано до Вищої Ради Юстиції України за №4056/14-вих, що підтверджено листом Кремінського районного суду Луганської області від 26.02.2016 (а.с 33).

Відповідно до ст.113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на підставі постанови Верховної ради України "Про звільнення суддів" за наказом голови Кремінського районного суду Луганської області від 06.08.2015 № 24-ОС позивача звільнено з посади судді цього суду у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років, прийнято рішення про виплату компенсації за невикористану відпустку (а.с.14).

До трудової книжки внесений відповідний запис про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади у зв'язку із досягненням шістдесяти п'яти років (а.с.8-11).

Позивачем 11.02.2016 подано до відповідача заяву від 11.02.2016 про виплату суддівської винагороди у січні - березні 2015. Листом від 15.02.2016 відповідачем відмовлено у здійсненні відповідних виплат, посилаючись на норми Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у редакції, які діяли у період з січня по березень 2015 року та у період з квітня по серпень 2015 року (а.с.13).

Вирішуючи питання щодо правомірності дій Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 102 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (№ 2453-VI від 07.07.2010 року), в редакції чинній на момент звернення позивача з заявою про відставку в квітні 2014 року, суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніш як за місяць до дня, зазначеного у частині першій цієї статті, зобов'язана повідомити Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді.

Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді у зв'язку з досягненням ним шістдесяти п'яти років до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня, зазначеного у частині першій цієї статті.

Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто 04 червня 2014 року досягла 65 років, таким чином вищевказаною нормою статті прямо передбачено обмеження здійснення повноважень щодо відправлення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.

Отже, починаючи з 05 червня 2014 року позивач не мала права та фактично не здійснювала свої повноваження щодо відправлення правосуддя.

18 червня 2015 року Вищою Радою Юстиції було прийняте рішення № 9/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кремінського районного суду Луганської області, у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років (http://www.vru.gov.ua/act/3841).

Законом України № 76 від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», статтю 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" доповнено пунктом 9, який містить у собі нову норму щодо суддівської винагороди суддів, у яких закінчилися повноваження, а саме: судді з моменту закінчення його повноважень до моменту прийняття рішення про його звільнення (відставку) здійснюється виплату суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць.

З листа територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області № 255/16 від 15.02.2016 вбачається, що нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди у січні - березні 2015 року здійснювалась на підставі п.9 ст.129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закону України № 76 від 28.12.2014 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", що підтверджується довідкою про доходи від 12.02.2016 (а.с.12,13).

Відповідно до п.10 ст.133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закону України № 192 від 12.02.2015 "Про забезпечення права на справедливий суд" суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

З листа територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області № 255/16 від 15.02.2016 вбачається, що нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди у квітні - серпні 2015 року здійснювалась на підставі п.10 ст.133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закону України № 192 від 12.02.2015 "Про забезпечення права на справедливий суд", що підтверджується довідкою про доходи від 12.02.2016 (а.с.12,13).

На момент розгляду справи норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у новій редакції, зокрема, ч.10 ст. 133 цього Закону, не визнано не конституційними, не скасовано та не змінено.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач в частині нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 06.08.2015 діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області щодо перерахунку ОСОБА_1 суддівської винагороди та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок суддівської винагороди за вказаний період, з урахуванням щомісячних доплат за вислугу років, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмови Територіального управління Державної Судової адміністрації в Луганській області в виплаті неоподаткованої вихідної допомоги судді у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та зобов'язання здійснити таку виплату, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно зі статтею 109 Закону України № 2453 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Частиною шостою статті 111 Закону України № 2453 передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Сторонами не оспорюється період роботи Позивача на посаді судді, підстави та час звільнення.

На підставі пункту 28 розділу 2 Закону України 27.03.2014 № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" з 01.05.2014 виключено статтю 136 Закону України № 2453, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Таким чином, на момент подачі заяви на звільнення та звільнення позивача спірна норма не діяла.

Умовою для отримання суддею вихідної допомоги є вихід у відставку, а не факт виникнення права на відставку або звернення з заявою на звільнення.

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалось.

Посилання позивача на ст.37 Закону України «Про державну службу», як на підставу отримання грошової допомоги у розмірі 10 мінімальних місячних посадових окладів, суд не приймає до уваги, оскільки Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166 від 27.03.2014, частину 13 ст.37 Закону України «Про державну службу», яка передбачала отримання державним службовцем у разі виходу на пенсію грошової допомоги у розмірі 10 мінімальних місячних посадових окладів за наявності стажу державної служби не менш 10 років, було виключено. Тобто, на день виповнення позивачем 65 років, а саме 04.06.2014 року, не було нормативного акту, який передбачав би виплату грошової допомоги у розмірі 10 мінімальних посадових окладів державним службовцям за будь-яких умов. Також позивачем не надано доказів, щодо звернення з відповідною заявою про отримання грошової допомоги при виході на пенсію відповідно до норм Закону України «Про державну службу». З відповіді ТУ ДСА України в Луганській області від 15.02.2016 за №255/16вих не вбачається, що з даних проханням позивач звертався в заяві від 11.02.2016 №215/16.

За таких підстав суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій ТУ ДСА України в Луганській області щодо не виплати 10 місячних посадових окладів при звільненні з виходом на пенсії та зобов'язання відповідача здійснити таки виплати.

При цьому, згідно з частиною другою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання щодо розподілу судових витрат за приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення вихідної допомоги - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 19 липня 2016 року.

Суддя В.С. Шембелян