ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року Справа № 915/148/15

Господарський суд Миколаївської області у складі колегії суддів: головуючого судді Олейняш Е.М., судді Семенчук Н.О., судді Корицької В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АДМ Трейдінг Україна”, вул. Петра Сагайдачного, 16-А, м. Київ, 04070 (код ЄДРПОУ 20027449)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Вітекс.”, вул. Спаська, 1/1, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 36954979)

адреса для кореспонденції: вул. Скороходова, 211, м. Миколаїв, 54042

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія “Євгройл”, проспект Героїв Сталінграду, буд. 117-А, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 37585864)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс", проспект Героїв Сталінграду, 117, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 32719992)

про стягнення збитків у вигляді вартості втраченого майна на суму 304 767 619, 54 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Вітекс.”, вул. Спаська, 1/1, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 36954979)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АДМ Трейдінг Україна”, вул. Петра Сагайдачного, 16-А, м. Київ, 04070 (код ЄДРПОУ 20027449)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія “Євгройл”, проспект Героїв Сталінграду, буд. 117-А, м. Миколаїв, 54025, код ЄДРПОУ 37585864

про визнання недійсним п. 4.3 Договору № 23 від 11.10.2012 року на виконання послуг з перевірки вантажу на внутрішніх елеваторах

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 “АДМ Трейдінг Україна: ОСОБА_3, довіреність № 28/А від 29.01.15 року;

від відповідача ОСОБА_2 “Вітекс.”: ОСОБА_4, довіреність б/н від 19.02.15 року;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 “Агропромислова компанія “Євгройл”: представник не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс": представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 з обмеженою відповідальністю “АДМ Трейдінг Україна” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Вітекс.” про стягнення збитків у вигляді вартості втраченого майна на суму 304 767 619, 54 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 10.03.2015 року.

Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія “Євгройл” (код ЄДРПОУ 37585864).

Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" (код ЄДРПОУ 32719992).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2015 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2015 року (додаткова) повернуто ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» судовий збір в розмірі 1 827 грн.

10.03.2015 року у межах справи № 915/148/15 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Вітекс.” звернулось з зустрічним позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АДМ Трейдінг Україна” про визнання недійсним п. 4.3 Договору № 23 від 11.10.2012 року на виконання послуг з перевірки вантажу на внутрішніх елеваторах “У випадку, якщо товар, пред’явлений до підтвердження, був переміщений зі складу/Елеватора без підтвердження Постачальника, Виконавець несе відповідальність за нестачу Товару перед третьою особою, на яке була виписана розписка про підтвердження наявності товару” з моменту укладання договору.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.03.2015 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Вітекс.” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АДМ Трейдінг Україна” про визнання недійсним п. 4.3 Договору № 23 від 11.10.2012 року на виконання послуг з перевірки вантажу на внутрішніх елеваторах “У випадку, якщо товар, пред’явлений до підтвердження, був переміщений зі складу/Елеватора без підтвердження Постачальника, Виконавець несе відповідальність за нестачу Товару перед третьою особою, на яке була виписана розписка про підтвердження наявності товару” з моменту укладання договору для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АДМ Трейдінг Україна” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Вітекс.” про стягнення збитків у вигляді вартості втраченого майна на суму 304 767 619, 54 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.03.2015 року відкладено розгляд справи на 26.03.2015 року.

25.03.2015 року у межах справи № 915/148/15 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Вітекс.” звернулось з другим зустрічним позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АДМ Трейдінг Україна” про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 47 123, 76 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.03.2015 року відмовлено в прийнятті зустрічного позову (другого) вх. № 5166/15 від 25.03.2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Вітекс.” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АДМ Трейдінг Україна” про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.03.2015 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 “Агропромислова компанія “Євгройл”, продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07.04.2015 року.

07.04.2015 року до господарського суду Миколаївської області від ОСОБА_2 "Вітекс." надійшла апеляційна скарга вх. № 6033/15 на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.03.2015 року про відмову в прийнятті зустрічного позову (другого).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.04.2015 року зупинено провадження у справі № 915/148/15 до повернення даної справи з суду апеляційної інстанції.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Вітекс” задоволено, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.03.2015 року про відмову в прийнятті зустрічного позову (другого) вх. №5166/15 від 25.03.2015 року – скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “АДМ Трейдінг Україна” задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 року у справі № 915/148/15 скасовано. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.03.2015 року у справі № 915/148/15 залишено в силі.

18.08.2015 року матеріали справи № 915/148/15 надійшли до господарського суду Миколаївської області з Вищого господарського суду України.

З 05.08.2015 року до 31.08.2015 року суддя Олейняш Е. М. перебувала у відпустці.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.09.2015 року поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.09.2015 року призначено у справі № 915/148/15 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області. Зупинено провадження у даній справі до проведення Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Миколаївській області.

21.09.2015 року до господарського суду Миколаївської області від ОСОБА_2 "Вітекс." надійшла апеляційна скарга вх. № 17502/15 на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.09.2015 року про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі.

Листом від 23.09.2015 року матеріали справи № 915/148/15 направлено до Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_2 "Вітекс.".

09.10.2015 року до господарського суду Миколаївської області від ОСОБА_2 "Вітекс." надійшла апеляційна скарга вх. № 18829/15 на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.09.2015 року про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі.

19.10.2015 року матеріали справи № 915/148/15 надійшли до господарського суду Миколаївської області з Одеського апеляційного господарського суду.

Листом від 20.10.2015 року матеріали справи №915/148/15 направлено до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.09.2015 року по справі № 915/148/15 залишено без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

20.11.2015 року матеріали справи № 915/148/15 надійшли до господарського суду Миколаївської області з Одеського апеляційного господарського суду.

Листом від 24.11.2015 року матеріали справи № 915/148/15 направлено до Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області для проведення судової економічної експертизи.

Листом від 03.12.2015 року Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України в Миколаївській області направлено додаткові матеріали по справі № 915/148/15 у 48 томах на 11 030-и арк. та реєстр документів для експертизи на 78-ми арк.

03.12.2015 року від Одеського апеляційного господарського суду надійшов запит про направлення до Одеського апеляційного господарського суду справи № 915/148/15 у зв’язку з надходженням касаційної скарги ОСОБА_2 “Вітекс.” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року.

25.12.2015 року на вимогу суду Науково-дослідний експертно - криміналістичний центр при УМВС України в Миколаївській області повернув на адресу господарського суду Миколаївської області матеріали справи № 915/148/15 у 4- томах.

Листом від 28.12.2015 року матеріали справи № 915/148/15 направлено до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 “Вітекс.” задоволено. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.09.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 915/148/15 скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

18.03.2016 року матеріали справи № 915/148/15 надійшли до господарського суду Миколаївської області з Вищого господарського суду України у 4-х томах.

23.03.2016 року господарським судом Миколаївської області направлено запит до Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру УМВС України в Миколаївській області про повернення додатково надісланих матеріалів по справі № 915/148/15.

21.04.2016 року господарським судом Миколаївської області повторно направлено запит до Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру УМВС України в Миколаївській області про повернення додатково надісланих матеріалів по справі № 915/148/15.

29.04.2016 року на вимогу господарського суду Науково-дослідним експертно - криміналістичним центром УМВС України в Миколаївській області повернуто на адресу господарського суду Миколаївської області додаткові документи по справі № 915/148/15 у 48 томах на 11 030-и арк. та реєстр документів для експертизи на 78-ми арк.

З 29.04.2016 року до 16.05.2016 року суддя Олейняш Е. М. перебувала у відпустці.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.05.2016 року призначено колегіальний розгляд справи № 915/148/15.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області № 156 від 18.05.2016 року на виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18 травня 2016 року у справі № 915/148/15, вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду та підпунктів 4.1 та 4.2 пункту 4 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області, здійснено допризначення двох членів колегії суддів у вказаній справі.

Справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючій суддя – Олейняш Е.М., суддів – Корицька В.О., Семенчук Н.О.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.05.2016 року справу № 915/148/15 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя – Олейняш Е.М., суддів – Корицька В.О., Семенчук Н.О. Розгляд справи розпочато заново та призначено в судовому засіданні на 08.06.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.06.2016 року відкладено розгляд справи на 05.07.2016 року.

16.06.2016 року на адресу господарського суду Миколаївської області від Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру УМВС України в Миколаївській області надійшло Повідомлення про неможливість проведення економічної експертизи по справі № 915/148/15, у зв’язку зі скасуванням ухвали суду про призначення судової економічної експертизи та поверненням матеріалів справи до суду (том 53, арк. 38-41).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.07.2016 року відкладено розгляд справи на 11.07.2016 року.

В судовому засіданні 11.07.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача ОСОБА_2 «АДМ «Трейдінг Україна» позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях (том 53, арк. 62-63), та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

11.10.2012 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 Топфер Інтернешенал (Україна)» (правонаступник - ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг») (надалі - постачальник), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вітекс» (надалі - виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АПК «Євгройл» (надалі - покупець) був укладений Договір на виконання послуг по перевірці наявності вантажу на внутрішніх елеваторах № 23 від 11.10.2012 року.

Позивачем неналежним чином виконувались умови договору, зокрема, починаючи з 03.11.2014 року не виконувались умови договору щодо складання розписок, які є підтвердженням наявності товару на складах/елеваторах. У зв’язку з припиненням перевірки товару та оформлення розписок, товар був залишений без нагляду та був втрачений при невстановлених обставинах.

П. 4.3 договору передбачена відповідальність виконавця за нестачу товару.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду із позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 901, 906 ЦК України, ст. 180, 224, 225 ГК України та умовами договору.

Представник відповідача ОСОБА_2 «Вітекс.» проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві (том. І, арк. справи 147-148), поясненнях по справі (том 53, арк. 106-108) та просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив наступне:

- твердження позивача про те, що починаючи з 03.11.2014 року та до дати закінчення строку дії Договору (31.12.2014 року) відповідачем не оформлювались Розписки, тобто не належно виконувались умови Договору є безпідставними, оскільки не було підстав для виконання Відповідачем своїх обов'язків, а саме: були відсутні письмові заявки позивача, передбачені п. 2.1.2, 2.2.3 Договору, які необхідні відповідачу для початку виконання своїх обов'язків;

- службова записка від 31.11.2014 року не може розглядатись як належний доказ того, що на Елеваторі було відсутнє майно позивача, оскільки для участі при проведенні інвентаризації не були залучені ні Елеватор ОСОБА_2 "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс", як зберігач майна позивача, ні ОСОБА_2 «Вітекс», який відповідно до Договору здійснює візуальний контроль наявності товару на елеваторі;

- протокол тимчасового доступу та опису речей і документів складено 19.12.2014 року, тобто після оформлення актів приймання - передачі складських квитанцій від 14.11.2014 року та від 17.11.2014 року, які є підтвердженням виконання відповідачем умов Договору. За період з 14.11.2014 року і до дня складення Протоколу тимчасового доступу та опису речей документів, як зазначалось вище, відповідач не здійснював контроль наявності товару позивача на Елеваторі у зв'язку з відсутністю відповідних заявок зі сторони позивача. Таким чином, за цей період відповідач не мав жодного відношення до руху товару позивача на складі Елеватору;

- відповідачем не доведено причинного зв'язку між тим, що позивач не видавав Розписки, та нестачею Товару, яка виникла на складі Елеватору, де зберігався товар;

- позивачем не доведені усі елементи складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Треті особи ОСОБА_2 “Агропромислова компанія “Євгройл” та ОСОБА_2 "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" явку повноважних представників в жодне судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" подано суду письмові пояснення по суті спору (том 3, арк. справи 31, том 53, арк. 45-47), в яких зазначено, що в провадженні господарського суду Миколаївської області знаходиться 4 справи за позовом ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» до ОСОБА_2 «ЗПК «Інтерагротранс» про витребування сільськогосподарської продукції, перевірка наявності/відсутності якої на складах, була предметом договору № 23 від 11.10.2012 року (справа № 915/2115/14, справа № 915/2116/14, справа № 915/2117/14, справа № 915/2118/14).

Ухвалами господарського суду провадження з усіх наведених справ зупинено, в той же час прийняття рішення за наведеними справами може суттєво вплинути на рішення № 915/148/15, що розглядається.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 “Агропромислова компанія “Євгройл” подано суду письмові пояснення по суті спору (том 3, арк. справи 33), в яких зазначено, що третя особа вважає вимоги за первісним позовом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилаючись на п. 2.1.2, п. 2.2.3, п. 2.2.5 Договору № 23 від 11.10.2012 року на виконання послуг з перевірки вантажу на внутрішніх елеваторах, третя особа зазначила, що передумовою для виконання ОСОБА_2 «Вітекс.» прийнятих на себе зобов’язань була наявність письмової заявки від ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг». Додані до позовної заяви розписки свідчать про те, що вони були подані 23.09.2014 року, 07.10.2014 року, 31.10.2014 року, 03.11.2014 року.

Відповідно до п. 2.2.7 Договору за актами приймання-передачі від 14.11.2014 року ОСОБА_2 «Вітекс.» були повернені оригінали складських квитанцій та актів приймання-передачі на продукцію, передбачену договором, що знаходилась на той момент на зберіганні на складах ОСОБА_2 «ЗПК «Інтерагротранс».

Пунктом 2.2.8 Договору передбачено, що умови договору вважаються виконаними Виконавцем після передачі Постачальнику оригіналів документів на всю партію Товару, пред’явленого до підтвердження.

Будь-яких письмових заявок від ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» до ОСОБА_2 «Вітекс.» на надання робіт по підтвердженню наявності товару не надходило, тобто зобов’язання ОСОБА_2 «Вітекс.» вважаються виконаними.

Представник ОСОБА_2 «Вітекс.» позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у зустрічному позові (том 3, арк. справи 7-8), та просив суд зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог за зустрічним позовом зазначив наступне.

Пуктом 4.3 Договору № 23 від 11.10.2012 року на виконання послуг з перевірки вантажу на внутрішніх елеваторах передбачено, що «у випадку, якщо товар, пред’явлений до підтвердження, був переміщений зі складу/Елеватора без підтвердження Постачальника, Виконавець несе відповідальність за нестачу Товару перед третьою особою, на яке була виписана розписка про підтвердження наявності товару”.

ОСОБА_2 «Вітекс.» вважає, що п. 4.3 Договору суперечить вимогам ЦК України та підлягає визнанню недійсним.

Нормами ЦК України прямо передбачений окремий вид послуг – це зберігання майна (глава 66 ЦК України) та спеціалізований вид послуг – це зберігання на товарному складі (ст. 956-ст. 966 ЦК України).

Відповідно до ст. 950, 951 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» за нестачу товару, який був переданий на зберігання на Елеватор, повинен нести відповідальність саме Елеватор, тобто підприємство, яке здійснює підприємницьку діяльність по зберіганню товару, має відповідні потужності, діє у відповідності до встановленого законодавством порядку щодо діяльності товарних складів.

Таким чином, ОСОБА_2 «Вітекс.» не може нести відповідальність, передбачену п. 4.3 Договору № 23, оскільки відповідальність за нестачу товару, який зберігається на товарному складі (Елеваторі) повинен нести товарний склад (Елеватор).

Посилаючись на ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України представник ОСОБА_2 «Вітекс.» зазначив про наявність підстав для визнання недійсним п. 4.3 Договору № 23 від 11.10.2012 року з моменту укладання договору.

Представник ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» проти зустрічного позову заперечував та просив суд в задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що договір № 23 від 11.10.2012 року не є договором зберігання, відтак, в силу ст. 203, 215 ЦК України відсутні підстави для визнання недійсним п. 4.3 договору, оскільки до даного договору не можуть застосовуватись положення ЦК України, якими регулюються правовідносини зберігання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 2.2 Нової редакції Статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 Топфер Інтернешенал (Україна)» (код ЄДРПОУ 20027449), зареєстрованого 01.02.2011 року, скороченим найменуванням ОСОБА_1 є ТОВ «АСТІ (Україна)» (том 2, арк. справи 204-218).

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» (код ЄДРПОУ 20027449) створене шляхом перейменування ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 Топфер Інтернешенал (Україна)» (код ЄДРПОУ 20027449) та є його правонаступником, що підтверджується Статутом ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» від 09.07.2014 року (том 2, арк. справи 12-25).

Між ОСОБА_2 «Зерноприймальний комплекс «Інтерагротранс» (далі - Зерновий склад) та ОСОБА_2 «ОСОБА_5 Топфер Інтернешенал (Україна)» (далі – Поклажодавцеь) було укладено чотири договори складського зберігання, за умовами яких поклажодавець передає зерно, продукцію, а Зерновий склад приймає на оплатне відокремлене зберігання, забезпечує переоформлення та зобов’язується повернути зерно, продукцію Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством, а саме:

- Договір № 105 складського зберігання від 06.08.2012 року на зберігання соняшнику урожаю 2012 року (у кількості 30 000 тон) зі строком зберігання зерна до 31.12.2014 року (том 2, арк. справи 241-244);

- Договір № 15 складського зберігання від 12.06.2013 року на зберігання біомаси не гранульованої та гранульованої (у кількості 25 000 тон) зі строком зберігання продукції до 30.09.2015 року (том 2, арк. справи 233-240).

- Договір № 14 складського зберігання від 27.05.2013 року на зберігання макухи соняшникову (у кількості 12 000 тон) зі строком зберігання зерна до 30.09.2015 року (том 2, арк. справи 226-232).

- Договір № 5 складського зберігання від 12.08.2014 року на зберігання соняшнику (у кількості 30 000 тон) зі строком зберігання зерна до 30.09.2015 року (том 2, арк. справи 223-225).

Умовами договорів складського зберігання передбачено наступне.

Відповідно до п. 1.3 договорів кількість та якість продукції, що приймається на зберігання, визначається Зерновим складом та зазначається в складському документі. Продукція зберігається за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 117.

Відповідно до п. 3.8 договорів продукцію, передану на зберігання, Зерновий склад зберігає відокремлено.

Відповідно до п. 3.9 договорів власником Зерна, яке знаходиться на зберіганні на Зерновому складі, є Поклажодавець. Зерновий склад не має права продавати або якимось іншим способом розпоряджатись Зерном, що знаходиться в нього на зберіганні.

Відповідно до п. 4.1.2 договорів Склад на підтвердження прийняття кожної окремої партії продукції складає Акт приймання-передачі продукції (складський документ) не пізніше наступного робочого дня після прийняття її на зберігання.

Відповідно до п. 3.4 договорів Зерновий склад може зберігати продукцію до пред’явлення Поклажодавцем вимоги, але у будь-якому разі не пізніше терміну, визначеного п. 8.1 договору.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаних договорів ОСОБА_2 «Зерноприймальний комплекс «Інтерагротранс» (далі - Зерновий склад) прийняв від ОСОБА_2 «ОСОБА_5 Топфер Інтернешенал (Україна)» (далі – Поклажодавець), виходячи з наявних у даній справі доказів:

- за період з 03.09.2013 року по 31.10.2014 року соняшник, нестандартний, 2013-2014 року збирання врожаю на загальну кількість 40 372, 863 тон, що підтверджується наявними в справі складськими квитанціями на зерно (по договору № 105 складського зберігання від 06.08.2012 року та договору № 5 складського зберігання від 12.08.2014 року) (том ІІ, арк. справи 30-79);

- за період з 22.09.2014 року по 03.11.2014 року біомасу гранульовану (відходи лісової промисловості) на загальну кількість 1 331, 140 тон; біомасу гранульовану (лушпиння соняшникове) на загальну кількість 683, 140 тон; біомасу не гранульовану (суміш лушпиння соняшника та відходи деревини) на загальну кількість 6 635, 510 тон; біомасу не гранульовану (відходи деревини) на загальну кількість 17 373, 588 тон, що підтверджується наявними в справі актами приймання-передачі продукції (по договору № 15 складського зберігання від 12.06.2013 року) (том ІІ, арк. справи 80-116);

- за період з 23.07.2014 року по 03.10.2014 року макуху соняшникову на загальну кількість 10 695, 15 тон, що підтверджується наявними в справі актами приймання-передачі продукції (по договору № 14 складського зберігання від 27.05.2013 року) (том ІІ, арк. справи 117-143), що не спростовано учасниками процесу.

Судом також встановлено наступне.

11.10.2012 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 Топфер Інтернешенал (Україна)» (правонаступник - ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг») (надалі - постачальник), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вітекс» (надалі - виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АПК «Євгройл» (надалі - покупець) був укладений тристоронній Договір на виконання послуг по перевірці наявності вантажу на внутрішніх елеваторах № 23 від 11.10.2012 року (том 1, арк. 14-16).

До договору укладались додаткові угоди № 1 від 07.06.2013 року та № 2 від 30.09.2013 року (том 1, арк. 17-19).

До договору сторонами також укладено Додаток № 1, яким сторони погодили форму та зміст розписки, а також особу (адресата), на ім’я якої складаються розписки (том 2, арк. 144-145).

Договір, додаткові угоди та додаток № 1 до договору підписано сторонами та скріплено печатками. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору № 23 від 11.10.2012 року суду не подано.

Договір вступив в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2014 року, а в частині невиконаних до даного моменту зобов’язань – до їх повного виконання з моменту завершення всіх взаєморозрахунків між сторонами (п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 30.09.2013 року).

Преамбулою Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.06.2013 року) встановлено, що оскільки Постачальник і Покупець підписали Договір поставки № 500/2-010303 від 26.07.2012 року, оскільки умовами вищезазначеного договору передбачено здійснення контролю за зберіганням (рухом) товару, що належить Постачальнику, сторони домовилися про наступне:

у тексті Договору згадувані терміни вживаються в такому значенні:

«Товар»:

- насіння соняшнику, врожаю 2012 року (ДСТУ 4694:2006 або ГОСТ 22391-89 або ДСТУ 7011:2009),

- масло соняшникове, не рафіноване 1 сорту згідно ДСТУ 4492:2005;

- макуха соняшникова згідно ГОСТ 80-96;

- біомаса не гранульована та гранульована,

придбані Постачальником для поставки Покупцю і знаходяться на зберіганні на елеваторі.

«Елеватор»:

- ОСОБА_2 «Зерноприймальний комплекс «Інтерагротранс», що знаходиться за адресою: 54025, Україна, Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, буд. 117;

- ОСОБА_2 «Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина», яке знаходиться за адресою: 54001, Україна, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 63;

- ОСОБА_2 «Миколаївський масло екстракційний завод», що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 117.

«Розписка про підтвердження наявності товару» - письмовий документ оформлений Виконавцем на користь Постачальника, що підтверджує наявність товару на певну дату.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов'язання здійснювати перевірку наявності Товару постачальника на елеваторі. Перевірка здійснюється після візуального контролю фактичної наявності Товару в складах елеватора.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов’язувався:

2.1.1. Надати Виконавцю інформацію про склади/елеватор, на якому здійснюється зберігання Товару, а також про характеристики самого вантажу.

2.1.2. Подавати Виконавцю заявки на надання робіт по підтвердженню наявності Товару за умови готовності Товару до перевірки.

2.1.3. Передавати оригінали складських квитанцій на зберігання Виконавцю згідно з актами приймання-передачі документів до моменту відвантаження Товару з елеватора.

2.1.4. Надати представникам Виконавця необхідні документи (довіреність, листи і т.д.) необхідні для виконання Виконавцем взятих на себе повноважень.

2.1.5. Оплатити виконаний Виконавцем комплекс робіт по перевірці та підтвердженню наявності Товару, вантажу.

Відповідно до п. 2.2 Договору Виконавець зобов’язувався:

2.2.1. Організувати експертизу технічного стану складів елеватора на предмет їх придатності зберігання Товару.

2.2.2. Перевірити умови відокремленого зберігання Товару, що належить Постачальнику.

2.2.3. Після отримання письмової заявки Постачальника про готовність Товару, направити свого представника на елеватор для перевірки наявності Товару.

2.2.4. Здійснювати перевірку складських квитанцій, що підтверджують кількість Товару, і підписати акт прийому-передачі оригіналів складських квитанцій, які повинні знаходиться на зберіганні у Виконавця до моменту відвантаження Товару з елеватора.

2.2.5. Після здійснення перевірки наявності Товару і підписання акту прийому-передачі складських квитанцій, оформити Розписку про підтвердження наявності Товару (Forwarder’s Certificate of Receipt), за зразком, установленим у Додатку № 1 до даного Договору. Вищезазначений документ повинен оформлятися Виконавцем щодня. Розписки про підтвердження наявності Товару повинні оформлятися в накопичувальному вигляді. У випадку відсутності зміни кількості Товару, що знаходиться на елеваторі Розписка може не оформлятися до моменту зміни кількості Товару, але в будь-якому випадку розписка повинна бути надана Постачальнику не рідше одного разу в тиждень, а саме кожен вівторок.

2.2.6. Розписка про підтвердження наявності Товару оформляється для Постачальника, який є ексклюзивним і єдиним розпорядником Товару, пред'явленого до підтвердження.

2.2.7. Після отримання письмового підтвердження Постачальника, на адресу якого виписана Розписка про підтвердження наявності Товару, про можливість переміщення Товару, Виконавець видає Замовнику оригінали складських квитанцій на кількість Товару, зазначеного в підтвердженні.

На виконання умов договору відповідач ОСОБА_2 «Вітекс.» здійснював надання послуг щодо підтвердження наявності товару (біомаси негранульованої та гранульованої, насіння соняшника, макухи соняшника, олії соняшника), про що між сторонами складались Акти надання послуг (в матеріалах справи наявні акти надання послуг за період з 01.11.2012 року по 01.10.2014 року, які підписані та скріплені печатками ОСОБА_2 «Вітекс.» та ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна») (том 1, арк. 46-72).

Відповідачем в свою чергу на адресу позивача ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» виставлялись рахунки на оплату (в матеріалах справи наявні рахунки за період з 01.11.2012 року по 01.10.2014 року) (том 1, арк. 20-45).

На виконання умов п. 2.2.5 договору та додатку № 1 до договору (том 2, арк. 144-145) відповідачем ОСОБА_2 «Вітекс.» складались Розписки про підтвердження наявності товару (експедиторські свідоцтва про отримання вантажу). Так, відповідно до останніх складених та підписаних розписок ОСОБА_2 «Вітекс.» підтвердило отримання нижчевказаних товарів на внутрішні елеватори, а саме:

- біомаси гранульованої в кількості 2 014, 280 мт (розписка - експедиторське свідоцтво про отримання вантажу № 29 від 23.09.2014 року (том 2, арк. 146-151);

- макухи в кількості 10 695, 150 мт (розписка – експедиторське свідоцтво про отримання вантажу № 140 від 07.10.2014 року (том 2, арк. 152-168);

- соняшнику нестандартного в кількості 41 756, 805 мт (розписка – експедиторське свідоцтво про отримання вантажу № 277 від 31.10.2014 року (том 2, арк. 169-185);

- біомаси негранульованої в кількості 24 009, 098 мт (розписка – експедиторське свідоцтво про отримання вантажу № 157 від 03.11.2014 року (том 2, арк. 186-203).

За таких обставин, починаючи з вересня 2014 року відповідач ОСОБА_2 «Вітекс.» припинив оформлення розписок на біомасу гранульовану, починаючи з жовтня 2014 року відповідач ОСОБА_2 «Вітекс.» припинив оформлення розписок на макуху та соняшник, а починаючи з початку листопада 2014 року – на біомасу негранульовану.

Після 03.11.2014 року та до дати закінчення строку дії договору (31.12.2014 року) будь-які інші розписки відповідачем ОСОБА_2 «Вітекс.» також не оформлялись та позивачем ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» не отримувались. Вищевказане не заперечується сторонами. Доказів, які б спростовували вищевикладене, суду не подано.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 «Вітекс.» в порушення п. 2.2.5 договору не виконувався взятий на себе обов’язок за договором зі щотижневого складання розписок про підтвердження наявності товару на складах (а саме кожен вівторок), чим порушено взяте на себе за договором зобов’язання.

Посилання відповідача ОСОБА_2 «Вітекс.» щодо не направлення позивачем ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг» заявок та, як наслідок, відсутність обов’язку зі складання розписок, є безпідставними, оскільки умовами п. 2.2.5 договору передбачено прямий обов’язок відповідача ОСОБА_2 «Вітекс.» (виконавця за договором) зі щотижневого складання розписок (щовівторка) незалежно від направлення заявок чи виконання/настання будь-яких інших умов.

12.11.2014 на Елеваторі ОСОБА_2 "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс", що знаходиться за адресою: 54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 117 було проведено інвентаризацію з метою встановлення товарних залишків продукції позивача, за результатами якої посадовою особою позивача ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг» керівником аграрного департаменту ОСОБА_6 було складено службову записку від 13.11.2014 року. Як вказано в Службовій записці виявлено нестачу соняшнику. Так, встановлено наявність по факту 3 400 тон соняшнику та біля 700 тон макухи. Висловлено твердження про відсутність соняшнику в кількості біля 38 356, 805 тон; біомаси біля 26 023, 378 тон, макухи 9 995, 150 тон (том 1, арк. 113).

14.11.2014 року та 17.11.2014 року між сторонами ОСОБА_2 «Вітекс.» та ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» складено та підписано Акти приймання-передачі складських квитанцій, а саме:

- складські квитанції на соняшник нестандартний на загальну кількість 41 756, 805 тон (том 1, арк. 73-77; том 53, арк. 109-111);

- складські квитанції на біомасу негранульовану на загальну кількість 22 146, 098 тон (том 1, арк. 78-79);

- складські квитанції на макуху соняшника на загальну кількість 10 695, 150 тон (том 1, арк. 80);

- складські квитанції на біомасу гранульовану на загальну кількість 2 014, 280 тон (том 1, арк. 81);

- складські квитанції на біомасу негранульовану на загальну кількість 1 863, 000 тон (том 1, арк. 82).

З поданих суду письмових пояснень відповідача ОСОБА_2 «Вітекс.» (том 53, арк. 106-108) та усних пояснень в судовому засіданні 11.07.2016 року представника позивача ОСОБА_2 «АДМ Тредінг» (протокол із звукозаписом від 11.07.2016 року) судом встановлено, що при передачі складських квитанцій на соняшник нестандартний сторонами двічі складались акти прийому-передачі від 14.11.2014 року, у зв’язку з допущенням помилок (дублюванням складських квитанцій, арифметичними помилками щодо розрахунку загального тоннажу зерна). Представник позивача ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг» в судовому засіданні 11.07.2016 року (протокол із звукозаписом від 11.07.2016 року) підтвердив, що складські квитанції на соняшник нестандартний повернуто відповідачем ОСОБА_2 «Вітекс.» в повному обсязі. Складські квитанції на макуху, біомасу негранульовану та гранульовану також повернуто в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.2.8 Договору умови цього Договору вважаються виконаними Виконавцем після передачі Постачальнику оригіналів документів на всю партію Товару, пред'явленого до підтвердження.

В порушення п. 2.2.5, п. 2.2.8 договору відповідач ОСОБА_2 «Вітекс.», повертаючи позивачу ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг» оригінали документів на товар (складські квитанції), не оформив розписки на товар, пред’явлений до підтвердження, тобто не підтвердив факт наявності товару на складах, а лише здійснив документальну (формальну) передачу документів на товар. Доказів зворотнього суду не подано. За таких обставин, відсутні правові підстави для тверджень про виконання відповідачем ОСОБА_2 «Вітекс.» умов договору на підставі п. 2.2.8 договору.

Факт відсутності товару позивач ОСОБА_2 «АДМ «Трейдінг» підтверджує наступними документами:

- вищевказаною Службовою запискою, складеною посадовою особою позивача ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг» керівником аграрного департаменту ОСОБА_6 від 13.11.2014 року (том 1, арк. 113);

- протоколом тимчасового доступу та опису речей і документів від 19.12.2014 року, складеного слідчим СВ Центрального РВ ММУ ОСОБА_7 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120141150020006499, у приміщенні ОСОБА_2 «Зерноприймальний комплекс «Іетерагротранс» за адресою м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 117. Так, за результатами проведеної слідчої дії було виявлено: на складі « 2/Л» знаходиться біомаса гранульована, який заповнено приблизно на ? частини; на складі « 5/А1» знаходиться макуха; склад « 4/А» - порожній; склад «ж 1» - порожній; на подвір’ї знаходиться територія, на якій складується деревина, які зі слів є біомасою негранульованою (том 3, 58-60);

- протоколом обшуку нежитлового об’єкту, а також службових будівель та споруд за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду,117, від 10.12.2015 року, складеного старшим слідчим ОВС ГСУ НП України підполковником поліції ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження № 12014150020006499. В поясненні щодо протоколу обшуку зазначено, що 10.12.2015 року у ході проведення обшуку складських та виробничих приміщень ОСОБА_2 «Зерноприймальний комплекс «Іетерагротранс» (склад № 2/Л, виробниче приміщення № Б, склад № 1, склад № 4А із секцією А, склад № А-1, склад № 6Б), до якого були залучені спеціалісти сільськогосподарського департаменту ІП «СЖС України», були виявлені: продукти переробки гранульовані, продукти після чистки, тирса насипом, кора насипом, дошки, чурбак (не оброблена деревина), обрізки деревини, брус, сміття у спеціальних мішках, лузга соняшника, відходи після спалювання (попілоподібна маса), деревина піддона, відходи після чистки (насіння соняшника, пшениця, сміття) (том 53, арк. 16-21).

Щодо тверджень відповідача про те, що подані позивачем протоколи слідчих дій не можуть прийматись судом до уваги як належні та допустимі докази, оскільки відсутній вирок у кримінальній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем на спростування факту нестачі товару та підтвердження факту наявності товару не подано суду жодного доказу.

Крім того, ухвалами господарського суду від 10.03.2015 року, 03.09.2015 року суд витребовував у ОСОБА_2 "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" первісні та зведені облікові документи за період з 03.11.2014 року по 31.12.2014 року щодо наявності продукції - насіння соняшникового, біомаси гранульованої та негранульованої, макухи соняшникової, що належала ОСОБА_2 "АДМ Трейдінг Україна" та зберігалася за адресою: 54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 117.

Вимоги ухвал суду залишено без виконання.

За таких обставин факт нестачі товару є доведеним.

За фактом нестачі товару позивачем ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг» було надіслано відповідачеві ОСОБА_2 «Вітекс.» претензію № 6497/1 віл 20.11.2014 року щодо негайного підтвердження кількості товару станом на 20.11.2014 року та надання щодо цього товару відповідних розписок (том 2, арк. 11). Відповідач вказану претензію залишив без відповіді.

В подальшому претензіями № 6499/1 від 20.11.2014 року та № 6498/1 від 20.11.2014 року позивач вимагав від відповідача повернення коштів у сумі 991 223, 28 грн., сплачених в якості оплати послуг за договором; відшкодування збитків у сумі 304 767 619, 54 грн., що відповідають вартості нестачі товару згідно з первинними документами (том 1, арк. 115-117).

Відповідач вказані претензії також залишив без відповіді.

Факт направлення претензій № 6498/1 від 20.11.2014 року та № 6499/1 від 20.11.2014 року підтверджується наявними в матеріалах справи поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист (том 2, арк. 10).

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення до суду із позовом про стягнення збитків в сумі 304 767 619, 54 грн.

В подальшому позивачем подано суду розрахунок ціни позову, відповідно до якого загальна сума збитків становить 334 089 796, 70 грн. (том 53, арк. 62-63). Клопотань про збільшення розміру позовних вимог позивачем не заявлялось.

Середні ціни на сільськогосподарські товари станом на 8-12 грудня 2014 року, а також станом на 22.01.2015 року позивачем взято, виходячи з Інформації Департаменту управління ціновими ризиками на товарному ринку вих. № 30/01 від 30.08.2015 року, Довідки Торгово-промислової палати України № 845/08.2-8 від 05.02.2015 року, Інформації ОСОБА_2 «Центр Украгроконсалт» № 15/15 від 28.01.2015 року, Довідок Торгово-промислової палати України № 2580/08.2-3 від 06.04.2015 року та № 2581/08.2-3 від 06.04.2015 року (том 2, арк. 27-29; том 3, арк. 75-76).

Щодо первісного позову, то слід зазначити наступне.

Правова природа стягуваної заборгованості це - збитки, положення про які регламентуються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з приписами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Системний аналіз ст. 22, 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України дозволяє дійти висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Підставою для відшкодування збитків є вина особи, яка їх заподіяла, за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями винної особи і самими збитками.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доведення позивачем ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» як самого факту завдання збитків, так і неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 «Вітекс.» умов договору. Так, відповідно до п. 1.1 Договору № 23 виконавець ОСОБА_2 «Вітекс.» взяв на себе обов’язок здійснювати перевірку фактичної наявності товару постачальника ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» на Елеваторі шляхом візуального контролю фактичної наявності товару на складах Елеватора. Тобто, метою договору є здійснення контролю за наявністю товару на складах, переміщенням товару зі складів.

Розділом 2 Договору № 23 передбачений конкретний, чітко визначений перелік обов’язків виконавця, які він повинен виконувати в рамках даного договору. Системний аналіз п. 2.2.1- п. 2.2.8 Договору свідчить, що належне виконання обов’язків виконавцем за договором підтверджується належним чином оформленими розписками про підтвердження товару. Натомість, як встановлено вище, починаючи з вересня-жовтня 2014 року відповідач ОСОБА_2 «Вітекс.» не виконував взяті на себе за договором обов’язки (не здійснював підтвердження фактичної наявності товару), чим порушив господарське зобов’язання.

При цьому, судом також встановлено наступне. Як вбачається з усіх поданих до матеріалів справи Розписок, в тому числі останніх Розписок № 29 від 23.09.2014 року, № 140 від 07.20.2014 року, № 277 від 31.10.2014 року, № 157 від 03.11.2014 року, розписки адресовані, складені на ім’я АДМ ОСОБА_9 («ADM Germany GmbH»), адресат пан Троцен Сіверс, пан ОСОБА_10, копія «АДМ Трейдінг Україна» («ADM Trading Ukrane») (том 2, арк. 146-203).

Як вбачається з розписок транспортно-експедиторська компанія ОСОБА_2 «Вітекс.», яка створена згідно до законодавства України та розташована за адресою: вул. Скороходова, 211, м. Миколаїв, Україна, підтвердила отримання товарів українського походження (далі за змістом вказано перелік, тоннаж товару) на внутрішні елеватори ЗПК «Інтерагротранс», м. Миколаїв, Україна.

Оригінал складського свідоцтва(в) зберігається/зберігаються у ОСОБА_2 «Вітекс.», за рахунок «АДМ Трейдінг Україна» («ADM Trading Ukrane»). Цим ОСОБА_2 «Вітекс.» зобов’язався зберігати товар для виключного та незмінного розпорядження «АДМ ОСОБА_9» («ADM Germany GmbH»), за рахунок «АДМ Трейдінг Україна» («ADM Trading Ukraine») та розвантажити його тільки після отримання вказівок у письмовій формі від «АДМ ОСОБА_9» («ADM Germany GmbH»).

Цим ОСОБА_2 «Вітекс.» також зобов’язався відправити всі відповідні товаросупровідні документи до «АДМ ОСОБА_9» («ADM Germany GmbH»), на ім’я пана Торцена Сіверс, пана ОСОБА_10 відразу після завершення завантаження.

Кожна сторінка розписки містить печатку відповідача ОСОБА_2 «Вітекс.».

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 «Вітекс.», оформлюючи розписки щодо підтвердження наявності товару на ім’я «АДМ ОСОБА_9» («ADM Germany GmbH»), взяв на себе відповідне зобов’язання перед третьою особою «АДМ ОСОБА_9» («ADM Germany GmbH»).

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку, якщо товар, пред’явлений до підтвердження, був переміщений зі складу/Елеватора без підтвердження Постачальника, Виконавець несе відповідальність за нестачу Товару перед третьою особою, на яку була виписана розписка про підтвердження наявності товару”.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що розписки були виписані на ім’я третьої особи «АДМ ОСОБА_9» («ADM Germany GmbH»), суд дійшов висновку, що відповідальність за умовами п. 4.3 договору відповідач ОСОБА_2 «Вітекс.» несе саме перед вищевказаною юридичною особою. Таким чином, стягнення суми збитків за вартість втраченого товару з відповідача ОСОБА_2 «Вітекс» на користь позивача ОСОБА_2 «АДМ Трейдінг Україна» є безпідставним.

В задоволенні первісного позову слід відмовити.

Судовий збір в сумі 73 080 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на ОСОБА_2 “АДМ Трейдінг Україна” (код ЄДРПОУ 20027449), у зв’язку з відмовою в первісному позові.

Щодо зустрічного позову, то слід зазначити наступне.

Пуктом 4.3 Договору № 23 від 11.10.2012 року на виконання послуг з перевірки вантажу на внутрішніх елеваторах передбачено, що «у випадку, якщо товар, пред’явлений до підтвердження, був переміщений зі складу/Елеватора без підтвердження Постачальника, Виконавець несе відповідальність за нестачу Товару перед третьою особою, на яку була виписана розписка про підтвердження наявності товару”.

Предметом спору за зустрічним позовом є вимога про визнання недійсним п. 4.3 договору № 23 від 11.10.2012 року.

Договір № 23 від 11.10.2012 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, за загальним правилом цивільного законодавства правомірність правочину презюмуються, крім випадків: 1) недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин); 2) недійсність правочину встановлена судом (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11 правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним п. 4.3 договору № 23 від 11.10.2012 року, оскільки, як вказано вище, договір № 23 від 11.10.2012 року є за своєю правовою природою договором про надання послуг. Правове регулювання правовідносин з надання послуг здійснюється главою 63 (ст. 901-907) ЦК України. Таким чином, застосування норм цивільного законодавства, які регулюють правовідносини зберігання, до даного договору є неправильним. Крім того, в силу ст. 6, 626, 627, 628 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, а передбачена п. 4.3 договору відповідальність виконавця не суперечить приписам ст. 906 ЦК України та ст. 511 ЦК України. Будь-яких інших підстав, які б підтверджували недійсність п. 4.3 договору, суду не наведено. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Судовий збір в розмірі 1 218 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на ОСОБА_2 «Вітекс.», у зв’язку з відмовою в зустрічному позові.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог як за первісним, так і за зустрічним позовом, оскільки позовні вимоги не доведено належними та допустимими доказами у справі. В задоволенні первісного позову слід відмовити. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в первісному позові відмовити.

В зустрічному позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 18.07.2016 року.

Головуючий суддя Е. М. Олейняш

Судді В.О. Корицька

ОСОБА_11