ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року

Справа № 924/25/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Круглікової К.С. (доповідач),

суддів:

Борденюк Є.М.,

Малетича М.М.

розглянувши касаційну скаргу

Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"

на постанову

Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016

у справі

№ 924/25/16 господарського суду Хмельницької області

за позовом

Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"

до

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про

стягнення 10 241,57 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_4 10 241,57 грн. за фактично надані послуги з централізованого теплопостачання за тарифами, встановленими для другої групи споживачів за період з січня 2014 по грудень 2015.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.02.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі №924/25/16, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 та рішення місцевого господарського суду від 17.02.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, відповідач є власником квартири АДРЕСА_1

10.09.2015 року техніком сервісного центру Цвірінькалом В.М. представником МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та провідним державним фінансовим інспектором відділу контролю у сфері матеріального виробництва та послуг Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області Шляховим О.О. проведено візуальне обстеження житлового АДРЕСА_1, що знаходиться в м. Хмельницькому, за результатами якого складено акт контрольного огляду житлового приміщення.

Під час відповідного обстеження представниками позивача було встановлено, що квартира знаходиться на 1-му поверсі житлового будинку, а в останній здійснюється підприємницька діяльність, а саме: ремонт, торгівля, консультація з питань комп'ютерної техніки та устаткування. В акті зазначено, що власник не заперечив проти того, що займається підприємницькою діяльністю у зазначеній квартирі. Акт контрольного огляду житлового приміщення. підписаний представником МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та представником ДФІ.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2015 року позивачем було направлено відповідачу супровідний лист № 2401/09 з двома примірниками договору про надання послуг з теплопостачання № 4665/1633 від 21.08.2015 року для підписання. У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив, що останній не погоджується на пропозицію підписати вказаний договір, оскільки такий договір містить невірні дані, в ньому зазначено, що споживач є власником (орендарем) нежитлового приміщення, але це є невірною інформацією тому що споживач є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та має сплачувати як громадянин за тарифами для населення.

08.10.2015 року позивачем повторно надіслано відповідачу два примірники договору про надання послуг з теплопостачання № 4665/1633 від 21.08.2015 року для підписання.

Проте, відповідач зазначені договори не підписав та просив додати до договору додаток з розрахунком теплового навантаження, а також вказати законодавчі положення, якими керувався позивач, встановлюючи тариф для нежитлових приміщень для квартири відповідача.

16.10.2015 року Державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області складено акт № 22-05-08/45 ревізії використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року.

У відповідному акті зазначено, що в ході ревізії було виявлено, що фактично послуги з централізованого теплопостачання надаються споживачам, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 не у відповідності до затверджених тарифів в частині категорії споживача, чим не дотримано п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зазначений факт призвів до завищення обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання надані населенню відповідачем в сумі 20070,14 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджував, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за комунальні послуги по другій групі споживачів, однак він здійснює оплату за тарифами для населення, тому йому було нарахована заборгованість за період з січня 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 10241,57 грн., яку позивач просив стягнути на його користь.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про безпідставність перерахування позивачем відповідачу тарифів на послуги з централізованого опалення для другої групи споживачів, вказавши при цьому, що наявний в матеріалах справи акт контрольного огляду житлового приміщення від 10.09.2015 року не може вважатись належним доказом здійснення відповідачем підприємницької діяльності, оскільки останній містить лише суб'єктивний висновок представників позивача та Державної фінансової інспекції, який не підтверджений жодними документальними доказами. .

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

В силу ст. 19 цього ж Закону теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 13 цього ж Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо)

В силу п. 1 ч. 1 ст. 20 вказаного закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судами було встановлено, що між сторонами не було укладено у письмовій формі договір про надання послуг з централізованого опалення але сторони не заперечували, що відповідач здійснював оплату послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем, за тарифом, затвердженим для населення.

Проте, звертаючись до суду першої інстанції з позовом, позивач вказав, що відповідач використовує належну останньому квартиру для здійснення промислової діяльності, тому останній, на думку позивача, повинен оплачувати вищевказані послуги за тарифом, затвердженим для другої групи споживачів - інші споживачі (крім населення). У зв'язку із вказаним, позивачем нараховано відповідачу заборгованість за послуги з централізованого опалення за вказаним тарифом за період з січня 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 10241,57 грн., проте, будь-яких рахунків на оплату послуг на спірну суму останнім відповідачу не виставлялось та не направлялось.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що відсутність укладеного письмового договору між сторонами щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Як вже було зазначено вище, відповідач здійснює оплату послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем, за тарифом, затвердженим для населення, що не заперечується сторонами.

Доказів того, що відповідач використовує належну останньому квартиру АДРЕСА_1 для здійснення промислової діяльності, а тому повинен сплачувати оплату за комунальні послуги по другій групі споживачів, суду не було надано.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази повинні бути належними та допустимими.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що наявний в матеріали справи акт контрольного огляду житлового приміщення від 10.09.2015р. не може вважатись належним доказом здійснення відповідачем підприємницької діяльності, оскільки він містить лише суб'єктивний висновок представників позивача та Державної фінансової інспекції, який не підтверджений жодними документальними доказами, із його змісту вбачається, що будь-які вивіски та таблички в квартирі, які б вказували на використання житлового приміщення для підприємницької діяльності, відсутні. Крім того, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності зовсім за іншою адресою.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставність перерахування позивачем відповідачу тарифів на послуги з централізованого опалення для другої групи споживачів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 924/25/16 - без змін.

Головуючий

К. Круглікова

Судді:

Є. Борденюк

М. Малетич