провадження № 2/243/2005/2016

справа № 243/3633/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського,2, м. Слов'янськ, Донецької області) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Слов'янський керамічний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати. В обґрунтування позову зазначила, що у період з 08 жовтня 1986 року по 15 листопада 2000 року вона працювала у ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат». При її звільненні з підприємства, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем. Посилаючись на положення статті 34 Закону України «Про оплату праці» та статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати», відповідно пункту 2 постанови КМ України від 21 лютого 2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати», просив стягнути на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 01 грудня 2000 року по 25 квітня 2016, що становить 7 037 грн. 54 коп.

13 травня 2016 року, позивач збільшила розмір позовних вимог та просила суд стягнути з відповідача на її користь також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме, з 15 листопада 2000 року по день ухвалення рішення суду у даній справі.

Слід зазначити, що при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі, судом не було порушено правил визначення юрисдикції щодо вирішення вказаної цивільної справи.

Так, правова позиція викладена в ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року зазначає, що справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Аналогічну думку містить інформаційний лист судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у разі банкрутства боржника від 07 травня 2013 року №709/0/4-13, у якому зазначено, що справи про банкрутство боржника порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, подала до суду письмову заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності, уточненні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат», будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, до судового засідання не з'явився, відомостей про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення удового засідання чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з таких встановлених у судовому засіданні обставин та відповідних їм норм чинного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно, ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат», у період з 08 жовтня 1986 року по 15 листопада 2000 року (а.с. 6-8).

Як видно із списку працівників, які мають заборгованість з виплат заробітної плати підприємства - банкрута - ВАТ «ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат» №1-31-03/33/41Б від 31 березня 2016 року, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становить - 1 457 грн. 29 коп. (а.с. 4-5).

Право на своєчасне одержання винагороди за працю (ст. 43 Конституції України) захищається законом.

Відповідно вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, що передбачає, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або повноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Матеріалами справи встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 між сторонами по справі був відсутній спір про розміри належних позивачці сум.

З огляду на викладене, враховуючи наведені дані та визнання відповідачем суми заборгованості по заробітній платі, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 1 457 грн. 29 коп., оскільки саме ця сума була зазначена відповідачем у списку працівників, які мають заборгованість з виплат заробітної плати підприємства - банкрута - ВАТ «ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат» №1-31-03/33/41Б від 31 березня 2016 року.

Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи видно, що між сторонами виник спір з приводу порушення ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат» законодавства про оплату праці з передбачених статтями 116 та 117 КЗпП України підстав.

Відповідно частини шостої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. У трудових правовідносинах такі поняття як зобов'язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов'язання не застосовуються. За структурою КЗпП України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні, яка пов'язана з трудовими правовідносинами, є оплатою праці, а тому положення наведеного вище Закону України на ці правовідносини не поширюються. Наведену позицію висловив також Верховний суд України в своїй постанові № 6-121цс 12 від 17 жовтня 2012 року.

Щодо встановлення строку звернення до суду, який суд при вирішенні трудового спору зобов'язаний перевірити, то відповідно рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку та весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, суд вважає, що наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. Відповідно положень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно із яким, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В зв'язку із цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачем на день її звернення до суду із вказаним позовом не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, середній заробіток за час затримки розрахунку з 15 листопада 2000 року по день ухвалення рішення підлягає до виплати.

Розрахунок середнього заробітку для таких виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з наступними змінами), виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи,що передували події,з якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Враховуючи, що згідно із уточненими позовними вимогами, ОСОБА_1 просила стягнути середній заробіток за період з 15 листопада 2000 року по день ухвалення рішення у дані справі включно, суд вважає за необхідне стягнути наступну суму, виходячи з таких розрахунків.

Під час розгляду справи, судом вживалися всі можливі заходи щодо отримання у відповідача відомостей про отримані доходи та кількість відпрацьованих годин позивачем за останні два місяці роботи перед звільненням.

Оскільки відповідачем суду вказаних відомостей надано так і не було, судом за клопотанням позивачки було витребувано вказану інформацію із Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України в Донецькій області.

Із довідки Слов'янської ОДПІ за №ЕП -2043 від 16 червня 2016 року, видно, що позивачці ОСОБА_1 ІПН:НОМЕР_1, ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат» було здійснено нарахування заробітної плати.

Так, за січень 2000 року позивачу було здійснено нарахування у розмірі - 00 грн. 00 коп., за лютий 2000 року інформація про доходи відсутня, а за березень 2000 року нарахована заробітна плата позивача склала 156 грн. 70 коп., з якої до державного бюджету було перераховано податків - 17 грн. 67 коп.

Суд зважає на ту обставину, що позивач на час звільнення не отримала заробітну плату, сплинув значний проміжок часу, а тому з метою захисту трудових прав позивача, приходить до висновку про можливість вирахування середнього заробітку з наданих суду відомостей.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача за два останніх місці роботи 2000 року становить: (156 грн. 70 коп.):( 08 год. Х 22) = 0 грн. 90 коп./год. Х 8 год. = 7 грн. 20 коп. на день.

Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 листопада 2000 року по 30 червня 2016 року включно складає:

7 грн. 20 коп. Х (22 дн. - середня кількість робочих днів за два останніх місяці роботи) Х 12 міс. (середня кількість робочих днів у році) Х 15 років + (22 дн. Х 7 міс.) + 15 дн.) = 7 грн. 20 коп. Х 4129 (кількість днів затримки розрахунку з 15 листопада 2000 року по 30 червня 2016 року (день винесення судового рішення) включно) = 29 728 грн. 80 коп.

Суд зазначає, що у сенсі ст. 117 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про оплату праці» стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку є відповідальністю роботодавця та стягується судом саме по день фактичного розрахунку, або по день постановлення рішення суду, у зв'язку із цим, в даному випадку судом розглянути вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у межах позовних вимог відповідно ст. 11 ЦПК України.

Стосовно вимог позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітку суд виходить з наступного.

За змістом вимог ст. 34 ЗУ «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Стаття 34 введена в дію з 1 січня 1997 року згідно з Постановою ВР N 49/96-ВР від 20 лютого 1996 року.

За приписами вказаної Постанови зобов'язано Кабінет Міністрів України: до 1 травня 1996 року з метою введення в дію статті 34 Закону України "Про оплату праці" розробити і затвердити положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), внести пропозиції щодо посилення відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасній виплаті заробітної плати.

Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що заборгованість по заробітній платі виникла станом на квітень 1998 року, спірні правовідносини в частині стягнення компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати регулюються саме цим Положенням, а не Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за приписами ст. 2, якого, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а за змістом ст. 8 вказаного закону, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.

У відповідності до п.2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. За змістом п.3.Положення, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

При цьому п.7 вказаного Положення передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) у виплаті компенсації може бути оскаржена працівником або уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у судовому порядку.

Позивачкою не надано доказів на підтвердження виплати їй заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні данні про розмір заборгованості заробітної плати, після утримання податків і платежів, по місяцях за які вона утворилась. Будь-яких доказів того, що така компенсація не була нарахована під час перебування в трудових відносинах із підприємством позивачем також не надано.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачці у задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів, у зв'язку із недоведеністю обставин, які повинні бути враховані при стягненні компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Крім того, відповідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно роз'яснень п. 36 Постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17.10.2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

У зв'язку із викладеним, враховуючи, що позов задоволений повністю, суд приходить до висновку, що з відповідача у дохід держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-228, п.2 ч.1 367 ЦПК України, ст.ст. 116,117, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Слов'янський керамічний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути із відкритого акціонерного товариства "Слов'янський керамічний комбінат ", місцезнаходження: вул. Центральна (Карла Маркса), буд. 77, м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004301660296 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00293574 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, заробітну плату у розмірі 1 457 (одна тисяча чотириста п'ятдесят сім) грн. 29 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 листопада 2000 року по 30 червня 2016 року включно у розмірі 29 728 ( двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 80 коп., а всього у сумі 31 185 (тридцять одна тисяча сто вісімдесят п'ять) грн. 29 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути із відкритого акціонерного товариства "Слов'янський керамічний комбінат ", місцезнаходження: вул. Центральна (Карла Маркса), буд. 77, м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004301660296 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00293574, судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. у дохід держави.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 05 липня 2016 року.

Головуючий - суддя: О.В. Ільяшевич