КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року №810/1061/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета Імпекс-Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мета Імпекс-Україна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2016 №0000011401.

В обґрунтування позову позивач вказує, що висновки акта від 29.02.2016 №18/10-36-22-01-13/31450504 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Мета Імпекс-Україна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014» в частині заниження доходів на суму 469127,00 грн. та завищення витрат на суму 152268,00 грн. є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Враховуючи наявність клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності та повідомлення всіх учасників процесу своєчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 та частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мета Імпекс-Україна» (ідентифікаційний код 31450504) зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 25.05.2001 як юридична особа, що підтверджується довідкою ГУ статистики у Київській області серії АА №809462 (т.2, а.с. 39).

Як платник податків позивач узятий на облік з 29.05.2001 за №115, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

У період з 09.02.2016 по 22.02.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Київській області на підставі пункту 77.1 статті 77, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 11.01.2016 №10 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Мета Імпекс-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом від 29.02.2016 №18/10-36-22-01-13/31450504 (далі – Акт перевірки) (т.1, а.с. 12-44).

Так, перевіркою відображених показників рядку 03 «Інші доходи» декларацій з податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 у загальному розмірі 6163520,00 грн. встановлено їх заниження всього у сумі 469127,00 грн., у тому числі за 2014 рік - 469127,00 грн. внаслідок не включення до складу доходів суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 7096200,00 грн., отриманої за договором з ТОВ «ОСОБА_1 Київ» та неповернутої на кінець звітного періоду.

Також, перевіркою відображених показників у рядку 06.3 «фінансові витрати» декларацій з податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 у загальному розмірі 608828,00 грн. встановлено їх завищення на загальну суму 152268,00 грн., у тому числі за 2013 рік – на суму 96134,00 грн., за 2014 рік - на суму 56134,00 грн.

Відповідно до Акта перевірки, позивачем в порушення пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України віднесено до складу фінансових витрат витрати на розрахунково-касове обслуговування, а саме, комісію за управління кредитними лініями за договорами, укладеними з ПАТ «ПроКредит Банк»: від 29.07.2011 №105.42062/23-36; від 12.07.2012 №1; від 20.06.2013 №2; від 17.10.2012 №105.43315/FW116.17; від 16.09.2013 №1; від 19.06.2012 №105.43117/FW116.17; від 20.06.2013 №2; від 28.09.2012 №105.43300/FW116.17; від 29.10.2013 №1; від 27.08.2010 №105.41416/23-32, від 29.11.2013 №1; від 24.06.2014 №115.44611/FW116.17; від 02.12.2011 №105.42226/2332; від 24.07.2014 №115.45027FW116.17.

Беручи до уваги викладене, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Мета Імпекс-Україна» підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 та пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 112812,00 грн., у тому числі за 2013 рік – на суму 18265,00 грн., за 2014 рік – на суму 94547,00 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 15.03.2016 №0000011401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 141015,00 грн., у тому числі 112812,00 грн. за основним платежем та 28203,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 11).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Щодо висновку контролюючого органу про заниження ТОВ «Мета Імпекс-Україна» показника інших доходів за 2014 рік у розмірі 469127,00 грн., суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і на далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходами у розумінні підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що до безповоротної фінансової допомоги відноситься, у тому числі, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, якщо платник податку не повернув суму поворотної фінансової допомоги на кінець звітного періоду, він повинен включити до складу інших доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, в розмірі облікової ставки Нацбанку України, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, умовою для нарахування таких процентів податкове законодавство передбачає наявність залишку поворотної фінансової допомоги на кінець звітного періоду, яким для позивача є календарний рік.

Алгоритм розрахунку цих відсотків роз'яснений Інформаційно-довідковим департаментом ДФС України в Єдиній базі податкових знань та є наступним: суму неповерненої на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги помножити на кількість днів користування та на облікову ставку Нацбанку України і поділити на 365 днів.

Суд зазначає, що відповідач в Акті перевірки дійшов помилкового висновку про неповернення позивачем станом на 31.12.2014 поворотної фінансової допомоги у розмірі 7096200,00 грн. та, як наслідок, протиправно нарахував на суму такої допомоги проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Мета Імпекс-Україна» (Позичальник) та ТОВ «ОСОБА_1 Київ» (Позикодавець) був укладений договір від 08.04.2014 №358 про надання поворотної фінансової допомоги, в порядку та на умовах якого Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 7096200,00 грн., а Позичальник зобов’язується повернути безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачено, що Позикодавець надає Позичальникові безвідсоткову поворотну фінансову допомогу протягом 186 днів з моменту підписання цього договору. Безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до пункту 4.1 договору строк безвідсоткової поворотної фінансової допомоги становить 1 (один) календарний рік з моменту підписання договору.

Таким чином, отримана безвідсоткова поворотна фінансова допомога підлягала повному поверненню не пізніше 08.04.2015.

На виконання умов договору від 08.04.2014 №358 ТОВ «ОСОБА_1 Київ» перерахувало на поточний рахунок ТОВ «Мета Імпекс-Україна» поворотну фінансову допомогу у загальній сумі 7096200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 08.04.2014, від 14.04.2014, від 07.05.2014, від 15.05.2014, від 30.05.2014, від 08.07.2014, від 10.07.2014. від 21.07.2014, від 22.07.2014, від 29.07.2014, від 31.07.2014, від 01.08.2014, від 04.08.2014.

Судом встановлено, що позивач у період з 16.04.2014 по 30.12.2014 повернув ТОВ «ОСОБА_1 Київ» суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 7096200,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень: № 2849 від 16.04.2014 на суму 280000,00 грн. ; № 2975 від 23.04.2014 на суму 163000,00 грн.; № 3535 від 21.05.2014 на суму 90000,00 грн.; № 3563 від 29.05.2014 на суму 625000,00 грн.; № 3661 від 06.06.2014 на суму 500000,00 грн.; № 3662 від 06.06.2014 на суму 160000,00 грн.; № 3756 від 24.06.2014 на суму 440000,00 грн.; № 3782 від 25.06.2014 на суму 40000,00 грн.; № 3859 від 04.07.2014 на суму 130000,00 грн.; № 3881 від 11.07.2014 на суму 244900,00 грн.; № 3884 від 14.07.2014 на суму 78000,00 грн.; № 3890 від 16.07.2014 на суму 12000,00 грн.; № 3929 від 18.07.2014 на суму 422000,00 грн.; № 4211 від 13.08.2014 на суму 685000,00 грн.; № 4555 від 28.08.2014 на суму 267000,00 грн.; № 5292 від 06.10.2014 на суму 144000,00 грн.; № 5293 від 06.10.2014 на суму 35000,00 грн.; № 5294 від 06.10.2014 на суму 30000,00 грн.; № 5295 від 06.10.2014 на суму 15000,00 грн.; № 5469 від 14.10.2014 на суму 420000,00 грн.; № 6158 від 25.11.2014 на суму 230000,00 грн.; № 6524 від 09.12.2014 на суму 20000,00 грн.;№ 6597 від 16.12.2014 на суму 260000,00 грн.; № 6900 від 30.12.2014 на суму 30300,00 грн.; № 6913 від 30.12.2014 на суму 275000,00 грн.; № 6912 від 30.12.2014 на суму 500000,00 грн.; № 6911 від 30.12.2014 на суму 500000,00 грн.; № 6910 від 30.12.2014 на суму 500000,00 грн. (т.2, а.с. 89-116); банківською випискою по рахунку ТОВ «Мета Імпекс-Україна» в АТ «Прокредитбанк» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (т.1, а.с. 81-250, т.2, а.с. 1-38).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було повернуто суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 7096200,00 грн. до 30.12.2014, тобто до кінця звітного періоду, у якому така фінансова допомога була отримана.

Таким чином суд зазначає про безпідставність висновків відповідача про заниження ТОВ «Мета Імпекс-Україна» показника інших доходів за 2014 рік в розмірі 469127,00 грн.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем фінансових витрат на загальну суму 152268,00 грн., у тому числі за 2013 рік – на суму 96134,00 грн., за 2014 рік - на суму 56134,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на оплату комісії за управління кредитними лініями за договорами, укладеними з ПАТ «ПроКредит Банк», суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вказаний висновок, відповідач в Акті перевірки зазначає, що умовами договорів про надання кредиту (овердрафту) не передбачено обов’язку ТОВ «Мета Імпекс-Україна» сплачувати комісію, тому відповідні витрати до складу фінансових витрат були включені безпідставно.

З матеріалів справи вбачається, що в охоплений перевіркою період ТОВ «Мета Імпекс-Україна» мало господарські взаємовідносини з ПАТ «Прокредит Банк», пов’язані з одержанням та використанням фінансових кредитів, що виникли на підставі ряду договорів.

Так, 29.07.2011 між ТОВ «Мета Імпекс-Україна» (Позичальник) та ПАТ «Прокредит Банк» (Кредитор) на підставі та умовах Рамкової угоди №2332 від 26.04.2005 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №105.42062/2332 (т.1, а.с. 49-51), в порядку та на умовах якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію, у межах та на умовах якої зобов’язується надавати Позичальнику кредит.

Відповідно до пункту 2 договору, ліміт кредитної лінії становить 1000000,00 грн., датою закінчення строку дії ліміту є 30.07.2012.

Пунктом 2.5 визначено комісію за встановлення ліміту у розмірі 1% від розміру діючого ліміту; за невикористаний ліміт – 1% від розміру невикористаного ліміту; за повне дострокове закриття ліміту – 1% від розміру діючого ліміту.

Пунктом 4 договору передбачено, що Позичальник вправі ініціювати збільшення та/чи продовження ліміту. За збільшення та/чи продовження ліміту Позичальник зобов’язаний сплатити комісію, розмір якої встановлюється відповідно до тарифів Кредитора, що діють на момент збільшення та/чи продовження ліміту.

20 червня 2013 року між ТОВ «Мета Імпекс-Україна» (Позичальник) та ПАТ «Прокредит Банк» (Кредитор) був укладений договір №2 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №105.42062/2332 від 29.07.2011, відповідно до якого строк дії ліміту продовжено до 30.07.2014 (т.1, а.с. 53).

Пунктом 1.2 додаткової угоди №2 від 20.06.2013 встановлено, що у зв’язку з продовженням ліміту Позичальник зобов’язаний сплатити Кредитору комісію у розмірі 10000,00 грн.

Також, 19.06.2012 між ТОВ «Мета Імпекс-Україна» (Позичальник) та ПАТ «Прокредит Банк» (Кредитор) на підставі та умовах Рамкової угоди №2332 від 26.04.2005 був укладений договір про надання овердрафту №105.43117/FW116/17 (т.1, а.с. 55-57), відповідно до якого Банк зобов’язувався надати Позичальнику кредит шляхом здійснення протягом строку дії овердрафту переказів грошей з рахунку Позичальника згідно з розрахунковими документами Позичальника понад залишок коштів на даному рахунку у межах ліміту овердрафту.

Відповідно до пункту 2 договору розмір ліміту становить 3000000,00 грн., строк дії овердрафту – по 20.06.2013.

Цим же пунктом визначений обов’язок Позичальника сплачувати комісію за управління кредитом у зв’язку із збором, обробкою, збереженням даних та перевіркою їх у відповідних реєстрах/бюро у розмірі 390,00 грн.; комісію за управління кредитом у зв’язку із внесенням змін у типові форми договорів у розмірі 100,00 грн.; комісію за управління кредитом у зв’язку із заміною забезпечення та/чи виведення з-під застави у розмірі 100,00 грн.

20 червня 2013 року між ТОВ «Мета Імпекс-Україна» (Позичальник) та ПАТ «Прокредит Банк» (Кредитор) був укладений договір №2 про внесення змін до Договору про надання овердрафту №105.43117/FW116/17 19.06.2012, відповідно до якого продовжено строк дії овердрафту до 20.06.2014 (т.1, а.с. 59).

Пунктом 1.2 додаткової угоди №2 від 20.06.2013 передбачено, що у зв’язку з продовженням ліміту Позичальник зобов’язаний сплатити Кредитору комісію у розмірі 10000,00 грн.

Крім того, 17.10.2012 між ТОВ «Мета Імпекс-Україна» (Позичальник) та ПАТ «Прокредит Банк» (Кредитор) на підставі та умовах Рамкової угоди №2332 від 26.04.2005 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №105.43315/FW116/17 (т.1, а.с. 60-62), відповідно до якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію, у межах та на умовах якої зобов’язується надавати Позичальнику кредит.

Відповідно до пункту 2 договору, ліміт кредитної лінії становить 1000000,00 грн., датою закінчення строку дії ліміту є 30.07.2012.

Пунктом 2.5 визначено комісію за встановлення ліміту у розмірі 1% від розміру діючого ліміту; за невикористаний ліміт – 1% від розміру невикористаного ліміту; за управління кредитом у зв’язку із збором, обробкою, збереженням даних та перевіркою їх у відповідних реєстрах/бюро – 1,00 грн.; за управління кредитом у зв’язку із зміною забезпечення та/чи виведення з під застави – 100,00 грн.; за управління кредитом у зв’язку із внесенням змін у типові форми договорів – 100,00 грн.

Пунктом 4 договору передбачено, що Позичальник вправі ініціювати збільшення та/чи продовження ліміту. За збільшення та/чи продовження ліміту Позичальник зобов’язаний сплатити комісію, розмір якої встановлюється відповідно до тарифів Кредитора, що діють на момент збільшення та/чи продовження ліміту.

16 вересня 2013 року між ТОВ «Мета Імпекс-Україна» (Позичальник) та ПАТ «Прокредит Банк» (Кредитор) був укладений договір №1 про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії №105.43315/FW116/17 від 17.10.2012, відповідно до якого продовжено строк дії ліміту кредиту до 17.10.2014 (т.1, а.с. 63-64).

Пунктом 1.4 додаткової угоди №1 від 16.09.2013 передбачено, що у зв’язку продовженням ліміту Позичальник зобов’язаний сплатити Кредитору комісію у розмірі 5000,00 грн.

Судом встановлено, що на підставі вказаних договорів та додаткових угод позивачем у 2013 році було сплачено комісію за встановлення ліміту, за продовження ліміту, за управління кредитом у загальній сумі 96134,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Суму витрат у розмірі 96134,00 грн. на сплату вказаних комісій за договорами, укладеними з ПАТ «Прокредитбанк» позивач включив до складу фінансових витрат за 2013 рік.

Судом також встановлено, що 24.06.2014 між ТОВ «Мета Імпекс-Україна» (Позичальник) та ПАТ «Прокредит Банк» (Кредитор) на підставі та умовах Рамкової угоди №2332 від 26.04.2005 був укладений договір про надання овердрафту №105.44611/FW116.17 (т.1, а.с. 65-67), відповідно до якого Банк зобов’язувався надати Позичальнику кредит шляхом здійснення протягом строку дії овердрафту переказів грошей з рахунку Позичальника згідно з розрахунковими документами Позичальника понад залишок коштів на даному рахунку у межах ліміту овердрафту.

Відповідно до пункту 2 договору розмір ліміту становить 1000000,00 грн., строк дії овердрафту – по 24.06.2015.

Цим же пунктом визначений обов’язок Позичальника сплачувати комісію за управління кредитом у зв’язку із збором, обробкою, збереженням даних та перевіркою їх у відповідних реєстрах/бюро у розмірі 1,00 грн.; комісію за управління кредитом у зв’язку із внесенням змін у типові форми договорів у розмірі 100,00 грн.; а також встановлено комісію за встановлення овердрафту у розмірі 1% від суми ліміту овердрафту.

1 грудня 2014 року між ТОВ «Мета Імпекс-Україна» (Позичальник) та ПАТ «Прокредит Банк» (Кредитор) був укладений договір про надання траншу №105.445027/FW116.17 (т.1, а.с. 68-71), відповідно до якого Банк зобов’язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов’язувався належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов’язань.

Відповідно пункту 2 договору розмір кредиту становить 3000000,00 грн., строк користування – 36 місяців від дати видачі кредиту; комісія за видачу кредиту складає 1% від розміру кредиту; комісія за управління кредитом у зв’язку із збором, обробкою, збереженням даних та перевіркою їх у відповідних реєстрах/бюро – 500,00 грн., у зв’язку із зміною графіка – 700,00 грн.; у зв’язку з заміною забезпечення та/чи виведення з-під застави – 100,00 грн.; у зв’язку з внесенням змін у типові форми договорів – 100,00 грн.

Судом встановлено, що на підставі вказаних договорів та додаткових угод позивачем у 2014 році було сплачено комісію за встановлення ліміту, за продовження ліміту, за управління кредитом в загальній сумі 56134,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Суму витрат у розмірі 56134,00 грн. на сплату вказаних комісій за договорами, укладеними з ПАТ «Прокредит Банк» позивач включив до складу фінансових витрат за 2014 рік.

Відповідно до підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Згідно визначення, наведеного в підпункті 14.1.258 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, фінансовий кредит – це кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку)

Відповідно до пункту 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 Фінансові витрати).

Згідно абзацу 2 пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484 запозичення - позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки.

Таким чином, витрати на нарахування процентів за користування кредитами, а також інші витрати в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями відносяться до фінансових витрат підприємства та враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано включено до складу витрат як фінансових витрат вищезазначені комісії у 2013 та 2014 році у загальній сумі 152268,00 грн.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, що умовами вищевказаних договорів позивача та ПАТ «Прокредит Банк» не передбачено сплати комісії у терміни, проведені ТОВ «Мета Імпекс-Україна», оскільки такі доводи жодними доказами підтверджені не були.

Крім того, у судовому засіданні 14.06.2016 судом у якості свідка було допитано головного державного ревізора інспектора ГУ ДФС у Київській області Герю Тетяну Анатоліївну, яка проводила перевірку ТОВ «Мета Імпекс-Україна», за наслідками якої прийнято оскаржуване рішення.

Свідок зазначила, що підставою для висновку про безпідставність включення до складу фінансових витрат витрат на оплату комісії за договорами, укладеними з ПАТ «Прокредит Банк», стало неподання до перевірки позивачем додаткових угод, якими передбачалась сплата комісії за продовження ліміту кредитної лінії (овердрафту) та встановлювався її розмір.

Свідок підтвердила, що інших підстав для невизнання понесених ТОВ «Мета Імпекс-Україна» витрат як фінансових витрат у ході перевірки встановлено не було.

Наведені пояснення свідка суд оцінює критично, позаяк зміст Акта перевірки прямо вказує на дослідження посадовими особами відповідача договорів про відкриття кредитної лінії (надання овердрафту) від 29.07.2011 №105.42062/2332 та додаткової угоди №2 від 20.06.2013; від 19.06.2012 №105.43117/FW116/17 та додаткової угоди №2 від 20.06.2013; від 17.10.2012 №105.43315/FW116/17 та додаткової угоди №1 від 16.09.2013; від 24.06.2014 №105.44611/FW116.17, від 01.12.2014 №105.445027/FW116.17 (сторінка 9 Акта перевірки) (т.1, а.с. 20).

У той же час, обов’язок позивача по сплаті відповідної комісії та її розмір прямо передбачений умовами зазначених договорів та додаткових угод.

Таким чином, твердження відповідача про безпідставне завищення позивачем витрат, що враховувались при визначенні об'єкта оподаткування на суму сплаченої ПАТ «Прокредит Банк» комісії за договорами про відкриття кредитної лінії (надання овердрафту) у розмірі 152268,00 грн. не знайшли свого належного обґрунтування під час судового розгляду, відповідачем не спростовано належними доказами твердження позивача, відтак висновок ГУ ДФС у Київській області про порушення позивачем підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Мета Імпекс-Україна» суми податку на прибуток підприємств є безпідставним.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаєтеся на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судом рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15.03.2016 №0000011401.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 31450504; місцезнаходження: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, буд 6-В) документально підтверджені судові витрати у розмірі 2115,22 грн. (дві тисячі сто п’ятнадцять грн. 22 коп.) згідно платіжного доручення від 22.03.2016 №9266 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код 39393260; місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 14.06.2016