ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року

Справа № 910/17996/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:

Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Грейц К.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Київської міської ради

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016

у справі

№ 910/17996/15 Господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ"

до

Київської міської ради

про

скасування рішення,

у судовому засіданні взяли участь представники

від позивача: Івасик О.І;

від відповідача: Безносик А.О.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі № 910/17996/15 (суддя Яковенко А.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 (головуючий - Гончаров С.А., судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) позовні вимоги ТОВ "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" задоволено повністю. Скасовано рішення Київської міської ради від 16.12.2014 № 721/721 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" від 17.12.2007 №75-6-00373, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1106/1767".

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Київської міської ради звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 910/17996/15 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст. 393, 396, 416, 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 9 Земельного кодексу України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі", п. 34 ч. 1 ст.ст. 26, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

27.05.2016 позивачем до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу у якому ТОВ "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" просило касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 910/17996/15 залишити без змін.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" є орендарем земельної ділянки, місце розташування якої перетин вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:75:212:0010 відповідно до укладеного з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 17.12.2007, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 17.12.2007 за № 75-6-00373 у книзі записів державної реєстрації договорів. Договір укладений на виконання рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1106/1767.

23.10.2013 рішенням Київської міської ради № 388/9876 "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення та підземними паркінгами на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва" поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки площею 0,5602 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0010) від 17.12.2007 № 75-6-00373, укладеного між Київською міською радою та Товариством для будівництва, експлуатації та обслуговування громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення та підземними паркінгами на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1106/1767 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення та підземними паркінгами на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва".

На виконання рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 388/9876, між Київською міською радою та ТОВ "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідчений 15.05.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 288.

16.12.2014 рішенням Київської міської ради № 721/721 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" від 17.12.2007 №75-6-00373, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1106/1767" вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 17.12.2007 №75-6-00373. Вказане рішення обґрунтовано положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 9 Земельного кодексу України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 416 Цивільного кодексу України, пунктами 8.4, 11.4 договору оренди земельної ділянки від 17.12.2007 № 75-6-00373 та тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" не виконано умов пункту 8.4 договору оренди, а саме: не завершено забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, тобто не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, а також громадською позицією щодо неприпустимості будівництва в зеленій зоні.

У зв'язку з зазначеним ТОВ "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про скасування рішення Київської міської ради від 16.12.2014 № 721/721 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" від 17.12.2007 №75-6-00373, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1106/1767" повністю (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинним законодавством не передбачено можливості розірвати договір в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення. При цьому, дострокове розірвання договору оренди землі в примусовому порядку за рішенням суду здійснюється, зокрема, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або якщо порушення строків закінчення будівництва, передбачених договором оренди земельної ділянки, завдає шкоди органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною. Однак, відповідачем не подано доказів невиконання позивачем умов договору щодо використання землі не за цільовим призначенням та не зазначено в чому саме полягає шкода, завдана безпосередньо Київській міській раді, чим саме порушення строків будівництва порушує чи обмежує права останньої. Крім того, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. При цьому, вказані статті не передбачають як підставу для дострокового розірвання договору оренди землі незавершення забудови земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією.

Таким чином, чинним земельним законодавством не передбачено право орендодавця відмовитись від договору та розірвати договір оренди землі в односторонньому порядку шляхом вчинення останнім одностороннього правочину, як і таку підставу для розірвання вказаного договору як порушення строків закінчення будівництва. З аналізу вищевказаних законодавчих приписів вбачається, що дострокове розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін в примусовому порядку за рішенням суду здійснюється у разі використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором або в разі невиконання стороною відповідних обов'язків чи в разі випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження вищевказаного, зокрема доказів невиконання позивачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням.

Крім того, як встановлено господарськими судами, Київською міською радою не було обгрунтовано в чому саме полягає шкода, завдана безпосередньо у зв'язку з незавершенням забудови земельної ділянки та чим саме порушення строків будівництва порушує чи обмежує права громади. При цьому, позивачем надано підтвердження, що ним вчинялись дії на виконання договору оренди земельної ділянки від 17.12.2007 № 75-6-00373 та підтвердження документального забезпечення підготовки проектної документації та здійснення будівельних робіт (у процесі проектування КО "Центр містобудування та архітектури" виконане містобудівне обґрунтування, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища затверджено архітектурно-планувальне завдання від 10.06.2008 № 08-0300, виконана проектна документація на будівництво громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення і підземним паркінгом на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва, Київською міською філією Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи" здійснено комплексну державну експертизу проекту житлового комплексу з нежитловими приміщеннями, об'єктами соціального призначення та підземним паркінгом на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва (висновок №11-00010-10 від 30.03.2010). Господарськими судами також встановлено, що рішенням Київської міської ради від 23.10.2013 № 388/9876 "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДКОНТРАКТ" договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування громадсько-житлового комплексу з нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення та підземними паркінгами на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м. Києва" поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки площею 0,5602 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0010) від 17.12.2007 № 75-6-00373.

Крім того, відповідно до пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, посилання скаржника на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства не знайшли свого підтвердження, а відтак висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для задоволення позову є законними і обгрунтованими.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 910/17996/15 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Київської міської ради - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 111^{5, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 910/17996/15 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 910/17996/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

К.В. Грейц