ОКРЕМА ДУМКА

26 квітня 2016 року м. Київ

Судді Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Маринченка В.Л у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року у даній справі скасовано постанову Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) від 14 березня 2016 року, справу передано на новий судовий розгляд до цього ж суду.

Не заперечуючи прийнятого у справі рішення щодо скасування постанови ВАСУ та направлення справи на новий розгляд вважаю за необхідне висловити свою окрему думку з мотивів, викладених у постанові, стосовно застосування строків притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги.

Для вирішення питання про дисциплінарну відповідальність суддів за порушення присяги необхідно провести аналіз законодавчих актів, що регулюють ці відносини у взаємозв'язку з фактичними обставинами.

У статті 61 Конституції України (далі - Конституції) зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності та недоторканності суддів. Частиною п'ятою даної статті визначено виключні підстави звільнення судді з посади. Пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

В контексті вирішуваного судами спору постає кілька питань:

1. Чи було станом на грудень січень 2014 року порушення суддею присяги дисциплінарним правопорушенням (проступком), за вчинення якого настає дисциплінарна відповідальність?

2. Чи є порушення суддею присяги дисциплінарним правопорушенням, до якого галузевого виду його слід віднести і до якої відповідальності повинні притягатися судді за це правопорушення?

3. Які строки притягнення судді до відповідальності за порушення ним присяги, якщо має місце встановлений факт цього правопорушення?

Конституційний суд України у своєму рішенні № 7-рп/2001 від 30 травня 200№ 2453-VI 1 року у справі № 1-22/2001 за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення у пункті третьому мотивувальної частини вказав, що «загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну».

Відповідно до частини першої статті 97 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» (далі - Закон № 3018-ІІІ), який втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (Далі - Закон № 2453-VI) дисциплінарне провадження - це процедура розгляду визначеним законом органом офіційного звернення в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. Частиною першою статті 84 Закону № 2453-VI (в редакції на день вчинення проступку, надходження висновку ТСК) також встановлювалось, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

В Рішенні від 09 січня 2013 року у справі № 21722/11 «Олександр Волков проти України» Європейський Суд з прав людини (далі - Суд) зазначив, що відповідальність за порушення суддею присяги є безумовно дисциплінарною відповідальністю.

З наведеного випливає єдиний висновок, що порушення суддями присяги у всі періоди існування у законодавстві України відповідальності за це є дисциплінарним проступком. За галузевою структурою права це правопорушення має наслідком дисциплінарну відповідальність.

Суд у справі № 21722/11 «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013року, рішення якого в силу вимог частини другої статті 8 КАС України та статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) підлягають застосуванню під час розгляду справ національним судом, зазначив, що в Україні не встановлено строків давності для застосування звільнення судді з посади за порушення присяги, а його підстави - нечіткі й неоднозначні. Це зумовлює непередбачуваність і вибірковість застосування заходів відповідальності суддів; абсолютну беззахисність суддів перед безпідставним дисциплінарним переслідуванням, зокрема перед обвинуваченням у порушенні присяги.

Суд прийшов до висновку, що такий підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, які стосуються суддів, є невизначеним, становить серйозну загрозу принципу юридичної визначеності, в зв'язку з чим визнав, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки на час набрання чинності рішення у справі № 21722/11 «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року у законодавстві України не унормовано було строк притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги, про що наголошено і в самому рішенні, то національним судам при вирішенні таких справ для уникнення порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно було самостійно визначатися зі строками притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Частинами четвертою та п'ятою статті 87 Закону № 2453-VI було передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. За наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону про Вищу раду юстиції питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4- 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.

При цьому законодавством не було встановлено, що строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є безмежним (немає часових рамок), тому висновок про таке є надуманим і фактично новою нормою права.

На мою думку у разі, якщо законодавець не встановив безпосередньо нормою спеціальний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав порушення присяги судді, відповідним суб'єктам необхідно застосовувати загальний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів.

Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) частину другу статті 32 Закону про Вищу раду юстиції викладено в новій редакції, відповідно до якої провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 192-VIII наведене положення набрало чинності 27 лютого 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99. В указаному Рішенні, зокрема, зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Законом № 192-VIII в новій редакції викладено Закон № 2453-VI (набрав чинності 29 березня 2015 року), відповідно до пункту 6 частини першої статті 97 якого до переліку дисциплінарних стягнень включено таке стягнення, як висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. При цьому згідно з частиною четвертою статті 96 нової редакції Закону № 2453-VI дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Тобто цим правовим нововведенням встановлено, що починаючи з 29 березня 2015 року строк притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності з підстав порушення присяги становить три роки.

Разом із тим з огляду на недопустимість зворотної дії закону в часі (стаття 58 Конституції України) наведене нове правове регулювання не може бути застосоване до правовідносин відповідальності, які виникли до набрання ним чинності, тобто до 29 березня 2015 року.

У зв'язку з цим вважаю, що з 27 лютого 2015 року до 29 березня 2015 року законодавством був прямо встановлений однорічний строк з моменту скоєння порушення та шестимісячний строк з моменту відкриття провадження у дисциплінарній справі для притягнення суддів до відповідальності за порушення присяги.

Принагідно хочу зауважити, що на мою думку застосування строків притягнення суддів до відповідальності за порушення присяги допустимо лише тоді, коли має місце сам факт такого порушення.

Вважаю також, що притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VI «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» містить ризики вибіркового правосуддя, оскільки порушеннями пропонується визнавати тільки дії вчинені в певний часовий період. Такі дії вчинені до, та після цього періоду, не визнаються порушеннями присяги.

Запропонований підхід до оцінки дій суддів носить політичну спрямованість і може свідчити про втягування суддів у політично мотивовані діяння, що є недопустимо.

Входження України до європейської спільноти можливе лише за умов дотримання всіма державними інституціями норм і приписів цього співтовариства, визнання і виконання рішень Європейського Суду з прав людини, рекомендацій і висновків Венеціанської комісії та інших міжнародних інституцій.

Суддя Верховного Суду

України В.Л.Маринченко