ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.2016 Справа № 907/1204/15

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г., суддів Кривка В.П., Карпинець В.І. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз, м. Ужгород (далі - ПАТ "Закарпатгаз") за участю товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатгаз Збут, м. Ужгород як третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору (далі - ТОВ "Закарпатгаззбут") до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення збитків на суму 305794,25 грн. (з урахуванням зміни предмету позову та зменшення позовних вимог)

представники:

позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представники за довіреністю;

третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_4, представник за довіреністю;

відповідача ОСОБА_5, представник за довіреністю

Позивач звернувся до суду як постачальник за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-КМ-100002 від 01.07.15 із вимогами про стягнення з відповідача споживача за договором - суми 325793,79 грн. як вартості спожитого останнім природного газу в обсягах визначених позивачем розрахунковим шляхом.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги, посилався на те, що під час проведення його працівниками ряду перевірок-обстежень на обєкті відповідача по вул. Підградській, 33 у м. Ужгород було виявлено самовільно встановлене газоспоживне обладнання (плита та гриль „Трістар потужністю відповідно 8,1 кбм/год, 6,0 кбм/год), яке впливає на результати вимірювань обєму спожитого газу, оскільки сумарна потужність зазначених приладів перевищує діапазон обчислення газу встановленим на об'єкті лічильником типу G2.5/4 №12020956, верхня межа обліку якого становить 6 кбм/год., про що складено акти від 8.09.15, 09.09.15.

На підставі цих актів позивач, керуючись п.п. 5.13, 12.10 Правил обліку газу, здійснив перерахунок об'ємів прийнятого-переданого газу відповідачеві за період з 29.07.15 (дати проведення останньої технічної перевірки) по 12.11.15 (дату усунення порушень) за проектною номінальною потужністю газового обладнання з урахуванням його роботи протягом 24 годин за добу. За даними технічного розрахунку позивача від 12.11.15 (а.с. 30 т. 1) обсяг спожитого газу визначено у кількості 36208 кбм. вартістю 325793,79 грн. Несплата зазначеної суми відповідачем на вимогу позивача стала підставою його звернення з позовом про стягнення її як заборгованості у судовому порядку.

До початку розгляду справи по суті позивач змінив предмет позову (а.с. 152 т. 1), наполягаючи на стягненні з відповідача зазначеної суми як збитків заподіяних позивачеві як газорозподільному підприємству за договором внаслідок порушення відповідачем установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (ст. 224 Господарського кодексу України - ГКУ). Наведене відповідає визначеним ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) правам позивача змінити предмет або підставу позову до початку розгляду справи по суті, тому предметом даного позову є стягнення з відповідача збитків.

У ході судового розгляду позовні вимоги були зменшені позивачем:

- заявою від 25.04.16 (вх. № 025114/5799/16) - до 319612,28 грн. за 35521 кбм газу, врахувавши при цьому оплату відповідачем постачальнику газу - ТОВ "Закарпатгаззбут" - вартості 687 кбм газу спожитого за даними комерційного вузла обліку за липень-серпень 2015р. - частину спірного періоду - на суму 6181,51 грн.;

- заявою від 13.05.16 (вх. № 025114/6736/16) - до 311708,52 грн. за 36208 кбм газу за ціною газу для виробничо-технічних потреб - 7924,23 грн. за 1000 кбм згідно додаткової угоди № 18 від 28.10.15 до договору купівлі-продажу газу № 13-235-ВТВ від 4.01.13 укладеного позивачем з НАК "Нафтогаз України" та встановленого постановою НКРЕКП від 24.09.15 № 2392 тарифу на послуги розподілу природного газу (на транспортування природного газу розподільними трубопроводами) для ПАТ "Закарпатгаз" в розмірі 684,60 грн. за 1000 кбм;

- заявою від 13.05.16 (вх. № 025114/6737/16) - до 305794,25 грн. за 35521 кбм газу за ціною зазначеною у попередній заяві.

Заяви позивача про зменшення позовних вимог подані суду до прийняття рішення по справі у порядку, що також відповідає приписам ч. 4 ст. 22 ГПКУ, тому предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача збитків на суму 305794,35 грн.

Представники позивача у ході судового розгляду наполягають на задоволенні позовних вимог та стягненні збитків з відповідача на зазначену суму, вважаючи, що відповідач, здійснивши самовільне встановлення газового обладнання, не забезпечив відповідність обєктів газоспоживання проектній, виконавчій та технічній документації, безпечну експлуатацію газового господарства, не забезпечив належний технічний стан комерційного вузла обліку газу, тобто порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, а саме, приписи Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджені постановою НКРЕ України від 13.09.2012 № 1181 (далі - Правила користування природним газом) в частині зобовязання споживача забезпечувати дотримання дисципліни відбору газу у пунктах призначення у обсягах та на умовах, визначених договорами, не допускати несанкціонованого відбору газу та забезпечувати відповідність обєктів газоспоживання проектній, виконавчій та технічній документації; Правил безпеки систем газопостачання, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 (далі - Правила безпеки) в частині заміни газового обладнання на підставі заяви власника до газорозподільного підприємства суб'єктом господарювання, який має дозвіл на виконання зазначених робіт та пуску газу після заміни газового обладнання газорозподільним підприємством за зверненням власника після проведення інструктажу із безпечної його експлуатації; Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року № 618 (далі - Правила обліку) в частині порушення правил експлуатації комерційного вузла обліку газу. Порушення ж технічних регламентів, норм, правил і стандартів за приписами ст. 23 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» є одним із правопорушень на ринку природного газу.

Вважають наведене порушенням відповідачем установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, внаслідок чого позивачеві заподіяно збитки у розмірі «правомірно нарахованого обєму газу», оскільки в газових мережах, якими здійснюється поставка газу до споживача, крім газу закупленого для потреб споживачів, знаходиться також газ закуплений для виробничо-технічних потреб, власником якого є позивачем. Наполягаючи на задоволенні позовних вимог,посилаються також на приписи цивільного та господарського законодавства, що регулює питання цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за заподіяння шкоди, зокрема, ст.ст. 11, 22, 203, 1166 ЦКУ та ст.ст. 218, 224 ГКУ.

ТОВ "Закарпатгаззбут" залучене судом за клопотанням позивача до участі у справі третьою особою на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору, оскільки господарські відносини сторін, з яких виник даний спір, грунтуються на договорі на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-КМ-100002 від 01.07.15, згідно якого відповідач у справі є споживачем газу, а постачальником газу є ТОВ „Закарпатгаз Збут», з огляду на що рішення з даного спору може вплинути на права та обов'язки останнього щодо сторін спору.

Третя особа письмовими та усними поясненнями представника у судовому засіданні повідомила суду про те, що згідно умов зазначеного вище договору розрахунки за газ між споживачем - відповідачем у справі - та постачальником - третьою особою - здійснюються виключно у межах закуплених лімітів та в обсягах встановлених комерційним ЗВТ, власником якого є споживач; згідно реєстрів реалізації природного газу ТОВ "Закарпатгаззбут" мережами ПАТ "Закарпатгаз" обсяг споживання відповідачем природного газу за даними його комерційного вузла обліку у спірному періоді - за липень-серпень 2015р. - становило 687 кбм, вартість якого сплачена відповідачем.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 - письмовим відзивом, письмовими та усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи заперечує проти позову у повному обсязі через недоведеність позивачем протиправних дій відповідача, що призвели до витрат здійснених позивачем, втрати або пошкодження його майна, а також неодержаних доходів, які він міг би одержати у разі належного виконання відповідачем зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності; недоведеність наявності у позивача збитків та причинно-наслідкового звязку між протиправними діями відповідача та наявними збитками.

Відповідач заперечує факт самовільного підключення до газової мережі обладнання, про яке йдеться в актах позивача, які складені ним односторонньо без участі уповноважених відповідальних осіб відповідача всупереч приписів п. 12.10 Правил обліку. Підставою ж для проведення перерахунків обємів газу, що здійснено позивачем у даному спорі, відповідно до Правил обліку може бути акт, який підписаний представниками обох сторін.

Заперечує також зазначену позивачем потужність газоспоживного обладнання (ресторанної плити та газового грилю „Трістар), яке було придбано орендарем кафе-бару, розташованого у приміщенні по вул. Підградській, 33 у м. Ужгороді, яке належить відповідачеві. Максимальний розхід газу цього обладнання згідно експлуатаційних паспортів становить відповідно 4,41 кбм/год та 1,4 кбм/год), що в сумі не перевищує діапазон обчислення газу встановленим на об'єкті лічильником.

Відповідач стверджує про повний розрахунок за спожитий ним газ на протязі спірного періоду, посилаючись на акт звіряння взаємних розрахунків від 13.01.16 (а.с. 122 т.1) підписаний з постачальником за договором - ТОВ „Закарпатгаз Збут». При цьому, відповідач посилається також на погоджене з позивачем визначення обсягів спожитого відповідачем газу за спірний період за даними журналу обліку газу, який відповідно до приписів п. 5.2.4 Правил обліку та п. 2.5 договору ведеться споживачем і за підсумками розрахункового періоду предявляється для погодження газорозподільному підприємству позивачеві у даній справі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, керуючись законом, дійшов висновку про відмову у позові.

При цьому суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у сторін як учасників ринку природного газу у процесі його поставки (позивач газорозподільне підприємство, відповідач споживач, третя особа постачальник), тому регулюються приписами Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (далі - Закон), Правилами користування природним газом, Правилами обліку (в редакції станом на час виникнення спору) та договором № 2015/ТП-КМ-100002 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - договір) укладеним 01.07.15 постачальником ТОВ „Закарпатгаз Збут зі споживачем ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Закарпатгаз» як газорозподільним підприємством, через газові мережі якого здійснюється поставка газу, та який забезпечує розподіл/транспортування газу до пунктів призначення. Додатком 2 до договору встановлено обсяги постачання природного газу споживачеві: по 0,300 тис.кбм щомісяця на протязі липня-жовтня 2015р., 0,400 та 0,450 тис. кбм відповідно у листопаді та грудні 2015.

За змістом ст. 12 Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобовязується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобовязується сплачувати вартість прийнятого газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Приписами Закону, Правил користування газом та договором визначено права та обовязки субєктів ринку, що є учасниками даного спору.

Так, згідно ст. 19 Закону споживач має право, зокрема, на вибір постачальника, отримання інформації про ціну, порядок проведення розрахунків та зобовязаний, зокрема, забезпечувати оплату послуг з постачання газу згідно з умовами договору; не допускати несанкціонованого відбору природного газу, яким відповідно до ст. 12 цього Закону вважається відбір спричинений, в тому числі, самовільним підєднанням, споживанням газу поза охопленням приладами обліку.

Згідно п. 8.5.1 Правил користування газом споживач зобовязаний забезпечувати відповідність обєктів газоспоживання проектній, виконавчій та технічній документації; забезпечувати допуск уповноважених представників газопостачального, газорозподільного підприємства за предявленням службового посвідчення на територію обєктів газоспоживання для огляду вузлів обліку, у тому числі для проведення перевірки, зняття показів.

Постачальники за змістом ст. 20 Закону мають право обмежити або припинити постачання газу споживачам у разі, зокрема, споживання газу в обсязі, що перевищує установлений договором, та зобовязані, в т.ч., складати та підписувати разом з газорозподільними підприємствами та споживачами акти про обсяги природного газу транспортованого споживачам за договорами постачання.

Газорозподільні підприємства згідно ст. 21 Закону мають право на оплату наданих ними послуг розподілу газу; обмеження або припинення транспортування і постачання газу споживачам у разі, зокрема, перевищення обсягу споживання газу понад закуплений обсяг за відповідний період та зобовязані надавати послуги з транспортування та розподілу газу згідно договорів; складати та підписувати із споживачем та постачальником акти приймання-передачі газу.

Згідно п. 8.3.2 Правил користування газом газорозподільне підприємство має право, зокрема, безперешкодного доступу за предявленням службового посвідчення до комерційних вузлів обліку газу на обєктах газоспоживання споживача, для контрольного огляду вузлів обліку на території споживача; для проведення технічної перевірки вузлів обліку

Умовами договору (п.п. 5.3, 5.6) також передбачено право газорозподільного підприємства на безперешкодний доступ (за предявленням службового посвідчення) до газоспоживаючого обладнання та вузлів обліку газу на території споживача та відповідно обов'язок споживача забезпечувати допуск уповноважених працівників постачальника та/або газорозподільного підприємства для огляду вузлів обліку, газопроводів, газоспоживного устаткування, в тому числі, для проведення перевірки, тощо. Газорозподільне підприємство наділене за договором правом перевіряти роботу вузлів обліку, установлених у споживача, за допомогою еталонних пересувних вимірювальних комплексів, а також вимагати позачергової перевірки вузлів обліку спеціально уповноваженим органом у сфері метрології; споживач зобовязаний забезпечити доступ представників постачальника та/або газорозподільного підприємства до вузлів обліку, відключаючих пристроїв, газопроводів та газоспоживного обладнання, що розташовані на території споживача.

Умовами договору встановлено, що обовязки по оплаті вартості поставленого газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором споживач має перед постачальником (п.п. 1.1, 4.7, 4.8, 5.3.3 договору). Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між субєктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок газорозподільного підприємства. Тобто, за змістом договору у споживача відсутні обов'язки по сплаті вартості газу та послуг перед газорозподільним підприємством.

Обсяг спожитого/протранспортованого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності обєктів споживача за даними комерційних вузлів обліку газу визначених у додатку 1 до договору (п.2.3 договору).

Умовами договору в його розділі ІІ «Порядок обліку газу та його якість» визначено, що споживач за підсумками розрахункового періоду погоджує з газорозподільним підприємством фактичний обсяг спожитого/ протранспортованого газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними субєктами ринку природного газу. Визначення обсягів спожитого газу здійснюється на підставі предявленого споживачем 25-30 числа поточного місяця журналу обліку витрат газу та/або роздруківок коректорів (обчислювачів) обєму газу комерційних вузлів обліку газу, перелік яких є в додатку 1 до договору (п. 2.5 договору)

Додатком 1 до договору визначено перелік комерційних вузлів обліку та газоспоживне обладнання на обєкті споживача ФОП ОСОБА_1 - по вул. Підградській, 33 у м. Ужгороді, в тому числі: лічильник газу мембранний моделі G2.5/ G4 № 12020956, який обліковує споживання газу плитою ПГ-4 в кількості 1 шт. (номінальна потужність 1,407м.куб/год.) при восьмигодинному за добу режимі роботи споживача. За паспортними даними зазначеного лічильника верхня межа обліку Отах його становить - 6 м.куб/год.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на виявлення самовільно встановленого газоспоживного обладнання на обєкті відповідача - плити та гриля «Трістар» - максимальною потужністю відповідно 8,1 кбм/год. та 6.0 кбм/год., які, на його думку, впливають на результати вимірювань обсягу спожитого газу, оскільки сумарна потужність зазначених приладів перевищує діапазон обчислення газу встановленим на об'єкті лічильником, верхня межа обліку якого становить 6 кбм/год., про що склав акти від 8.09.15, 9.09.15.

У ході судового розгляду встановлено, що обстеження газовикористовуючого обладнання та приладів обліку на обєкті відповідача, за результатами якого складено зазначені акти, здійснено без участі представників відповідача як це передбачено Правилами обліку, які регламентують взаємовідносини між субєктами господарювання під час передачі газу споживачу з газорозподільних мереж та які встановлюють вимоги до організації обліку кількості про транспортованого газорозподільними мережами, поставленого та реалізованого споживачу газу; організації перевірок технічного стану комерційних вузлів обліку газу.

Так, згідно п.12.5, 12.6 Правил обліку облікова організація і споживач погоджують перелік уповноважених представників, які допускаються до перевірок комерційних вузлів обліку газу; кккерівник облікової організації та споживач затверджують перелік осіб, що уповноважені здійснювати перевірки комерційних вузлів обліку газу.

Відповідно до п. 12.10 Правил обліку за будь-яких перевірок у разі виявлення недоліків, що впливають на результати вимірювань об'єму газу представник сторони, яка здійснює перевірку комерційного вузла обліку газу, разом з відповідальною особою за його технічний стан складає двосторонній акт про виявлені недоліки (форма акта довільна). Акт, підписаний представниками сторін, може бути підставою для проведення перерахунків об'ємів прийнятого - переданого газу. Перерахунки здійснюються в порядку, передбаченому у пункті 5.13 цих Правил. У разі виникнення спірних питань під час підписання акта, представник сторони, яка перевіряється, підписує акт з викладенням окремої думки. У разі відмови представника сторони договору, яка перевіряється, від підписування акт підписується тільки представником сторони, яка здійснює перевірку комерційного вузла обліку газу, в односторонньому порядку. В акті робиться відмітка про відмову іншої сторони договору від підписування. Зважаючи на коментовані положення Правил, суд критично оцінює заявлену саме даним позивачем вимогу про стягнення збитків, оскільки, виходячи з умов договору та зазначених у Правилах положень - це визначена договором та Правилами плата за отриманий споживачем газ, а не збитки, і стягувачем якої може виступати за даних обставин тільки постачальник - отримувач коштів за спожитий газ, тобто ТОВ "Закарпатгаззбут".

Всупереч наведеного, сторонами не було визначено та затверджено переліку осіб, уповноважених від позивача та відповідача здійснювати перевірки комерційних вузлів обліку газу, відтак не може вважатися уповноваженою особою споживача «Андрішко» без зазначення посади, який підписав акт від 8.09.15, акт же від 9.09.15 як вбачається з його тексту складений взагалі без участі представника споживача. Наведене позбавляє акти доказової сили, оскільки вони складені без дотримання умов встановлених Правилами обліку.

Суд, оцінюючи зазначені акти від 8.09.15 та від 9.09.15 долучені позивачем до матеріалів справи як докази самовільного встановлення газоспоживного обладнання на обєкті відповідача - плити та гриля «Трістар» - також критично відноситься до інформації наведеної в цих актах щодо його максимальної потужності, оскільки позивачем не надано жодних документів на підтвердження цього.

Не може вважатися обґрунтованим Технічний розрахунок позивача від 12.11.15, який покладено в основу позовних вимог, оскільки не доведено ні факт самовільного встановлення відповідачем газоспоживаючого обладнання, ні потужність цього обладнання; безпідставно розрахунок здійснено з урахуванням 24 годин роботи обладнання, в той час, коли згідно додатку 1 до договору, зазначено 8-ми годинний режим роботи споживача.

Період, за який здійснено розрахунок - з 29.07.15 (дати проведення останньої технічної перевірки) по 12.11.15 (дату усунення порушень) - також не відповідає встановленому п. 5.13.1 Правилами обліку визначенню періоду, за який здійснюються перерахунки об'ємів прийнятого-переданого газу. За зазначеними приписами перерахунки здійснюються станом на час виявлення порушення за період з дати проведення останньої перевірки і лише у разі аварійних ситуацій, перелік яких надано у пункті 8.2 цих Правил і які зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів, перерахунки здійснюються згідно з підпунктом 5.13.2 цих Правил, за період з моменту виникнення аварійної ситуації до моменту її усунення. Відповідно до Правил користування газом, умов договору (п. 7.2) газорозподільне підприємство наділене повноваженнями у таких випадках припинити або обмежити постачання газу споживачеві, чого ним не було здійснено.

За наведених обставин не можуть бути задоволені вимоги позивача, що ґрунтуються актах від 8.09.15, 9.09.15 та технічному розрахунку від 12.11.15.

При цьому суд приймає до уваги також те, що позивач неправомірно покликається на приписи п. 13 ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу» щодо порушення відповідачем технічних регламентів, норм, правил і стандартів як на підставу своїх позовних вимог, оскільки дана стаття не регламентує повноважень позивача для застосування заходів відповідальності до відповідача. Відповідно до ч. 3 цієї статті за наявності таких порушень на підставі акта перевірки уповноважені центральні органи виконавчої влади, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, інші органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень складають відповідні матеріали для притягнення суб'єкта ринку природного газу до відповідальності, передбаченої законодавством.

Щодо посилання позивача на обґрунтування своїх вимог на приписи цивільного та господарського законодавства, яке регулює питання цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за заподіяння шкоди, то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 16 ЦКУ кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків, що передбачено Цивільним та Господарським кодексами.

Так, ст. 22 ЦКУ передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування; збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічно, ст. 20 ГКУ передбачено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами ст. 1166 ЦКУ майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1); особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2).

Таким чином, загальними правовими підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи, шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У ході судового розгляду справи не встановлено належними та допустими доказами протиправності дій ФОП ОСОБА_1, порушень господарського зобов'язання або порушень установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності за змістом ст. 1166 ЦКУ та ст. 224 ГКУ, наявності збитків ПАТ «Закарпатгаз», в т.ч. заподіяних збитків у результаті протиправних дій відповідача, та причинного зв'язку між протиправними діями та заподіяними збитками. За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, оскільки позивачем поданими суду матеріалами справи не доведено, а відповідачами заперечується протиправність поведінки відповідача, що спричинила шкідливий результат для позивача, як і не доведено, власне, наявність шкоди, як необхідних елементів складу правопорушення, тому відсутні підстави для застосування за змістом ст. 1166 ЦКУ, ст. 224 ГКУ відповідальності до відповідача, а відтак відсутні підстави стягнення з останнього суми заявлених збитків, у позові належить відмовити.

За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить віднести на позивача та винести ухвалу про повернення

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4-3, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення складено 27.05.16

Головуючий суддя Ушак І.Г.

Суддя Кривка В.П.

Суддя Карпинець В.І.