ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2016Справа №910/32793/15

За позовом Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа"

До Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу

про стягнення 42 261,82 грн.

та

за зустрічним позовом Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу

до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа"

про розірвання договору

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача (за первісним позовом): Жижко О.М. - представник, довіреність б/н від 04.01.2016;

Від позивача (за первісним позовом) : Юрченко М. В. - директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Рокитнянським РВ ГУ ММ України в Київській області від 10.09.1996р.;

Від відповідача (за первісним позовом): Власенко Г.А. - представник, довіреність № 14/03/2016 від 14.03.2016

Підгорний В.М. - директор, водійське посвідчення НОМЕР_3 від 27.01.1979р .

Присутня: ОСОБА_5- паспорт серії НОМЕР_2, виданий Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області від 02.08.1996р.

В судовому засіданні на підставі частини 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу про стягнення коштів у розмірі 42 261,82 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №5 про постачання теплової енергії від 03.01.2012 в частині своєчасної плати за отримані послуги з постачання теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/32793/15 та призначено до розгляду на 28.01.2016.

Ухвалою суду від 28.01.16 р. розгляд справи відкладався на 16.02.16 р.

У судовому засіданні 16.02.2016 судом оголошувалась перерва до 25.02.2016.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 та 29.03.16 р. розгляд справи відкладено на 29.03.2016 р. та 06.04.16 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2016 за клопотанням представника відповідача (за первісним позовом) продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено на 06.04.2016.

У судове засідання 28.01.2016 уповноважений представник позивача з'явився.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 28.01.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 28.01.16 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: № 0103037000497.

У судове засідання 25.02.2016 з'явились уповноважені представники позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 25.02.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про оголошення перерви від 16.02.2016.

У судові засідання 29.03.2016 та 06.04.2016 з'явились уповноважені представники сторін.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 28.01.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 10 від 22.01.2016, яке судом долучено до матеріалів справи.

Окрім того, через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 1/16 від 26.01.2016, серед яких наявний, зокрема, відзив на позовну заяву №5 від 26.01.2016, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на звернення з Листом №13-13/09/13 від 13.09.2013 до позивача з проханням розірвати Договір №5 про постачання теплової енергії від 03.01.2012, оскільки немає необхідності в подальшому споживанні даних послуг позивачем. Незважаючи на право щодо відмови в отриманні послуг та розірванні Договору, позивач продовжує нараховувати кошти за ніби-то отримані послуги без укладання Додатків з узгодженими обсягами теплопостачання та без надання щомісячних Актів наданих послуг з теплопостачання в розмірі щомісячних спожитих обсягів теплопостачання та вартості таких послуг. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 25.02.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява б/н від 25.02.16 Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу (відповідач за первісним позовом) до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" (позивач за первісним позовом) про розірвання договору №5 про постачання теплової енергії від 03.01.2013, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

В обґрунтування заявленого зустрічного позову позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) посилається на наявність права щодо відмови в отриманні послуг та розірванні Договору № 5 про постачання теплової енергії від 03.01.2012, про що відповідача (за зустрічним позовом) було повідомлено Листом №13-13/09/13 від 13.09.2013 з проханням розірвати Договір №5 про постачання теплової енергії від 03.01.2012, у зв'язку відсутності необхідності в подальшому у споживанні даних послуг відповідачем за зустрічним позовом (позивач за первісним). При цьому відповідач (за зустрічним позовом) продовжує нараховувати кошти за ніби-то отримані послуги без укладання Додатків з узгодженими обсягами теплопостачання та без надання щомісячних Актів наданих послуг з теплопостачання в розмірі щомісячних спожитих обсягів теплопостачання та вартості таких послуг, у зв'язку з чим позивач (за зустрічним позовом) звернувся до суду із вимогою про розірвання зазначеного Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 зустрічний позов Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу (відповідач за первісним позовом) до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" (позивач за первісним позовом) про розірвання договору №5 про постачання теплової енергії від 03.01.2013 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 910/32793/15.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 29.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи №25 від 25.03.2016 та повідомлення про те, що у провадженні господарських судів або інших органів немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також рішення цих органів з такого спору № 24 від 25.03.2016, які судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 29.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 03/2016 від 28.03.2016 та заява про відсутність у провадженні господарських судів або інших органів спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав № 1-03/2016 від 28.03.2016, які судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.03.16р. представник відповідача (за первісним позовом) заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п`ятнадцять днів б/н від 29.03.2013, яке долучено судом до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 06.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшли заперечення № 04/2016 від 04.04.16, які судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 06.04.16 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву в судовому засіданні по розгляду справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача і відповідача ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу суду представниками сторін не заявлено.

Представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні 06.04.2016 підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві первісного позову та заперечив проти задоволення зустрічного позову, відповів на питання суду

Представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні 06.04.2016 заперечив проти задоволення позовних вимог, викладених у позовній заяві первісного позову, підтримав зустрічні позовні вимоги з підстав, викладених у зустрічному позові, надав пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 03 січня 2012 р. між Комунальним підприємством Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" (позивач у справі, теплопостачальна організація за договором) та Київським науково-дослідним центром продуктивності агропромислового комплексу (відповідач у справі, споживач за договором) укладено договір №5 про постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержувану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором та у відповідності до "Правил користування тепловою енергією" (ПКТЕ) та "Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України" (ПТЕСТКЕУ).

Розділами 2-10 Договору сторони погодили умови і порядок постачання теплової енергії, умови припинення подачі теплової енергії, права та обов'язки споживача, права та обов'язки теплопостачальної організації, облік теплової енергії порядок розрахунків, відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. 11.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання.

При цьому як встановлено судом за змістом наявної в матеріалах справи копії Договору № 5 про постачання теплової енергії від 03.01.12 р. строк дії вказаного договору сторонами не встановлено.

Відповідно до п. 11.3 Договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Вказаний договір підписаний представниками сторін та засвідчений печатками теплопостачальної організації та споживача.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання параграфу § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Окрім того, суд зазначає, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р., «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язались керуватися тарифами, затвердженими Київської міської держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 Договору).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. За частиною 5 статті 19 наведеного Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 4 статті 19 та статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії.

Згідно ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

При цьому пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби/максимальне годинне навантаження :

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону - 0,00847 Гкал/год;

Всього 0,00847 Гкал/год.

Обсяги постачання теплової енергії споживачу (додаток № 1 до Договору) поновлюються на опалювальний період (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 2.4 Договору при укладенні договору споживач надає теплопостачальній організації проектно-технічну документацію для підтвердження теплових навантажень.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами, міжопалювальний період для систем опалення, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили.

Пунктом 29 Правил передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

Так, відповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією встановлено, що споживач зобов'язаний дотримуватись вимог договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.3 Договору).

Згідно п. 7.4 Договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в договорі, кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 7.5 Договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленим та сплаченим до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця, а у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Також між позивачем та відповідачем підписано Додаток №1 до договору № 5 від 03.01.2012 Обсяги постачання теплової енергії споживачу, відповідно до умов п. 1. якого теплопостачальна організація постачає споживачу в період 01.01.2012 по 31.12.2012 теплову енергію в межах Q рік - 18.3759 Гкал/рік, максимальним тепловим навантаженням Е Q= 0,00847 Гкал/годину.

Умовами п. 1.4 Додатку № 1 визначено розподіл енергії по Гкалоріях по кварталах на 2012 р.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік (2010 рік), відповідно до тарифів, діючих на момент поновлення Додатку №1 до договору становить 951,52 грн., ПДВ - 190,30 грн., всього 1141,82 грн. за 1 Гкал.

Окрім того, між сторонами підписано Додаток №1 до договору №5 від 03.01.2012 Обсяги постачання теплової енергії споживачу, відповідно до умов п. 1. якого теплопостачальна організація постачає споживачу в період 01.01.2013 по 31.12.2013 теплову енергію в межах Q рік - 18.2538 Гкал/рік, максимальним тепловим навантаженням Е Q= 0,00847 Гкал/годину.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до Договору орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік (2012 рік), відповідно до тарифів, діючих на момент поновлення Додатку №1 до договору становить 951,52 грн., ПДВ - 190,30 грн., всього 1141,82 грн. за 1 Гкал.

Умовами п.1.4 Додатку № 1 визначено розподіл енергії по Гкалоріях по кварталах на 2013 р.

Згідно п. 3 Додатку №1 до договору дата закінчення розрахункового періоду - 20 число поточного місяця. Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється до 25 числа поточного місяця згідно акта виконаних робіт.

При цьому як зазначено в п.4 Додатку № 1 до Договору в разі не підписання на протязі 10 днів після надання послуг у розрахунковому періоді акту виконаних робіт, без пояснення обґрунтованих причин таких дій з боку споживача, акт виконаних робіт вважається дійсним.

Судом встановлено за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, враховуючі Додатки № 1 до Додатки на 2012-2013 роки позивачем здійснено поставку відповідачу у період з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року теплової енергії на загальну суму 48317,64 грн. (з урахуванням від'ємного коригування в сумі 1017,37 грн. за червень 2013 р.), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2013 року по березень 2015 року та виставленими позивачем рахунками-фактурами за вказаний період, копії яких наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання теплової енергії, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію без будь - яких зауважень.

Позивачем було направлено на адресу відповідача додаткові угоди до договору, що підтверджується повідомленням про поштове відправлення №0960001364352, проте у зазначений термін повернуті відповідачем не були.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, зокрема, згідно наявних у матеріалах копій виписок банку по особовому рахунку КП «Рокинтетепломережа», а також підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що в порушення умов Договору відповідачем здійснена тільки часткова оплата прийнятої та спожитої теплової енергії у розмірі 6055,82 грн. (з урахуванням вхідного сальдо на 01.01.2013 в сумі 196,41 грн.), у зв'язку із чим розмір заборгованості за поставлену за Договором теплову енергію становить 42 261,82 грн.

При цьому як встановлено судом, 12.09.2013 відповідачем на адресу позивача було направлено лист №13-13-09/13, копія якого наявна в матеріалах справи, в якому відповідач повідомив про сплату станом на 01.09.13 р. за надані згідно Договору послуги в сумі 5860,00 грн. та зобов'язався погасити наявну заборгованість в сумі 2409,00 грн., зазначивши при цьому про відсутність достатнього державного фінансування наукових бюджетних установ та здійснення опалення за допомогою електрообігрівачів за необхідністю, в зв'язку з чим просив від'єднати приміщення за адресою: смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 6 від загальної системи теплопостачання в приміщенні, а Договір № 5 від 03.01.12 р. вважати таким, що втратив силу з 15.09.13 р.

Також відповідач свою позицію щодо несплати заборгованості за отримані послуги в зв'язку з недофінансуванням центру з державного бюджету та розірванням договірних відносин як в 2013 році, так і в 2014 році неодноразово висловлював в Листах №58-18-10/2014 від 18.10.2014, №61-10-12/14 від 10.12.2014, №62-20-12/2014 від 22.12.2014, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому в листі № 61-10-12/14 від 10.12.2014 відповідач (за первісним позовом) зазначав про відсутність пролонгації спірного Договору та розірвання останнього з 01 січня 2013р.

В свою чергу КП "Рокитнетепломережа" листами № 70 від 19.12.2014, №56 від 30.10.2014, №49 від 12.9.2014 повідомляв відповідача (за первісним позовом) про наявність заборгованості за 2013 р. в сумі 10517,86 грн. та відсутність вчинення відповідачем (за первісним позовом) жодних заходів по від'єднанню належних йому приміщень загальною площею 69,6 кв. м, за адресою: смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 6 від централізованої системи теплопостачання, внаслідок чого КП «Рокинтентепломережа» позбавлене можливості припинити опалення кімнат за умови відсутності технічної можливості відключення вказаних кімнат. Крім того, відповідача було повідомлено про розірвання спірного Договору в разі виконання споживачем п. 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, та виконання технічних робіт по відключенню належних відповідачу кімнат.

Враховуючи наявну заборгованість та з метою добровільного врегулювання спору КП "Рокитнетепломережа" 09.10.2015 було направлено на адресу Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу претензію № 48 про сплату заборгованості на суму 42 261,82 грн. разом з Актом звірки взаєморозрахунків. Факт надсилання вказаної претензії позивачем (за первісним позовом) на адресу відповідача (за первісним позовом) та отримання вказаної претензії останнім 15.10.14 р. підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення № 0960001572885.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем (за первісним позовом) без задоволення, заборгованість за надані послуги сплачена не була.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача (за первісним позовом) в судовому засіданні, відповідач (за первинним позовом) свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг в сумі 42 261,82 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача (за первісним позовом) утворилась заборгованість перед позивачем (за первісним позовом) за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі. Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним Договору № 5 на постачання теплової енергії від 03.01.2012 р. суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.

Щодо заявленого відповідачем за первісним позовом - Київським науково-дослідним центром продуктивності агропромислового комплексу зустрічного позову до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" (позивач за первісним позовом) про розірвання договору суд зазначає, що в обґрунтування позовних вимог заявленого зустрічного позову позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) посилається на те, що він звертався до теплопостачальної організації з листом щодо розірвання спірного правочину, оскільки відсутня необхідність в подальшому у споживанні даних послуг Київським науково-дослідним центром продуктивності агропромислового комплексу.

Однак, Комунальне підприємство Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" не здійснило необхідні, законодавчо встановлені, заходи для відключення належним йому приміщень.

Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина третя статті 653 ЦК України та частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За приписами частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або Договором.

При цьому суд зазначає, що заявляючи вимоги про розірвання Договору позивач повинен довести обставини, які передбачені ст. 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін.

За умовами п. 11.2 Договору цей Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом; ліквідації сторін.

При достроковому припиненні дії договору, враховуючи, що тариф на теплову енергію доведений споживачу з розрахунку плат за споживання теплової енергії на протязі року, споживач виплачує теплопостачальний організації тарифну компенсацію відповідно з наданими споживачу обґрунтованими розрахунками (п. 11.4 Договору).

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

При цьому згідно п. 11.5 Договору Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не буде заявлено однією зі сторін.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом та підтверджено матеріалами справи, позивачем (за зустрічним позовом) на адресу КП «Рокитнетепломережа» було направлено лист №13-13-09/13 від 12.09.2013, в якому споживач, зокрема, повідомив про відсутність достатнього державного фінансування наукових бюджетних установ та здійснення опалення за допомогою електрообігрівачів за необхідністю, в зв'язку з чим просив від'єднати приміщення за адресою: смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 6 від загальної системи теплопостачання в приміщенні, а Договір № 5 від 03.01.12 р. вважати таким, що втратив силу з 15.09.13 р. Окрім того в листі № 61-10-12/14 від 10.12.2014 відповідач (за первісним позовом) зазначав про відсутність пролонгації спірного Договору та розірвання останнього з 01 січня 2013р. Копії вказаних листів містяться в матеріалах справи.

Отже, з огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що позивач (за зустрічним позовом) висловив свої заперечення проти продовження Договору на новий строк, що виразилося у його поведінці, вчиненій ним в активній однозначній формі, доведеній до відповідача шляхом надіслання вказаних листів, проте з порушенням передбаченого п. 11.5 Договору строку, який дотримано не було. Окрім того, згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме підписаного сторонами Додатку № 1 договору № 5 від 03.01.12 р. сторонами було узгоджено обсяги постачання теплової енергії на 2013 рік, що, в свою чергу, свідчить про погоджене сторонами продовження строку дії спірного Договору на вказаний період.

Таким чином, оскільки судом встановлено факт недотримання споживачем строку повідомлення теплопостачальної організації про свої заперечення щодо поновлення спірного Договору на новий строк, вказаний Договір не вважається припиненим та є продовженим.

При цьому обставини користування позивачем за зустрічним позовом приміщеннями за адресою смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 6 та, відповідно, фактичного споживання теплової енергії, що поставлялась позивачем за первісним позовом у спірний період, підтверджуються також Актом обстеження від 15.12.2014, проведеного комісією складі економіста КП "Рокитнетепломережа", інженера з виробництва ОСОБА_6, завідуючий сектором житлово-комунального господарства та будівництва Рокитнянської районної державої адміністрації - ОСОБА_7, в присутності в. о. директора Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу "Київагропромпродуктивіність" - ОСОБА_8 на предмет надання послуг з централізованого теплопостачання було встановлено, що у власності НДЦ "Київагропромпродуктивіність" перебувають 4 кімнати загальною площею 69,6 м 2 у трьохповерховій будівлі за адресою: смт. Рокитне вул. Першотравнева, 6. Також було встановлено, що всі кімнати обладнанні радіаторами водяного опалення, під'єднанні до загальної системи обігріву трьох поверхової будівлі, яка опалюється централізовано КП "Рокитнетепломережа".

Повторно актом обстеження від 07.10.2015 було підтверджено, що в приміщеннях, які належать НДЦ "Київагропромпродуктивіність" за адресою смт. Рокитне вул. Першотравнева, 6 під'єднанні до загальної системи обігріву трьох поверхової будівлі, яка опалюється централізовано КП "Рокитнетепломережа".

При цьому працівники НДЦ "Київагропромпродуктивіність" відмовились від підпису на акті обстеження від 07.10.2015, що зазначено в відповідному акті про відмову від підпису.

Також, як свідчать матеріали справи, в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду, що з моменту, коли він звернувся до теплопостачальної організації з проханням припинити постачання теплової енергії, обігрів належних йому приміщень здійснювався електричними приладами. Для цього Київським науково-дослідним центром продуктивності агропромислового комплексу 26.12.2011 року був укладений Договір про постачання електричної енергії №177 та Акт розмежування електрозабезпечення №1 від 26.12.2011 р., яким було передбачено збільшені нормативи споживання електричної енергії.

Факт укладення договору про постачання електричної енергії не може бути розціненим судом в якості належного доказу відсутності споживання Украгропромпродуктивність теплової енергії у спірний період, оскільки зазначені обставини підтверджують факт наявності господарських відносин між відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) та енергопостачальною організацією, дослідження яких не входить до предмету доказування у даній справі та не впливає на стан дотримання сторонами умов спірного Договору з постачання теплової енергії.

Суд зазначає, що пунктом 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

За п. 26 вказаних вище Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Пунктом 11 Правил передбачено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

Відповідно п.п. 40 та 41 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії; не допускати переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди).

При цьому, споживач несе відповідальність, зокрема, за технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності (експлуатаційної відповідальності); самовільне переобладнання системи теплоспоживання.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за №1478/11758 (далі - Порядок) встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Суд звертає увагу, що самовільне відключення окремих приміщень від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення та гарячого водопостачання призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньо будинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що призводить до порушення санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Більше того, при будівництві самого будинку для системи централізованого опалення використовуються певні види і діаметри труб, які повинні витримувати випробування на стійкість при постійному внутрішньому тиску. Будь-які зміни тиску можуть привести до аварійних наслідків.

Відповідно до п. 1.2 Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Засідання постійно діючої міжвідомчої комісії відбуваються у міру потреби, але не рідше одного разу на місяць.

Пунктом 2.2.3 Порядку передбачено, якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення. Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

В свою чергу судом не приймаються до уваги посилання позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) на той факт, що КП "Рокитнетепломережа" не проведено відключення окремих кімнат за адресою: смт Рокитне, вул. Першотравнева, 6 від внутрішньобудинкової системи теплопостачання, оскільки за приписами чинного законодавства теплопостачальна організація не наділена повноваженнями щодо відключення споживачів на власний розсуд тільки на підставі звернень останніх, без дотримання встановленої процедури. При цьому доказів наявності звернень Украгропромпродуктивність до відповідної комісії для розгляду питань щодо відключення відповідачем за первісним позовом суду не надано, розробленого проекту відокремлення від мереж централізованого опалення окремих приміщень чи кімнат, які перебувають у власності Украгропромпродуктивність, матеріали справи не містять.

При цьому судом критично оцінюються посилання позивача за зустрічним позовом на невиконання КП «Рокитнетепломережа» своїх зобов'язань за Договором, зокрема, в частині припинення постачання теплової енергії за зверненнями споживача.

Так відповідно до п. 3.1 Договору теплопостачальна організація припиняє теплової енергії споживачу в разі:

п. 3.1.1 в разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання.

п. 3.1.2 проведення теплопостачальною організацією планових випробувань, поточних та капітальних ремонтів, профілактики та ремонту обладнання джерел в міжопалювальний період.

п. 3.1.3 відсутності протягом 10 днів оплати теплової енергії у встановлених договором терміни.

п. 3.1.4 забруднення зворотної мережі води споживачем та допущення її подачі в мережі теплопостачальної організації.

п. 3.1.5 неготовності споживача до опалювального сезону (відсутність акту готовності до опалювального сезону по формі Е-8).

п. 3.1.6 підключення нового споживача, якщо споживач не має резервного джерела теплопостачання на строк, визначений графіком будівельної організації і узгодженого з органами місцевої влади.

п. 3.1.7 підключення споживачем теплоспоживального обладнання, експлуатація якого була заборонена.

п. 3.1.8 підключення споживачем теплового обладнання теплопостачальної організації.

п. 3.1.9 інших дій споживача, передбачених ПКТЕ, які є підставою для припинення подачі теплової енергії та невиконання обов'язків передбачених цим договором.

Теплопостачальна організація повідомляє споживача про причину та дату припинення подачі теплової енергії (п. 3.2 Договору).

Пунктом 5.1.4 Договору передбачено права теплопостачальної організації обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадку та порядку, визначених ПКТЕ, іншими нормативно - правовими актами України та цим Договором.

Суд наголошує, що припинення постачання теплової енергії є передбаченим Договором правом, а не обов'язком КП «Рокитнетепломережа» як теплопостачальної організації, яке, в свою чергу, може бути реалізоване тільки за умови дотримання сторонами Договору встановленого на законодавчому рівні порядку припинення теплопостачання та відключення споживачів від системи теплопостачання. Розірвання Договору та відповідне припинення теплопостачання до спірних приміщень, що займає НДЦ «Київагропромпродуктивність», є взаємопов'язаними діями, вчинення тільки однієї з яких за висновками суду, суперечить принципам розумності та логічності, а також передбаченим приписам чинного законодавства.

Окрім того, суд звертає увагу на п. 4.2.21 Договору, згідно умов якого самовільна реконструкція систем опалення, вентиляцій, а також відключення не приводить до зміни значень максимальних теплових навантажень згідно діючого договору. Реконструкція систем теплопозабезпечення та зміна максимальних теплових навантажень проводиться тільки відповідно проекту реконструкції об'єкту теплопостачання з обов'язковим переукладенням договору.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання споживачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за поставлену теплову енергію відповідач (за первісним позовом) суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з НДЦ "Київагропромпродуктивність" заборгованості за поставлену теплову енергію підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та умови Договору, а також фактичні обставини справи, за висновками суду правові підстави для розірвання Договору № 5 про постачання теплової енергії від 03.01.12 р. відсутні.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Згідно з ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом, за зустрічним - на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу (03035, м. Київ, площа Солом'янська, 2; код ЄДРПОУ 20599128) на користь Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" (09600, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 15-а; код ЄДРПОУ 24885304) суму заборгованості 42 261 (сорок дві тисячі двісті шістдесят одна) грн. 82 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 20 травня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон