ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року Справа № 876/2430/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2011 року Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1, Позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ДПІ у Рахівському районі, Відповідач), в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення №000136/1751 та №000137/1751 від 05 жовтня 2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000138/1751 та №000139/1751 від 05 жовтня 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем здійснено низку помилок в акті перевірки, а оскаржувані рішення є неправомірними.

02 грудня 2015 року судом першої інстанції замінено відповідача на правонаступника - ДПІ у Рахівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області (том І, а.с.247).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення від 05 жовтня 2010 року № 000137/1751. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив ПП ОСОБА_1 Апелянт зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на обставини та доводи, викладені в позовній заяві.

Вислухавши суддю-доповідача, позивача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2010 року ДПІ у Рахівському районі було проведено перевірку та за її результатами складено Акт за № 00065/1751 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, с. Розтоки, 711, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року» (том ІІ, а.с.8-28).

За наслідками перевірки встановлено порушення ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, як наслідок відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 000136/1751 від 05.10.2010 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_1 виставлене податкове зобов'язання по податку з доходів фізичної особи, що є суб'єктом підприємницької діяльності, в загальній сумі 4960,05 грн., яке згідно корінця податкового повідомлення-рішення було отримано позивачем 29.10.2010 року (том І, а.с.128).

Також перевіркою встановлено порушення пп.6.1.1, 4.2.1 та п.6.3.2 п.6.1, 4.2 та п.6.3 ст.6 та 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року, у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 000137/1751 від 05.10.2010 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_1 виставлене податкове зобов'язання по податку з доходів найманої праці в загальній сумі 10581,3 грн., яке згідно корінця податкового повідомлення-рішення було отримано позивачем 29.10.2010 року (том І, а.с.127).

Крім того, 05 жовтня 2010 року на підставі акту перевірки відповідачем були винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» № 000138/1751, яким встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року за № 265/95-ВР та нараховані штрафні санкції за порушення патентування, норм обігу готівки та про застосування РРО загальною сумою 1471685,00 грн., та № 000139/1751, відповідно до якого нараховані штрафні санкції за порушення абз. 3 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в сумі 1120,00 грн. (том І, а.с.127, 128).

Суд першої інстанції при вирішенні даної справи дійшов висновку про необхідність скасування лише податкового повідомлення-рішення за № 000137/1751 від 05.10.2010 року. Проте колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000138/1751 від 05 жовтня 2010 року слід зазначити наступне.

Відповідно до вказаного рішення до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 471 685,00 гривень за порушення вимог ст. 3 п. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 1 Закону № 265/95-ВР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), тощо.

Пунктом 6 статті 9 Закону № 265/95-ВР передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Ведення позивачем книги обліку доходів і витрат у встановленому порядку підтверджується Актом перевірки податкового органу, за наслідками якої винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Крім того, п. 12 ст. 9 Закону № 265/95-ВР передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Враховуючи викладене, суб'єкт господарювання, відпускаючи товар зі складу, відповідно до вимог ч. 12 ст. 9 Закону має обов'язок застосувати реєстратор розрахункових операцій при здійсненні торгівлі тільки у разі, коли операції з розрахунків у готівковій формі здійснюються в місці отримання товарів - склад. У разі якщо місце отримання товару і місце здійснення розрахунків у готівковій формі не збігаються, а розрахунки проводяться у касі підприємства з оформленнях прибуткових та видаткових касових ордерів з видачею відповідних квитанцій, такого обов'язку не виникає.

Матеріалами справи та поясненнями позивача підтверджується, що товар передавався з вагону з передоплатою або післяоплатою, які відбувалися в касі з оформленням касових ордерів.

Таким чином, податковим органом безпідставно застосовано до Позивача штрафну санкцію, а отже рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000138/1751 від 05 жовтня 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000139/1751 від 05.10.2010 року слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 ст. З Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Пунктом 3 цієї статті встановлено виключний перелік пунктів продажу товарів.

Вагон не входить до переліку об'єктів, які у розумінні статті 3 зазначеного Закону є пунктами продажу товарів і, таким чином, діяльність, що здійснюється у вагоні, не підлягає патентуванню.

Крім того, з вагону здійснювалось лише постачання товару, а не його продаж.

Отже, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000139/1751 від 05.10.2010 року винесене неправомірно.

Щодо податкового повідомлення-рішення за № 000136/1751 від 05.10.2010 року, яким Позивачу збільшено суму податку з доходів фізичних осіб на 4960,05 грн, слід зазначити наступне.

ПП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року здійснював на спрощеній системі оподаткування та загальній системі оподаткування. Зокрема, ним подано заяву за № 163/2008 про перехід з 01.01.2008 року на спрощену систему оподаткування та звітності, відповідно видано свідоцтво № 860043 про сплату єдиного податку на 2008 рік.

Проте, ПП ОСОБА_1 перевищено граничну суму валових доходів у готівковій формі за 2008 рік на 21 868 грн. та не включено ці кошти в річну декларацію про отримані доходи. Також позивач облік витрат за цей період не проводив.

Тому, у відповідності до вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та Інструкції про прибутковий податок з громадян валові витрати приймаються в розмірі 25 % від суми валового доходу, тобто 5467 грн. (21868 х 25 %), а податок відповідно складає 2460,15 грн. (21868,00 грн. - 5467 х 15 %).

Крім того, перевіркою виявлено розбіжності щодо валових доходів, задекларованих позивачем за 2009 рік. В декларації за 2009 рік валові доходи зазначені в сумі 376 698,00 грн., при перевірці ж на підставі первинних документів виявлено розбіжності і встановлено фактичні валові доходи платника в сумі 393 364,00 грн., таким чином розбіжність становить 16 666,00 грн., а несплачений податок - 2499,90 грн. (16 666,00 грн. х 15%).

Таким чином, нарахування суми податкового зобов'язання в розмірі 4960,05 грн (2460,15 + 2499,90 = 4960,05) податковим повідомленням-рішенням № 000136/1751 від 05.10.2010 року є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення за № 000137/1751 від 05.10.2010 року, то таке визнано протиправним і скасоване судом першої інстанції, а рішення суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі не оскаржувалось.

За таких умов суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення № 000137/1751 від 05.10.2010 року, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000138/1751 та №000139/1751 від 05 жовтня 2010 року.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року у справі № 2а-0770/3201/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області № 000137/1751 від 05.10.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000138/1751 та №000139/1751 від 05 жовтня 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст постанови складено 20.05.2016