ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року

Справа № 925/1281/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Гоголь Т.Г. (доповідач)

суддів

Добролюбової Т.В., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за первісним позовом: позивача: Махаринець В.І. - дов. від 03.06.15, відповідача: ОСОБА_5- паспорт, ОСОБА_6 - дов. від 17.08.11,

касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 21.01.16

у справі

№925/1281/15 Господарського суду Черкаської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж

до

Приватного підприємця ОСОБА_5

про

розірвання договору

за зустрічним позовом

Приватного підприємця ОСОБА_5

до про

Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж безпідставність вимог розірвання договору та про визнання недійсними рішень комісії

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору про постачання електричної енергії №2255 від 20.09.04, укладеного між сторонами у справі. Позивач посилався на порушення відповідачем умов договору та правил користування електричною енергією, що оформлено відповідними актами про порушення, актами контрольного огляду, протоколами засідань комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ. Він також посилався на те, що термін дії документів на розміщення торгівельних кіосків (об'єктів енергопостачання) закінчився. Викладене, на думку позивача, є підставою для розірвання в судовому порядку договору від 20.09.04 з огляду на приписи статті 651 Цивільного кодексу України. Позивач посилався на приписи статей 15, 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 275 Господарського кодексу України.

Приватний підприємець ОСОБА_5 звернулася до господарського суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою (з урахуванням змін), в якій просила визнати недійсними та скасувати рішення комісії ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж, оформлені протоколами від 13.05.15, №13, №14, №15, №16, від 20.05.15 №30, №31, від 17.06.15 №43, №44; визнати її право на отримання електричної енергії відповідно до договору про постачання електричної енергії №2255 від 20.09.04; та відшкодувати 20000 грн. моральної шкоди. Підприємець вказувала на те, що не порушувала правил користування електричною енергією; що перевірка, за результатами якої винесено оскаржувані рішення, проводилась з порушеннями, без її участі чи її уповноваженого представника, акти про порушення ПКЕЕ вона не підписувала; що заміна і розпломбування лічильників проводилися також без її участі та без складання відповідних актів. Підприємець зазначала, що відсутня заборгованість за електроенергію за спірним договором; що внаслідок неправомірних дій енергопостачальної організації їй завдано моральної шкоди у розмірі 20000 грн. Зустрічний позов обґрунтований приписами статей 19, 41, 55 Конституції України, статей 20, 29, 224, 275 Господарського кодексу України, статей 15, 16, 23, 321, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.10.15 (суддя Спаських Н.М.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсними (незаконними) та скасовано рішення комісії ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж, які оформлені протоколами від 13.05.15 №13, №14, №15, №16, від 20.05.15 №30, №31, від 17.06.15 №43, №44. Визнано право Приватного підприємця ОСОБА_5 на отримання електричної енергії відповідно до договору №2255 від 20.09.04. Суд визнав недоведеним факт істотного порушення споживачем-відповідачем за первісним позовом умов договору на постачання електричної енергії №2255 від 20.09.04, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання такого договору в порядку приписів статті 651 Цивільного кодексу України. Місцевий господарський суд також не установив порушень Приватним підприємцем ОСОБА_5 правил користування електричною енергією та зазначив про те, що акти про порушення складені без участі споживача і його представника. Суд дійшов висновку про те, що відповідачем за зустрічним позовом не визнається право позивача за зустрічним позовом на отримання ним електроенергії за договором від 20.09.04. В решті вимог за зустрічним позовом суд відмовив через їх необґрунтованість і недоведеність.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.16 (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав. Водночас суд стягнув з ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж" на користь ПП ОСОБА_5 5071 грн. адвокатських витрат.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж, яке просить скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення про задоволення вимог первісного позову та відмовити у зустрічному позові. Товариство вважає, що судами були порушені приписи статей 525, 526, 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 275 Господарського кодексу України, Правила користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕЕ від 31.07.96 №28. Скаржник вказує на те, що він в порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України не був ознайомлений з матеріалами справи; що суд апеляційної інстанції необґрунтовано стягнув з нього на користь відповідача за зустрічним позовом адвокатські витрати, які, на його думку, є недоведеними; що суд не відклав розгляд справи за його клопотанням. Він наголошує на порушенні споживачем правил користування електричною енергією; що споживачем не виконувалися вимоги енергопостачальної компанії щодо приведення розрахункових засобів обліку електричної енергії у належний технічний стан. На його думку, судами невірно оцінені зібрані у справі докази та установлені обставини справи.

Приватний підприємець ОСОБА_5 26.02.16 направляла до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу (отриманий судом касаційної скарги 01.03.16), в якому вона просила залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення. Водночас від підприємця надійшло клопотання про відшкодування судових витрат у сумі 5000 грн. за надання правової допомоги з представництва у суді касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.09.04 між Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж - електропостачальною організацією та Приватним підприємцем ОСОБА_5 - споживачем був укладений договір про постачання електричної енергії №2255. За умовами цього договору постачальник електричної енергії прийняв на себе зобов'язання постачати електричну енергію споживачеві, а останній оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору. Сторони дійшли згоди, що у всіх питаннях, не застережених умовами цього договору, вони керуються чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ). Згідно з розділом 2 договору електропостачальна організація зобов'язалася постачати споживачеві електроенергію як різновид товару, у передбачених договором обсягах, за категоріями струмоприймачів (електрообладнання), із дотриманням граничних показників якості електроенергії; повідомляти відповідача про всі зміни тарифів на електроенергію письмово або через засоби масової інформації за 5 днів до введення їх у дію. Споживач, в свою чергу, зобов'язався виконувати умови договору, дотримуватися режиму споживання електроенергії, оплачувати вартість активної та реактивної електроенергії, забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників позивача за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії. До вказаного договору сторонами було підписано 9 додатків, котрими, окрім іншого, визначено перелік об'єктів електропостачання, порядок розрахунків за електроенергію, графік зняття показників лічильників, акти розмежування балансової належності мереж за кожним торговим кіоском відповідача за первісним позовом. Згідно з додатком №4 до договору споживач повинен забезпечити і несе відповідальність за збереження розрахункових приладів обліку та пломб на них. Зняття та перестановка розрахункових електролічильників, вимірювальних трансформаторів, зміна схеми електропостачання, а також підключення розрахункових приладів, проводиться лише з дозволу електропостачальної організації; у випадку цих змін без відома такої здійснюється перерахунок відповідно до Правил користування електричною енергією. При цьому, спірним договором не визначено підстав та процедури його розірвання. Господарські суди установили, що електропостачальною організацією за місцем здійснення торгівельної діяльності відповідача за первісним позовом у кіосках за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, упродовж квітня-червня 2015 року проводилася перевірка дотримання правил споживання електроенергії та за результатами такої перевірки складено 8 актів перевірки. У вказаних актах зазначено про порушення споживачем правил ПКЕЕ. Господарські суди попередніх інстанцій установили, з підтвердженням матеріалами справи, що перевірка проводилася без дотримання вимог законодавства, без участі споживача та його уповноваженого представника; що вказані акти ні споживачем, ні його уповноваженим представником не підписані. На засіданні комісії Черкаського міського РЕМ ПАТ "Черкасиобленерго" у травні-червні 2015 року були розглянуті ці акти та прийняті рішення про нарахування розміру недоврахованої електроенергії по об'єктах Приватного підприємця ОСОБА_5 на загальну суму 53662,80 грн., що оформлено протоколами №13, №14, №15, №16 від 13.05.15, №30, №31 від 20.05.15, №43, №44 від 17.06.15. Вказані протоколи споживачем чи його уповноваженим представником підписані не були. Крім того, протоколи №13, №14, №15, №16 від 13.05.15, №30, №31 від 20.05.15 складені без участі споживача та його представника. В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що пломби, індикатори впливу постійного магнітного поля не передавалися і не приймалися споживачем на зберігання (відповідні акти ним не підписувалися); що вина споживача у зриванні чи переклеюванні індикаторів впливу постійного магнітного поля відсутня; що акти експертизи лічильників №143 від 15.06.15, №178 від 31.08.15 не доводять вину відповідача за первісним позовом у пошкодженні кріплень лічильного механізму засобів обліку; що відповідач за первісним позовом не приєднував нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж. Отже, судами не було установлено фактів порушень відповідачем за первісним позовом правил користування електричною енергією, зазначених у спірних актах. Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є вимога Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж заявлена до Приватного підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору про постачання електричної енергії №2255 від 20.09.04, укладеного між сторонами у справі. Предметом зустрічного позову є вимоги Приватного підприємця ОСОБА_5 до ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж про визнання недійсними та скасування рішень комісії відповідача за зустрічним позовом, оформлених протоколами №13, №14, №15, №16 від 13.05.15, №30, №31 від 20.05.15 та №43, №44 від 17.06.15; визнання права на отримання електричної енергії відповідно до договору про постачання електричної енергії №2255 від 20.09.04; та відшкодування 20000 грн. моральної шкоди. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову та необґрунтованість вимог первісного позову. Відповідно до приписів статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно з приписами статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Як вже зазначалося позивач за первісним позовом просив розірвати укладений між сторонами договір на постачання електроенергії №2255 від 20.09.04 на підставі приписів статті 651 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Як вже зазначалося у спірному договорі сторони не визначали підстави та порядок його розірвання. У розумінні приписів наведеної норми істотне порушення умов договору - це таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення вирішується з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Відповідно до приписів пункту 1.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕЕ від 31.07.96 №28, укладення, внесення змін, подовження чи розірвання будь-якого із договорів здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. В процесі розгляду спору господарські суди не установили істотного порушення споживачем (відповідачем за первісним позовом) умов спірного договору у розумінні приписів статті 651 Цивільного кодексу України (що визначена підставою позову). Водночас суди установили, що відповідачем за первісним позовом вчасно вноситься плата за спожиту електроенергію та її вартість оплачується наперед; що у відповідача відсутня заборгованість за електропостачання за спірним договором. Не було установлено господарськими судами попередніх інстанцій і інших підстав для розірвання в судовому порядку спірного договору. З огляду на те, що судами не установлено фактів порушення відповідачем договірних зобов'язань, суди вірно відмовили позивачеві за первісним позовом у задоволенні його вимог про розірвання договору. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення вимог зустрічного позову. У відповідності до приписів статей 235, 237 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку. Відповідно до пункту 6.41 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕЕ від 31.07.96 №28, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці. На підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків (пункт 6.42 Правил). Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, господарські суди установили, що перевірка об'єктів споживача проводилася з порушенням вимог вказаних Правил, без участі споживача та його уповноважених представників; що акти про порушення не підписані споживачем чи його уповноваженим представником; що вказані акти та оспорювані рішення, котрі оформлені за результатами їх розгляду, не відповідають вимогам ПКЕЕ. Тобто надані докази, в силу приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України, не підтверджують вчинення споживачем зазначених правопорушень. Суди в процесі розгляду спору не установили фактів порушення відповідачем за первісним позовом правил користування електричною енергією, та, відповідно, підстав для застосування до нього відповідальності за таке. Враховуючи установлене, висновок господарських судів про наявність підстав для часткового задоволення вимог зустрічного позову визнається правомірним. Відповідно до вимог статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не відклав розгляд справи за його клопотанням визнаються неспроможними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, таке клопотання скаржника у справі відсутнє; додана до касаційної скарги копія клопотання не містить відміток суду апеляційної інстанції про отримання судом такого клопотання. Водночас не може бути підставою для скасування постанови у справі і довід скаржника про неознайомлення його з матеріалами справи, позаяк реалізація такого процесуального права за приписами господарського процесуального законодавства здійснюється за заявою (клопотанням) сторони, чого останнім дотримано не було (відповідна заява у матеріалах справи відсутня). Крім того визнається неспроможним довід касаційної скарги про недоведеність розміру адвокатських витрат, оскільки судом перевірено відповідність заявленої до стягнення суми з наданим обсягом адвокатських послуг та враховано їх співрозмірність з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Інші доводи касаційної скарги теж не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, позаяк спростовуються обставинами установленими господарськими судами; їм надавалася оцінка судами; та вони ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Клопотання ПП ОСОБА_5 про відшкодування судових витрат у сумі 5000 грн., котрі (як вона зауважує) були сплачені адвокату за надання правової допомоги з представництва у суді касаційної інстанції, не підлягає задоволенню, оскільки наданими доказами не підтверджено факт перерахування вказаних коштів адвокатові та отримання їх останнім.

В частині відмови у стягненні з відповідача за зустрічним позовом 20000 грн. моральної шкоди судові акти скаржником не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.16 у справі №925/1281/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Гоголь

Судді Т. Добролюбова

А.Полянський