Справа № 160/166/16-а

Провадження № 2-а/160/9/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року. Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Корнелюка В. С.,

з участю: секретаря - Гупалик А.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Ковальчука Б.В., ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах

справу за позовом ОСОБА_1 до Локачинської районної ради Волинської області про визнання розпорядження протиправним, поновлення на роботі та стягення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

21.04.2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Локачинської районної ради Волинської області про визнання розпорядження протиправним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 14.04.2016р. розпорядженням голови Локачинської районної ради її було звільнено з посади головного бухгалтера виконавчого апарату Локачинської районної ради за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (ч. 1 ст.41 КЗпП). На думку відповідача, дане грубе порушення полягало в невиконанні нею розпорядження голови районної ради від 03.03.2016 року №1-в «Про відпустку ОСОБА_3» та розпорядження №22-ос «Про збереження середньої заробітної плати за ОСОБА_5» від 15.12.2015 року.

Порушення розпорядження №1-в від 03.03.2016 року, полягало в тому, що нею було на 24 дні затримано виплату повної матеріальної допомоги на оздоровлення для громадянки ОСОБА_3 Початок відпустки 09.03.2016 року. Термін відпустки становив 3 дні. Сам факт затримки нею проведення відповідної виплати позивач не заперечує. Однак, дана затримка не спричинила і не могла спричинити жодної шкоди як для самої громадянки ОСОБА_3, так і для Локачинської районної ради в цілому.

Громадянка ОСОБА_3, у виконавчому комітеті Локачинської районної ради, перебуває на посаді головного спеціаліста загального відділу з питань юридичного забезпечення діяльності ради.

Відповідно до ч.1 ст. 2, ч. 9 ст.21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. За правилами ст. 12 ЗУ «Про відпустки», щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 днів.

Таким чином, ОСОБА_3 взагалі не мала права на отримання допомоги на оздоровлення, а відтак і затримка з виплатою їй такої допомоги не може вважатись грубим порушенням її посадових обов'язків та не могло спричинити будь-яких тяжких наслідків для її роботодавця.

Відсутність шкоди пов'язаної з невчасним виконанням нею розпорядження №22-ос від 15.12.2015 року в якому йдеться про виплату середньої заробітної плати колишньому голові Локачинської районної ради пов'язана з наступним:

Як зазначено у ч.2 ст.7 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч.8 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування», сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

05.12.2015 року, головою Локачинської районної ради, одноосібно, було винесено розпорядження №22-ос, відповідно до якого, колишньому голові цієї ради, а саме гр. ОСОБА_5 здійснюються виплати, передбачені ст. 33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад».

Відповідно до пункту другого частини другої даної статті, депутату, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а у разі її відсутності інша рівноцінна робота (посада). У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом, сільським, селищним, міським головою зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Поза увагою голови ради та керівника апарату цієї ж ради залишилась частина перша статті 33 цього ж Закону у відповідності до якої така допомога надається лише за умови неможливості повернутись на попередню роботу (посаду), яку депутат займав до отримання виборної посади. Звичайно, відсутність такої можливості повинна бути документально підтверджена. Однак, Ковальчуком Б.В. при винесенні розпорядження така норма закону була проігнорована.

Частиною 5 ст.21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», передбачено, що джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

У ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Розпорядження №22-ос було ухвало без дотримання зазначених норм, оскільки жодних рішень, щодо внесення змін до бюджету району Локачинська районна рада ніколи не приймала. Як вбачається з відомостей, викладених на офіційному сайті ради, відсутніми є і відомості про такі витрати у розписі бюджету на 2016 рік.

Відсутність розпису коштів на виплати згідно з розпорядженням №22-ос фізично позбавляло позивача можливості такі виплати проводити.

Зважаючи на вищевикладені обставини, які явно свідчать про незаконність розпоряджень №22-ос та №1-в, вважає, що відсутніми є і підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності за їх невиконання.

Крім того, позивач вказує на те, що за 12 років служби у Локачинській районній раді, до вказаних подій, вона жодного разу не була притягнута до дисциплінарної відповідальності. Виключно позитивно характеризувалась. Дана обставина підтверджується копією службової характеристики від 10 жовтня 2013 року. Також, її було нагороджено Почесною грамотою районної ради до Дня місцевого самоврядування, про що свідчить запис у трудовій книжці.

Просить визнати протиправним розпорядження №10-ос голови Локачинської районної ради від 14.04.2016 року про звільнення її з посади головного бухгалтера виконавчого апарату Локачинської районної ради.

Поновити її на посаді головного бухгалтера виконавчого апарату Локачинської районної ради.

Стягнути з Локачинської районної ради на її користь середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги із підстав, зазначених у позовній заяві. Просять задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали. Під час підготовчого судового засідання ними було подано письмове заперечення на позов, відповідно до якого вони у судовому засіданні мотивували свою позицію по даному спору та аргументовано доводили законність та правильність розпорядження №10-ос голови Локачинської районної ради від 14.04.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера виконавчого апарату Локачинської районної ради.

Вважають, що позивач не наводить у своїй позовній заяві доказів протиправності даного розпорядження та належно не обґрунтовує таку вимогу. Натомість, її позовна заява містить значний обсяг відомостей, які не відповідають дійсності або не стосуються предмету спору.

Просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до п.1 ст.5-1 КЗпП, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

На підставі п.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

14.04.2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера відповідно до частини 1 статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке полягало в невиконанні розпоряджень голови районної ради від 03.03.2016 року №1-в "Про відпустку ОСОБА_3", та від 15.12.2015 року №22-ос "Про збереження середньої заробітної плати за ОСОБА_5" (а.с. 21 (40).

Згідно з розпорядженням від 03.03.2016 року №1-в "Про відпустку ОСОБА_3" ОСОБА_1, як головний бухгалтер районної ради повинна була виплатити головному спеціалісту загального відділу з питань юридичного забезпечення діяльності ради ОСОБА_3 відпускні за 3 дні відпустки та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2016 рік (а.с. 57, 58).

Дані виплати ОСОБА_1 повинна була нарахувати до початку відпустки, але це не було зроблено. Відпускні і матеріальну допомогу на оздоровлення за 2016 рік ОСОБА_3 було нараховано лише в квітні 2016 року, при авансі за квітень. А відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про відпустки" заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відпустки" щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Розпорядженням від 03.03.2016 року №1-в ОСОБА_3 було надано частину невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю три календарних дні за період роботи 11 липня 2014 року по 10 липня 2015 року.

Згідно з Постановою КМУ від 9.03.2006 року №2268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" керівникам надано право, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб - начальницького складу).

Міністерством соціальної політики України в листі від 11.09.2013 року №10212/0/14-13/13 щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення посадовим особам місцевого самоврядування роз'яснено, що під час формування фонду оплати праці на рік для кожного працівника передбачається одна допомога на оздоровлення і у випадку поділу щорічної відпустки на частини матеріальна допомога на оздоровлення може виплачуватися працівникові при наданні однієї (будь-якої) частини щорічної відпустки. Така ж позиція викладена і у листі Міністерства соціальної політики України від 21.07.2015 року №409/13/116-15 "Про надання роз'яснення"(а.с. 47, 48).

Крім того, як вбачається із матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 візувала розпорядження від 03.03.2016 року №1-в "Про відпустку ОСОБА_3" перед підписанням його головою районної ради і ніяких заперечень щодо законності виплат в неї не було. Також, ніяких зауважень щодо законності даного розпорядження не було вказано ОСОБА_1 під час надання письмового пояснення на заяву ОСОБА_3 У пояснюючій записці ОСОБА_1 вказала причиною невиплати відпускних і матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_3 відсутність кошторисних призначень (а.с. 57, 58, 64).

Ця інформація спростовується кошторисом та планом асигнувань загального фонду бюджету на 2016 рік Локачинської районної ради (а.с. 49-55).

Згодом позивач в своїх поясненнях на службову записку керуючого справами виконавчого апарату районної ради ОСОБА_6 аргументувала невиплату відпускних і матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_3 вже іншим, а саме тим, що вона суперечить листу Національного агентства з питань державної служби, не вказавши якому саме (а.с. 42).

Твердження позивача, що затримка виплат не спричинила і не могла спричинити жодної шкоди як для ОСОБА_3, так і для Локачинської районної ради не відповідає дійсності, оскільки їй було відомо, що в квітні 2016 року ОСОБА_3 має йти у відпустку в зв'язку з вагітністю і пологами (а.с. 56).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про відпустки" на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів - 70 календарних днів; після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Дії ОСОБА_1 призвели до того, що відпускні і матеріальна допомога на оздоровлення не були виплачені вчасно і не були враховані при обчисленні середньої заробітної плати при наданні оплачуваної відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами ОСОБА_3 оскільки страховий випадок настав у квітні, то останнім місяцем періоду, за який обчислюється середня заробітна плата є березень. Тобто, внаслідок грубого порушення трудових обов'язків ОСОБА_1, ОСОБА_3 була спричинена значна шкода, оскільки вона недоотримала коштів на суму 1209,60 грн. Це підтверджується довідкою Локачинської районної ради від 04.05.2016 року №3.18/164. (а.с. 65).

Відповідно до розпорядження голови районної ради від 15.12.2015 року №22-ос "Про збереження середньої заробітної плати за ОСОБА_5", ОСОБА_1, як головний бухгалтер районної ради повинна була виплатити ОСОБА_5 середню заробітну плату (а.с. 66, 67).

Дане розпорядження позивачем також не було виконане. Причиною невиплати середньої заробітної плати ОСОБА_5 вона вказала відсутність кошторисних призначень на даний період (а.с. 79).

Кошторисом та планом асигнувань загального фонду бюджету на 2016 рік Локачинської районної ради ця інформація спростовується (а.с. 81-102).

І уже в своїх наступних поясненнях на службову записку керуючого справами виконавчого апарату районної ради ОСОБА_6 позивач аргументувала невиплату середньої заробітної плати іншим, а саме тим, що в термін нарахування заробітної плати 30-31 березня вона погано себе почувала (а.с. 42).

Однак, відповідно до п. 3.7 Колективного договору між керівництвом і профспілковою організацією Локачинської районної ради за 2016-2017 роки встановлено строк виплати заробітної плати - 28 число. Також, листом від 21.01.2016 року №5.14/18 Локачинська районна рада повідомляла управління Державної казначейської служби про встановлені строки виплати заробітної плати на 2016 рік, а саме: 1 половина місяця - 14-го числа; 2 половина місяця - 28-го числа. Ніяких доказів, що свідчили б про неможливість виконати свої посадові обов'язки і здійснити нарахування середньої заробітної плати у даний період ОСОБА_5 ОСОБА_1 не представила (а.с. 74-77).

Твердження позивача, що розпорядження голови районної ради від 15.12.2015 року №22-ос "Про збереження середньої заробітної плати за ОСОБА_5" прийняте з порушеннями закону, також не відповідає дійсності.

Згідно з частиною 2 статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов'язки на постійній основі.

Розпорядження голови районної ради від 15.12.2015 року №22-ос було прийнято керуючись частиною 2 статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" на підставі особистої заяви ОСОБА_5 від 14.12.2015 року та довідки Локачинської районної державної адміністрації від 14.12.2015 року №1232/16/2-15 про відсутність можливості працевлаштування за посадою першого заступника голови райдержадміністрації або рівноцінною їй відповідно до чинного законодавства.

Знову ж таки судом встановлено, що позивач візувала розпорядження від 15.12.2015 року №22-ос "Про збереження середньої заробітної плати за ОСОБА_5" перед підписанням його головою районної ради і ніяких заперечень щодо законності виплат в неї не було, а також здійснювала виплату середньої заробітної плати ОСОБА_5 з грудня 2015 року по лютий 2016 року включно (а.с. 66, 67).

Щодо твердження, що розпорядження від 15.12.2015 року №22-ос "Про збереження середньої заробітної плати за ОСОБА_5" прийнято з порушеннями оскільки не було внесено зміни до рішення районної ради "Про районний бюджет", то такі зміни були б потрібні у випадку, коли не вистачало б коштів на проведення виплат, а позаяк кошти в загальному фонді оплати праці районної ради були, то вносити зміни не було потреби, адже середня заробітна плата виплачується за рахунок загального фонду заробітної плати. Відповідно до рішення районної ради "Про районний бюджет на 2016 рік" зі змінами на виплату заробітної плати в районній раді виділено 534,0 тис. грн., цього цілком достатньо на виплати працівникам і виплату середньої заробітної плати ОСОБА_5 відповідно до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", що добре відомо ОСОБА_1, яка була головним бухгалтером районної ради і безпосередньо брала участь у розробці кошторису та плану асигнувань загального фонду бюджету Локачинської районної ради на 2016 рік.

Невиконання позивачем розпорядження від 15.12.2015 року №22-ос спричинило шкоду, оскільки відповідно до довідки Пенсійного фонду України (форма ОК-5), виданої ОСОБА_5 в Пенсійному фонді відсутні дані про суму заробітку для нарахування пенсії і страховий стаж за березень 2016 року. Це сталося тому, що позивач не виплатила вчасно заробітну плату і не подала відомості до Пенсійного фонду (а.с. 80).

Відповідно до статті 106 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.

Статтею 41 КЗпПУ, встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Невиконання ОСОБА_1 розпоряджень голови районної ради є грубим порушенням її посадових обов'язків, визначених посадовою інструкцією головного бухгалтера районної ради. В посадовій інструкції головного бухгалтера районної ради вказано, що головний бухгалтер планує і розробляє поточні плани асигнувань на утримання апарату районної ради та організовує їх фінансування. Здійснює банківські операції та операції, пов'язані з рухом коштів та товарно-матеріальних цінностей. Здійснює нарахування та перерахування платежів, внесків, заробітної плати та інших виплат. Відповідно до цієї ж інструкції головний бухгалтер районної ради несе відповідальність зокрема, за несвоєчасне або неякісне виконання посадових завдань та обов'язків (а.с. 103-105).

Згідно із ч. 1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог чинного законодавства України та наявних у справі доказів, суд вважає, що Локачинською районною радою Волинської області доведено правомірність дій голови ради щодо прийняття розпорядження від 14.04.2016 року № 10-ОС "Про звільнення ОСОБА_1". Вказане рішення є законним та прийнято в межах повноважень голови районної ради відповідно до чинного законодавства з врахуванням всіх обставин справи, а тому вимога позивача про визнання його протиправним задоволенню не підлягає, а відтак задоволенню не підлягають також вимоги про поновлення позивача на посаді головного бухгалтера виконавчого апарату Локачинської районної ради та стягнення з Локачинської районної ради на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст. ст. 7-9, 69-71, 158-163, КАС України, ст. 43 Конституції України, ст. 41 КЗпП України , ст.ст. 12, 17, 21 Закону України "Про відпустки", Постановою КМУ від 9.03.2006 року №2268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", ст. 106 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Локачинської районної ради Волинської області про визнати протиправним розпорядження №10-ос голови Локачинської районної ради від 14.04.2016 року про звільнення її з посади головного бухгалтера виконавчого апарату Локачинської районної ради, поновлення її на посаді головного бухгалтера виконавчого апарату Локачинської районної ради та стягнення з Локачинської районної ради на її користь середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Локачинський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Локачинського районного суду В. С. Корнелюк