ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 квітня 2016 року 13:30 справа №826/367/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Заступника Генерального прокурора України

до

1. Кабінету Міністрів України 2. Фонду державного майна України

треті особи

1. Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" 2. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

про

визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора України (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач 1) та Фонду державного майна України (далі по тексту - відповідач 2), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" (далі по тексту - третя особа 1, ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів"), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача 2 щодо виключення ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" з переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; 2) визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 року №271 "Про проведення прозової та конкурентної приватизації у 2015-2016 роках" у частині включення до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/367/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі по тексту - третя особа 2).

В судовому засіданні 13 квітня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів та третьої особи 2 проти задоволення позовних вимог заперечили; представник третьої особи 1 до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 року №271 "Про проведення прозової та конкурентної приватизації у 2015-2016 роках" (далі по тексту - Постанова) затверджено перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 - 2016 роках, згідно з додатком 1.

У вказаний перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 - 2016 роках, включено ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" (код ЄДРПОУ 14309824) у розмірі 94,443% акцій.

Позивач зазначає, що Фонд державного майна України всупереч нормам постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року №999 "Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" вчинив протиправні дії щодо виключення ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" з переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; у свою чергу такі протиправні дії відповідача 2 призвели до прийняття Кабінетом Міністрів України незаконної Постанови в частині приватизації ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів".

Відповідач 1 у письмовому запереченні проти позову зазначив, що Постанова прийнята на підставі та у межах визначених законом повноважень.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив, виходячи з того, ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" втратило ознаки стратегічного значення для держави та не відповідає критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року №999 "Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави".

Третя особа 1 у письмовому поясненні зазначила про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Третя особа 2 письмових пояснень з приводу адміністративного позову до суду не надала.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, керується наступними мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи оскаржувану Постанову Кабінету Міністрів України та дії Фонду державного майна України на предмет їх законності та відповідності вимогам, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до відповідно до частини першої статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Пунктом 5 статті 116 Конституції України зокрема передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Частина перша статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачає, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів: здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання; забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації.

Таким чином, Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями у сфері управління об'єктами державної власності шляхом прийняття відповідних рішень.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначає Закон України "Про управління об'єктами державної власності".

За визначенням статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частина перша статті 3 Закон України "Про управління об'єктами державної власності" визначає, що об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема приймає за поданням Фонду державного майна України рішення про достроковий продаж пакетів акцій (часток), закріплених у державній власності, або їх частини; погоджує умови приватизації та реструктуризації об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; затверджує перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Положення частини першої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачають, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать, зокрема підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (далі - єдиний майновий комплекс підприємства); акції (частки, паї), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності.

Згідно з частиною шостою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" Кабінет Міністрів України затверджує перелік об'єктів державної власності, рішення про приватизацію яких приймаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. До цього переліку включаються:

підприємства, частка державного замовлення у продукції яких за останні три роки становить у середньому не менш як 70 відсотків обсягу виробництва;

підприємства, що є конкурентоспроможними на світовому ринку високотехнологічної продукції (більше 50 відсотків обсягу виробництва цієї продукції за останні три роки становить продукція, що експортується);

підприємства, що є виробниками продукції згідно з міждержавними угодами;

науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, що виконують розробки для державних потреб (державне замовлення за останні три роки становить не менш як 50 відсотків розробок);

державні радіо- і телекомпанії;

спеціалізовані видавництва, що випускають дитячу літературу, підручники та навчальні посібники, наукову літературу;

майнові комплекси підприємств авіаційної промисловості;

майнові комплекси підприємств з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництва, їх підрозділи;

майнові комплекси підприємств геодезії, картографії та кадастру;

науково-дослідні та проектні інститути землеустрою;

майнові комплекси підприємств стандартизації, метрології і сертифікації, інші підприємства, що здійснюють сертифікацію продукції та перевірку її безпечності та відповідності встановленим вимогам;

майнові комплекси хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують зберігання продукції державного резерву та державного інтервенційного фонду;

майнові комплекси підприємств соляної промисловості;

майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт.

Уповноважені органи управління систематично переглядають перелік об'єктів державної власності, визначених у цій частині, та щороку подають у разі потреби до центрального органу виконавчої влади з питань економіки пропозиції з обґрунтуванням щодо кожного об'єкта для прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про внесення змін до переліку.

Пунктом 10 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" Кабінету Міністрів України доручено затвердити у двотижневий термін Перелік об'єктів права державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році, який забезпечить надходження до Державного бюджету України коштів від приватизації державного майна в розмірі, встановленому цим Законом.

Наведені законодавчі норми вказують, що приймаючи оскаржувану Постанову, Кабінет Міністрів України діяв на підставі, у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Законом.

Суд не приймає до уваги посилання на те, що ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" в такому переліку відсутнє, тобто, на момент прийняття Постанови втратило статус об'єкта, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

У свою чергу правомірність формування переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави в частині не включення ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" та законність постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" у межах даного спору позивачем не оскаржуються та не є предметом доказування.

Необґрунтованими є також доводи позивача про неможливість приватизації ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", виходячи із норм пункту 4 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Так, по-перше стаття 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не містить пункту 4.

По-друге, згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" перелік державних підприємств, що не підлягають приватизації, та акціонерних товариств, державні пакети акцій яких не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Не підлягають приватизації державні підприємства та корпоративні права держави в акціонерних товариствах, які, зокрема забезпечують національну безпеку України або приватизація яких створює істотні ризики для безпеки держави, у тому числі підприємства з виготовлення та ремонту всіх видів зброї, що перебуває на озброєнні Збройних Сил України, інших утворених відповідно до закону військових формувань, Служби безпеки України.

Отже, перелік державних підприємств, що не підлягають приватизації, та акціонерних товариств, державні пакети акцій яких не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" не включено до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Доказів, які б підтверджували зворотне, позивачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 року №271 "Про проведення прозової та конкурентної приватизації у 2015-2016 роках" в частині включення до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 - 2016 роках ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" відповідає вимогам вказаних вище Законів України, та про безпідставність вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Фонду державного майна України стосовно виключення ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" з переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, суд зазначає про наступне.

Як встановлено вище, відповідно до норм статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Кабінет Міністрів України затверджує перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року №999 "Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" установлено, що до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, належать суб'єкти господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства), які відповідають одному або кільком таким критеріям:

підприємства паливно-енергетичного комплексу, які забезпечують цілісність об'єднаної енергетичної системи України, зокрема диспетчерське (оперативно-технологічне) управління зазначеною системою, експлуатують магістральні та міждержавні електричні мережі; атомні електростанції; гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам; гідроакумулюючі електростанції та гідроелектростанції (крім малих гідроелектростанцій); державне підприємство "Енергоринок"; підприємства, що провадять діяльність з транспортування магістральними газо- та нафтопроводами і зберігання у підземних нафто- та газосховищах;

підприємства, що здійснюють транспортування хімічних продуктів магістральними трубопроводами та обслуговування таких трубопроводів;

підприємства, що здійснюють геологічне вивчення і розробку нафтогазоносних надр з метою пошуку та розвідки родовищ нафти і газу, видобутку нафти і газу або їх зберігання, повернення (захоронення) супутніх і стічних вод, інших відходів, що видобуваються в процесі розвідки і розробки родовищ нафти і газу;

підприємства, що здійснюють видобування та переробку корисних копалин загальнодержавного значення;

підприємства, що провадять топографо-геодезичну і картографічну діяльність;

підприємства, що провадять гідрометеорологічну діяльність;

підприємства, що провадять діяльність у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку, державні радіо- і телекомпанії;

підприємства залізничного транспорту загального користування, а також підприємства автомобільного, морського та річкового транспорту;

підприємства авіаційної та ракетно-космічної промисловості;

підприємства, віднесені до категорій цивільної оборони;

підприємства, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв;

хлібоприймальні та хлібозаготівельні підприємства, що забезпечують розміщення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі мобілізаційних запасів, та зберігання продукції державного інтервенційного фонду;

підприємства, які становлять науковий і науково-технічний потенціал держави та є виконавцями загальнодержавних цільових науково-технічних програм і державних замовлень;

підприємства - суб'єкти природних монополій, які провадять діяльність на загальнодержавному ринку товарів;

підприємства, частка продукції яких на загальнодержавному ринку товарів, що має важливе соціально-економічне значення, перевищує 35 відсотків, або ті, які разом з одним або двома іншими підприємствами мають на такому ринку сукупну частку, що перевищує 50 відсотків, або не більше ніж з чотирма іншими підприємствами мають на такому ринку сукупну частку, що перевищує 70 відсотків;

підприємства, середньооблікова кількість штатних працівників яких перевищує 5 тис. осіб;

підприємства, які належать до категорії великих платників податків.

Підприємство вважається таким, що відповідає критеріям віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, визначеним в абзацах другому - дев'ятому цього пункту, якщо зазначені умови є основним видом його діяльності і частка його продукції на ринку відповідних товарів в Україні становить не менш як 20 відсотків.

Процедуру подання та розгляду пропозицій щодо включення (виключення) підприємств до (з) переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави установлює Порядок подання та розгляду пропозицій щодо формування переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затверджений наказом Міністерства економіки України від 03 грудня 2010 року №1546 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку пропозиції щодо включення (виключення) об'єктів до (з) переліку подаються уповноваженими органами управління за підписом керівника з відповідними обґрунтуваннями щодо кожного підприємства окремо.

Обґрунтування щодо включення (виключення) об'єктів до (з) переліку повинні містити інформацію уповноваженого органу управління про відповідність (невідповідність) діяльності підприємства критеріям віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року №999.

Інформація уповноваженого органу управління щодо відповідності (невідповідності) діяльності підприємства критеріям повинна містити визначення впливу підприємства на діяльність підприємств відповідної галузі економіки, на галузь у цілому та на підприємства інших галузей економіки.

Таким чином, виходячи з наведеного, Фонд державного майна України, як орган управління ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", лише наділений повноваженнями надавати пропозицій щодо включення (виключення) об'єктів до (з) переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та не має права самостійно приймати рішення про включення чи виключення окремих об'єктів до такого переліку.

З таких підстав вбачається, що Фонд державного майна України не вчиняв дій стосовно виключення ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" з переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Поряд із цим, наявні у справі докази підтверджують, що за пропозицією відповідача 2 від 18 листопада 2011 року №10-19-15704 Міністерству економічного розвитку і торгівлі України при розробці проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" запропоновано виключити з переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, ряд підприємств, у тому числі ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", через незадовільний фінансово-майновий стан.

У свою чергу розроблений третьою особою 2 проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", погоджений профільними Міністерствами та Фондом державного майна України, поданий на розгляд Кабінету Міністрів України.

За результатами розгляду проекту постанови Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04 березня 2015 року №83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", якою затверджено Перелік, що не містить відомостей про ПАТ "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів".

Враховуючи викладене, позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України нормативно та документально не підтверджуються.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Кабінетом Міністрів України доведена правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій та Постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та не доведено вчинення Фондом державного майна України протиправних дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Заступника Генерального прокурора України задоволенню не підлягає.

Підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою та суб'єктом владних повноважень складає 1 мінімальний розмір заробітної плати.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, у разі подання до адміністративного суду позову суб'єктом, який містить декілька вимог немайнового характеру належить сплатити судовий збір за кожну немайнову вимогу.

При цьому згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з січня на рівні 1 378,00 грн.; тому за кожну немайнову вимогу адміністративного позову юридичній особі необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2016 року про відкриття провадження відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги пред'явлення позивачем двох вимог немайнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь Державного бюджету України суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 756,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Заступнику Генерального прокурора України відмовити повністю.

2. Стягнути із Заступника Генерального прокурора України на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 2 756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірй

О.П. Огурцов