open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р. Справа № 924/25/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.02.2016 року у справі № 924/25/16 (суддя Субботіна Л.О.)

за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 10241,57 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

В судовому засіданні від 26.04.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.02.2016 року у справі № 924/25/16 у позові Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10 241,57 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати останнє та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Мотивуючи звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, позивач послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 ГПК України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі є власником квартири № 4 у житловому будинку № 11 по вул. Пушкіна в м. Хмельницькому.

10.09.2015 року техніком сервісного центру Цвірінькалом В.М. представником МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та провідним державним фінансовим інспектором відділу контролю у сфері матеріального виробництва та послуг Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області Шляховим О.О. проведено візуальне обстеження житлового АДРЕСА_1, що знаходиться в м. Хмельницькому, за результатами якого складено акт контрольного огляду житлового приміщення.

Під час відповідного обстеження представниками позивача було встановлено, що квартира знаходиться на 1-му поверсі житлового будинку, а в останній здійснюється підприємницька діяльність, а саме: ремонт, торгівля, консультація з питань комп'ютерної техніки та устаткування. В акті зазначено, що власник не заперечив проти того, що займається підприємницькою діяльністю у зазначеній квартирі. Акт контрольного огляду житлового приміщення. підписаний представником МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та представником ДФІ.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2015 року позивачем було направлено відповідачу супровідний лист № 2401/09 з двома примірниками договору про надання послуг з теплопостачання № 4665/1633 від 21.08.2015 року для підписання.

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив, що останній не погоджується на пропозицію підписати вказаний договір, оскільки такий договір містить невірні дані, а саме в частині пункту 2.1 в якому зазначено, що споживач є власником (орендарем) нежитлового приміщення. Відповідач зазначив, що він є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

08.10.2015 року позивачем повторно надіслано відповідачу два примірники договору про надання послуг з теплопостачання № 4665/1633 від 21.08.2015 року для підписання.

Проте, відповідач зазначені договори не підписав та просив додати до договору додаток з розрахунком теплового навантаження, а також вказати законодавчі положення, якими керувався позивач встановлюючи тариф для нежитлових приміщень для квартири відповідача.

16.10.2015 року Державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області складено акт № 22-05-08/45 ревізії використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року.

У відповідному акті зазначено, що в ході ревізії було виявлено, що фактично послуги з централізованого теплопостачання надаються споживачам, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 не у відповідності до затверджених тарифів в частині категорії споживача, чим не дотримано п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зазначений факт призвів до завищення обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання надані населенню відповідачем в сумі 20070,14 грн.

На підставі вищевикладеного позивач нарахував відповідачу заборгованість за послуги з теплопостачання за тарифами, встановленими для другої групи споживачів (інші споживачі (крім населення) за період з січня 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 10241,57 грн. та звернувся з позовом до суду першої інстанції про стягнення з відповідача такої заборгованості.

Рішенням від 17.02.2016 року господарський суд Хмельницької області відмовив МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, вбачає доводи апеляційної скарги такими, що не знайшли своє підтвердження під час розгляду (перегляду) справи, оскаржене рішення суду такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

В силу ст. 19 цього ж Закону теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 регулюють взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Згідно п. 3 відповідних правил споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до п. 4 зазначених правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 13 цього ж Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо)

В силу п. 1 ч. 1 ст. 20 вказаного закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами не було укладено у письмовій формі договір про надання послуг з централізованого опалення.

Як зазначено вище та не заперечується відповідачем, останній здійснює оплату послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем, за тарифом, затвердженим для населення.

Проте, звертаючись до суду першої інстанції з позовом, позивач вказав, що відповідач використовує належну останньому квартиру для здійснення промислової діяльності, тому останній, на думку позивача, повинен оплачувати вищевказані послуги за тарифом, затвердженим для другої групи споживачів - інші споживачі (крім населення).

У зв'язку із вказаним, позивачем нараховано відповідачу заборгованість за послуги з централізованого опалення за вказаним тарифом за період з січня 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 10241,57 грн., проте, будь-яких рахунків на оплату послуг на спірну суму останнім відповідачу не виставлялось та не направлялось.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, вірно встановив, що наявний в матеріалах справи акт контрольного огляду житлового приміщення від 10.09.2015 року не може вважатись належним доказом здійснення відповідачем підприємницької діяльності, оскільки останній містить лише суб'єктивний висновок представників позивача та Державної фінансової інспекції, який не підтверджений жодними документальними доказами.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про те, що не є беззаперечним доказом надання послуг з централізованого опалення відповідачу не у відповідності до затверджених тарифів в частині категорії споживача акт № 22-05-08/45 від 16.10.2015 року ревізії використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року, оскільки встановлені державною фінансовою інспекцією при проведенні контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України, тобто сам лише акт ревізії не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність перерахування позивачем відповідачу тарифів на послуги з централізованого опалення для другої групи споживачів.

Судом першої інстанції правомірно відхилено доводи позивача про визначення періоду нарахування заборгованості за послуги з централізованого опалення (з січня 2014 року по грудень 2015 року), зважаючи на те, що акт обстеження був складений лише 10.09.2015 року.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 17.02.2016 року у справі № 924/25/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Джерело: ЄДРСР 57460976
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку