Провадження № 2-а/750/152/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.

із секретарем Разумейко К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Христенок Т.Г., Хоренко О.М., Симанчук С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати їй пенсії в заниженому на 1731 грн. 52 коп. розмірі за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити порушене право на отримання пенсії в установленому законом розмірі в повному обсязі, здійснюючи її виплату у відповідності до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щомісяця однією загальною сумою; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області забезпечити своєчасне і у повному обсязі фінансування та виплату поточної пенсії позивачу у встановленому законом розмірі, обчисленому з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року.

Обгрунтувала позивач свої вимоги тим, що з 27 березня 2010 року управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», їй призначена пенсія в розмірі 67% від грошового забезпечення. При цьому, всупереч діючому законодавству, при розрахунку пенсії відповідач безпідставно занизив її розмір.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 02.02.2011 року, яка набрала законної сили 27 вересня 2011 року, визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо розрахунку розміру пенсії позивача без врахування доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих, яку вона отримувала відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року та щодо врахування додаткових видів грошового забезпечення не за останньою штатною посадою, а за останні 24 місяці служби; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням грошового забезпечення, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за останньою штатною посадою на час звільнення, з урахуванням доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих, відповідно до передбаченої п.8 постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року, починаючи з 27.03.2010 року, за вирахуванням вже здійснених виплат.

1 грудня 2011 року відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області відкрито виконавче провадження №30147906 по виконанню даного судового рішення.

На виконання розпорядження державного виконавця та рішення суду відповідач (боржник) в грудні 2011 року здійснив розрахунок її пенсії, згідно якого основний розмір пенсії мав становити 5222 грн. 11 коп. (щомісячна недоплата пенсії становила 1885 грн. 44 коп.) та нарахував заборгованість за період з березня 2010 року по 31.12.2011 року в сумі 39898,34 грн.

Незважаючи на обов'язковість судового рішення, вищезазначена постанова Деснянського районного суду м.Чернігова відповідачем безпідставно не виконувалась, заборгованість не виплачувалась і поточну пенсію позивач продовжувала отримувати щомісяця в заниженому на 1885 грн. 44 коп. розмірі. При цьому, сума 1885 грн. 44 коп. щомісяця зараховувалась відповідачем на непередбачену законодавством додаткову відомість, яка на виплату не направлялась і заборгованість щомісяця збільшувалась.

У зв'язку з невиконанням судового рішення позивач зверталася за захистом порушених прав до Європейського суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини №1270/12 Москаленко та інші проти України від 18.07.2013 року, яке прийнято в тому числі і за її заявою, визнано порушення прав позивача (Статті 6 § 1 Конвенції, статті 13 Конвенції, Статті 1 Протоколу № 1) і зобов'язано Україну сплатити сатисфакцію в розмірі 2000 євро та виконати рішення місцевого суду, постановленого на її користь, а саме - виконати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2011 року.

Крім того, в грудні 2012 року відповідач на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 р. № 355 Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2012 року № 952 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 р. № 355 провів перерахунок пенсії позивача, але в ході такого перерахунку безпідставно не врахував перерахунку, здійсненого на виконання рішення Деснянського районного суду від 02.02.2011 року, і знову не врахував в грошовому забезпеченні доплату, яку позивач отримувала за вислугу понад 20 років на посадах слідчого, в результаті чого розмір пенсії було занижено і позивач знову була вимушена звертатись до суду, оскаржуючи неправомірні дії відповідача.

За позовом ОСОБА_5 щодо оскарження неправомірних дій відповідача з цього приводу Київським апеляційним адміністративним судом 05.11.2013 року прийнята постанова, якою визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо перерахунку пенсії позивача, проведеного на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2012 року № 952, без врахування довідки Державної Податкової Служби в Чернігівській області № 05/645-043 від 25 квітня 2013 року та без врахування перерахунку, проведеного на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2011 року; зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 21 грудня 2012 року перерахунок та виплату пенсії з врахуванням в грошовому забезпеченні доплати, яку вона отримувала за службу 20 і більше років на посадах слідчих та з урахуванням перерахунку, проведеного Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2011 року.

28 грудня 2013 року відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області відкрито виконавче провадження №41368705 по виконанню даного судового рішення.

На виконання вимоги державного виконавця та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року відповідач здійснив розрахунок пенсії позивача у відповідності до законодавства, визначивши, що основний розмір пенсії з грудня 2012 року мав становити 5547 грн. 28 коп. та що різниця в пенсії між виплаченою та тою, яка підлягала виплаті з грудня 2012 року, становила щомісяця 1731,52 грн. Але, вищезазначена постанова Київського апеляційного адміністративного суду також безпідставно не виконується відповідачем і виплата пенсії продовжує здійснюватись в заниженому розмірі.

Саме виходячи з розміру пенсії - 3815,76 грн. позивачу було здійснено виплату пенсії за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року, тобто недоплата пенсії щомісяця становила 1731,52 грн. Суми недоплаченої пенсії виплачуються несвоєчасно, із значною затримкою, а тому позивач змушена за захистом свого порушеного права звернутися до суду.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та наполягала на його задоволенні.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, обґрунтовуючи свої доводи відсутністю бюджетного фінансування з посиланням на Закони України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет України на 2014 рік», «Про Державний бюджет України на 2015 рік», «Про Державний бюджет України на 2016 рік», в яких зазначено, що норми і положення ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік». Представники відповідача зазначили, що при виконанні рішень судів Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області проводиться перерахунок, а не нове призначення пенсії, а тому виплата сум за рішеннями судів відбувається за додатковими відомостями.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вбачає підстави для часткового задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу з 27 березня 2010 року управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» призначена пенсія в розмірі 67% від грошового забезпечення. При цьому, всупереч діючого законодавства, при розрахунку пенсії відповідач безпідставно занизив її розмір.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 02.02.2011 року, яка набрала законної сили 27 вересня 2011 року, визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо розрахунку розміру пенсії позивача без врахування доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих, яку вона отримувала відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року та щодо врахування додаткових видів грошового забезпечення не за останньою штатною посадою, а за останні 24 місяці служби; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням грошового забезпечення, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за останньою штатною посадою на час звільнення, з урахуванням доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих, відповідно до передбаченої п.8 постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 року, починаючи з 27.03.2010 року, за вирахуванням вже здійснених виплат.

1 грудня 2011 року відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області відкрито виконавче провадження №30147906 по виконанню даного судового рішення.

На виконання розпорядження державного виконавця та рішення суду відповідач (боржник) в грудні 2011 року здійснив розрахунок пенсії позивача, згідно якого основний розмір пенсії мав становити 5222 грн. 11 коп. (щомісячна недоплата пенсії становила 1885 грн. 44 коп.) та нарахував заборгованість за період з березня 2010 року по 31.12.2011 року в сумі 39898,34 грн.

Незважаючи на обов'язковість судового рішення, вищезазначена постанова Деснянського районного суду м.Чернігова відповідачем не виконувалась, заборгованість не виплачувалась і поточну пенсію позивач продовжувала отримувати щомісяця в заниженому на 1885 грн. 44 коп. розмірі. При цьому, сума 1885 грн. 44 коп. щомісяця зараховувалась відповідачем на додаткову відомість, яка на виплату не направлялась і заборгованість щомісяця збільшувалась.

Київським апеляційним адміністративним судом 05.11.2013 року прийнята постанова, якою визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо перерахунку пенсії позивача, проведеного на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2012 року № 952, без врахування довідки Державної Податкової Служби в Чернігівській області № 05/645-043 від 25 квітня 2013 року та без врахування перерахунку, проведеного на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2011 року; зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 21 грудня 2012 року перерахунок та виплату пенсії з врахуванням в грошовому забезпеченні доплати, яку вона отримувала за службу 20 і більше років на посадах слідчих та з урахуванням перерахунку, проведеного Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2011 року.

Згідно довідки ДПС в Чернігівській області, яка була надана позивачем відповідачу для проведення перерахунку її пенсії з грудня 2012 року, розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється її пенсія відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1992 року №393 та від 13.02.2008 року №45, становить - 8279,52 грн. Пенсія позивачу призначена відповідачем у розмірі 67% від грошового забезпечення, що становить 5547,28 грн. і вона в повній мірі має бути забезпечена бюджетним фінансуванням, оскільки ніякі нормативні акти щодо часткової виплати пенсій не приймались. Відповідач же фактично здійснює виплату позивачу лише 3815,76 грн., тобто виплачує частину пенсії, а інша частина пенсії, яка перерахована на виконання судових рішень, виплачується за додатковою відомістю, так як відповідач подає заявку для фінансування поточної пенсії позивачу у розмірі призначеної їй пенсії без врахування судових рішень.

Саме виходячи з розміру пенсії - 3815,76 грн. позивачу було здійснено виплату пенсії за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року, тобто недоплата пенсії щомісяця становила 1731,52 грн.

При цьому, відповідач вважає, що він діяв правомірно, у межах своєї компетенції і розмір пенсії - 3815,76 грн. вважає таким, що визначений відповідно до закону, а різницю в пенсії - 1731,52 грн. розцінює як доплату до пенсії за рішенням суду.

Такі дії відповідача є протиправними, не відповідають вимогам законодавства, оскільки доплати до пенсії за рішенням суду в Україні не існує. Різниця - 1731,52 грн. є основним видом пенсії позивача, вона не є доплатою і виплата пенсії має здійснюватись однією сумою щомісяця.

Частиною 5 статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, яка набрала законної сили, є обов'язковою для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Про неправомірність дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії в заниженому розмірі свідчать також ухвалені на її користь судові рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 05.03.2015 року та від 20.01.2016 року у справі №750/10322/14 за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення матеріальної шкоди, завданої невиплатою відповідних сум пенсії, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату пенсії та від 10.06.2015 року у справі 750/2086/15-ц за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними діями щодо заниження розміру пенсії при її призначенні та перерахунку.

Стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» стосуються обчислення пенсії при її призначенні. За загальновизнаним принципом права, який закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тобто, Закони України про бюджет України на відповідний рік можуть поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з'явилося після набрання згаданими актами чинності. Право на призначення пенсії у позивача виникло в березні 2010 року, а тому прийняті після цього нормативно-правові акти не можуть погіршувати умов пенсійного забезпечення позивача.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема від 6 березня та 13 листопада 2012 року, 22 січня та 12 лютого 2013 року (справи №№ 21-2во12, 21-359а12, 21-421а12, 21-445а12 відповідно), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-287а14), від 21 січня 2015 року (справа № 21-635а14).

Відповідно до ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Відповідно до п.п.4 п.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 N28-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, управління забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій. Відповідно до п.п.5 п.4 даного Положення управління здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Таким чином, оскільки законодавством України на відповідача покладено обов'язок забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, суд вважає, що відповідач повинен подавати заявку про фінансування поточної пенсії позивача в установленому законом розмірі, тобто у розмірі 5547,28 грн. і здійснювати її виплату загальною сумою, а не розривати на дві частини, одну з якої виплачувати своєчасно, а іншу - за додатковою відомістю.

Відповідно до п.2.1 Положення про управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, головним завданням управління є: забезпечення правильного застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких категорій інших громадян»; забезпечення громадян необхідними умовами для здійснення гарантованих Конституцією України і законами України прав на пенсійне забезпечення.

Відповідно до п.2.2.3 даного Положення управління розглядає рішення щодо пенсійного забезпечення, які оскаржені громадянами щодо їх правової відповідності і забезпечує, в разі необхідності, поновлення порушених пенсійних прав; а також відповідно до п.2.2.5 даного Положення - організовує роботу щодо правильності та своєчасності виплати пенсій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушення відповідачем права позивача на отримання пенсії в установленому законом розмірі однією сумою, є порушенням її конституційного права на соціальний захист, одним із видів якого є пенсійне забезпечення, а тому порушене право позивача підлягає захисту.

Згідно ч.2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це не обхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача та визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_5 пенсії в заниженому на 1731 грн. 52 коп. розмірі за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_5 у відповідності до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щомісяця однією загальною сумою.

Проте, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача забезпечити в повному обсязі фінансування її поточної пенсії, оскільки вказане питання не відноситься до компетенції Головного управління ПФУ в Чернігівській області.

Проте, в судовому засіданні встановлено, що відповідач подає заявку до компетентного органу для фінансування пенсії позивачу в розмірі, що не відповідає тому розміру, право на який має позивач, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подавати заявку для фінансування поточної пенсії ОСОБА_5 у встановленому законом розмірі, обчисленому з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року.

У зв'язку із задоволення позову, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 158-163, 167, 171, 186 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

позовні вимоги ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_5 пенсії в заниженому на 1731 грн. 52 коп. розмірі за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_5 у відповідності до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щомісяця однією загальною сумою.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подавати заявку для фінансування поточної пенсії ОСОБА_5 у встановленому законом розмірі, обчисленому з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я