АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3951/16 Справа № 183/6742/14 Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

25 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Болтунової Л.М., Козлова С.П.

при секретарі: Гулієву М.І.о.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" про поновлення строку звернення до суду, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

21 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що з 14 січня 2013 року працювала на посаді юриста КП «Новомосковський комбінат комунальних підприємств».

За весь час роботи ніяких нарікань з боку адміністрації не було, вона працювала сумлінно, виконуючи обов'язки, передбачені посадовою інструкцією.

16 березня 2014 року директором КП «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» було призначено ОСОБА_3

3 перших днів роботи директор зневажливо відносився до працівників підприємства, спілкувався з ними в грубій формі, давав завдання працівникам, які за їх специфікою не передбачені посадовими інструкціями і не входили до їх компетенції, постійно погрожував звільненням та безпідставно виносив догани.

Наказом № 67 від 13 червня 2014 року вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності, нібито, за порушення трудової дисципліни- відсутність на робочому місці на протязі години.

Зазначений наказ є незаконним і таким, що винесений з особистих мотивів директора, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудової дисципліни та належним чином виконувала всі свої посадові обов'язки.

Після винесення догани, вона працювала ще біля місяця на підприємстві, на протязі цього часу директор зневажливо ставився до неї не тільки як до працівника, а й як до людини, постійно доручав роботу, яка не входить до обов'язків юриста, давав на виконання роботи найкоротші терміни, чим намагався спровокувати її до звільнення за власним бажанням.

Однак робота є єдиним джерелом існування для неї та двох неповнолітніх дітей, тому вона намагалася виконувати всі накази керівника у вказані ним терміни та у повному обсязі.

24 липня 2014 року зранку вона погано себе почувала тому, з дозволу заступника директора підприємства ОСОБА_4 поїхала до Комунального закладу «Новомосковська міська лікарня».В кабінеті лікаря вона була о 8 години 10 хвилин, після огляду, лікар порадив декілька днів побути вдома, оформив лікарняний лист.

Після лікарні вона одразу поїхала на роботу щоб повідомити про свою тимчасову відсутність у зв'язку з хворобою та передати поточні справи іншому юристу підприємства.

Вона зайшла у приймальню керівника та повідмила інженера відділу кадрів про хворобу. Через декілька хвилин, не давши пройти на своє робоче місце, до неї підійшов інженер з техніки безпеки ОСОБА_5, який застосовуючи грубу фізичну силу, взяв її за руку і затягнув до кабінету директора.

Директор запропонував написати заяву про звільнення, вона відмовилася, він почав погрожувати та повідомив, що її звільнено з 24 липня 2014 року та попросив залишити робоче місце.

В період з 24 липня 2014 року по 28 липня 2014 року вона хворіла, що підтверджується листком непрацездатності.

Наказ про її звільнення та трудова книжка їй не вручали, розрахунок по заробітній платі не був проведений в повному обсязі.

Вона звернулася до Новомосковського МВ УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про порушення її прав при звільненні, в наступному отримала копію наказу про звільнення.

В наказі № 88 від 24 липня 2014 року зазначено, що її звільнено за допущення помилки у документації з конкурсних торгів, що призвело до сплати підприємством збитків. Але вона ніякого відношення до документації конкурсних торгів не має, оскільки згідно з Законом України «Про здійснення державних закупівель» документацію по проведенню конкурсних торгів на закупівлю товарів за державні кошти розробляє голова комітету з конкурсних торгів самостійно або за допомогою секретаря комітету, вона була лише членом комітету з конкурсних торгів. Загальну документацію по закупівлям перевіряє голова комітету і ставить власний підпис, тому і відповідає за зміст зазначеної документації та відповідність її законодавству, що регламентує здійснення державних закупівель за державні кошти.

Позивач просила поновити строк звернення до суду з позовом , скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді юриста Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підриємств»; стягнути з відповідача заборгованость по заробітній платі, середній заробіток за час вимушеного прогулу; відшкодувати моральну шкоду в сумі 3000 грн. та зазначала, що текст наказу їй був оголошений усно 24 липня 2014 року директором підприємства, копію наказу їй не вручили, після звернення до прокуратури та міліції, вона ознайомилася з наказом лише 10 жовтня 2014 року в приміщення Новомосковського МВ ГУВС України в Дніпропетровській області. Після закриття листка непрацездатності, вона на роботу не виходила, зверталася до інспектора відділу кадрів надати їй наказ про звільнення та трудову книжку, але отримала відмову.

Відповідач позов не визнав, посилався на те, що звільнення проведене з дотриманням вимог законодавства. 24 липня 2014 року ОСОБА_2 була запрошена до директора підприємства, де їй був оголошений наказ про звільнення. Позивач ознайомилася з наказом та відмовилася поставити підпис про ознайомлення, про що складено акт. Позивач звільнена на підстав ч. 3 ст. 40 КЗпПУ - систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. 13 червня 2014 року був винесений наказ про оголошення ОСОБА_2 догани в зв'язку з відсутністю на робочому місці, підставою наказу про звільнення від 24 липня 2014 року стали суттєві порушення процедури проведення конкурсних торгів, які допущені ОСОБА_2 Трудова книжка позивачу не вручалася і не направлялася, оскільки 01 вересня 2014 року встановлено факт зникнення трудових книжок працівників підприємства, в тому числі і ОСОБА_2 Представник відповідача зазначив, що позивач пропустила строк звернення до суду, визначений Кодексом законів про працю, просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Рішенням суду І інстанції в задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності..

В скарзі апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й постановити нове, яким задовольнити заявлені вимоги.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду, в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За ст. 21 КЗпПУ трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1 статті 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторони визнали, що позивач ОСОБА_2 з 14 січня 2013 року по 24 липня 2014 року працювала на посаді юриста Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств».

Згідно вимог ст. 139 КЗпПУ, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Ст. 147 КЗпПУ визначено види стягнень за порушення трудової дисципліни. До працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку( ст. 148 КЗпПУ).

За ст.149 КзПУ до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно акту, складеного відповідачем 24 липня 2014 року, позивачу було запропоновано надати письмові пояснення щодо порушень в роботі з тендерною документацією та її зберіганням, однак від надання пояснень позивач відмовилася (а.с.36).

На підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У відповідності до ст. 43-1 КЗпПУ, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Суд першої інстанції перевіряв наявність членства позивача в профспілковій організації. Згідно довідки Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», ОСОБА_2 не є членом профспілки підприємства (а.с.39,40).

Судом встановлено, що 13 червня 2014 року наказом № 67 «Про оголошення догани ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7», позивачу була оголошена догана за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці без відома керівника протягом 1 години 04 червня 2014 року.)

24 липня 2014 року наказом № 88 позивач звільнена з 24 липня 2014 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. (п.3 ст. 40 КЗпП України) (а.с.8)

Підставою звільнення в наказі зазначено, що юристом КП «НККП» ОСОБА_2 при оформленні документації на проведення процедури конкурсних торгів було допущено суттєве порушення заповнення оголошення про результати конкурсних торгів. Внаслідок порушення було зірвано строки реєстрації договору про закупівлі за державні кошти в управлінні державної казначейської служби у м. Новомосковську, чим зірвано забезпечення підприємства паливно-мастильними матеріалами. За виправлення скоєного порушення підприємство було вимушене понести додаткові грошові витрати, раніше ОСОБА_2 притягалась до дисциплінарної відповідальності.

Встановлено, що наказом № 8 від 13 січня 2014 року Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», були затверджені зміни до складу функцій голови, заступника, секретаря та членів комітету з конкурсних торгів. Заступником голови комітету з конкурсних торгів була призначена юрист ОСОБА_2 (а.с.26,27) з обовязками:

-здійснювати контроль за використанням бюджетних коштів на закупівлю товарів, робіт та послуг, несення відповідальності за реєстрацію документів в органах казначейства, відповідальності за проплату по укладеним договорам згідно зазначених у договорі умов проплати та цін, контролю складання річного плану закупівель, переліку товарів, робіт, послуг та внесення до змін протягом року; при відсутності голови комітету з конкурсних торгів-з виконання його обов'язків. (а.с. 27-30)

Згідно зазначених функцій, оприлюднення інформації, яка стосується процедури закупівлі на веб-порталі та в віснику державних закупівель віднесено до компетенції секретаря комітету з конкурсних торгів - ОСОБА_8

У відповідності до функцій членів комітету з конкурсних торгів Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», затверджених вказаним наказом, голова комітету з конкурсних торгів ОСОБА_9, крім іншого, вирішує питання стосовно забезпечення діяльності комітету з конкурсних торгів, визначає функції кожного члена комітету з конкурсних торгів, приймає рішення щодо створення робочих груп комітету конкурсних торгів, тощо. Рішення голови комітету з конкурсних торгів щодо створення робочих груп комітету з конкурсних торгів, заміщення відсутніх членів комітету з конкурсних торгів та вирішення інших питань оформлюються письмово.

Відповідач не надав суду доказів того, що приймалося таке, що оформлене письмово, рішення голови комітету з конкурсних торгів, відповідно до якого функцій оприлюднення інформації, яка стосується процедури закупівлі, були покладені на заступника голови комітету ОСОБА_2

За ст.10 Закону України «Про державні закупівлі», затвердженого наказом Міністерства економіки України № 916 від 26 липня 2010 року, відповідальність за ноту та достовірність інформації, що публікується в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель, та оприлюднюється на веб-порталі уповноваженого органу, несуть голова та секретар комітету з конкурсних торгів замовника.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державні закупівлі», типового положення «Про комітет з конкурсних торгів», затвердженого наказом Міністерства Економіки України № 916 віл 26 липня 2010 року, керівництво роботою комітету з конкурсних торгів здійснює його голова. Голова комітету з конкурсних торгів організовує роботу та несе персональну відповідальність за невиконання покладених на комітет функцій.

Суд, дослідивши документи та пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 дійшов правильного висновку, що позивач, як заступник голови комітету з конкурсних торгів Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», не може відповідати за порушення, допущені при заповненні оголошення про результати конкурсних торгів, (що було підставою звільнення), оскільки функції оприлюднення інформації, яка стосується процедури закупівлі покладені на секретаря комітету з конкурсних торгів та голову комітету.

Пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом МЮ України від 29 липня 1993 р. № 58, передбачено, що днем звільнення працівника вважається останній день роботи.

У відповідності до вимог ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Як слідує із матеріалів справи (а.с.4) та пояснень свідка ОСОБА_10- сімейного лікаря Комунального закладу «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», 24 липня 2014 року вранці до неї звернулася хвора ОСОБА_2 в звязку з чим був оформлений лікарняний лист на період з 24 липня 2014 року по 27 липня 2014.

Оскільки позивач була звільнена за ініціативою адміністрації в період тимчасової непацездатності, суд зробив правильний висновок що таке звільнення не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позову про поновленні на посаді, суд послався на пропуск позивачем строку позовної давності.

Проте погодитися з висновком судового рішення неможливо, враховуючи наступне.

За ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційна інстанція скасовує рішення якщо судом неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Суд допустив такі порушення.

За ст. 233 КЗУпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Вказаною нормою передбачено, що строк для звернення до суду за поновленням на роботу, обчислюється не з дня ознайомлення, а з дня вручення наказу про звільнення або дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що позивачу не була вручена копія наказу про її звільнення, не була видана трудова книжка.

Відмовляючи в позові за пропуском строку, суд в протиріч вказаній нормі закону, помилково зробив висновок про початок перебігу строку позовної давності з 24 липня 2014 року - часу оголошення позивачу наказу про звільнення, відмови ознайомитись з наказом під розпис, зверненням 24 липня 2014 року до Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою про незаконне звільнення.

Отримання позивачем наказу про звільнення 21 жовтня 2014 року відповідачем не спростовано.

Зникнення трудових книжок на підприємстві, в тому числі і трудової книжки ОСОБА_2, не може бути поставлено її в вину.

Оскільки позивач не пропустила строк звернення до суду за захистом порушеного права, відповідач порушив порядок звільнення за систематичне порушення трудової дісципліни, наказ про звільнення є незаконним, ОСОБА_2 відповідно до ст. 235 КЗпПУ підлягає поновленню на посаді зі скасуванням наказу про звільнення та стягненням заробітної плати за час вимушеного прогулу.

На підставі.ст.ст. 237-1 КЗпП, 23 ЦК України з урахуванням обставин справи на користь позивача підлягає стягненню моральна шкоди в розмірі 1000 грн.

Відповідно до п.5 розд. ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства

Середній заробіток позивача, розрахований відповідно до вказаної норми закону, складає 5784,84 грн, одноденна заробітна плата-152,23, час вимушеного прогулу- 237 робочих днів, стягненню підлягає - 66524,51 грн., заробітна плата за час вимушеного прогулу.

У відповідності до ст. 47 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути сплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В позовній заяві ОСОБА_2 просила суд стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі. Однак відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України позивач належно не визначила предмет спору та правові підстави для стягнення, тому суд обгрунтовано відмовив в цій частині вимог.

Відповідно до ст.367 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі та стегненні заробітної плати за один місяць в сумі -3349,06 грн підлягає негайному виконанню.

З відповідача згідно ст.80 ЦПК України підляга є стягненню судовий збір на користь держави в сумі 997,86 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств" про поновлення строку звернення до суду, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди- скасувати в частині відмови в поновленні на роботу, визнанні незаконним та скасуванні наказу про звільнення, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди і постановити нове рішення, яким:

Визнати наказ № 88 від 24 липня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 незаконним та скасувати.

ОСОБА_2 поновити на посаді юриста КП «Новомосковський комбінат комунальних підприємств».

Стягнути з комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі - 66524,51 грн.

Стягнути з комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду - 1000 грн.

На підставі ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стегненні заробітної плати за один місяць в сумі -3349,06 грн.

Стягнути з комунального підприємства "Новомосковський комбінат комунальних підприємств"судовий збір на користь держави-997,86 грн.

В частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі- рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення

Головуючий: В.О. Тамакулова

С у д д і: Л.М. Болтунова

С.П. Козлов