№158/803/14-к

1-кп/566/63/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року смт. Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013020000000111 від 27 вересня 2013 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заболотці Іваничівського району Волинської області, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з вищою юридичною освітою, працючого суддею Ківерцівського районного суду Волинської області, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року, що діяв на час вчинення злочину), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 , будучи постановою Верховної Ради України №1570-ш від 23 березня 2000 року обраним суддею України безстроково, працюючи на посаді судді Ківерцівського районного суду Волинської області, будучи представником влади службовою особою, яка займає відповідальне становище у відповідності до ст. 25 Закону України «Про державну службу», діючи умисно, з корисливих мотивів, 23 червня 2010 року, одержав хабар за виконання та невиконання дій з використанням службового становища та наданої йому влади судді в інтересах того хто дає хабара та в інтересах третіх осіб, а саме від ОСОБА_8 , при слідуючих обставинах, так, 31 травня 2010 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції (далі - ВДВС Ківерцівського РУЮ) ОСОБА_9 на підставі постанови Ківерцівського районного суду від 02 лютого 2010 року №3-57 про оплатне вилучення належного ОСОБА_8 та його дружині ОСОБА_10 автомобіля «ВАЗ-2109», д.н.з. НОМЕР_1 , склала акт опису й арешту майна серії АА № 445691, у який включила зазначений транспортний засіб.

У зв`язку з цим, у лютому 2010 року, ОСОБА_8 звернувся до раніше незнайомого йому судді Ківерцівського районного суду ОСОБА_4 з проханням вирішити питання щодо повернення йому та його дружині вказаного автомобіля

Тоді ж у судді ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на одержання хабара, з метою реалізації якого, він у службовому кабінеті №106 Ківерцівського районного суду за адресою місто Ківерці, вул. Грушевського, 20, пообіцяв ОСОБА_8 особисто сприяти у вирішенні цього питання шляхом надання порад, вказівок з підготовки позовної заяви, запевнивши, що зможе прийняти цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до свого провадження і ухвалити рішення на її користь. При цьому, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_8 за вирішення зазначеного питання дати йому хабара, на що ОСОБА_8 погодився.

У квітні 2010 року суддя ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання хабара, у приміщенні Ківерцівського районного суду порадив ОСОБА_8 , які саме документи необхідно підготувати і подати від імені дружини до Ківерцівського районного суду.

Діючи за порадами судді ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , 07 червня 2010 року, подав до Ківерцівського районного суду позовну заяву його дружини ОСОБА_10 до ВДВС Ківерцівського РУЮ та Управління державного казначейства в Ківерцівському районі про визнання права власності на автомобіль «ВАЗ-2109», д.н.з. НОМЕР_1 , звільнення його з-під арешту, надання можливості сплати половину вартості даного транспортного засобу під час його оплатного вилучення та залишення у власності ОСОБА_10 .

Зазначена позовна заява для розгляду по суті була передана судді ОСОБА_4 , який 08 червня 2010 року, виніс ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_10 , призначивши її до розгляду в попередньому судовому засіданні на 17 червня 2010 року.

Після цього, 23 червня 2010 року, близько 17 години, поблизу приміщення Ківерцівського районного суду, що за адресою м. Ківерці, вул. Грушевського, 20, ОСОБА_4 , являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав від ОСОБА_8 хабар в сумі 3500 гривень за ухвалення у цивільній справі на користь ОСОБА_10 рішення про визнання права власності на автомобіль «ВАЗ-2109», д.н.з. НОМЕР_1 , звільнення його з-під арешту, надання можливості сплатити половину вартості даного транспортного засобу під час його оплатного вилучення та залишення у власності позивача.

Епізод отримання хабара обвинуваченим ОСОБА_11 від ОСОБА_8 23 червня 2010 року

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , по епізоду отримання хабара у ОСОБА_8 , своєї вини не визнав та дав суду показання, що претензій до нього під час роботи не було. Спочатку він був призначений головою Ківерцівського районного суду, а потім суддею. На нього було подано подання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. В послідуючому було встановлено, що підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності не було. Все робиться для того, щоб його скомпрометувати. Що ж стосується показань ОСОБА_8 , то він зазначив, що «цю операцію» вони почали готувати з лютого 2010 року. Йому, обвинуваченому, невідомо хто і що робив. З ОСОБА_8 він взагалі незнайомий. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_8 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння. Він, як суддя, його до відповідальності не притягував. Станом на червень 2010 року у Ківерцівському районному судді не було судової міліції. Після того, як судова міліція запрацювала, то посторонні люди перестали ходити «як кому заманеться». Оскільки «ця провокація» відносно нього планувалася в органах СБУ, то він неодноразово просив надати йому дані про заведення відносно нього оперативнорозшукової справи. Вся біда в тому, що оперативні служби співпрацюють із судами і всі дозволи вони брали в апеляційному суді Волинської області.

23 червня 2010 року, він, обвинувачений, розглядав низку цивільних і кримінальних справ. У суді дуже багато справ, так як Ківерцівський суд один з найзавантаженіших судів в області. До нього в кабінет заходили різні люди, вітались, але щоб він комусь допомагав такого не було. Людям казали, щоб вони звертались до адвокатів. ОСОБА_8 в той день теж заходив, вони, мабуть, вітались з ним за руку. Він, обвинувачений, запитав його: «Чому ти, чоловіче, сюди прийшов?» і вигнав його, ОСОБА_8 , з кабінету та продовжив розглядати справи. Коли йшов додому, то ОСОБА_8 «ув`язався» за ним і він, обвинувачений його знову «відганяв». Він йому говорив: «Іди геть!». Виникає питання, чому була така «настирливість» зі сторони ОСОБА_8 тому, що закінчувались строки.

Він, обвинувачений, ішов додому, коли почув скрегіт машини, обернувся і в цей час на нього «напало десь 10 чоловік». Йому «крутили» руки. Лише з санкції Верховної Ради суддя може бути затриманий. Він не знає, чому на нього «напало 10 чоловік». Коли він обернувся, то йому відрекомендувався ОСОБА_12 , як старший, але як виявилося над ОСОБА_12 був ще керівник. Він, обвинувачений, відповів на запитання ОСОБА_12 , що ніяких грошей в нього в кишенях не було. Вони тримали його. Ніхто з них не був у формі. Потім підійшов ОСОБА_13 і повідомив, що він слідчий прокуратури. Він, обвинувачений, його запитав: «Чого ви «причепилися»?» Він відповів, що в нього є питання і запитав, де він може їх задати. На що він, обвинувачений відповів, що «будь-де» і запропонував пройти в суд. Вони його «тащили» силою. Зайшли в кабінет. Він не розуміє, яка була необхідність «волокти» його, обвинуваченого. Він підтверджував, що ніяких грошей йому ніхто не давав. В службовому кабінеті були розкладені гроші. В подальшому вони говорили, що в нього, обвинуваченого, було щось виявлено на руках. Треба було дослідити справи, які він в той день розглядав, на предмет виявлення на них спецпорошка «Промінь-1». Так як ОСОБА_8 заходив в кабінет і він, обвинувачений, з ним вітався за руку, після цього розглядав справи, то на них міг бути спецпрепарат. Цей список призначених справ зберігається.

Він, обвинувачений, відмовився підписувати будь-які документи, тому що вважав, що суддю не можна затримувати без дозволу Верховної Ради України. А те, що його затримували підтвердив і сам свідок ОСОБА_12 , який сказав, що йому, обвинуваченому, ОСОБА_13 зачитував постанову про затримання. Поняті були. Добре, що у відеорежимі все зафіксовано. Понята говорить, що вручали гроші в СБУ. Де ці гроші зараз? Якби це були його, ОСОБА_8 , гроші, то він би «ставив питання» про повернення цих грошей. Хіба в Італії у гривнях платять. В подальшому він, обвинувачений, почав писати скарги в прокуратуру. Слідство було проведено неякісно, тому справа пішла на дорозслідування. Під час проведення додаткового розслідування йому не вручили обвинувального акту. Він, обвинувачений, звертав увагу в скаргах про те, що ОСОБА_8 «вішалися» одні технічні засоби, а надавались на дослідження інші. Слідчий ОСОБА_13 сам визнав, що виготовляв копії, але він представив їх як оригінал. Він, обвинувачений, хотів би звернути увагу на те, що в 2010 році слідчого судді не було, а коли він «появився», то йому було дано відповідь, що скарги будуть розглянуті в ході судового розгляду. Він, обвинувачений, не говорив, що це його гроші, в поясненнях такі дані відсутні. Експертиза проводилася раніше, ніж він, обвинувачений, мав реальну можливість поставити запитання експерту. Просить суд звернути увагу як вручався обвинувальний акт. Коли він приїхав з курсів йому вже не давали розглядати справи. Є переписка між слідчим і головою суду про те, що ОСОБА_4 поїде на курси, якщо підпише обвинувальний акт.

З ОСОБА_8 та його дружиною він, обвинувачений, незнайомий. Він ніколи з ними не спілкувався. По суті позов ОСОБА_10 не розглядався. Ні ОСОБА_8 , ні його дружина не пропонували коштів за позитивне вирішення цивільної справи. Ніяких коштів ні від ОСОБА_8 , ні від його дружини він не отримував. ОСОБА_8 не передавав грошових коштів в сумі 500 грн. Записи щодо вимагання ним, обвинуваченим, коштів у ОСОБА_8 сфальсифіковані. Він не «затягував» розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_14

23 червня 2010 року, до нього в кабінет зайшов ОСОБА_8 і вітався за руку. Він нічого не відповів на його, обвинуваченого, запитання чому він прийшов, а тому вигнав його з кабінету. Він в ОСОБА_8 , 23 червня 2010 року ніяких коштів не вимагав. І 23 червня 2010 року ОСОБА_8 ніяких коштів йому не передавав.

Подивіться висновок експертизи з якої вбачається, що неможливо встановити чий це голос, а він, обвинувачений ніколи з ним не говорив. Він, обвинувачений, вітався з ОСОБА_8 за руку і це він, обвинувачений, «предполагає», що могли залишитися сліди спецпорошку «Промінь-1» після вітання. Він, ОСОБА_8 , спеціально протягав руку для вітання. Він, обвинувачений, всунув руку в кишеню і в правій кишені залишились сліди від спецпорошка «Промінь-1». ОСОБА_8 брав гроші руками.

Заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_15 про те, що він обвинувачений вчиняв інші злочини, пов`язані з вимаганням хабара не знайшли свого підтвердження в ході перевірки. Він, обвинувачений, вважає, що дії ОСОБА_8 щодо використання диктофорну «Ерго» до порушення кримінальної справи являються незаконними. Всі дії ОСОБА_8 та працівників СБУ до порушення кримінальної справи являються неправомірними.

З моменту вручення ОСОБА_8 технічних засобів та грошей до моменту затримання пройшло приблизно 5 годин. Досудовим слідством не встановлено де перебував ОСОБА_8 з технічними засобами і грішми весь цей час.

За 6 років йому, обвинуваченому, ніхто не надав даних технічних засобів, які вручались ОСОБА_8 хоча він неодноразово про це клопотав. Оригінали технічних записів для проведення експертизи не надавалися. Не був оглянутий одяг ОСОБА_8 . Не встановлено куди поділись технічні засоби, які надавались ОСОБА_8 23 червня 2010 року.

Крім того, він, обвинувачений, звернув увагу на те, що було допущено «хронологічне» порушення, що свідчить про те, що під час огляду місця події таймер «показував», що всі дії були в кабінеті, а потім на вулиці і не співпадають по часовому проміжку з фактичним часом. Часові рамки були «здвинуті». Сам факт відеозйомки він не заперечує, а заперечує час проведення слідчої дії, це, на його думку, підтверджує факт втручання в технічний засіб.

Відсутність оперативно-розшукової справи свідчить про відсутність права проводити оперативно-слідчі дії.

Не дивлячись на те що обвинувачений в судовому засіданні свою вину, по епізоду отримання хабара у ОСОБА_8 , не визнав його вина підтверджується зібраними та перевіреними в судовому за сіданні доказами, зокрема, з показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що в 2009 році він був зупинений працівниками ДАІ. Він перебував в нетверезому стані, а тому його позбавили права керування транспортними засобами та «арештували» його автомобіль. До ОСОБА_4 він звернувся «за допомогою» «чисто випадково», так як йому «його порадили». Він, обвинувачений, пообіцяв йому допомогти. Все тягнулося півроку. ОСОБА_4 нічого не вирішував, тільки «тягнув» з нього гроші та він, свідок, надавав йому транспорті послуги. Потім ОСОБА_4 сказав, що ця послуга коштує 4000 гривень. Тоді він, свідок, вирішив звернутись до працівників УСБУ, так як зрозумів, що ОСОБА_4 «тягне» з нього гроші. До того він, свідок, давав йому то 100, то 200 гривень, а також возив його на ринок в м. Луцьк. Він, свідок, звернувся в СБУ, щоб вони «вирішили це питання», бо в нього вже не було грошей. В приміщенні УСБУ, при свідках, працівники «оприскали» гроші якоюсь рідиною, «наділи» на нього мікрофон. Він домовився з ОСОБА_4 про зустріч. Під час зустрічі він, свідок, передав ОСОБА_4 гроші, що було далі, він не знає.

З ОСОБА_4 він познайомився взимку 2010 року. Одного разу він, свідок, сидів в кафе в м. Луцьку і до нього підсів якийсь чоловік, з яким вони «розговорилися». Цей чоловік і порадив йому ОСОБА_4 , сказав, що він може допомогти вирішити «його питання». ОСОБА_4 сказав, що вирішення «його, свідка, питання» буде не безкоштовне. Автомобіль на який було накладено арешт його, однак позов подавала дружина. Даний позов розглядав ОСОБА_4 . Дружина ходила в судові засідання. Судових засідань було багато. Він. свідок, участі в судових засіданнях не брав та не «вникав» у справу. ОСОБА_4 сказав йому не ходити в судові засідання, так як позов подала його, свідка, дружина. Одного разу ОСОБА_4 запитав чи є у нього, свідка, полуниця, і сказав, що коли буде їхати через його село, щоб він, свідок, виніс полуницю. Тоді він і сказав дати йому гроші. Він, свідок, з полуницею приїхав до будинку ОСОБА_4 однак там його не зустрів. Потім, коли він, свідок, прийшов в суд, ОСОБА_4 сказав, що буде їхати, і щоб він виніс йому полуницю. І тоді коли він, свідок, виніс йому, обвинуваченому, полуницю, ОСОБА_4 сказав, щоб він приніс решту грошей, так як перед тим він дав 500 гривень. Це відбувалось на протязі травня-червня 2010 року. Він, свідок, дав ОСОБА_4 500 гривень, а потім ОСОБА_4 сказав, щоб він дав решту грошей в сумі 3500 гривень. Вони зустрічалися часто, тому він вже всього добре не пам`ятає. Він, свідок, живе в с. Небіжка. Тут ОСОБА_4 сказав передати гроші. Коли він, свідок, приходив до ОСОБА_4 на роботу, то ОСОБА_4 казав зачекати його на вулиці та виходив на вулицю до нього. Коли ОСОБА_4 почав вимагати гроші, то він, свідок, взяв свій диктофон та почав «записувати все на нього». В кінці червня працівник СБУ «поприскав» гроші в сумі 3500 гривень. При цьому були присутні дві дівчини. Працівники СБУ взяли гроші та поклали йому, свідку, в кишеню. Після 17 години, вони з ОСОБА_4 пройшли за суд. Він запитав у нього, свідка, чи він приніс. Він вийняв гроші, дав ОСОБА_4 , розвернувся та пішов. Гроші були номіналом по 100 гривень. Працівники СБУ самі поклали гроші йому, свідку, в кишеню та сказали, щоб він передав їх ОСОБА_4 . Він, свідок, гроші до моменту передачі не чіпав. Взяв гроші правою рукою та передав ОСОБА_4 . ОСОБА_4 поклав їх в кишеню, розвернувся та пішов. Він, свідок, на своїх показаннях наполягає. Він чув неодноразово, що ОСОБА_4 може «вирішити питання». Люди про це говорили, хто конкретно він не може сказати.

Він, свідок, прийшов до ОСОБА_4 і запитав чи зможе він йому допомогти. Він сказав чекати його на вулиці. На вулиці він, свідок, розповів йому, що сталося. ОСОБА_4 погодився допомогти та сказав, щоб дружина написала заяву. Він сказав, що «будемо вирішувати дане питання». Сказав йому, свідку, коли приїхати. Другий раз вони зустрілись біля суду. Він, свідок, зайшов до нього в кабінет. ОСОБА_4 махнув рукою, щоб він чекав його на вулиці. Він вийшов і вони поїхали в м. Луцьк. ОСОБА_4 говорив, що все зробить, «вирішить питання». Через деякий час сказав написати заяву в суд. Спочатку питав його, свідка, чи має він «пару гривень». Другий раз він, свідок, ніби нічого йому не давав, він не пам`ятає. Після другої зустрічі він, обвинувачений, сказав, щоб він під`їхав до нього. Зустрічей з ОСОБА_4 було багато. Він, свідок, вже не пам`ятає, коли саме він сказав написати заяву. Заяву ОСОБА_4 надиктував йому в своєму кабінеті, він, свідок, написав її від руки. ОСОБА_4 сказав її віддрукувати. Він, свідок, не пам`ятає, що саме він йому диктував. ОСОБА_4 казав йому що робити і він робив. Позовну заяву він віддрукував і здав в канцелярію суду. Спочатку ОСОБА_4 питав його чи має він гроші. З лютого по червень 2010 року він надавав послуги власним автомобілем ОСОБА_4 та давав йому гроші в сумах по 100, 200 гривень. Потім ОСОБА_4 сказав дати 4000 гривень. Він, свідок, спочатку дав йому 500 гривень. Це було десь після першого судового засідання. Розмова про передачу 4 000 гривень відбулася десь в кінці травня 2010 року. Він, свідок, не може пригадати, коли саме передав 500 гривень ОСОБА_4 . Він запитав в ОСОБА_4 , коли буде «вирішено питання» і він сказав, що це буде коштувати 4000 гривень. Він назбирав та дав 500 гривень. Гроші він передавав в його кабінеті. Решту грошей він домовився дати ОСОБА_4 , коли його, свідка, мати їх «вишле». Через тиждень він зайшов в кабінет до ОСОБА_4 потім вийшов на вулицю та чекав його. Коли ОСОБА_4 вийшов, то вони пішли з ним вздовж алеї до заводу. ОСОБА_4 запитав його чи приніс він гроші. Він, свідок. відповів, що приніс.

Використовувати диктофон він, свідок, почав тоді, коли став давати ОСОБА_4 по 100, 200 гривень. Дружина його в цьому підтримала. Після передачі ОСОБА_4 500 гривень, він, свідок, пішов в УСБУ. Там написав заяву про вимагання з нього хабара. В день передачі коштів ОСОБА_4 на нього, свідка, «почепили» мікрофон. Це було о 15 год. 16 год. Сказали що все ввімкнено. Працівники УСБУ завели його в кабінет, розклали на підлозі гроші в сумі 3 500 гривень та «поприскали» гроші балончиком. Потім «просвітили» їх. Всі все бачили, про що розписались в протоколі. Вони взяли гроші та поклали їх йому в кишеню штанів. Тоді вони поїхали до суду. Коли він зустрівся з ОСОБА_4 біля суду, то вони відійшли десь метрів 100 від суду, він, свідок, дістав правою рукою гроші та віддав їх ОСОБА_4 . Перед тим його ОСОБА_4 запитав чи приніс він гроші, на що він відповів, що приніс. ОСОБА_4 сказав дати їх йому. Гроші ОСОБА_4 взяв правою рукою і поклав собі в кишеню. Він, свідок, розвернувся та пішов. Коли обернувся, то бачив як працівники СБУ бігли до ОСОБА_4 . До нього, свідка, під`їхали працівники СБУ, забрали технічні засоби і він поїхав на автовокзал. Гроші були його. Йому їх «переслала» мати. Він не пам`ятає, як саме вона надіслала йому гроші. Вона надсилає йому гроші кожен місяць. Він «поміняв гроші» в гривні. Він згідний зі всім, що записано в протоколі. Все підтримує та не відмовляється від своїх слів.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала показання, що її чоловік був оштрафований за водіння автомобілем в нетверезому стані. В нього було вилучено автомобіль. Він звернувся до судді ОСОБА_16 за допомогою. Їй тоді він нічого не розповідав. На той час вона перебувала в декретній відпустці, а також перенесла третю операцію, тому чоловік не хотів її турбувати. Після того як в чоловіка почали вимагати більшу суму грошей, він все їй розповів. Вони вирішили звернутись в УСБУ. Цими справами займався її чоловік. Чоловік їй потім розповів, що така ситуація склалася з автомобілем і що він звернувся до судді ОСОБА_4 . Розповідав, що давав йому якісь гроші, купував йому продукти харчування. Коли ОСОБА_4 назвав суму 4000 гривень, то вони подумали, що це лише обіцянки ОСОБА_4 . Вони вже не були впевнені, що він їм «допоможе». В неї немає підстав оговорювати ОСОБА_4 . Він «обіцяв допомогти», але нічого не зробив. Раніше чоловік не був знайомий з ОСОБА_4 Хтось йому його порекомендував. Їй невідомо, як чоловік познайомився з ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_4 почав вимагати гроші, то чоловік почав записувати все на диктофон, який був у них вдома. Вона як співвласник автомобіля, подала заяву в суд про повернення автомобіля. Здається, судовий збір при подачі заяви вона не сплачувала.

Чоловік дав ОСОБА_4 спочатку 500 гривень, а потім передав 3500 гривень. По її заяві ОСОБА_4 написав собі самовідвід, хто далі її розглядав, вона не пам`ятає. Їй здається, що самовідвід ОСОБА_4 написав перед тим як його затримали. Вони звернулись в УСБУ з проханням допомогти, так як ОСОБА_4 вимагав у них хабара. Автомобіль їхній знаходиться під арештом. Спочатку чоловік їй нічого не розповідав, а коли вона почала питати в нього чому він не приносить додому грошей, він все розповів. Вона не знає при яких обставинах і де чоловік дав ОСОБА_4 500 гривень. Їй було відомо від чоловіка, що він передавав ОСОБА_4 продукти, гроші, надавав транспорті послуги, навіть полуницю та сіно для кролів давав. Вона не пам`ятає, чи до подачі нею заяви в суд, він їй все це розповідав, чи пізніше. 4 000 гривень їм дала свекруха на будівництво. Коли ОСОБА_4 говорив про те, щоб дати 4 000 гривень, то такої суми грошей в них ще не було. ОСОБА_4 казав, щоб чоловік позичив. Чоловік їй потім розповідав про затримання ОСОБА_4 . Що саме він розповідав, вона вже не пам`ятає. Арешт з автомобіля не знятий. Чоловік займається цим питанням. Гроші свекруха висилала їм в євро, а вони «міняють» на гривні.

З показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що в червні 2010 року його покликав керівник відділу та повідомив про проведення оперативних заходів відносно судді ОСОБА_4 . На наступний день вони виїхали в м. Ківерці, де у відділенні оформили огляд «мічених» коштів, про що склали протокол огляду. Він та працівник СБУ ОСОБА_18 мали, в разі намагання втечі, не допустити цього, та забезпечити відсутність сторонніх осіб. Коли все було підготовлено, тоді суддя ОСОБА_4 зустрівся з заявником. Вони йшли по вулиці та розмовляли. Коли вони підійшли до білого «буса», заявник передав «мічені» кошти ОСОБА_4 . Тоді інші працівники СБУ затримали ОСОБА_4 , однак він встиг «скинути» гроші. Після цього до ОСОБА_4 підбігли слідчий, він, свідок, інші працівники СБУ, поняті та почали оформляти протокол огляду місця події. Під ногами в ОСОБА_4 лежали гроші. Огляд місця події вони завершили в приміщенні Ківерцівського районного суду.

В його, свідка, присутності «помічали» кошти спеціальним засобом. Хтось із працівників СБУ помістив «мічені» кошти в праву кишеню заявнику. Він знаходився на перехресті, недалеко від суду, коли їм «поступив сигнал», після якого вони почали рухатись за ОСОБА_4 та заявником. Біля білого «буса» заявник передав «мічені» кошти ОСОБА_4 , який поклав кошти в праву кишеню. ОСОБА_4 , після його затримання, не зважав на вимогу працівника СБУ не перешкоджати проведенню огляду місця події, намагався втекти та чинив опір. Вони намагалися його заспокоїти, взявши його за руки, але він вів себе неадекватно. Всі процесуальні дії були відображені в протоколі. В приміщенні суду вони продовжили огляд місця події. Там було «просвічено» руки та одяг ОСОБА_4 , де були виявлені нашарування спецпрепарату. Сума грошей, які ОСОБА_4 отримав від заявника була десь 3500 гривень. В його, свідка, присутності вручались «мічені» гроші заявнику ОСОБА_8 . На той момент він знав точну суму, зараз вже не пам`ятає. Поняті при цьому були присутні, хто саме він не пам`ятає. Ніби дівчата. Хто вручав кошти, він не пам`ятає. Які були купюри не пригадує. Точно буди номіналом по 100 грн. Коли кошти та руки ОСОБА_4 «просвічували» люмінесцентною лампою, то вони «просвічувались». Вже пройшло чотири роки, тому він не пам`ятає чи поміщали «мічені» кошти в пакет. Основною його метою було брати участь в затриманні ОСОБА_4 . Він не пам`ятає, яка була година, коли вручали «мічені» кошти ОСОБА_8 , на вулиці було ще світло. Він, свідок, не вручав гроші ОСОБА_8 , в них є керівник і працівники СБУ, які цим займаються. В нього, свідка, була інша задача, яку він виконував. Він разом із колегами сіли в автомобіль і поїхали на перехрестя вулиці Грушевського, біля нотаріальної контори і податкової. Був він та ОСОБА_18 . Після закінчення оформлення всіх документів він не знає куди поїхав ОСОБА_8 .. Ним займались працівники, які відповідали за супровід заявника. Що було з ОСОБА_8 в подальшому він не бачив. Він не пам`ятає, чи вручали ОСОБА_8 будь-які технічні засоби. Не може сказати скільки часу пройшло з моменту вручення «мічених» коштів ОСОБА_8 до його зустрічі з ОСОБА_4 . ОСОБА_8 , з моменту вручення йому коштів до зустрічі з ОСОБА_4 , не було в полі його зору. Їм «поступив» сигнал про те, що відбулася зустріч заявника та ОСОБА_4 біля суду. Тоді він побачив ОСОБА_4 та заявника, які йшли від заводу до суду, по вул. Грушевського. Він не може пригадати всіх подробиць, так як пройшов час. ОСОБА_4 «скинув» гроші і вони лежали біля його ніг. Він засунув руку в кишеню і викинув правою рукою «мічені» гроші, які впали біля його ніг та розсипалися. Ківерцівський районний суд розташований на вул. Грушевського. ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_8 і вони пішли по вулиці, до білого «буса». Вони йшли та розмовляли. Він, свідок, бачив як ОСОБА_8 засунув праву руку собі в кишеню та передав в праву руку предмет ОСОБА_4 , який поклав його в праву кишеню. Ці рухи він бачив чітко. Предметом, який передав ОСОБА_8 . ОСОБА_4 , на його думку, були гроші. Тоді вони, ніби, ще перекинулися декількома словами і ОСОБА_8 пішов в сторону, йому, свідку, на зустріч. Перед ним на певній відстані йшов ОСОБА_18 . В той момент їм «поступила команда». Все відбувалося дуже швидко. ОСОБА_4 побіг назустріч ОСОБА_18 , в сторону приміщення суду. ОСОБА_18 хотів схопити ОСОБА_4 за руку. В цей час ОСОБА_4 «скинув» гроші, які вийняв зі своєї кишені. Гроші розсипались біля його ніг. В чому були гроші, він не пам`ятає. Гроші були в щось загорнуті, але і що він не може сказати. До ОСОБА_4 підійшов слідчий, зачитав йому постанову, попросив поводити себе адекватно. Однак ОСОБА_4 поводив себе некоректно, хотів покинути місце події. ОСОБА_4 просили завершити огляд місця події, але він не погоджувався. Щось говорив, але він, свідок, не пам`ятає, що саме. Слідчий почав оформляти огляд місця події із застосуванням відеозйомки. Через деякий час було вирішено пройти до приміщення суду. Кошти були зібрані, що було зафіксовано на відеокамеру. Він, свідок, та ОСОБА_18 провели ОСОБА_4 до приміщення суду. Огляд проводили на першому поверсі суду. Вони «просвітили» купюри та одяг ОСОБА_4 , на яких були нашарування спеціального засобу. Також зробили змиви з одягу, де були нашарування. Було прийнято рішення про вилучення одягу ОСОБА_4 . ОСОБА_4 був до кінця огляду місця події. Чи підписував він протокол огляду місця події він, свідок, не пам`ятає. Він не пам`ятає, чи заходив ОСОБА_8 в суд. Йому невідомо, де подівся ОСОБА_8 з місця події. Він не пам`ятає, чи бачив його після події. ОСОБА_8 повинні були вручатись технічні засоби. Йому, свідку, невідомо, де він їх подів. За це відповідають особи, на яких було покладено такий обов`язок. Йому, свідку, було відомо про те, що вони їхали затримувати суддю. Йому поставило завдання керівництво, він його і виконував.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні дав показання, що він виконував обов`язки начальника сектору. Його співробітник приніс заяву про вимагання хабара ОСОБА_4 . Було проведено комплекс оперативно-розшукових заходів. Проводився оперативний супровід кримінальної справи. Вони виїхали в м.Ківерці Волинської області, де в приміщенні СБУ «помітили» купюри спеціальною речовиною та передали заявнику. В подальшому заявник пішов в суд. Вони знали, де має відбутись зустріч заявника з ОСОБА_4 , тому відповідно «розставили» людей. Коли ОСОБА_4 з ОСОБА_8 вийшли з суду, то він, свідок, йшов за ними. Він побачив як ОСОБА_8 вийняв з кишені пачку та передав ОСОБА_4 . Вони розійшлися. Коли співробітники підбігли до ОСОБА_4 , то він вийняв гроші та викинув їх на землю. Тоді підійшов слідчий та поняті.

«Мічення» коштів відбувалось в райвідділі при понятих. ОСОБА_8 був присутній. Він поклав гроші в праву кишеню. Він, свідок, не пам`ятає чи особисто ОСОБА_8 клав гроші. На ОСОБА_8 «начепили» відеокамеру та мікрофон, а також співробітник СБУ був з камерою в автомобілі. Не всі матеріали були легалізовані. Він бачив як ОСОБА_8 передавав пакет ОСОБА_4 , який поклав його в праву кишеню.

ОСОБА_4 кричав та виривався. Вони тримали його за руки. Він намагався битися. Ніяких спецзасобів вони до нього не застосовували. ОСОБА_8 поклав гроші в кишеню штанів. Гроші, ніби, були в пакеті. ОСОБА_4 поклав гроші в кишеню. Коли він, свідок, взяв ОСОБА_4 за руку, то він вийняв гроші та "розсипав" їх. Після цього вони «просвідчували» руки ОСОБА_4 , на яких були сліди фарби. Він не може точно сказати, скільки часу пройшло від того як гроші були вручені ОСОБА_8 до передачі ОСОБА_4 . Вони ніяких заборонених дій відносно ОСОБА_4 не застосовували, психологічного тиску не чинили. Вони представились та тримали його, просили заспокоїтись. За ОСОБА_8 велося візуальне спостереження. Він ніяких дій із заміною коштів не вчиняв. З ОСОБА_8 він, свідок, познайомився, коли той прийшов з заявою. До того він його не знав. ОСОБА_8 , ніби, прийшов зі своїм диктофоном. Він, особисто, не прослуховував записи, які містилися на диктофоні. Він не пам`ятає, де вперше побачв ОСОБА_8 . Коли помічались кошти він, то заходив в кабінет, то виходив. Передача грошей відбулася після обіду. Він бачив як ОСОБА_8 щось вийняв та передав ОСОБА_4 . Він не знає змісту розмови, яка відбулася між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в суді, так як перебував на вулиці. Він, свідок, як керівник керував операцією, а працівники виконували його вказівки. Він знав, що будуть затримувати суддю. Ніяких інших контактів в ОСОБА_8 з іншими особами після отримання ним «мічених» коштів, не було. Вручення коштів відбувалось в присутності понятих. Ті самі поняті були при затриманні ОСОБА_4 .. ОСОБА_4 кричав та шарпав їх. Коли прийшов слідчий та показав постанову про порушення кримінальної справи, ОСОБА_4 трохи заспокоївся. Вони тримали його за руки, щоб він їх не витер. Все фіксувалось на відео. Хтось із співробітників зібрав кошти. Поняті все бачили. Потім вони пішли в приміщення суду, де «просвітили» руки, штани ОСОБА_4 . Камеру не виключали. Він не бачив, куди пішов ОСОБА_8 після затримання ОСОБА_4 . Він не знає, кому він передав технічні засоби.

З показань свідка ОСОБА_19 вбачається, що він працює начальником підрозділу УСБУ. До підрозділу надійшло завдання від підрозділу БКОЗ на документування протиправних дій ОСОБА_4 за фактом отримання хабара, а тому було вжито дії на проведення певних заходів: аудіорозмови та документування факту зустрічі ОСОБА_4 та заявника та передачі останнім ОСОБА_4 3500 гривень. По вказівці ОСОБА_18 було прийнято рішення про затримання ОСОБА_4 .

Він не був присутній під час «мічення» грошей. Разом з колегами він знаходився біля приміщення суду, з розрахунку, щоб контролювати дії, поведінку, рухи осіб. Це відбувалось на вулиці Грушевського. Факт зустрічі ОСОБА_4 та заявника він бачив, однак утворились «мертві зони» і сам факт передачі грошей він не бачив. Однак все було задокументовано. Коли він отримав інформацію, перебував недалеко, тому разом із ОСОБА_20 затримали ОСОБА_4 , який витянув передані йому кошти з кишені та викинув на землю. Гроші розлетілись десь на метр. Вони тримали ОСОБА_4 за руки, але він «супротивлявся». Матеріали були легалізовані тільки в тій частині, де була зафіксована передача коштів. Гроші, які «випали» на землю, працівниками прокуратури були зібрані в файл та було прийнято рішення про переміщення в Ківерцівський райсуд, де продовжилось проведення процесуальних дій. В приміщенні суду він не був присутній. Завдання він отримав напередодні, точної дати не пам`ятає. З моменту, коли він отримав завдання до моменту затримання ОСОБА_4 пройшло десь 1-2 місяці. Всі дії оперативно-розшукового характеру відносно ОСОБА_4 проводились на підставі ухвали Апеляційного суду. При проведенні оперативно-розшукових дій застосовувалась аудіо- та відеодокументування. Враховуючи те, що матеріали зібрані під час отримання ОСОБА_4 хабара легалізовані частково, то він може інформувати суд лише в цій частині. Легалізація матеріалів це оприлюднення інформації, яка свідчить про ті чи інші факти, яка в свій час була зашифрована. В УСБУ створена комісія з розсекречування «таємних» матеріалів, яка переглядає всі матеріали та визначає, які саме матеріали підлягають розтаємненню. Оскільки він є членом цієї комісії, то знає, що комісією визначено розсекречення тих матеріалів, які містять факти отримання хабара. Комісією виноситься акт про розсекречення матеріалів. Акт цей призначений тільки для службового користування. Він не пам`ятає чи були легалізовані всі факти, які відбувались за весь день, в який відбулося затримання. Він, свідок, не має права розголошувати інформацію про те, чи проводились в цей день інші оперативно-розшукові заходи. ОСОБА_8 надавались технічні засоби для аудіо-документування в цей же день. При передачі ОСОБА_8 цих технічних засобів він був присутній. Це все було задокументовано. Технічні засоби в цей же день були повернені ОСОБА_8 , що було задокументовано. Співробітники УСБУ написали, що отримали засоби від ОСОБА_8 . Інформація з цих технічних засобів легалізувалася у встановленому порядку. Розголошувати таємницю щодо технічних характеристик технічних засобів, які використовувались ОСОБА_8 в ході проведення оперативно-розшукових заходів, він немає права. Він, свідок, особисто бачив зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , але коли вони зайшли в «мертву зону», за «буса», він вже не бачив, що відбувалось. Він знаходився чи в машині, чи на вулиці, вже не пам`ятає. Бачив як ОСОБА_4 вже повертався, а ОСОБА_8 він не бачив. Коли ОСОБА_4 повертався до суду, десь пройшов 15-20 метрів «поступила» інформація і вони почали затримувати його. Момент, коли ОСОБА_21 викидав гроші він бачив. Він, свідок, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 підбігли до ОСОБА_4 . ОСОБА_4 викинув гроші з правої кишені правою рукою. Він не бачив в чому були гроші, бачив лише купюри. Він не був присутній при врученні ОСОБА_8 коштів. Матеріали всі, які зафіксовані ОСОБА_8 знаходяться в комп`ютері.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні дав показання, що на той час працював головним спеціалістом сектору взаємодії з ЗМІ в УСБУ в Волинській області. Його завданням було документувати «картинки», для того, щоб можна було розповісти про те, що було зроблено УСБУ. Він був залучений до операції в якості прес-секретаря. До нього звернувся працівник СБУ та попросив задокументувати подію, зняти «якісну картинку», без втрат, що він, свідок, і зробив. Його в м. Рівне питали чому години на відеокамері не співпадали з реальним часом. Він ніколи не звертав уваги на час, коли здійснював відеозйомку огляду місця події. Прокурор «називав» час на камеру. В своїй діяльності він не використовує годинник, тому не звернув уваги на час. ОСОБА_4 його запитував чому виключилась камера, на що він відповів, що батарейки у відеокамері «мають властивість» розряджатись. Моменту передачі хабара він не бачив,так як перебував в автомобілі. Він почав знімати з того моменту, коли йому «дали команду» працівники УСБУ. Цього точно він вже не пригадає. Він «знімав» все: спілкування з понятими, потім вони пішли в суд, де описували кошти, які були вилучені в ОСОБА_4 , опечатували речові докази, оглядали місце події. Поняті це все бачили. Відеокамера була постійно ввімкнена, заборонено було її вимикати. На камеру було зачитано номери купюр. Відеозйомку він здійснював камерою «Панасонік 320» на касету «мінідівіді». Підготовка відеокамери до зйомки полягає в зарядці батареї та встановленні відеокасети. Він особисто готував відеокамеру до зйомки. Вона була технічно справна. Його обов`язком було ефективно «зняти картинку». В протоколі він розписувався. Він приймав участь в перегляді відеозапису разом з понятими.

Показаннями свідка ОСОБА_12 підтверджується, що у зв`язку з виконанням службових обов`язків він був задіяний для документування протиправних дій ОСОБА_4 за вимагання останнім хабара для вирішення з позитивним результатом цивільної справи. Про те, що ОСОБА_4 вимагає хабара стало відомо від заявника ОСОБА_8 . Ці події відбувались в червні 2010 року. безпосередньо ним, свідком, готувалися процесуальні документи, вручалися грошові кошти, а також здійснювалася обробка грошових купюр спецпрепаратом «Промінь-1». Заявнику було також вручено спецтехніку і він з заявником безпосередньо знаходився поряд з місцем передачі коштів від заявника ОСОБА_4 . Також безпосередньо він приймав участь в затриманні ОСОБА_4 після прийняття коштів.

Станом на червень 2010 року він працював старшим оперуповноваженим відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в УСБУ у Волинській області.

23 червня 2010 року, він в складі оперативної групи прибув в місто Ківерці, у відділ УСБУ у Волинській області. Крім нього, були присутні оперативні працівники, слідчий прокуратури, поняті та заявник. Безпосередньо ним, при понятих, були «оброблені» грошові кошти спецпрепаратом «Промінь-1» в сумі 3500 грн. Номери цих купюр були внесені до протоколу вручення грошових коштів при понятих. Грошові кошти були поміщені до правої кишені заявника ОСОБА_8 . Грошові кошти в сумі 3500 грн. заявником передавалися за вирішення цивільної справи про зняття арешту з автомобіля. Сама передача відбувалася в м.Ківерці, недалеко від приміщення Ківерцівського районного суду. Поблизу суду знаходився він, свідок, а також працівник, який здійснював прослуховування розмови в режимі «онлайн» заявника ОСОБА_8 з ОСОБА_4 і передавав міст розмови йому, свідку, а він, сідок, в свою чергу передава своєму безпосередньому керівнику ОСОБА_18 . Безпосередньо він при передачі коштів не був, але був поблизу і мав реальну можливість спостерігати за передачею. Заявник ОСОБА_8 підійшов до суду і зайшов у приміщення суду. Через деякий час ОСОБА_8 з ОСОБА_4 вийшли з приміщення суду та пішли вліву сторону. Відійшли вони від приміщення суду десь метрів 100 і між ними відбувалась розмова про цивільну справу. Потім вони зупинились. По мірі можливості він, свідок, може відтворити розмову, яка відбувалась між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . ОСОБА_4 сказав: «Давай», а заявник запитав: «Уже?» Підгорний відповів: «Так» і в цей момент відбулася передача коштів. Заявник з кишені дістав кошти і передав ОСОБА_4 , які той поклав у кишеню брюк. ОСОБА_4 , отримавши кошти, поклав їх у праву кишеню брюк. Після того, як ОСОБА_4 поклав кошти в кишеню брюк, то вони розпрощалися з ОСОБА_8 і ОСОБА_4 направився в сторону суду. В подальшому, коли ОСОБА_4 , був десь за метрів 20 від суду надійшла команда про затримання від ОСОБА_18 , як керівника підрозділу. ОСОБА_18 йшов назустріч ОСОБА_4 , а він, свідок, з іншими співробітниками під`їхали на автомобілі і ще один співробітник знаходився поряд з судом. ОСОБА_4 побачивши його, свідка, та інших співробітників УСБУ відразу дістав з кишені грошові кошти та викинув їх на землю і в цей час йому «заблокували» руки. Поскільки м.Ківерці це маленьке містечко, то у зв`язку з тим, що почали збиратися люди, то було запропоновано перейти до приміщення суду. Коли ОСОБА_4 знаходився на вулиці, то слідчий прокуратури зачитав йому постанову. ОСОБА_4 виривався, кричав: «Відпустіть!». Один із співробітників УСБУ почав збирати грошові кошти, які знаходилися «розсипом» в радіусі 1 метра всіх учасників слідчої дії. В кабінеті ОСОБА_4 , в приміщенні Ківерцівського райсуду, було продовжено проведення огляду місця події. В присутності понятих з рук ОСОБА_4 були взяті змиви з рук. На руках ОСОБА_4 при допомозі УФ-лампи були виявлені нашарування світло-зеленого кольору. При допомозі цієї ж лампи, в присутності понятих, були оглянуті купюри і номери купюр співпали з номерами, які були вказані в протоколі вручення. Також при допозі УФ-лампи були оглянуті і брюки ОСОБА_4 і права кишеня «світилась» жовто-зеленим кольором.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні дав показання, що йому нічого невідомо. Він не знає ОСОБА_8 Було таке, що він надавав транспорті послуги, возив в Луцьк одного чоловіка. Його, свідка, зять попросив завезти в м. Луцьк його товариша. Це було десь 3-4 роки тому. Особу, яку він возив не пригадує. Вони приїхали в Ківерці. Тоді йому було відомо, що він мав завезти суддю з Ківерців. Його він завіз в м. Луцьк. Чоловік, який перебуває в залі судових засідань схожий на того, що він возив в Луцьк.

З показань свідка ОСОБА_24 вбачається, що події відбувались давно, тому вона багато чого вже не пам`ятає. Підтримує показання, які вона вже давала раніше. Вона колись залучалась в якості понятої. Як відбувалось вручення коштів вона не пам`ятає. Пам`ятає, що гроші оброблялись спеціальною фарбою. Вона не знає тієї людини, якій вручались кошти. Це не був працівник міліції. Гроші віддали чоловікові, який мав їх передати обвинуваченому. Вона не пам`ятає, куди саме поклали гроші. Вона один раз була залучена в якості понятої, тоді, коли «оброблялися» кошти. Це було в м. Луцьк. Крім неї, була ще одна понята і три працівники слідчих органів. Інших осіб не було. При передачі коштів обвинуваченому вона не була присутня. Вона не пам`ятає чи той чоловік, який отримав «мічені кошти», отримував ще якісь засоби. Вона не пам`ятає чи підписувалась в документах, але якщо стоїть її підпис, то це означає, що вона читала документ, перш ніж його підписала.

Протоколом усної заяви про злочин від 22 червня 2010 року підтверджується, що заявник ОСОБА_8 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст..383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинений злочин вказав, що станом на 22 червня 2010 року в Ківерцівському районному суді розглядалася справа за позовом його дружини ОСОБА_10 до відділу державної виконавчої служби Ківерцівського району та управління Держказначейства у Ківерцівському районі про визнання права власності на автомобіль «ВАЗ-2109», державний номер НОМЕР_1 , звільнення його з-під арешту та виплату половини його вартості під час оплатного вилучення.

Вказану цивільну справу розглядав суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_4 .

ОСОБА_8 повідомив, що вказана посадова особа вимагала від нього хабара в розмірі 4 000 грн. за позитивне вирішення цивільного позову дружини.

Так, на початку червня цього року ОСОБА_4 повідомив, його, що йому необхідно надати 4000 гривень, оскільки, як він виразився йому «єслі візьмусь, то рішу». При цьому, ОСОБА_4 чітко дав йому зрозуміти, що без грошей цивільний позов його дружини не вирішиться і буде не задоволений.

Крім цього, зазначив, що 18 червня 2010 року, на наступний день після початку розгляду цивільної справи за позовом його дружини, приблизно о 15 год., він вже був змушений надати ОСОБА_4 в його службовому кабінеті в приміщені Ківерцівського районного суду кошти в розмірі 500 гривень, які він положив в його присутності в кишеню свого одягу. Решту суми хабара в розмірі 3 500 грн на його вимогу він мав передати 23 червня поточного року біля чи в приміщені Ківерцівського районного суду, можливо і в його службовому кабінеті.

Одночасно повідомив, що з метою убезпечити себе в майбутньому він здійснював записи розмов з ОСОБА_4 на власний диктофон. Вказані записи були підтвердженням того, що ОСОБА_4 вчиняв відносно нього протиправне діяння та вимагає в нього грошові кошти за вирішення цивільної справи на користь його дружини.

(а.с.30, т.1 к/п №42013020000000111)

З протоколу огляду та вручення грошових коштів від 23 червня 2010 року вбачається, що співробітником спецпідрозділу УСБУ у Волинській області майором ОСОБА_12 у відповідності з п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову цільність», в приміщенні Ківерцівського МРВ УСБУ у Волинській області, за участю понятих:

ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , яким роз`яснені їх права та обов`язки, а саме: бути присутнім під час вручення грошових коштів, засвідчувати своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям, робити зауваження з приводу проведених дій, які підлягають обов`язковому занесенню у протокол , з участю громадянина ОСОБА_8 , особа якого встановлена, і який заявив про вимагання в нього ОСОБА_4 , хабара у вигляді грошових коштів в сумі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень. При цьому, ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_4 , вимагав в нього хабар в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень за позитивне вирішення цивільної справи.

ОСОБА_8 дав згоду приймати участь в заходах по одержанню фактичних даних про вчинення злочину.

В присутності ОСОБА_8 та понятих до огляду були надані кошти в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, які належать ОСОБА_8 особисто, зокрема, 35 (тридцять п`ять) купюр номіналом сто гривень. Купюри мають наступні серії та номери: ВЙ2242659, АД3749287, ВЖ6840103, БУ2448108, ВК1354475, ВМ5932336, ВГ3908745, ВК9825155, АБ4892573, БМ0942000, ВД7988586, ВЕ3642268, ГД0037220, АИ5620977, БР1008543, ВЙ0276512, АЖ5726535, ГВ6931604, ГЙ1033618, АГ3521429, ВХ5921728, ВЦ0238855, ВЙ4999919, АА6211609, ГВ1821669, ВВ5289027, ВЧ3678734, ГК2099559, БР5127544, ВЖ6003677, БН8197681, АЕ2990808, БР0876453, АЄ8877548, ВЄ9187012. З купюр знято ксерокопії (додатки №1 -10).

В подальшому вказані купюри були оглянуті із застосуванням джерела ультрафіолетового випромінювання. При цьому встановлено, що всі купюри сторонніх люмінесцентних нашарувань не мають.

Після цього, надані купюри були оброблені шляхом нанесення на них препарату «Промінь-1». В результаті чого, при освітленні джерелом ультрафіолетового випромінювання встановлено, що нашарування препарату на купюрах люмінесціюють світло-зеленим кольором.

При цьому присутнім була роз`яснена дія даного препарату.

Вищевказані кошти після їх огляду та обробки були поміщені в кишеню штанів громадянина ОСОБА_8 .

Після чого був проведений огляд та відбір зразків препарату «Промінь-1», яким оброблені купюри.

Зразок препарату «Промінь-1» був взятий на ватний тампон, який поміщено в паперовий пакет та опечатано печаткою «Для пакетів №12» УСБУ у Волинській області з пояснюючим написом та підписами присутніх.

Паперовий пакет із зразком препарату «Промінь-1» додається до протоколу.

Протокол зачитано вголос, заяв, зауважень та доповнень від понятих та присутніх не надходило.

(а.с.33-34, т.1 к/п №42013020000000111)

До протоколу долучена фототаблиця з додатками № 1-10. копій грошових купюр.

(а.с.35-44, т.1 к/п №42013020000000111)

Протоколом вручення технічних засобів від 23 червня 2010 року підтверджується та обставина, що співробітником спецпідрозділу УСБУ у Волинській області майором ОСОБА_12 , у приміщенні Ківерцівського МРВ УСБУ у Волинській області за адресою м. Ківерці вул.. Залізнична. 48 вручено ОСОБА_8 аудіо-, відеозаписуючий пристрій для фіксації факту і змісту розмови, що повинна була відбутися 23 червня 2010 року в м. Ківерці між заявником ОСОБА_8 та особою, що в нього вимагала хабар.

Дані заходи здійснювалися на підставі постанови голови апеляційного суду Волинської області № 231-цт від 22 червня 2010 року на проведення заходів, які тимчасово обмежують права і свободу людини.

Запис розмови мав фіксуватися за допомогою телекамери IVR-734С з міні об`єктивом МТУ-02520Р, цифрового диктофона «Богун» та відеонакопичувача MDVR-500.

(а.с.45, т.1 к/п №42013020000000111)

З протоколу огляду місця події (із застосуванням відеозйомки) від 23 червня 2010 року вбачається, що старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Волинської області радником юстиції ОСОБА_13 з участю ст. о/у УСБУ у Волинській області ОСОБА_12 , о/у Волинській області ОСОБА_27 , о/у УСБУ у Волинській області ОСОБА_17 , т.в.о. головного спеціаліста УСБУ у Волинській області ОСОБА_22 у присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , яким роз`яснено, що згідно ст. 127 КПК України (Закон України в редакції 1960 року) вони зобов`язані бути присутніми і при проведенні цієї слідчої дії та засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі, зауваження понятих, з приводу проведених слідчих дій підлягають обов`язковому занесенню в протокол. Поняті за наявності відповідних підстав мають право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законодавством України, з додержанням вимог статей 85, 85-2, 190, 191, 195 КПК України провів огляд місця події.

Учасникам слідчої дії повідомлено, що при проведенні слідчої дії буде застосовуватись відеозйомка. Спеціалісту ОСОБА_22 роз`яснено його обов`язок здійснювати фіксацію слідчої дії на відеокамеру. На запитання слідчого спеціаліст, повідомив, що відеофіксація буде здійснюватись за допомогою відеокамери «Panasonik NV-GS 320» на відеокасету «SONY Premium DVM 60 LP 90» з серійним № 02HS 272МК 1117. При проведенні огляду використовувалися серветки, стерильні медичні рукавички та лампа з ультрафіолетовим випромінюванням.

Огляд проводився при денному освітленні, при температурі повітря біля 15 Цельсія, в хмарну погоду за відсутності опадів.

Оглядом встановлено: підставою для проведення огляду по кримінальній справі № 50-035-10, порушеній 22 червня 2010 року щодо судді Ківерцівського районного суду ОСОБА_4 , за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України, стала заява гр-на ОСОБА_8 про те, що 23 червня 2010 року біля приміщення Ківерцівського районного суду він буде передавати другу частину хабара в розмірі 3 500 грн. судді Ківерцівського районого суду ОСОБА_28 на його вимогу.

Місцем огляду є територія поблизу проїжджої частини вул. Грушевського, в м Ківерці, яка знаходиться за 128 метрів на захід від приміщення Ківерцівського районного суду. Безпосереднім місцем огляду є частина тротуару із бетонних плиток по правій стороні проїжджої частини зазначеної вулиці, яка знаходиться за 3 м, в північному напрямку від краю проїжджої частини вулиці, за 2,5 м. в південному напрямку від комплектної трансформаторної підстанції № 141, за 0,5 м. в східному напрямку від місця перетину тротуару з доріжкою, що йде від проїжджої частини вулиці до тротуару, та за 25 м. в східному напрямку від повороту проїжджої частини до території Ківерцівського механічного заводу.

На пішохідній доріжці виявлено розкидані купюри номіналом по 100 гривень, які мають специфічний згин посередині купюр. На відстані від 0,1 до 0,3 м. від них знаходяться співробітники УСБУ у Волинській області та гр-н ОСОБА_29 .

ОСОБА_4 ознайомлено з постановою про порушення стосовно нього 22 червня 2010 року кримінальної справи № 50-035-10 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України. Поставити підпис на оригіналі постанови про ознайомлення зі змістом постанови про порушення кримінальної справи ОСОБА_4 відмовився.

Крім цього, ОСОБА_4 оголошено постанову в.о. голови Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_30 від 23 червня 2010 року про дачу дозволу на проведення його особистого обшуку. Поставити підпис на постанові ОСОБА_4 відмовився.

З метою уникнути розголошення даних досудового слідства та негативних наслідків проведення слідчої дії в людному місці, ОСОБА_4 запропоновано пройти в приміщення Ківерцівського районного суду для продовження слідчої дії, проведення особистого обшуку та складання відповідних процесуальних документів. На зазначену пропозицію ОСОБА_4 погодився.

Після цього, співробітникам УСБУ у Волинській області запропоновано за допомогою стерильних медичних рукавичок перерахувати підняті з доріжки купюри. Всього виявлено 35 (тридцять п`ять) купюр номіналом по сто гривень. Вилучені купюри поміщені в прозорий поліетиленовий пакет для доставки та огляду в приміщенні Ківерцівського районного суду.

На цьому слідча дія призупинена для того, щоб її учасники прослідували в приміщення Ківерцівського районного суду з метою недопущення розголошення даних досудового слідства та можливих негативних наслідків проведення слідчої дії в людному місці. (Час: 17 год. 07 хв.)

ОСОБА_4 разом з усіма учасниками слідчої дії прослідували в адміністративне приміщення Ківерцівського районного суду. При цьому відеозйомка слідчої дії не зупинялась.

В приміщенні Ківерцівського районного суду, на пропозицію слідчого ОСОБА_4 погодився відкрити свій службовий кабінет № 106, куди зайшли всі учасники слідчої дії. (Час: 17 год. 09 хв.).

Слідча дія відновлена.

При цьому, ОСОБА_27 за допомогою лампи з ультрафіолетовим випромінюванням освітив долоню правої руки ОСОБА_4 , на якій виявлено люмінесценцію специфічного світло-зеленого кольору. З долоні правої руки ОСОБА_4 о/у ОСОБА_27 в стерильних медичних рукавичках відібрав змив на стерильну серветку, яку поміщено в паперовий конверт, котрий заклеєно та опечатано клаптиком паперу білого кольору з відтисками круглої мастичної печаті "Для пакетів" прокуратури Волинської області та завірено підписами понятих і слідчого.

По цьому, аналогічним чином було освітлено лампою з ультрафіолетовим випромінюванням долоню лівої руки, однак специфічного світіння на ній не виявлено. З долоні лівої руки відібрано змиви ОСОБА_31 на стерильну серветку, яка поміщена в паперовий конверт, котрий у подальшому заклеєний, опечатаний клаптиком паперу білого кольору з відтисками круглої мастичної печатки "Для пакетів" прокуратури Волинської області та завірений підписами понятих і слідчого.

Після цього, проведено огляд верхнього одягу ОСОБА_4 і встановлено, що ОСОБА_4 був одягнутий в костюм темно-синього кольору та сорочку білого кольору. У внутрішній кишені піджака знаходиться посвідчення судді № МЗ-08348, видане судді Ківерцівського районного суду ОСОБА_4 . Виготовлено ксерокопію оглянутого посвідчення для приєднання до матеріалів кримінальної справи. Інших предметів у верхньому одязі не виявлено.

За допомогою лампи з ультрафіолетовим випромінюванням освітлено праву кишеню брюк ОСОБА_32 .. При цьому на тканині виявлено люмінесценцію специфічного світло-зеленого кольору. Праву кишеню вивернуто на зовні та оглянуто в світлі ультрафіолетової лампи, в результаті чого виявлено окремі місця з люмінесценцією світло-зеленого кольору. Також, відібрано змиви тканини з правої кишені брюк та внутрішньої частини кишені брюк ОСОБА_4 на стерильну серветку, яка поміщена в паперовий конверт. Даний конверт заклеєний, опечатаний клаптиком паперу білого кольору з відтисками круглої мастичної печатки "Для пакетів" прокуратури Волинської області та завірений підписами понятих і слідчого.

У подальшому, на стіл з поліетиленового прозорого пакету за допомогою стерильних медичних рукавичок вийняті вилучені біля ОСОБА_4 на вулиці купюри номіналом по сто гривень. Під час огляду встановлено наступне: 1) купюри номіналом сто гривень серії БУ № 2448108, 2) серії ВГ № 3908745, 3) серії ГД №0037220, 4) серії ВЖ № 6840103, 5) серії АД № 3749287, 6) серії ВМ № 5932336, 7) ВК № 9825155, 8) серії ВЄ № 3642268, 9) серії БИ № 8197681, 10) серії ВЄ № 4000019, 11) серії ВЦ № 0238855, 12) серії АГ № 3521429, 13) серії БН № 0942000, 14) АА № 6211609, 15) серії ВК № 1354475, 16) серії ГВ № 6931604, 17) серії ГВ №1821669, 18) серії ВЙ № 0276512, 19) серії ВР № 5127544, 20) серії ВВ № 5289027, 21) серії ВР № 0876453, 22) серії АЖ № 5726535, 23) серії ВР № 1008543, 24) серії АЄ № 8877548, 25) серії ВД № 7988586, 26) серії АВ № 4892573, 27) серії АЄ № 2990808, 28) серії ВХ № 5921728, 29) серії ВЧ № 3678734, 30) серії ГК № 2099559, 31) серії АИ № 5620977, 32) серії ГЙ № 1033618, 33) серії ВЙ № 2242659, 34) серії ВЖ № 6003677, 25) серії ВЄ№ 9187012.

Всі купюри за допомогою лампи з ультрафіолетовим випромінюванням оглянуто. На всіх купюрах виявлено люмінесценцію різної інтенсивності світло-зеленого кольору. Після цього, всі купюри поміщено в паперовий пакет, який заклеєно та опечатано клаптиком паперу білого кольору з відтисками круглої мастичної печатки "Для пакетів" прокуратури Волинської області та завірено підписами понятих і слідчого.

В ході огляду місця події було вилучено:

1) тридцять п`ять купюр номіналом по 100 грн. пакет № 1;

2) змиви з долонь правої та лівої руки ОСОБА_4 - пакети 2, 3;

3) змиви з правої кишені брюк ОСОБА_4 - пакет № 4.

Під час проведення огляду місця події складалась схема.

На цьому огляд закінчено і всім учасникам слідчої дії в приміщенні кабінету судді Підгорного .II продемонстровано відеозапис огляду місця події, після чого складено відповідний протокол перегляду відеозапису.

Знайомитись з протоколом огляду, проставити свої підписи в протоколі огляду місця події та конвертах з вилученими об`єктами з місця події та у протоколі перегляду відеозапису ОСОБА_4 відмовився.

Протокол зачитано слідчим вголос, записано вірно. Змін, заяв, зауважень чи доповнень від понятих та учасників слідчої дії не надійшло.

(а.с.46-47, т.1 к/п №42013020000000111)

До протоколу огляду місця події від 23 червня 2010 року долучено схему.

(а.с.48, т.1 к/п №42013020000000111)

З протоколу відмови від 23 червня 2010 року вбачається, що старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Волинської області радником юстиції ОСОБА_13 після проведення огляду місця події в рамках кримінальної справи № 50-035-10 та складання відповідного протоколу слідчої дії і оформлення схеми до протоколу огляду місця події, надав 23 червня 2010 року о «17» год. «50» хв. ОСОБА_33 для ознайомлення протокол слідчої дії зі хемою та запропонував засвідчити своїм підписом відповідність даних в протоколі виконаним слідчим діям та відповідність розміщення об`єктів на схемі.

Від ознайомлення зі змістом протоколу і схеми та від їх підписання ОСОБА_4 в присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 відмовився

Протокол прочитано, записано вірно. Змін, доповнень та заяв немає.

(а.с.49, т.1 к/п №42013020000000111)

Протокол демонстрації відеозапису від 23 червня 2010 року свідчить про те, що старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Волинської області радником юстиції ОСОБА_13 , в приміщенні службового кабінету ОСОБА_4 , у м.Ківерці за адресою вул..Грушевсього,20, з дотриманням вимог ст..85-2, КПК України (Закон України в редакції 1960 року) було проведено перегляд відеозапису особистого обшуку судді ОСОБА_4 та огляду місця події.

Для демонстрації відеозапису застосовано відеокамеру «SONY Premium DVM 60 LP 90» з серійним 02HS 272МК 1117.

Розпочато демонстрацію відеозапису у 18 год.01 хв. і закінчено о 18 год.59 хв.

Слідча дія проведена з участю ОСОБА_4 та т.в.о головного спеціаліста УСБУ у Волинській області ОСОБА_22 .

Після проведення відеозапису від ОСОБА_4 , понятих та учасників слідчої дії заяв та зауважень не надійшло.

Касета поміщена в паперовий пакет та опечатана.

Протокол прочитано вголос все записано вірно.

(а.с.50, т.1 к/п №42013020000000111)

Протоколом відмови від 23 червня 2010 року підтверджується, що старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Волинської області старшим радником юстиції ОСОБА_13 23 червня 2010 року о «19» год. «01» хв. після проведення демонстрації відеозапису огляду місця події по кримінальній справі № 50-035- 10 та складання протоколу демонстрації відеозапису, було надано ОСОБА_4 , для ознайомлення протокол слідчої дії та запропонованов засвідчити своїм підписом відпоповідність даних в протоколі виконаним слідчим діям.

Поставити свій підпис в протоколі зазначеної слідчої дії ОСОБА_4 , в присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 відмовився.

Протокол прочитано, записано вірно. Змін, доповнень та заяв немає.

(а.с.51, т.1 к/п №42013020000000111)

Протоколом за результатами проведення оперативно-технічного заходу від 03 серпня 2010 року за оперативно-розшуковою справою №1927 підтверджується, що старшим оперуповноваженим відділу БКОЗ УСБУ у Волинській області майором ОСОБА_12 у службовому приміщенні УСБУ у Волинській області (м. Луцьк, проспект Перемоги, 4, каб. №311), за результатами проведення відділлом оперативного документування УСБУ у Волинській області, на підставі частини 2 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та на підставі постанови від 22 червня 2010 року №231цт апеляційного суду Волинської області, оперативно-технічного заходу слухового контролю відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 23 червня 2010 року по 23 червня 2010 року, складено протокол про те, що в ході його проведення отримано фактичні дані, які згідно з частиною 2 статті 65 КПК України (в редакції 1960 року) можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному провадженні.

Матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з відділу оперативного документування УСБУ у Волинській області і знаходяться на магнітному носії DWD+R, «Verbatim», 4,7 GB, 120 min, №122 від 02 серпня 2010року.

Дані, що знаходяться на магнітному носії №122 від 02.08.2010р. були відтворені за допомогою комп`ютеру марки «AMD Athlon», 1.09 ГГЦ, 512 МБ.

Встановлено, що на магнітному носії знаходиться 1 (один) аудіозапис.

В результаті прослуховування аудіозапису встановлено, що він відтворює діалог двох осіб чоловічої статі ( ОСОБА_4 - далі Ч1 та ОСОБА_8 - далі Ч2), тривалість запису 1 хвилина 57 секунд.

Зокрема, відтворенням встановлено:

Ч.1- То встріти, як бандіт ідеш

Ч2 - То завжди так

Ч1- Всьо з собою взяв?

Ч2 - Всьо, три з половиною тисячі, як має бути. ОСОБА_34 , я вже розчітуюся з вами, всьо? Зробите справу?

Ч1 - Я так

Ч2 - (перебиває) тож бляха.

Ч1 - А я не зроблю без, ти не хоч, та податкова не хоче, так не йде, хай жінка сама до мене ходить.

Ч2 - Куда?

Ч1 - В суд. Ти хоть з нею не ходи.

Ч2 - Хай ходить сама, яка мені різниця. Щоб я не світився.

Ч1 - То єрунда, воно тебе зіллє зараз.

Ч.2 - (слово нерозб.)

Ч1 - (фраза нерозб.)

Ч2 - Попродавали землю, немає що людям дати

Ч1-Ну.

Ч1 - (після паузи в кілька секунд) так давай!

Ч2 - Вже давати?

Ч1 - Так, так

Ч2 - На. Чуєте?

Ч1 Да

Ч2 - То шо мені?

Ч1 -Хай жінка прийде. То зробимо їй.

Ч2 - Вона там назначена. Всьо до побачення.

Ч1 - Всьо

Ч2 Щасливенько.

(а.с.147-148, т.1 к/п №42013020000000111)

З протоколу за результатами проведення оперативно-технічного заходу від 03 серпня 2010 року за оперативно-розшуковою справою № 1927 вбачається, що старшим оперуповноваженим відділу БКОЗ УСБУ у Волинській області майором ОСОБА_12 у службовому приміщенні УСБУ у Волинській області (м. Луцьк, проспект Перемоги, 4, каб. №311), за результатами проведення відділом оперативного документування УСБУ у Волинській області, на підставі частини 2 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та на підставі постанови від 22 червня 2010 року №231цт апеляційного суду Волинської області, оперативно-технічного заходу негласного відеоспостереження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 23 червня 2010 року по 23 червня 2010 року, складено протокол про те, що в ході його проведення отримано фактичні дані, які згідно з частиною 2 статті 65 КПК України (в редакції 1960 року) можуть використані як джерело доказів у кримінальному провадженні.

Матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з відділу оперативного документування УСБУ у Волинській області і знаходяться на магнітному носії DWD-R, «Verbatim», 4,7 GB, 120 min, №121 від 02 серпня 2010року.

Дані, що знаходяться на магнітному носії №121 від 02 серпня 2010 року були відтворені за допомогою комп`ютеру марки «AMD Athlon», 1.09 ГГЦ, 512 МБ.

Встановлено, що на магнітному носії знаходиться 1 (один) відеозапис.

В результаті демонстрації відеозапису встановлено, що він відтворює факт зустрічі судді Ківерцівського районного суду ОСОБА_4 та громадянина ОСОБА_8 , тривалість відеозапису 04 хв. 42 сек., відеозапис здійснено в період з 17год. 00 хв. по 17 год. 08 хв. 23 червня 2010 року. Зокрема, відтворенням було встановлено, що в 17 год. 00 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_8 попрямували по вул. Грушевського в м. Ківерці, про щось між собою розмовляючи.

В 17 год. 02 хв. ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 невеликий пакунок світлого кольору, який ОСОБА_4 поклав в праву кишеню своїх брюк.

В подальшому, відеозапис відтворює факт затримання ОСОБА_4 співробітниками УСБУ у Волинській області в 17 год. 03 хв.

(а.с.149, т.1 к/п №42013020000000111)

Протоколом обшуку приміщення судді від 23 червня 2010 року підтверджується, що старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Волинської області радником юстиції ОСОБА_13 , на підставі постанови в.о. голови Апеляційного суду Волинської області з А.М. від «23» червня 2010 року, в період з «19» год «02» хв до «19» год «25» хв.за участю ст. о\у УСБУ у Волинській області ОСОБА_12 , о/у УСБУ у Волинській області ОСОБА_27 , о/у УСБУ у Волинській області ОСОБА_17 та у присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , яким роз`яснено, що згідно ст. 127 КПК України (в редакції 1960 року) вони зобов`язані бути присутніми при проведенні слідчої дії та засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям; зауваження понятих, з приводу проведених слідчих дій, підлягають обов`язковому занесенню в протокол, поняті за наявності відповідних підстав мають право на забезпечення безпеки шляхом і заходів, передбачених законодавством України, з додержанням вимог статей 79, 85-2, 190, 195 КПК України (в редакції 1960 року) проведено особистий обшук ОСОБА_4 .

Після цього, гр-ну ОСОБА_35 оголошено постанову про дачу дозволу на обшук приміщення судді і запропоновано видати грошові кошти, предмети, які вилучені законом із обігу. На пропозицію ОСОБА_4 , повідомив, що таких документів в приміщенні немає.

В ході обшуку грошових коштів, предметів і документів, які мають відношення до справи чи вилучені законом із обігу не виявлено.

Протокол прочитаний слідчим вголос, заяв, зауважень та доповнень від учасників та понятих не надійшло.

(а.с.103, т.2 к/п №42013020000000111)

З протоколу відмови від 23 червня 2010 року вбачається, що ОСОБА_4 від отримання копії протоколу обшуку приміщення судді та від підпису в протоколі обшуку приміщення судді в присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 відмовився.

(а.с.104, т.2 к/п №42013020000000111)

Протоколом обшуку від 23 червня 2010 року підтверджується, що старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Волинької області радником юстиції ОСОБА_13 , на підставі постанови в.о. голови Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_30 від 23 червня 2010 року в період з 19.20 год. до 19.40 год. за участю ст..о/у УСБУ Волинської області ОСОБА_12 , о/у УСБУ у Волинській області ОСОБА_27 та о/у УСБУ у Волинській області ОСОБА_17 в присутності понятих ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , яким у відповідності до ст. 127,181 КПК України (в редакції 1960 року) роз`яснені їхні права та обов`язки, було пред`явлено ОСОБА_4 постанову про проведення обшуку та запропоновано видати цивільну справу за позовом ОСОБА_10 та одяг.

Ознайомившись з постановою ОСОБА_4 погодився видати одяг і заявив, що цивільна справа за позовом ОСОБА_10 знаходится в секретаріаті суду.

В ході обшуку в ОСОБА_4 вилучено піджак та брюки в яких він знаходився під час проведення слідчих дій.

(а.с.111-112, т.2 к/п №42013020000000111)

Протокол відмови від 23 червня 2010 року свідчить про те, що від ознайомлення зі змістом протоколу, отримання його копії та від його підписання ОСОБА_4 в присутності понятих ОСОБА_36 та ОСОБА_37 відмовився.

(а.с.113, т.2 к/п №42013020000000111)

Висновком експерта судової експертизи спеціальних хімічних речовин від 16 серпня 2010 року за №262/853 проведеної начальником відділу спеціальних видів досліджень НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області майором міліції ОСОБА_38 , який має вищу хімічну освіту, стаж експертної роботи з 1999 року та експертом відділу спеціальних видів досліджень НДЕКЦ при УМВС України у Волинській обласі ст.. лейтенантом міліції ОСОБА_39 , який має вищу хімічну освіту, стаж експертної роботи з 2008 року на підставі постанови від 14 липня 2010 року про призначення судової експертизи, винесеної старшим слідчим прокуратури Волинської області радником юстиції ОСОБА_13 підтверджується, що 1) на наданих на дослідження тампонах, позначених як змиви з правої руки (об. № 2а) ОСОБА_4 , встановлена наявність нашарувань спеціальної хімічної речовини.

2) На наданих на дослідження тампонах, позначених як змиви з лівої руки (об. № За) ОСОБА_4 , наявність нашарувань спеціальної хімічної речовини не виявлено.

3) На наданих на дослідження тампонах, позначених як змиви з правої кишені штанів (об. № 4а) ОСОБА_4 , встановлена наявність нашарувань спеціальної хімічної речовини.

4) Відповідь на питання «Чи перебували в контакті між собою речовина, виявлена на грошових купюрах, долонях рук ОСОБА_4 , та його брюках?» виходить за межі компетенції експерта.

5) Спеціальна хімічна речовина, виявлена на тампонах (відповідно до постанови зі змивами з правої руки ОСОБА_4 ) (об. № 2а), спеціальна хімічна речовина, яка знаходяться на наданих купюрах (об. № 1) номіналом по 100 гривень, та спеціальна речовина яка знаходилась в правій кишені штанів (об. 4а) та наданий зразок спеціальної хімічної речовини (об. №5а) з маркуванням «Промінь-1» мають спільну родову належність.

(а.с.217-220, т.2 к/п №42013020000000111)

До висновку експерта №262/853 від 16 серпня 2010 року долучено ілюстративну таблицю.

(а.с.221-227, т.2 к/п №42013020000000111)

Допитаний в судовому засіданні, 03 березня 2016 року, експерт відділу спеціальних видів досліджень НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області ОСОБА_40 дав роз`яснення до висновку судової експертизи спеціальних хімічних речовин від 16 серпня 2010 року за №262/853 про те, що при вскритті упаковок ватні тампони були оглянуті в денному світлі, а потім при допомозі ультрафіолетового світла. При денному світлі на ватних тампонах нашарування речовини жовтого кольору не спостерігалось, а при ультрафіолетовому освітленні спостерігалось «жовте світіння» ватних тампонів. Після цього ватні тампони, які були надані на дослідження, досліджувалися «на розчинність» з тією метою, щоб класифікувати речовину, яка знаходиться на тампонах. Було встановлено, що речовина, яка знаходиться на тампонах відноситься до органічних люмінофорів. Для дослідження органічних люмінофорів було використано метод тонкошарової хроматографії. Речовина, яка знаходилась на ватних тампонах екстрагувалась метиленхлоридом. Після цього дані екстракти сконцентровувалися і наносились за допомогою скляного капіляра, після чого, пластинку поміщали в систему розчинників і хроматографували. Після цього, дані пластинки висушувалися і були оглянуті в «ультрафіолеті». При огляді пластинок, ним, як експертом, були зроблені наступні висновки: на ватній пластинці, яка була позначена «як права рука», «змиви з правої кишені штанів», грошових купюрах, а також правої кишені була виявлена речовина, яка має однакову хроматографічну рухливість і має родову належність з наданим зразком спеціальної хімічної речовини «Промінь-1».

Ним, як експертом, встановлювалась лише родова належність спеціальної хімічної речовини «Промінь-1».

Родової належності достатньо для того, щоб зробити висновок, що дані речовини, які знаходяться на тампонах одинакові з наданим зразком спецпрепарату «Промінь-1».

Можна встановлювати ще й групову належність, але це потребує «більш глибокого дослідження» і для цього необхідно додаткове обладнання.

Ним, як експертом, досліджувався і одяг ОСОБА_4 , це піджак і брюки. Одяг ОСОБА_4 , досліджувався так само як і тампони зі змивами. Спочатку одяг досліджувався при допомозі ультрафіолетового випромінювання, а потім при допомозі тонкошарової хронографії. Методи дослідження одягу ОСОБА_4 вказані в розділі «Дослідження об`єктів в УФ-променях».

Як з часом змінються хімічні властивості речовини «Промінь-1» йому невідомо.

Ним, як експертом, проводився огляд одягу ОСОБА_4 і, зокрема, на фототаблиці, долученої до висновку, під № 17 значиться піджак та брюки ОСОБА_4 при денному світлі, а на фототаблиці під №18 видно люмінесценцію речовини правої кишені брюк ОСОБА_4 .

Для того щоб зробити висновок щодо розмірів спец препарату «Промінь», якщо він наявний на предметах, то тут враховується цілий ряд факторів і, зокрема, це залежить від кількості нанесеної речовини та тривалістю в часі контактуючих предметів.

В експертному висновку зазначено технічні характеристики «УФ-лампи за допомогою якої проводилось дослідження.

Дослідження правої кишені брюк ОСОБА_4 проводилось слідуючим чином: речовина, яка знаходилася на правій кишені брюк ОСОБА_4 «зтрушувалась» з правої кишені на папір і «переносилася в пробірку». Метод «струшування» речовини з правої кишенні брюк ним, як експертом, було застосовано, так як була можливість вилучити речовину, не пошкоджуючи одягу.

Він, як експерт, при проведенні експертизи дійшов до наступних висновків, що нашарування спеціальної хімічної речовини було виявлено на правій руці ОСОБА_4 на змивах з правої кишені брюк, на грошових купюрах і виявлені на цих предметах нашарування мають спільну родову належність з спецпрепаратом «Промінь -1».

Постановою про визнання і долучення речових доказів від 24 жовтня 2010 року 35 купюр номіналом по сто гривень, тампони зі змивами з долонь правої та лівої руки ОСОБА_4 , тампон зі змивами з правої кишені брюк ОСОБА_4 та одяг ОСОБА_4 піджак та брюки, відеокасету SONY Premium DVM 60 LP 90 з серійним номером 02HS 272MK 1117 визнано та долучено до матеріалів кримінальної справи №50-035-10 в якості речових доказів.

(а.с.160, т.2 к/п №42013020000000111)

В судовому засіданні, 13 листопада 2015 року, в порядку ст. 357 КПК України було проведено дослідження речових доказів і, зокрема, одягу ОСОБА_4 та тампонів зі змивами з правої та лівої долонь ОСОБА_4 і тампону зі змивами з правої кишені брюк ОСОБА_4 .

З метою повного та об`єктивного розгляду кримінального провадження під час дослідження речових доказів, у відповідності до ст..360 КПК України був запрошений в якості спеціаліста з науково-дослідного екпертно-криміналістичного центру експерт, який має право на проведення судових експертиз спеціальних хімічних речовин ОСОБА_41 .

(Свідоцтво про підтвердження кваліфікації видане 26 листопада 2012 року Експертно-кваліфікаційною комісією МВС України)

Під час огляду УФ-освітлювачем «Спектр-М» внутрішньої сторони правої кишені брюк ОСОБА_4 було виявлено нашарування речовини з люмінесценцією яскравого жовто-зеленого кольору у вигляді штриха довжиною 12 мм. а також нашарування речовини люмінесценції яскравого жовто-зеленого кольору у вигляді дрібних крапок і невеликий штрих яскравого жовто-зеленого кольору довжиною 2 мм. та плями шириною 4х6 мм.

При більш детальному огляді внутрішньої сторони правої кишені, на шві виявлено нашарування у вигляді плями яскравого жовто-зеленого кольору розміром 14 х17 мм. Крім цього, виявлено три невеликих плями такого ж кольору, розміром, приблизно, 3х1 мм.

При огляді тампонів зі змивами з долонь правої руки виявлено речовину з люмінесценцією жовто-зеленого кольору розміром, приблизно, 5х3 мм. і 7х3 мм.

При огляді тампонів зі змивами з долоні лівої руки ОСОБА_4 виявлено світіння блакитного кольору.

При дослідженні тампонів зі змивами з правої кишені брюк ОСОБА_4 виявлено нашарування речовини у вигляді двох плям яскравого жовто-зеленого кольору розміром, приблизно, 1х1 мм. На всій поверхні наявні нашарування речовини з люмінесценцією яскраво-жовто-зеленого кольору у вигляді двох плям розмірами приблизно 1х1 мм.

Будучи допитаним, в судовому засіданні, 13 листопада 2015 року, в якості спеціаліста ОСОБА_42 після огляду речових доказів дав роз`яснення про те, що на різних частинах поверхні штанів та піджака при освітленні ультрафіолетовими променями спостерігалось нашарування речовини з люмінесценцією синього кольору, яка у більшості має форму у вигляді частин волокон різної величини.

Речовина, яка використовується у спеціальному препараті «Промінь-1» випускається, в основному, у вигляді аерозольного балончика. Характерною особливістю речовини препарату є те, що вона в маленьких кількостях не спостерігається «неозброєним» оком при денному та штучно-побутовому освітленні, а при освітленні ультрафіолетовим випромінюванням має характерну яскраву люмінесценцію жовто-зеленого кольору. Відповідно це дозволяє виявляти його навіть у дуже малих кількостях на поверхні. Ще однією особливістю є те що цей препарат має високу адгезію властивість прилипати до різних поверхонь.

Світіння жовто-зеленого кольору на швах внутрішній поверхні правої кишені брюк ОСОБА_4 може свідчити про наявність речовини, яка за кольором люмінесценції може бути речовиною препарату «Промінь-1», а дати категоричний висновок, що виявлена речовина є препаратом «Промінь-1» можна встановити провівши експертизу з використанням різних методів. В судовому засіданні був проведений тільки огляд, ним, як спеціалістом.

Яскравість кольору залежить від кількості речовини на об`єкті, чим більше речовини тим сильніше забарвлення. Фундаментальні властивості таких речовин, які освітлюються ультрафіолетовим промінням, не змінювати колір при відповідних довжинах хвиль в однакових умовах. Яскравість збільшується тільки при збільшенні кількості речовини.

При огляді виявлено речовину, яка схожа на спецпрепарат «Промінь-1».

Висновком додаткової технічної експертизи матеріалів та засобів звукозапису від 21 жовтня 2010 року №146/3 підтверджується, що в ході експертизи встановлений дослівний зміст розмови, який зафіксований на аудіофайлі 23 червня 2010 року та міститься на компакт-диску CD-R «PHILIPS» № 3108LI062LH13938 з якого вбачається:

00:00 (Шуми)

00:30 Д - То встріти, як бандіт ідеш.

Д - То завжди так.

Д - Всьо з собою взяв?

Д - Всьо, три з половиною тисячі, як має бути. Іванович, я вже розчітуюся з вами, всьо? Зробите справу?

Д Я так.

Д То ж бляха.

Д А я не зроблю без, ти не хоч, та податкова не хоче, так не йде, хай жінка сама до мене ходить.

Д Куда?

Д В суд. Ти хоть з нею не ходи.

Д - Хай ходить сама, яка мені різниця. Щоб я не світився.

Д То єрунда, воно тебе зіллє (нрб).

Д (нрб)

Д Попродавали землю, немає що людям дати.

Д Ну.

(шуми, нерозбірливі фрази)

01:40 Д Так давай!

Д Вже давати?

Д Так, так

Д На. Чуєте?

Д Да

Д То шо мені?

Д Хай жінка прийде. То зробимо їй.

Д Вона там назначена. Всьо до побачення.

Д Всьо.

Д Счасливенько.

01:56 (Закінчення розмови)

01:57 (Закінчення розмови)

. (а.с.262-264, т.2 к/п №42013020000000111)

З протоколу огляду предметів та документів від 10 жовтня 2013 року вбачається, що співробітником ВБКОЗ УСБУ у Волинській області майором ОСОБА_43 за дорученям старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Волинської області радника юстиції ОСОБА_44 №06/1-1220-10 від 04 жовтня 2013 року, в ході розслідування кримінального провадження №42013020000000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, в службовому кабінеті № 413 приміщення УСБУ у Волинській області, з додержанням вимог ст.ст. 41, 104, 223, 237 КПК України та вимог таємності провів огляд ПЕОМ (автоматизованої №236 (комп`ютера, який має гриф секретності «Таємно» та використовується для зберігання матеріалів оперативного документування), який використовується УСБУ у Волинській області, за участю спеціаліста: начальника відділу оперативного документування УСБУ у Волинській області підполковника ОСОБА_19 .

Особам, які беруть участь в огляді роз`яснено їх права, вимоги ст. 71 КПК про їх обов`язок не розголошувати відомості, що стали відомі їм при проведенні слідчої дії.

В ході огляду встановлено, що предметом огляду являється системний блок сірого кольору. Після його підключення до мережі 220 V завантажено операційну систему «Microsoft Windows ХР». В ході поступового перегляду, за допомогою монітору «LG FLATRON» es Т710РН, наявної інформації, крім інших, виявлено електронні файли, які можуть мати значення в ході розслідування кримінального провадження № 42013020000000111.

Зокрема, у папці «Мой компьютер:/ диск І:/ ОТЗ:/ CK 23062010» знаходяться 28 (двадцять вісім) звукових файлів формату WAV, звукозаписи розмов між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 від 23 червня 2010 року, що відтворює діалог двох осіб чоловічої статі і починається словами: «То встріти, як бандіт ідеш...», та закінчується словами «Счастливенько».

Зазначені файли, за допомогою програми «Nero» були скопійовані на оптичний диск CD-R «Artex» 700MB/80MIN, 52X, червоного кольору з пояснювальним написом «Нетаємно, р.н. №50 від 10 жовтня 2013 року, відп. за облік ОСОБА_45 , нерозбірливий підпис» упаковано в паперовий конверт білого кольору і запечатано паперовою біркою з відтиском печатки «Для пакетів №12 УСБУ у Волинській області», кінці якої скріплено підписами спеціаліста та особи, яка проводила огляд. На конверт нанесено пояснювальний напис «Додаток до протоколу огляду предметів та документів від 10 жовтня 2013 року».

(а.с.51-52, т.6 к/п №42013020000000111)

З висновку криміналістичної експертизи відео-, звукозапису №4146/4147 від 06 грудня 2013 року вбачається, що семантичний зміст розмови, зафіксованої на досліджуваній фонограмі, наведений в додатку №1 до висновку експертизи.

В сукупності висловлювання осіб, зафіксовані на досліджуваній фонограмі, за фізичними параметрами в основному придатні для ідентифікаційного дослідження. Разом з тим на досліджуваній фонограмі наявні непридатні для ідентифікаційного дослідження висловлювання, які в додатку 1 до висновку експертизи позначені символом "?".

На досліджуваній фонограмі серед придатних для ідентифікаційного дослідження висловлювань зафіксоване усне мовлення ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Висловлювання ОСОБА_8 та ОСОБА_4 позначені відповідно буквами "Г" та "П" у встановленому семантичному змісті розмови (див. додаток 1 до висновку експертизи).

Додатком №1 до висновку криміналістичної експертизи відео-, звукозапису №4146/4147 підтверджується, що наступними символами позначено:

П висловлювання ОСОБА_4 ;

Г висловлювання ОСОБА_8 ;

? непридатні для ідентифікаційного дослідження висловлювання;

*** - фрази або окремі висловлювання, зміст яких встановити не виявилося можливим в наслідок низького співвідношення сигнал/шум та нерозбірливості мови.

Файл «F187-2306-160842,wav»

? - То встріти - як бандіт ідеш.

? - я завжди так ходжу.

П - Всьо з собою взяв?

Г - Всьо, три з половиною тисячі ***.

Файл "F187-2306-170214.wav»:

Г - Іванович, я вже розщитуюся з вами, всьо - ви робите справу.

? Так ***.

Г - То ж, бляха...

П- Попробую зробити.

? Угу.

П Той не хоче, та податкова не хоче.

Файл «F187-2306-170225.wav»:

П - Так не йде. Хай жінка сама може ходить.

Г- Куда?

П - В суд. Чи ти хоч з нею ходити? І

Файл «F187-2306-170231.wav»:

Г Хай ходить сама. Яка мені різниця?

Файл «F187-2306-170235.wav»:

Г - Шоб я не світився?

Файл «F187-2306-170242.wav»:

? То єрунда***.

Файл «F187-2306-170255. wav»:

Г Попродавали землю і...

Файл «F187-2306-170259.wav»:

Г- Нема шо людям дати.

? Ну.

Файл «F187-2306-170334.wav»:

П Так, давай ***.

Файл «F187-2306-170338.wav»:

Г - Вже давати?

П - Так, так.

Г - Нате. Чуєте?

П- Да.

Г - То шо мені?

П - Хай жінка прийде - то зробимо її.

Г - То на то і ***. Всьо, до побачення.

П - Всьо, добре.

Г Щасливенько.

(а.с.85-90, т.6 к/п №42013020000000111)

Висновком фоноскопічної експертизи від 10 січня 2014 року №1/4 підтверджується, що представлені на дослідження фонограми розмов, які містяться на диску №50 від 10 жовтня 2013 року, ймовірно, зафіксовані за допомогою технічного пристрою цифрового диктофона «Богун» (інвентарний номер 11901011).

Фонограми розмов, які містяться на диску №50 від 10 жовтня 2013 року зафіксовані за допомогою одного технічного пристрою.

Надані на дослідження фонограми розмов, що містяться на диску №50 від 10 жовтня 2013 року є копіями.

Встановити чи проводився запис фонограм, що надійшли на дослідження, безперервно, неможливо.

Встановити чи зазнавали змін надані фонограми розмов та чи є ознаки монтажу, неможливо.

У зв`язку з відсутністю в конструкції диктофону елементів відтворення звукової інформації (динамік або лінійний вихід), для прослуховування (відтворення) аудіофайлів, що зафіксовані на диктофоні, необхідно перенести їх на ПЕОМ. Для цього диктофон підключається до ПЕОМ через роз`єм USB та встановлюється спеціальне програмне забезпечення із відповідними драйверами. Для наданого на дослідження диктофону встановлюється програма «DISK.EXE».

(а.с.69-73, т.6 к/п №42013020000000111)

У відповідності до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У відповідності до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Суд, оцінивши докази в сукупності, вважає, що записи, які здійснював ОСОБА_8 на власний диктофон «ERGO» не можуть бути взяті судом до уваги як допустимий доказ, так як ОСОБА_8 цілеспрямовано здійснював особисто записи на свій власний диктофон. Підтвердженням того, що свідок ОСОБА_8 здійснював записи на власний диктофон являється його заява від 21 червня 2010 року на ім`я начальника Управління СБ України у Волинській області про те, що він повідомляючи про злочин, долучає до заяви записи розмов з ОСОБА_4 , які він здійснював на власний диктофон.

(а.с. 53, т.1 к/п №42013020000000111)

Висновки суду про визнання недопустимим доказом записів на особистий диктофон «ERGO» ОСОБА_8 08 червня, 10 червня, 18 червня 2010 року, ґрунтуються на рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20 жовтня 2011 року. Зокрема, з пункту 3.4. мотивувальної частини рішення вбачається, що «оперативно-розшукова діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у частині першій статті 5 Закону (2135-12). Відповідно до частини другої вказаної статті проведення оперативно-розшукової діяльності громадськими, приватними організаціями та особами, іншими органами чи їх підрозділами, крім визначених у частині першій цієї статті, заборонено. Така заборона пов`язана з тим, що здійснення не уповноваженими фізичними або юридичними особами на власний розсуд будь-яких заходів, які віднесені до оперативно-розшукової діяльності (мають ознаки оперативно-розшукової діяльності), порушує не лише законодавчі положення, а й конституційні права і свободи людини і громадянина.

Конституційний Суд України виходить з того, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні.

При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку, передбаченому частиною другою статті 66 Кодексу (1001-05), необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.

Конституційний Суд України вважає, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 Кодексу (1001-05) речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України (254к/96-ВР), зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом (2135-12)».

Виходячи з наведеного Конституційним Судом прийнято рішення, що в аспекті конституційного подання щодо суб`єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України (254к/96-ВР), відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12), особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

У відповідності до ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Суд також вважає, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження місце, час та обставини передачі ОСОБА_8 ОСОБА_4 хабара в сумі 500 грн.,

Крім того, допитані в судовому засіданні як ОСОБА_8 так і ОСОБА_10 вказали, що не пам`ятають при яких обставинах гроші в сумі 500 грн були передані ОСОБА_4 за позитивне вирішення цивільної справи на їх користь. Інших об`єктивних доказів, які б свідчили про передачу ОСОБА_8 грошей в сумі 500 грн. в судовом засіданні не встановлено.

Разом з тим, визнаючи недопустимим доказом записи здійснені ОСОБА_8 на власний диктофон, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.386 КК України по епізоду одержання хабара обвинуваченим ОСОБА_11 від ОСОБА_8 23 червня 2010 року, в сумі 3500 грн. підтверджується сукупністю доказів, які були досліжені в судовому засіданні і щодо достовірності яких у суду не виникло будь-яких сумнівів, так як ОСОБА_7 одержуючи незакону винагороду (хабар), розумів (не міг не розуміти) значимість займаної ним посади, її статусність та можливості, вагомість цієї посади у сприйняті ОСОБА_8 , мету, яку переслідував останній та його віру в те, що ця мета буде досягнута у зв`язку з можливостями посади, яку обіймає ОСОБА_7 .

Епізод одержання хабара обвинуваченим ОСОБА_11 від ОСОБА_15 у 2008 році

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що будучи обраним з 16 квітня 1984 року народним суддею Ківерцівського народного суду Волинської області, а 23 березня 2000 року Постановою Верховної Ради України №1570-ш обраним суддею України безстроково, в порушення вимог ст. 124 Конституції України, якою передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статті 1 Закону України «Про статус суддів» у відповідності до якої суддя є носієм судової влади в державі, наділений повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов`язки на професійній основі в судах загальної юрисдикції.

Статті 129 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, ст. ст. 3, 10 Закону України «Про державну службу», присяги судді, прийнятою ОСОБА_4 28 квітня 1990 року, якою установлено вимоги щодо здійснення правосуддя в суворій відповідності з законом, забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду судових справ, нерозголошення відомостей, що становлять таємницю нарадчої кімнати, недопущення вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності.

У відповідності до вимог ст. 10 ЦПК України будучи зобов`язаним сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи на засадах змагальності сторін, суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_4 , здійснюючи функції представника влади, як службова особа, яка займає відповідальне становище, протиправно використав надані йому повноваження та вчинив умисні злочини у сфері службової діяльності за наступних обставин.

До Ківерцівського районного суду Волинської області 24 червня 2008 року надійшла для розгляду по суті позовна заява ОСОБА_46 до Жидичинської сільської ради Волинської області про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення початкових класів школи №12 кооперативу «Кварц» за адресою: м. Луцьк, вул. Героїв УПА, 86 (колишня вул. Червоноармійська).

Позовна заява прийнята до розгляду суддею ОСОБА_4 , який 04 липня 2008 року постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.

Поряд з цим, з серпня 2008 року Ківерцівським районним судом розглядався аналогічний цивільний позов ОСОБА_47 про визнання права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості за нею. Зазначені позови об`єднані в одне провадження.

У вересні 2008 року в справу на стороні позивача на правах третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, вступив голова кооперативу «Кварц» ОСОБА_15 , оскільки вказане нежитлове приміщення було внесено ОСОБА_48 в статутний фонд кооперативу «Кварц» і використовувалось кооперативом.

ОСОБА_15 був зацікавлений у збереженні права власності на зазначене нежитлове приміщення саме за ОСОБА_48 , так як останній, на відміну від ОСОБА_47 , не заперечував проти подальшої передачі у користування зазначеного приміщення кооперативу.

При розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_46 , суддя ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та порушення ним вимог щодо здійснення правосуддя, вирішив одержати хабара.

З цією метою суддя ОСОБА_4 у першій половині жовтня 2008 року, зустрівся з ОСОБА_15 поза межами у м. Ківерці та запропонував останньому придбати для нього пральну машину як предмет хабара, пообіцявши у такому разі задовольнити позов ОСОБА_49 . На цю пропозицію ОСОБА_15 погодився.

Після цього, ОСОБА_15 разом з ОСОБА_48 , узгодивши свої дії, 16 жовтня 2008 року у магазині «Фокстрот», за адресою: м. Луцьк, проспект Волі, 29, придбали для судді ОСОБА_4 як предмет хабара пральну машину «SAMSUNG WF-S862» вартістю 1440 гривень.

Цього ж дня, близько 18 години, суддя ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, зустрівся з ОСОБА_15 біля будинку №24-а по вул. Качалова у м. Луцьку та одержав від ОСОБА_15 пральну машину «SAMSUNG WF-S862» вартістю 1440 грн. як предмет хабара за ухвалення рішення у цивільній справі на користь ОСОБА_50 .

У другій половині жовтня 2008 року суддя ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, з використанням наданої йому влади, вирішив повторно одержати хабара від ОСОБА_15 за ухвалення рішення в указаній цивільній справі.

З цією метою суддя ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_15 дати йому, тобто ОСОБА_4 хабара в розмірі 1200 гривень, повідомивши останньому, що ці кошти необхідні для оплати послуг з доставки вищевказаної пральної машини його сину - ОСОБА_51 , який проживав у місті Харкові. На вказану пропозицію ОСОБА_15 погодився.

23 жовтня 2008 року, близько 19 години, ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії, на стоянці для автомобілів поблизу супермаркету «Там-Там», за адресою м. Луцьк, проспект Соборності, 43, зустрівся з ОСОБА_15 і, перебуваючи в салоні автомобіля останнього «Тойота Каріна», д.н.з. НОМЕР_2 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, як службова особа, яка займає відповідальне становище, повторно одержав від ОСОБА_15 хабара в розмірі 1200 гривень за ухвалення рішення про задоволення вищевказаного позову ОСОБА_50 .

У подальшому суддя ОСОБА_4 , виконуючи свої протиправні зобов`язання у зв`язку з одержанням хабара від ОСОБА_15 , тобто умисно діючи з корисливих мотивів, 14 травня 2009 року ухвалив рішення, яким безпідставно задовольнив позов ОСОБА_46 до Жидичинської сільської ради та визнав за ним право власності на нежитлове приміщення кооперативу «Кварц» за адресою: м. Луцьк, вул. Героїв УПА, 86 (колишня вул. Червоноармійська).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , по епізоду отримання хабара від ОСОБА_15 у 2008 році своєї вини не визнав та дав суду показання, що при допиті ОСОБА_15 була така фраза, що «мій син знайомий із людиною батько якого працює в СБУ». Вони знаходять якусь ОСОБА_52 . Незаконно вилучили пральну машинку. Він випадково знайшов записник. Хоче звернути увагу, що ОСОБА_53 сказав, що він нічого йому, обвинуваченому, не давав. Свідок ОСОБА_53 «повидумував», що він з ОСОБА_15 купував пральну машинку. Цю пральну машинку він, обвинувачений, купував з ОСОБА_54 . І возили її в м. Харків коли він мав можливість її завезти. Що вони наробили в тещиному будинку. Нічого не знайшли. Ніхто не сказав, що ОСОБА_55 купляв пральну машинку. Крім цього, йому, обвинуваченому, «вміняли» вимагання. Вже нема того вимагання в пред`явленому обвинуваченні. Це можна будь-якому судді «вмінити», що він був зацікавленим, а тому він вимагає визнати в цій частині обвинувачення безпідставним. Дослідування проводилось 14 секунд. Справа двічі була на дослідуванні. Основним завданням було скопроментувати його, обвинуваченого.

Його, обвинуваченого, звернення почались з першого дня, коли його затримали. Крім цього, якби вони, ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , були зацікавлені у вирішенні цих справ, то вони б добивалися вирішення цих справ.Він не знає ОСОБА_15 , але знав людину на прізвище « ОСОБА_52 ». До порушення кримінальної справи він з ним не спілкувався. Якщо справа на нього «розписувалась», то він її розглядав. Він не розмовляв по телефону ні з ОСОБА_48 ні з ОСОБА_15 .. Розгляд вказаної цивільної справи ним не «затягувався», пізніше в справу «вступила» ОСОБА_56 . Він, обвинувачений, в ОСОБА_15 не вимагав придбання пральної машинки і не вимагав коштів для транспортування її в м. Харків. Він заперечує той факт, що придбана машинка ОСОБА_15 опинилась в ОСОБА_57 . Фіскальні чеки були одержані ОСОБА_15 після з`ясування марки пральної машинки. ОСОБА_15 ніколи не був у нього, обвинуваченого, вдома і він не показував йому своєї пральної машинки. Треба звернути увагу на той факт, що записник надали працівникам СБУ після вилучення пральної машинки. Бувін є його родичем шваґром. Його, обвинуваченого, донька проживає в Харкові. На момент обшуку в будинку сина в Харкові донька проживала у квартирі сина. Він купував пральну машинку для своєї дочки. Він, обвинувачений, не пам`ятає як транспортував пральну машинку для доньки в м.Харків. можливо він і купував її в Харкові. ОСОБА_15 звернувся до СБУ, так як син ОСОБА_15 і син працівника СБУ перебувають у дружніх відносинах. Крім того, син ОСОБА_15 брав участь в оперативних заходах, які проводили працівники СБУ. В неприязних відносинах з ОСОБА_15 він не перебував. ОСОБА_15 звернувся в СБУ з тією метою, щоб «підтримати» обвинувачення, яке не підтверджувалось. Він, обвинувачений, задоволив позов ОСОБА_15 на законних підставах і вважає його законним. Він, обвинувачений, вважає, що ОСОБА_15 його оговорив.

ОСОБА_15 не був зацікавлений у вирішенні цивільної справи про визнання права власності за ОСОБА_58 . ОСОБА_15 начальник ОСОБА_59 і по даній справі він був залучений в якості третьої особи на стороні позивача. Розбіжності в показах ОСОБА_15 та ОСОБА_59 щодо придбання пральної машинки, відвезення її додому та щодо пропозиції отримання коштів, не усунуті. В цей день, коли він, обвинувачений, придбав свою машинку в магазині було придбано ще чотири машинки такої ж самої марки. Досудовими слідством не встановлено, що ОСОБА_15 та ОСОБА_53 саме в цей день купували пральну машинку. Ніхто не встановлював хто і коли відвозив машинку в м. Харків. Крім показань ОСОБА_60 це нічим не підтверджується. Пральна машинка ніким не оглядалась. Ні йому, обвинуваченому, ні ОСОБА_61 , ні ОСОБА_15 слідство пральних машинок для впізнання не пред`являло.

Суд, дослідивши докази в сукупності по епізоду отримання хабара обвинуваченим ОСОБА_11 у ОСОБА_15 у 2008 році, важає, що вина ОСОБА_62 по даному епізоду не знайшла свого підтвердження в ході судового засідання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження з заявою ОСОБА_15 про дачу, ніби-то, хабара ОСОБА_4 за позитивне вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_59 до Жидичинської сільської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення кооперативу «Кварц» головою якого він являвся, звернувся до УСБУ в Волинській області 23 липня 2010 року.

В своїй заяві ОСОБА_15 зазначив, що протягом вересня, жовтня, листопада та грудня 2008 року він був вимушений надати ОСОБА_4 в якості хабара кошти в сумі близько 6 000 грн. Вказані кошти він надавав ОСОБА_4 частинами від 100 до 400 грн. які він в подальшому використовував для придбання продуктів харчування.

Крім того, в жовтні 2008 року на вимогу ОСОБА_4 він придбав йому пральну машинку «SAMSUNG». купівлю машинки він здійснював особисто 16 жовтня 2008 року в магазині «Фокстрот», що знаходиться на проспекті Волі,29, вартістю 1440 грн.

Пральну машинку він власним автомобілем завіз на АДРЕСА_2 , де зі слів ОСОБА_4 проживає його, ОСОБА_4 , теща.

В подальшому, на вимогу ОСОБА_4 він також був вимушений надати йому ще додатково 1200 грн. поскільки ОСОБА_4 мав намір придбану заявником машинку доставити в м.Харків для забезпечення побутових потреб свого сина, який постійно проживає в м.Харків.

(а.с.153-154, 155-156 т.1 к/п №42013020000000111)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 дав показання про те, що всі покази, які він попередньо давав, підтримує. Жодних змін в його показаннях немає. З ОСОБА_4 він познайомився тоді, коли в нього в провадженні перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_59 до Жидичинської сільської ради про визнання права власності. Він, свідок, являється членом кооперативу і має частину майна, тому був зацікавлений в тому, щоб кооператив не був позбавлений майна. Документи, щодо майна, яке перебувало у власності кооперативу, були «підроблені» ОСОБА_63 . Розгляд справи затягувався. ОСОБА_53 говорив, що виникають «якісь проблеми». Всі документи були в нього, свідка, «на руках», а ОСОБА_64 мала підроблені документи. За «їхньою спиною» "йшов" ще один судовий розгляд щодо встановлення права власності на майно кооперативу. Коли ОСОБА_53 сказав, що є «проблеми» з розглядом справи, тоді він, свідок, і познайомився із ОСОБА_4 . Він досить часто зустрічався з ОСОБА_4 , який вимагав у нього купувати йому, обвинуваченому, продукти харчування, оплачувати обіди, а також надавати транспортні послуги. Останній раз ОСОБА_4 вимагав в ОСОБА_59 , щоб той відремонтував йому пральну машинку. Поскільки пральна машинка не підлягала ремонту, ОСОБА_4 все рівно ставив питання про те, що йому потрібна пральна машинка, то він, свідок, з ОСОБА_48 вирішили купити нову пральну машинку. Коли вони купили пральну машинку, то відвезли її до тещі ОСОБА_4 . Машинку вони занесли в гараж. Згодом ОСОБА_4 запропонував йому, свідку, завезти пральну машинку в м.Харків. Але в нього, свідка, тоді не було часу, тому він, ОСОБА_4 , сказав дати йому грошей на пальне. Він, свідок, дав ОСОБА_4 більше 1000 грн. на пальне. Він, свідок, написав заяву в органи СБУ, так як йому «набридло» вже платити ОСОБА_4 .

В нього з ОСОБА_48 хороші відносини.

До нього, свідка, «дійшли чутки» проте, що ОСОБА_64 має підроблені документи і хоче привласнити все майно кооперативу, тому він сказав ОСОБА_61 , щоб він звернувся в суд з позовом про встановлення права власності. Після того як вони зібрали всі документи, всі рішення зборів колгоспу про продаж приміщення, то ОСОБА_53 звернувся з позовом до суду. В справу він «вступив» десь з другого засідання. Розгляд справи «затягувався». ОСОБА_53 розповідав йому, що були проблеми з розглядом справи.

Пральна машинка, яку ОСОБА_4 казав поремонтувати не підлягала ремонту, тому вони з ОСОБА_48 вимушені були купити нову пральну машинку. Пральну машинку вони купили в магазині «Фокстрот» за 1400 гривень. Він, особисто, завозив пральну машинку ОСОБА_4 . Хто ще тоді був, він не пам`ятає. В магазині їм видали гарантійний талон та товарний чек. Всі документи, крім товарного чеку, він передав ОСОБА_4 .. Коли він щось купує, то завжди переписує номера речей в книжечку, так як в нього є така звичка «губити речі». В той раз він також записав номер пральної машинки на листок.

ОСОБА_4 ставив певні вимоги щодо пральної машинки, вказував якого розміру вона має бути (не більше 40 см). Пральна машинка мала бути для його сина. Пральну машинку вони купували в жовтні 3-4 роки тому, точної дати він не пам`ятає. Книжечку, в якій він записав номер пральної машинки він давав для огляду працівникам правоохоронних органів.

23 жовтня, під час того як він, свідок, купував ОСОБА_4 в маркеті «Там-Там» продукти, він запропонував йому, завезти пральну машинку його синові. В нього, свідка, не було тоді можливості, а тому він, ОСОБА_4 , сказав дати йому гроші на пальне. Він передав йому гроші в сумі 1200 гривень. Він міг і не купувати машинку, але ОСОБА_4 вимагав. Він був поставлений в такі умови, що змушений був купити пральну машинку.

Рішення по цивільній справі було прийнято на користь ОСОБА_59 , але воно було скасоване апеляційним судом. Приміщення за яке йшов спір належить кооперативу. До розгляду цивільної справи він, свідок, не знав ОСОБА_4 . З ним він познайомився під час розгляду справи через ОСОБА_49 .. В судових процес він був залучений з власної ініціативи, сам подав заяву про залучення себе в якості третьої особи по розгляду цивільної справи. Він являвся головою кооперативу, тому був зацікавлений в збереженні приміщення. ОСОБА_64 була залучена до розгляду справи, як третя особа із самостійними вимогами. Він не виявляв ініціативи в наданні ОСОБА_4 грошей на пальне. ОСОБА_53 , який спілкувався з ОСОБА_4 , сказав, що не хоче з ним більше спілкуваватись, так як в нього закінчились гроші. Тоді ОСОБА_53 сказав йому, свідку, продовжити спілкування з ОСОБА_4 . ОСОБА_4 сам говорив скільки йому потрібно дати грошей. ОСОБА_53 йому не казав, щоб він, свідок, давав гроші ОСОБА_4 . Сказав лише, що вже немає що давати ОСОБА_4 , а також сказав за пральну машинку, що вона не підлягає ремонту. Ініціатива по купівлю пральної машинки була ОСОБА_4 . Гроші за машинку в магазині платив він, свідок. Номер пральної машинки записаний був в його блокноті. Він записав вдома, для себе. Він точно не пам`ятає, коли саме звернувся в міліцію. Десь через тиждень після купівлі пральної машинки. Він, свідок, не може точно сказати, що саме його підштовхнуло написати заяву в органи СБУ. При написанні заяви він, здається, надав працівникам СБУ товарний чек про купівлю пральної машинки.

ОСОБА_53 розповідав, що ОСОБА_4 часто користується його транспортними послугами. Також розповідав, що часто оплачував продукти харчування, які купував ОСОБА_4 ОСОБА_4 говорив: «Дай хоч гривень 400 грн. на продукти харчування». Зустріч з ОСОБА_4 організував йому, свідку, ОСОБА_65 .. Перша розмова з ОСОБА_4 була про те, наскільки багато він має документів, які стосуються цього приміщення. Всі документи, які стосуються діяльності кооперативу в нього, збереглися. Тоді вони з ОСОБА_4 обмінялися мобільними телефонами. ОСОБА_4 завжди телефонував йому першим. Зустрічі з ОСОБА_4 відбувалися під час обідньої перерви в суді і після закінчення робочого дня. ОСОБА_4 дзвонив і казав під`їхати до нього. Про ремонт пральної машинки ОСОБА_4 сказав ОСОБА_66 .. ОСОБА_53 йому, свідку розповів про пральну машинку тоді, коли виявив, що вона не підлягає ремонту. Він з ОСОБА_48 повідомили ОСОБА_4 про те, що пральна машинка не підлягає ремонту, але ОСОБА_4 говорив, що йому потрібна пральна машинка і щоб вони робили що хочуть, але щоб пральна машинка в нього була. ОСОБА_4 сам запропонував купити нову пральну машинку, сказав, що вона потрібна його синові. Десь, приблизно через тиждень, вони придбали пральну машинку. Купити пральну машинку ОСОБА_4 його, свідка, спонукали дії обвинуваченого. Номер мобільного телефону ОСОБА_4 він не пам`ятає, так як сам з того часу поміняв номер свого мобільного телефону. Розгляд справи закінчився через півроку, після того як вони купили пральну машинку. За цей час було багато судових засідань. Рішення було винесено на користь ОСОБА_59 , а потім було скасовано апеляційним судом,з підстав порушення процесуальних норм. Точно не може сказати чи ОСОБА_64 , як третя особа, відмовилася від свої позовних вимог.

З показань свідка ОСОБА_67 вбачається, що він подав до Ківерцівського районного суду позов про встановлення права власності на будівлю. Цивільна справа перебувала на розгляді в судді ОСОБА_4 , з яким вони вперше зустрілись на першому судовому засіданні. Справа розглядалась довго, більше року. Рішення суду скасував апеляційний суд. Десь в 2008 році ОСОБА_15 сказав йому, що в Луцькому міськрайонному судді розглядається справа за позовом ОСОБА_68 . Тоді вони подали позовну заяву в Ківерцівський районний суд. Ініціатором подачі заяви в суд був ОСОБА_15 . Він, свідок, був не проти. З ОСОБА_4 вони зустрічались, він просив його завезти в м. Луцьк. Особисто до нього, свідка, ОСОБА_4 з проханням «дати хабара», щоб прискорити розгляд справи, не звертався. Він. свідок, мало спілкувався з ОСОБА_4 , більше спілкувався з ним ОСОБА_15 . Один раз ОСОБА_4 звернувся до нього, свідка, на рахунок ремонту його пральної машинки. Йому, свідку, зателефонувала «якась жіночка» із суду та запитала чи може він «подивитись» пральну машинку ОСОБА_4 . Пральну машинку він забирав від будинку ОСОБА_4 . Він, ОСОБА_4 , пояснював, що це машинка його сина. Ширина пральної машинки була 35-38 см, висота 80 см із фронтальною загрузкою. Він, свідок, розібрав пральну машинку і «вияснилось», що вона не підлягає ремонту. Про це він сказав ОСОБА_15 . ОСОБА_15 сказав, що потрібно купити нову пральну машинку. На той час, він, свідок, вже не спілкувався з ОСОБА_4 . З ним спілкувався ОСОБА_15 . Вони з ОСОБА_15 купили пральну машинку в магазині навпроти старої автостанції, за 1400 гривень. Він не знає, чи казав ОСОБА_4 . ОСОБА_15 купити нову пральну машинку. Машинку вони повантажили в автомобіль ОСОБА_15 , тоді він, свідок поїхав своїм автомобілем в одну сторону, а ОСОБА_15 в іншу. ОСОБА_15 мав передати пральну машинку ОСОБА_4 і він, свідок, поїхав додому. Потім ОСОБА_15 сказав, що завіз пральну машинку до ОСОБА_4 . Щодо того чи возили пральну машинку в м. Харків йому нічого не відомо.

Бувало таке, що коли він возив ОСОБА_4 на ринок в м. Луцьк, то давав гроші ОСОБА_4 , бо він питав чи є в нього, свідка, гроші. Давав два чи три рази по 50 гривень. Для нього, свідка, це були немалі кошти. Він особисто ОСОБА_15 з ОСОБА_4 не знайомив. Вони познайомились в судовому засіданні. Він не пам`ятає чи розповідав щось ОСОБА_15 щодо справи, адже він мав більше інформації. Він, свідок, розповідав ОСОБА_15 , що підвозив ОСОБА_4 та що давав йому гроші на покупки. Можливо він говорив ОСОБА_15 , що в нього вже закінчились кошти. Інформацію про купівлю нової пральної машинки йому передав ОСОБА_15 . Сказав, що ОСОБА_4 казав, що краще купити нову машинку. ОСОБА_4 не було при покупці пральної машинки.

В більшості випадків йому телефонувала «якась жіночка», та питала чи може він підвезти ОСОБА_4 в м. Луцьк. Він приїжджав до суду і там забирав ОСОБА_4 . Тоді ОСОБА_4 говорив, що потрібно заїхати на ринок.

За машинку розраховувався ОСОБА_15 ОСОБА_15 говорив, що ОСОБА_4 сказав завезти пральну машинку в м. Харків, але ОСОБА_15 не вийшло, тому він дав гроші на пальне ОСОБА_4 . Розбіжностей в його показаннях немає. Все відбувалось так, як він розповів в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_69 в судовому засіданні дав показання про те, що у справі, яку розглядав ОСОБА_4 рішення було винесено не на його користь. Справа стосувалась кооперативу «Кварц». Був заявлений позов до суду одним із членів кооперативу, на який він написав зустрічний позов. ОСОБА_53 звернувся до суду з позовом про встановлення права власності на нежиле приміщення. Він, свідок, в даній справі представляв інтереси дружини, яка була членом кооперативу. Він не може сказати скільки часу розглядалась справа, однак суттєвої затримки в розгляді справи не було. Рішення було прийнято на користь ОСОБА_49 . В справі приймав участь ще ОСОБА_15 , як голова кооперативу. Вони подавали апеляцію на рішення Ківерцівського районного суду і рішення було скасовано. Це питання «тягнеться» до сьогоднішнього дня. З нього та його адвоката ОСОБА_4 хабара не вимагав. На даний час немає такого рішення, яким було б визнано право власності чи за його дружиною чи за ОСОБА_58 .

З показань свідка ОСОБА_70 вбачається, що вона являється членом кооперативу «Кварц». Був поданий позов в суд, під час розгляду якого брав участь як ОСОБА_15 так і вона з чоловіком. Цією справою займався її чоловік. Справу розглядав суддя ОСОБА_4 . Рішення по справі було прийнято не на їхню користь. Вони оскаржили рішення Ківерцівського райсуду і апеляційний суд його скасував, однак рішення на даний час так і не прийнято.

Свідок ОСОБА_71 в судовому засіданні дав показання, що його «багато раз грабували», тому він почав вести блокнот, в якому він записував всі свої покупки. Коли купували пральну машинку, то він теж записав її номер. Зі слів свого батька йому було відомо, що в сина судді поламалась пральна машинка, яка не підлягала ремонту. Тому батько з ОСОБА_48 купили нову пральну машинку. Батько за власні кошти купував пральну машинку, в якості хабара за розгляд цивільної справи про встановлення майнових прав на приміщення. Справу розглядав суддя ОСОБА_4 . Він не пам`ятає, коли батько надавав блокнот слідству. Заяву в СБУ він писав в 2010 році. Він бачив в батька гарантійного талона. Батько казав, що це на пральну машинку. Він не пам`ятає, скільки часу пройшло з моменту купівлі пральної машинки до того часу коли батько писав заяву в правоохоронні органи. ОСОБА_53 є членом кооперативу. Батько йому, свідку, розповідав, що розгляд справи затягується. Йому невідомо чи була зацікавленість в його батька в розгляді даної цивільної справи. Батько йому говорив, що ОСОБА_4 змушує його купити пральну машинку в якості хабара.

Одного разу він «прогулювався», коли до нього підійшов працівник СБУ та попросив пройти з ним, щоб прослухати «якусь розмову». Він погодився. В приміщенні СБУ перебував десь півгодини. Знайомих у нього в СБУ немає. Він не може сказати, що саме йому надали працівники СБУ для прослуховування. Казали, що це по судді ОСОБА_4 . Раніше він від батька чув про цього суддю, але особисто з ним не був знайомий. Батько казав, що суддя ОСОБА_4 «веде» справу про визнання права власності. А також батько розповідав, що був на обіді з суддею ОСОБА_4 . Він, свідок, не говорив працівникам СБУ, що знає про дану цивільну справу. В приміщенні СБУ він підписував процесуальні документи. Одного разу він заїхав до батька, де побачив гарантійний талон та товарний чек на пральну машинку. Запис в приміщенні СБУ він слухав до того, як побачив чек та талон на машинку.

З показань свідка ОСОБА_72 вбачається, що в 2008 році йому зателефонував ОСОБА_4 та попросив привезти пральну машинку, яку він мав купити. Вони з ним поїхали в м. Луцьк, в магазин «Фокстрот», що знаходиться на проспекті Волі. ОСОБА_4 вибрав пральну машинку і вони завезли її в м. Ківерці. А наступного дня по проханню ОСОБА_4 він завіз пральну машинку в м. Харків, до його сина. Під час впізнання він, свідок, цю пральну машинку не впізнав. Йому надавали декілька раз пральні машинки на впізнання, однак він не зміг впізнати ту, яку вони купували з ОСОБА_4 . Його, свідка, викликали до слідчого та показували фото пральних машинок. Він не може сказати, коли саме відбувалось впізнання. Він погодився допомогти ОСОБА_4 , бо він його родич. Він, свідок, не приймав участі у виборі машинки. Він не має з ОСОБА_4 ніяких відносин. Бачив його більше року назад. В них немає нічого спільного. Вони не сварились з ним, просто бачаться дуже рідко. Наскільки він пригадує слідчий викликав його та показував фото пральних машинок, а ще один раз накриті пральні машинки. Але він не впізнав ту машинку, яку купував ОСОБА_4 . Не може вказати параметри багажника автомобіля, який був в нього на той час.

З копій матеріалів цивільної справи № 2-38/10, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження вбачається, що в провадженні Ківерцівського районного суду з 03 липня 2008 року перебувала цивільна справа за заявою ОСОБА_67 до Жидичинської сільської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Ухвалою від 30 липня 2008 року цивільна справа за заявою ОСОБА_67 до Жидичинської сільської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 суддею ОСОБА_4 призначена до судового розгляду на 15 серпня 2008 року.

08 вересня 2008 року до Ківерцівського районного суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_73 до Жидичинської сільської ради про залучення її в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору і про визнання за нею права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_3 .

18 вересня 2008 року до Ківерцівського районного суду Волинської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_74 про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на строні позивача голову виробничого колективу «Кварц» ОСОБА_15 .

Рішенням Ківерцівського районного суду Волиинської області від 14 травня 2009 року позов ОСОБА_67 до Жидичинської сільської ради, за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_15 та з участю третьої особи на стороні відповідача, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_70 про визнання права власності на нежитлове приміщення було визнано за ОСОБА_75 право власності на нежитлове приміщення, а в позові про визнання права власності на нежитлове приміщення ОСОБА_47 було відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 06 жовтня 2009 року апеляційна скарга третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_47 задоволено частково.

Рішення Ківерцівського районного суду від 14 травня 2009 року та додаткове рішення цього суду від 10 серпня 2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції.

(а.с.12-48 т.3 к/п №42013020000000111)

Таким чином, як вбачається з показань свідка ОСОБА_15 і ОСОБА_59 , даними ними в ході судового засідання ОСОБА_4 не вимагав в них придбати йому пральну машинку за позитивне вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_49 . Як ОСОБА_15 так і ОСОБА_53 в судовому засіданні стверджували, що ОСОБА_4 звертався до ОСОБА_59 як до спеціаліста по ремонту пральних машин, з приводу ремонту його власної пральної машини. Як вбачається з їх показань, поскільки на їх думку розгляд цивільної справи «затягувався», то ОСОБА_15 запропонував ОСОБА_61 придбати, ніби як, для ОСОБА_4 нову пральну машинку.

В судовому засіданні не здобуто об`єктивних доказів, які б свідчили про те, що пральна машина «SAMSUNG WF-S862» була придбана саме за кошти ОСОБА_15 , а не за кошти того ж самого ОСОБА_4 .. Як вбачається з показань свідка ОСОБА_59 інформацію про купівлю нової пральної машинки йому передав ОСОБА_15 і йому, свідку, невідомо чи казав ОСОБА_4 . ОСОБА_15 щось про покупку нової пральної машинки. Зі слів ОСОБА_15 йому також стало відомо, що він давав гроші на пальне ОСОБА_4 .

В судовому засіданні також не здобуто об`єктивних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_15 був поставлений в такі умови, що вимушений був дати, ніби-то, ОСОБА_4 хабара в якості пральної машинки та грошей на пальне.

Звертає на себе увагу, на думку суду, та обставина, що з заявою про дачу, ніби-то, хабара ОСОБА_4 за позитивне вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_59 до Жидичинської сільської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення кооперативу «Кварц» головою якого він являвся, ОСОБА_15 звернувся до УСБУ в Волинській області 23 липня 2010 року, вже після порушення, в червні 2010 року, кримінальної справи відносно ОСОБА_76 .

Більше того, коли 14 травня 2009 року рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області за позом ОСОБА_59 до Жидичинської сільської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення кооперативу «Кварц», де він був залучений в якості третьої особи на стороні позивача, позов було задоволено, то ОСОБА_15 «не згадував» про вимагання зі сторни ОСОБА_4 , хабара в якості пральної машинки та коштів на пальне.

Після того, як рішення 14 травня 2009 року про задоволення позову ОСОБА_59 ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 06 жовтня 2009 року було скасовано, то ОСОБА_15 , раптом, майже через два роки після, ніби-то, дачі хабара ОСОБА_4 та майже десяти місяців після скасування рішення, «згадав», що в нього ОСОБА_4 , ніби-то, вимагав хабар у виді пральної машинки та коштів на пальне.

В судовому засіданні була оглянута записна книжка, яка постановою про визнання і прилучення до справи речових доказів від 21 серпня 2010 року визнана речовим доказом і прилучена до матеріалів справи, з якої вбачається, що в ній в хаотичному порядку містяться записи різного характеру, на одній із сторінок міститься записи: «стир.машина» та «стир.машина WF S862», однак в цих записах відсутні відомості про те ким та для кого придбані ці пральні машини і за чиї кошти, а також відсутні відомості про час та місце здійснення покупки і в судовому засіданні не представилося можливим встановити хто саме і коли здійснив ці записи.

В судовому засіданні ОСОБА_15 вказав, що він веде свої особисті записи з приводу покупки різних речей. Коли він щось купує, то переписує номери придбаних речей в книжечку, так як в нього є така «звичка губити речі». В той раз він також записав номер пральної машинки на листочок.

На думку суду, такі показання свідка ОСОБА_15 не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_62 , тим більше, що інших об`єктивних доказів, які б підтверджували одержання хабара у вигляді пральної машини та грошей на пальне ОСОБА_11 від ОСОБА_15 , в судовому засіданні, не здобуто.

Допитаний же в судовому засіданні ОСОБА_53 дав показання про те, що про покупку пральної машини для ОСОБА_4 йому стало відомо від ОСОБА_15 .

Не здобуто в судовому засіданні також доказів, які б свідчили про те в якій формі відбувалось вимагання хабара і які б наслідки могли б настати для того ж самого ОСОБА_15 в разі невиконання ним цих вимог ОСОБА_76 .

У відповідності до ч. 3 ст.369 КК України ( Закон України в редакції від 07 травня 2008 року) особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.

У відповідності до п.п. 1,2 ч.1 та ч.2 ст.. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Частиною 3 ст. 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд, виходячи з загальних засадах кримінального судочинства верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, оцінивши всі докази в сукупності ввважає, що під час судового розгляду не здобуто та не надано безсумнівних доказів по епізоду одержання хабара ОСОБА_11 від ОСОБА_15 у виді пральної машини та грошей на пальне у 2008 році.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про недоведеність вини ОСОБА_62 в одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, по епізоду одержання хабара ОСОБА_11 від ОСОБА_15 у 2008 році, а тому у зв`язку з цим обвинуваченого ОСОБА_62 по даному епізоду слід виправдати за відсутності в його діях складу злочину.

Епізод постановлення ОСОБА_11 завідомо неправосудного рішення від 14 травня 2009 року та ухвали про відкриття провадження від 08 червня 2010 року

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що, перебуваючи на посаді судді Ківерцівського районного суду Волинської області зобов`язаний діяти лише у межах Законів України у спосіб, що передбачений ч. 2 ст. 19 Конституції України, став на шлях вчинення умисного злочину проти правосуддя.

Так, до Ківерцівського районного суду Волинської області 24.06.2008 надійшла для розгляду по суті позовна заява ОСОБА_46 до Жидичинської сільської ради Волинської області про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення початкових класів школи №12 кооперативу «Кварц» за адресою: м. Луцьк, вул. Героїв УПА, 86 (колишня вул. Червоноармійська).

Позовна заява прийнята до розгляду суддею ОСОБА_4 , який 04.07.2008 постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.

Поряд з цим, з серпня 2008 року Ківерцівським районним судом розглядався аналогічний цивільний позов ОСОБА_47 про визнання права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості за нею. Зазначені позови об`єднані в одне провадження.

У вересні 2008 року в справу на стороні позивача ОСОБА_46 на правах третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, вступив голова кооперативу «Кварц» ОСОБА_15 , оскільки вказане нежитлове приміщення було внесено ОСОБА_48 в статутний фонд кооперативу «Кварц» і використовувалось цим кооперативом.

ОСОБА_15 був зацікавлений у збереженні права власності на зазначене нежитлове приміщення саме за ОСОБА_48 , так як останній, на відміну від ОСОБА_47 , не заперечував проти подальшої передачі у користування зазначеного приміщення кооперативу.

При розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_46 , про визнання за останнім права власності не нежитлове приміщення кооперативу «Кварц», суддя ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в інтересах ОСОБА_46 та ОСОБА_15 , з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на ухвалення завідомо неправосудного рішення у вказаній цивільній справі, у жовтні 2008 року запропонував ОСОБА_15 придбати для нього пральну машину та надати грошові кошти як предмет хабара, пообіцявши у такому разі задовольнити позов ОСОБА_50 . На цю пропозицію ОСОБА_15 погодився.

Після цього, ОСОБА_15 узгодивши свої дії з ОСОБА_48 , передав у якості хабара судді ОСОБА_4 16.10.2008 пральну машину «SAMSUNG WF-S862» вартістю 1440 гривень та повторно 23 жовтня 2008 року грошові кошти в сумі 1200 гривень.

У подальшому суддя ОСОБА_4 , виконуючи свої протиправні зобов`язання у зв`язку з одержанням хабара від ОСОБА_15 , тобто умисно діючи з корисливих мотивів та в порушення вимог ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ, ст. ст. 3, 10 Закону України «Про державну службу», ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, присяги судді щодо здійснення правосуддя в суворій відповідності з законом, забезпечення об`єктивного розгляду судових справ на засадах змагальності, недопущення вчинків, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, 14.05.2009 у робочий час, близько 12 години, в кабінеті №106 приміщення Ківерцівського районного суду за адресою: м. Ківерці, вул. Грушевського, 20, ухвалив, підписав та проголосив завідомо неправосудне рішення у цивільній справі №2-22/09, яким незаконно з огляду на вищезазначені порушення задовольнив позов ОСОБА_46 до Жидичинської сільської ради та визнав за ним право власності на нежитлове приміщення кооперативу «Кварц» за адресою: АДРЕСА_3 .

За апеляційною скаргою ОСОБА_47 06 жовтня 2009 рооку рішення судді ОСОБА_4 у зазначеній цивільній справі скасовано.

Крім того, 07 червня 2010 року до Ківерцівського районного суду ОСОБА_8 подав позовну заяву його дружини ОСОБА_10 до ВДВС Ківерцівського РУЮ та Управління державного казначейства в Ківерцівському районі про визнання права власності на автомобіль «ВАЗ-2109», д.н.з. НОМЕР_1 , звільнення його з-під арешту, надання можливості сплати половину вартості даного транспортного засобу під час його оплатного вилучення та залишення у власності ОСОБА_10 . Дана позовна заява для розгляду по суті була передана судді ОСОБА_4 .

При цьому суддя ОСОБА_4 , під час особистої зустрічі з чоловіком позивача - ОСОБА_8 , за ухвалення рішення на користь ОСОБА_10 , запропонував йому передати хабара в розмірі 4000 гривень, на що ОСОБА_8 погодився.

Діючи з вищевказаною метою, умисно з корисливих мотивів з метою одержання хабара у майбутньому, в інтересах ОСОБА_10 , 08 червня 2010 року суддя ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що в нього на розгляді знаходиться майновий спір, в порушення вимог ч. 1 ст. 80, ст. 119 ЦПК України, згідно з якими позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру, яка визначається вартістю майна, а саме без сплати судового збору, перебуваючи в службовому кабінеті №106 приміщення Ківерцівського районного суду за адресою місто Ківерці, вул. Грушевського, 20, постановив, підписав та проголосив завідомо неправосудну ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_10 до відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції та управління державного казначейства у Ківерцівському районі про визнання права власності на автомобіль «ВАЗ-2109», д.н.з. НОМЕР_1 , звільнення його з-під арешту, надання можливості сплатити половину вартості даного транспортного засобу під час його оплатного вилучення та залишення у власності ОСОБА_10 .

У зв`язку з цим, ОСОБА_8 18 червня 2010 року та 23 червня 2010 року передав судді ОСОБА_4 як хабар грошові кошти в сумі 500 гривень та 3500 гривень.

В подальшому 12 липня 2010 позивачем у справі ОСОБА_10 було заявлено відвід судді ОСОБА_4 , заявлений відвід було задоволено, справу передано для розгляду іншому судді Ківерцівського районного суду, який 27 липня 2010 року постановив кінцеве рішення, зокрема, ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_10 до ВДВС Ківерцівського РУЮ та Управління державного казначейства у Ківерцівському районі про визнання права власності на автомобіль та виплату половину його вартості під час його оплатного вилучення визнано не поданою та повернуто позивачу у зв`язку з невідповідністю поданої заяви вимогам ст. ст. 118-120 ЦПК України

Обвинувачений ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.375 КК України не визнав та вказав, що винесені ним рішення прийняті на законних підставах.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_62 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.375 КК України не знайшла свого підтвердження в ході судового засідання, так як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-38/10 за позовом ОСОБА_67 до Жидичинської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_15 та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_70 до ОСОБА_67 , Жидичинської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно рішенням Ківерцівського районного суду від 14 травня 2009 року позов ОСОБА_67 був задоволений і за ним було визнано право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , а в позові про визнання права власності на це ж нежитлове приміщення ОСОБА_70 було відмовлено.

(а.с. 146 оригіналу цивільної справи № 2-38/10)

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 06 жовтня 2009 року рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 травня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 серпня 2009 року в даній справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції.

(а.с. 42-43, т.3 к/п №42013020000000111, а.с.242-243 оригіналу цивільної справи № 2-38/10)

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що із заявою про вимагання ОСОБА_77 , ніби-то, хабара ОСОБА_15 звернувся до УСБУ Волинської області 23 липня 2010 року, коли вже рішення Ківерцівського районного суду від 14 травня 2009 року, колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області 06 жовтня 2009 року було скасовано з півдстав неповного з`ясуваня обставин, що мають значеня для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, а не у зв`язку з тим, що ця неповнота з`ясування обставин справи була допущена суддею ОСОБА_11 з корисливих мотивів.

Більше того, з врахуванням зібраних по справі доказів, в судовому засіданні не знайшла підтвердження вина ОСОБА_62 в одержанні хабара від ОСОБА_15 .

Таким чином, суд вважає, що об`єктивних доказів, які б свідчили про те, що суд 14 травня 2009 року постановив по цивільній справі за позовом ОСОБА_67 до Жидичинської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_15 та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_70 до ОСОБА_67 , Жидичинської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно завідомо неправосудне рішення в судовому засіданні не здобуто.

Під час оцінки доказів, які свідчать про наявність умислу на постановлення суддею завідомого неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, у тому числі й з особистих інтересів, доцільно враховувати критерії доказування «поза розумним сумнівом», складові якого відображені, зокрема, у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що об`єктивних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 діючи з корисливих мотивів, постановив завідомо неправосудну ухвалу суду від 08 червня 2010 року, відкривши провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до відділу Державної виконавчої служби та Управління Державного Казначейства в Ківерцівському районі про визнання права власності на автомобіль «ВАЗ-2109», державний номер НОМЕР_1 та виплату половини його вартості під час оплатного вилучення, в судовому засіданні також не здобуто.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-583/10, яка надійшла до Ківерцівського районного суду Волинської області 07 червня 2010 року в позовній заяві, дійсно, не зазначено ціну позову, однак до позовної заяви долучено квитанції №26/42 від 02 червня 2010 року про сплату судового збору в сумі 51 грн. та № 25/40 від 02 червня 2010 року про сплату 120 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення, тобто судовий збір по цивільний справі був сплачений у мінімальному розмірі у відповідності до діючого на той час Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (в редакції станом на 01 січня 2010 року) з якого вбачається, що ставка державного мита із позовних заяв, що подаються до суду, була встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановлення завідомо неправосудного судового акту, відповідальність за яке передбачена ст. 375 КК України, є спеціальним видом службового зловживання в галузі здійснення правосуддя, суб`єкт якого (суддя) умисно, з будь-яких мотивів свідомо і цілеспрямовано використовує своє службове становище всупереч інтересам правосуддя і саме з проголошенням неправосудного рішення злочин, передбачений ст. 375 КК України, вважається закінченим.

Порядок постановлення судових рішень передбачається процесуальним законодавством, яке встановлює комплекс процесуальних дій, направлених на досягнення цієї мети і послідовність їх здійснення .

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (Закон України від 07 липня 2010 року з послідуючими змінами та доповненнями) судове рішення, яким закінчується розгляд справи по суті, ухвалюється іменем України.

У відповідності до вимог ст. 218 ЦПК України рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» (яка на момент розгляду справи являється чииною)відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Отже, законність чи незаконність прийнятого суддею рішення може визначатися лише вищим судом тієї ж юрисдикції апеляційним судом, вищим спеціалізованим судом, а в передбачених законом випадках Верховним Судом України, - в порядку апеляційного чи касаційного провадження.

У відповідності до ч.2 ст. 292 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження окремо від рішення суду не підлягає оскарженню.

Диспозицією статті 375 КК України (в редакції станом на 2013 рік) передбачено кримінальну відповідальність за постановлення неправосудного судового рішення у поєднанні з вказівкаю на його «завідомість», що означає цілеспрямований характер злочинних дій судді, його свідоме прагнення та бажання всупереч матеріальному чи процесуальному закону і фактичним обставинам, встановленим у справі, постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя.

Таким чином, суд вважає, що поскільки остаточне рішення по цивільній справі № 2-583/10 за позовом ОСОБА_10 до відділу Державної виконавчої служби та Управління Державного Казначейства в Ківерцівському районі про визнання права власності на автомобіль «ВАЗ-2109» та виплату половини його вартості під час оплатного вилучення не було прийняте, а ухвала про відкриття провадження окремо від рішення суду не підлягає оскарженню, то суд, розглядаючи кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_62 у вчиненні кримінального правовопрушення, передбаченого ч.2 ст.375 КК України, не вправі давати оцінку законності змісту рішення суду цивільної юрисдикції, оскільки, даючи таку оцінку, він фактично виконуватиме функції апеляційної інстанції.

В судовому засіданні перевірялись показання обвинуваченого ОСОБА_62 щодо застосування відносно нього під час досудового розслідування психологічного тиску.

З метою перевірки показань обвинуваченого ОСОБА_62 щодо застосування відносно нього психологічного тиску судом було зроблено запит в прокуратуру Волинської області і 17 березня 2016 року до Млинівського районного суду надійшла відповідь про те, що в прокуратурі Волинської області відсутні скарги ОСОБА_4 з приводу застосування відносно нього психологічного тиску при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №42013020000000111 від 27 вересня 2013 року.

(а.с.94, т.8 к/п№42013020000000111)

Крім цього, в судовому засіданні досліджувалися: скарга ОСОБА_4 на постанову про відмову про задоволення клопотання обвинуваченого про скасування постанови старшого слідчого прокуратури Волинської області від 17 грудня 2010 року, скарга на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 24 грудня 2010 року, скарга про відмову щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_15 від 16 листопада 2010 року, скарга на постанову про відмову в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого щодо закриття відносно нього кримінальної справи за ч.2 ст.368 КК України за відсутністю в його діях складу злочину від 29 грудня 2010 року, заяву про порушення кримінальної справи відносно слідчого прокуратури Волинської області ОСОБА_13 від 02 жовтня 2013 року, заява про повернення костюма від 03 жовтня 2013 року, заява про внесення змін до Єдиного державного реєстру від 07 жовтня 2013 року, заяву про відвід слідчому відділу Волинської області ОСОБА_78 від 27 лютого 2014 року, заява ОСОБА_4 в Генеральну прокуратуру України на неправомірні дії слідчого прокуратури Волинської області та співробітників УСБ України у Волинській області від 21 березня 2014 року, скарга від 25 березня 2014 року на дії слідчого ОСОБА_79 , скарга на дії слідчого від 04 квітня 2014 року, скарга на неправомірні дії слідчого прокуратури Волинської області та співробітників УСБ України Волинської області від 07 квітня 2014 року.

З відповідей наданими прокуратурою Волинської області від 20 грудня 2010 року, 27 грудня 2010 року, 08 листопада 2010 року, 19 листопада 2010 року, 01 січня 2011 року, 04 жовтня 2013 року, 10 жовтня 2013 року, 24 жовтня 2013 року, 18 листопада 2013 року, 05 березня 2014 року, 21 березня 2014 року, 28 березня 2014 року, 04 квітня 2014 року, 11 квітня 2014 року вбачається, що постанови старшого слідчого прокуратури Волинської області ОСОБА_13 від 07 грудня 2010 року, 10 грудня 2010, та 13 грудня 2010 року про відмову в задоволенні клопотань обвинуваченого є обґрунтованими та законними, а тому підстав для їх скасування немає, будь-які неправомірні дії по відношенню до ОСОБА_4 ні старшим слідчим, ні працівниками УСБ України Волинської області не вчинялись, а відповідно підстав для внесення відносно них відомостей в Єдиний державний реєстр немає.

Крім цього, з протоколу про роз`яснення підозрюваному його права на захист від 23 червня 2010 року вбачається, що старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Волинської області радником юстиції ОСОБА_13 було роз`яснено ОСОБА_4 , що він з моменту обрання запобіжного захисту (пред`явлення обвинувачення) наділений правом мати захисника.

Ознайомившись з протоколом ОСОБА_4 заявив, що заяв та клопотань немає і відмовився підписувати даний протоколи в присутності понятих.

(а.с. 151, т.3 к/п №42013020000000111)

Протоколом роз`яснення підозрюваному його права на захист від 24 червня 2010 року вбачається, що ознайомившись з правом на захист ОСОБА_4 власноручно вказав в протоколі: «Беру захист на себе. Від захисника відовляюсь».

(а.с. 151, т.3 к/п №42013020000000111)

Постановою від 24 червня 2010 року було прийнято відмову ОСОБА_4 від захисника. З даною постановою ОСОБА_4 був ознайомлений, про що свідчить його підпис в постанові від 24 червня 2010 року.

(а.с. 154, т.3 к/п №42013020000000111)

Повторно ОСОБА_4 старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Волинської області 02 липня 2010 року було роз`яснено право на захист, однак ознайомившись з протоколом роз`яснення обвинуваченому його права на захист ОСОБА_4 власноручно вказав, що від захисника він відмовляється.

(а.с. 156, т.3 к/п №42013020000000111)

Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Волинської області від 02 липня 2010 року та 06 вересня 2010 року було прийнято відмову від захисника обвинуваченого ОСОБА_4

(а.с. 157,169 т.3 к/п №42013020000000111)

Постанова старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Волинської області від 09 вересня 2010 року свідчить про те, що для захисту інтересів ОСОБА_4 призначено захисника з числа адвокатів Волинської обласної колегії адвокатів.

Ознайомившись з постановою про призначення захисника від 09 вересня 2010 року ОСОБА_4 власноручно написав, що від захисника з числа адвокатів Волинської обласної колегії адвокатів відмовляється.

(а.с. 172-174 т.3 к/п №42013020000000111)

Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Волинської області від 10 вересня 2010 року була прийнята відмова ОСОБА_4 від захисника.

(а.с. 175 т.3 к/п №42013020000000111)

Заявою ОСОБА_4 від 14 вересня 2010 року підтверджується та обставина, що він відмовляється від послуг захисника під час допиту його в якості обвинуваченого 14 вересня 2010 року.

(а.с. 178 т.3 к/п №42013020000000111)

Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Волинської області від 14 вересня 2010 року була прийнята відмова ОСОБА_4 від захисника.

(а.с. 179 т.3 к/п №42013020000000111)

З протоколу роз`яснення обвинуваченому ОСОБА_4 його право на захист від 24 вересня 2010 року вбачається, що ОСОБА_4 в черговий раз роз`яснено право на захист і він ознайомившись з протоколом відмовився від участі захисника в зв`язку з чим старшим слідчим слідчого відділу була винисена постанова про прийняття відмови від захисника.

(а.с. 181-183 т.3 к/п №42013020000000111)

Постанова про призначення захисника від 28 вересня 2010 року свідчить про те, що для захисту прав і законних інтересів обвинуваченого ОСОБА_4 було призначено захисника з числа адвокатів Волинської обласної колегії адвокатів.

Ознайомившись, 01 жовтня 2010 року, з постановою від 28 вересня 2010 року ОСОБА_4 власноручно зазначив, що від послуг адвоката відмовляється.

(а.с. 197 т.3 к/п №42013020000000111)

Таким чином, суд вважає, що в ході досудового розслідування не було порушено прав, свобод та законних прав та інтересів ОСОБА_4 , а його показання в частині застосування відносно нього психологічного тиску і порушення органами досудового розслідування вимог Кримінального процесуального кодексу України суд розцінює не інакше як намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.

Дії ОСОБА_62 слід кваліфікувати за ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року, що діяв на час вчинення злочину) як умисні, що виразилися в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара та в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

У відповідності до п.18 постанови Верховного суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 року відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені в п. 1 примітки до ст. 364, посади яких згідно зі ст. 25 Закону України від 16 грудня 1993 р. N 3723-XII ( 3723-12 ) "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п`ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в ч. 1 ст. 9 названого Закону, та особи, посади яких згідно зі ст. 25 цього Закону віднесені до першої і другої категорій.

Наведені переліки є вичерпними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

Висновок суду про те, що службова особа займала відповідальне чи особливо відповідальне становище, повинен бути належним чином мотивований.

Дії ОСОБА_62 кваліфіковані за ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року, що діяв на час вчинення злочину) у зв`язку з тим, що у відповідності до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Початкова редакція ст. 368 КК України від 5 квітня 2001 р. кілька разів змінювалася.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 11 червня 2009 р. № 1508-VI були внесенні доповнення до пункту 3 примітки до ст..368 КК України, які частково вплинули на зміст кваліфікуючих ознак, передбачених зазначеною нормою закону.

Законом України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції» від 21 грудня 2010 р. № 2808-VI Закон № 1508-VI від 11 червня 2009 р. визнано таким, що втратив чинність. Тобто відбулося повернення до початкової редакції ст. 368 КК.

Отже, на час вчинення ОСОБА_11 , 23 червня 2010 року, злочину в якому він обвинувачується, була чинною редакція ч.2 ст. 368 КК України, в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року, за якою і було внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення.

У відповідності до ч. 3 примітки до ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року, що діяв на час вчинення злочину) повторними у статтях 368 і 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 235-4 чи 235-5 цього Кодексу.

Суд, вважає, що з обвинувачення ОСОБА_62 слід виключити таку кваліфікуючу ознаку, як повторність, так як вина ОСОБА_4 в одержанні хабара від ОСОБА_15 у виді пральної машинки і коштів на пальне та хабара у сумі 500 гривень у ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження.

Санкцією ч.2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року, що діяв на час вчинення злочину) передбачена міра покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.368 КК України в якому обвинувачується ОСОБА_7 відноситься тяжких злочинів.

При призначенні міри кримінального покарання обвинуваченому ОСОБА_80 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального злочину, особу обвинуваченого, яка в основному характеризується з позитивної сторони та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_81 судом не встановлено.

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 12 липня 2012 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посаду судді та посади, наділені владними та організаційно-розпорядчими функціями чи займатися такою діяльністю в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування строком на три роки з конфіскацією всього майна належного йому на праві приватної власності.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши останньому іспитовий строк два роки, на підставі ст.76 КК України на нього було покладено наступні обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекці про зміну місця проживання та роботи, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

(а.с.167-174, т.5 к/п №42013020000000111)

З ухвали Апеліційного суду Рівненської області від 26 грудня 2012 року вбачається, що в поданій на вирок суду апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просив вирок суду скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого і постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_4 покарання шість років позбавлення волі з позбавленням права протягом трьох років обіймати посади, повязанні з владними та організаційно-розпорядчими функціями і займатись такою діяльністю у правоохоронних органах та органах державної влади чи місцевого самоврядування з конфіскацією майна.

Захисник ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_4 в своїх апеляціях просили вирок суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину, вказавши, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове та судове слідство є однобічним та неповним.

Апеляційний суд Рівненської області ухвалив апеляцію прокурора ОСОБА_82 , захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_4 задоволити частково.

Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 12 липня 2012 року щодо засудження ОСОБА_4 за ч.2 ст.368 КК України змінено.

Виключено із резолютивної частини вироку призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

На підставі ст..75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

В решті вирок суду залишено без змін.

(а.с.226-229, т.5 к/п №42013020000000111)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України ві 04 червня 2013 року підтверджується, що у касаційній скарзі прокурор просив судові рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покараня тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості та через неправильне застосування кримінального закону.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просив судові рішення скасувати, кримінальну справу відносно нього закрити за відсутністю складу злочину.

Колегія суддів ухвалила касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_4 задоволити частково.

Ухвалу Апеліційного суду Рівненської області від 26 грудня 2012 року відносно ОСОБА_4 скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

(а.с.274-278, т.5 к/п №42013020000000111

З ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 21 серпня 2013 року вбачається, що в поданих на вирок суду апеляціях прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з урахуванням доповнень до апеляції, вважав, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, яке за своїм розміром є явно несправедливе внаслідок м`якості.

Захисник-адвокат засудженого ОСОБА_4 ОСОБА_5 вважав вирок суду незаконним та необґрунтованим в зв`язку з однобічністю та неповнотою досудового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Засуджений ОСОБА_4 зазначав, що кримінальна справа проти нього повністю сфальсифікована, а вирок суду є незаконним та ґрунтується на сфальсифікованих матеріалах справи.

Апеляційний суд Рівненської області ухвалив апеляцію прокурора ОСОБА_83 , засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 задоволити частково.

Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 12 липня 2012 року щодо засудження ОСОБА_4 за ч.2 ст.368 КК України скасовано.

Матеріали кримінальної справи направлено прокурору Волинської області для проведення додаткового розслідування.

(а.с.306-311, т.5 к/п №42013020000000111)

Відповідно до ст. 65 КПК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та особі яка вчинила злочин має бути призначена покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Дану диспозицію статті прокоментував Пленуму Верховного Суду України в п.1 Постанови №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до п.9 постанови Верховного суду Україн «Про практику призначення покарання» від 24 жовтня 2003 року судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на статтю 75 КК України.

Пунктом 25 постанови Верховного суду Україн «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 року при розгляді справ про хабарництво судам необхідно додержувати вимог закону про індивідуалізацію покарання. Слід брати до уваги, що згідно зі ст. 12 КК України злочини, передбачені ч. 2 ст. 368 і ч. 2 ст. 369 КК України є тяжкими, ч. 3 ст. 368 КК особливо тяжкими і що основне покарання за ті й інші може бути призначено лише у виді позбавлення волі. Відповідно до санкцій частин 1, 2, 3 ст. 368 КК застосування до винних в одержанні хабарів додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а в одержанні хабарів за обтяжуючих обставин і конфіскації майна, є обов`язковим. Не застосування цих основного й додаткових покарань можливе лише за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 вчинив злочин, який відноситься до тяжких у відповідності до вимог ст.12 КК України і являється корисливим та відсутності пом`якшуючих покарання обставин, суд не вбачає достатніх підстав для застосування відносно ОСОБА_62 ст.75 КК України.

Постановами про приєднання речових доказів від 05 серпня 2010 року, 06 серпня 2010 року, 21 серпня 2010 року, 26 серпня 2010 року, 24 жовтня 2010 року, 16 листопада 2010 року, до матеріалів кримінального провадження №42013020000000111 в якості речових доказів приєднано:

- компакт-диск з серійним номером PАP685NB23104591 «Verbatim DVD-R ємністю 4,7GB, 120 min», на лицевій сторні якого напис від руки «Нетаємно облік №122 від 02 серпня 2010 року» та ком пакт диск з серійним номером PАP685NB23104590 «Verbatim DVD-R ємністю 4,7GB, 120 min» з написом на лицевій стороні «Нетаємно облік №121 від 02 серпня 2010 року», протокол №3/5565 за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1927 від 03 серпня 2010 року та протокол № 3/5564 за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1927 від 03 серпня 2010 року прилучено до матеріалів кримінальної справи №50-035-10;

- CD-R диск з серійним №VAZ908222242E16 «ANV Professional CD-R 80 MIN|700MB» прилучено до матеріалів кримінальної справи №50-035-10;

- цифровий диктофон марки «ERGO» серійний номер виробу «AS090310298» та фіскальний чек ТзОВ «Фокстрот-Луцьк» з магазину «Фокстрот» - м.Луцьк, пр.-т Волі,29 ПН 325015803172 прилучено до матеріалів кримінальної справи № 50-035-10;

- матеріали справи №2-583/10 Ківерцівського районного суду за позовом ОСОБА_10 до ВДВС Ківерцівського РУЮ та Управління державного казначейства в Ківерцівському районі та записну книжку ОСОБА_15 приєднано до матеріалів кримінальної справи №50-035-10;

- пральну машинку марки «SAMSUNG WF-S862» серійний номер Х5095АUQ701468K прилучено до матеріалів кримінальної справи №50-035-10;

- тридцять п`ять купюр номіналом по сто гривень: 1) серії ВЙ2242659, 2) АД3749287, 3) ВЖ6840103, 4) БУ2448108, 5) ВК1354475, 6) ВМ5932336, 7) ВГ3908745, 8) ВК9825155, 9) АБ4892573, 10) БМ0942000, 11) ВД7988586, 12) ВЕ3642268, 13) ГД0037220, 14) АИ5620977, 15) БР1008543, 16) ВЙ0276512, 17) АЖ5726535, 18) ГВ6931604, 19) ГЙ1033618, 20) АГ3521429, 21) ВХ5921728, 22) ВЦ0238855, 23) ВЙ4999919, 24) АА6211609, 25) ГВ1821669, 26) ВВ5289027, 27) ВЧ3678734, 28) ГК2099559, 29) БР5127544, 30) ВЖ6003677, 31) БН8197681, 32) АЕ2990808, 33) БР0876453, 34) АЄ8877548, 35) ВЄ9187012;

- тампони зі змивами з долонь правої та лівої руки ОСОБА_4 , тампони зі змивами з правої кишені брюк ОСОБА_4 та одяг ОСОБА_4 піджак та брюки, відеокасету SONY Premium DVM 60 LP з серійним номером 02НS 272MK 1117 прилучено до матеріалів кримінальної справи №50-035-10;

- ватний тампон із зразком препарату «Промінь-1» - прилучено до матеріалів кримінальної справи №50-035-10;

- дві брошури з описами пральної машинки «Ardo» «FLZ80E, 16 примірників інструкції по експлуатації пральної машинки та сервісну книжку з пятьма клейкими стрічками прилучено до матеріалів кримінальної справи №50-035-10.

(т.2, а.с. 160, 161, 164, 168, 172,174, 182, 184 кримінального провадження №42013020000000111)

У відповідності до вимог ст. 100 ч. 9 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішуються судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

У відповідності ч.1 ст. 122 Кримінального процесуального кодексу України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В ході досудового розслідування залучалися екперти для проведення слідуючих експертиз:

1) дослідження спеціальних хімічних речовин витрати на проведення експертизи 345 грн.18 коп.;

2) фоноскопічна витрати на проведення експертизи 5259 грн. 76 коп.;

3) експертиза відеозвукозапису витрати на проведення експертизи 2 644 грн.00 коп.

Таким чином, суд вважає, що з обвинувачуваного ОСОБА_62 слід стягнути процесуальні витрати в доход держави в сумі 8 248, 94 грн. пов`язані із залученням експертів

(а.с.228, т.2, а.с. 74, 84, т.6 к/п №42013020000000111)

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Що ж стосується заходів забезпечення кримінального провадження, з матеріалів кримінального провадження №42013020000000111 вбачається, що 23 червня 2010 року відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

У відповідності до п.9 Перехідних положень КПК України 2012 року запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Постановою про скасування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд від 27 вересня 2013 року запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з місця проживання обраний 23 червня 2010 року щодо ОСОБА_4 скасовано.

Під час кримінального провадження за правилами КПК України 2012 року запобіжні заходи відносно ОСОБА_62 не обирались. В ході судового розгляду будь-яких клопотань щодо застосування відносно ОСОБА_62 запобіжних заходів, в тому числі в порядку ч.1 ст. 482 КПК України, від сторони обвинувачення, не надходило.

На підставі наведенного,

керуючись ст. ст. 370, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України

ст. 54, 65, 66, КК України,

с у д ,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року, що діяв на час вчинення злочину) та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з відбуттям міри покарання в кримінально-виконавчій установі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 (три) роки та з конфіскацією 1/6 (однієї шостої) частини майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_6 по епізоду одержання хабара від ОСОБА_15 у 2008 році за ч.2 ст.368 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 по епізоду одержання хабара в сумі 500 (п`ятсот) гривень від ОСОБА_8 у 2010 році за ч.2 ст.368 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 за ч.2 ст.375 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_80 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази по справі:

- компакт-диск з серійним номером PАP685NB23104591 «Verbatim DVD-R ємністю 4,7GB, 120 min», на лицевій сторні якого напис від руки «Нетаємно облік №122 від 02 серпня 2010 року» та ком пакт диск з серійним номером PАP685NB23104590 «Verbatim DVD-R ємністю 4,7GB, 120 min» з написом на лицевій стороні «Нетаємно облік №121 від 02 серпня 2010 року», протокол №3/5565 за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1927 від 03 серпня 2010 року та протокол № 3/5564 за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою №1927 від 03 серпня 2010 року залишити при матеріалах кримінального провадження;

- CD-R диск з серійним №VAZ908222242E16 «ANV Professional CD-R 80 MIN|700MB» - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- цифровий диктофон марки «ERGO» серійний номер виробу «AS090310298» та фіскальний чек ТзОВ «Фокстрот-Луцьк» з магазину «Фокстрот» - м.Луцьк, пр.-т Волі,29 ПН 325015803172 повернути ОСОБА_8 ;

- матеріали справи №2-583/10 Ківерцівського районного суду за позовом ОСОБА_10 до ВДВС Ківерцівського РУЮ та Управління державного казначейства в Ківерцівському районі та записну книжку ОСОБА_15 повернути Ківерцівському районному суду Волинської області;

- пральну машинку марки «SAMSUNG WF-S862» серійний номер Х5095АUQ701468K повернути ОСОБА_4 ;

- тридцять п`ять купюр номіналом по сто гривень: 1) серії ВЙ2242659, 2) АД3749287, 3) ВЖ6840103, 4) БУ2448108, 5) ВК1354475, 6) ВМ5932336, 7) ВГ3908745, 8) ВК9825155, 9) АБ4892573, 10) БМ0942000, 11) ВД7988586, 12) ВЕ3642268, 13) ГД0037220, 14) АИ5620977, 15) БР1008543, 16) ВЙ0276512, 17) АЖ5726535, 18) ГВ6931604, 19) ГЙ1033618, 20) АГ3521429, 21) ВХ5921728, 22) ВЦ0238855, 23) ВЙ4999919, 24) АА6211609, 25) ГВ1821669, 26) ВВ5289027, 27) ВЧ3678734, 28) ГК2099559, 29) БР5127544, 30) ВЖ6003677, 31) БН8197681, 32) АЕ2990808, 33) БР0876453, 34) АЄ8877548, 35) ВЄ9187012 повернути ОСОБА_8 ;

- тампони зі змивами з долонь правої та лівої руки ОСОБА_4 , тампони зі змивами з правої кишені брюк ОСОБА_4 , відеокасету SONY Premium DVM 60 LP з серійним номером 02НS 272MK 1117, ватний тампон із зразком препарату «Промінь-1», дві брошури з описами пральної машинки «Ardo» «FLZ80E, 16 примірників інструкції по експлуатації пральної машинки та сервісну книжку з пятьма клейкими стрічками залишити при матеріалах кримінального провадження;

- одяг ОСОБА_4 піджак та брюки повернути ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати пов`язані з залученням експертів за проведення експертизи дослідження спеціальних хімічних речовин в сумі 345 (триста сорок п`ять) гривень, 18 копійок в доход держави

/НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області 35228002000932 в УДК у Волинській області МФО 803014 ідентифікаційний код 25574908/

Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати пов`язані з залученням експертів за проведення судово-технічної експертизи в сумі 2 644 (дві тисячі шістсот сорок чотири) гривні, 00 копійок в доход держави

Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати пов`язані з залученням експертів за проведення фоноскопічної експертизи в сумі 5 259 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень, 76 копійок в доход держави

/ р/р 31253272211213 в УДКСУ в Соломянському районі, ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 20001993/

Згідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Млинівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Млинівського райсуду ОСОБА_1