Справа № 559/1336/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Суддя: Юзьвяк Б.Г.,

секретар Свирида М.І.

за участі представника позивача: Багно І.С., представника відповідача -

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, про визнання рішення про припинення виплати пенсії неправомірним та зобов`язання до виплати пенсії,

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позову позивач посилається на наступне. Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу в ЗС України з 1992 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №230 від 04.12.2009р. (копія додається) за порушення військової дисципліни на позивача було накладено дисциплінарне стягнення, у вигляді «попередження про неповну службову відповідність». Окрім цього, за теж саме правопорушення, наказом виконуючого обов`язки Міністра оборони України Іващенка В.В. №694 від 30.12.2009р. (копія додається) на позивача було накладено друге дисциплінарне стягнення, у вигляді «позбавлення військового звання». У зв`язку з позбавленням позивача військового звання в дисциплінарному порядку, наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №16 від 18.01.2010р. (копія додається) позивача було звільнено з військової служби за п. Ж ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключення із списків офіцерського складу Збройних Сил України».

Вважаючи, положення наказу виконуючого обов`язки Міністра оборони України Іващенка В.В. №694 від 30.12.2009р. (надалі - Наказ №694 від 30.12.2009р.), наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №16 від 18.01.2010р. (надалі - Наказ №16 від 18.01.2010р,) незаконними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

09 червня 2010 року Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим була винесена Постанова (копія додається) по справі №2-а-2505/10/4/0170 за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов`язки Міністра оборони України Іващенка В.В., командувача повітряних сил Збройних сил України ОСОБА_2 , Міністра оборони України Міністерства оборони України (про скасування пунктів Наказу №694 від 30.12.2009р. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання та наказу №16 від 18.01.2010р. про звільнення позивача з військової служби), і поданий позивачем позов був задоволений в повному обсязі.

З прийнятою Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим Постановою від 09.06.2010р. вищевказані відповідачі не погодилися і оскаржили її до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р. (копія додається) по справі №2-а-2505/10/4/0170 апеляційні скарги відповідачів були залишені без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

04 січня 2011 року до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла заява Міністра оборони України про перегляд постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2010р. за нововиявленими обставинами.

16 вересня 2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим була винесена постанова (копія додається), якою заяву Міністра оборони України про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі №2-а-2505/10/4/0170 задоволено, і постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2010р. скасовано, а в задоволенні позову позивачу відмовлено повністю.

З прийнятою 16 вересня 2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим постановою позивач не погодився і оскаржив її до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Паралельно в цей час 03 липня 2012 року Вищим Адміністративним судом України було розглянуто касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р. Постановою ВАС України від 03.07.2012р. (копія додається) касаційну скаргу Міністерства оборони було задоволено частково, визнано такими, що втратили законну силу постанова Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р., у зв`язку з тим, що здійснюється їх перегляд за нововиявленими обставинами; касаційне провадження було закрито.

26 листопада 2012 року Севастопольським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу (копія додається), якою подану позивачем апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.09.2011р. по справі №2-а-2505/10/4/0170 без змін.

З ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012р. та постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.09.2011р. позивач не погодився і оскаржив їх до Вищого Адміністративного Суду України.

Подана позивачем касаційна скарга прийнята до розгляду ВАС України і ухвалою від 03.01.2013р. (копія додається) відкрито касаційне провадження.

В подальшому з листа Головного управління Пенсійного Фонду України в АРК (надалі Відповідач) №9520/0804 від 18.12.2012 року (копія додається) позивач дізнався, що з 01.12.2012р. йому припинено виплату призначеної пенсій за вислугу років. Рішення відповідача про припинення виплати пенсії було мотивоване наступними обставинами. Оскільки постанова Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р., якими було попередньо задоволено позов ОСОБА_1 про скасування наказів щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення звання та звільнення з військової служби, на даний час втратили законну силу, та було прийнято нову постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.09.2011р., залишену в силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012р., якою в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено, - відповідно визнаний факт, що ОСОБА_1 був позбавлений військового звання і звільнений з військової служби законно, внаслідок чого він не має права на пенсію.

Позивач ОСОБА_1 вважає рішення відповідача від 18.12.2012р. про припинення виплати пенсії за вислугу років з 01.12.2012р. незаконним (суть позовних вимог), з наступних підстав.

1.Згідно ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992р. (надалі - Закон №2262-ХІІ від 09.04.1992р.) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. (надалі Закон №1058-ІV від 09.07.2003р.), визначено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про припинення виплати пенсії, зокрема, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

3) у разі смерті пенсіонера (виключається);

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (виключається);

5) в інших випадках, передбачених законом (законодавством не встановлено інших випадків стосовно конкретних обставин справи).

В своєму рішенні від 18.12.2012р. відповідач не посилається на жодну з вказаних в Законі №1058-ІV від 09.07.2003р. підстав для припинення виплати пенсії. Вказане підтверджує, що жодної з вказаних підстав об`єктивно не існувало на момент прийняття рішення і не існує на даний час. При цьому згідно ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Після звільнення позивача зі ЗС України за п. Ж ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключення із списків офіцерського складу Збройних Сил України» (Наказ №16 від 18.01.2010р,), 17 травня 2011 року позивач був поновлений у військовому званні та на військовій службі. Вказане підтверджується змістом Наказу Командувача Повітряних Сил ЗС України №319 від 17.05.2011р., Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №126 від 11.07.2011р., Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №131 від 18.07.2011р. (копії додаються).

В подальшому 14.03.2012р. позивач був звільнений з ЗС України у запас на підставі пункту «А» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з закінченням строку контракту у званні капітан. Вказане підтверджується змістом Наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) №54 від 06.02.2012р., Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №50 від 14.03.2012р., Тимчасового посвідчення №ФО 000397 від 29.03.2012р. офіцера запасу ЗС України (копії додаються).

29.03.2012р. позивач подав заяву (копія додається) з відповідними додатковими документами до Головного управління Пенсійного фонду України в АРК про призначення пенсії за вислугу років на підставі та в порядку Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992р. В ході розгляду вищевказаної заяви, на підставі подання військового комісаріату АРК від 22.06.2012р. про призначення пенсії (копія додається) позивачу з 14.03.2012р. була призначена вищевказана пенсія.

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992р., передбачено, що призначена позивачу пенсія за вислугу років носить довічний характер. Вказане також підтверджується змістом подання військового комісаріату АРК від 22.06.2012р. про призначення пенсії. Про це також наголошується у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 15.04.2005р. «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Таким чином на момент подання заяви про призначення пенсії та формування пенсійної справи позивачем були подані всі необхідні документи, визначенні законодавством, подані документи відповідали дійсності, були належно оформленні, на момент звернення та призначення пенсії існували всі законні підстави для її призначення, зловживань зі сторони позивача стосовно подання недостовірних відомостей не було, що підтверджується самим рішенням про призначення пенсії за вислугу років, що носить довічний характер та фактом її виплати з 14.03.2012р. до 31.11.2012р. Окрім того, постанова Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р., якими було задоволено поданий позивачем позов, на момент звернення за призначенням пенсії та її призначення, мали закону силу, ніяких недостовірних відомостей не містили. Серед підстав для припинення виплати пенсії, визначених ч.1ст.49 Закону №1058-ІV від 09.07.2003р. такої підстави як втрата рішенням суду законної сили, не передбачено.

Як вже вказувалось позивачем попередньо, після звільнення його зі ЗС України за п. Ж ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключенням із списків офіцерського складу Збройних Сил України» (Наказ №16 від 18.01.2010р,), 17 травня 2011 року позивач був поновлений у військовому званні та на військовій службі.

Згідно ст.5-1 Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992р., особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, поновленим у військовому (спеціальному) званні, крім осіб, звільнених зі служби у зв`язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, пенсії призначаються на умовах і за нормами, встановленими цим Законом, якщо вони на день позбавлення військового (спеціального) звання мали право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, позивач має право на пенсію за вислугу років, адже був поновлений у військовому звані та на військовій службі, і на день позбавлення військового звання (Наказ №694 від 30.12.2009р.) мав необхідну вислугу років (більше 20 років) для призначення вищевказаного виду пенсії (п. А ч.1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992р.).

Так, згідно п. А ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992р. в редакції Закону № 879-VI від 15.01.2009р. (редакція станом на момент позбавлення військового звання) пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше. 14.03.2012р. позивач був звільнений з ЗС України у запас на підставі пункту «А» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з закінченням строку контракту в званні капітан. З цієї дати до сьогодні, позивача жодним наказом повторно не було позбавлено вказаного військового звання особи офіцерського складу - капітан. Це підтверджується змістом Наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) №54 від 06.02.2012р., Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №50 від 14.03.2012р. (копії додаються).

В будь-якому випадку, на основі вищевикладеного необґрунтованою є позиція відповідача, викладена в рішенні про припинення виплати позивачу пенсії, стосовно того, що оскільки відповідні рішення суду скасовані, позивач не має права на пенсію. Адже такі доводи не спростовують того об`єктивно існуючого факту, що 17 травня 2011 року позивач був поновлений у військовому званні та на військовій службі і відповідно до положень ст.5-1 Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992р. має право на пенсію за вислугу років. При цьому потрібно взяти до уваги, що поновлення позивача у військовому званні та на військовій службі, було здійснене не на підставі постанови Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р., які на даний час втратили законну силу. Предметом позовних вимог позивача, поданих до суду було лише скасування пункту 4 виконуючого обов`язки Міністра оборони України Іващенка В.В. №694 від 30.12.2009р. та пункту 3 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №16 від 18.01.2010р., і позовні вимоги про поновлення у військовому званні та військовій службі перед судом у поданому позові не ставилися, рішенням суду не задовольнялися, що підтверджується змістом вищевказаних рішень суду (копії додаються). Звісно вказані позовні вимоги є пов`язаними, але не тотожними.

Таким чином в будь-якому разі, скасування постанови Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р., ніяким чином не впливає і не має безпосереднього юридичного відношення до факту поновлення позивача 17 травня 2011 році у військовому званні та на військовій службі і відповідно не може братися до уваги при прийнятті рішення про припинення виплати йому пенсії.

Такі доводи також підтверджуються тим, що п.30 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (затверджене Указом Президента України №1053/2001 від 07.11.2001р.) (надалі - Положення), передбачено можливість поновлення у військовому званні осіб офіцерського складу ЗС України, які були позбавленні звання в порядку дисциплінарного стягнення. Зокрема, п.30 - особи, позбавлені військових звань, можуть бути поновлені у попередньому військовому званні за рішенням посадових осіб, які позбавили цю особу військового звання у порядку дисциплінарного стягнення. Особам, позбавленим військових звань офіцерського складу у порядку дисциплінарного стягнення, можуть бути присвоєні військові звання рівні або нижчі ніж колишні військові звання за умови, якщо вони зарекомендують себе гідними заміщати посади офіцерського складу, але не раніш як через один рік після позбавлення військового звання. 30.12.2009р. позивач був позбавлення військового звання. 17.05.2011р. позивач був поновлений у військовому званні та на військовій службі, тобто майже через півтора року, як того вимагає Положення. Той факт, що позивач зарекомендував себе гідним заміщати посади офіцерського складу, підтверджується наступним. В період з 17.05.2011р. (дата поновлення) до 14.03.2012р. (дата звільнення у запас) позивач жодного разу не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Крім того, при звільненні позивача з військової служби у запас він був звільнений з правом носіння військової форми одягу. Це підтверджується змістом Наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) №54 від 06.02.2012р. Згідно п. 70 Положення, - військовослужбовцям, які мають вислугу 20 і більше років та позитивно характеризуються по службі, а також тим, хто має особливі заслуги перед державою, - незалежно від вислуги років, у разі звільнення в запас або у відставку за рішенням (наказами) осіб, які здійснюють звільнення, надається право носіння військової форми одягу.

Висловлена позивачем позиція, що скасування постанови Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р., ніяким чином не впливає і не має юридичного відношення до факту поновлення його 17 травня 2011 році у військовому званні та на військовій службі і відповідно не може братися до уваги при прийнятті рішення про припинення виплати йому пенсії, підтверджується також наступним.

Статтею 265 КАС України закріплено процесуальні питання пов`язані з поворотом виконання судових рішень. Зокрема згідно ч.1 вказаної статті питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі. Як вже вказувалось, 03 липня 2012 року Вищим Адміністративним судом України було розглянуто касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р. (рішення якими позов щодо оскарження наказів був задоволений). Постановою ВАС України від 03.07.2012р. (копія додається) касаційну скаргу Міністерства оборони було задоволено частково, визнано такими, що втратили законну силу постанова Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р., у зв`язку з тим, що здійснюється їх перегляд за нововиявленими обставинами; касаційне провадження було закрито. Разом з тим суд касаційної інстанції не вирішив питання про поворот виконання рішення, зокрема визнання нечинним факту поновлення позивача у військовому званні та на службі, та призначення йому пенсії за вислугу років. Згідно ч.3 ст. 265 КАС України, якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання. При перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами як в суді першої інстанції Окружному адміністративному суді, так і в суді апеляційної інстанції Севастопольському апеляційному адміністративному суді заява про поворот виконання рішення суду не подавалась. Окрім того, на даний час сплинув строк для подачі вказаної заяви один рік, адже 16 вересня 2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим була винесена постанова, якою заяву Міністра оборони України про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі №2-а-2505/10/4/0170 задоволено, і постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2010р. скасовано. До уваги варто також прийняти положення ст. 266 КАС України, згідно якої поворот виконання постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Таким чином, в будь-якому разі, навіть якщо і допустити що призначення пенсії позивачу за вислугу років мало місце на підставі на тепер скасованих рішень суду, як на це посилається відповідач в обґрунтування рішення про припинення виплати пенсії, то варто взяти до уваги, що питання про поворот його виконання не вирішувався до цього часу, строки вирішення вказаного питання пройшли, і у цій категорії справ поворот виконання рішення суду не допускається, в силу того, що позивачем не подавалось до суду і до органів пенсійного забезпечення жодних неправдивих відомостей чи підроблених документів.

Згідно пункту А ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992р. в редакції Закону № 879-VI від 15.01.2009р. (редакція станом на момент призначення позивачу пенсії) пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.

З 1992 року позивач проходив службу в ЗС України. 14.03.2012р. позивач був звільнений з ЗС України у запас на підставі пункту «А» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з закінченням строку контракту у званні капітан. На момент звільнення вислуга років позивача складала 23 роки, 7 місяців, 13 днів, що підтверджується змістом подання про призначення йому пенсії.

Таким чином на момент звільнення позивача зі ЗС України, він мав усі правові підстави для призначення йому пенсії, адже завершив службу в ЗС України в званні офіцера, мав відповідну вислугу, підстава звільнення - закінчення строку контракту. Вказані юридичні факти мають місце і на даний час, не визнати їх існування неможливо, адже вони є об`єктивно існуючими подіями (юридичним фактами), правове значення яких не оспорене жодним судовим чи іншим рішенням.

Тобто, поки вирішувалась справа за поданим позивачем позовом про визнання нечинними положень відповідних наказів, позивач все ж таки завершив службу у ЗС України в званні офіцера, з відповідною вислугою років та відповідно отримав правові підстави для призначення та виплати пенсії за вислугу років, позивачу її було призначено і навіть розпочато виплату. Згідно ст. 3 Конституції України людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Після звільнення позивача зі ЗС України, що мало місце 14.03.2012р. позивача не було позбавлено звання офіцера капітан, чи змінено підставу його звільнення «у зв`язку з закінченням строку контракту». Навіть якщо не врахувати до вислуги років період з моменту звільнення позивача зі ЗС України у зв`язку з позбавленням військового (наказ №16 від 18.01.2010р.) до моменту його фактичного поновлення (наказ Командувача Повітряних Сил ЗС України №319 від 17.05.2011р.), фактична вислуга років, яку мав позивач на момент звільнення у званні капітан, становить більше 20 років.

Отже у будь-якому разі позивач мав і має натепер право на пенсію за вислугу років на підставі п. А ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992р. в редакції Закону №879-VI від 15.01.2009р., адже всі правові підстави які слугують для її призначення існували на момент прийняття відповідного рішення, існують на даний час, і скасування постанови Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р., ніяким чином не впливає та не спростовує наявність вказаних юридичних фактів.

Відповідно до частини другої статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

У п.4 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №6 від 06.03.2008р., «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», з цього приводу зазначено, що судам слід враховувати, що згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні" місцем проживання фізичної особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місцем перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Положеннями зазначених законів повинні керуватися суди під час встановлення місця проживання, перебування чи знаходження позивача для визначення територіальної підсудності адміністративної справи. З 11.01.2013р. позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується договором найму (оренди) житлового приміщення (копія додається).

Відповідно до п.29 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (затверджене Указом Президента України №1053/2001 від 07.11.2001р.) особам, позбавленим військових звань офіцерського складу, прапорщиків (мічманів), військовими комісарами одночасно із прийняттям на військовий облік присвоюється військове звання рядового (матроса) запасу. Позивача вважає, що для об`єктивного вирішення справи, з`ясування цього факту має значення. Після звільнення позивача зі ЗС України за п. Ж ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключенням із списків офіцерського складу Збройних Сил України» (Наказ №16 від 18.01.2010р.), позивач був направлений та поставлений на військовий облік до Дубенського РВК Рівненської області, що підтверджується змістом Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 №16 від 26.01.2010р. (копія додається). На даний час особа справа позивача знаходиться у Феодосійському РВК АР Крим (98100, АРК, м. Феодосія, вул. Земська, 7). Вона була перенаправлена до вказаного військомату, після поновлення позивача у військовому званні, та знаходиться там, оскільки по закінченні служби позивач звільнявся з військової частини НОМЕР_1 м. Феодосія і був направлений на облік Феодосійського ОМВК АР Крим, що підтверджується змістом Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 №50 від 14.03.2012р. (копія додається).

10.01.2013р. позивач особисто звертався до Феодосійського ОМВК АР Крим з метою отримання відповідної інформація (копія запиту). На що отримав відповідь (копія додається), про те, що його запит є неналежно оформлений. Після усунення недоліків, 04.02.2013р. позивач повторно звернувся з запитом до Феодосійського ОМВК АР Крим (копія запиту, фіскального чеку, повідомлення про вручення додається). Відповіді до цього часу не отримав. Таким чином він не може самостійно витребувати необхідні докази.

З огляду на викладене позивач просить: 1. Визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в АРК (вул. Долгоруківська, 3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000, код ЄДРПОУ 19003828) про припинення виплати йому ( ОСОБА_1 ) пенсії за вислугу років з 01.12.2012р.

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в АРК (вул. Долгоруківська, 3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000, код ЄДРПОУ 19003828) відновити з 01.12.2012р. виплату йому ( ОСОБА_1 ) призначеної на підставі п. А ч.1 ст.12 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992р., пенсії за вислугу років.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві. Доповнив, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на ОСОБА_1 за порушення війської дисципліни наказом комардира цієї віськової частини №230 від 04 грудня 2009 року було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді "попередження про неповну службову відповідність". Окрім того, за те ж саме дисциплінарне порушення на ОСОБА_1 наказом виконуючого обов`язки Міністра оборони України №694 від 30 грудня 2009 року було накладено ще одне дисциплінарне стягнення у вигляді "позбавлення військового звання". Після позбавлення військового звання ОСОБА_1 було звільнено з військової служби та виключено із списків офіцерського складу Збройних Сил України. ОСОБА_1 , вважаючи положення цих наказів незаконними, оспорив їх до адміністративного суду. 09 червня 2010 року постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим було задоволено позов ОСОБА_1 , а накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання та як наслідок про звільнення з військової служби скасовані. Апеляційні скарги відповідачів на цю постанову адміністративного суду були залишені без задоволення. Разом з тим, Міністр оборони України в січні 2011 року звернувся до суду про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і 16 вересня 2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим була винесена постанова, якою заяву Міністра оборони України про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами задоволено, і постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2010р. скасовано, а в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Паралельно в цей час 03 липня 2012 року Вищим Адміністративним судом України було розглянуто касаційну скаргу Міністерства оборони України на Постанову Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р. Але ці скарги залишені без розгляду у зв`язку з тим, що ці рішення вже переглянуті за нововиявленими обставинами та скасовані. ОСОБА_1 оскаржував це рішення про перегляд за нововиявленими обставинами в апеляційному та касаційному порядку, але його скарги залишились без задоволення.

Разом з тим позивач вважає, що не було підстав для припинення виплати йому пенсії. На час подання позову відповідачем виступало Головне управління Пенсійного фонду України у АРК, але у зв`язку з тимчасовою окупацією Криму його пенсійну справу було переведено у м.Дубно, а тому правонастуником визнано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області. З листа Головного управління Пенсійного фонду України в АРК Зубаль дізнався що з 01.12.2012 року йому припинено виплату пенсії. Мотивація була такою, що оскільки рішення про скасування наказів про позбавлення його військового звання та звільнення з військової служби постановою Окружного адміністративного суду АРК від 26.11.2011 року скасовані, то таким чином визнаний факт, що ОСОБА_1 позбавлено військового звання та звільнено з військової служби законно, внаслідок чого він не має права на пенсію. Але відповідачем не взято до уваги, що після скасування наказів про позбавлення військового звання та звільнення з військової служби, ОСОБА_1 був поновлений у військовому званні, був поновлений на військовій службі, прослужив ще певний період і звернувся із заявою про отримання пенсії ще навіть до скасування рішеннь судів якими його було поновлено у правах. Допоки відбувався перегляд цих рішень суду, ОСОБА_1 вже почав отримувати пенсію. Відповідач таким чином не те що відмовив у призначенні пенсії, а припинив її виплату. Таку правову позицію позивач вважає незаконною. Вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про припинення виплати пенсії визначено у ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", яким також регулюється і пенсійне забезпечення військовослужбовців, як вказано у ст.1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Зокрема у п.1 ч.1 ст.49 Закону "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" передбачено припинення виплати пенсії, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості. Але ОСОБА_1 ніяких недостовірних докуменнтів до Пенсійного фонду не подавав, а подав документи, які достовірні до цього часу і іншого не доведено. У своєму листі про припинення виплати пенсії відповідач не посилався на жодну з підстав, наведених у ч.1 ст.49 Закону "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування". Є чітко визначений законом перелік підстав для припинення виплати пенсії і відповідач, діючи відповідно до своїх повноважень повинен був діяти лише на підставі закону. Немає там такої підстави як зміна правової ситуації. Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що після позбавлення військового звання та звільнення зі Збройних Сил, він був наказами командування поновлений у військовому званні та на службі у Збройних Силах. Звільнився він більше ніж через пів року після цього у військовому званні капітана, в якому й закінчив військову службу. З 14 березня 2012 року і до 01 грудня 2012 року йому виплачувалась пенсія. Пенсія за вислугу років носить довічний характер і підстав для припинення її виплати не наведено. Окрім того Зубаль не подавав ніяких недостовірних відомостей звертаючись за призначенням пенсії. На момент звернення Зубаля за призначенням пенсії рішення судів про скасування наказів про позбавлення військового звання та звільнення з військової служби мали законну силу. Крім того він не подавав позову про призначення пенсії, а подавав позов про скасування конкретних наказів командування. І ці накази були скасовані і прийняті нові про поновлення у військовому званні та поновленння на військовій службі, які не скасовані до цього часу. Закон України " "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" передбачає й такий випадок, коли особа була позбавлена військового звання а потім була поновлена у ньому. Так у ст.5-1 цього закону передбачено, що особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, поновленим у військовому (спеціальному) званні, крім осіб, звільнених зі служби у зв`язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, пенсії призначаються на умовах і за нормами, встановленими цим Законом, якщо вони на день позбавлення військового (спеціального) звання мали право на пенсію за вислугу років. На момент звільнення з військової служби після накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 вже мав вислугу 20 років і вже тоді мав право на пенсію. А у військовому званні він в подальшому поновлений, як передбачено вищевказаною нормою. Заперечення відповідача не спростовують об`єктино існуючих фактів, що на момент звільнення ОСОБА_1 мав військове звання капітан, мав вислугу років, необхідну для признаяення пенсії. Крім того представник відповідача звертає увагу на те, що у випадку коли було прийнято одне рішення суду, а потім протилежне, то законодавство передбачає такий механізм як поворот рішення суду. Адміністративне законодавство покладає поворот рішення суду та той суд, який закриває провадження у справі, або приймає інше рішення, що відмінне від першого. Ніякого рішення про поворот рішення суду судами будь-яких інстанцій не приймалось. Також ніякої заяви про поворот рішення суду військове командування не подавало. Визначено строк для подання заяви про поворот рішення суду - один рік, який з 2012 року давно минув. Повороту виконання рішення в цьому випадку не відбулося і накази про поновлення ОСОБА_1 у військовомиу званні та на військовій службі не скасовані і є дійсними до цього часу. ОСОБА_1 і на даний час мобілізований і проходить військову службу у званні капітан. І крім того представник позивача доповнив, що позов було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в АРК, а через окупацію Криму зараз відповідачем виступає Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, де позивач проживає, знаходиться на віськовому та пенсійному обліку. За цих обставин позивач хоче уточнити свої позовні вимоги. Тобто просить визнати неправомірним рішення про припинення виплати пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в АРК, яке і вчинило такі дії, а зобов`язання щодо відновлення виплати покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області як правонаступника.

Представник відповідача не визнала позову з підстав викладених у запереченні на позов. Крім того представник відповідача доповнила, що рішення суду про скасування наказів про звільнення та позбавлення військового звання були в подальшому скасовані, скарги ОСОБА_3 з цього приводу залишені без задоволення, отже на думку відповідача за таких обставин визнано, що військового звання його позбавлено законно, як і законно звільнено з військової служби, а отже він не має права на пенсію за вислугою років. Саме з цих підстав Головне управління Пенсійного фонду України в АРК припинило виплату пенсії. А ті обставини, що ОСОБА_1 після поновлення у військову званні та на військовій службі не було знову позбавлено військового звання і він це звання має до цього часу, стали відомі лише недавно, в процесі розгляду справи. Але у пенсійній справі такі накази про поновлення були відсутні. Не заперечує представник відповідача і того факту, що на момент накладення дисциплінарних стягнень ОСОБА_1 вже мав 20 років вислуги та право на пенсію.

Відповідно до наказу виконуючого обов`язки Міністра оборони України Іващенка В.В. №694 від 30.12.2009р. за особисту недисциплінованість, неналежне виконання службових обов`язків, вживання спиртних напоїв та перебування на службі у нетверезому стані, порушення статей 11,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 3,4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, що призвело до втрати ввіреної для службового користування зброї та бойових припасів, позбавлено військового звання начальника групи регламенту та ремонту авіаційного озброєння технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки війської частини НОМЕР_1 Повітряних Сил Збройних Сил України капітана ОСОБА_1 . (а.с.12.)

Відповідно до наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №16 від 18.01.2010р. відповідно до пункту Ж ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключенно із списків офіцерського складу Збройних Сил України капітана ОСОБА_1 , начальника групи регламенту та ремонту авіаційного озброєння технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки війської частини НОМЕР_1 . (а.с.13.)

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2010 року у справі №2-а-2505/10/4/0170 за позовом ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обов`язки Міністра оборони України Іващенка В.В., Командувача повітряних сил Збройних сил України ОСОБА_2 , Міністра оборони України, Міністерства оборони України про скасування пунктів наказів, позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 4 наказу Тимчасово виконуючого обов`язки Міністра оборони України від 30 грудня 2009 року №694 про позбавлення ОСОБА_1 військового звання.

Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 18 січня 2010 року №16 про звільнення з військової служби ОСОБА_1 . (а.с.15-20.)

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р. по справі №2-а-2505/10/4/0170 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2010 року у справі №2-а-2505/10/4/0170 залишено без змін. (а.с.21-24.)

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.09.2011 року було переглянуто за нововиявленими обставинами постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2010 року у справі №2-а-2505/10/4/0170 за позовом ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обов`язки Міністра оборони України Іващенка В.В., Командувача повітряних сил Збройних сил України ОСОБА_2 , Міністра оборони України, Міністерства оборони України про скасування пунктів наказів. Було прийнято нову постанову, якою заяву Міністра оборони України про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі №2-а-2505/10/4/0170 задоволено, і постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2010р. скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. (а.с.25-30.)

Вищим Адміністративним судом України було розглянуто касаційну скаргу Міністерства оборони України на Постанову Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р. Ухвалою ВАС України від 03.07.2012р. касаційну скаргу Міністерства оборони було задоволено частково. Визнано такими, що втратили законну силу Постанова Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та Ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р., у зв`язку з тим, що здійснено їх перегляд за нововиявленими обставинами і прийнято нову постанову якою в адміністративному позові відмовлено. Касаційне провадження було закрито. (а.с.31-33.)

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного Фонду України в АРК за №9520/0804 від 18.12.2012 року на ім`я ОСОБА_1 його повідомляється, що з 01.12.2012р. йому припинено виплату призначеної пенсій за вислугу років. Рішення мотивоване тим, що 26.11.2012 року на адресу Головного управління Пенсійного Фонду України в АРК поступило рішення ВАС України в якому вказано, що постанова Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. скасована і прийнята нова постанова, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог (тобто визнаний факт, що ОСОБА_1 був позбавлений військового звання і звільнений з військової служби законно, внаслідок чого не має права на пенсію. (а.с.38.)

Відповідно до наказу Міністра оборони України №219 від 22.04.2011 року пункт 4 наказу Міністра оборони України від 30 грудня 2009 року №694 "про притягнення до дисциплінарної відповідальності скасовано. Командувачу Повітряних Збройних Сил України поновити на військовій службі ОСОБА_1 на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня посаді та забезпечити виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. (а.с.99.)

Відповідно до наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №319 від 17 травня 2011 року пункт 3 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 18 січня 2010 року №16 про звільнення з військової служби ОСОБА_1 було скасовано, а ОСОБА_1 поновлено у військовому званні капітан та поновлено на військовій службі. (а.с.40,41.)

За наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2011 року №126 капітана ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини. (а.с.42.)

Відповідно до наказу №54 від 06 лютого 2012 року капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (у зв`язку із закінченням строку контракту) з правом носіння військової форми одягу. (а.с.44.)

З 14.03.2012 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку зі звільненням з військової служби, про що свідчить наказ командира цієї частини від 14.03.2012 року №50. (а.с.45.)

29 березня 2012 року ОСОБА_1 видане тимчасове посвідчення офіцера запасу Збройних Сил України. (а.с.46.)

29 березня 2012 року ОСОБА_1 подав до Головного Управління Пенсійного фонду України в АРК заяву про призначення пенсії. (а.с.47.)

У червні 2012 року військовий комісаріат АРК подав подання про призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с.49-51.)

Відповідно до довідки Дубенсько-Радивилівського об`єднаного райвійськомату №1456 від 06.04.2015 року капітан ОСОБА_1 перебував на обліку в Дубенсько-Радивилівському ОРВК. Згідно Указу Президента №15/2015 від 14.01.2015 року був призваний та відправлений у команду 2142 01 березня 2015 року. (а.с.151.)

Вислухавши пояснення сторін, ознайомившись з документами справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено і це не заперечується відповідачем що згідно наказів в.о. Міністра оборони України №694 від 30.12.2009 р. та Командувача Повітряних Сил України №16 від 18.01.2010 року ОСОБА_1 за дисциплінарний проступок було позбавлено військового звання та виключено із списку офіцерського складу Збройних Сил України.

09 червня 2010 року постановою Окружного адміністративного суду Автономної Респуліки Крим ці накази визнано протиправними та скасовано.

У виконання цього рішення суду видається наказ Міністра оборони України №219 від 22.04.2011 року яким пункт 4 наказу Міністра оборони України від 30 грудня 2009 року №694 "про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " скасовано. Командувачу Повітряних Збройних Сил України вказано поновити на військовій службі ОСОБА_1 на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня посаді та забезпечити виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Відповідно до наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №319 від 17 травня 2011 року пункт 3 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 18 січня 2010 року №16 про звільнення з військової служби ОСОБА_1 було скасовано, а ОСОБА_1 поновлено у військовому званні капітан та поновлено на військовій службі.

Водночас, ще до видання наказів про поновлення ОСОБА_1 у військовому званні та на військовій службі, 04 січня 2011 року до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла заява Міністра оборони України про перегляд постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2010р. за нововиявленими обставинами.

16 вересня 2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим була винесена постанова, якою заяву Міністра оборони України про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі №2-а-2505/10/4/0170 задоволено, і постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2010р. скасовано, а в задоволенні позову позивачу відмовлено повністю.

Вищим Адміністративним судом України було розглянуто касаційну скаргу Міністерства оборони України на Постанову Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р. Ухвалою ВАС України від 03.07.2012р. касаційну скаргу Міністерства оборони було задоволено частково. Визнано такими, що втратили законну силу Постанова Окружного адміністративного суду АРК від 09.06.2010р. та Ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р., у зв`язку з тим, що здійснено їх перегляд за нововиявленими обставинами і прийнято нову постанову якою в адміністративному позові відмовлено. Касаційне провадження було закрито.

Оцінивши наведені доводи та документи, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що як при позбавленні військового звання і як наслідок звільненні ОСОБА_1 з військової служби, так і при поновленні у військовому званні і поновленні на військовій службі ОСОБА_1 , Міністерство оборони України керувалось та брало до уваги не рішення суду, а саме накази Міністра оборони та Командувача Повітряних Сил, у виконання яких видавались накази командира військової частини і вносились записи до особової справи.

Якщо після поновлення ОСОБА_1 у військовому званні та на військовій службі такі накази було видано і вони знаходяться у документах справи, то після ухвалення постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 16 вересня 2011 року, коли розглядалась заява Міністерства оборони України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і було скасовано постанову цього ж суду від 09.06.2010 року ніяких наказів не було видано.

Тобто склалась ситуація, коли у виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2010 року що була прийнята всупереч інтересам Міністерства оборони України, було принято певні дії і видано накази, а у виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.09.2011 року, коли було прийнято рішення якого просило Міністерство оборони України, ніяких дій, видання наказів не було прийнято. І таким чином до цього часу позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у військовому званні капітана запасу, він цього звання ніким не позбавлений, проходить на даний час військову службу у цьому званні по мобілізації.

Можна погодитись і з доводами позивача щодо повороту виконання рішення. Судом було прийнято рішення які за своїм змістом протилежні, і якщо перше було виконано, то останнє не було виконане.

Між тим питання про поворот судового рішення вирішується відповідно до ст.265 КАС України.

Відповідно до ч.1 цієї статті питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

Відповідно до змісту ч.3 цієї статті, якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

Як вказує представник позивача, хоча після ухвалення постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.09.2011 року минуло майже чотири з половиною роки, питання про поворот судового рішення не вирішувалось і ніхто з такою заявою не звертався.

Отже суд змушений константувати, що фактично ОСОБА_1 військового звання позбавлений не був, з військової служби після приняття рішення Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.09.2011 року з цих підстав не звільнявся, а звільнився з військової служби у запас, по закінченні контракту, як про це свідчать в подальшому прийняті накази.

Таким чином можна стверджувати що ОСОБА_1 ніяких неправдивих відомостей при поданні заяви і відповідних документів про призначення йому пенсії ніяких недостовірних документів не подавав, а отже у Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим не було ніяких законних підстав при припинення виплати пенсії.

Потрібно також звернути увагу на зміст ст.5-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (№2262-ХІІ від 09.04.1992р.) Згідно цієї статті особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, поновленим у військовому (спеціальному) званні, крім осіб, звільнених зі служби у зв`язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, пенсії призначаються на умовах і за нормами, встановленими цим Законом, якщо вони на день позбавлення військового (спеціального) звання мали право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, позивач має право на пенсію за вислугу років, адже був поновлений у військовому звані та на військовій службі, і на день позбавлення військового звання (Наказ №694 від 30.12.2009р.) мав необхідну вислугу років (більше 20 років) для призначення вищевказаного виду пенсії.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги позивача обгрунтованим та такими що підлягають до задоволення.

Також суд погоджується з доводами позивача щодо того, що якщо перша вимога щодо визнання дій неправомірними стосується того органу який вчинив такі дії, тобто припинив виплату пенсії - Головного управління Пенсійного фонду України у Автономній республіці Крим, то друга вимога щодо повноленя виплати пенсії стосується правонаступника, тобто того органу в якому зараз перебуває пенсійна справа і через те, що зобов`язати зараз Головне управління Пенсійного фонду України у Автономній республіці Крим неможливо через тимчасову окупацію цієї території.

керуючись ст.ст.158-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, про визнання рішення про припинення виплати пенсії неправомірним та зобов`язання до виплати пенсії, задоволити.

Визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.12.2012 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області відновити виплату ОСОБА_1 з 01.12.2012 року, призначеної на підставі п.А ч.1 ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 року пенсії за вислугу років.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення, через Дубенський міськрайонний суд.

Суддя: