ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2016 р.

Справа № 922/624/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" м. Київ

до

Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Ректифієр", м. Харків

про

стягнення 185 250,00грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 10-1042/д від 23.12.2015р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 156 000,00грн. попередньої оплати та 29 250,00грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 07.1/177-МТР від 02.03.2015р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності його представника за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

02.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (позивач) та Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма Ректифієр" (відповідач) укладено договір № 07.1/177-МТР купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продати, а позивач прийняти та оплатити товар відповідно до умов додатку до договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

Номенклатура, кількість товару, умови його поставки, перелік вантажовідправників та вантажоотримувачів, порядок здійснення оплати зазначаються сторонами в додатку до договору (п.2.1, п.3.1, п.4.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору датою поставки товару вважається дата підписання акту приймання-передачі.

Між сторонами підписано додаток до договору, відповідно до умов якого, сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість, загальну вартість товару, а також вантажоотримувача.

Загальна вартість товару, за умовами п.1 додатку до договору, складає 195 000,00грн. Оплата товару позивачем здійснюється на умовах 80% попередньої оплати та 20% протягом місяця після поставки товару (п.5 додатку до договору).

Поставку товару відповідач зобов'язався здійснити згідно правил Інкотермс-2000 на умовах DDP - склад вантажоотримувача ДГПЗ - Долинський ГПЗ - м. Долина, Івано-Франківська область, вул. Підлівче, 63 протягом 45 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати (п.2-4 додатку до договору).

Оскільки відповідач після отримання суми попередньої оплати у визначені договором строки товар позивачу не поставив, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов контракту позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 156 000,00грн. що підтверджується копією платіжного доручення №9118-ПБ15 від 23.08.2015р., в призначенні платежу якого вказано "попер.оплата за фільтр очистки води &25312412& Дог. № 07.1/177-МТР 02.03.2015".

Як зазначив позивач в судовому засіданні, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, в обумовлені строки товар не поставив.

Позивач на адресу відповідача 21.01.2016р. направив лист (вих. № 07.1.3-08/34), яким повідомив відповідача про відмову від договору, відмову від прийняття товару та звернувся до останнього з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 156 000,00грн.

За приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, докази на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 156 000,00грн. у справі відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 29 250,00грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.7 договору сторони погодили, що за порушення терміну поставки або недопоставки товару відповідач виплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченого або непоставленого згідно додатку товару.

На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу штраф за неналежне виконання зобов'язання в розмірі 29 250,00горн.

Судом перевірено розрахунок штрафу, який є вірним та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по поставці товару у визначений договором строк та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення суму штрафу в розмірі 29 250,00грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.526, 610, 611, 612, 693, 712 Цивільний кодекс України, ст.ст. 193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма Ректифієр", код ЄДРПОУ 37765862 (юридична адреса: 61099, м. Харків, вул. Лодзька, 7, кім. 20, поштова адреса: 61144, АДРЕСА_1, р/р 26006060384262 в ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", код ЄДРПОУ 00135390 (04053, м. Київ, пров. Несторівський,3-5, р/р 26009050006252 в ПАТ КР "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) - 156 000,00грн. попередньої оплати, 29 250,00грн. штрафу, 2 778,75грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.04.2016 р.

Суддя

ОСОБА_2