Ухвала

іменем україни

28 березня 2016 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Нагорняка В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, в якому посилалась на те, що між нею та колишнім чоловіком не досягнуто згоди щодо місця проживання їх спільної дитини, просила суд визначити її місце проживання з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення донькою повноліття.

Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, ОСОБА_5 подав до суду зустрічний позов, в якому просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 разом з ним, відібрати дитину від ОСОБА_4 та повернути її в місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 та визначити час зустрічей з матір'ю.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.

Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, періодично разом з матір'ю - ОСОБА_4 за її місцем проживання або перебування зареєстрованим у встановленому законом порядку та з батьком - ОСОБА_5 за його місцем проживання або перебування зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Встановлено періодичність місця проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, періодично разом з матір'ю - ОСОБА_4 за її місцем проживання або перебування: з першого до останнього календарного дня, наступні місяці: січень, березень, травень, липень, вересень, листопад до досягнення дитиною десяти років. Якщо у ці місяці припадають відпустка, то малолітня ОСОБА_6 проводить її з матір'ю ОСОБА_4

Встановлено періодичність місця проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 періодично разом з батьком - ОСОБА_5 за його місцем проживання або перебування: з першого до останнього календарного дня, наступні місяці: лютий, квітень, червень, серпень, жовтень, грудень, до досягнення дитиною десяти років. Якщо у ці місяці припадають відпустка, то малолітня ОСОБА_6 проводить її з батьком -ОСОБА_5

У разі пропуску періодичності проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з вини одного з батьків, періодичність не поновлюється. Відповідальність щодо дитини за час знаходження у одного з батьків несуть той з батьків з ким проживає дитини. Витрати на утримання дитини несе особисто той з батьків з ким проживає дитина. Витрати щодо зміни місця проживання дитини згідно з встановленим графіком несе той з батьків, хто забирає ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 до свого місця проживання або перебування.

Сторони у справі зобов'язані повідомляти один одного про місце знаходження дитини та осіб, які допомагають у догляді за дитиною, щоденно, в той час коли дитина згідно періодичності проживання з одним із них не проживає, письмово або засобами смс-повідомлень. Сторони у справі мають право брати участь у вихованні та піклуванні малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у той час коли дитина перебуває з одним із батьків згідно графіку періодичності за місцезнаходженням дитини в з 14:00 до 18:00 щоденно.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено, а первісний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір'ю ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно з урахуванням матеріального стану сім ї, в якій виховується дитина.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 відмовити, а його позовні вимоги задовольнити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Судами встановлено та із матеріалів справи вбачається, що з 30 серпня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 19 червня 2015 року між ними було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сторін народилася донька - ОСОБА_6.

Між сторонами виник спір з приводу місця проживання їх спільної дитини.

ОСОБА_4 дистанційно працює у товаристві з обмеженою відповідальністю «ФВП ГРУП ЛТД» на посаді менеджера з продажу, характеризується позитивно, розмір її заробітку складає 3 тис. грн на місяць.

Згідно з актом обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 для малолітньої дитини ОСОБА_6 створені усі належні та необхідні умови, обладнано місце для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно з протоколу засідання № 7 комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 23 березня 2015 року рекомендовано визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 разом з батьком ОСОБА_5

На підставі ст. 19 СК України суд здійснює перевірку висновку органу опіки та піклування на предмет обґрунтованості й повноти та може з ним не погодитись, якщо він недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд обґрунтовано вказав, що висновок органу опіки та піклування не містить будь-яких обґрунтувань доцільності визначення місця проживання дитини разом з батьком; у висновку не наведено переконливих, безспірних та належних доводів на його підтвердження, крім того, висновок взагалі не визначає хоча б однієї виняткової обставини для розлучення малолітньої доньки з матір'ю.

Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

З урахуванням вказаного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про визначення місця проживання дитини з матір'ю, оскільки будь-яких виняткових обставин, які б давали підстави для висновку, що малолітня дитина може бути розлучена з матір'ю не встановлено. Крім того, ОСОБА_4 має постійну роботу, піклується про стан здоров'я дитини, її фізичний та духовний розвиток, забезпечує її харчуванням, одягом тощо; жодних фактів, що залишення дитини з матір'ю буде суперечити її інтересам не встановлено.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду в частині вирішення первісних позовних вимог про стягнення аліментів.

Так, відповідно до ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

На підставі вказаного, апеляційний суд дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої доньки аліментів у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно з урахуванням матеріального стану сім'ї, в якій виховується дитина.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Таким чином, підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду, яким обґрунтовано скасовано рішення місцевого суду, немає, а тому саме це рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Т.О. Писана В.М. Коротун В.А. Нагорняк