ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2016 Справа № 907/54/14

За позовом державного територіально - галузевого об'єднання „Львівська залізниця", м. Львів

до Лазещинської сільської ради Рахівського району, с. Лазещина Рахівського району

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Лазещина Рахівського району

про визнання незаконним та скасування рішення Лазещинської сільської ради від 24.08.2003 „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення"; визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 26.12.2003; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу лісопильного цеху.

Суддя господарського суду - В.В.Мокану

представники:

Позивача - Ярема А.М., довіреність від 10.12.2015 року

Відповідача Лазещинської сільської ради - не брав участі

Відповідача ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_2, підприємець

ОСОБА_4, довіреність від 15.02.2014

СУТЬ СПОРУ: державним територіально - галузевим об'єднанням „Львівська залізниця", м. Львів заявлено позов до Лазещинської сільської ради Рахівського району, с. Лазещина Рахівського району та до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Лазещина Рахівського району про визнання незаконним та скасування рішення Лазещинської сільської ради від 24.08.2003 „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення"; визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 26.12.2003; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу лісопильного цеху.

В судовому засіданні 15.03.2016 року брали участь вищевказані представники, а також судовий експерт ОСОБА_5, викликаний за клопотанням позивача, оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (з врахуванням заяви Лазещинської сільської ради про розгляд справи без участі її представника).

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.03.2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року, у задоволенні позову ДТГО „Львівська залізниця", м. Львів про визнання незаконним та скасування рішення Лазещинської сільської ради від 24.08. 2003 року "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення"; визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 26.12.2003 року; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 року задоволено касаційну скаргу Державного територіально - галузевого об'єднання „Львівська залізниця", скасовано рішення господарського суду Закарпатської області

від 20.03.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. Звернуто увагу суду на необхідність встановлення, чи існувала залізнична колія щодо смуги відведення якої виник спір, на момент переходу Західної України у склад СРСР та возз'єднання з УРСР, оскільки Постанова ЦВК та Ради народних комісарів СРСР від 07.02.1933 року № 58/50 "Про затвердження положення про землі транспорту" втратила чинність згідно з пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 08.01.1981 року № 24 "Про затвердження положення про землі транспорту".

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2014р. у справі № 907/54/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року, в задоволенні позову Державного територіально - галузевого об`єднання „Львівська залізниця", м. Львів відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 року вказані судові рішення були скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. Звернуто увагу суду на норми Земельного кодексу України та Закону України „Про залізничний транспорт", якими встановлено належність до земель залізничного транспорту землі, на якій розташовані державні залізниці, в тому числі, смуги відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно - побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту, та необхідність правової оцінки виписки з рішення Виконкому Лазещинської сільської ради народних депутатів від 26.08.1993 № 31 "Про затвердження земельної ділянки зі смуги відведення залізниці"; "Решения исполкома Закарпатского областного Совета депутатов трудящихся 15.03.1950 года", яким було вилучено та передано в користування залізниці землі в межах Лазещинської, Ясинської, Рахівської та Діловської сільських рад, наданого залізницею плану меж смуги відведення лінії Вороненка - Требушани Львівської залізниці 1952 року, розробленого Київським відділенням ГУПХ "Транспроекткар'єр".

Під час нового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги, які обґрунтовані тим, що частина земельної ділянки площею 0,0392 кв. м знаходиться в межах смуги відведення залізниці на 102 км ПК 4-5 перегону Вороненка - Ясіня. Оспорюване рішення сільської ради вважає таким, що суперечить нормам ст. ст. 68, 84, 149 Земельного кодексу України та ст. ст. 6, 23 Закону України „Про залізничний транспорт". Стверджує, що відповідно до законодавства, яке діяло на час облаштування залізничного полотна та смуги відведення, вимог щодо обов'язкового виготовлення та отримання державного акту не передбачалося, спірна земельна ділянка частково перебуває у межах смуги відведення залізниці, яка належить до категорії земель транспорту. Заявив клопотання про призначення у справі судової інженерно - технічної експертизи, а саме, земельно-технічної експертизи спірної земельної ділянки.

Клопотання позивача судом задоволено, ухвалою від 28.09.2015 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням інженерно-технічної (земельно-технічної) експертизи, на розгляд якої були поставлені наступні питання:

1) Яка ширина смуги відведення під залізничною колією Вороненка - Требушани на 102 км пк 4-5 на території Лазещинської сільської ради Рахівського району відповідно до документації із землеустрою та даних державного земельного кадастру? До якої категорії земель згідно даних державного земельного кадастру відноситься така земельна ділянка?

2) На якій відстані від середини осі залізничної колії на 102 км. пк 4-5 смуги лінії Вороненка - Требушани знаходиться межа земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої на території Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, кадастровий номер 2123684501:01:001:0011? До якої категорії земель згідно даних державного земельного кадастру відноситься така земельна ділянка?

3) Чи накладається на смугу відведення земель під залізничною колією на 102 км. пк 4-5 лінії Вороненка - Требушани на території Лазещинської сільської ради земельна ділянка площею 0,15 га , що знаходиться на території Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, кадастровий номер 2123684501:01:001:0011? Якщо так, то в якій частині? Чи знаходиться яке - небудь нерухоме майно на вказаній земельній ділянці, якщо так, то в якій частині та яке саме, а також на якій відстані від осі залізничної колії?

4) Чи унеможливлюється експлуатація залізничних колій на 102 км. пк 4-5 смуги лінії Вороненка - Требушани у зв'язку з огорожею земельної ділянки площею 0,15 га, що знаходиться на території Лазещинської сілької ради Рахівського району Закарпатської області, кадастровий номер 2123684501:01:001:0011 та/або розташуванням майна, яке на ній знаходиться в межах накладки на смугу відведення (якщо така має місце)?

Після поновлення провадження у справі представник позивача висловив незгоду з висновком експерта про неможливість визначення смуги відведення під залізничною колією у зв'язку з відсутністю у Залізниці належно оформленої документації із землеустрою та послався на практику Вищого господарського суду України, згідно з якою плани меж відведення відповідних ліній залізниці попередніх років враховуються як такі, на основі яких визначається смуга відведення залізниці при виникненні спорів.

Відповідач Лазещинська сільська рада проти позову заперечила з підстав, наведених у поданих суду відзиві та доповненнях. Наголосила на відсутності у Залізниці передбачених діючим законодавством документів, якими підтверджується право користування землями на території Лазещинської сільської ради, що підтверджено матеріалами судової експертизи, з яких вбачається, що земельна ділянка під смугою відведення залізничної колії Вороненка - Требушани 102 км пк 4-5 на території Лазещинської сільської ради Рахівського району не сформована і інформація про дану ділянку у Державному земельному кадастрі відсутня. Спростувала твердження позивача стосовно проходження через спірну земельну ділянку лінії електропередач 10кВ, стверджує, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані одного кілометра від місця, означеного в довідці відокремленого підрозділу „Івано -Франківської дистанції електропостачання". Щодо виписки з рішення Виконкому Лазещинської сільської ради народних депутатів від 26.08.1993 року № 31 „Про затвердження смуги відведення залізниці" пояснила, що земельна ділянка площею 1,9 га, якої стосується вказане рішення, є іншою ділянкою, знаходиться на відстані понад 200 м від спірної земельної ділянки, що підтверджено копією плану земельної ділянки площею 1,9 га (арк. справи № 188, т. 3). У спростування твердження позивача про визнання сільською радою межі земель залізниці на відстані 20 м від осі колії з суміжником ПП ОСОБА_2 наголосила на висловлених радою зауваженнях до акту узгодження зовнішніх меж землекористування від 09.12.2008 року, у яких стосовно спірної ділянки зазначено, що її межа проходить по існуючий огорожі: "Км 101 + 350 права сторона по ходу: по існуючий огорожі" (арк. справи № 189, т. 3). Неможливість надання повного обсягу документації, що стосується спірної земельної ділянки, пояснила спливом значного терміну часу. Цю обставину також вважає підставою для відмови у позові. Заявила клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових відзивах та поясненнях. Оспорюване рішення сільської ради вважає законним, наголошує, що на момент відчуження спірної земельної ділянки на його користь вона не відносилась до земель залізничного транспорту, а належала до земель промисловості. Звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка була надана йому в користування ще з 1998 року на умовах оренди, а з 2001 року - на праві постійного користування і вже на той момент відносилась до земель промисловості. Стверджує, що навіть якщо земельна ділянка відносилась раніше до земель залізничного транспорту, зміна цільового призначення частини спірної земельної ділянки мала місце до виникнення спірних правовідносин, і згідно ст. 21 Земельного кодексу України допущені при зміні цільового призначення земельної ділянки порушення могли бути підставою для визнання відповідних рішень недійсними; зміна цільового призначення частини спірної ділянки ніким не оспорена і є чинною. Звертає увагу на практику Верховного Суду України, якою наголошено на необхідності дослідження спроможності обраного позивачем способу захисту порушених прав забезпечити їх реальний захист, та зазначає, що позивач не просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 07.02.2005 року серії ЗК № 058625, зареєстрований за № 0105070800022, який є правовстановлюючим документом.

Наголошує на факті пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки спірна земельна ділянка використовується відповідачем з 1998 року, коли була надана йому на умовах оренди, питання щодо надання спірної земельної ділянки було погоджено письмово начальником Івано-Франківської дистанції колії Львівської державної залізниці, тоді ж на ділянці була встановлена огорожа. З 01.04.2000 року та ж ділянка була надана відповідачу на праві постійного користування, яке було посвідчено державним актом на право користування земельною ділянкою, який був виданий на підставі рішення Лазещинської сільської ради від 29.02.2000 року. З 2001 року була здана в експлуатацію будівля пилорами, про існування якої позивач міг і повинен був дізнатись з моменту її появи як об'єкту речових прав. Факт обізнаності позивача з існуванням речових прав відповідача на спірну ділянку та її межами підтверджується також актом погодження зовнішніх меж землекористування від 09.12.2008 року, в якому зазначено, що погодження таких меж з боку сільської ради проводиться з застереженнями з врахуванням виданих державних актів та прав землекористувачів, яким було видано такі акти. Крім того, за твердженням позивача, в 2008 році виконавець робіт з інвентаризації земель та виготовлення державних актів на землі залізниці за укладеним з залізницею договором КТ НВФ „Нові технології" зафіксував накладку спірної ділянки відповідача на землі смуги відведення, про що також було відомо позивачу. Оскільки позивач звернувся з позовом тільки 23.12.2013 року, тобто із значним пропуском строку позовної давності щодо заявлених ним позовних вимог, відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Рішенням шостої сесії четвертого скликання Лазещинської сільської ради від 24 серпня 2003 року "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення на території Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, що перейшла у користування приватного підприємця ОСОБА_2; затверджено вартість земельної ділянки; вирішено продати ПП ОСОБА_2 земельну ділянку, що відноситься до земель промисловості площею 1500 кв.м., для обслуговування лісопильного цеху на території Лазещинської сільської ради Закарпатської області, а також затверджено умови продажу земельної ділянки.

На підставі вказаного рішення між Лазещинською сільською радою (продавець) та ПП ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.12.2003 року, який посвідчено державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 2733. Відповідно до умов договору Лазещинська сільська рада (продавець) на підставі рішення шостої сесії четвертого скликання Лазещинської сільської ради від 24.08.2003 року передає за плату, а ПП ОСОБА_2 (покупець) приймає у власність і оплачує земельну ділянку з усіма обтяженнями, обмеженнями і сервітутами за адресою: територія Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, загальною площею 1500 кв.м. (п. 1.1. Договору).

Згідно пункту 4.1. договору передбачено, що право власності на придбану земельну ділянку виникає у Покупця з моменту одержання ним Державного акта на право власності на землю та його державної реєстрації.

Відповідно до п. 1.2. договору земельна ділянка, зазначена в п. 1.1., продається для обслуговування лісопильного цеху на території Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області.

На підставі даного договору приватному підприємцю ОСОБА_2 07.02.2005 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 058625, відповідно до якого ПП ОСОБА_2 є власником згаданої земельної ділянки.

За твердженням позивача, під час виконання КТ НВФ „Нові технології" робіт з інвентаризації земель державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" виявилось, що в межах Лазещинської сільської ради в смузі відведення залізниці на 102 км ПК 4-5 перегону Вороненка - Ясіня на відстані 3,67 м від осі колії розташована земельна ділянка приватного підприємця ОСОБА_2, яка передана йому на підставі вищевказаного договору для обслуговування лісопильного цеху, в той час як ширина смуги відведення в даному місці становить 20 м від осі колії; площа перекриття земельної ділянки приватного підприємця з смугою відведення Залізниці становить 0,0392 га, що підтверджується схемою накладки, виготовленою КТ НВФ „Нові технології".

Рішення Лазещинської сільської ради про продаж підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки, частина якої знаходиться в смузі відведення залізниці, тобто належить до земель залізничного транспорту, позивач вважає незаконним, таким, що суперечить нормам ст. ст. 68, 84, 149 Земельного кодексу України та ст. ст. 6, 23 Закону України „Про залізничний транспорт".

Оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд констатує наступне.

Відповідно до положень норм ст. 6 Закону України „Про залізничний транспорт", ст. ст. 11, 23 Закону України „Про транспорт", ст. ст. 68, 84 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що землі смуги відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням відносяться до земель залізничного транспорту та не можуть передаватись у приватну власність.

Дослідженням статусу спірної земельної ділянки на момент прийняття оспорюваного рішення встановлено, що вона знаходиться на території Лазещинської сільської ради в межах населеного пункту с. Лазещина.

За наявними у справі документами формування земельної ділянки почалось у 1998 році після звернення підприємця ОСОБА_2 до Лазещинської сільської ради з заявою про надання йому дозволу та попереднього погодження на збір матеріалів для відведення земельної ділянки під будівництво лісопильно - деревообробного цеху.

Рішенням Виконавчого комітету Лазещинської сільської ради від 29.10.1998 року № 57, враховуючи згоду Івано - Франківської дистанції колії Львівської залізниці

на вилучення на користь підприємця ОСОБА_2 частини земельної ділянки в смузі відчуження залізниці площею 0,15 га в пікеті 3 102 км перегону Ворохта - Ясіня (аркуш справи № 101, т. 4), підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження на будівництво лісопильно - деревообробного цеху в селі Лазещина, біля Лазещинської середньої школи та дистанції колії Львівської залізниці.

Висновком Рахівського районного відділу земельних ресурсів від 21.07.1999 року № 168 попередньо погоджено відвід в постійне користування земельної ділянки площею 1500 кв. м для будівництва лісопильно - деревообробного цеху підприємця ОСОБА_2 в с. Лазещина, ур. „Зимір".

Рішенням Лазещинської сільської ради від 29.02.2000 року затверджено проект відводу земельної ділянки площею 0,15 га та надано дозвіл на виготовлення Державного акту на право користування землею.

На підставі вказаного рішення Лазещинською сільською радою 01.04.2000 року підприємцю ОСОБА_2 видано Державний акт І-ЗК № 001306 на право постійного користування 0,15 га землі для будівництва цеху по лісопереробці. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 07.

Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 29.12.2001 року № 78 встановлено, що закінчений будівництвом об'єкт - пилорама в с. Лазещина Рахівського району, замовник ОСОБА_2, збудований згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт, виданим Рахівською інспекцією ДАБК, готовий до введення в експлуатацію.

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки було визначено в процесі оформлення відведення земельної ділянки під будівництво лісопильно-деревообробного цеху і на момент прийняття Лазещинською сільською радою оспорюваного рішення земельна ділянка відносилась до земель промисловості. Цю обставину підтверджено і довідкою Рахівського районного відділу земельних ресурсів від 15.04.2003 року про визначення грошової оцінки землі, якою констатовано, що у відповідності з технічною документацією по грошовій оцінці земель населеного пункту Лазещина Рахівського району земельна ділянка по класифікатору земель України за цільовим призначенням відноситься до земель промисловості (аркуш 88, т.1).

Отже, зміна цільового призначення частини спірної земельної ділянки відбулась до виникнення спірних правовідносин, є чинною, оскільки доказів її оспорювання чи визнання недійсною в судовому порядку позивачем не надано.

З наведеного слідує, що на момент прийняття оспорюваного рішення та укладення договору купівлі-продажу спірна земельна ділянка не відносилась до земель залізничного транспорту, а належала до категорії земель промисловості.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Станом на момент прийняття спірного рішення розмежування земель державної і комунальної власності в межах с. Лазещина Рахівського району не проводилось.

Відтак, приймаючи оспорюване рішення та укладаючи спірний договір Лазещинська сільська рада діяла в межах повноважень, визначених вищевказаним пунктом Перехідних положень Земельного кодексу України щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Доводи позивача стосовно порушення прав Залізниці у зв'язку з розташуванням лісопильного цеху приватного підприємця ОСОБА_2 поряд зі смугою відведення під залізничною колією Вороненка - Требушани на 102 км пк 4-5 матеріалами справи не підтверджено.

Висновком № 3699 судової земельно - технічної експертизи по господарській справі № 907/54/14 від 27.01.2016 року встановлено, що земельна ділянка площею 0,1500 га кадастровий номер 2123684501:01:001:0011 знаходиться від середини осі залізничної колії Вороненка - Требушани на 102 км пк 4-5 на відстані від поворотних точок межі земельної ділянки відповідно 5; 20,68; 16,98; 5,72 м. Відповідно до даних державного земельного кадастру земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості. На земельній ділянці розташоване нерухоме майно - лісопильний цех та підсобні приміщення, відстань від осі залізничної колії до адміністративної будівлі складає 14,35 м, до лісопильного цеху - 23,70 м, до будівлі складів - 26,65 м, до деревообробного цеху - 22,10 м, до гаражної майстерні - 8м.

З матеріалів експертного дослідження вбачається, що основні виробничі потужності (лісопильний цех, будівлі складів, деревообробний цех) розташовані на відстані понад 20 м від осі залізничної колії, що спростовує твердження позивача про перешкоджання лісопильного цеху безпеці руху в адміністративних межах Лазещинської сільської ради.

Щодо наданих позивачем „Плана границы полосы отвода линий Вороненка-Требушаны Львовской ж.д.1952г." та „Плана полосы отвода линий Хриплин-Госграница-Львовской железной дороги (проект № 851-Д 1975г.)., якими він обґрунтовує ширину смуги відведення на відрізку ділянки, що межує з земельною ділянкою підприємця ОСОБА_2, які, посилаючись на ст. 17 Закону України "Про основи містобудування", вважає містобудівною документацією, слід зазначити, що такого статусу вказані плани могли набути тільки після затвердження в установленому порядку. З огляду на визначене вказаним Законом призначення містобудівної документації (зокрема, для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб), вона може змінюватись в порядку, встановленому законодавством. Про такі зміни стверджує і позивач, вказуючи, що смуга відведення залізниці згідно з Планом 1952 року була встановлена в межах ст. Зимір 50 м від осі колії, а відповідно до "Плана полосы отвода линии Хриплин - Госграница Львовской ж.д. 1975 г. "- 20 м від осі коліі. Однак, надана позивачем документація щодо вказаних Планів не містить належних доказів затвердження у встановленому порядку їх текстових та графічних матеріалів.

За вказаних обставин протиправність оспорюваного рішення Лазещинської сільської ради слід визнати недоведеною.

Крім того, вказане рішення є ненормативним актом індивідуального характеру, яке вичерпало свою дію його виконанням. Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові № 3-553гс15 від 30.09.2015 року, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Правовстановлюючим документом на спірну земельну ділянку відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України в редакції станом на 07.02.2005 року є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 058625, який був

зареєстрований у встановленому порядку за № 0105070800022. Однак, правовстановлюючий документ у даній справі не є предметом оскарження, тому при вирішенні даного спору підлягає застосуванню правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 21-405а14 від 11.11.2014 року, відповідно до якої позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Щодо вимог, які стосуються визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.12.2003 року, то позивачем так само не надано суду належних доказів на підтвердження факту недодержання відповідачами вимог, передбачених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Інші позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації та зобов'язання усунути перешкоди шляхом демонтажу будівлі лісопильного цеху є похідними, задоволенню не підлягають.

Отже, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Водночас, належить зазначити, що проведеним судом на виконання вказівок Вищого господарського суду України дослідженням виписки з рішення Виконкому Лазещинської сільської ради народних депутатів від 26.08.1993 № 31 "Про затвердження земельної ділянки зі смуги відведення залізниці" та "Решения исполкома Закарпатского областного Совета депутатов трудящихся 15.03.1950 года" встановлено, що земельні ділянки, яких стосуються вказані рішення, зі спірною ділянкою не перетинаються; перше рішення стосується земельної ділянки навколо будівлі залізничної станції с. Лазещина (аркуш справи № 191, т. 3), другим рішенням передано земельні ділянки для будівництва охоронних містечок навколо тунелів та залізничних мостів.

Щодо заяви підприємця ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в позові по суті, тому позовну давність не застосовує.

Судові витрати по сплаті судового збору та по оплаті вартості судової експертизи на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору та вартості судової експертизи віднести на позивача.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.03.2016 року

Суддя В.В. Мокану