ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2016 р. м. Київ К/800/3100/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області, начальника реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Сафроненко Володимира Адольфовича, третя особа - Головне Управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області та Головного Управління юстиції у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, -

у с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області (далі - РС ГУЮ), начальника реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Сафроненко Володимира Адольфовича (далі - начальник РС Черкаського РУЮ), третя особа - Головне Управління юстиції у Черкаській області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати протиправною бездіяльність; зобов'язати начальника РС Черкаського РУЮ внести пропозицію керівнику РС ГУЮ про призначення її на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; зобов'язати РС ГУЮ видати наказ про призначення її на вищевказану посаду з 8 квітня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що відповідачі порушили її трудові права внаслідок вчинення щодо неї дій (бездіяльності), що не узгоджується з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.

Посилаючись на ці обставини ОСОБА_4 просила про задоволення позову.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними дії (бездіяльність) та зобов'язано відповідачів внести пропозицію щодо її призначення на посаду і видати відповідний наказ.

Оскаржуваною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач - РС ГУЮ, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що відповідачі, відмовляючи у працевлаштуванні позивача, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, до такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов в порушення норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління юстиції у Черкаській області від 13 лютого 2014 року позивач була допущена до проходження стажування на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у період до 21 лютого цього ж року, яке закінчила успішно.

Листом від 2 квітня 2014 року № 1679/8 виконуюча обов'язки начальника РС Черкаського РУЮ Олійник О.Г. просила звільнити позивача в порядку переведення згідно з пунктом 5 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України для подальшої роботи на вищезазначеній посаді.

На підставі вищевказаного листа і приписів пункту 5 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області позивача звільнено з 7 квітня 2014 року в порядку переведення на посаду начальника відділу РС Черкаського РУЮ, однак в подальшому працевлаштована не була.

Так, у відповідності до статті 19 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ, в редакції спірного періоду) з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Правовідносини, які виникають під час проходження стажування державних службовців врегульовано, зокрема, Положенням про порядок стажування у державних органах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 року № 804 (далі - Положення № 804).

За приписами абзацу 2 пункту 8 Положення № 804 державний службовець після успішного закінчення стажування може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору.

Як правильно встановлено судами, позивач проходила стажування як державний службовець і пройшла його успішно.

Разом з тим, у відповідності до пункту 14.9 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23 червня 2011 року № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 760/19498, керівник реєстраційної служби вносить пропозиції керівнику реєстраційної служби головного управління юстиції щодо призначення на посади та звільнення з посад державних реєстраторів, державних службовців та працівників структурних підрозділів реєстраційної служби, державних службовців та працівників відділів державної реєстрації актів цивільного стану у разі нестворення реєстраційних служб районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В свою чергу, за правилами пункту 5 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Оскільки позивач успішно пройшла стажування як державний службовець в РС Черкаського РУЮ та отримала згоду виконуючого обов'язки керівника цього державного органу про переведення її на посаду без конкурсного відбору, була звільнена 7 квітня 2014 року з займаної посади згідно вимог пункту 5 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку з переведенням за її згодою в іншу установу, відповідач повинен був внести пропозицію керівнику РС ГУЮ щодо призначення на посаду позивача, в іншому випадку, такі дії необхідно розцінювати як порушення трудових прав особи.

В контексті наведених положень правових норм законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, а також з огляду на встановлені судами обставини у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у керівника РС Черкаського РУЮ правових підстав для відмови у внесенні відповідної пропозиції керівнику РС ГУЮ стосовно питання призначення позивача на посаду начальника відділу.

Також, колегія суддів наголошує, що відмова керівника РС Черкаського РУЮ у внесенні згаданої пропозиції на розгляд керівнику РС ГУЮ не може ґрунтуватись на відсутності на те згоди так званої «народної ради», оскільки це не передбачено чинним законодавством України і не узгоджується з приписами правових норм, які регулюють спірні правовідносини.

Окрім цього, згідно з абзацом 8 пункту 6 Постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при обґрунтованості позову про укладення трудових договорів, суд рішенням зобов'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення - з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата - з цієї дати), з іншими особами з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

Враховуючи викладене, підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у суду апеляційної інстанції не було, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позову скасовано апеляційним судом помилково.

За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області та Головного Управління юстиції у Черкаській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало