open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 0413/12533/2012
Моніторити
Рішення /02.06.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /14.04.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /14.04.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /01.04.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Рішення /14.03.2016/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Рішення /14.03.2016/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /24.12.2015/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /18.11.2015/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /29.09.2015/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /16.12.2014/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Рішення /06.03.2014/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /05.02.2014/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /03.07.2013/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /05.03.2013/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /17.12.2012/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /16.11.2012/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу
emblem
Справа № 0413/12533/2012
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Рішення /02.06.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /14.04.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /14.04.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /01.04.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Рішення /14.03.2016/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Рішення /14.03.2016/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /24.12.2015/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /18.11.2015/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /29.09.2015/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /16.12.2014/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Рішення /06.03.2014/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /05.02.2014/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /03.07.2013/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /05.03.2013/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /17.12.2012/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /16.11.2012/ Жовтневий районний суд м.Кривого РогуЖовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 0413/12533/2012

2/212/92/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ваврушак Н. М.,

за участі секретаря: Плотнікової Т. Б., сторін: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (далі ДП «Криворізька теплоцентраль») про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію та гаряче водопостачання від №10132 від 12 квітня 2007 року в порядку Закону України «Про захист прав споживачів». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 квітня 2007 року між сторонами було укладено договір реструктуризації заборгованості за теплову енергію та гаряче водопостачання в сумі 7 147, 01 грн., внаслідок відмови з боку відповідача до укладання договору реструктуризації зареєструвати лічильник гарячої води був підписаний договір без зазначення періодів виникнення заборгованості, яка виникла в той час, коли позивач була неповнолітньою, перебувала на утриманні батьків і не була зобов’язана особисто сплачувати комунальні послуги. Даний договір не відповідає вимогам Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», Закону України «Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і житлово-комунальні послуги, що утворились станом на 01 грудня 2006 року», не відповідає формі встановленій «Порядком погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги». Просила визнати оспорюваний договір з підстав невідповідності його положенням Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім того, вказаний договір підписаний неповноважною особою, про що не заперечує відповідач.

Вказані повни вимоги позивач неодноразово уточнювала, а саме 16.01.2013 року (а.с.56 т.1), 29.05.2013 року (а.с.144 т.1), 20.10.2015 року (а.с.141 т.2).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, вказав, що зловживаючи монопольним становищем на ринку послуг з надання теплової енергії та гарячого водопостачання відповідач змусив позивача укласти з ним договір про реструктуризацію заборгованості, у тому числі і за ті борги, які виникли тоді коли вона була неповнолітньою та перебувала на утриманні батьків, і не зобов’язана була сплачувати комунальні послуги, просив суд прийняти до уваги, те, що умови договору не відповідають вказаним у позовній заяві законам та договір підписано неповноважною особою. Представник позивача наполягає на тому, що виписки з особового рахунку є неналежними доказами по сплаті за договором, так як вони не відповідають законодавству про бухгалтерський облік, стверджують, що позивачем сплачувалися поточні рахунку за користування тепловою енергією чи за користування гарячою водою.

Одночасно представник позивача звернувся до суду з заявою від 10.02.2016 року про поновлення строку позовної давності (а.с174 т.2).

Представник відповідача в судовому засіванні заперечувала проти задоволення вимог позову, вказала, що між позивачем та відповідачем 12.04.2007 р. укладено Договір про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію та гаряче водопостачання № 10132. Позивач частково сплачувала заборгованість за договором реструктуризації, зокрема 25.03.09 р. на суму 120,00 грн., 16.04.09 р. – 119,12 грн., 16.06.09 р. – 8,00 грн., 21.07.09р. – 115,00 грн., що свідчить про визнання договору.

Просять суд врахувати ту обставину, що ОСОБА_5 погодилася з умовами договору про реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання, скріпивши його своїм підписом, що свідчить про те, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов укладеного договору. Обставин, які негативно вливали на її волевиявлення, нею не зазначено.

Представник відповідача погоджується з тим, що договір підписано не генеральним директором, однак з їхнього боку вказаний договір схвалений. Частиною першою статті 241 ЦК України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину, враховуючи той факт, що сторони приступили до виконання своїх зобов’язань за Договором, він є схваленим та дійсним.

Твердження про примус з боку відповідача просять суд не приймати до уваги, оскільки позивач не надав жодного документального підтвердження.

Представник позивача наполягає на тому, що на правовідносини які виникли між сторонами не розповсюджується закон України «Про захист прав споживачів».

Одночасно представник відповідача звернувся до суду з заявою від 04.03.2014 року, 14.04.2015 року про застосування строків позовної давності ( ас.с132 т.1, 128 т.2).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правові відносини.

Судом встановлено, що 12 квітня 2007 року між ДП «Криворізька теплоцентраль» та ОСОБА_5 (після укладення шлюбу ОСОБА_4О.) було укладено договір №10132 про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію та гаряче водопостачання, предметом якого є заборгованість, яка виникла станом на 11 квітня 2007 року за теплову енергію та гаряче водопостачання (надалі Договір). Місячна сума платежу з погашення реструктуризованої заборгованості на період з квітня 2007 року до лютого 2012 року становить 119,12 грн. (а. с. 13 т. 1).

Згідно зі ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законами України «Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила).

За правилами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

12 квітня 2007 року між ДП «Криворізька теплоцентраль» та ОСОБА_5 (споживачем) було укладено договір № 10132 про реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання, згідно умов якого сторони дійшли згоди про реструктуризацію боргу за надані послуги за адресою: м. Кривий Ріг, мікрорайон 5-й Зарічний, 70/69, відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ і електроенергію».

Суд вказує, що 12 квітня 2007 року ОСОБА_5 особисто звернулась з заявою, власноруч написаною, укласти договір про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію строком на 60 місяців на ім’я Директора ДП «Криворізька теплоцентраль» (а. с. 184 т. 2.).

Тобто позивач, звернувшись із заявою та уклавши договір про реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання, що виникла на час укладення договору, фактично взяла на себе зобов’язання споживача послуг постачання тепла, які надавались позивачем за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до умов договору позивач взяла на себе зобов’язання здійснити погашення заборгованості за постачання теплової енергії, що станом на 12 квітня 2007 року склала 7147,01 грн., за графіком у розмірі 119,12 грн. щомісячно.

Позивач частково сплачувала заборгованість за договором реструктуризації, зокрема 25.03.09р. на суму 120,00 грн., 16.04.09р. – 119,12 грн., 16.06.09р. – 8,00 грн., 21.07.09р. – 115,00 грн., що свідчить про визнання договору, що підтверджується наданими до суду як позивачем так і відповідачем, виписками з особового рахунку (а.с.78-80 т.1, 45- 47 т.2, а.с.130 т.2, а.с.187-192 т.2).

На думку суду вказані виписки є належними доказами по даній цивільній справі, на підтвердження позиції відповідача про часткове виконання умов Договору.

Щодо пояснень представника позивача, що оплати проводилися, в рахунок оплати поточних платежів, суд вказує, що на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради № 385 від 14.05.2008р. «Про повернення функцій обслуговування частини споживачів теплової енергії від ДП «Криворізька теплоцентраль» до КПТМ «Криворіжтепломережа» починаючи з 01.09.2008р., а тому відповідач не надавав послуги з теплопостачання позивачу та не проводив нарахувань.

Крім того, відповідно до виписки з особового рахунку позивач сплачував у березні квітні, червні та липні 2009 року саме за договором реструктуризації. Жодних доказів, які б спростовували даний факт, позивачем, до суду не надано.

Суд критично відноситься до ствердження позивача, що договір про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію було укладено лише у зв’язку з потребою реєстрації лічильника обліку гарячої води. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження вказаної обставини, ані копії заяви по реєстрацію засобу обліку, ані доказів підтверджуючих факт відмови підприємства щодо прийняття на облік лічильника гарячої води та здійснення його опломбування. Вказані доводи спростовуються письмовими доказами, а саме: заявою про намір на укладання спірного Договору та укладання Договору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з положень ст. ст. 6, 526, 626-631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642, 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. ст. 6, 627 ЦК України визначено, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Суд, прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_4 мала намір на укладання договору та погодилася з умовами Договору про реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання, скріпивши його своїм підписом, що свідчить про те, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов укладеного договору. Обставин, які негативно впливали на її волевиявлення, судом не встановлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Пунктами 19, 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» №9 від 06.11.2009 року, наголошено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 229–233 Цивільного кодексу України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин i наявності їх безпосереднього зв’язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

З приводу доводів позивача про визнання договору недійсним з підстав того, що він був підписаний неповноважною особою суд вказує, що частиною першою статті 241 ЦК України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину, враховуючи той факт, що сторони приступили до виконання своїх зобов’язань за Договором, він є схваленим та дійсним, а тому суд вважає спірний Договір є схвалений підприємством.

Посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів» та рішення Конституційного суду України щодо тлумачення та застосування зазначеного Закону є необґрунтованими та не заслуговують на увагу. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» поняття договір в розумінні зазначеного Закону – це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Укладений між сторонами Договір реструктуризації не є договором в розумінні зазначеного Закону та визначає лише порядок оплати за теплопостачання шляхом розстрочення платежів. Пункт 22 ч. 1 ст. 1 Закону визначає поняття споживача, як фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Укладений договір жодним чином не стосується придбання, замовлення чи використання продукції, тому не регулюється нормами даного Закону.

Враховуючи зміст заявлених позовних вимог відповідно до правових норм та положень ст. 60 ЦПК України позивачем не надано доказів які підтверджують позовні вимоги.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статей 58, 59 ЦПК України докази мають бути належними та допустимими.

Позивачем не надані до суду докази наявності умислу в діях працівників ДП «Криворізька теплоцентраль» при укладенні договору про реструктуризації заборгованості відносно обставин, що мають значення для укладення договору, які б перешкоджали його укладанню. Також позивачем не надано доказів щодо обставин, які б свідчили, що відповідачем при укладенні оспорюваного договору було вчинено навмисні дії, внаслідок яких позивача було введено в оману стосовно істотних умов чи фактичного предмету укладеного договору.

З вказаного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені під час розгляду справи і тому задоволенню не підлягають.

Розглядаючи заяви позивача про поновлення строку позовної давності та відповідача про застосування строків позовної давності, суд керується роз’ясненнями що викладені у абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» де передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Підсумовуючи вказане, зазначені вище заяви сторін, застосуванню не підлягають.

Позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, згідно п.7 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що у позові відмовлено, та судом встановлено що спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а відтак, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати, підлягають стягненню з позивача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись Законами України «Про захист прав споживачів», «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», «Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і житлово-комунальні послуги, що утворились станом на 01 грудня 2006 року», «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 ст. 3, 6, 7, 16, 203, 208. 215, 241, 611, 626 - 631, 642, 643 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 27, 31, 60, 88, 213- 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 551,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_3. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. М. Ваврушак

Джерело: ЄДРСР 56566473
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку