ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 р.

Справа № 820/11411/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк Золоті Ворота" Єрмака Валерія Олександровича на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016р. по справі № 820/11411/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк Золоті Ворота" Єрмака Валерія Олександровича

до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

23.11.2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк Золоті Ворота" Єрмака Валерія Олександровича звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2015 року : № 0005301701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на доходи фізичних осіб із доходу у вигляді процентів, 11010800" загалом в розмірі 1 095 703,59 грн. (в тому числі, за основним платежем - 876 562,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 219 140,72 грн.); №0000202205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток банківських організацій, 11020600" загалом в розмірі 1 553 423,75 грн. (в тому числі, за основним платежем - 1 242 739 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -310 684,75 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, наданням невірної оцінки обставинам справи та доказам, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016р., винести нову постанову, якою позовні вимоги ПАТ "Банк Золоті Ворота" задовольнити в повному обсязі.

ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області заперечує проти задоволенні вимог апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції правомірною та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін постанову суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПАТ "Банк Золоті Ворота" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 20015529, МФО 351931, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова,зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) та є платником податку на прибуток як банківська установа.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 31.07.2014 року № 456 «Про віднесення ПАТ « Банк Золоті Ворота» до категорії неплатоспроможних», 01.08.2014 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення № 67 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк Золоті Ворота», за яким з 04 серпня 2014 року розпочато процедуру виведення АТ «Банк Золоті Ворота» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації на три місяці з 04 серпня 2014 року по 04 листопада 2014 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31.10.2014р. № 114 строк здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк Золоті Ворота» продовжено до 04.12.2014р.

Постановою Національного банку України від 04.12.2014 р. №781 відкликано банківську ліцензію та постановлено ліквідувати АТ «Банк Золоті Ворота». За рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2014р. № 142 з 05.12.2014 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Золоті Ворота» /т. а.с.13-16/.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у період з 04.09.2015р. по 24.09.2015р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Банк Золоті Ворота" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт від 01.10.2015 р. №878/20-30-22-05/20015529.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.1 статті 138, пункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140, пункту 153.5 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем податку на прибуток загалом в розмірі 1 242 739,00 грн.;

- пункту 170.4 статті 170 Податкового кодексу України, а саме, позивачем як податковим агентом нараховано, але не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з процентів загалом в розмірі 876 562,87 грн. /т. 1, а.с. 119-166/.

Так, перевіркою встановлено завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. на загальну суму 11 396 821,81грн. в зв'язку з включенням до витрат суми страхових резервів за кредитними операціями, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 Податкового кодексу України, чим порушено підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.1 статті 138, пункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140, пункту 153.5 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, як наслідок - заниження позивачем податку на прибуток загалом в розмірі 1 242 739,00 грн. Крім того, позивачем в період з 01.08.2014 р. по 04.12.2014 р. як податковим агентом нараховано, але у строки, визначені цим Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету не перераховано сума податку з доходів фізичних осіб з процентів загалом в розмірі 876 562,87 грн., нарахованого за ставкою 20 % із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, чим порушено пункту 170.4 статті 170 Податкового кодексу України /т. 1, а.с. 119-166/.

За висновками акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 19.10.2015 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0005301701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на доходи фізичних осіб із доходу у вигляді процентів, 11010800" загалом в розмірі 1 095 703,59 грн. (в тому числі, за основним платежем - 876 562,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 219 140,72 грн.);

- №0000202205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток банківських організацій, 11020600" загалом в розмірі 1 553 423,75 грн. (в тому числі, за основним платежем - 1 242 739 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -310 684,75 грн.) /т. 1, а.с. 20-23/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення № 0005301701 та №0000202205 винесені ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області у відповідності до вимог чинного законодавства України. Судом першої інстанції зроблений висновок щодо фіктивності правочинів позивача з ТДВ СК "Прогрес", оскільки позивачем у відповідності до вимог ст.71 КАС України та на вимогу суду, не надано доказів економічної доцільності укладення вище зазначених угод зі страхування фінансово-господарською діяльністю банківської установи, наявності ризиків за кредитними договорами. Також, суд першої інстанції погодився з висновком відповідача, що в період з 01.08.2014 року по 04.12.2014 року як податковий агент, ПAT "Банк Золоті Ворота" нарахував (за ставкою 20%), утримав, але не перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 876 562, 87 грн., обчислений з суми процентів, нарахованих за вкладами власників банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, чим порушив п. 170.4, ст. 170 ПК України.

Проте , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Проте , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Підпунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріали справи свідчать,що протягом періоду з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. ПAT "Банк Золоті Ворота" (Страхувальник) для ведення фінансово - господарської діяльності користувалось послугами страхових компаній ТДВ "СК "Прогрес", ПАТ "СК" Дефенса", ПрАТ "УСК", ПрАТ СК "Статус", Дзержинське відділення "Оран ХОД HACK "Оранта" щодо добровільного страхування фінансових ризиків, вантажів та багажу, добровільного страхування майна, обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за договорами страхування на загальну суму 17 161 235,0 грн.

Перевіркою встановлено факт укладання ПAT "Банк Золоті Ворота" договорів добровільного страхування кредитів (у т.ч. відповідальності позичальника за непогашення кредиту) з ТДВ "Страхова компанія Прогрес" (код за ЄДРПОУ 35887488 м. Донецьк), ПрАТ "Український Страховий капітал", (код 23707358 м. Київ). Харківською філією ПрАТ "Український Страховий капітал" (код за ЄДРПОУ 33301622 м. Харків) ПрАТ "Страхова Компанія "Дефенса", (код за ЄДРПОУ 32559281 м. Київ)

Всього за вказаний період ПAT "Банк Золоті Ворота" за договорами добровільного страхування кредитів сплачено вищезазначеним страховим компаніям страхових внесків на загальну суму 10 029 452,55 грн., витрати за якими позивачем відповідно до пункту «ґ» підпункту 138.1.1. пункту 138.1 ст.138 ПК України віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

За умовами зазначених договорів страхування передбачено, що предметом договору є майнові інтереси ПAT "Банк Золоті Ворота" (Страхувальника), що не суперечать закону, пов'язані зі збитками Страхувальника (кредитодавця) внаслідок непогашення або неповного погашення позичальником кредиту та/або нарахованих за ним відсотків, визначених у кредитному договорі..

Страховик бере на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування Страхувальнику при настанні подій, що відбулися в період дії Договору, та визнаних страховими випадками.

Також, актом перевірки встановлено факт укладання ПAT "Банк Золоті Ворота" договорів добровільного страхування майна від 02.04.2012р. №МВС 03-02-04 та від 01.04.2013 №МВС 01-01-04 з ТДВ "Страхова компанія Прогрес" (код 35887488 м. Донецьк), предметом яких є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме нежитлова будівля, що розташована за адресою м. Харків, пр.-т Леніна,36 і належить Страхувальнику за Договором купівлі-продажу нежитлових приміщень №2377 від 23.09.2008 року, загальною площею 2833,9 кв.м.

За договором одна сторона (Страховик) зобов'язується у разі настання будь-якого з страхових випадків (чи їх сукупності), які передбачені Договором, здійснити (виплати) другій стороні (страхувальнику) грошову суму (страхову виплату-страхове відшкодування), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у порядку та строки, передбачені Договором.

Протягом періоду з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. позивачем сплачено страховій компанії ТДВ "Страхова компанія Прогрес" страхові внески за договорами страхування майна на суму 1 367 369,26 грн. та віднесено дані витрати до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Актом перевірки відповідачем зроблений висновок щодо порушення ПАТ "Банк Золоті Ворота" пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток загалом в сумі 1 242 739 грн., в тому числі по періодах:

- 2013 рік - 1 242 739 грн. (з урахуванням суми нарахованого авансового внеску з податку на прибуток у сумі - 598 488 грн.).

Завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування:

- 2014 рік - 1 706 155,0 грн.

Вказаних висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова дійшла, проаналізувавши кредитні договори, що стали предметами страхування, за умовами яких надані кредити мають забезпечення у вигляді нерухомого майна, рухомого майна, майнових прав на цінні папери, депозитів, товарів в обороті, поруки, вартість яких перевищують суму боргового зобов'язання.

Враховуючи, що за перевірений період у позивача не відбулось жодного випадку страхового відшкодування за договорами добровільного страхування кредитів, відповідачем зроблений висновок не встановлення наявності економічних або інших причин (ділової мети) щодо страхування ризиків за даними кредитними договорами.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено про неможливість проведення перевірки ТДВ "СК "Прогрес", податковий номер 35887488, щодо господарських відносин із контрагентами за 2012-2015 роки за відсутності товариства за податковою адресою.

25.04.2008р. ТДВ "СК "Прогресе" взято на податковий облік ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області. З 10.12.2014р. переведений на облік до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, за податковою адресою: вул. Новопрудна 4, кв. 70, м. Харків, 61103.

14.01.2015 р. власником ТДВ "СК "Прогресе" прийнято рішення про припинення товариства, до журналу за ф.б-ОПП внесено запис про прийняття рішення про припинення платника за per. №14801100014064812 та 22.01.2015р. надано оголошення до засобів масової інформації щодо припинення діяльності ТДВ "СК "Прогресе".

ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька повідомила, що у зв'язку з втратою ТДВ "СК "Прогресе" всіх наявних документів, не мала можливості здійснити перевірку компанії за період з 25.04.2008 р. по 31.12.2012 р., про що складений акт від 15/05/2013 р. № 259.

Наданою до податкових органів в електронному вигляді звітність, якою задекларовано значні обсяги доходу, а саме:2012 рік - 430 259,0 тис. грн.,2013 рік - 538 393,1 тис. грн.,2014 рік - 223 030,0 тис. грн., але в порушення вимог Наказу Міністерства доходів і зборів України від 27.01.2014 №84, додатки СП та ПП до Декларації з податку на прибуток (доходи) страховика за 2014 рік не надані, що не дає можливості встановити страховиків та перестраховиків.

За 2015 рік звітність до ДПІ надана з нульовими показниками.

Постановою Господарського суду Харківської області від 28.04.2015р. по справі №922/1979/15 ТДВ СК "Прогрес" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

За фактом заяви гр. Бреуса Р.А. про втрату первинних документів наданий висновок Центрального відділу міліції Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області про закриття справи. З отриманих від ліквідатора Бреуса Р.А. пояснень встановлено неможливість відновлення втрачених документів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 228 ЦК України нікчемним вважається правочин, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про страхування» страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Статтею 30 зазначеного Закону встановлено, що страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності, а саме, наявності сплаченого статутного капіталу для страховиків-резидентів або гарантійного депозиту для філій страховиків-нерезидентів та наявності гарантійного фонду страховика; створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань; перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного капіталу (гарантійного депозиту) страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється у сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 10 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.

Згідно зі статтею 38 вказаного Закону, однією з умов отримання ліцензії є наявність довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного капіталу; довідки про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю.

За приписами пункту 159.2.ст.159 ПК України визначено особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами.

Згідно п.п.159.2.1 ст.159 ПК України банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).

Для цілей цього підпункту під комісією розуміються платежі, що сплачені фінансовій установі за здійснення операцій з кредитами, цінними паперами та іншими активними банківськими операціями.

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до повноважень та включається до складу витрат.

Відповідно п.п. 159.2.2 ст.159 ПК України розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати:

для банків - 20 відсотків (на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2013 року - 30 відсотків) суми заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 159.2.1 пункту 159.2 цієї статті, а саме: суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів і комісій, а також суми наданих гарантій на останній робочий день звітного податкового періоду;

для небанківських фінансових установ - розміру, що встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську фінансову установу, але не більше 10 відсотків суми боргових вимог, а саме: сукупних зобов'язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податкового періоду. До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання дебіторів, які виникають під час здійснення операцій, що не включаються до основної діяльності фінансових установ. Під терміном "основна діяльність" слід розуміти операції, визначені відповідними статтями законів про небанківські фінансові установи.

Згідно п.п.159.2.3 ст.159 ПК України у разі якщо за результатами звітного податкового періоду сукупний розмір страхового резерву, сформованого згідно з підпунктами 159.2.1 і 159.2.2 пункту 159.2 цієї статті, зменшився (крім випадків його зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної заборгованості позичальника в установленому законодавством порядку за рахунок страхового резерву кредитора та зменшення нормативу формування резерву згідно із законодавством), надлишкова сума страхового резерву, яка включена до витрат, спрямовується на збільшення доходу банку за результатами такого звітного періоду.

З метою визначення єдиного порядку формування страхового резерву, Правлінням Національного банку України видано Постанову від 25.01.2012р. № 23, яким затверджено Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (далі - Положення НБУ № 23), згідно з яким Банк із метою визначення можливих втрат (збитків) невиконання боржником/контрагентом зобов'язань здійснює оцінку ризику невиконання ним таких зобов'язань (тобто ризику того, що виконання боржником зобов'язання проводитиметься з перевищенням строків, передбачених умовами договору, або в обсягах, менших, ніж передбачено договором, або взагалі не проводитиметься) за всіма активними банківськими операціями та наданими банком фінансовими зобов'язаннями.

Банк оцінює ризик невиконання боржником/контрагентом зобов'язань та формує резерв у повному обсязі незалежно від розміру його доходів за станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання статистичної звітності за формою N 10 (місячна) "Оборотно-сальдовий баланс банку", затвердженої відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов'язаннями.

Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов'язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків.

Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням.

Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях.

Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п'яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення/здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо).

Главою 2 вказаного Положення встановлені загальні вимоги до оцінки ризиків, згідно з якими Банк з метою формування резерву за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями здійснює оцінку ризиків таких активів/наданих фінансових зобов'язань, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що позивач мав право, з урахуванням оцінки ризиків, під час укладання договорів кредитування формувати суми страхових резервів шляхом укладання договорів страхування, витрати за якими врахувати при обчисленні об'єкта оподаткування, адже протягом дії кредитного договору може змінитись як фінансовий стан боржника, так і економічна ситуація в країні, що може призвести до виникнення ризику погашення боргу за кредитним договором.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів порушення позивачем та його контрагентом ТДВ СК "Прогрес" загальних вимог Цивільного кодексу, необхідних для чинності правочину, зокрема, доказів встановлення факту фіктивності контрагента позивача та позбавлення ТДВ СК "Прогрес" правоздатності за рішенням суду, анулювання ліцензії на право заняття страховою діяльністю на час укладання договорів.

Натомість, дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач та його контрагент ТДВ СК "Прогрес" належним чином оформили договірні правовідносини, спрямовані на забезпечення діяльності банківської установи та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо фіктивності правочинів позивача з ТДВ СК "Прогрес" є помилковим та зроблений за відсутності достатніх правових підстав.

Відповідачем не доведено, що страхування кредитів позивачем здійснено поза межами звичайного страхового тарифу, та з перевищенням граничного розміру створеного страхового резерву, в порушення вимог підпункту 159.2.2. пункту 159.2 ст.159 ПК України.

Стосовно порушення позивачем пункту 170.4 статті 170 Податкового кодексу України колегією суддів встановлено наступне.

Підпунктом 170.4.1 пункту 170.4 ст. 170 ПК України передбачено, що податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування. Податковим агентом у строки, визначені цим Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною абзацом першим пункту 167.1 статті 167 цього Кодексу, із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці. Доходи, зазначені у цьому підпункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування.

Згідно з п.167.1. ст.167 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Ставка податку, визначена абзацом першим цього пункту, застосовується до доходів у вигляді, зокрема, процентів, нарахованих на суму поточного або вкладного (депозитного) банківського рахунку; процентного або дисконтного доходу за ощадними (депозитними) сертифікатами; процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці тощо.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем в акті перевірки зазначено про порушення ПAT "Банк Золоті Ворота" п. 170.4, ст. 170 ПК України" щодо не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого за ставкою 20% з суми процентів, нарахованих за вкладами власників банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, на загальну суму 876 562, 87 грн.

Разом з тим, на час виникнення спірних правовідносин ставка податку відповідно до п.167.1. ст.167 ПК України становила 15 відсотків бази оподаткування, а в разі перевищення десятикратного розміру мінімальної заробітної плати - 17 відсотків до суми такого перевищення.

Враховуючи, що в акті перевірки відповідачем не зазначено загальну суму бази оподаткування, відсутня інформація щодо кількості фізичних осіб, суми нарахованих їм процентів та належного до утримання податку, колегія суддів вважає дії відповідача щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за ставкою 20% в сумі 876 562, 87 грн. такими, що вчинені з порушенням вимог ст.ст. 27, 29, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України.

Також, дослідженням матеріалів справи встановлено, що в зв'язку рішенням Національного банку України про віднесення позивача до категорії неплатоспроможних, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПAT "Банк Золоті Ворота" з 04.08.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію.

Згідно з п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, але не виключно, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Тому, колегія суддів вважає , що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в порушення вимог п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 219 140,72 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0005301701 та з податку на прибуток банківських організацій - в сумі 310 684,75 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000202205.

На підставі встановленого , колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 19.10.2015 року № 0005301701 та № 0000202205 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк Золоті Ворота" Єрмака Валерія Олександровича задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016р. по справі № 820/11411/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 19.10.2015 року № 0005301701 та № 0000202205.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

(підпис)

Подобайло З.Г.

Судді

(підпис) (підпис)

Григоров А.М. Тацій Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 15.03.2016 р.