ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/564

19.10.09

За позовом Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова

до Державного авіабудівельного концерну "Антонов"

про відшкодування збитків у розмірі 12 307,01 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Кириченко І.А.(дов. від 11.06.2009)

Від відповідача Гудій В.В.(дов. від 06.03.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про зобов’язання останнього відшкодувати збитки на правову допомогу, завдані позивачу розповсюдженням недостовірної інформації стосовно діяльності ДП АНТК ім. О.К. Антонова, що викладена в листі № 328/48 від 04.02.2008 ДАК «Авіація України»на ім’я секретаря РНБО України Р.Богатирьової, у розмірі 12 307,01 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.07.2009 порушено провадження у справі №50/564 та призначено до розгляду на 29.07.2009.

29.07.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали додаткові докази.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначив, що листом від 09.07.2009 № 121/4184 на ім’я Першого заступника Секретаря РНБОУ Гавриша С.Б. відкликав свій лист в РНБОУ № 328/48 від 04.02.2008 щодо діяльності позивача.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 05.08.2009 для подання додаткових доказів по справі.

05.08.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали додаткові докази.

30.07.2009 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення ОСОБА_5 до участі у справі № 50/564 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Представник відповідача не заперечував проти залучення даної особи.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання, оскільки ОСОБА_5 на даний час не являється працівником відповідача і його права та обов’язки не будуть зачіпатися рішенням по даній справі.

Також 30.07.2009 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що судове рішення по справі № 20/251, яким позовні вимоги ДП АНТК ім. О.К. Антонова були задоволені в повному обсязі, а саме визнана недостовірною інформація стосовно діяльності ДП АНТК ім. О.К. Антонова, що викладена в листі № 328/48 від 04.02.2008 ДАК «Авіація України»на ім’я секретаря РНБО України Р.Богатирьової, є преюдиційним для вирішення спору у справі № 50/564, а тому позивач просив факти встановлені рішенням по справі № 20/251 вважати встановленими і звільнити його від обов’язку доказування їх знову.

Суд прийняв до уваги дані письмові пояснення.

31.07.2009 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про доповнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

1. Зобов'язати відповідача - Державний авіабудівний концерн "Антонов" (попередня назва - Державний авіабудівний концерн "Авіація України") відшкодувати збитки на правову допомогу, завдані позивачу (АНТК ім. Антонова) розповсюдженням недостовірної інформації стосовно діяльності ДП АНТК ім. О.К. Антонова, викладеної в листі № 328/48 від 04.02.2008 ДАК «Авіація України»на ім'я Секретаря РНБО України Р.Богатирьової, у розмірі 12 307,01 (дванадцять тисяч триста сім) гривень.

2. Зобов'язати відповідача - Державний авіабудівний концерн "Антонов" (попередня назва - Державний авіабудівний концерн "Авіація України") відшкодувати позивачу (АНТК ім. Антонова) моральну шкоду, завдану його діловій репутації розповсюдженням недостовірної інформації стосовно діяльності ДП АНТК ім. О.К. Антонова, викладеної в листі № 328/48 від 04.02.2008 ДАК «Авіація України»на ім'я Секретаря РНБО України Р.Богатирьової, у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Суд прийняв до уваги дану заяву.

05.08.2009 в судовому засіданні було оголошено перерву на 07.08.2009, а 07.08.2009 –на 23.09.2009 для подання додаткових доказів по справі.

23.09.2009 розгляд справи не відбувся у зв’язку з хворобою судді.

09.10.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Позивач повторно подав клопотання про залучення ОСОБА_5 до участі у справі № 50/564 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Суд відмовив у задоволенні даного клопотання з підстав викладених вище.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги відповідно до заяви про доповнення позовних вимог підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких просив суд зокрема прийняти до уваги незначну ступінь вини ДАК «Антонов»при вирішені питання щодо заявленої позивачем суми моральної шкоди.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова"(далі позивач) є системоутворюючим державним підприємством в авіабудівній галузі, входить до складу світових лідерів у своїй галузі, якому Кабінет Міністрів України надав статус національного вантажного перевізника та постановами КМУ № 911 від 21.08.1997, № 1346 від 29.08.2000 та № 1734 від 23.12.2004 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 272 від 13.04.2005) включив до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, імідж та ділова репутація якого є складовою міжнародного іміджу України.

Листом від 04.02.2008 № 328/48 Державного авіабудівельного концерну "Антонов"(далі відповідач) Секретарю Ради національної безпеки та оборони України п. Богатирьовій Р.В. було викладено негативну оцінку діяльності позивача, а також його посадових осіб було звинувачено в економічних злочинах та зловживаннях( в матеріалах справи).

Спростування наведеної у листі відповідача інформації було предметом господарської справи № 20/251 між тими ж самими сторонами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 у справі №20/251 позовні вимоги ДП АНТК ім. Антонова були задоволені в повному обсязі. Визнана недостовірною інформація стосовно діяльності ДП АНТК ім. О.К. Антонова, викладена в листі № 328/48 від 04.02.2008 ДАК «Авіація України»на ім'я Секретаря РНБО України Р.Богатирьової.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач по даній справі звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про зобов’язання останнього відшкодувати збитки завдані позивачу розповсюдженням недостовірної інформації стосовно діяльності ДП АНТК ім. О.К. Антонова, що викладена в листі № 328/48 від 04.02.2008 ДАК «Авіація України»на ім’я секретаря РНБО України Р.Богатирьової. Крім того, в заяві про доповнення позовних вимог позивач просить також стягнути з відповідача 1 000 000,00 грн. моральної шкоди.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 1014 «Питання державного авіабудівного концерну «Авіація України»відповідно до Указу Президента України від 27.06.2008 № 597 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.05.2008 "Про стан виконання Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України на період до 2010 року та першочергові завдання розвитку вітчизняного авіабудування" та з метою створення сприятливих умов для ефективного використання виробничого, науково-технічного потенціалу авіаційних підприємств нашої держави Кабінет Міністрів України постановив реформувати Державний авіабудівний концерн "Авіація України" (зокрема, змінити склад його учасників та затвердити новий Статут), а також перейменувати Державний авіабудівний концерн "Авіація України" у Державний авіабудівний концерн "Антонов" (в матеріалах справи).

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України реорганізований штатний розпис та склад правління Концерну. Зокрема, Розпорядженням КМУ від 27.12.2008 № 1636-р звільнено ОСОБА_5 з посади генерального директора - голови правління Державного авіабудівного концерну "Авіація України".

Дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін суд прийшов до висновку про таке:

Згідно з пунктами 5-6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 №01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію», ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Грошовий еквівалент ділової репутації може бути виражений у формі гудвілу, який згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є нематеріальним активом, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті 269, 270 ЦК).

За змістом статей 23 та 201 ЦК, а також статті 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" право на повагу до ділової репутації може за своєю природою належати будь-якому господарюючому суб'єкту (підприємцю). Згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Тому усі підприємці - як фізичні, так і юридичні особи, - мають право на відшкодування моральної шкоди внаслідок приниження їх ділової репутації та на звернення до господарського суду з відповідними позовами з додержанням визначених Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК) вимог щодо підвідомчості господарських спорів (п. 4 цитованого Інформаційного листа ВГСУ).

Пунктом 16 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»(Із змінами, внесеними згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України № 02-5/445 від 18.11.97, № 02-5/433 від 13.11.98, № 02-5/618 від 06.11.2000, роз'ясненням Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/609) передбачено, що:

- Спори, що виникають між суб'єктами інформаційних відносин, підвідомчі господарським судам, якщо обома їх сторонами є особи, визначені у статті 1 ГПК.

- Судам слід враховувати, що згідно з приписом абзацу другого частини четвертої статті 277 ЦК поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, в якій вона працює.

Пунктом 41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»роз'яснюється, що згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками, зокрема, є: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

ЦК України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Абзац п'ятий частини першої статті 225 ГК України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню у випадках, передбачених законом. Згідно положення частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.09.1990 № 7 під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню з використанням інших ЗМІ, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Згідно із статтею 200 ЦК інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відносини щодо обороту інформації регулюються чинним цивільним та господарським законодавством (статті 39-41 Закону України "Про інформацію"), суб'єктами відносин у сфері інформації є володільці та поширювачі інформації.

Отже, згідно статті 44 зазначеного Закону обов'язками власників та поширювачів інформації, зокрема, є:

- використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою);

- забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених статтею 5 цього Закону (зокрема, об'єктивності, повноти і точності інформації, законності її використання та поширення);

- компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про

інформацію.

Отже, основним цивільно-правовим способом захисту інформації визнано відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої у результаті правопорушення, вчиненого суб'єктом відносин у сфері інформації.

Згідно зі ст. 201 ЦК юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на інформацію та інші особисті немайнові блага, які можуть належати юридичній особі. Окрім спростування недостовірної інформації та інших, передбачених ст. 277 ЦК способів захисту особистих немайнових прав, ст. 278 ЦК передбачено такий спеціальний спосіб захисту, як заборона (припинення) поширення інформації, через що порушуються особисті немайнові права.

Крім того, основним цивільно-правовим способом захисту інформації визнано відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої у результаті правопорушення, вчиненого суб'єктом відносин у сфері інформації. Статтею 94 Цивільного кодексу України визначено право особи на недоторканність ділової репутації, тому, у випадку його порушення, можна, зокрема, вимагати:

• припинення дій, що порушують право;

• відновлення становища, що існувало до порушення;

• відшкодування збитків, якщо такі були заподіяні порушенням;

• відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює (ч. 4 ст. 277 ЦК України). Отже, відповідачем у даній справі є Державний авіабудівний концерн "Антонов" (попередня назва - Державний авіабудівний концерн «Авіація України»), від імені якого лист від 04.02.2008 № 328/48 Секретарю Ради національної безпеки та оборони України п. Богатирьовій Р.В. підписав його Генеральний директор - голова правління ДАК «Авіація України»ОСОБА_5

Як зазначалось вище, Розпорядженням КМУ від 27.12.2008 № 1636-р звільнено ОСОБА_5 з посади генерального директора - голови правління Державного авіабудівного концерну "Авіація України". Але на час виникнення спірних відносин та у період судового розгляду справи № 20/251 про визнання інформації, викладеної у зазначеному листі, ОСОБА_5 був посадовою особою відповідача.

Статтею 16 ЦК України (ч. 2) визначено право особи на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом:

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

Статтею 20 Господарського кодексу України (ч. 2) визначено право суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом:

• визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

• відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

• припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

• присудження до виконання обов'язку в натурі;

• відшкодування збитків;

• іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи організації мають право звертатись до господарського суду за захистом не лише своїх порушених або оспорюваних прав, а і охоронюваних законом інтересів.

Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Пунктом 6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»(Із змінами, внесеними згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України № 02-5/445 від 18.11.1997, № 02-5/433 від 13.11.1998, № 02-5/618 від 06.11.2000, роз'ясненням Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/609) передбачено, що розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. При визначенні обсягу компенсації моральної шкоди слід виходити з того, що він не залежить від заподіяної відповідачем майнової шкоди, яку останній повинен відшкодувати відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України. За усіх обставин розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб’єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання.

Частиною 3 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

На законодавчому рівні особливо підкреслено, що інститут компенсації моральної шкоди є основним способом захисту нематеріальних благ.

При цьому суд вважає, що факт зменшення нематеріальних благ як наслідок протиправної дії правопорушника не є необхідною умовою для виникнення в потерпілого права на компенсацію моральної шкоди. Достатньо, щоб дії правопорушника створювали реальну загрозу зменшення нематеріального блага. Такий висновок випливає зі ст.23 ЦК, де в якості підстави виникнення права на компенсацію моральної шкоди зазначені дії, що створюють лише загрозу порушення ділової репутації (розповсюдження недостовірної інформації).

Так, у випадку заподіяння моральної шкоди у зв'язку з поширенням відомостей, що ганьблять, право на компенсацію моральної шкоди виникає незалежно від того, призвело в дійсності поширення відомостей, що ганьблять, до погіршення суспільної думки про моральні, ділові та інші якості особи.

Наступною умовою відповідальності за заподіяння моральної шкоди є протиправність дій особи, що причинила шкоду, тобто протиріччя їх нормам об'єктивного права.

З пояснень позивача випливає, що протиправна діяльність відповідача призвела до того, що посадові особи позивача замість виконання своїх посадових обов'язків були вимушені відволікатись на «виправдовування»у зв'язку з викладеними у листі вих. № 328/48 від 04.02.2008 «фактами»порушень з боку керівництва позивача, зокрема, Генерального конструктора ДП АНТК ім. О.К.Антонова Ківи Д.С.

Щодо впливу наслідків протиправних дій відповідача на вартість гудвілу позивача, суд зазначає таке:

Усі нематеріальні активи, що перебувають у розпорядженні компанії, умовно можна розділити на три групи.

До першої відносяться нематеріальні активи, невіддільні від підприємства: навчений персонал, досягнення в області реклами й просування своєї продукції, переваги територіального розташування, репутація бізнесу. Активи цієї групи, як правило, мають невизначений термін служби й оцінюються в сукупності, тому вважаються такими, що не амортизуються.

Отже, численні перевірки діяльності підприємства та його посадових осіб, що стали наслідком направлення в РНБОУ листа № 328/48 від 04.02.2008 відповідачем, призвели, в першу чергу, до негативного впливу саме на першу групу нематеріальних активів підприємства.

Друга група —це нематеріальні активи, невіддільні від співробітника підприємства. У їхньому числі особиста репутація й професійні навички конкретного співробітника, включаючи ноу-хау, комерційні здатності і т.д. Як і активи першої групи, вони не мають строку використання й не амортизуються.

Зазначений лист відповідача № 328/48 від 04.02.2008 в РНБОУ «мав на меті»саме негативний вплив на репутацію Генерального конструктора ДП АНТК ім. О.К.Антонова Ківи Д.С. і, як наслідок, мав негативні наслідки для ділової репутації підприємства, яке він очолює.

Третя група —це нематеріальні активи, у загальному випадку віддільні від підприємства: фабричні марки, фірмові знаки, торговельні марки, авторські права, патенти і т.д. Будь-який актив цієї групи може бути оцінений окремо. Проте, торговельні марки Ан та інший інтелектуальний капітал підприємства вже невіддільні від АНТК ім. Антонова. Тому інформація, поширена листом № 328/48 від 04.02.2008 відповідача мала опосередкований вплив на інтелектуальні активи АНТК.

Як вже зазначалось, Державне підприємство "Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова" є системоутворюючим державним підприємством в авіабудівній галузі, одним з небагатьох українських підприємств, яке входить до складу світових лідерів у своїй галузі. Зважаючи на багаторічний досвід міжнародних вантажних перевезень та номенклатуру авіаційного парку, Кабінет Міністрів України надав ДП АНТК ім. О.К. Антонова статус національного вантажного перевізника та постановами КМУ № 911 від 21.08.1997, № 1346 від 29.08.2000 та № 1734 від 23.12.2004 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 272 від 13.04.2005) включив до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, імідж та ділова репутація якого є складовою міжнародного іміджу України.

Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги ті факти, що ОСОБА_5, який розповсюдив недостовірну інформацію про позивача, на даний час звільнено з посади генерального директора відповідача, значних негативних наслідків(шкоди) для позивача не настало(позивач не довів протилежного), з урахуванням права відповідача на свободу думки і слова, права на вільне вираження своїх поглядів та переконань, зважаючи на тяжку економічну ситуацію в Україні і належність позивача і відповідача до однієї галузі державного сектора економіки, з огляду на опосередкованість вини відповідача, оскільки негативну інформацію поширив вже звільнений керівник відповідача суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, а саме в сумі 100 000,00 грн.

Стосовно позовних вимог про відшкодування збитків на правову допомогу, то суд зазначає наступне:

Як свідчать матеріали справи, а саме рахунок № 143 від 14.02.2008 ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»та виписка Київської філії АБ «Брокбізнесбанку»за 21.04.2008 щодо його сплати, юридичні послуги ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»за представництво інтересів позивача у справі про визнання інформації недостовірною коштували Позивачу 12 307,01 (дванадцять тисяч триста сім) гривень.

Пунктом 41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»роз'яснюється, що згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Оскільки позовні вимоги позивача щодо визнання недостовірною інформації були задоволені в повному обсязі, то суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про відшкодування збитків на правову допомогу в сумі 12 307,01 грн. повністю.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заперечень щодо позовних вимог позивача не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути із Державного авіабудівельного концерну "Антонов"(вул. Туполєва, 1, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 35082071 з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова (вул. Кудрявська, 11, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 14307529, п/р 26000301110120 в Лівобережному відділенні м. Києва ПІБ України, МФО 322119) моральну шкоду в розмірі 100 000(сто тисяч) грн. 00 коп., збитки на правову допомогу в сумі 12 307(дванадцять тисяч триста сім) грн. 01 коп., витрати по сплаті держмита в розмірі 131(сто тридцять одна) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 315(триста п'ятнадцять) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк