РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"29" лютого 2016 р. Справа № 918/1065/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Гулова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна"

на рішення господарського суду Рівненської області від 24.11.2015 р.

у справі № 918/1065/15 (суддя Гудзенко Я.О.)

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірми “Журавлина”

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Проскан"

про розірвання угоди про незалежну майстерню від 03.05.1999 року

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_2;

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ;

від третьої особи: ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.11.2015 р. у справі №918/1065/15 у задоволенні позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірми “Журавлина” про розірвання угоди про незалежну майстерню від 03.05.1999 року відмовлено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 3 травня 1999 року між позивачем та відповідачем була укладена Угода про незалежну майстерню (сервісний центр), за умовами якої відповідач, з поміж іншого, зобов’язався надавати технічну допомогу, забезпечувати експлуатацію та ремонт вантажних автомобілів, автобусів, шасі та двигунів з торговим знаком “Сканія” та будь-яких інших товарів, виготовлених позивачем або Сканією СВ АБ (далі – Товари).

Місцевий господарський суд дійшов висновку про необгрунтоване і не пітверджене належними доказами твердження позивача про порушення відповідачем умов пп. "к" п. 2.1 Угоди, оскільки Позивачем не надано доказів відсутності у Відповідача бухгалтерської та звітної документації, разом із тим, із досудової переписки сторін не вбачається відмови Відповідача надати доступ до такої інформації та не свідчить про фактичний намір та фактичне намагання позивача позивача отримати таку інформацію.

Щодо порушення відповідачем п. 2.3. Угоди, згідно якої Майстерня у будь-який час забезпечує вільний доступ Позивача до Операційних приміщень або будь-яких інших Приміщень Майстерні для здійснення перевірки виконання ТОВ фірмою “Журавлина” її зобов’язань за Договором, судом першої інстанції встановлено, що з матеріалів справи не вбачається вчинення Відповідачем дій по обмеженню Позивача у доступі до Приміщень, а переписка сторін не свідчить про фактичний намір позивача прибути до майстерні для здійснення перевірки виконання ТОВ фірмою “Журавлина” її зобов’язань за Договором. Отже, посилання Позивача про те, що ТОВ фірма “Журавлина” даний запит не виконало, доступ до приміщень не надало, або чинило перешкоди у доступі позивача до приміщень відповідача є необґрунтованим та не доведеним жодними доказами.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 16.02.2006 року між ЗАО "Антарис" та ТОВ фірмою "Журавлина" було укладено договір на продаж та розробку програмного забезпечення № 1-2. Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець передав, а замовник набув право власності на один екземпляр КІСУП "МІФ" в базовій конфігурації. Згідно вказаного пункту Договору функціонально система була представлена як "Робочий стіл", "Забудовник системи", "Забудовник форм", "Забудовник запитів", "Забудовник сценаріїв". "Робочий стіл" передбачений для інтерактивної взаємодії користувача із системою, інші компоненти для доопрацювання та налагодження системи. Договір діяв з 16.02.2006 року по 30.06.2006 року.

Суд вказав на те, що сторонами спірної Угоди не було розроблено окремої форми для надання інформації позивачу щодо продажу відповідачем запасних часнин. З пояснень сторін по справі вбачається, що будь яку інформацію щодо діяльності відповідача позивач міг отримати з КІСУП "МІФ", яка була ним відключена в 2012 році. З часу укладання Угоди і до липня 2015 року позивач не звертався до відповідача з вимогами надати вказану інформацію, також не намагався підключити відповідача до програми в подальшому після відключення. У спростування вказаних обставин позивачем не було подано суду будь-яких доказів.

З матеріалів справи суд встановив, що договору на встановлення програми та її адміністрування з ФОП ОСОБА_8 відповідачем не укладалось. Зауважив, що наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт підтверджується невизначеність сторін щодо форми надання звітності, надання інформації один одному і чинення перешкод позивачем відповідачу у користуванні системою обміну інформацією. Окрім того, з матеріалів справи не вбачається вчинення відповідачем дій по обмеженню позивача у доступі до приміщень, а переписка сторін не свідчить про фактичний намір позивача прибути до майстерні для здійснення перевірки виконання ТОВ фірмою “Журавлина” її зобов’язань за Договором.

Щодо виконання п. 8.2 Угоди, суд першої інстанції встановив, що позивачем не доведено яка саме реклама мала здійснюватись відповідачем і згідно вказаної умови угоди не здійснювалась, і коли саме вона мала здійснюватись.

Ненадсилання відповідачем позивачу копій рекламної продукції для ознайомлення та затвердження, з урахуванням відсутності чіткого визначення умовами п. 8.2 Угоди терміну коли має здійснюватись доречна реклама, не свідчить про істотність порушення умов Угоди та завдання такими діями збитків позивачу або втрату ним того на що він розраховував, протилежного позивачем не доведено. З врахуванням визначення поняття реклами наведеного у ст. 1 Закону України “Про рекламу” суд визнав належною рекламу, здійснену відповідачем шляхом розміщення та утримання в належному стані вивісок Scania (світлові табло з логотипами, неонові вивіски з логотипами), логотипи Scania на вітринах відповідного дилерського центру та інформація про Scania в поліграфічних виданнях.

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції також вказав на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про розірвання Угоди, в своїх листах від 15.07.2015 року, від 03.08.2015 року позивач не просив розірвати укладену між сторонами Угоду.

Враховуючи листи позивача до відповідача та відповіді останнього на них, суд дійшов висновку про те, що сторонами не врегульовано до подання позову відносин за Угодою стосовно виконання обома сторонами своїх обов'язків за Угодою, вбачається, що сторони не дійшли згоди в єдиному тлумаченні умов договору, при цьому суд враховує, що протягом 1999-2015 років позивач не звертався до відповідача щодо порушених останнім вказаних вище умов Угоди - п. 1, п.п. "і", "к", "ж", "є", "д" п. 2.1, п. 8.2 Угоди, про надання відповідачем неналежної інформації право на отримання якої вбачається з умов Угоди, або різне тлумачення умов Угоди.

Також місцевий господарський суд зазначив, що окремі положення укладеної сторонами Угоди мають різне тлумачення та значення слів і понять між сторін. Угода за своєю правовою природою є змішаною, і відноситься до договорів купівлі-продажу та поставки. Ообов’язковими умовами договору поставки є асортимент, кількість, якість товару, строки поставки, ціна, тоді як даних умов Угода не містить.

Беручи до уваги усталену практику відносин сторін Угоди щодо взаємних прав та обов'язків, поведінки обох сторін по справі при здійсненні господарської діяльності за Угодою з моменту її укладання і до подання позову, тексту Угоди, відсутністю наміру позивача продовжувати виконувати умови Угоди та мати офіційного дилера в особі ТОВ фірми "Журавлина", з урахуванням також обставини щодо придбання відповідачем запасних частин, комплектуючих деталей та допоміжного обладнання для товарів виготовлених Scania у інших дилерів для надання послуг з обслуговування та надання технічної допомоги, забезпечення експлуатації та ремонту автомобілів марки Scania (тобто відсутністю завдання відповідачем позивачу майнової шкоди враховуючи мету укладання угоди), суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем істотних умов Угоди та невиконання останнім своїх обов'язків за нею належним чином, враховуючи поведінку позивача протягом всього терміну дії Угоди, усталену практику відносин між сторонами.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Рівненської області від 24.11.2015 р. у справі №918/1065/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник зважає, зокрема, на таке:

підставою для звернення позивача до господарського суду Рівненської області з позовною заявою є істотне порушення та невиконання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» взятих на себе зобов'язань за Угодою про незалежну майстерню (сервісний центр) від 03 травня 1999 року;

3 серпня 2015 року позивач направив відповідачу повідомлення про припинення Договору в порядку підпункту (в) пункту 4.2. Договору;

06.03.2014р. господарський суд м. Києва своїм рішенням по справі №918/1137/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014р., додатково роз'яснив пункт 4.2. Договору та вказав, що недостатньо для припинення Договору на підставі підпункту (в) пункту 4.2. лише самого факту направлення заінтересованою стороною іншій стороні письмового повідомлення про припинення Договору;

02.09.2015 року Сканія Україна отримала відповідь відповідача на повідомлення про припинення. З цієї відповіді (лист за вих. № 08-15/105 від 25.08.2015 р.) вбачається, що порушення вказані в повідомленні про припинення ТОВ «Журавлина» не усунуло і лише повторно підкреслило свою відмову виконувати зобов'язання за Договором;

суд правильно встановив ту обставину, що позивач скористався своїм правом на одностороннє припинення Договору, передбаченим підпунктом (в) пункту 4.2. Договору, а саме надіслав відповідачу повідомлення, в якому вказав, що у випадку не усунення порушень Договір буде припинений, проте суд не надав жодної оцінки правовим наслідкам надсилання вищезазначеного, повідомлення про припинення відповідачу. Тобто суд в своєму рішенні не зазначив чи є Договір припиненим внаслідок отримання відповідачем відповідного повідомлення та не усунення вказаних порушень, чи Договір не є припиненим внаслідок усунення всіх вказаних порушень відповідачем у встановлений строк. Договір є припиненим з 29 серпня 2015 року, тобто на 15 день після отримання повідомлення відповідачем, як це передбачено підпунктом (в) пункту 4.2. Договору;

із системного аналізу п.п. «і» п. 2.1. Договору вбачається, що він містить два зобов'язання відповідача: 1) не пізніше ніж на п'ятнадцятий день квітня, липня, жовтня та січня ТОВ «Журавлина» повинно надавати письмові звіти з відомостями про імена та адреси клієнтів стосовно товарів та послуг, наданих ТОВ «Журавлина» кожному з клієнтів протягом попереднього кварталу; 2) надавати Сканії Україна на її обґрунтовану вимогу будь-яку іншу інформацію, включно з квартальними звітами продажу, маркетинговим аналізом та повними річними звітами з продажу у запропонованій або затвердженій Сканією формі;

відповідач порушив обидва його зобов'язання, встановлені в п.п. «і» п. 2.1. Договору, оскільки протягом дії Договору, жодного разу не виконав обов'язку щодо надання квартального звіту, який є його безумовним зобов'язанням за Договором. Також даний обов'язок відповідач не виконав навіть тоді, коли позивач в своєму листі №20151507-2С від 15.07.2015 р. прямо вказав на порушення термінів надання квартальних звітів. Окрім того, відповідач також не виконав і друге зобов'язання, встановлене в п.п. «і» п. 2.1. Договору, а саме на письмову вимогу позивача не надав у запропонованій позивачем формі запитувану позивачем інформацію;

позивач не мав змоги отримувати будь-яку інформацію через систему МІФ. Позивач не обмежував відповідача у доступі до системи МІФ. Система МІФ не має жодного відношення до Договору, оскільки жодне із його положень не передбачає обмін інформацією за допомогою вказаної системи. Договір був укладений у 1999 р., а сторони обмінювались певною інформацією за допомогою системи МІФ у період з 2006 по 2012 рік. Проте відповідач не надсилав квартальні звіти також у період з 1999 р. по 2006 р. та у період з 2012 р. по 2015 р. Разом з тим, позивач не отримував через систему МІФ квартальні звіти та інформацію, яку позивач просив згідно з запитом № 20151507-2С від 03.08.2015 р. Більш того, ця угода не є угодою про користування системою МІФ, оскільки ця система не є предметом Угоди № SЕ-0811 SН. Згідно з п. 2.1. Угоди № SЕ-0811 SН її предметом є надання послуг, зокрема, щодо послуг проведення сервісного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів, з вдосконалення внутрішніх бізнес-процесів, надання технічної інформації для сервісних станцій, тощо;

суд у рішенні не надає оцінки, а відповідач не пояснює чому відповідач не виконав запит № 20151507-2С від 03.08.2015 р., адже у будь-якому випадку цю інформацію позивач не міг отримати через систему МІФ, щонайменше оскільки обмін інформацією по ній був зупинений у 2012 р., що визнається самим відповідачем;

позивач у своєму запиті №27042015-18 від 27.04.2015 р. висловив свій намір провести інспекцію адміністративних та технічних приміщень, та просив відповідача забезпечити доступ до них та до перевірки бухгалтерської, та звітної документації шляхом надання письмової відповіді. Проте, відповідач замість зазначення дат та часу, коли позивач може здійснити вказану перевірку, в своєму листі-відповіді вих. №06-15/64 вказав на необхідність дотримуватись чинного законодавства. Отже, посилання суду на те, що переписка сторін не свідчить про фактичний намір позивача прибути до майстерні для здійснення перевірки, не відповідає дійсним обставинам справи. Відтак, відповідач порушив зобов'язання, визначені в п. 2.3. та п.п. «к» п. 2.1. Договору, не надав можливості позивачу провести інспекцію приміщень та не надав доступ до відповідної документації;

згідно з п. 8.2. Договору ТОВ «Журавлина» за власні кошти готує доречну рекламу з метою стимулювати реалізацію послуг на території, обумовленій Договором. Копії такої рекламної продукції надсилаються Сканії Україна для ознайомлення та письмового затвердження перед її випуском для загального ознайомлення. Суд, визнаючи, що п. 8.2. Договору був порушений відповідачем і ці порушення не були усунуті, жодним чином не обґрунтував чому Договір не є припиненим в силу підпункту (в) пункту 4.2. Договору;

посилаючись на факт закупівлі запасних частин у інших дилерів, відповідач лише підтверджує порушення ним п. 1 Договору. Факт того, що відповідач здійснював замовлення запасних частин без допомоги системи МІФ, підтверджується тим, що з 1999р. до 2006 р. (тобто у період, коли система МІФ не існувала) відповідач проводив звичайну господарську діяльність з закупівлі та продажу запасних частин. Крім цього відповідач влітку 2015 року здійснив замовлення за допомогою простого письмового запиту, що підтверджено самим відповідачем в судовому засіданні;

згідно з п. 1 Договору для надання послуг ТОВ «Журавлина» використовує тільки запасні частини Scania. Згідно з п.п. «є», «ж» п. 2.1. Договору ТОВ «Журавлина» не повинно виготовляти, рекламувати та продавати будь-який товар, або надавати будь-які послуги, які можуть складати конкуренцію товарам або послугам Scania. Сама суть господарських правовідносин за Договором полягає в тому, що позивач надає відповідачу право обслуговувати транспортні засоби Scania від імені Scania, а відповідач зобов'язується не обслуговувати конкурентів компанії Scania та закупати запасні частини тільки марки Scania;

факт продажу іншими дилерами конкуруючої продукції може лише вказувати на факт відсутності в їх договорі такої заборони або на аналогічне порушення. Крім цього, суд прийшов до хибного висновку про те, що оригінальні запасні частини вироблені різними виробниками, не є взаємозамінними та не підходять для автомобілів Scania, а значить не складають конкуренції товарам або послугам передбаченим п. 1 Угоди. Більш того, Договір також передбачає заборону надавати послуги, які можуть складати конкуренцію послугам Scania. В будь-якому випадку обслуговування (ремонт) транспортних засобів інших марок ніж Scania є обслуговуванням конкурентів виробника Scania;

у даному випадку йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору;

усі зазначені порушення у сукупності є для позивача істотними, оскільки вказують на порушення основної господарської та правової мети укладання Договору - співпраці сторін при обслуговуванні транспортних засобів та реалізації товарів з торговим знаком «Сканія». У разі розірвання договору, який не виконується другою стороною, іноземному інвестору - компанії Сканії доведеться кожен раз виплачувати значні безпідставні суми грошових коштів, а тому сенс ведення господарської діяльності в Україні повністю зникне.

З огляду на наведені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, позивач вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову за відсутності на те визначених законом підстав, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги – відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Щодо дотримання господарським судом Рівненської області вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України при прийнятті рішення від 24.11.2015р. у даній справі, то відповідач вказує на те, що окрім дослідження змісту спірних умов Угоди про незалежну майстерню (сервісний центр) від 03 травня 1999 року судом було досліджено усталену практику відносин сторін Угоди про майстерню щодо взаємних прав та обов'язків, поведінку обох сторін по справі при здійсненні господарської діяльності за Угодою про майстерню з моменту її укладання і до подання позову, враховані обставини, щодо придбання відповідачем запасних частин, комплектуючих деталей та допоміжного обладнання для товарів виготовлених Scania у інших дилерів для надання послуг з обслуговування та надання технічної допомоги, забезпечення експлуатації та ремонту автомобілів марки Scania, встановлено відсутність завдання відповідачем позивачу майнової шкоди.

Щодо обставин попередньої співпраці ТОВ «Сканія Україна» та ТОВ Фірма «Журавлина» та щодо штучного створення позивачем підстав для розірвання Угоди про майстерню, то процесуальний опонент скаржника зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. у справі №5011-76/15116-2012 визнано недостовірною інформацію про закінчення співробітництва, встановлено, що зазначена недостовірна інформація завдає шкоди репутації ТОВ фірма «Журавлина» та зобов’язано ТОВ «Сканія Україна» спростувати недостовірну інформацію.

Між тим, у період з 01 жовтня 2012р. та по сьогоднішній день, ТОВ «Сканія Україна» повністю відключило ТОВ фірма «Журавлина» від спеціальних технічних програм, які необхідні для здійснення продажів автомобілів Scania, проведення ремонтних робіт і підбору запасних частин до автомобілів Scania, повністю відмовило в поставці запасних частин, не надало в порядку пунктів 2.2 Угоди про майстерню жодного каталогу продукції та жодного предмету реклами, що підтверджується доданими висновками №3200 від 11.09.2012р., №341 від 30.01.2015р., №3024 від 07.08.2015р., №3025 від 07.08.2015р. експертних досліджень комп’ютерної техніки та програмних продуктів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Також звертає увагу на те, що на жодне звернення ТОВ фірма «Журавлина» №07- 12/175 від 10.07.2012р., №07-12/177 від 17.07.2012р., №.09-12/228 від 20.09.2012р., №09-12/227 від 20.09.2012р., №08-15/82 від 05.08.2015р., №08-15/98 від 14.08.2015р., №08-15/81 від 05.08.2015р., №09-15/114 від 17.09.2015р., №09-15/115 від 17.09.2015р. №07-15/78 від 31.07.2015р., №07-15/77 від 31.07.2015р. ТОВ «Сканія Україна» не надало жодної відповіді, та в порядку виконання пунктів 5.2., 5.3., 5.6., 9 , 2.2. Угоди про майстерню не поставило відповідачу запасних частин, не провело навчання працівників майстерні, не надало рекламної продукції.

Щодо припинення Угоди про майстерню на підставі підпункту (в) пункту 4.2. Угоди про майстерню, відповідач наголошує на тому, що з урахуванням тлумачення п. 4.2 Угоди про майстерню, наданого у рішенні від 06.03.2014р. господарського суду м. Києва у справі №918/1137/13, слід зазначити, що за відсутності порушень відповідачем підпунктів (і), (к), (д) пункту 2.1., пунктів 1, 2.3., п. 8.2. Угоди про майстерню відсутня передбачена підпунктом (в) пункту 4.2. Угоди про майстерню сукупність обставин, необхідних для припинення з 29 серпня 2015 року Угоди про майстерню в порядку підпункту (в) пункту 4.2. Угоди про майстерню.

Додатково відповідач вказує на враховані судом наступні обставини, а саме: позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про розірвання Угоди про майстерню, а не з позовною заявою про визнання Угоди про майстерню припиненою; позов про розірвання Угоди про майстерню складено позивачем 04 вересня 2015 року, тобто після дати « 29 серпня 2015 року», яку позивач в апеляційній скарзі зазначає, як дату припинення Угоди про майстерню на підставі підпункту (в) пункту 4.2. Угоди про майстерню.

Щодо проведення інспекції приміщень та надання доступу до бухгалтерської та звітної документації, процесуальний опонент скаржника вказав на те, що посилання позивача на обов’язок Майстерні в письмовому порядку пропонувати позивачу час та дату доступу до операційних приміщень або будь-яких інших приміщень Майстерні для проведення ним перевірок не підтверджується ані умовами Угоди про майстерню, ані діловою практикою сторін Угоди про майстерню. Відповідно до пункту 2.3 Угоди про майстерню позивач має можливість у будь-який час прибути до Майстерні та скористатися правом на вільний доступ до Операційних приміщень або будь-яких інших приміщень Майстерні для здійснення перевірки виконання Майстернею її зобов’язань за Угодою про майстерню.

Як зауважує відповідач, з метою здійснення такої перевірки ТОВ «Сканія Україна» листом від 07 липня 2015 року №20140707 інформувало ТОВ фірма «Журавлина» про дату та час проведення обстеження, в якому також було зазначено перелік відповідальних осіб ТОВ «Сканія Україна», уповноважених відповідними довіреностями на проведення зазначеного обстеження. На визначену дату та час представники ТОВ «Сканія Україна» без будь-яких додаткових узгоджень з боку відповідача прибули до місцезнаходження ТОВ фірма «Журавлина» та без будь-яких перешкод провели зазначене обстеження вивісок Scania, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Окрім того, обставини, що досліджувалися господарським судом Рівненської області в контексті виконання сторонами підпункту (к) пункту 2.1. Угоди про майстерню, не свідчать про вчинення відповідачем перешкод у вільному доступі позивача до приміщень або будь-яких інших операційних приміщень Майстерні для здійснення виконання Майстернею її зобов’язань за Угодою про майстерню.

Щодо проведення рекламних заходів, то відповідач зауважує, що відповідно до п. 8.2. Угоди про майстерню час від часу Майстерня за власні кошти готує доречну рекламу з метою стимулювати реалізацію послуг на території. Копії такої рекламної продукції надсилаються Сканії Україна для ознайомлення та письмового затвердження перед її випуском для загального ознайомлення. Тобто, в п. 8.2. Угоди про майстерню не зазначено дат, періодів або інших умов, якими б визначався порядок здійснення реклами. Таким чином, суд правомірно встановив, що позивачем не доведено яка саме реклама мала здійснюватись відповідачем і згідно вказаної умови угоди не здійснювалась, і коли саме вона мала здійснюватись. У рішенні від 24.11.2015р. судом зазначено, що ненадсилання відповідачем позивачу копій рекламної продукції для ознайомлення та затвердження не є істотним, оскільки п. 8.2 Угоди про майстерню не містить чіткого визначення коли має здійснюватись доречна реклама, в той час як позивачем не доведено завдання йому збитків або втрату ним того, на що він розраховував, що сталося внаслідок ненадсилання відповідачем позивачу копій рекламної продукції для ознайомлення та затвердження. Окрім того, Угода про майстерню за своїм предметом не є угодою про виготовлення та розповсюдження рекламної продукції Сканія, для виконання якої дотримання передбаченого угодою порядку затвердження зразків рекламної продукції Сканія могло б мати істотне значення.

Так, якщо доречність реклами визначається ТОВ «Сканія Україна», то саме ТОВ «Сканія Україна» встановлює загальні форми та періодичність здійснення такої реклами, про що повідомляє відповідача. За умови існування в п. 8.2. Угоди про майстерню вказаної невизначеності стосовно доречної періодичності та доречних способів здійснення реклами, висновок позивача про порушення відповідачем п. 8.2. Угоди про майстерню є необгрунтованим.

Крім того, відповідач вказує на існування правової невизначеності з приводу призупинення дії Угоди у 2012-2014 роках, після оприлюднення на офіційному сайті ТОВ "Сканія Україна" інформації про закінчення з 01.10.2012р. дії договору з ділером та завершення співробітництва між позивачем та ТОВ фірмою "Журавлина", оскільки проведення рекламних заходів в цей період могло потягнути негативні правові наслідки для відповідача (Т. 2, а.с. 150-186, Т.7. а.с.150-163).

При цьму відповідач наголошує на тому, що, в період правової невизначеності щодо чинності Угоди про майстерню, відповідач продовжував здійснювати рекламу послуг Сканія шляхом розміщення та утримання в належному стані вивісок Scania (світові табло з логотипами, неонові вивіски, з логотипами), опис яких міститься у Додатку до Договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р.

З приводу закупівлі запасних частин, то відповідач зазначає, що відповідно до п. 1 Угоди про майстерню, Майстерня повинна придбавати запасні частини у Сканії Україна або будь-якого уповноваженого Сканією Україна дистриб’ютора запасні частини, комплектуючі деталі та будь-яке інше допоміжне обладнання для Товарів, які час від часу виробляються Сканією Україна або Сканією СВ АБ, або за їх дозволом.

Позивач в апеляційній скарзі підміняє поняття «будь-який уповноважений Сканією Україна дистриб’ютор» поняттям «уповноважений дистриб’ютор компанії Scania». Проте, п.1 Угоди про майстерню не містить такого звуження права Майстерні на вибір постачальника запасних частин.

Відповідно до загальних умов поставки та гарантії, викладених в Додатку Б до Угоди про майстерню, постачання запасних частин Сканія регулюються загальними умовами поставки та гарантії, які є однаковими для дистриб’юторів, дилерів, майстерень або сервісних центрів. Однак, позивач не вказує на те, що він не здійснив у 2015 році жодної поставки запасних частин на замовлення відповідача, які були оформлені за допомогою простих письмових запитів. Також, позивач не вказує на те, що протягом 1999-2006 років (тобто в період коли система «Міф» не існувала) всі майстерні та дилери Сканія Україна були в однакових умовах щодо здійснення замовлення запасних частин. Також, процесуальний опонент скаржника зазначає, що вчинення позивачем перешкод здійснювати замовлення запасних частин через систему «Міф» та пропонування відповідачу здійснювати замовлення запасних частин за допомогою простого письмового запиту є суттєвим обмеженням конкурентоспроможності відповідача.

За наведеного вище, відповідач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Проскан" також надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого підтримує правову позицію відповідача та наводить наступні аргументи на спростування доводів апеляційної скарги.

Щодо надання письмових звітів та іншої інформації, то учасник у справі зазначає, що із умови пп. "і" п. 2.1 Угоди вбачається, що відповідач мав надавати Сканії України письмові звіти стосовно товарів і послуг наданих майстернею саме протягом попереднього кварталу. Листом від 07.08.2015 р. вих. №08-15/84 відповідач надав позивачу відповідь на вказаний лист від 15.07.2015 р. №20151507-2С, в якому зазначив, що згідно із пп. і п. 2.1. Угоди позивач повинен надати відповідачу відповідну форму для надання такої інформації, якої за весь період чинності Договору від позивача не надходило. Згідно з п. 2.1. Додатку №4 до Договору з Дилером від 23.06.2005 р. позивач зобов’язується надавати відповідачу наступні послуги: послуги з організації та автоматизації бізнес-процесами замовника, згідно стандартів, що висуваються для авторизованих дилерів Сканія (цей підпункт не виконувався позивачем в період починаючи з другої половини 2012 року та до цього часу); послуги по наданню технічної інформації для сервісних станцій, діагностичного обладнання, каталогів запасних частин, а також послуги по адмініструванню програм і програмних продуктів, що використовуються дилерами, і які надаються авторизованим дилерам виробником Сканія (цей підпункт не виконувався позивачем в період, починаючи з другої половини 2012 року та до цього часу, оскілки позивач припинив адміністрування всіх цих програм, безпідставно, відключивши відповідача від них).

ТОВ «Проскан» засвідчує, що Сканія Україна ніколи не надавала Дилерам та Майстерням запропоновану та затверджену форму паперових звітів. ТОВ «Проскан» засвідчує, що Сканія Україна ніколи не вимагала від Дилерів та Майстерень надання письмових паперових звітів не пізніше ніж на п’ятнадцятий день квітня, липня, жовтня та січня. ТОВ «Проскан» засвідчує, що вся інформація та звіти надаються Сканії Україна в електронному вигляді через дилерську програму КІСУП «МІФ».

Щодо проведення інспекції приміщень та надання доступу до бухгалтерської та звітної документації, то третя особа зазначає, що позивачем не було надано суду жодного доказу у підтвердження намагання здійснити перевірку протягом всього періоду дії Угоди шляхом прибуття до відповідача. До того ж, Угодою не передбачено умови щодо погодження сторонами дати та часу надання доступу до приміщень. Твердження позивача про порушення відповідачем умов Договору в цій частині є таким, що спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що позивач, як ні до направлення вказаного листа, так і після, не прибував до відповідача з метою проведення аудиту приміщень та отримання доступу до фінансової документації і останній не чинив йому опору у доступі.

Щодо проведення рекламних заходів, то третя особа зазначає, що згідно п. 2.2 Угоди головною ціллю реклами є стимулювання Майстернею «реалізації Послуг усім існуючим та потенційним клієнтам та доведення обсягу продажу Послуг до максимального рівня». При цьому, доведення обсягу продажу послуг до максимального рівня не за можливе з огляду на те, що позивач, починаючи з другої половини 2012 року до цього часу припинив будь-які стосунки з відповідачем, припинив постачання відповідачу запасних частин та відключив відповідача від всіх дилерських та заводських програмних продуктів Сканія.

Щодо закупівлі запасних частин зазначає, що з видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що протягом 2012 року відповідач здійснював закупівлю запасних частин безпосередньо у позивача, а з моменту відключення його від вказаних систем протягом 2013-2015 років - у дилерів, з їх допомогою з підбору запасних частин, - ТОВ "Дніпро-Скан-Сервіс" та ТОВ "Проскан". Таким чином, придбаючи запасні частини вироблені Сканією Україна або Сканією СВ АБ у інших дилерів, за відсутності змоги їх закуповувати безпосередньо у позивача, позивачем не доведено суду спричинення йому збитків такими діями відповідача та наміру позивача сприяти відповідачу у закупівлі товарів у позивача. Позивачем не обґрунтовано, що наявна у відповідача кількість запасних частин не в змозі задоволити потреби клієнтів відповідача, а відповідно не доведено неможливість виконання відповідачем своїх зобов’язань за наявності такої кількості запасних частин.

Щодо порушення умов конкуренції, то третя особа звертає увагу на те, що згідно з п.п. «е» п.2.1. Угоди «Протягом періоду, доки Майстерня залишатиметься уповноваженою майстернею Сканії Україна на Території, майстерня не повинна виготовляти, рекламувати та продавати будь-який товар, аналогічний або подібний Товарам, або може становити будь-яку конкуренцію Товарам...». По-перше, ця Угода не дає визначення терміну «Територія». Тому з п.п. «е» п.2.1. Угоди не зрозуміло, на якій території Майстерня є уповноваженою майстернею Сканія Україна та де саме визначена Територія, на яку посилаються в цьому пункті Договору. По-друге, обмеження наведене в п.п. «е» п.2.1. стосується тільки заборони мультібрендовості. Тобто, Майстерня одночасно з представництвом Сканії не може бути офіційним представником іншого конкуруючого бренду . Підтвердженням тому є наведення в цьому пункті шляхом перелічення повного циклу виготовляти, рекламувати та продавати, що стосується одного аналогічного або подібного товару. Виготовляє товар завод-виробник поставляє його через свого офіційного дистриб’ютора і рекламує та продає цей товар через свою офіційну дилерську мережу. Цей перелік є вичерпним переліком функцій офіційної дилерської мережі виробника, оскільки тільки офіційний представник заводу-виробника конкуруючого з Сканією бренду може виготовляти товари аналогічні або подібні до Товарів Сканія.

З огляду на наведені вище аргументи в обґрунтування своєї правової позиції, третя особа вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

29 лютого 2016 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 24.11.2015р. у справі №918/1065/15 належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представники відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірми “Журавлина” в судовому засіданні заявили, що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Проскан" в судовому засіданні підтримав правову позицію відповідача та вказав, що апелянт недобросовісно виконував свої зобов’язання за угодою, у зв’язку з чим створював перешкоди у здійсненні господарської діяльності відповідачем, а, відтак, не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у даній справі до набрання чинності судовоим рішенням у пов'язаній з нею справі № 910/29573/15 за позовом ТОВ фірми "Журавлина" до ТОВ з ІІ "Сканія Україна" про тлумачення умов Угоди про незалежну майстерню від 03.05.1999р. та Договору з Ділером від 23.06.2005р., яка прийнята до провадження господарським судом м.Києва відхилено судом апеляційної інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України, господатський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної спарви до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається іншим судом.

З матеріалів справи вбачається, що на момент подачі цього клопотання 05.02.2016р., господарським судом м.Києва вже прийняте рішення від 19.01.2016р. у справі № 910/29573/15, в той же час доказів прийняття апеляційної скарги ТОВ фірми "Журавлина" на вказане рішення, а отже і доказів з яких вбачалось би, що на розгляді апеляційного господарського суду знаходиться справа № 910/29573/15 суду не надано, тому підстави для зупинення провадження у даній справі № 918/1065/15 відсутні.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 3 травня 1999 року позивачем та відповідачем укладено Угоду про незалежну майстерню (сервісний центр) (далі по тексту – Угода) (Т. 1, а.с. 12-23).

За умовами Угоди відповідач зобов’язався надавати технічну допомогу, забезпечувати експлуатацію та ремонт (далі – послуги) вантажних автомобілів, автобусів, шасі та двигунів з торговим знаком “Сканія” та будь-яких інших товарів, виготовлених позивачем або Сканією СВ АБ (далі – Товари); придбавати у позивача або будь-якого уповноваженого позивачем дистриб'ютора запасні частини, комплектуючі деталі та будь-яке інше допоміжне обладнання для товарів, які час від часу виробляються позивачем або Сканією СВ АБ, або за їх дозволом (далі – Запасні частини), для надання послуг або їх подальшого перепродажу відповідачем; та придбавати або орендувати у позивача будь-які інструменти, механізми та обладнання (далі разом – Обладнання), визначені сторонами, які можуть бути необхідними для надання послуг. Сторони погодилися, що технічні вимоги стосовно строків надання Послуг та їх обсягу визначаються інструкціями з після продажного обслуговування та іншими інструкціями.

Відповідно до п. 4.1 Угоди (термін дії) Угода укладена початково строком на 10 (десять) років, і оскільки між сторонами не існувало інших домовленостей, Угода автоматично продовжена на 10 років, про що свідчить факт співпраці сторін після закінчення першого десятирічного терміну дії угоди (тобто після 3 травня 2009 року).

У п. 4.2 Угоди передбачено чотири випадки її припинення: а) Сканія Україна має право за власним рішенням негайно припинити дію цієї Угоди шляхом надання Майстерні письмового повідомлення про таке припинення у випадку будь-якого продажу, злиття, припинення або передачі права власності на всі активи Майстерні, або значну її частину, або на дольову участь у Майстерні; б) будь-яка із Сторін може негайно припинити дію цієї Угоди шляхом надання письмового повідомлення іншій Стороні, якщо така інша Сторона стає неплатоспроможною або банкрутом, або вимагає введення мораторію на здійснення платежів, або у випадку, якщо будь-яка з Форс-мажорних обставин, визначених у Рамковій угоді, укладеній Сторонами на дату укладання цієї Угоди (далі - “Рамкова угода”) унеможливлює виконання цією Угоди іншою Стороною протягом строку понад 60 (шістдесят) днів; в) будь-яка із Сторін, керуючись власним рішенням, може припинити дію цієї Угоди шляхом надання письмового повідомлення іншій Стороні після порушення такою іншою Стороною своїх зобов'язань за цією Угодою, і таке припинення набирає чинності на 15 (п'ятнадцятий) день після отримання такого повідомлення, якщо таке порушення не усувається до цього часу; г) Сканія Україна, за власним розсудом та після надання письмового повідомлення Майстерні, яке набирає чинності негайно, припиняє дію цієї Угоди у разі ухвалення у майбутньому будь-якого закону, що застосовується до цієї Угоди, або внесення змін чи доповнень до будь-якого такого закону, які будуть обтяжливими або завдаватимуть шкоди будь-якому праву Сканії України, передбаченому цією Угодою.

Відповідно до пп. “д” п. 2.1. Угоди Майстерня повинна підтримувати запаси Запасних частин на рівні, достатньому для виконання своїх зобов’язань за цим Договором та задоволенням потреб клієнтів у будь-який час.

Відповідно до пп. “к” п. 2.1. Угоди у незалежному порядку відповідач повинен вести повну та точну бухгалтерську та звітну документацію, в якій чітко відображатимуться всі операції ТОВ “Журавлина” з товарами та послугами, а також у розумних обсягах забезпечити доступ Сканії Україна до неї з урахуванням таких обмежень щодо конфіденційності, про які Сканія Україна та Майстерня можуть домовитися у письмовій формі.

Згідно із пп. "а" п. 5.1 Угоди якщо не існує іншої письмової домовленості між сторонами, час від часу протягом строку дії цієї Угоди майстерня, якщо на її думку, у цьому є необхідність у зв'язку із виконанням її зобов'язань за Угодою, придбає у Сканії Україна запасні частини однією партією або кількома партіями згідно із письмовим замовленням у задовільній для Сканії Україна формі.

Відповідно до п. 5.6 Угоди незважаючи на будь-яке положення цієї угоди про протилежне, придбання запасних частин та комплектуючих відбувається згідно із Порядком придбання майстернею у Сканії Україна запасних частин, який міститься у Додатку А до цієї Угоди, у який Сканія Україна час від часу може вносити зміни та доповнення.

Як убачається із долучених до матеріалів справи копій судових актів, господарський суд міста Києва в рішенні від 6 березня 2014 року у справі №918/1137/13, надаючи тлумачення п. 4.2 Угоди визначив, що для припинення Сканією Україна дії Угоди на підставі підпункту (в) пункту 4.2. Угоди про незалежну майстерню необхідно існування сукупності наступних обставин: 1) встановлення факту порушення Майстернею своїх зобов'язань за Угодою; 2) направлення Майстерні письмового повідомлення від Сканії Україна про конкретні порушення Майстернею своїх зобов'язань за Угодою; 3) неусунення Майстернею встановленого порушення протягом 15 днів після отримання Майстернею відповідного письмового повідомлення від Сканії Україна про встановлені конкретні порушення Майстернею своїх зобов'язань за Угодою (Т. 1, а.с. 34-38).

Зазначене рішення залишено без змін за результатами апеляційного провадження відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2014 у справі № 918/1137/13 (Т.1, а.с. 39-43).

Як стверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з листом від 27.04.2015 р. №27042015-1S, в якому зазначив про необхідність проведення аудиту (інспекції) адміністративних та технічних приміщень, надання доступу до фінансової документації згідно ст. 2.3. Угоди з метою підтвердження відповідності Майстерні вимогам та стандартам Сканія. В даному листі позивач просив відповідача повідомити до 12 травня 2015 року про його рішення в письмовій формі (Т. 1 а.с. 44).

У відповідь відповідач надіслав позивачу лист від 23.06.2015 р. вих. №06-15/64, з якого вбачається, що відповідач нагадав позивачу про необхідність виконання ним рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року № 918/1137/13 та спростування ТОВ з ІІ "Сканія Україна" недостовірної інформації, розміщеної ТОВ з ІІ "Сканія Україна" на її офіційному сайті, оскільки вказана інформація завдає шкоди ТОВ фірмі "Журавлина" протягом майже трьох років і що вказані дії позивача відновлять ділову репутацію відповідача (Т. 1, а.с. 45).

При цьому Позивач вважає, що відповідач в своїй відповіді на вказану вище вимогу про забезпечення доступу до приміщень мав зазначити дату та час коли позивач зможе здійснити перевірку. При цьому позивач послався на приписи ч. 2 ст. 193 ГК України.

В подальшому, 16 липня 2015 року позивач звернувся до відповідача з листом від 15.07.2015 р. №20151507-2С з проханням надати пояснення з приводу того, чому відповідач не виконує обов’язок з надання квартальних звітів з відомостями про імена та адреси клієнтів стосовно товарів та послуг, а також просив надати повні річні звіти з продажу послуг та товарів з відомостями про імена та адреси клієнтів, яким були надані послуги та продані товари за період 2005-2015 роки із зазначенням: 1) кількості і видів робіт, проведених з продукцією Scania з документальним підтвердженням (акти виконаних робіт, наряди-замовлення тощо); 2) кількості проданої продукції Scania із зазначенням ціни та документальним підтвердженням (договори купівлі-продажу, видаткові накладні, акти приймання-передачі, рахунки-фактури тощо) (Т. 1, а.с. 47). Вказаний лист отримано відповідачем 03.08.2015 року (Т. 1, а.с. 50). Відповідь Позивач просив надати протягом 7 календарних днів з моменту його отримання.

Листом від 07.08.2015 р. вих. №08-15/84 відповідач надав позивачу відповідь на вказаний лист від 15.07.2015 р. №20151507-2С, в якому зазначив, що згідно із пп. “і” п. 2.1. Угоди позивач повинен надати відповідачу відповідну форму для надання такої інформації, якої за весь час чинності Договору від позивача не надходило (Т. 1 а.с. 60).

Відповідач зазначає, що протягом четвертого кварталу 2014 року та першого кварталу 2015 року позивач отримав від відповідача інформацію про діяльність товариства, оскільки позивач виявив бажання придбати основні активи дилерського центру та сервісної станції ТОВ "Журавлина", що розташовані у м. Сарни. Вказане підтверджується листом відповідача від 09.12.2014 року №09122014-1А. Однак, в подальшому позивач припинив переговори. Також відповідач зауважив, що існування спору, що розглядався господарським судом міста Києва у справі №2011-76/15116-2012 щодо спростування ТОВ "Сканія Україна" недостовірної інформації щодо діяльності ТОВ фірмі "Журавлина" як дилера завдало шкоди репутації відповідача і призвело до непорозумінь щодо виконання умов Угоди .

Як стверджується матеріалами справи, 16.02.2006 року ЗАО "Антарис" (Виконавець) та ТОВ фірмою "Журавлина" (Замовник) укладено договір на продаж та розробку програмного забезпечення № 1-2, за яким виконавець передав, а замовник набув право власності на один екземпляр КІСУП "МІФ" в базовій конфігурації. Згідно вказаного пункту Договору функціонально система була представлена як "Робочий стіл", "Забудовник системи", "Забудовник форм", "Забудовник запитів", "Забудовник сценаріїв". "Робочий стіл" передбачений для інтерактивної взаємодії користувача із системою, інші компоненти для доопрацювання та налагодження системи. Договір діяв з 16.02.2006 року по 30.06.2006 року (Т. 2 а.с. 76-79).

Згідно додатку № 4 до Договору з дилером від 23.06.2005 року "Угода про надання послуг № SE-0811SA від 01.07.2011 року", який укладено між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником), виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з адміністрування проведення сервісного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів та автобусів Сканія, з організації та автоматизації управління бізнес-процесами замовника, перевірки персоналу замовника на відповідність рівня кваліфікації, тестування персоналу та клієнтів, послуг з вдосконалення внутрішніх бізнес процесів замовника, послуг по наданню технічної інформації для сервісних станцій, діагностичного обладнання, каталогів запасних частин, а також послуг по адмініструванню програм і програмних продуктів, що використовуються дилерами і які надаються авторизованим дилерам виробником Сканія, послуги по адмініструванню та обслуговуванню дилерської програми, послуги з підготовки документів для сертифікації автомобілів Сканія (Т. 2, а.с. 80-83).

Висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.08.2015 року № 3024 встановлено, що при дослідженні програми МІФ виявлено, що з 28.09.2012 року ТОВ фірма "Журавлина" не мала технічної можливості отримувати від ТОВ "Сканія Україна" баз даних, як це відбувалось до 28.09.2012 року, станом на 07.08.2015 року доступ до засобів передачі даних за допомогою КІСУП "МІФ" неможливий тому, що доступ до RTF серверу, який належить ТОВ "Сканія Україна", захищений на логін і пароль адміністратором ТОВ "Сканія Україна". Факт адміністрування системи ТОВ "Сканія Україна", яка установлена на ТОВ фірмі "Журавлина", відсутній у періоди з 28.09.2012 р. по 07.08.2015 р., передачі даних не було (Т.3 а.с. 93-94).

Відповідно до листа ФОП ОСОБА_8 від 05.10.2015 року щодо відключення відповідача від КІСУП "МІФ" встановлено, що оскільки відповідач втручався в систему, що періодично призводило до збоїв в її функціонуванні, його було відключено від неї Вказаного листа отримано адвокатом ОСОБА_2 на його адвокатський запит щодо надання інформації про програмний продукт МІФ від 11.09.2015 року (Т. 4 а.с. 9-12).

В матеріалах справи наявні копії актів виконаних робіт від 27.02.2012 року №А200023, від 28.03.2012 року №А200063, від 26.04.2012 року №А2000100, від 26.06.2012 року №А200209, від 31.07.2012 року №А200246, від 29.08.2012 року №А200264 та платіжних доручень про їх оплату відповідачем: від 02.02.2012 р. № 457, від 01.03.2012 р. № 905, від 04.04.2012 р. № 1411, від 28.04.2012 р. № 1758, від 31.08.2012 р. № 3766, від 09.08.2012 р. № 3385, від 04.07.2012 р. № 2748, від 05.06.2012 р. № 2287, від 26.10.2012 р. № 4679, від 26.10.2012 р. № 2441 (Т. 4 а.с. 198-213), з яких вбачається невизначеність сторін щодо форми надання звітності, надання інформації один одному і чинення перешкод позивачем відповідачу у користуванні системою обміну інформацією.

Згідно наявного в матеріалах справи інвентаризаційного опису запасів у відповідача станом на 23 жовтня 2015 року наявні п’ятсот чотирнадцять одиниць запасних частин на загальну суму 511 822, 12 грн. (Т. 5, а.с. 222-228).

Як свідчать наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних, протягом 2012 року (Т. 5, а.с. 48-221) відповідач здійснював закупівлю запасних частин безпосередньо у позивача, а з моменту відключення його від вказаних систем протягом 2013-2015 років - у дилерів, з їх допомогою з підбору запасних частин, - ТОВ "Дніпро-Скан-Сервіс" та ТОВ "Проскан" (Т. 5, а.с. 4-47).

Відповідачем в письмових поясненнях наданих судам першої та апеляційної інстанції зазначено про те, що останній здійснював та здійснює рекламу продукції та послуг Scania шляхом розміщення та утримання в належному стані вивісок Scania (світлові табло з логотипами, неонові вивіски з логотипами), опис яких міститься у Додатку до договору оперативного лізингу обладнання № 09/09 укладеного між сторонами 02.04.2009 року. Також вважає рекламою логотипи Scania на вітринах відповідного дилерського центру та інформація про Scania в поліграфічних виданнях каталозі "Мережа Scania в Україні", журналі "Сканія". Крім того, відповідачем розміщено рекламу Scania на кожній сторінці щорічних телефонних довідників "Золоті сторінки України", публікації статей у виданнях "Автопрофі", "Перевізник UA", "ОГО", відповідачем розміщувались спеціальні конструкції зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг державного значення. Копії доказів у підтвердження вказаного подано суду.

Досліджуючи обставини справи, які стверджуються наявними матеріалами у справі, та з’ясовуючи питання про наявність чи відсутність визначених законом підстав для задоволення позову, колегія суддів виходить з такого.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, між сторонами виникли спірні правовідносини на підставі укладення Угоди про незалежну майстерню (сервісний центр) від 3 травня 1999 року.

За умовами Угоди предметом Угоди є співпраця сторін при обслуговуванні транспортних засобів та товарів з торговим знаком Scania.

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" мотивуються за тих підстав, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» допущено істотне порушення та невиконання взятих на себе зобов'язань за Угодою про незалежну майстерню (сервісний центр) від 03 травня 1999 року.

Окрім того, позивач в обгрунтування позову посилається на ч. 4 ст. 188, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 527, ст.ст. 629, 610, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Як убачається зі змісту судових рішень, прийнятих у справі № 918/1137/13 та у справі №5011-76/15116-2012, копії яких містяться у матеріалах справи, ТОВ фірма «Журавлина», вважаючи Інформацію про закінчення співробітництва недостовірною, а дії ТОВ «Сканія Україна», що спрямовані на припинення співробітництва в односторонньому порядку, неправомірними, звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання Інформації про закінчення співробітництва недостовірною та з позовною заявою про тлумачення умов припинення Договору з Дилером від 23 червня 2005 року та Угоди про незалежну майстерню (сервісний центр) від 03 травня 1999 року.

При цьому, у судовому порядку, відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. у справі №5011-76/15116-2012, визнано недостовірною інформацію про закінчення співробітництва, встановлено, що зазначена недостовірна інформація завдає шкоди репутації ТОВ фірма «Журавлина» та зобов’язано ТОВ «Сканія Україна» спростувати недостовірну інформацію.

Як убачається з долучених до матеріалів справи документів, на адресу відповідача від позивача надійшли листи вих. №20151507-1С від 15.07.2015р., №20151507-3С від 15.07.2015р. (Т.7, а.с. 178-180), з яких вбачається вимога позивача про надання відповідної інформації, передбаченої Угодою, та повідомлення про порушення Угоди у разі невиконання такої вимоги.

На означений лист, відповідачем було надано відповідь листом від 07.08.2015 р. вих. №08-15/84, в якому зазначив, що згідно із пп. “і” п. 2.1. Угоди позивач повинен надати відповідачу відповідну форму для надання такої інформації, якої за весь вас чинності Договору від позивача не надходило.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів ураховує, що за змістом пп. “і” п. 2.1. Угоди, майстерня зобов’язується не пізніше ніж на п’ятнадцятий день квітня, липня, жовтня та січня, ТОВ фірма “Журавлина” надавати Сканії Україна письмові звіти з відомостями про імена та адреси клієнтів стосовно товарів та послуг, наданих Майстернею кожному з клієнтів протягом попереднього кварталу, а також надавати Сканії Україна на її обґрунтовану вимогу будь-яку іншу інформацію, включно з квартальними звітами продажу, маркетинговим аналізом та повними річними звітами з продажу у запропонованій або затвердженій Сканією Україна формі.

Аналіз умови Угоди, визначеної пп. “і” п. 2.1., свідчить про те, що виконання відповідачем обов’язків наведеного змісту є можливим лише у разі створення належних для цього умов зі сторони позивача, зокрема, в частині заявлення про те обґрунтованої вимоги та шляхом пропонування форми, у якій має бути надана така інформація, або ж затвердження такої форми Сканією Україна в односторонньому порядку.

Натомість, як свідчать матеріали справи та досудова переписка сторін, до моменту звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою листом від 15.07.2015р., жодних претензій зі сторони позивача до відповідача з приводу виконання пп. “і” п. 2.1. Угоди не заявлялося.

В той же час, з листа позивача від 15.07.2015р. №20151507-2С вбачається вимога про надання відповідачем квартальних письмових звітів за період з 2005р.по 2015 р., тоді як за умовами Угоди надання такої інформації обмежено щодо періоду такого звітування. Таке звітування обмежено вказівкою пп. і п. 2.1. Угоди про надання вищезазначеного письмового звіту виключно за попередній квартал,

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, 16.02.2006 року між ЗАО "Антарис" (виконавець) та ТОВ фірмою "Журавлина" (замовник) було укладено договір на продаж та розробку програмного забезпечення № 1-2. Згідно додатку № 4 до Договору з дилером від 23.06.2005 року "Угода про надання послуг № SE-0811SA від 01.07.2011 року", укладеного позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником), виконавець зобов'язався, серед іншого, надавати замовнику послуги з адміністрування проведення сервісного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів та автобусів Сканія.

Угоду про майстерню укладено 03.05.1999р., а система «Міф» була введена позивачем та стала обов'язковою для всіх без виключення Дилерів ТОВ «Сканія Україна» з 2007 року.

При цьому, з висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.08.2015 року № 3024, вбачається, що при дослідженні програми МІФ виявлено, що з 28.09.2012 року ТОВ фірма "Журавлина" не мала технічної можливості отримувати від ТОВ "Сканія Україна" баз даних, як це відбувалось до 28.09.2012 року, станом на 07.08.2015 року доступ до засобів передачі даних за допомогою КІСУП "МІФ" неможливий тому, що доступ до RTF серверу, який належить ТОВ "Сканія Україна", захищений на логін і пароль адміністратором ТОВ "Сканія Україна". Факт адміністрування системи ТОВ "Сканія Україна", яка установлена на ТОВ фірмі "Журавлина", відсутній у періоди з 28.09.2012 р. по 07.08.2015р., передачі даних не було.

Разом з тим, в пункті 1.6. Висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3252 від 07.09.2015 р. зазначено, що за допомогою комплексної інформаційної системи управління підприємством "МІФ" можливо встановити ту обставину, що ТОВ "Сканія Україна", якому належить РТР сервер та яке є адміністратором комплексної інформаційної системи управління підприємством "МІФ", мало доступ до баз даних вказаної системи, а дилери ТОВ "Сканія Україна", будучи користувачами зазначеної програми, мали доступ до поточної інформації щодо надання послуг з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів в дилерській мережі ТОВ "Сканія Україна".

Окрім того, наведеним висновком стверджується, що інші дилери ТОВ з ІІ “Сканія України” також обслуговували інші марки автомобілів ніж Scania.

Також колегія суддів зауважує, що з рахунків та актів виконаних робіт вбачається, що позивач зазначає в означених документах «Послуги по доопрацюванню та налагодженню комплексної інформаційної системи управління підприємством «МІФ» згідно Угоди №SЕ-0811 SН від 01.07.2011 року». Оригінали рахунків FT-907662 від 31.01.2012р., FT - 908265 від 27.02.2012р., FT - 911122 від 26.06.2012р., FT - 907069 від 27.11.2011р., FT - 907604 від 29.12.2011р, FT - 906498 від 27.10.2011р. були оглянуті в судовому засіданні від 08.02.2016р. та надані безпосередньо директором ТОВ фірма «Журавлина» ОСОБА_3, а акти виконаних робіт місяться в матеріалах справи (Т.4, а.с. 198-213).

Колегія суддів також приймає до уваги пояснення третьої особи у справі – ТОВ «Проскан», з яких убачається, що останній також в своїй діяльності у відносинах з позивачем за аналогічною Угодою про незалежну майстерню використовує, як і всі дилери, з 2007 року КІСУП "МІФ", завдяки якій ТОВ "Сканія Україна" може отримувати, і отримує щодо всіх дилерів, інформацію про всіх клієнтів стосовно товарів та послуг наданих майстернею протягом попереднього кварталу.

За наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що наявними в матеріалах справи доказами стверджується факт адміністрування комплексної інформаційної системи управління підприємством «МІФ» ТОВ «Сканія Україна», а, відтак, погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем було обмежено відповідача у доступі до КІСУП "МІФ" з вересня 2012 року, протягом дії Угоди позивач не надсилав до відповідача запитів з метою отримання звітів за умовами п.п. "і" п. 2.2 Угоди, оскільки отримував всю необхідну інформацію з програми МІФ до відключення товариства від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З даного правового визначення вбачається, що характерною ознакою правочину є його вольова спрямованість, тобто суб'єктивне бажання особи на досягнення відповідного юридичного результату.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що позивач з моменту укладання угоди з 1999р. по 2012р. жодного разу не виявляв бажання та не вимагав від відповідача виконання вимог п.п. і) п. 2.1 Угоди, відповідно і не надав та не затверджував форми таких звітів, як того вимагає вищезазначений пункт Угоди.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що реального волевивлення на отримання письмових звітів та інформації на виконання п.п. і) п. 2.1 Угоди у ТОВ «Сканія Україна» на протязі дії Угоди не було, а отже і не можна констатувати порушення зобов'язань по даному пункту угоди з боку відповідача. В той же час відповідно до ст. 15 ЦК України захисту підлягає лише порушене право або інтерес особи.

З приводу доводів позивача (скаржника) стосовно порушення відповідачем умов Угоди в частині проведення інспекції приміщень та надання доступу до бухгалтерської та звітної документації, то колегія суддів суду апеляційної інстанції ураховує наступне.

У п.п. «к» п. 2.1. Угоди встановлено обов’язок відповідача, зміст якого полягає у тому, що Майстерня у належному порядку повинна вести повну та точну бухгалтерську та звітну документацію, в якій чітко відображатимуться всі операції Майстерні з товарами та послугами, а також у розумних обсягах забезпечити доступ Сканії Україна до неї з урахуванням таких обмежень щодо конфіденційності, про які Сканія Україна та Майстерня можуть домовитися у письмовій формі.

Як передбачено п. 2.3. Угоди, Майстерня у будь-який час забезпечує вільний доступ Сканії Україна до Операційних приміщень або будь-яких інших приміщень Майстерні для здійснення перевірки виконання Майстернею її зобов’язань за Угодою про майстерню.

З огляду на зміст пункту 2.3 Угоди, у позивача існує право на вільний доступ до Операційних приміщень або будь-яких інших Приміщень Майстерні з метою здійснення перевірки виконання Майстернею її зобов’язань за Угодою. При цьому, таке право не обмежується певним періодом у часі, з огляду на що позивач на власний розсуд визначає дату та час проведення такої перевірки. При цьому, означений вище пункт Угоди не містить застереження щодо погодження проведення такої перевірки зі сторони відповідача. Відтак, позивач самостійно визначає час та спосіб, у який буде проведено перевірку.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом від 27.04.2015 р. №27042015-18, в якому зазначив про необхідність проведення аудиту (інспекції) адміністративних та технічних приміщень, надання доступу до фінансової документації згідно ст. 2.3. Угоди з метою підтвердження відповідності Майстерні вимогам та стандартам Сканія. В даному листі позивач просив відповідача повідомити до 12 травня 2015 року про його рішення в письмовій формі (Т., 1 а.с. 44).

Як зазначає позивач (скаржник), відповіді по суті направленого запиту не отримав, проте, отримав від відповідача лист від 23.06.2015 р. вих. №06-15/64 (Т. 1 а.с. 45), який, на думку позивача, свідчить про відмову виконувати зобов'язання за Угодою.

Окрім того, позивач вважає, що відповідач у відповіді на вказану вимогу повинен був зазначити дату та час проведення перевірки.

Між тим, із наведеного листа відповідача від 23.06.2015 р. вих. №06-15/64 колегія суддів встановила, що відповідач лише нагадав позивачу про необхідність виконання ним рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014р. у справі №918/1137/13 та спростування ТОВ з ІІ «Сканія Україна» недостовірної інформації, розміщеної ТОВ з ІІ «Сканія Україна» на її офіційному сайті, оскільки вказана інформація завдає шкоди ТОВ фірмі «Журавлина» протягом майже трьох років, і вказані дії позивача відновлять ділову репутацію відповідача.

За таких обставин, колегія суддів не встановила у діях відповідача чинення перешкод щодо реалізації позивачем права, зміст якого визначений пп.. «к» п. 2.1. та п. 2.3. Угоди.

Більше того, як правильно відзначив суд першої інстанції, позивачем не надано належних доказів у розумінні ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України щодо відсутності у відповідача бухгалтерської та звітної документації, разом із тим, із досудової переписки сторін не вбачається відмови відповідача надати доступ до такої інформації та не свідчить про фактичний намір та фактичне намагання позивача отримати таку інформацію.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем (скаржниклм) не доведено у встановленому законом порядку факту порушення відповідачем умов пп. "к" п. 2.1 Угоди.

З приводу доводів позивача (скаржника) про невиконання відповідачем умов п. 8.2. Угоди, то колегія ураховує таке.

За змістом п. 8.2. Угоди, час від часу Майстерня за власні кошти готує доречну рекламу з метою стимулювати реалізацію послуг на території. Копії такої рекламної продукції надсилаються Сканії Україна для ознайомлення та письмового затвердження перед її випуском для загального ознайомлення.

При цьому, позивач вважає, що відповідач у порушення умов п. 8.2. Угоди не здійснював доречну рекламу, не надсилав позивачу копій рекламної продукції для ознайомлення та затвердження, а тому порушив істотні умови Угоди.

В той же час, аналіз наведеної умови Угоди вказує на наявність у відповідача обов’язку готувати доречну рекламу, тобто ту рекламу, яку останній вважає доречною. Такий обов’язок відповідача не обмежений певними часовими категоріями. Між тим, з огляду на наявність в означеному пункті Угоди застереження, яке полягає у виконанні відповідачем зазначеного обов’язку «час від часу», то, за таких умов, відповідач самостійно визначає часовий період для виконання такого обов’язку.

Окрім того, у п. 8.2. Угоди про майстерню не зазначено дат, періодів або інших умов, якими б визначався порядок здійснення реклами.

Також належить відзначити, що п. 8.2. Угоди визначає тільки обов'язок відповідача готувати доречну рекламу, а не обов'язок відповідача розміщувати цю підготовану доречну рекламу.

Між тим, з огляду на неоднозначне тлумачення сторонами приналежності обов’язку щодо визначення доречності реклами, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що у разі, якщо доречність реклами визначається ТОВ «Сканія Україна», то саме ТОВ «Сканія Україна» встановлює загальні форми та періодичність здійснення такої реклами, про що повідомляє відповідача. Якщо ж доречність реклами визначається ТОВ фірма «Журавлина», то саме ТОВ фірма «Журавлина», виходячи із оцінки поточних результатів господарської діяльності Майстерні, визначає у часі момент, коли необхідно здійснити рекламу з метою стимулювання реалізації послуг на території, та визначає доречний спосіб та місце розміщення такої реклами.

Окрім того, згідно з п. 2.2. Угоди Сканія Україна може надавати Майстерні підтримку у рекламуванні послуг шляхом забезпечення майстерні, за виключним вибором Сканії Україна та за встановленими нею цінами, каталогами, плакатами та будь-якими іншими рекламними матеріалами.

Крім того, згідно з п. 5.2 Договору з Дилером від 23.06.2005 р. Сканія буде підтримувати Дилера у його продажах та розповсюдженні продукції. У зв'язку з цим Сканія вживе заходів з забезпечення Дилера за мінімально можливою ціною каталогами, листівками, рекламними та іншими друкованими матеріалами».

Проте, матеріали справи не містять доказів забезпечення позивачем відповідача в період з другої половини 2012 р. по цей час позивач вищезазначеною рекламною продукцією.

Отже, за умови існування в п. 8.2. Угоди про майстерню невизначеності стосовно доречної періодичності та доречних способів здійснення реклами, висновок позивача про порушення відповідачем п. 8.2. Угоди про майстерню є необгрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив, що позивачем не доведено яка саме реклама мала здійснюватись відповідачем і згідно вказаної умови угоди не здійснювалась, та коли саме повинна була здійснюватись.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за доцільне є вважати належною рекламу, здійснену відповідачем шляхом розміщення та утримання в належному стані вивісок Scania (світлові табло з логотипами, неонові вивіски з логотипами), логотипи Scania на вітринах відповідного дилерського центру та інформація про Scania в поліграфічних виданнях.

В частині встановлення факту виконання відповідачем вимог, визначених пп. «д» п. 2.1. Угоди, колегія суддів виходить з такого.

За змістом п. 1 Угоди, Майстерня повинна, серед іншого, придбавати у Сканії Україна або будь-якого уповноваженого Сканією Україна дистриб’ютора запасні частини, комплектуючі деталі та будь-яке інше допоміжне обладнання для Товарів, які час від часу виробляються Сканією Україна або Сканією СВ АБ, або за їх дозволом, для надання послуг або їх подальшого перепродажу Майстернею.

У пп. «д» п. 2.1. Угоди сторони погодили, що Майстерня повинна підтримувати запаси Запасних частин на рівні, достатньому для виконання своїх зобов’язань за цією Угодою та задоволення потреб клієнтів у будь-який час.

Згідно із пп. "а" п. 5.1 Угоди, якщо не існує іншої письмової домовленості між сторонами, час від часу протягом строку дії цієї Угоди майстерня, якщо на її думку, у цьому є необхідність у зв'язку із виконанням її зобов'язань за Угодою, придбає у Сканії Україна запасні частини однією партією або кількома партіями згідно із письмовими замовленнями у задовільній для Сканії Україна формі.

Відповідно до п. 5.6 Угоди, незважаючи на будь-яке положення цієї угоди про протилежне, придбання Майстернею у Сканії Україна запасних частин та комплектуючих відбувається згідно із Порядком придбання майстернею у Сканії Україна запасних частин, який міститься у Додатку А до цієї Угоди, у який Сканія Україна час від часу може вносити зміни та доповнення.

Згідно із п. 4 додатку А до Угоди "Порядок придбання запасних частин дилером Сканії Україна" замовлення на поставку запасних частин заповнюється уповноваженим представником Дилера і залежно від терміну поставки існують такі типи замовлення запасних частин: звичайне, прискорене, термінове.

За умовами п. 2.1 Договору з дилером, укладеного між сторонами 23.06.2005 року, дилер (відповідач) прийняв на себе зобов'язання здійснювати придбання продукції тільки у Сканії або її уповноважених представників, крім випадків, коли жоден з них не виробляє або не поставляє продукцію, необхідну замовнику, або продукція Scania CV AB є вживаною (Т. 4, а.с. 22-30).

Як стверджується матеріалами справи, зокрема, поясненнями третьої особи у справі, відповідача, висновками експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, після відключення позивачем відповідача від КІСУП "МІФ" (за допомогою якої здійснюється замовлення запасних частин), електронного порталу Sail, електронної онлайн програми аналізу робочих даних автомобілів Scania (VERА Operational Analysis), електронної програми технічної підтримки Dealer Fras, електронної програми MULTI, яка необхідна для кваліфікованого підбору запасної частини відповідно до її заводського номеру для конкретного індивідуального номеру шасі автомобіля Сканія, відповідач не мав змогу самостійно здійснювати закупівлю запасних частин у позивача, а позивач, як вбачається з його дій та матеріалів справи, які досліджені судом в сукупності та, як правильно відзначив суд першої інстанції, не мав наміру продавати їх відповідачу, тоді як Угода є двосторонньою і має на меті взаємовигідні дії обох сторін. Позивачем не доведено суду свого наміру та намагань співпрацювати з відповідачем та здійснити продаж запасних частин з 2013 року відповідачу у справі.

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1200 (Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами), дистриб'ютор - суб'єкт господарювання, який уповноважений виробником на здійснення пропажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, і організацію проведення передпродажної підготовки, гарантійного та післяпродажного обслуговування через свою дилерську мережу і поставлений на облік відповідно у Головному сервісному центрі МВС і Держсільгоспінспекції; уповноважений дилер - суб'єкт господарювання, який уповноважений дистриб'ютором на здійснення продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, матеріально-технічна база якого відповідає основним критеріям оцінки торгово-сервісних потужностей і який від свого імені здійснює на договірних засадах продаж транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, проводить передпродажну підготовку, гарантійне та післяпродажне обслуговування і поставлений на облік відповідно у Головному сервісному центрі МВС і Держсільгоспінспекції;

З аналізу пункту 3 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами вбачається, що уповноважений дилер за обсягом наданих йому дистриб'ютором повноважень є особою, яка уповноважена здійснювати продаж транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Таким чином, відповідач має право на придбання запасних частин у будь-якого дилера Сканії Україна, оскільки такі дилери є уповноваженими Сканією Україна особами на здійснення продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Відповідно до загальних умов поставки та гарантії, викладених в Додатку Б до Угоди про майстерню, постачання запасних частин Сканія регулюються загальними умовами поставки та гарантії, які є однаковими для дистриб’юторів, дилерів, майстерень або сервісних центрів (Т.1, а.с. 25-29).

З видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи вбачається, що протягом 2012 року (Т. 5, а.с. 48-221) відповідач здійснював закупівлю запасних частин безпосередньо у позивача, а з моменту відключення його від системи «МІФ» протягом 2013-2015 років - у дилерів, з їх допомогою з підбору запасних частин, - ТОВ "Дніпро-Скан-Сервіс" та ТОВ "Проскан" (Т. 5, а.с. 4-47).

При цьому, придбаючи запасні частини вироблені Сканією Україна або Сканією СВ АБ у інших дилерів, за відсутності змоги їх закуповувати безпосередньо у позивача, позивачем не доведено суду спричинення йому збитків такими діями відповідача та наміру позивача сприяти відповідачу у закупівлі товарів у позивача.

Між тим, як правильно встановив суд першої інстанції, ТОВ "Проскан" та ТОВ "Дніпро-Скан-Сервіс" є офіційними дилерами Scania, тобто уповноваженими представниками останньої на продаж товарів даної марки, у яких відповідачем і здійснювалась закупівля запасних частин марки Scania.

Окрім того, як стверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, інвентаризаційним описом запасів (Т. 5 а.с. 222-228) у відповідача станом на 23 жовтня 2015 року наявні п’ятсот чотирнадцять одиниць Запасних частин на загальну суму 511 822, 12 грн. При цьому, позивачем не обґрунтовано, що наявна у відповідача кількість запасних частин не в змозі задовольнити потреби клієнтів відповідача, а відповідно не доведено неможливість виконання відповідачем своїх зобов’язань за наявності такої кількості запасних частин.

Також, заслуговує на увагу той факт, що позивачем не доведено спричинення шкоди останньому діями відповідача по закупівлі запасних частин саме у дилерів Scаnia, враховуючи при цьому завдання позивачем шкоди репутації відповідача, що вбачається із рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року у справі №5011-76/15116-2012 про спростування недостовірної інформації.

Відтак, доводи позивача (скаржника) про порушення відповідачем умов пп.. «д» п. 2.1. Угоди не заслуговують на увагу.

З’ясовуючи питання про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем умов п. 1 Угоди, то колегія суддів суду апеляційної інстанції зважає на таке.

За змістом п. 1. Угоди для надання послуг Майстерня використовує тільки Запасні частини вироблені Сканія України.

Відповідно до пп. “є” п. 2.1. Угоди протягом періоду, доки Майстерня залишатиметься уповноваженою майстернею Сканії України на Території, Майстерня не повинна виготовляти, рекламувати та продавати будь-який товар, аналогічний або подібний Товарам, або який може становити будь-яку конкуренцію Товарам.

Як передбачено пп. “ж” п. 2.1. Угоди Майстерня не повинна виготовляти або збувати, прямо чи опосередковано, будь-які товари, або надавати, прямо чи опосередковано, будь-які послуги, які можуть складати конкуренцію Товарам або Послугам, а також не повинна бути власником або придбавати, прями чи опосередковано, дольову участь або інші права у будь-якому виробнику або дистриб’юторові таких товарів.

Ураховуючи положення, зазначені у п. 1 Угоди, поняття “Товар” включає в себе товар, виготовлений Сканією Україна або Сканією СВ АБ, а поняття “Послуги” складає собою технічну допомогу, забезпечення експлуатації та ремонт.

Аналізуючи зміст наведених вище умов Угоди, колегія суддів відзначає, що обмеження, наведене в п.п.«е» п.2.1., передбачає, що Майстерня одночасно з представництвом Сканії не може бути офіційним представником іншого конкуруючого бренду.

Підтвердженням тому є наведення в означеному пункті видів послуг, які надає відповідач, щодо виготовлення, рекламування та продажу, що стосується одного аналогічного або подібного товару. Виготовляє товар завод-виробник, поставляє його через свого офіційного дистриб’ютора і рекламує та продає цей товар через свою офіційну дилерську мережу. Цей перелік є вичерпним переліком функцій офіційної дилерської мережі виробника, оскільки тільки офіційний представник заводу-виробника конкуруючого з Сканією бренду може виготовляти товари аналогічні або подібні до товарів Сканія.

Також варто враховувати, що предметом даної Угоди є надання Майстернею Послуг по технічній допомозі, забезпеченню експлуатації та ремонту Товарів Сканія, придбання запасних частин, комплектуючих деталей та будь якого іншого допоміжного обладнання для Товарів для надання Послуг або їх подальшого перепродажу Майстернею та придбання та оренда у Сканії інструментів, механізмів та обладнання, які можуть бути необхідними для надання Послуг. Між тим, не є предметом цієї Угоди виготовлення та всі супутні функції збуту товарів.

Окрім того, відповідно до переліку КВЕД: 25.61, 25.62, 45.20, 45.31, 45.32, 77.39, 46.71, 47.11, 47.19, 47.30, 49.41, 52.21, 56.10, 68.20, 77.11, 77.12, 33,11, 41.20, що зазначені у ОСОБА_4 з ЄДРПОУ станом на 05.10.2015р. №21280991, видом економічної діяльності ТОВ фірма «Журавлина» не є виробництво товарів (Т.1. а.с. 128-130).

А, відтак, з огляду на положення п.п. «е», «ж» п.2.1. Угоди, вбачається, що Майстерня не повинна виготовляти та збувати товари, а саме автомобілі, автобуси, шасі та двигуни та будь-яких інші товари.

Ураховуючи застереження, зазначене у пп. «ж» п.2.1. Угоди, Майстерня не повинна виготовляти та збувати будь-які товари, які можуть складати конкуренцію Товарам Сканія та не повинна надавати будь-які послуги, що безпосередньо стосуються саме виготовлених товарів, які можуть складати конкуренцію Послугам Сканія.

При цьому, колегія суддів зважає на те, що факт обслуговування автомобілів інших марок визнали повноважні представники відповідача у судових засіданнях як суду першої, так і апеляційної інстанції.

Про надання послуг з ремонту автомобілів інших марок було відомо позивачу, що стверджується листом Scania від 20.04.2000 року, який датовано після укладання Угоди, з якого вбачається, що Scania не буде заважати дилерам налагоджувати взаємовигідне співробітництво з постачальниками та виробниками запасних частин до вантажівок не Scania з метою залучення цих вантажівок на сервісні станції Scania (Т. 4 а.с. 190).

Із вказаного вище листа позивача від 20.04.2000 року вбачається, що надання послуг з ремонту автомобілів інших марок не заперечувалось позивачем, не складає конкуренції з продажу запасних частин для автомобілей марки Scania, відповідач, придбаваючи у дилерів Scania запасні частини цієї марки та обслуговуючи автомобілі вказаної марки, враховуючи умови пункту 1 Договору, не позбавлений права надавати послуги з ремонту автомобілів інших марок використовуючи запасні частини марки не Scania, що залучить додаткові кошти для розвитку Майстерні.

Колегія суддів звертає увагу на висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3252 від 07.09.2015 року (який оцінюється судом на рівні із іншими наявними доказами у справі) вбачається, що інші дилери ТОВ з ІІ “Сканія України” також обслуговували інші марки автомобілів ніж Scania. При цьому дану обставину неодноразово підтвердив та звертав на неї увагу у судових засіданнях керівник ТОВ "Проскан" ОСОБА_7, який стверджує, що і на даний час на зборах ділерів Scania, остання не заперечує проти обслуговували інших марок автомобілів ділерами та не розглядає дану обставину як порушення Угоди.

Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач, відповідач виконував роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів марок MAN, DAF, TRABOSA, RENAULT.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що зазначені марки є прямими конкурентами компанії Scania, а відтак, вважає, що відповідачем було порушено умови Угоди в частині надання відповідачем послуг та продажу товарів, які прямо конкурують з товарами та послугами Scania.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Ураховуючи наведені приписи закону, не може вважатися конкуренцією, в межах укладеної сторонами Угоди, продаж Товарів та надання Послуг торговим маркам, відмінних від Scania.

Крім того, слід зазначити, оскільки оригінальну запчастину неможливо використати для ремонту автомобілів MAN, DAF, RENAULT, MERCEDES, VOLVO, IVECO, відповідно оригінальні запасні частини цих виробників неможливо використати при ремонті автомобілів Scania.

Колегія суддів зауважає, що автомобілі інших марок є конкурентами лише у разі виконання однієї функції - перевезення вантажів. При цьому, запасні частини не можуть бути конкурентами одна одній, оскільки виробляються для певної марки авто та не підходять для автомобілів інших марок.

За таких обставин, оригінальні запасні частини вироблені різними виробниками - MAN, DAF, RENAULT, MERCEDES, VOLVO, IVECO не є взаємозамінними та не підходять для автомобілів Scania, а значить не складають конкуренції товарам або послугам передбаченим пунктом 1 Угоди. При цьому, вказаний висновок не спростований позивачем під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції.

Також колегія суддів приймає до уваги те, що предметом договору укладеного між ТОВ “Журавлина” та ТОВ “Транс-Логістік” від 12.09.2011 року № 108/11-А є зобов’язання виконавця (ТОВ “Журавлина”) за замовленням замовника (ТОВ “Транс-Логістік”) виконувати роботи по технічному обслуговуванню і ремонту транспортних засобів, їх складових частин, автомобільних та великогабаритних шин, відповідно до вимог заводу-виробника SCANIA CV AB.

При цьому, як правильно відзначив суд першої інстанції, надання послуг ТОВ “Транс-Логістік” за вказаним договором не свідчить про не закупівлю або відсутність наміру ТОВ фірми “Журавлина” закуповувати запасні частини вказаної марки у позивача та не свідчить про ненадання послуги згідно п. 1 Угоди, не свідчить про ненадання відповідачем технічної допомоги, забезпечення експлуатації та ремонту вантажних автомобілів, автобусів, шасі та двигунів з торговим знаком Scania та будь-яких інших товарів, виготовлених Сканією Україна або Сканією С VAB згідно п. 1 Угоди.

Колегія суддів апеляційного господарського суду констатує той факт, що позивач на протязі всього терміну дії Угоди не заперечував проти надання відповідачем послуг з ремонту та обслуговування автомобілів інших марок та налагодження співробітництва з постачальниками та виробниками запасних частин до вантажівок не Scania з метою залучення цих вантажівок на сервісні станції Scania, як не заперечує це і на час розгляду справи апеляійним судом, щодо себе та інших ділерів, що підтверджується поясненнями третьої особи та копією (скріншотом) з інтернет сайту Київської філії ТОВ "Сканія-Україна", який надано третьою особою, на якому розміщена інформація про надання послуг з ремонту і обслуговування, як автомобілів Scania так і автомобілів інших марок ( Т.7 а.с.203,204)

За наведених обставин, лист старшого віце-президента головного юристконсульта Сканія СВ АБ Мікаеля Сундстрьома від 07.01.2016р. (Т.6 а.с.183-188) не може бути взятий судом до уваги, як такий, що суперечить реальним обставинам справи в частині надання послуг з ремонту і обслуговування ТОВ "Сканія-Україна" та її ділерами автомобілів інших марок .

Відтак, вказані дії відповідача не свідчать про порушення останнім умови Угоди, визначеної пунктом 1.

За наведеного вище, колегія суддів констатує, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено факту порушення чи неналежного виконання відповідачем умов Угоди як істотного порушення зобов'язань за такою Угодою, що, в свою чергу, в силу дії п. 4.2. Угоди, виключає наявність підстав для припинення дії оспорюваного правочину в односторонньому порядку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 8 ЦК України встановлено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частин 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.627 ЦК України, яка надає можливість сторонам бути вільними в укладенні договору, що дозволяє сторонам укладати договір, який хоч і не передбачений цивільним законодавством, але не суперечить його загальним засадам (ст.6 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про розірвання угоди про незалежну майстерню від 03.05.1999 року у зв'язку із порушенням відповідачем істотних умов Угоди.

Підставою для розірвання договору за рішенням суду у порядку, передбаченому ч.2 ст. 651 ЦК України, є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2013р. у справі №6-75цс13).

Ураховуючи наведену правову позицію Верховного Суду України, колегія суддів ураховує, що необхідною умовою для застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України як підстави для розірвання Угоди про майстерню є всатнволення факту заподіяння шкоди позивачеві, внаслідок порушення відповідачем пунктів п.п. «і» п. 2.1, п.п. «к» п. 2.1, п. 2.3 , п. 8.2, п.п. «д» п. 2.1, п.1 Угоди про майстерню.

Окрім того, з огляду на положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, порушення договору є істотним лише у разі, якщо таке порушення орієнтоване на позбавлення другої сторони можливості досягнути цілей за договором. При цьому, позивачем у встановленому законом порядку не доведено факту заподіяння останньому шкоди діями відповідача при здійсненні господарської діяльності. Більш того, не доведено, що позивач не досягнув цілей, визначених Угодою, на які розраховував при її укладанні, а також не надано доказів стосовно встановлення тіє обставини чи є дійсно істотною різниця між тим, на що розраховував позивач, укладаючи угоду, і тим, що в дійсності зміг отримати.

Окрім того, як правильно відзначив суд першої інстанції, сторони не дійшли згоди в єдиному тлумаченні умов Угоди, при цьому протягом 1999-2015 років позивач не звертався до відповідача щодо порушених останнім вказаних вище умов Угоди - п. 1, п.п. "і", "к", "ж", "є", "д" п. 2.1, п. 8.2 Угоди.

Ураховуючи історію правовідносин між сторонами у період дії оспорюваної угоди та практику виконання сторонами своїх зобов’язань за Угодою, а також з огляду на обставини щодо придбання відповідачем запасних частин, комплектуючих деталей та допоміжного обладнання для товарів виготовлених Scania у інших дилерів для надання послуг з обслуговування та надання технічної допомоги, забезпечення експлуатації та ремонту автомобілів марки Scania, колегія суддів констатує, що станом на дату подання позову дії позивача свідчать про пошук останнім підстав для припинення дії Угоди та виключення ТОВ фірми "Журавлина" з числа офіційних дилерів без дотримання загальних принципів цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), які є основою для конструктивної та продуктивної співпраці сторін за Угодою.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх суб’єктів у цивільних правовідносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.

За наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів не встановила, а позивачем (скаржником) не доведено, яким чином і які саме права позивача порушено внаслідок провадження відповідачем господарської діяльності за Угодою, а також не доведено правового зв’язку у поновленні порушеного права позивача, як вважає останній, у разі розірвання оспорюваної Угоди.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а відповідно до статті 33 Господарського кодексу України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Водночас, припущення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Натомість скаржником не доведено наявність факту порушення оспорюваним правочином прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що пов'язані з його особою.

Між тим, у рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів констатує, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статтей 32, 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності до вимог діючого законодавства, в рішенні господарського суду Рівненської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

За таких підстав, рішення господарського суду Рівненської області від 24.11.2015 р. у справі №918/1065/15 належить залишити без змін, а пеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 24.11.2015 р. у справі №918/1065/15 залишити без змін .

2. Справу № 918/1065/15 повернути в господарський суд Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Гулова А.Г.