ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року

Справа № 910/7027/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Дунаєвської Н.Г.,

суддів:

Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,

розглянув касаційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Міжнародний Медіа Центр - СТБ"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р.

та рішення

господарського суду міста Києва від 08.06.2015р.

у справі

№910/7027/15-г господарського суду міста Києва

за позовом

Комунального підприємства "Харківводоканал"

до

Приватного акціонерного товариства "Міжнародний медіацентр - СТБ"

про

спростування недостовірної інформації

за участю представників:

позивача : Токарєв С.В., дов.№243/810 від 13.11.2014р.;

відповідача: Бабенко А.І., дов. №23/12/15 БА від 23.12.2015р., Беркута Н.В., дов. №23/12/15 БЕР від 23.12.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства "Міжнародний Медіа Центр - СТБ" про: - визнання недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію звинувачення на адресу КП "Харківводоканал" в журналістському розслідуванні "Гроші на терористів" інформаційної програми "Вікна-новини", котре було висвітлено 17.11.2014 р. телевізійним каналом Приватного акціонерного товариства "Міжнародний Медіа Центр - СТБ"; - зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Міжнародний Медіа Центр - СТБ" за власний рахунок у найближчому після набуття чинності судовим рішенням випуску новин спростувати недостовірну інформацію, висвітлену 17.11.2014 р. телевізійним каналом СТБ у журналістському розслідуванні "Гроші на терористів" інформаційної програми "Вікна-новини" стосовно звинувачення КП "Харківводоканал" у розкраданні грошей харків'ян та фінансуванні тероризму, під заголовком "Спростування".

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2015р. у справі №910/7027/15-г (суддя Бондарчук В.В.) позов задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію Комунального підприємства "Харківводоканал" інформацію, поширену 17.11.2014р. ведучою журналістського розслідування під назвою "Гроші на терористів" у програмі "Вікна-новини" в ефірі телевізійного каналу Приватного акціонерного товариства "Міжнародний медіа центр - СТБ" в частині: "прокуратура після перевірки дійшла висновку протягом трьох років на двох комунальних підприємствах Водоканал та Жилкомсервіс просто розкрадали гроші містян…" та в частині зазначення в титрах напису "Гроші на терористів". Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Міжнародний Медіа Центр - СТБ" протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили у найближчому випуску новин під заголовком "Спростування" спростувати недостовірну інформацію, поширену 17.11.2014 р. у журналістському розслідуванні "Гроші на терористів" інформаційної програми "Вікна-новини", шляхом сповіщення про ухвалення рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. у справі № 910/7027/15-г про спростування недостовірної інформації стосовно Комунального підприємства "Харківводоканал", поширеної 17.11.2014р. телевізійним каналом СТБ у журналістському розслідуванні "Гроші на терористів" інформаційної програми "Вікна-новини" в частині: "прокуратура після перевірки дійшла висновку протягом трьох років на двох комунальних підприємствах Водоканал та Жилкомсервіс просто розкрадали гроші містян…" та в частині зазначення в титрах напису - "Гроші на терористів". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015р. у справі №910/7027/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Міжнародний Медіа Центр - СТБ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. у справі №910/7027/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству "Харківводоканал" у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування зазначених вимог, заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Комунальне підприємство "Харківводоканал" заперечило проти задоволення вимог касаційної скарги та просило залишити в силі оскаржувані постанову та рішення судів попередніх інстанцій.

У зв'язку з процесуальною необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи, у справі оголошувалась перерва в межах строку розгляду касаційної скарги, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.

У судовому засіданні що відбулось 09.03.2016р., колегія суддів касаційної інстанції, розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення та заперечення сторін, суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.11.2014р. на телевізійному каналі "СТБ" в інформаційній програмі "Вікна-новини" відбувся показ журналістського розслідування під назвою: "Гроші на терористів". Репортаж вказаного розслідування починався з інформації про заборгованість Комунального підприємства "Харківводоканал" перед АК "Харківобленерго", яка стала підставою для відключення насосних станцій перекачування води. Тому, населення міста Харкова залишилось без холодної води. Далі, генеральний директор КП "Харківводоканал" ОСОБА_8 пояснив, що борги КП "Харківводоканал" за електроенергію виникли у зв'язку з невідшкодуванням держбюджетом різниці в тарифах, яка виникла внаслідок невідповідності тарифів для населення фактичним витратам на виробництво послуг. Станом на 01.10.2014 р. така різниця складала 220 млн. грн., а заборгованість населення складала 180 млн. грн. Судами також встановлено, що під час трансляції інтерв'ю генерального директора КП "Харківводоканал" в титрах безперервно відображалися написи "Гроші на терористів", "Розслідування "Вікон". Продовжуючи репортаж, ведуча сказала наступні слова: "прокуратура після перевірки дійшла висновку: протягом трьох років на двох комунальних підприємствах Водоканал та Жилкомсервіс просто розкрадали гроші містян…".

Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у даній справі, оскільки, як зазначено позивачем у позовній заяві, поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує його ділову (службову) репутацію, так як містить звинувачення позивача у розкраданні грошей харків'ян та фінансуванні тероризму, що не відповідає дійсності. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, предметом позову позивачем визначено наступні вимоги: - визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію звинувачення на адресу КП "Харківводоканал" в журналістському розслідуванні "Гроші на терористів" інформаційної програми "Вікна-новини", котре було висвітлено 17.11.2014р. телевізійним каналом Приватного акціонерного товариства "Міжнародний Медіа Центр - СТБ"; - зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Міжнародний Медіа Центр - СТБ" за власний рахунок у найближчому після набуття чинності судовим рішенням випуску новин спростувати недостовірну інформацію, висвітлену 17.11.2014р. телевізійним каналом СТБ у журналістському розслідуванні "Гроші на терористів" інформаційної програми "Вікна-новини" стосовно звинувачення КП "Харківводоканал" у розкраданні грошей харків'ян та фінансуванні тероризму, під заголовком "Спростування".

Частково задовольняючи позовні вимоги Комунального підприємства "Харківводоканал" суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, тобто висловлювання журналіста про розкрадання позивачем грошей містян, є результатом його особистих висновків, а не безпосередньо висновком прокуратури, а відтак, зазначена інформація підлягає спростуванню в силу положень ст.277 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України "Про інформацію" визначено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. (ст. 5 Закону України "Про інформацію").

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про інформацію" передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. (ч. 2 ст. 7 закону України "Про інформацію").

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Водночас, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 Цивільного кодексу України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 Цивільного кодексу України.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007р. №01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 Цивільного кодексу України.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Також у п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що норма ч.1 ст. 30 Закону України "Про інформацію", яка встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію, має оцінюватися в загальному контексті цього Закону, зокрема, наведеної вище статті 5, яка визначає право кожного на інформацію, та як вже було зазначено, реалізація якого не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Зазначена правова позиція наведена Верховним судом України у постанові від 28.05.2013р., винесеній за результатами розгляду справи №5023/10562/11.

Як вже зазначалось вище, інформація, яка за твердженням позивача завдає шкоди його діловій репутації та спростування якої є предметом розгляду у даній справі, поширена Приватним акціонерним товариством "Міжнародний медіа центр - СТБ" в програмі "Вікна-новини" (ефір від 17.11.2014р.) ведучою журналістського розслідування під назвою "Гроші на терористів" в частині: "прокуратура після перевірки дійшла висновку протягом трьох років на двох комунальних підприємствах Водоканал та Жилкомсервіс просто розкрадали гроші містян…" та в частині зазначення в титрах напису "Гроші на терористів".

Проте задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій всупереч положенням ст.43 Господарського процесуального кодексу України та без встановлення яким чином розповсюдження вказаної інформації вплинуло на ділову репутацію позивача, без дослідження у відповідності до ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність шкоди, завданій діловій репутації КП "Харківводоканал" та формам її прояву, дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог останнього.

Разом з тим, обґрунтованим є твердження заявника касаційної скарги про помилкове застосування судами норми матеріального права, а саме - ч.3 ст.277 Цивільного кодексу України, яка була виключена зі складу ст.277 Цивільного кодексу України на підставі Закону України від 27.03.2014р. №1170-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації"

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що з огляду на наведені вище положення цивільного законодавства, юридична особа, як суб'єкт цивільних прав та обов'язків має право, зокрема, на недоторканність її ділової репутації та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Проте честь та гідність, є немайновими правами, носіями яких є виключно фізичні особи (ст.297 Цивільного кодексу України). Відтак, передчасним є і висновок судів попередніх інстанцій про захист порушеного права позивача, шляхом визнання спірної інформації такою, що порушує його честь та гідність, оскільки розповсюдження недостовірної інформації, не може принижувати честі та гідності юридичної особи - Комунального підприємства "Харківводоканал", а здатне лише завдавати шкоду його діловій репутації.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Наведене свідчить про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому рішення та постанова визнаються такими, що прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки передбачені ст.111⁷ Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи у касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід приймати до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Відповідно до ч.1 ст.111¹² Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Міжнародний медіа центр - СТБ" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015р. у справі №910/7027/15-г скасувати, а справу №910/7027/15-г передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Н.Г. Дунаєвська

Судді Н.В. Акулова

С.В.Владимиренком