ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/33758/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просив: визнати протиправним рішення, викладене в листі від 31 січня 2015 року № 156/14/10-36-04-08; зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до вислуги років період навчання з 01 вересня 1984 року по 26 лютого 1988 року у Білоцерківському технікумі м'ясної і молочної промисловості з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби з коефіцієнтом 0,5; внести зміни до відповідних документів щодо призначення пенсії позивачу; провести перерахунок вислуги років відповідно до внесених змін.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в позов відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що позивач у період з 2003 по 2011 роки перебував на службі в податковій міліції Державної податкової адміністрації в Київській області.

Відповідно до наказу ДПА в Київській області від 20 липня 2011 року № 327-«о» позивача звільнено у відставку за п. 65 пп. «б» (через хворобу).

Згідно даного наказу календарна вислуга років позивача станом на день звільнення становить 22 роки 05 місяців 29 днів.

Позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та з 21 липня 2011 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Вважаючи, що при звільненні календарну вислугу років обраховано невірно, а саме - протиправно не зараховано до вислуги років період навчання з 01 вересня 1984 року по 26 лютий 1988 року у Білоцерківському технікумі м'ясної і молочної промисловості з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби з коефіцієнтом 0,5, позивач звернувся до ГУ ДФІ у Київській області з метою проведення такого перерахунку.

ГУ ДФС у Київській області листом від 31 січня 2015 року № 156/14/10-36-04-02 повідомлено позивача про те, що підстави для проведення перерахунку відсутні, оскільки період навчання у Білоцерківському технікумі м'ясної і молочної промисловості не підлягає до зарахування у вислугу років у зв'язку з тим, що даний заклад не відноситься до вищих навчальних закладів.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для зарахування до вислуги років період навчання позивача в Білоцерківському технікумі м'ясної і молочної промисловості в період з 01 вересня 1984 року по 26 лютого 1988 року.

Суд апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції не погодився, виходячи з того, що дія Закону «Про освіту» в редакції від 23 травня 1991 року не застосовується до правовідносин, що склалися у позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про вищу освіту», вищий навчальний заклад - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Як вірно встановлено судами, Законом Української PCP «Про народну освіту» від 28 червня 1974 року технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.

Відповідно до ст. 34 Закону Української PCP «Про освіту» у редакції від 23 травня 1991 року в Українській PCP вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач навчався в Білоцерківському технікумі м'ясної і молочної промисловості в період з 01 вересня 1984 року по 26 лютого 1988 рік, а технікуми вперше віднесено до вищого навчального закладу статтею 34 Закону України «Про освіту» в редакції від 23 травня 1991 року.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що до 23 травня 1991 року Білоцерківський технікум м'ясної і молочної промисловості не мав статусу вищого навчального закладу.

Відповідно до Постанови Верховної Ради УРСР від 04 червня 1991 року, № 1144-XII "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про освіту" Закон Української РСР "Про освіту" застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону. У правовідносинах в галузі освіти, що виникли до введення в дію цього Закону, права й обов'язки, які виникнуть після введення його в дію, визначаються відповідно до цього Закону.

Вказане свідчить, що Закон Української РСР "Про освіту" може бути застосований до правовідносин, які виникли після введення його в дію.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області правомірно відмовлено позивачу в зарахуванні до вислуги років час навчання у Білоцерківському технікумі м'ясної і молочної промисловості є правильними, а його рішення прийнято без допущення порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: