АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1106/16 Справа № 200/17928/15-ц

Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.,

суддів - Деркач Н.М, Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та виділення долі,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4, яка в подальшому змінила прізвище на «ОСОБА_4», що підтверджується свідоцтвом про зміну імені від 14 жовтня 2011 року серії НОМЕР_1, виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому, з урахуванням уточнень, просила поділити спільне майно, виділивши частку квартири за адресою: АДРЕСА_5 у розмірі 2/3 частки на її користь; поділити спільне з відповідачем майно, виділивши частку квартири за адресою: АДРЕСА_4 у розмірі 2/3 частки на її користь; визнати за нею право власності на 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_5; визнати за нею право власності на 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона з відповідачем знаходилась в зареєстрованому шлюбі з 11 червня 2005 року. 06 серпня 2010 року шлюб було розірвано. За період шлюбу було придбано нерухоме майно, про добровільний поділ якого сторони домовились перед розірванням шлюбу, однак, після розлучення дійти згоди про фактичний розподіл спільного майна їм не вдалося.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені.

Поділено спільне майно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та виділено:

-2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_4;

-1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_3;

-2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_4;

-1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_3

Визнано право власності на:

-2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_5 за ОСОБА_4;

-1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_5 за ОСОБА_3.

Визнано право власності на:

-2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_4;

-1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_3

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1 820 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині визнання за позивачкою права власності на 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 та визнати за ним право власності на цю квартиру. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам у справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюб 11 червня 2005 року в Жовтневому відділі реєстрації цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №393, свідоцтво НОМЕР_2.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2010 року шлюб між сторонами був розірваний. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка постійно проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_4 03 липня 2007 року, тобто під час перебування у шлюбі із ОСОБА_4

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, ОСОБА_3 також придбав квартиру АДРЕСА_4 22 червня 2005 року, тобто під час перебування у шлюбі із ОСОБА_4

До вказаних правовідносин суд застосував приписи ч.1 ст. 60, ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 69, ч. 1, 3 ст. 70, ч. 1 ст. 71 Сімейного Кодексу України.

Врахувавши зазначені обставини та вимоги законодавства, а також зважаючи на те, що сторони дійсно придбали спірні квартири під час перебування у шлюбі, врахувавши інтереси неповнолітньої дитини, яка постійно проживає із позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог

Але із такими висновками суду першої інстанції в оскарженій частині, щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на 2/3 частки, а за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 та в частині поділу цієї квартири погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам у справі.

Матеріалами справи підтверджено, що з 11 червня 2005 року по 06 серпня 2010 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

Спірна квартира АДРЕСА_4 придбана відповідачем 22 червня 2005 року, тобто під час перебування в шлюбі із ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 1 ст. 63 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно до ч. 3 ст. 70 Сімейного Кодексу України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Між тим, позивач не надала належних та достовірних доказів у відповідності довимог ст. 10, 57-60, 64, 66 ЦПК України, на підтвердження підстав для збільшення її частки майна. Такою підставою не може бути наявність лише однієї неповнолітньої дитини, яка проживає із позивачем.

А тому, у відповідності до ст. 70 Сімейного Кодексу України, сторони мають право на рівні частки у спільній сумісній власності і за кожним з них необхідно визнати право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що квартира АДРЕСА_4 була придбана не за спільні гроші подружжя, а за гроші, отримані у позику від його матері ОСОБА_7, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не підтверджені належними та достовірними доказами про те, що саме за ці кошти була придбана спірна квартира.

Отже, наявні підстави, відповідно до ст. 309 ЦПК України,для скасування рішення в оскарженій частині, щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на 2/3 частини, а за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 та в частині поділу цієї квартири, та ухвалення нового рішення в цій частині про визнання за сторонами права власності за кожним на ? частину цієї квартири.

Керуючись ст. 307, 308, 309, 316 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2010 року скасувати в оскарженій частині щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на 2/3 частини, а за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 та в частині поділу цієї квартири.

Позов ОСОБА_4 про поділ цієї квартири задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності за кожним на ? частину квартири АДРЕСА_4.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із цього часу.

Судді: