ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року

м. Київ

Судова

палата у господарських справах, Судова палата у кримінальних справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Потильчака О.І.,

суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф.,

Гошовської Т.В., Гуменюка В.І., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р.,

Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є.,

Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Пивовара В.Ф.,

Пошви Б.М., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю

«Новий канал» - Венецької О.О., Мороз К.А.,

Максимчука А.О.,

товариства з обмеженою відповідальністю

«Телерадіокомпанія «Студія «1+1» - Ларіонової О.О., Мойсук Л.А.,

Єльника П.Г., Левченка О.В.,

Варічевої Л.С.,

іноземного підприємства

«1+1 Продакшн» Зленка С.О., Варічевої Л.С.,

адвоката Мієнка В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (далі - ТОВ «ТРК «Студія 1+1») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 листопада 2015 року у справі № 910/19751/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» (далі - ТОВ «Новий канал») до ТОВ «ТРК «Студія 1+1», іноземного підприємства «1+1 Продакшн» (далі - ІП «1+1 Продакшн») про порушення авторських майнових прав і стягнення компенсації,

в с т а н о в и л и:

Суб 'єкт права на звернення до Верховного Суду України порушує питання про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10 листопада 2015 року у справі № 910/19751/14 із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), і просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2015 року.

У заяві про перегляд постанови ТОВ «ТРК «Студія 1+1» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 432, 433 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 8, 31, 32, 33, 34 Закону України «Про авторське право і суміжні права», статей 41, 42 ГПК, статті 7 Закону України «Про судову експертизу», частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, внаслідок чого, на думку заявника, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ТОВ «ТРК «Студія 1+1» надано копії постанов Вищого господарського суду України від 19 грудня 2011 року у справі № 5008/566/2011, від 09 жовтня 2012 року у справі № 5017/1885/2012, від 01 липня 2008 року у справі № 39/418пд, від 12 липня 2011 року у справі № 37/13-10, від 21 червня 2011 року у справі № 6/177/09-18/72/10-3/64/10, від 24 травня 2011 року у справі № 9/318-10(2/48-09), від 14 лютого 2012 року у справі № 38/251-10, від 13 липня 2011 року у справі № 29/124-09-2678, від 29 травня 2007 року у справі № 20/434, від 16 вересня 2008 року у справі № 3/325/07, від 29 травня 2007 року у справі № 20/434, від 04 березня 2008 року у справі № 39/341, від 18 липня 2006 року у справі № 16/430-03, від 06 жовтня 2015 року у справі № 910/1103/15-г, від 10 жовтня 2012 року у справі № 13/174-09-4192, від 28 квітня 2010 року у справі № 29/221-09, від 15 серпня 2012 року у справі № 44/603, від 26 січня 2011 року у справі № 28/96-10, від 04 березня 2015 року у справі № 914/3819/13, копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року, копії постанов Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 910/29116/14, від 11 листопада 2015 року у справі № 910/29115/14, від 20 травня 2014 року, від 29 січня 2013 року, копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 лютого 2010 року, копії ухвал колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 червня 2011 року та від 07 листопада 2007 року, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права при вирішенні спорів щодо правової охорони у сфері авторського права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах, Судова палата у кримінальних справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, предметом позову у справі № 910/19751/14 є вимога ТОВ «Новий канал» до ТОВ «ТРК «Студія 1+1», ІП «1+1 Продакшн» про визнання телевізійної передачі «Інспектор Фреймут» похідним твором від літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» та аудіовізуального твору телевізійної передачі «Ревізор»; зобов'язання відповідачів припинити дії щодо порушення майнових авторських прав ТОВ «Новий канал» на ці твори шляхом їх використання способом переробки для створення будь-яких інших творів, у тому числі телевізійної передачі «Інспектор Фреймут»; заборону опублікування телевізійної передачі «Інспектор Фреймут», випуску примірників відеограм, сповіщення, розповсюдження та іншого використання будь-яким зі способів, передбачених чинним законодавством України; стягнення з ТОВ «ТРК «Студія 1+1» на користь позивача компенсації у розмірі 803 880,00 грн; стягнення з ІП «1+1 Продакшн» на користь позивача компенсації у розмірі 414 120,00 грн; зобов'язання відповідачів здійснити публікацію в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та судове рішення щодо цього порушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Новий канал» є єдиним правовласником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - телевізійну передачу «Ревізор» і літературний твір «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор», що підтверджується договорами, укладеними позивачем із режисером-постановником і сценаристом, за умовами яких автори передали позивачеві весь перелік майнових авторських прав на зазначені твори згідно зі статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Договір від 01 червня 2012 року на створення літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор», у якому об'єднано концепцію, художні форми та зв'язки між ними, структуру, описано образи, методи виробництва циклової передачі «Ревізор», зареєстровано Державною службою інтелектуальної власності України на підставі рішення від 12 травня 2014 року № 2460.

03 вересня 2014 року з 22 години 27 хвилин до 24 години 10 хвилин у телевізійному ефірі телеканалу «1+1» було публічно сповіщено телевізійну передачу із назвою «Інспектор Фреймут».

ТОВ «Новий канал» стверджувало, що цю передачу створено шляхом незаконної переробки зазначених аудіовізуального та літературного творів, виключне право на використання яких належить позивачеві. При цьому позивачем не було надано дозволу на використання (у тому числі шляхом здійснення переробки, адаптації аранжування) цих творів іншими особами, а також не було здійснено передачі майнових авторських прав на ці твори будь-яким особам на території України.

У зв'язку з порушенням його авторських майнових прав позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року у справі призначено судову експертизу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 січня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та ІП «1+1 Продакшн» припинити дії щодо порушення авторських майнових прав ТОВ «Новий канал» на літературний твір «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» і на телевізійну передачу «Ревізор» шляхом їх використання способом переробки для створення будь-яких аналогічних творів, у тому числі телевізійної передачі «Інспектор Фреймут»; заборонено опублікування телевізійної передачі «Інспектор Фреймут», випуск примірників відеограм, сповіщення, розповсюдження та інше використання будь-яким зі способів, передбачених чинним законодавством України; зобов'язано ІП «1+1 Продакшн» виплатити ТОВ «Новий канал» компенсацію у розмірі 414 120,00 грн; зобов'язано ТОВ «ТРК «Студія 1+1» виплатити ТОВ «Новий канал» компенсацію у розмірі 803 880,00 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В основу рішення суду першої інстанції покладено висновки про те, що до об'єктів авторського права відповідно до положень статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, перелік яких включає, зокрема, інші твори. Твір складається із багатьох елементів, як юридично байдужих (які не охороняються авторським правом), так і юридично значущих (на які поширюється авторсько-правова охорона).

Елементами літературного художнього твору, які охороняються авторським правом, є елементи його форми: внутрішньої (композиція твору, його структура, художні образи); зовнішньої (мова, словарний склад, стиль мовлення тощо).

За змістом частини третьої статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Елементи форми, якими характеризується телевізійна передача «Ревізор» і які у вигляді запису представлені у літературному творі «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор», використано при створенні телевізійної передачі «Інспектор Фреймут», а саме: образ ведучої, який формує характер передачі; характер перевірки, який визначає подальший хід подій; перебіг сюжетних дій; структура передачі; критерії перевірки; фінальний результат.

Отже, при створенні телевізійної передачі із назвою «Інспектор Фреймут», яка складається з окремих випусків, не пов'язаних хронологічно, використано літературний твір «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» та аудіовізуальний твір телевізійна передача «Ревізор», яка складається з окремих випусків, не пов'язаних хронологічно, шляхом переробки кожного із них. Передача «Інспектор Фреймут» є такою, що створена із використанням характерних та охоронюваних авторським правом елементів телевізійних передач «Ревізор» шляхом переробки.

Також суд зазначив, що відповідачами не надано доказів на підтвердження правової підстави для використання об'єктів авторського права позивача, що у сукупності зі встановленими фактичними обставинами у справі та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, є підставою для часткового задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів недоведеності факту порушення відповідачами виключного права позивача надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права телевізійної передачі «Ревізор» та її сценарію.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 листопада 2015 року постанову апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

При цьому суд касаційної інстанції, пославшись на положення статей 1, 8, 15, 20, 31, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», статей 426, 431, 432 ЦК, з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову з мотивів, викладених у судовому рішенні.

Відповідно до статті 111¹⁴ ГПК Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав, передбачених статтею 111¹⁶ ГПК.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 111¹⁶ ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Зі змісту постанов Вищого господарського суду України від 01 липня 2008 року у справі № 39/418 пд, від 12 липня 2011 року у справі № 37/13-10, від 24 травня 2011 року у справі № 9/318-10(2/48-09), від 21 червня 2011 року у справі № 6/177/09-18/72/10-3/64/10, від 14 лютого 2012 року у справі № 38/251-10, на які заявник посилається як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, вбачається, що предметом позовів у цих справах є вимоги, відповідно, про заборону використання оригінальної назви твору, найменування проекту і визнання недійсним договору про передачу суміжних прав; щодо правомірності використання технічних умов пристроїв і творів технічного характеру; про захист порушеного авторського права, яке мало місце під час публічного виконання музичного твору; про визнання частково недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Отже, у цих постановах Вищого господарського суду України та у постанові суду касаційної інстанції у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними з огляду на відмінність у предметі спору, підставах позову і змісті позовних вимог.

Разом із тим надані для порівняння копії постанов суду касаційної інстанції, які прийнято за результатом перегляду судових рішень у справах № 5008/566/2011, № 5017/1885/2012, № 29/124-09-2678 за позовами: про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором підряду, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна із чужого незаконного володіння, про розірвання та визнання недійсними договорів про оренду державного майна, також не можна вважати доказом на підтвердження підстав для перегляду судового рішення, зважаючи на різний характер та об'єктний склад спірних правовідносин у кожному випадку.

Водночас не можуть вважатися доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права надані заявником копії постанов Вищого господарського суду України від 29 травня 2007 року у справі № 20/434, від 16 вересня 2008 року у справі № 3/325/07, від 29 травня 2007 року у справі № 20/434, від 04 березня 2008 року у справі № 39/341, від 18 липня 2006 року у справі № 16/430-03, від 06 жовтня 2015 року у справі № 910/1103/15-г, від 10 жовтня 2012 року у справі № 13/174-09-4192, від 28 квітня 2010 року у справі № 29/221-09, від 15 серпня 2012 року у справі № 44/603, від 26 січня 2011 року у справі № 28/96-10, від 04 березня 2015 року у справі № 914/3819/13 та копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2013 року, якими рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд, оскільки прийняття судом касаційної інстанції таких постанов не є остаточним вирішенням спору, тому на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111¹⁶ ГПК.

Крім того, у заяві ТОВ «ТРК «Студія 1+1» зазначає про неоднакове застосування судом касаційної інстанції у справі, яка розглядається, процесуальних норм (положень статей 41, 42 ГПК і статті 7 Закону України «Про судову експертизу») щодо призначення і проведення судової експертизи, а також оцінки висновку судового експерта як доказу у справі, на підтвердження чого надано копії ухвал колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 червня 2011 року та від 07 листопада 2007 року у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою та визнання авторства на фотографічні твори, а також копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 лютого 2010 року.

За правилами пункту 2 частини першої статті 111¹⁶ ГПК неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права може бути підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень у господарських справах у тому випадку, якщо оскаржується судове рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ.

З урахуванням наведеного та зважаючи на приписи частини другої статті 111⁷, частини першої статті 111²³ ГПК, у цій частині заяви відсутні підстави для перегляду Верховним Судом України судових рішень, оскільки доводи заяви фактично зводяться до правильності оцінки доказів судом.

Доводи заяви щодо невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права також не можна визнати обґрунтованими.

Так, із наданих заявником копій постанов Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 910/29116/14, від 11 листопада 2015 року у справі № 910/29115/14 вбачається, що предметом спорів у цих справах є неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності, а саме комерційне використання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу.

При розгляді цих справ Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту і кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації.

За результатами розгляду Верховний Суд України скасував усі постановлені у справах судові рішення, а справи передав на розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин, необхідних для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення, що є умовою для вирішення питання наявності або відсутності порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права на спірні твори саме з боку відповідача.

За таких обставин правовий висновок суду касаційної інстанції у справі № 910/19751/14 не суперечить викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування норм матеріального права, оскільки правовідносини між сторонами у зазначених справах та у справі, яка розглядається, не є аналогічними.

Таким чином, обставини, на які посилається заявник як на підставу для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10 листопада 2015 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи № 910/19751/14.

Відповідно до частини першої статті 111²⁶ ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Ураховуючи наведене, у задоволенні заяви ТОВ «ТРК «Студія 1+1» слід відмовити.

Керуючись статтями 111¹⁴, 111²³, 111²⁴, 111²⁶ ГПК, Судова палата у господарських справах, Судова палата у кримінальних справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 листопада 2015 року у справі № 910/19751/14 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 111¹⁶ ГПК.

Головуючий О.І. Потильчак

Судді: В.П. Барбара

.Є. Короткевич

.С. Берднік

.П. Лященко

.М. Вус

.І. Охрімчук

.Ф. Глос

.Ф. Пивовар

.В. Гошовська

.М. Пошва

.І. Гуменюк

.І. Редька

.А. Ємець

.М. Романюк

.Є. Жайворонок

.Л. Сенін

.В. Заголдний

.М. Сімоненко

.Р. Кліменко

.Ф. Школяров

.І Ковтюк

.Г. Ярема

.І. Колесник