-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/2055/12 Справа № 2-1375/11
Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Прозорова М.Л.
Категорія 56
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційногосуду Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді: Прозорової М.Л.,
суддів: Можелянської З.М., Ремеза В.А.
при секретарі: Майній Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю
“Фінансово-будівельний центр “Созидатель”
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-будівельний центр “Созидатель” про стягнення неустойки, –
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-будівельний центр “Созидатель” про стягнення неустойки.
В обґрунтування своїх вимог, позивач послався на те, що 10.08.2008 року за договором купівлі-продажу цінних паперів №435-Б-23/52-Т він придбав 9347 цільових облігацій в бездокументарній формі, загальною вартістю 701 025 гривень, «гітентов цінних паперів є ТОВ «Фінансово-будівельний центр «Созідатель», та повністю сплатив вартість цінних паперів. 10.08.2008 року між ним та ТОВ «Фінансово-будівельний центр «Созідатель» було складено договір бронювання квартири №114-2-15-67.
Згідно п. 2.1. договору ТОВ «ФБЦ Созідатель»зобов'язався забронювати (закріпити) за позивачем трикімнатну житлову квартиру № 67, розташовану на 15 поверсі, загальною площею 93,47 кв.м., розташовану в будинку в районі вул. Космічної та вул. Мандриківській в м. Дніпропетровську.
Відповідно до п. 6.2.4. договору бронювання квартири № П4-2-15-67, ТОВ «ФБЦ Созідатель»зобов'язався забезпечити будівництво квартири в житловому будинку вказаному в п. 2.6. договору, а також забезпечити ввід житлового дому до експлуатації у встановленому законодавством порядку у встановлені терміни.
Термін вводу житлового будинку до експлуатації вказано у пункті 2.7 договору бронювання квартири № П4-2-15-67 від 10.01.2008 року і був визначений, як четвертий квартал 2009 року.
Пунктом 8.1.1. договору бронювання квартири № П4-2-15-67 від 10.01.2008 року, передбачено, що у випадку прострочення строку вводу житлового будинку в експлуатацію більш ніж на 90 календарних днів, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику (неустойку) пеню у розмірі 0,05 % від суми перерахованих замовником грошових коштів по договору купівлі-продажу цінних паперів за кожен день прострочки, але не більше 5% від вищезазначеної суми.
Оскільки ТОВ «ФБЦ «Созідатель»прострочив виконання свого зобов'язання ввести будинок в експлуатацію в четвертому кварталі 2009 року більш як на 90 днів, ОСОБА_2 просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-будівельний центр “Созидатель” на свою користь пеню у розмірі в розмірі 35 051 грн. 25 коп.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі.
Суд стягнув з ТОВ «Фінансово-будівельний центр «Созідатель»на користь ОСОБА_2 пеню в розмірі 35 051 грн. 25 коп.
Також суд стягнув з ТОВ «Фінансово-будівельний центр «Созідатель»на користь ОСОБА_2 витрати на державне мито в розмірі 350 грн.51 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу (а.с.77-79).
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансово-будівельний центр «Созідатель»ставить питання про скасування рішення суду, та постанову нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права (а.с.81-84).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційній скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, рішення суду –скасувати, та постановити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з наступних підстав.
Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає що оскаржене рішення не відповідає вищевказаним вимогам закону.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягаючи з ТОВ «Фінансово-будівельний центр «Созідатель»на його користь пеню в розмірі 35 051 грн. 25 коп., суд першої інстанції виходив з того, що позивач, у наслідок невиконання ТОВ «ФБЦ «Созідатель»умов визначених у договорі бронювання квартири в частині строків введення житлового будинку в експлуатацію, має право на стягнення неустойки.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Згідно вимог ст. 73 ЖК України, жилі приміщення, що їх займають наймачі та члени їх сімей, бронюються при направленні на роботу за кордон - на весь час перебування за кордоном, при виїзді на роботу в райони Крайньої Півночі і в прирівняні до них місцевості –на весь час дії трудового договору.
Тобто, бронювання житла є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб у разі їх відсутності через роботу за кордоном, в районі Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевості.
Судом встановлено, що 10.08.2008 року за договором купівлі-продажу цінних паперів №435-Б-23/52-Т ОСОБА_2 придбав 9347 цільових облігацій в бездокументарній формі, загальною вартістю 701 025 гривень. Емітентом цінних паперів є ТОВ «Фінансово-будівельний центр «Созідатель»(а.с.15-18).
Також, 10.08.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансово-будівельний центр Созідатель»було укладено договір бронювання квартири №П4-2-15-67. Згідно п. 2.1. договору ТОВ «ФБЦ «Созідатель»зобов'язався забронювати (закріпити) за позивачем трикімнатну житлову квартиру № 67, розташовану на 15 поверсі, загальною площею 93,47 кв.м., розташовану в будинку в районі вул. Космічної та вул. Мандриківській в м. Дніпропетровську (а.с.7-13). Відповідно до п. 6.2.4. договору бронювання квартири № П4-2-15-67, ТОВ «ФБЦ «Созідатель»зобов'язався забезпечити будівництво квартири в житловому будинку вказаному в п. 2.6. договору, а також забезпечити ввід житлового будинку до експлуатації у встановленому законодавством порядку у встановлені терміни.
Уклавши договір бронювання квартири позивач погодився з його умовами і не оскаржив.
Між тим, порядок бронювання квартири встановлений ст.ст. 73-75 ЖК України, якими не передбачено відшкодування (неустойки) пені.
Згідно п.3.1. договору бронювання квартири № П4-2-15-67 від 10.01.2008 року за послуги по бронюванню квартири ОСОБА_2 сплатив 1200 грн., а розмір пені, розрахований позивачем складає 35051 грн.25 коп. (а.с.6,8,21).
Вартість цільових облігацій в сумі 701025 грн., з якої обчислена пеня, була сплачена позивачем на користь іншої юридичної особи –ТОВ «КУА «Укрсоц-Капітал», а не на користь відповідача.
Постановляючи рішення, суд посилався на те, що ТОВ «ФБЦ «Созідатель»прострочив зобов’язання ввести будинок к експлуатацію в четвертому кварталі 2009 року.
Між тим в суді апеляційній інстанції представник відповідача пояснив, що ТОВ «ФБЦ «Созідатель»не є забудовником. Дані обставини підтверджуються договором бронювання квартири, статутом ТОВ «ФБЦ «Созідатель»(а.с.106-114).
В свою чергу позивачем не надано доказів невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов договору бронювання квартири, а також доказів протиправної поведінки відповідача, його вини у порушенні строків введення будинку в експлуатацію.
Крім того, з метою стабілізації будівництва житла в умовах світової фінансової кризи було прийнято Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", в редакції, що діяла на час вирішення справи судом першої інстанції, пунктом 3 ч. 1 ст. 3 якого встановлено, що до 1 січня 2012 року забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.
Тобто, сам забудовник звільнений від сплати штрафних санкцій за порушення строків будівництва, а відповідач вжив усі залежні від нього заходи для належного виконання зобов’язання з передачі заброньованої квартири позивачу після введення будинку в експлуатацію (а.с.22).
За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки.
Оскільки допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-будівельний центр “Созидатель” про стягнення неустойки і находить можливим рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, задовольнивши апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 303,307,309,315,319 ЦПК України, колегія суддів, –
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-будівельний центр “Созидатель” –задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2011 року –скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-будівельний центр “Созидатель” про стягнення неустойки.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді:
скопійовано
-
скопійовано
-
