open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 705/1338/15-ц

2/705/63/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року Уманський міськрайонний суд

Черкаської області

в складі: головуючого-судді Гончарука В.М.

при секретарі Шаповал Н.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Комакс», товариство з обмеженою відповідальністю «Готель «Умань», ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та розподіл спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Комакс», ТОВ «Готель «Умань», ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та розподіл спільного майна подружжя.

В зв’язку із складністю справи, суд вважає за необхідне відкласти складання повного рішення у даній справі та оголосити вступну і резолютивну частини судового рішення, відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України, згідно якої у виняткових випадках в залежності від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше як 5 днів з дня закінчення розгляду справи, але при цьому вступну і резолютивну частини суд має проголосити в тому самому засіданні в якому закінчився розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 10, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 задоволити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наступне майно:

- квартиру № 3 (три), по вулиці Паризької комуни, будинок № 30, м. Умань Черкаської області;

- земельну ділянку розміром 495 кв.м., що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 3 (три), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- магазин загальною площею 91,8 кв.м., що знаходиться по вул. Жовтневої Революції, 61-А-5, м. Умань, Черкаської області;

- автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер шасі WDD2210831A405004;

- автомобіль марки «LEXUS RX 270», універсал-В, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, номер шасі JTJZA11А202034539;

- грошові кошти отримані за договорами позики від 2 вересня 2007 року від ОСОБА_7 в сумі 175 000 (сто сімдесят п’ять тисяч) доларів США та від 6 квітня 2009 року від ОСОБА_8 в сумі 325 000 (триста двадцять п’ять тисяч) доларів США на загальну суму 500 000 (п’ятсот тисяч) доларів США, що станом на 18 січня 2016 року еквівалентно 12 191 480 (дванадцять мільйонів сто дев’яносто одна тисяча чотириста вісімдесят) гривень 49 копійок.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнавши за ОСОБА_4 право власності на:

- квартиру № 3 (три), по вулиці Паризької комуни, будинок № 30, м. Умань Черкаської області;

- ? частину земельної ділянки розміром 495 кв.м., що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 3 (три), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- автомобіль марки «LEXUS RX 270», універсал-В, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, номер шасі JTJZA11А202034539.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 ? частину спільних грошових коштів подружжя в сумі 6095740 (шість мільйонів дев’яносто п’ять тисяч сімсот сорок) гривень 24 копійки.

Виділити ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на:

- магазин загальною площею 91,8 кв.м., що знаходиться по вул. Жовтневої Революції, 61-А-5, м. Умань, Черкаської області;

- ? частину земельної ділянки розміром 495 кв.м., що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 3 (три), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер шасі WDD2210831A405004.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання спільним сумісним майном подружжя:

- металевого кіоску розміром 7,9 на 2,88 метри, загальною площею 22,75 кв.м., що знаходиться по вул. Тищика, 29-а, м. Умань, Черкаської області;

- частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-він», в розмірі: ОСОБА_5 - 225000 грн., або 90% статутного капіталу, ОСОБА_4 - 25000 грн., або 10% статутного капіталу та грошових коштів в сумі 250000 тисяч гривень;

- частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Комакс» в розмірі: ОСОБА_5 - 1710800 грн., або 70% статутного капіталу;

- частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Умань» в розмірі: ОСОБА_5 - 2688202 грн., або 50% статутного капіталу та про поділ даного майна, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 ? частину сплаченого судового збору в сумі 2070 (дві тисячі сімдесят) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області, протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги, через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.

Головуючий

Справа № 705/1338/15-ц

2/705/63/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року Уманський міськрайонний суд

Черкаської області

в складі: головуючого-судді Гончарука В.М.

при секретарі Шаповал Н.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Комакс», товариство з обмеженою відповідальністю «Готель «Умань», ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та розподіл спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Комакс», ТОВ «Готель «Умань», ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та розподіл спільного майна подружжя. Позовну заяву підтримала останню від 21 січня 2016 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона та ОСОБА_5 з 16 квітня 2005 року перебували в зареєстрованому шлюбі до 21 квітня 2015 року. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2015 року шлюб між сторонами був розірваний. Після розірвання шлюбу місце проживання спільної неповнолітньої дитини визначено з ОСОБА_4

Під час шлюбу подружжям було набуто спільне майно, яке складається з наступного майна:

- квартири № 3, що знаходиться у м. Умані Черкаської області, по вулиці Паризької Комуни, будинок № 30, яка була придбана сторонами на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 вересня 2005 року та зареєстрованого в реєстрі за № 5728;

- земельної ділянки розміром 495 кв.м., що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка придбана сторонами на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 6 серпня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-2501;

- металевого кіоску, розміром 7,9 м. на 2,88 м., загальною площею 22,75 кв.м., що знаходиться в м. Умані, вул. Тищика, 29-а, Черкаської області, який придбаний сторонами на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2010 року.

- магазину загальною площею 91,8 кв.м., що знаходиться по вул. Жовтневої Революції, 61-А-5, м. Умань, Черкаської області, що належить сторонам на підставі Рішення Уманського міськрайонногосуду Черкаської області від 10.09.2009 року;

- автомобіля «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер шасі WDD2210831A405004, який придбано сторонами відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (CAO 234420) від 10.04.2013 року;

- автомобіля «LEXUS RX 270», універсал-В, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, номер шасі JTJZA11А202034539, який придбано сторонами відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (CAT 5623237) від 22.11.2013 року;

- часток у статутному капіталі ТОВ «Майстер-він», в розмірі: ОСОБА_5 - 225000 грн., або 90% статутного капіталу, ОСОБА_4 - 25000 грн., або 10% статутного капіталу;

- частки у статутному капіталі ТОВ «Комакс» в розмірі: ОСОБА_5 - 1710800 грн., або 70% статутного капіталу;

- частки у статутному капіталі ТОВ «Готель «Умань» в розмірі: ОСОБА_5 - 2688202 грн., або 50% статутного капіталу;

- грошові кошти отримані за розписками від ОСОБА_7 2 вересня 2007 року та ОСОБА_8 6 квітня 2009 року на загальну суму 500000 тисяч доларів США, що станом на 18 січня 2015 року еквівалентно 12191480 гривень 49 копійок;

- грошові кошти в розмірі 250000 тисяч гривень, які були внесені сторонами в статутний капітал ТОВ «Майстер-він».

Вважає, що оскільки, відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області визначено місце проживання дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір’ю - ОСОБА_4, тому частка у спільному майні подружжя повинна бути збільшена судом на користь позивачки.

Згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права визнаються речовими правами.

Право на частку у статутному капіталі господарського товариства є наслідком внесення особою вкладу у статутний капітал цього товариства та відповідно до положень ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" підлягає грошовій оцінці. Вартість частки у статутному капіталі товариства може не відповідати вартості здійсненого учасником вкладу у статутний капітал товариства на момент його формування або зміни.

Власністю господарського товариства є майно, передане йому учасником (засновником) як вклад до статутного капіталу. Частка у статутному капіталі товариства не є власністю товариства, а є виключно власністю його учасника.

Зазначене підтверджується тим, що згідно зі ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 147 ЦК України саме учасник товариства, а не товариство, тобто як власник, має право продати свою частку (її частину) у статутному капіталі, вийти зі складу учасників отримавши свою частку як у грошовому вигляді так і за рахунок майна. Зазначене кореспондується положенням ст.ст. 317, 319 ЦК України, що відповідає роз'ясненням, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", а також Рішенню Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 6 червня 2012 року, яке надбало законної сили, та Рішенню Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року у справі №1-8/2012.

Крім того, позивачка вважає, що відповідач незаконно здійснив відчуження часток ТОВ «Комакс» та ТОВ «Готель «Умань» з метою позбавлення її належного права на володіння частиною цих корпоративних прав, оскільки вони вносились відповідачем до цих товариств за рахунок спільних коштів подружжя.

Відповідно до положень ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Частиною 1 ст.203 ЦК України, встановлено, що зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст.203 ЦК України.

На думку позивачки правочини, а саме спірні договори купівлі-продажу часток ТОВ «Комакс» та ТОВ «Готель «Умань» виходять за межі дрібних побутових оскільки частки виражені у грошовому вигляді та становлять 2688202 грн. та 1710800 грн. відповідно, а тому для їх укладення повинна бути згода дружини, оскільки вона такої згоди не давала, тому договори є недійсними.

В судовому засіданні відповідач подав до суду розписки про отримання в борг грошових коштів на загальну суму 500000 доларів США. Відповідно до вище вказаних розписок про отримання в позику грошових коштів, 02.09.2007 року громадянин ОСОБА_7 позичив відповідачу 175000 (сто сімдесят п'ять тисяч) доларів США для наповнення статутного капіталу ТОВ “Комакс”, а 06.04.2009 року громадянин ОСОБА_8 позичив відповідачу 325000 (триста двадцять п'ять тисяч) доларів США для наповнення статутного капіталу ТОВ “Готель “Умань”.

Факт отримання коштів в борг позивачкою в судовому засідання при дачі пояснень з приводу фактичних обставин справи не заперечується, оскільки вона з колишнім чоловіком шукали ці кошти для розвитку бізнесу, позичалися ці кошти в інтересах сім'ї, а отже є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Стосовно вище вказаних обставин, висловив свою думку ВСУ в Постанові від 03.06.2015 року в справі №6-38цс15, відповідно до якої:

Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: час набуття такого майна, кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 СК України вважається правильно застосованою.

У зв'язку з викладеним грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницькій діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об'єктом права особистої приватної власності одного з подружжя.

Якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Таких по суті висновків дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах № 6-39503св12, 6-39768ск12, 6-49553св12, 6-23274св13, 6-38503св14, 6-33283св14 в частині, що стосується неврахування при поділі спільного майна подружжя вартості внеску до статутного капіталу товариства.

Грошові кошти направлені на наповнення статутних капіталів ТОВ “Готель “Умань” в сумі 325000 (триста двадцять п'ять тисяч) доларів США що еквівалентно 7924462,32 грн. по курсу НБУ станом на 18.01.2015р., ТОВ “Комакс” в сумі 175000 (сто сімдесят п'ять тисяч) доларів США що еквівалентно 4267018,17 грн. по курсу НБУ станом на 18.01.2015р. та ТОВ «Майстер-він» в сумі 250000 грн. (225000 частка відповідача + 25000 частка позивача = 250000 грн.) є спільним майном подружжя, а тому ОСОБА_4 просить суд визнати зазначене майно спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з відповідача ? частину коштів.

Щодо металевого кіоску, позивачка зазначає, що відповідно до правової позиції ВСУ у справі №6-21цс15 від 11.03.2015 року, відповідно до якої:

“Майно фізичної особи-підприємця може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому, відповідно до частини третьої статті 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.”

Щодо автомобіля «MERCEDES-BENZ S 350», позивачка зазначає, що дане майно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу в даному судовому процесі, оскільки даний автомобіль фактично не був проданий громадянину ОСОБА_6, виходячи з того, що вона, як власник даного автомобіля не продавала автомобіль нікому та не вчиняла будь-яких дій щодо продажу автомобіля (не підписувала договорів купівлі-продажу, не подавала будь-яких заяв, не передавала автомобіль, ключів від автомобіля та документів на автомобіль), а лише зняла його з реєстрації, в той час відповідач користувався даним автомобілем та мав на нього видане на ім'я позивачки свідоцтво про реєстрацію ТЗ; подана до суду відповідачем довідка-рахунок не підтверджує факт продажу автомобіля, оскільки не являється документом, що підтверджує набуття права власності на автомобіль, згідно з чинним законодавством, оскільки в ній не вказані істотні умови договору, передбачені ЦК України, зокрема не вказано сторін правочину, сума за яку продано автомобіль та інші необхідні вимоги до укладання правочину; довідка-рахунок не відповідає вимогам визначеними в Наказі Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України №168 від 18.12.1995 року “Про затвердження Правил торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами”, а також в Наказі МВС України №286 від 22.04.1998 року “Про затвердження Інструкції про порядок обліку суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією транспортних засобів, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ, і видачу бланків довідок-рахунків”, оскільки довідка-рахунок не містить підпису головного бухгалтера та касира, а також в ній відсутні відомості щодо сплати відповідних платежів, та факту передачі автомобіля новому власнику; громадянин ОСОБА_6 не здійснив реєстрацію ТЗ у реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції протягом 10 днів з моменту видачі довідки-рахунку; відповідач фактично користувався даним автомобілем і користується ним по сьогоднішній час що є загальновідомим фактом, оскільки даний факт відомий широкому колу осіб, в тому числі і представнику відповідача та представнику третьої особи та можливо суду, а тому дані обставини повинні бути визнані судом загальновідомими.

Відповідно до ч.2 ст.61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Всі вище перелічені обставини ставлять під сумнів правомочність продажу спірного автомобіля, та направлені лише задля позбавлення позивача майна та виключення його з поділу як спільного майна подружжя.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що все перелічене майно, яке вона просить визнати спільною сумісною власністю подружжя, набувалося разом нею з ОСОБА_5, як подружжям, коли вони жили та вели спільне господарство, мали взаємні права та обов’язки подружжя. Статутні капітали товариств також куплялися та вносилися спільні кошти подружжя, частина коштів бралася у позику, частину давали батьки. Магазин по вул. Ж.Революції, м. Умані будували вони разом за кошти її батька, а потім за рішенням суду право власності на магазин визнали за ОСОБА_5 Автомобіль «Мерседес» вона не відчужувала ОСОБА_6, а лише зняла з обліку в зв’язку з тим, що вони з ОСОБА_5 мали міняти даний автомобіль. Довідка рахунок сфальсифікована, автомобілем завжди користувався та користується по даний час ОСОБА_5, а вона користується автомобілем «Лексус». Шлюбний договір вони дійсно укладали, але вони його розірвали 17 січня 2015 року. Про кошти, які бралися у позику в ОСОБА_7 2 вересня 2007 року та в ОСОБА_8 6 квітня 2009 року, вона знала, так як спільно з ОСОБА_5 шукали кошти щоб вкласти в статутні капітали ТОВ «Комакс» та ТОВ «Готель «Умань». Вона 5 років по квітень 2015 року працювала директором готелю «Умань» і кошти вкладали вони разом в статутний капітал.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з мотивів наведених в позовній заяві та просив позовні вимоги задоволити.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував щодо визнання спільним майном подружжя квартири АДРЕСА_1, земельної ділянки 495 кв.м., що розташована по вул. Леніна, 3, м. Умані та автомобіля «Лексус» 2013 року випуску та його поділ між ним та позивачкою визнавши право власності по ? за кожним. В іншій частині позовних вимог просив відмовити та пояснив, що корпоративні права в ТОВ «Комакс» та ТОВ «Готель Умань» були ним придбані за особисто позичені кошти, згідно наданих ним розписок, у ОСОБА_7 від 2 вересня 2007 року в сумі 175000 доларів США та у ОСОБА_8 від 6 квітня 2009 року в сумі 325000 доларів США. Позивачка про позику не знала, дані кошти по цей час не повернуті. Магазин по вул. Ж.Революції, м. Умані також побудований ним за особисті кошти і тому в подальшому за рішенням суду на вказаний магазин було визнано право власності. В зв’язку з тим, що позичені грошові кошти відповідач повинен віддавати в доларах США, тому він відчужив корпоративні права ТОВ «Готель Умань» та ТОВ «Комакс» іншій компанії «Гранд Іпмекс ЛТД» в період дії шлюбного договору, тому згоди на відчуження дружини ОСОБА_4 не потрібно було. Автомобілем «Мерседес» він користувався, але даний автомобіль ОСОБА_4 був знятий з обліку та відчужений ОСОБА_6 Фактично перестали жити з позивачкою в лютому 2015 року, дитина проживає з ОСОБА_4, тому він щомісяця сплачує аліменти. Кіоск не являється спільною сумісною власністю подружжя, так як був замінений ним на пластиковий, як приватним підприємцем, а металевий кіоск знаходиться у батька позивача, так як він його демонтував. В подальшому після заміни кіоску на пластиковий він здав його в оренду, з даного приводу в нього є договір оренди.

Представник відповідача ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів наведених в запереченні на позовну заяву та пояснив, що в період дії шлюбного договору відповідач відчужив корпоративні права в ТОВ «Готель Умань» та ТОВ «Комакс» без згоди позивачки, як це передбачено шлюбним договором. Крім того, корпоративні права куплялися за особисто позичені кошти ОСОБА_5 згідно наданих розписок. З приводу кіоску, то позивач отримав в оренду земельну ділянку для обслуговування павільйону з продажу промислових та продовольчих товарів по вул. Тищика, 29-а, м. Умані, як приватним підприємцем, в подальшому купив в ПП «Світ вікон» пластиковий павільйон, який ОСОБА_5 використовує для здійснення підприємницької діяльності, тому кіоск не являється спільним майном подружжя. ОСОБА_5 з ОСОБА_10 було укладено договір про спільну діяльність з будівництва та експлуатації магазину по вул. Ж.Революції, 61-А-5, м. Умані та в подальшому на підставі рішення Уманського міськрайонного суду було визнано право власності на зазначений магазин для здійснення ним підприємницької діяльності, тому і магазин не являється спільною сумісною власністю подружжя. Автомобіль «Мерседес» позивачка сама зняла з обліку та відчужила його ОСОБА_6, тому автомобіль належить третій особі і поділу не підлягає. Щодо стягнення 1\2 частини грошових коштів, то дані кошти є особистою власністю відповідача, як взяті в позику без відома позивачки та в подальшому за дані кошти придбані корпоративні права.

Представник третьої особи ОСОБА_6 – ОСОБА_3, в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки про визнання автомобіля «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 спільним майном подружжя, так як даний автомобіль був законно куплений громадянином ОСОБА_6 у власниці ОСОБА_4 Кошти за автомобіль були передані ОСОБА_4 перед випискою довідки-рахунку, про продаж свідчить також квитанція про оплату послуг за оформлення продажі автомобіля, довідка рахунок видана на ОСОБА_6

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, в судове засідання не з’явився але подав на адресу суду нотаріально посвідчену заяву, згідно якої він стверджує, що купив автомобіль у ОСОБА_4 та є власником даного автомобіля. 21 січня 2015 року він приїхав в м. Умань для купівлі автомобіля. ОСОБА_4 здала відповідні документи на автомобіль до Уманського ВРЕР на зняття даного автомобіля з обліку для реалізації, в зв’язку з цим ОСОБА_4 було видано облікову картку № 56425525 від 21.01.2015 року про зняття автомобіля з обліку для реалізації, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу із зрізаним кутом. Потім він з позивачкою звернувся до ТОВ «Центр комісійної торгівлі», ОСОБА_4 було передано паспорт, облікову картку, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, ним було надано свій паспорт. ТОВ «Центр комісійної торгівлі» оформило довідку рахунок № 888850 від 21 січня 2015 року, під час оформлення довідки рахунку ОСОБА_6 було проведено розрахунок за купівлю вказаного автомобіля з ОСОБА_4, якій він передав особисто 280100 гривень. Після оформлення довідки рахунку йому було передано довідку-рахунок, облікову картку, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від автомобіля та сам автомобіль. З того часу по даний час він є власником автомобіля та використовує його в своїх цілях, але в зв’язку із сімейними обставинами він не зміг протягом 10 діб зареєструвати автомобіль в органах ВРЕР. Просить справу слухати у його відсутності за участю його представника.

Представник ТОВ «Комакс» в судове засідання не з’явився, але надіслав на адресу суду заперечення в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в зв’язку з тим, що ОСОБА_5 в період дії шлюбного договору з позивачкою, згідно якого майно, що оформлене на ту чи іншу сторону, являється особистою приватною власністю того з подружжя на кого воно оформлене, відчужив свої корпоративні права, належну частку в статутному капіталі ТОВ «Комакс» на користь ЗАТ компанія «Гранд Імпекс ЛТД». Про зміну засновників свідчить витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб № 20223319. Просить справу розглянути без його участі.

Представник ТОВ «Готель Умань», в судове засідання не з’явився, але надіслав на адресу суду заперечення в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в зв’язку з тим, що ОСОБА_5 в період дії шлюбного договору з позивачкою, згідно якого майно, що оформлене на ту чи іншу сторону, являється особистою приватною власністю того з подружжя на кого воно оформлене, відчужив свої корпоративні права, належну частку в статутному капіталі ТОВ «Готель Умань» на користь ЗАТ компанія «Гранд Імпекс ЛТД». Про зміну засновників свідчить витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб № 20210607. Просить справу розглянути без його участі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, надані сторонами докази у справі, вислухавши пояснення сторін, їх представників, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 16 квітня 2005 року у відділ ДРАЦС по м. Умані, про що зроблений актовий запис № 123 від 16 квітня 2005 року (т.1 а.с. 14).

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2015 року, справа № 705/1509/15-ц, № 2/705/757/15 р., шлюб між сторонами розірваний (т.2 а.с. 135).

В період шлюбу, 27 вересня 2005 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_4 купила квартиру № 3, по вул. П.Комуни, 30 м. Умані Черкаської області (т.1 а.с. 15-20).

ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 6 серпня 2007 року придбав земельну ділянку площею 495 кв.м. в м. Умань по вул. Леніна, 3 (т.1 а.с. 21-23).

10 вересня 2009 року рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 2-2208-2009 р. за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10 про визнання права власності на нерухоме майно, визнано право власності на магазин, загальною площею 91,8 кв.м. по вул. Ж.Революції, 61-А-5, м. Умань Черкаської області за ОСОБА_5 (т.1 а.с. 25-26).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 234420, 10 квітня 2013 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (т.1 а.с. 32).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САТ № 562327, 22 листопада 2013 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на автомобіль марки «LEXUS RX 270», універсал-В, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 (т.1 а.с. 33).

В період шлюбу, 2 вересня 2007 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_7 в позику грошові кошти в сумі 175000 доларів США для поповнення статутного фонду ТОВ «Комакс» та 6 квітня 2009 року отримав від ОСОБА_8 в позику грошові кошти в сумі 325000 доларів США для поповнення статутного капіталу ТОВ «Готель «Умань».

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спір між подружжям про майно, судом встановлено обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовано джерело і час придбання майна. Судом враховано, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч.2 та ч.3 ст.325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, тобто виключені з цивільного обороту, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом, як зазначено в п. 23 Постанови ПВС України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Цим же пунктом передбачено, що спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, земельні ділянки та насадження на них, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами.

Суд вважає, оскільки автомобілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 марки «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та марки «LEXUS RX 270», універсал-В, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, були придбані, як подружжям в період перебування у шлюбних стосунках, коли сторони проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, мали спільний побут та спільні права і обов’язки подружжя, тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Судом встановлено та підтверджено сторонами у справі, що автомобілем марки «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску користувався відповідач у справі ОСОБА_5, а автомобілем марки «LEXUS RX 270», універсал-В, 2013 року, користувалася ОСОБА_4, яка користується даним автомобілем по даний час та стверджує, що автомобілем «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску ОСОБА_5 користується по даний час, даний автомобіль вона ОСОБА_6 не продавала.

Факт зняття автомобіля з реєстрації та будь-яких дій щодо відчуження автомобіля ОСОБА_4 в УДАІ УМВС, центрі з надання послуг пов’язаних з використанням автотранспортних засобів по обслуговуванню м. Умань, Уманського, Жашківського, Маньківського, Христинівського та Монастирищенського районів, не проводилося, що підтверджується листом на запит суду від 18 березня 2015 року № 754 (т.1 а.с. 200).

Також, на запит суду було надано повідомлення № 13/14-220 від 21 квітня 2015 року управління державтоінспекції в Черкаській області про те, що автомобіль 21.01.2015 року ОСОБА_4 був знятий з обліку на підставі заяви № 56425525 від 21.01.2015 року, в подальшому було проведено перевірку з підсистеми НАІС ДДАІ МВС України, оплачено послуги із зняття позивачкою згідно квитанції № 2997 від 21.01.2015 року та оглянуто транспортний засіб і складено акт технічного огляду транспортного засобу. Суд вважає дані документи належними і допустимими доказами у справі. Судом достовірно встановлено, що реєстраційні операції після 21.01.2015 року (реєстрація, перереєстрація або зняття з обліку) із вище вказаним транспортним засобом в центрах з надання послуг не проводилися, дані факти підтверджуються листом (т.2 а.с. 10-14).

Посилання третьої особи ОСОБА_6 на те, що він є власником автомобіля «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску та його посилання, як на підставу, довідку рахунок серії ВІА № 888850 виданої ТЗОВ «Центр комісійної торгівлі», суд не приймає до уваги та вважає дану довідку неналежним і недопустимим доказом у справі та яка не підтверджує право власності ОСОБА_6 на автомобіль, оскільки не являється документом, що підтверджує набуття права власності на автомобіль, згідно з чинним законодавством, так як в ній не вказані істотні умови договору, передбачені ст.ст. 626-631 ЦК України, зокрема не вказано сторін правочину, сума за яку продано автомобіль, порядок розрахунків, зміст договору, строк його дії, порядок та умови передачі автомобіля та інші необхідні вимоги до укладання правочину, передбачені главою 54 ЦК України.

Крім того, довідка-рахунок не відповідає вимогам визначеними в Наказі Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України №168 від 18.12.1995 року “Про затвердження Правил торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами”, а також в Наказі МВС України №286 від 22.04.1998 року “Про затвердження Інструкції про порядок обліку суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією транспортних засобів, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ, і видачу бланків довідок-рахунків”, оскільки довідка-рахунок не містить підпису головного бухгалтера та касира, в ній відсутні відомості щодо сплати відповідних платежів їх суму за продав автомобіля та факту передачі автомобіля новому власнику. Крім того, громадянин ОСОБА_6 не здійснив реєстрацію ТЗ у реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції протягом 10 днів з моменту видачі довідки-рахунку і це не залежить від вжиття судом заходів по забезпеченню позову (т.2 а.с. 92).

Фактично довідка рахунок повинна бути видана на підставі звернення власника ОСОБА_4 та укладеного з ТЗОВ «Центр комісійної торгівлі» договору про надання послуг з реалізації автомобіля та повноважень на видачу довідки рахунку, таких документів ні ОСОБА_6, ні ТЗОВ «Центр комісійної торгівлі» суду не надано. Надана довідка-рахунок є одностороннім документом та яка не надає права на відчуження та реєстрації автомобіля ОСОБА_6 без згоди власниці ОСОБА_4, яка в судовому засіданні категорично заперечує факт продажу автомобіля ОСОБА_6, останній не надав суду доказу передачі та отримання ОСОБА_4 грошових коштів за начебто проданий автомобіль, з цих підстав довідка рахунок є неналежним та недопустимим доказом у справі.

Таким чином, автомобіль «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску, не вважається відчуженим, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та підлягає поділу, а враховуючи той факт, що автомобіль куплявся для користування ОСОБА_5, він ним фактично користувався, що він сам не заперечував в судовому засідання, тому саме автомобіль «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску підлягає виділу відповідачу ОСОБА_5, а позивачка користувалася і користується по даний час автомобілем «LEXUS RX 270», універсал-В, 2013 року, що також сторони підтвердили в судовому засіданні, тому даний автомобіль підлягає виділу позивачці.

Пунктом 22 Постанови ПВС України № 11 від 21 грудня 2007 року, визначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Аналізуючи вказані норми закону та необхідність встановлення дійсної вартості майна, що підлягає розгляду, сторони та їх представники в судовому засіданні не заявили суду клопотання про призначення та проведення судово-товарознавчої експертизи з метою визначення реальної ринкової вартості майна у відповідності до ст.143 ЦПК України, тому суд самостійно позбавлений права призначати експертизу.

Разом з тим, позивачка ОСОБА_4 в судовому засіданні в позовній заяві заявила оцінку майна подружжя (т.3 а.с. 2):

- квартири № 3 (три), по вулиці Паризької комуни, будинок № 30, м. Умань Черкаської області в 50000 доларів США;

- земельної ділянки розміром 495 кв.м., що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 3 (три), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в сумі 30000 доларів США;

- магазину загальною площею 91,8 кв.м., що знаходиться по вул. Жовтневої Революції, 61-А-5, м. Умань, Черкаської області в сумі 50000 доларів США;

- автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер шасі WDD2210831A405004, в сумі 60000 доларів США;

- автомобіля марки «LEXUS RX 270», універсал-В, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, номер шасі JTJZA11А202034539 вартістю в 30000 доларів США.

Зазначене майно просить розділити згідно заявленої оцінки.

В зв’язку з тим, що ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував щодо оцінки позивачкою майна, але заперечував щодо поділу майна, крім квартири АДРЕСА_2, земельної ділянки розміром 495 кв.м. та автомобіля марки «LEXUS RX 270», враховуючи інтереси позивачки та відповідача, суд вважає за доцільне здійснити поділ спільного майна подружжя відповідно до заявленої позивачкою його оцінки, крім автомобілів, так як це буде доцільним та в подальшому не викличе спорів з приводу користування зазначеним майном, виділивши ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 а відповідно ОСОБА_5 магазин по вул. Ж.Революції, 61-А-5, м. Умань. Земельну ділянку по вул. Леніна, 3, м. Умані розділити між сторонами порівну, виділивши їм та визнавши за ними право власності по ? частині за кожним. З приводу поділу автомобілів виділити їх згідно користування даними автомобілями сторонами.

Суд не бере до уваги посилання позивачки та її представника, а також не вважає за необхідне застосувати положення ч.3 ст.70 СК України, щодо збільшення частки позивачки в зв’язку з тим, що з нею проживає дитина, так як ОСОБА_4 не доведено суду та не надано докази, що розмір аліментів, які вона одержує від ОСОБА_5 недостатній для їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Позовні вимоги позивачки в цій частині належним чином не вмотивовані та спростовуються наданими ОСОБА_5 доказами утримання дочки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: довідкою ПАТ «Приват банк» від 26 січня 2016 року згідно якої відповідач перевів на картку позивачки кошти на утримання дочки в сумі 40000 гривень за період з 1 вересня 2015 року по 2 грудня 2015 року (т.3 а.с.38).

В судовому засіданні відповідач подав до суду розписки про отримання в борг грошових коштів на загальну суму 500000 дол. США, перебуваючи у шлюбних стосунках з усіма правами та обов’язками подружжя з ОСОБА_4

Відповідно до вище вказаних розписок про отримання в позику грошових коштів, 02.09.2007 року громадянин ОСОБА_7 позичив відповідачу 175000 (сто сімдесят п'ять тисяч) доларів США для наповнення статутного капіталу ТОВ “Комакс”, а 06.04.2009 року громадянин ОСОБА_8 позичив відповідачу 325000 (триста двадцять п'ять тисяч) доларів США для наповнення статутного капіталу ТОВ “Готель “Умань”. Дані розписки суд вважає належними та допустимими доказами у справі, так як вони визнаються сторонами, тому у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Аналізуючи докази у справі та відповідно правовідносини, що виникли у сторін з даного приводу, в їх сукупності судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого суд прийшов до висновку, що отримані кошти є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу.

Факт отримання коштів за договорами позики в судовому засідання при дачі пояснень з приводу фактичних обставин справи не заперечувався та визнавався ОСОБА_4, оскільки вони з колишнім чоловіком шукали ці кошти для розвитку бізнесу та позичалися ці кошти в інтересах сім'ї, після придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Готель «Умань» ОСОБА_4 працювала директором підприємства.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов’язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов’язання і фактичного його виконання є національна валюта України – гривня.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позивачка ОСОБА_4 правомірно, відповідно до закону заявила вимоги про стягнення з ОСОБА_5 грошових коштів в гривні станом на 18 січня 2016 року, що підтверджується офіційним курсом Національного Банку України та сума позичених коштів становить 12 191 480 (дванадцять мільйонів сто дев’яносто одна тисяча чотириста вісімдесят) гривень 49 копійок.

Даних висновків дійшов ВС України в своїй постанові від 2 липня 2014 року у справі № 6-79 цс 14.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї на що вказано в п.24 Постанови ПВС України № 11 від 21 грудня 2007 року.

У відповідності до пункту 28 вказаної постанови, у разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК України, інший з подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Згідно ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою (ч.1 статті). При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (ч.2 статті).

Частиною 4 ст.65 СК України, визначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Верховний суд України в Постанові від 03.06.2015 року в справі №6-38цс15, з даного приводу зазначив наступне:

“Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Таким чином, судом достовірно встановлено час набуття такого майна у вигляді грошових коштів: 2 вересня 2007 року та 6 квітня 2009 року, їх походження, тобто джерело набуття: договір позики та мета набуття грошових котів, як майна – це придбання часток в товариствах та внесення їх в статутні капітали товариств «Готель «Умань», «Комакс» (т.1 а.с. 236-237).

Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 СК України вважається правильно застосованою.

У зв'язку з викладеним грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницькій діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об'єктом права особистої приватної власності одного з подружжя.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічні висновки дійшли і суди касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах № 6-39503св12, 6-39768ск12, 6-49553св12, 6-23274св13, 6-38503св14, 6-33283св14 в частині, що стосується неврахування при поділі спільного майна подружжя вартості внеску до статутного капіталу товариства.

За таких обставин, суд у даній справі за позовом ОСОБА_4 про стягнення ? частини грошових коштів приходить до висновку, який викладений Верховним Судом України в постанові від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, про те, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як внесок до статутного (складеного) капіталу. З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти подружжя втрачають ознаки об’єкта права спільної сумісної власності подружжя. Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого з подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст.65 СК Україні, були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу. Таким чином, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить господарському товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя, в даному випадку відповідачем ОСОБА_5 шляхом участі в управлінні товариством, а другий із подружжя тобто позивачка ОСОБА_4 набуває право вимоги виплати її суми коштів у разі поділу майна між подружжям.

Виходячи з вище викладеного, грошові кошти направлені на наповнення статутних капіталів ТОВ “Готель “Умань” в сумі 325000 (триста двадцять п'ять тисяч) доларів США що еквівалентно 7924462,32 грн. по курсу НБУ станом на 18.01.2015р., ТОВ “Комакс” в сумі 175000 (сто сімдесят п'ять тисяч) доларів США що еквівалентно 4267018,17 грн. по курсу НБУ станом на 18.01.2015р. та ТОВ «Майстер-він» в сумі 250000 грн. (225000 частка відповідача + 25000 частка позивача = 250000 грн.) є спільним майном подружжя а тому підлягають поділу.

На підставі вище викладеного, суд зробив висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та його поділ.

Позовні вимоги щодо визнання металевого кіоску по вул. Тищика, 29-а, м. Умані Черкаської області, частки у статутному капіталі ТОВ «Майстер він» та грошових коштів в розмірі 250000 гривень, які внесені сторонами в статутний капітал ТОВ «Майстер він», спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ задоволенню не підлягають, як належним чином не обґрунтовані та спростовані наявними у справі доказами, з наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 616056, виданого на ім’я ОСОБА_5 відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець.

На підставі рішення Уманської міської ради від 15.12.2009 року № 3.17-54/5 та договору оренди від 08.07.2010 року, ФОП ОСОБА_5 отримав в оренду земельну ділянку для обслуговування павільйону з продажу промислових та продовольчих товарів площею 23 кв.м. за адресою : м. Умань, вул. Тищика, 29-А, кадастровий номер 7110800000:02:002:0060. (т.1 а.с. 228-230).

27.01.2010 року за договором купівлі-продажу між ПП «Світ вікон» та ФОП ОСОБА_5, останнім було придбано металопластиковий кіоск розмірами 7.9х2.88 м. Даний метелопластиковий кіоск було встановлено за адресою: м. Умань, вул. Тищика, 29-А, де Відповідач і здійснює свою підприємницьку діяльність (т.1 а.с. 227).

Відповідно до довідки № 20150318-001 від 18.03.2015 року, виданої ТОВ «Бюро експертиз та оцінки майна», за адресою: м. Умань, вул. Тищика, 29-А, кадастровий номер 7110800000:02:002:0060, знаходиться металопластикова конструкція малої архітектурної форми розмірами 7.9х2.88 м. Металевий кіоск розміром 6х2 м. (т.1 а.с. 225-226).

ВС зробив висновок щодо спільної сумісної власності подружжя в постанові від 11 березня 2015 року №6-21цс15, майно фізичної особи — підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою — підприємцем) уважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Позивач не надала до суду підтвердження що металопластиковий кіоск розмірами 7.9х2.88 м., який був ФОП ОСОБА_5 придбаний у ПП «Світ вікон», був придбаний за спільні кошти подружжя а не за кошти ФОП ОСОБА_5, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

ТОВ «Майстер-він» позивачкою до участі у розгляду справи не залучено, хоч вимоги пред’явлені. Встановлено, що сторони у справі є засновниками даного товариства, при цьому ОСОБА_5 належить 90 % статутного капіталу, а ОСОБА_4 10 % статутного капіталу, тому вони мають право на володіння та розпорядження належними їм частками і дане майно не є спільною сумісною власністю подружжя з підстав викладених вище. Також, не являється спільним сумісним майном – грошові кошти внесені сторонами до статутного капіталу.

Позовні вимоги в частині визнання спільним майном подружжя та його поділ: часток у статутному капіталі ТОВ «Готель Умань» та ТОВ «Комакс» задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 92-103 СК України, 20.06.2014 року, між сторонами було укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 1803 (т.1 а.с. 210-211).

Даним договором були врегульовані майнові відносини, включаючи визначення правового режиму майна набутого в період перебування в зареєстрованому шлюбі, визначення майнових прав та обов’язків кожного з подружжя (п.1 Договору). П.3 шлюбного договору передбачалось, що все майно, в тому числі рухоме і нерухоме та частки у статутному капіталі юридичних осіб, придбане або набуте сторонами після реєстрації шлюбу до укладення даного договору, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім’я воно було придбане або набуте.

Договірне регулювання відносин між подружжям викладена в ст. 64 СК України. У ч.1 цієї норми передбачено право дружини та чоловіка на укладення договорів між собою. Так, дружина та чоловік мають право на укладення між собою всіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, котре є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Окремим видом договірного регулювання сімейних відносин подружжя є шлюбний договір. У гл.10 СК (стст.92—103) визначені вимоги до форми, змісту, строку дії та умов шлюбного договору.

Відповідно до ч.1 ст.93 СК України, шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов’язки. Норма ст.97 СК надає подружжю право визначати в шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права. Норми сімейного й цивільного законодавства не містять заборони чи обмеження права сторін шлюбного договору у визначенні цими сторонами правового режиму майна, набутого ними під час шлюбу.

Відповідно до ст. 101 СК України, 17.01.2015 року, за спільною заявою Позивача і Відповідача до приватного нотаріуса Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_12, дію шлюбного договору було припинено саме з 17.01.2015 року, зареєстровано в реєстрі за № 100,101 (т.1 а.с. 212).

Таким чином, суд вважає, що всі дії щодо майна, які були вчинені відповідачем до 17.01.2015 року, регулювалися шлюбним договором. Правовідносини сторін і правовий режим спірного майна врегульовані сторонами в шлюбному договорі, виходячи з принципу свободи договору (ст. 8 СК, ст. ст. 6, 626, 627 ЦК), суд застосовує до цих правовідносин норми шлюбного договору, а не загальні норми СК.

17.12.2014 року, під час дії шлюбного договору (з 20.06.2014 року по 17.01.2015 року), між ОСОБА_5І та ЗАТ компанія «Гранд Імпекс ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Комакс». Відповідачем було передано у власність ЗАТ компанія «Гранд Імпекс ЛТД» частку у статутному капіталі ТОВ «Комакс» у розмірі 1710800,00 гривень, що складає 70 відсотків від загального розміру статутного капіталу ТОВ «Комакс» (т.1 а.с. 214-216).

Відповідно до п.2.1. договору купівлі-продажу, право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Комакс» перейшло від продавця до покупця з моменту підписання даного договору.

17.12.2014 року, під час дії шлюбного договору, між ОСОБА_5І та ЗАТ компанія «Гранд Імпекс ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Готель» Умань» (т.1 а.с. 221-223).

Відповідачем було передано у власність ЗАТ компанія «Гранд Імпекс ЛТД» частку у статутному капіталі ТОВ «Готель» Умань» у розмірі 2688202,00 гривень, що складає 50 відсотків від загального розміру статутного капіталу ТОВ «Готель»Умань». Відповідно до п.2.1. договору купівлі-продажу, право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Готель» Умань» перейшло від продавця до покупця з моменту підписання даного договору.

Про зміну засновників в ТОВ «Комакс» та ТОВ «Готель» Умань» свідчить ОСОБА_2 з єдиного державного реєстру юридичних осіб № 20210607, № 20223319.

П. 28 Постанови ПВСУ № 11 від 21.12.2007 року, передбачено, що статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 року "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи вище викладене, вимоги позивачки ОСОБА_4 щодо поділу корпоративних прав відповідача є недоведеними, необґрунтованими та спростовуються наданими відповідачем ОСОБА_5 доказами.

В зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 ? частину сплаченого нею судового збору у справі, у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного ст.ст. 60, 61, 63, 65, 69-72, 92, 93, 101, 103 СК України, ст.ст. 177, 190, 147, 317, 319, 325, 372, 533, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ЗУ «Про господарські товариства», постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", керуючись ст.ст. 3, 10, 58, 60, 61, 88, 143, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 задоволити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наступне майно:

- квартиру № 3 (три), по вулиці Паризької комуни, будинок № 30, м. Умань Черкаської області;

- земельну ділянку розміром 495 кв.м., що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 3 (три), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- магазин загальною площею 91,8 кв.м., що знаходиться по вул. Жовтневої Революції, 61-А-5, м. Умань, Черкаської області;

- автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер шасі WDD2210831A405004;

- автомобіль марки «LEXUS RX 270», універсал-В, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, номер шасі JTJZA11А202034539;

- грошові кошти отримані за договорами позики від 2 вересня 2007 року від ОСОБА_7 в сумі 175 000 (сто сімдесят п’ять тисяч) доларів США та від 6 квітня 2009 року від ОСОБА_8 в сумі 325 000 (триста двадцять п’ять тисяч) доларів США на загальну суму 500 000 (п’ятсот тисяч) доларів США, що станом на 18 січня 2016 року еквівалентно 12 191 480 (дванадцять мільйонів сто дев’яносто одна тисяча чотириста вісімдесят) гривень 49 копійок.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнавши за ОСОБА_4 право власності на:

- квартиру № 3 (три), по вулиці Паризької комуни, будинок № 30, м. Умань Черкаської області;

- ? частину земельної ділянки розміром 495 кв.м., що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 3 (три), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- автомобіль марки «LEXUS RX 270», універсал-В, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, номер шасі JTJZA11А202034539.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 ? частину спільних грошових коштів подружжя в сумі 6095740 (шість мільйонів дев’яносто п’ять тисяч сімсот сорок) гривень 24 копійки.

Виділити ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на:

- магазин загальною площею 91,8 кв.м., що знаходиться по вул. Жовтневої Революції, 61-А-5, м. Умань, Черкаської області;

- ? частину земельної ділянки розміром 495 кв.м., що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 3 (три), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S 350», легковий седан-В, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер шасі WDD2210831A405004.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання спільним сумісним майном подружжя:

- металевого кіоску розміром 7,9 на 2,88 метри, загальною площею 22,75 кв.м., що знаходиться по вул. Тищика, 29-а, м. Умань, Черкаської області;

- частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-він», в розмірі: ОСОБА_5 - 225000 грн., або 90% статутного капіталу, ОСОБА_4 - 25000 грн., або 10% статутного капіталу та грошових коштів в сумі 250000 тисяч гривень;

- частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Комакс» в розмірі: ОСОБА_5 - 1710800 грн., або 70% статутного капіталу;

- частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Умань» в розмірі: ОСОБА_5 - 2688202 грн., або 50% статутного капіталу та про поділ даного майна, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 ? частину сплаченого судового збору в сумі 2070 (дві тисячі сімдесят) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області, протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги, через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.

Головуючий

Джерело: ЄДРСР 56038184
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку