ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2016 р.

Справа № 924/25/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали

за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м.Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький

про стягнення 10 241,57 грн.

Представники сторін:

позивач : Стороженко Ю.В. - представник за довіреністю №5/02 від 04.01.2015р.

відповідач: ОСОБА_3 - договір про надання послуг адвоката від 01.02.2016р.

Рішення приймається 17.02.2016р., оскільки в судовому засіданні 04.02.2016р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 10 241,57 грн. В обґрунтування позову зазначає, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" надає ФОП ОСОБА_1 послуги по централізованому опаленню вказаної квартири. Між сторонами не укладено письмового договору про надання послуг з теплопостачання. Позивачем встановлено, що відповідач переобладнав належну йому квартиру у приміщення для здійснення промислової діяльності - обладнав майстерню по ремонту комп'ютерної техніки. Так, інспекторами Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області складено акт обстеження про те, що в квартирі АДРЕСА_1 здійснюється підприємницька діяльність. Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за комунальні послуги по другій групі споживачів (інші споживачі (крім населення). Однак, він здійснює оплату послуг з централізованого опалення за тарифом, затвердженим для населення. Внаслідок цього відповідач заборгував позивачу за період часу з 01.01.2014р. по 31.11.2015р. 10 241,57 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Представник відповідача проти позову заперечує, подав додаткові докази. В письмовому відзиві на позов зазначає, що твердження позивача з приводу переобладнання відповідачем житлової квартири у майстерню не відповідає дійсності. Крім акту, складеного інспекторами, не надано жодного документального доказу переобладнання квартири у промислове приміщення, виведення приміщення із житлового фонду чи отримання дозволу на тимчасове влаштування у житловому приміщенні промислової діяльності. Акт контрольного огляду житлового приміщення від 10.09.2015р. є неналежним доказом, оскільки він складений у невідомому для відповідача місці та у невідомий відповідачу спосіб. Даний акт не підписаний відповідачем, не вручений для ознайомлення та для написання зауважень до акту. В акті вказується, що здійснено огляд квартири, тобто житлового приміщення, безпідставно вказується на здійснення діяльності щодо торгівлі, консультації з питань комп'ютерної техніки та її ремонту. Але в акті не вказується на наявність вітрин чи виставки техніки для продажу, не зазначено яке саме виробниче обладнання знаходиться у квартирі для ремонту комп'ютерної техніки. В акті чітко зазначено відсутність будь- яких табличок чи вивісок ззовні квартири відповідача, лише одна вказівка, що неозброєним оком видно здійснення діяльності по ремонту оргтехніки. Але особи, вказані в акті, не мають спеціальних знань чи освіти в галузі комп'ютерної техніки. Також вказує, що жодних договірних відносин між позивачем та відповідачем як господарюючим суб'єктом не існує, жодних договорів на теплопостачання як господарюючий суб'єкт ФОП ОСОБА_1 із позивачем не укладав. На сьогоднішній день мають місце відносини по постачанню теплової енергії відповідачу як громадянину за тарифами для населення. Таку оплату відповідачем здійснено в повному обсязі, жодних заборгованостей у відповідача перед позивачем не існує. Крім того, місце здійснення підприємницької діяльності відповідачем зареєстровано за іншою адресою: АДРЕСА_2. Додатково вказує, що сума позовних вимог є необґрунтованою, оскільки заборгованість по комерційних тарифах нараховується починаючи з 01.01.2014р., однак, позивачем не додано жодного доказу, який би міг підтвердити дату початку здійснення виробничої чи комерційної діяльності у житловій квартирі. З вказаних підстав просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що не заперечується сторонами по справі.

10.09.2015р. техніком сервісного центру Цвірінькалом В.М. представником МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та провідним державним фінансовим інспектором відділу контролю у сфері матеріального виробництва та послуг Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області Шляховим О.О. було проведено візуальне обстеження житлового будинку АДРЕСА_1, за результатами якого складено акт контрольного огляду житлового приміщення. Під час даного обстеження було встановлено, що квартира знаходиться на 1-му поверсі житлового будинку. Вивіски та таблички відсутні. Зайшовши до квартири неозброєним оком видно, що в ній здійснюється підприємницька діяльність, а саме: ремонт, торгівля, консультація з питань комп'ютерної техніки та устаткування. Зі слів власника стало відомо, що він не заперечує, що у власній квартирі займається підприємницькою діяльністю. Даний акт підписаний представником МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та представником ДФІ.

21.09.2015р. позивачем було направлено відповідачу супровідний лист № 2401/09 з двома примірниками договору про надання послуг з теплопостачання № 4665/1633 від 21.08.2015р. для підписання.

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив, що він не погоджується на пропозицію підписати вказаний договір, оскільки останній містить невірні дані, а саме п. 2.1 Споживач є власником (орендарем) нежитлового приміщення. Відповідач зазначив, що він є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

08.10.2015р. позивачем було повторно надіслано відповідачу два примірники договору про надання послуг з теплопостачання № 4665/1633 від 21.08.2015р. для підписання.

Однак, відповідач вказані договори не підписав. Згідно наявного в матеріалах справи листа-відповіді відповідач просив додати до договору додаток з розрахунком теплового навантаження, а також вказати законодавчі положення, якими керувався позивач встановлюючи тариф для нежитлових приміщень для квартири відповідача.

16.10.2015р. Державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області складено акт № 22-05-08/45 ревізії використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в міському комунальному підприємстві "Хмельницьктеплокомуненерго" за період з 01.01.2014 по 30.06.2015р. У акті вказано, що в ході ревізії було встановлено, що фактично послуги з централізованого теплопостачання надаються споживачам, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 не у відповідності до затверджених тарифів в частині категорії споживача, чим недотримано п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Вищевказане призвело до завищення обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання надані населенню МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" в сумі 20 070,14 грн.

В зв'язку із усіма вищевказаними обставинами, позивач нарахував відповідачу заборгованість за послуги з теплопостачання за тарифами, встановленими для другої групи споживачів (інші споживачі (крім населення) за період з січня 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 10 241,57 грн.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. №2633-IV передбачено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 та визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (далі - Правила).

Пунктом 3 цих Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва (п. 4 Правил).

Відповідно до ч.2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст.1, ч.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) (ст. 13 вищевказаного Закону).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, незважаючи на усі вищевикладені норми, між позивачем та відповідачем не було укладено у письмовій формі договору про надання послуг з централізованого опалення.

В той же час відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові у справі № 3-184гс14 від 25.11.2014р., відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Судом враховується, що відповідач здійснює оплату послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем, за тарифом, затвердженим для населення, що не заперечується сторонами.

Однак, позивач вважає, що відповідач використовує належну останньому квартиру АДРЕСА_1 для здійснення промислової діяльності, тому відповідач, на думку позивача, повинен оплачувати вищевказані послуги за тарифом, затвердженим для другої групи споживачів (інші споживачі (крім населення). В зв'язку із вказаним, позивач нарахував відповідачу заборгованість за послуги з централізованого опалення за вказаним тарифом за період з січня 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 10 241,57 грн. При цьому будь-яких рахунків на оплату послуг на спірну суму відповідачу не виставлялось та не направлялось.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази повинні бути належними та допустимими.

Судом приймається до уваги, що відповідачем не подано в матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження використання позивачем належної йому квартири АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності.

Наявний в матеріали справи акт контрольного огляду житлового приміщення від 10.09.2015р. не може вважатись належним доказом здійснення відповідачем підприємницької діяльності, оскільки він містить лише суб'єктивний висновок представників позивача та Державної фінансової інспекції, який не підтверджений жодними документальними доказами. Крім того, із змісту акту вбачається, що будь-які вивіски та таблички в квартирі, які б вказували на використання житлового приміщення для підприємницької діяльності, відсутні. Зазначення у акті тих обставин, що відповідач не заперечує з приводу здійснення ним у власній квартирі підприємницької діяльності оцінюється судом критично, оскільки вказаний акт не підписаний відповідачем, а під час судового розгляду відповідач заперечує дані обставини.

Крім того, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності зовсім за іншою адресою - АДРЕСА_2.

Також не є беззаперечним доказом надання послуг з централізованого опалення відповідачу не у відповідності до затверджених тарифів в частині категорії споживача і акт № 22-05-08/45 від 16.10.2015р. ревізії використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в міському комунальному підприємстві "Хмельницьктеплокомуненерго" за період з 01.01.2014 по 30.06.2015р., оскільки встановлені державною фінансовою інспекцією при проведенні контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України, тобто сам лише акт ревізії не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами (аналогічна позиція викладена в постановах ВГСУ по справі № 32/184 від 26.03.2013р., № 5011-75/9989-2012 від 26.03.2013р.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність перерахування позивачем відповідачу тарифів на послуги з централізованого опалення для другої групи споживачів.

Додатково судом приймається до уваги, що позивачем не обґрунтовано також і періоду нарахування заборгованості за послуги з централізованого опалення (з січня 2014 року по грудень 2015 року), зважаючи на те, що акт обстеження був складений лише 10.09.2015р.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем не подано в матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Тому зважаючи на вищенаведене, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає, що позов про стягнення 10241,57 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача, в зв'язку із відмовою у позові.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м.Хмельницький до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький про стягнення 10 241,57 грн. відмовити.

Повне рішення складено 22.02.2016р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (29009, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5),

3 - відповідачу (АДРЕСА_2).