Попаснянський районний суд Луганської області

м. Попасна, вул. Суворова, 6, 93300, (06474) 3-17-35

Справа № 2-а-1588/10р./1222

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2010 року суддя Попаснянського районного суду Луганської області

ОСОБА_1

розглянувши у порядку скороченого провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

В поданому позові позивач зазначає, що він народився 20 квітня 1937 року, є громадянином України і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має правовий статус «дитини війни», у зв’язку з чим та відповідно до вимог ст.6 вищезазначеного Закону позивачу, починаючи з 01 січня 2006 року, повинна виплачуватись щомісячна надбавка до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, з 01 січня 2007 року відповідач не в повному обсязі сплачував таку щомісячну надбавку.

Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач в поданому позові просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати управління нарахувати і виплатити недоплачену допомогу дитині війни за період з 01 січня 2007 року до 06 грудня 2010 року включно.

Ухвалою Попаснянського райсуду від 15 грудня 2010 року позовні вимоги, заявлені за період з 01.01.2007 року до 13.06.2010 року, були залишені без розгляду, та суддею вирішено справу розглядати в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.183-2 КАС України, оскільки заявлено вимоги щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, якщо такі вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов, в яких позов не визнав, зазначивши, що на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено, а відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були передбачені виплати таких надбавок лише дітям війни, яких визнано інвалідами. Крім того стверджував, що у 2008 році виплати таких надбавок проводились: в період з 01.01.2008р. до 22.05.2008р. у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в межах виділеного КМУ розрахунку - відповідно до Постанови КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008р. Крім того зазначав, що відповідно до ст..7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплати таких підвищень до пенсій проводяться за рахунок коштів Державного бюджету, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Суддя, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити з наступних підстав.

Так, згідно ст.71 ч.І КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Ст .1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. При цьому ст.6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Із наданих позивачем документів (а.с.3-6) судом встановлено, що позивач дійсно має правовий статус дитини війни, у зв’язку з чим перебуває на обліку в УПФУ в Попаснянському районі. При цьому позивач скористався можливістю досудового врегулювання спірних правовідносин та звертався із заявою до відповідача про перерахунок пенсії та виплати йому недоплачених сум, але відповідач своїм листом відмовив йому в задоволенні заяви, про що свідчить письмова відповідь на а.с.8.

Враховуючи вищенаведене та вирішуючи позовні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії за період з 13 червня 2010року по 06 грудня 2010року суд зазначає наступне.

З набранням чинності 01 січня 2006 року Закону № 2195 дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення до останнього змін - було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VI «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суд} України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-ІУ від 18 листопада 2004р.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінет} Міністрів України було надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Однак, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

У 2010 році дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також не призупинялася, але відповідач при визначенні розміру підвищення до пенсії користується положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008р. - 48 грн.Ю кой., з 01.07.2008р. - 48 грн.20 коп., з 01.10.2008р. - 49 грн.80 коп.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені чинні нормативно-правові акти, а саме - Закон України «Про соціальний захист дітей війни» та Постанову КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», які регулюють порядок обчислення та виплати щомісячної надбавки до пенсії «дітям війни», суд зазначає, що в данному випадку існує суперечливість законодавства. При цьому судом враховується, що відповідно до ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, виходячи із засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що для врегульовання спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанова КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на які посилається представник відповідача в своїх запереченнях.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст..52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений в розмірах: з 01 квітня 2010 року - 706 грн., з 01 липня 2010 року - 709 грн., з 01 жовтня 2010 року - 723 грн.

Вирішуючи справу таким чином суд зазначає, що згідно п.1-2 ч.І ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі та зобов'язати відповідача виконати певні дії, а саме провести нарахування та відповідні виплати.

Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а як вбачається із квитанції на а.с.1, позивачем при зверненні до суду було сплачено держмито у розмірі 3 грн.40 коп.

На підставі викладеного, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», керуючись ст.ст.2,9,71,94,158- 163,183-2,186 КАС України, суд-

Постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі про визнання бездіяльності неправомірною та

зобов’язання вчинити певні дії - нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу «Дітям війни» за період з 13 червня 2010 року по 06 грудня 2010 року - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_2. встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та провести відповідні виплати за період з 13 червня 2010 року по 06 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3 грн.40 кой.

Копію постанови направити сторонам для повідомлення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.

Суддя