У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого – судді - Куцина М.М.

суддів – Павліченка С.В. , Собослоя Г.Г.

при секретарі - Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2015 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_3 подали на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали із-за порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувану ними ухвалу і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачка ОСОБА_3 не отримувала повісток власноручно, так як вже майже пів року перебуває за кордоном у своєї мами в США. Повістки отримувала та розписувалася замість позивачки її бабуся, яка проживає за адресою, куди такі надходили. Представники позивачки в суді першої інстанції зазначали, що ОСОБА_3 не може бути присутньою у судовому засіданні, оскільки вона виїхала за межі України. Зазначена інформація є також відомою відповідачу та його представнику, про що вони також наголошували у судовому засіданні однак, судом першої інстанції не взято до уваги дану обставину.

Заслухавши доповідача, пояснення представників ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини без розгляду суд першої інстанції виходив з вимог ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, яка визначає наслідки повторної неявки позивача не залежно від причин такої неявки, з врахуванням ухвали суду від 13 липня 2015 року про визнання явки позивача та відповідача в судові засідання обов’язковою.

Однак , колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Під час розгляду справи в апеляційному суді встановлено, що позивачка ОСОБА_3 вже майже пів року перебуває за кордоном у своєї мами в США, у зв’язку з чим не могла і не отримувала повісток власноручно.

Дана обставина визнається і не оспорюється сторонами по справі у апеляційному суді.

Статтею 169 ЦПК України передбачено, що в разі неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд відкладає розгляд справи. Дана вимога закону залишилася поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції у судових засіданнях суду першої інстанцїі 25 вересня 2015 року та 20 жовтня 2015 року були присутні представники позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 106-109, 124-128) , які відповідно до ст. 44 ЦПК України можуть вчиняти від імені особи, яку вони представляють, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду є помилковим, тобто зробленим з порушенням норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції фактично обмежив позивача у захисті його інтересів шляхом звернення до суду загальної юрисдикції.

З огляду на викладене та на підставі ст. 311 ЦПК України ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2015 року підлягає скасуванню як незаконна, оскільки позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_3 – задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Судді :