П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Маринченка В.Л.,

суддів:

Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (далі - управління ДФС) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління ДФС щодо зменшення розміру надбавок за спеціальне звання, за вислугу років, за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи; відмови у видачі довідок про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії; несвоєчасний розрахунок та зобов'язати провести нарахування та виплату зазначених надбавок, а саме: надбавки за спеціальне звання з розрахунку 120 грн на місяць за період з 1 червня 2013 року по 1 січня 2014 року, винагороди за вислугу років в розмірі 40 % виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання за період з 1 червня 2013 року по 29 грудня 2014 року, надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 50 % виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання за період з 1 червня 2013 року по 29 грудня 2014 року і видати уточнені довідки.

На обґрунтування позову ОСОБА_8 зазначила, що з 26 вересня 2005 року по 29 грудня 2014 року працювала на посаді завідуючої сектору юридичної служби обласного апарату податкової служби, з 30 грудня 2014 року їй призначена пенсія державного службовця, але за період роботи з 1 червня 2013 року по 29 грудня 2014 року відповідач неправомірно зменшив розмір її заробітної плати, що полягало у тому, що надбавки за спеціальне звання, вислугу років та високі досягнення у праці виплачувалися в меншому розмірі, аніж були встановлені чинним законодавством.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 25 травня 2015 року позов задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 2 липня 2015 року скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 липня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

До Верховного Суду України ОСОБА_8 подала заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2015 року з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати зазначену ухвалу, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пунктів 1, 2 частини першої статті 237 КАС мотивами перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 липня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_8 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що надбавка за спеціальне звання, винагорода за вислугу років та надбавка за високі досягнення у праці або виконання особливо важкої роботи виплачувалися ОСОБА_8 відповідно до чинних нормативно-правових актів.

За період роботи з 1 червня 2013 року по 1 січня 2014 року ОСОБА_8 правомірно проводилася виплата за ранг, оскільки відповідно до статті 26 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 року № 658 «Про затвердження Положення про ранги державних службовців» їй було присвоєно одинадцятий ранг державного службовця. Щодо виплати винагороди за вислугу років, то суди зазначили, що постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» не поширюється на посадових осіб Міністерства доходів і зборів України, куди була переведена ОСОБА_8, а отже, їй правомірно виплачувалася зазначена надбавка за період роботи з 1 червня 2013 року по 29 грудня 2014 року в розмірі 30 % відповідно до статті 33 Закону № 3723-ХІІ.

Також суди зазначили, що оскільки нарахування та виплата надбавки за спеціальне звання та за вислугу років проводилися позивачу правомірно, то і виплата надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важкої роботи проводилася теж правомірно.

Щодо надання уточнюючої довідки, то вона надана позивачу при звільненні на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату.

На обґрунтування наявності підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, ОСОБА_8 надала ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2015 року (№ К/800/65963/14, К/800/67622/14), в якій касаційний суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо нарахування та виплати індексації заробітної плати, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років виходячи з того, що відповідач неправильно нараховував ОСОБА_4 зазначені надбавки, не проіндексував заробітну плату та видав уточнюючу довідку невстановленої форми.

Отже, ухвалення судом касаційної інстанції різних за змістом судових рішень стало наслідком встановлення різних обставин справ, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Аналіз наданих ОСОБА_8 на обґрунтування наявності підстави, установленої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС, ухвал Вищого адміністративного суду України від 3 вересня і 3 листопада 2015 року (№№ К/800/39610/15, К/800/46141/15 відповідно) також не дає підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

В.Л. Маринченко

Судді: О.Ф. Волков

М.І. Гриців

О.В. Кривенда

П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко

О.О. Терлецький