ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/43025/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та скасування рішення, що переглядається за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду від 15 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася в Рівненський міський суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо скасування безтермінового статусу «Члена сім'ї загиблого» та анулювання посвідчення НОМЕР_1 від 5 жовтня 2007 року, скасувати рішення комісії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, створеної для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу члена сім'ї загиблого, померлого ветерана війни згідно Закону України «Про захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 14 квітня 2014 року, протокол №1197.6.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є вдовою капітана внутрішньої служби ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження служби в органах кримінально-виконавчої системи управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області.

3 жовтня 2007 року було прийнято рішення №5682, відповідно до якого позивач є дружиною померлого ОСОБА_5, смерть якого пов'язана з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, їй було видано безтермінове посвідчення «Члена сім'ї загиблого», а тому позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо скасування вищезазначеного статусу.

Постановою Рівненського міського суду від 15 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо скасування безтермінового статусу «Члена сім'ї загиблого» ОСОБА_4 та анулювання посвідчення НОМЕР_1 від 5 жовтня 2007 року.

Скасовано рішення комісії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради створеної для розгляду питань, пов'язаних зі встановленням статусу члена сім'ї загиблого, померлого ветерана війни згідно Закону України «Про захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 14 квітня 2014 року, протокол №1197.6.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради компенсувати усі невиплачені та невідшкодовані пільги за період від прийняття незаконних рішень і до моменту виконання рішення суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 позивач 10 червня 1984 року уклала шлюб з ОСОБА_5

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблений запис № 1543.

Як встановлено судом та вбачається з постанови військово лікарської комісії УМВС України в Рівненській області від 6 лютого 2001 року №6, ОСОБА_5, в період з 28 листопада 1989 року по 28 лютого 1990 року виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, захворів ішемічною хворобою серця, та іншими хворобами, що в подальшому призвело до гострої серцево судинної недостатності внаслідок повторного інфаркту серцевого м'язу та смерті. Хвороба та смерть пов'язані з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки Управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області від 11 лютого 2015 року №19/14/718 виданої позивачу в тому, її чоловік капітан внутрішньої служби ОСОБА_5, помер під час проходження служби в органах кримінально виконавчої системи управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області. На момент смерті ОСОБА_5 перебував на посаді фельдшера медичної частини Городищенської виправної колонії.

Згідно повідомлення Управління праці та соціального захисту населення від 10 березня 2015 року №К-254 на засіданні Комісії було прийняте рішення №568.2, яким ОСОБА_4 відповідно до п.1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підтвердили статус особи, на яку поширюється чинність цього Закону.

На підставі вищезазначеного рішення позивачці було видане безтермінове посвідченні «Члена сім'ї загиблого» від 5 жовтня 2007 року серії НОМЕР_1.

Згідно виписки з протоколу від 14 квітня 2014 року №1197.6 на засіданні комісії для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому встановлено неналежність позивача до осіб, на яких поширюється чинність Закону, визнано недійсним її посвідчення «Члена сім'ї загиблого», серії НОМЕР_1 від 5 жовтня 2007 року, видане Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради з подальшим його вилученням та припинено з 1 травня 2014 року надання пільг, передбачених статтею 15 вказаного Закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо протиправності дій відповідача.

Вищий адміністративний суд України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302б було затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, відповідно до п.4 якого, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

Пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту" визначено, що чинність цього Закону поширюється також на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка є дружиною померлого ОСОБА_5, який хворів ішемічною хворобою серця внаслідок виконання ним службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та від якої помер, мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, вдруге не одружилася, тому з урахуванням п.2 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на неї розповсюджується дія цього Закону, а тому вона має право на отримання пільг, встановлених вищевказаним законом.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не доведено правомірність своїх дій під час прийняття відповідних оскаржуваних рішень.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення задоволенні позову є обґрунтованим та не спростовується доводами касаційної скарги.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргуУправління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду від 15 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: