ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа № 920/519/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

Прокурор Х/о - ОСОБА_1, посвідчення №036152 від 29.10.15 р.;

позивача - не з’явився;

третьої особи - не з’явився;

відповідача - не з’явився;

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2, довіреність б/н від 17.03.15 р. (повноваження представника за довіреністю перевірив спеціаліст 1 категорії господарського суду Сумської області ОСОБА_3Л.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" Сумської міської ради, м. Суми (вх. №5520 С/3) та СОО Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Суми (вх. №5545С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 12.10.15 року у справі № 920/519/15

за позовом Заступника прокурора Сумської області - прокурора м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради, м. Суми

до Дочірнього підприємства "Паркінг" Комунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" Сумської міської ради, м. Суми

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Сумській області, м. Суми

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Сумської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Суми

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, стягнення 133791,12 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд зобов'язати ДП "Паркінг" Комунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" Сумської міської ради звільнити земельну ділянку площею 0,5209 га по вул. Прокоф'єва, 16/2 у м. Сумах та земельну ділянку площею 0,8054 га по вул. Д. Коротченка, 30 у м. Суми; зобов'язати Дочірнє підприємство "Паркінг" Комунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" Сумської міської ради привести земельну ділянку площею 0,5209 га по вул. Прокоф'єва, 16/2 у м. Сумах та земельну ділянку площею 0,8054 га по вул. Д. Коротченка, 30 у м. Суми у придатний для використання стан шляхом знесення усіх наявних будівель та споруд на вказаних земельних ділянках; стягнути з Дочірнього підприємства "Паркінг" Комунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" на користь територіальної громади м. Суми в особі Сумської міської ради 133791,12 грн. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок площею 0,5209 га по вул. Прокоф'єва, 16/2 у м. Сумах та площею 0,8054 га по вул. Д. Коротченка, 30 у м. Суми; а також покласти на відповідача судові витрати.

Сумська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів звернулась до господарського суду Сумської області з позовною заявою в межах справи №920/519/15, відповідно до якої просила суд: 1. Зобов’язати ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР повернути майновий комплекс Всеукраїнської спілки автомобілістів №2 "Курська", м. Суми, вул. Л. Українки, площею 0,5959 га; 2. Зобов’язати ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР повернути майновий комплекс Всеукраїнської спілки автомобілістів №3 "Пролісок", м. Суми, вул. Прокоф’єва, площею 0,3345 га; 3. Зобов’язати ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР повернути майновий комплекс Всеукраїнської спілки автомобілістів №4 "Псьол", м. Суми, проспект ім. М. Лушпи, площею 1,2370 га; 4.Зобов’язати ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР повернути майновий комплекс Всеукраїнської спілки автомобілістів №5 "Зарічна", м. Суми, вул. Прокоф’єва, площею 0,5209 га; 5. Зобов’язати ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР повернути майновий комплекс Всеукраїнської спілки автомобілістів №5 "Заозерна", м. Суми, вул. Д. Коротченка, площею 0,8354 га; 6.Зобов’язати ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР відшкодувати СОО Всеукраїнської спілки автомобілістів всі доходи, які були отримані ДП, чи які могли бути отримані СОО Всеукраїнської спілки автомобілістів з 2013 року по травень 2015 року в розмірі - 9 203 191,74 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.10.2015 року у справі №920/519/15 (судді Котельницька В.Л., Заєць С.В., Яковенко В.В.) позов задоволено.

Зобов’язано ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" Сумської міської ради звільнити земельну ділянку площею 0,5209 га, розташовану по вул. Прокоф’єва, 16/2 у м. Сумах та земельну ділянку площею 0,8054 га по вул. Д. Коротченка, 30 у м. Сумах.

Зобов’язано ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР привести земельну ділянку площею 0,5209 га, розташовану по вул. Прокоф’єва, 16/2 у м. Сумах та земельну ділянку площею 0,8054 га по вул. Д. Коротченка, 30 у м. Сумах у стан, придатний до використання, шляхом знесення усіх наявних будівель та споруд на вказаних земельних ділянках.

Стягнуто з ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР на користь територіальної громади м. Суми в особі Сумської міської ради 133791,12 грн. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок площею 0,5209 га по вул. Прокоф’єва, 16/2 у м. Сумах та площею 0,8054 га по вул. Д. Коротченка, 30 у м. Сумах.

Стягнуто з ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР в доход Державного бюджету 5111 грн. 82 коп. судового збору.

В задоволенні позову Сумської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів - відмовлено.

Відповідач, ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР, не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2015 року у справі №920/519/15 та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначає, що в матеріалах справи наявні докази того, що стоянки по вул. Прокоф'єва, 16/2 та вул. Д. Коротченка, 30 збудовані ще у вісімдесяті роки минулого століття. Зокрема, це підтверджується копією листа (а.с. 46 т. 2) та актами державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту наданих третьою особо, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору. В той же час, підприємство зареєстроване лише в грудні 2012 року. Фактично зазначенні обставини були судом першої інстанції проігноровані.

Сумська обласна Всеукраїнська спілка автомобілістів на підтвердження своїх самостійних вимог на предмет спору, тобто на земельну ділянку, надала докази того, що на відповідній земельній ділянці перебуває майно Сумської обласної Всеукраїнської спілки автомобілістів. В своїх заявах та поясненнях третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору прямо визнала, що саме нею спірні земельні ділянки були зайняті та на них наявне майно їхньої спілки.

В своєму рішення суд першої інстанції визначає встановленою вину ДП "Паркінг" в тому, що воно нібито самовільно зайняло земельні ділянки та зобов'язує ДП "Паркінг" привести земельну ділянку у стан придатний до використання, шляхом знесення усіх наявних будівель та споруд на вказаних земельних ділянках, посилаючись на відсутність у ДП "Паркінг" документів, які б підтверджували право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірних земельних ділянках. В той же час, судом першої інстанції проігноровано той факт, що фіксування самовільного будівництва та подання позовної заяви про знесення самовільних будівель та споруд в даному випадку відноситься до компетенції Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області. Однак, зазначена особа до участі в справі взагалі залучена не була, що вплинуло на неповноту дослідження всіх обставин справи.

Також, як зазначає Відповідач, суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на те, що для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 Цивільного кодексу України. Однак, матеріалами справи підтверджується, що будівництво на спірних земельних ділянках почалось у вісімдесятих роках двадцятого століття. В матеріалах справи є докази того, що на спірних земельних ділянках є майно Сумської обласної Всеукраїнської спілки автомобілістів і зазначена особа прямо заявляє, що відповідні земельні ділянки та майно на них належить саме їм. Отже, як мінімум, частина вини у зайнятті земельної ділянки без достатніх правових підстав лежить на третій особі, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Сумської обласної Всеукраїнської спілки автомобілістів.

Однак, господарський суд Сумської області не надав належної правової оцінки цим фактам в результаті чого припустився порушень норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 1166, 1193 Цивільного кодексу України.

Сумська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору), також не погодилася з зазначеним рішенням, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2015 року у справі №920/519/15 в частині відмови в задоволенні позову Сумської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів щодо зобов'язання ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР повернути майнові комплекси Всеукраїнської спілки автомобілістів №5 "Зарічна", м. Суми, вул. Прокоф’єва, площею 0,5209 га та "Заозерна", м. Суми, вул. Д. Коротченка, площею 0,8354 га. Прийняти нове рішення, яким задовольнити зазначені вимоги Сумської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.

Як зазначає Сумська обласна Всеукраїнська спілка автомобілістів у своїй скарзі, відмовляючи в задоволенні позовних вимог СОО "Всеукраїнської спілки автомобілістів", суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення посилається на відсутність інформації про нерухоме майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та відсутність права на оренду спірних земельних ділянок.

Однак, як зазначає апелянт, відповідно до Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, чинного на час введення в експлуатацію стоянок, громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно громадським організаціям. Власністю громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

10 січня 1987 року та 01 листопада1989 року за погодженнями Ради Міністрів Української РСР від 29.11.1985 р, Сумською міською радою народних депутатів та за рахунок коштів СОО Всеукраїнської спілки автомобілістів на спірних земельних ділянках було збудовано та введено в експлуатацію нерухоме майно.

Відповідно до Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року право власності на нову річ, яка створена особою, набувається нею. Особа, яка створила річ зі своїх матеріалів є власником цієї речі.

У відповідності прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який є чинним на цей час, та на які посилався суд, зазначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а саме з 1 січня 2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки момент виникнення права власності відбувся 10.01.1987 р. та 01.11.1989 р. до набуття чинності Цивільного кодексу України, тому до моменту виникнення права власності на стоянки застосовуються положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, а вже само по собі право власності, порядок та обсяги його здійснення регулюються положеннями Цивільного кодексу України

У відповідності ч. 9 ст. 39 "Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" документ про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів -води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Так, в матеріалах справи знаходиться копія Акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту "Відкритої платної автостоянки №5" від 10.012.1987 р. та Копія Акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту "Відкритої автостоянки №7" від 01.11.1989 р.

Тобто, вищезазначеними документами підтверджено факт виникнення права власності СОО Всеукраїнської спілки автомобілістів на новостворене нерухоме майно - Відкритої платної автостоянки №5" м. Суми, вул. Прокоф'єва та "Відкритої автостоянки №7" м. Суми, вул. Д. Коротченка.

Також, на вимогу норм законодавства, чинного на сьогоднішній момент, СОО "Всеукраїнська спілка автомобілістів" було подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції Декларації про готовність об'єктів до експлуатації, які були зареєстровані, та які є документами, що підтверджують право власності на нерухоме майно (щодо Відкритої платної автостоянки №5, м. Суми, вул. Прокоф'єва та Відкритої автостоянки №7, м. Суми, вул. Д. Коротченка) (копії декларації додаються). У відповідності до п. 9 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

На підставі зазначеного апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно вирішив зобов'язати відповідача привести земельну ділянку за адресою Прокоф'єва 16/2 та по вул. Д. Коротченка, 30 у м. Суми у стан, придатний до використання, шляхом знесення усіх наявних будівель та споруд на вказаних земельних ділянках.

Проте, виконання даного пункту рішення суду є неможливим, оскільки право власності на вказані будівлі та споруди належить СОО "Всеукраїнської спілки автомобілістів". А відповідач ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" не створював об'єкт нерухомості, тому він не може відповідати за знесення усіх наявних будівель та споруд на зазначених земельних ділянках, бо земельні ділянки знаходяться в користуванні СОО ВСА, майно введене в експлуатацію та належить СОО ВСА.

Підтвердженням того, що ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР усвідомлює неправомірність свого користування чужим майном є те, що директор зазначеного рідприємства звернувся до голови СОО Всеукраїнської спілки автомобілістів з листом №31 від 30.05.2014 року з вимогою забрати майно, розташоване на даних земельних ділянках, яке належить Сумській обласній організації ВСА.

Саме тому СОО "Всеукраїнської спілки автомобілістів" звернулась до суду з позовом про зобов'язання ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР повернути майновий комплекс Всеукраїнської спілки автомобілістів №5 "Зарічна", м. Суми, вул. Прокоф'єва, площею 0,5209га та №5 "Заозерна", м. Суми, вул. Д. Коротченка, площею 0,8354га.

Прокурор, Сумська міська рада (Позивач) та Державна інспекція сільського господарства в Сумській області (3-тя особа на стороні Позивача) вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надали заперечення на апеляційну скаргу, в яких просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За клопотанням представника СОО Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Суми ОСОБА_2 засідання судової колегії проведено в режимі відеоконференції.

Сумська міська рада (Позивач), ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР (Відповідач) та Державна інспекція сільського господарства в Сумській області (3-тя особа на стороні Позивача) своїх повноважних представників в засідання судової колегії не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи за поданими апеляційними скаргами.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарг, приходить до висновку про їх задоволення та скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №42015200010000010, зареєстрованого за ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України встановлено, що на території м. Суми у користуванні ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" знаходяться п'ять стоянок автотранспорту, що розміщені на земельних ділянках комунальної власності, за наступними адресами: вул. Прокоф'єва, 16/1, вул. Прокоф'єва, 16/2, вул. Матюшенка, 47, вул. Д. Коротченка, 11 та вул. Д. Коротченка, 30 у м. Суми.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вищевказаним підприємством право користування земельними ділянками по вул. Прокоф'єва, 16/2 та вул. Д.Коротченка, 30 у м. Суми не зареєстровано.

З метою встановлення порушень відповідачем вимог земельного законодавства шляхом самовільного користування земельними ділянками комунальної власності прокуратурою міста Суми 18.02.2015 року було призначено позапланову виїзну документальну перевірку, проведення якої доручено Державній інспекції сільського господарства у Сумській області.

В ході проведення перевірки встановлено (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №31-1 від 13.03.2015) та підтверджено матеріалами справи, що пунктами 1, 2 рішення сесії Сумської міської ради від 26.12.2014 №3902-МР відповідачу було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок за адресами: вул. Прокоф'єва, 16/2 та вул. Д. Коротченка, 30 у м. Суми.

При обстеженні земельних ділянок встановлено, що за вказаними адресами земельні ділянки (землі житлової та громадської забудови Сумської міської ради) використовуються відповідачем під розміщення стоянок автотранспорту.

Водночас, Державною інспекцією сільського господарства у Сумській області зазначено, що державна реєстрація прав на вищевказані земельні ділянки за ДП “Паркінг” КОРП “Дрібнооптовий” відсутня, а також відсутнє право оренди чи постійного користування цими земельними ділянками.

Враховуючи вищезазначене, заступник прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивача звернувся до господарського суду з позовною заявою, оскільки вважає, що відповідач самовільно зайняв та використовує земельні ділянки за адресами: вул. Прокоф'єва, 16/2 та вул. Д.Коротченка, 30 у м. Суми під розміщення автостоянок, що є порушенням ст. ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України.

Позивач також погодився із висновками Прокурора та підтримує позовні вимоги.

Судова колегія вважає, що приймаючи рішення суд першої інстанції правомірно зазначив в ньому, що відповідно до положень ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Поряд з цим, статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в порушення вищевказаних норм закону не було здійснено заходів по виконанню рішення Сумської міської ради від 26.12.2014 “Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)”, з послідуючим укладенням договору оренди спірних земельних ділянок, та не зареєстровано у встановленому законом порядку прав на спірні земельні ділянки.

За таких обставин, на підставі постанови прокуратури Сумської області від 18.02.2015 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання ДП “Паркінг” КОРП “Дрібнооптовий” Сумської міської ради вимог земельного законодавства при використанні земель житлової та громадської забудови під існуючими автостоянками, головним спеціалістом - державним інспектором сільського господарства було видано наказ №35, направлення №18 від 04.03.2015 та доручення №45 від 25.02.2015 на проведення документальної виїзної позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено відповідний акт.

Зазначеним актом встановлено, що земельні ділянки загальною площею за адресами: вул. Прокоф’єва, 16/2 та вул. Д.Коротченка, 30 у м. Суми, використовується відповідачем за цільовим призначенням, але без укладення договорів оренди, тобто без правовстановлюючих документів на землю, що є грубим порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Відповідні протоколи про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення були складені 13.03.2015 р.

Згідно із статтею 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового використання земельної ділянки.

Відповідно до статті 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів.

У постанові №6 від 17.05.2011 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” Пленум Вищого господарського суду України роз’яснив, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За результатами обстеження земельних ділянок по вул. Прокоф’єва, 16/2 та вул. Д. Коротченка, 30 у м.Суми державним інспектором сільського господарства у Сумській області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ДП “Паркінг” КОРП “Дрібнооптовий” Сумської міської ради земельних ділянок площею 0,5209 га (шкода становить 52546,03 грн.), площею 0,8054 га (шкода становить 81245,09 грн.).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 Цивільного кодексу України.

Зазначена правова позиція була наведена Верховним Судом України у постанові від 28.01.2015 у справі №5023/3993/12 (5023/9057/11).

Судова колегія апеляційного суду вважає, що у даному випадку суд першої інстанції обгрунтовано визнав доведеним факт наявності збитків у загальній сумі 133791,12 грн. внаслідок винної протиправної поведінки з боку відповідача щодо використання ним протягом 20014 - 2015 років земельних ділянок по вул. Прокоф’єва, 16/2 та вул. Д. Коротченка, 30 у м. Суми без правовстановлюючих документів, та причинний зв'язок між встановленими вище фактами та бездіяльністю відповідача щодо не оформлення правовстановлюючих документів відповідно до чинного законодавства.

Самовільне використання (захоплення) земельних ділянок протягом 20014 - 2015 років підтвердив і представник СОО Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Суми (З-ї особи з самостійними вимогами) ОСОБА_2 в засіданні судової колегії, та пояснив, що це і стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Розмір збитків, завданих не вчиненням відповідачем дій, спрямованих на укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем, доведений прокурором та позивачем протягом судового розгляду справи шляхом долучення до матеріалів справи відповідних доказів.

Відповідно до положень ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про правомірність вимог позивача та прокурора щодо стягнення з відповідача на користь територіальної громади м. Суми 133791,12 грн. шкоди (збитків), заподіяної самовільним використанням земельних ділянок, а також вимог про звільнення відповідачем земельних ділянок по вул. Прокоф’єва, 16/2 та вул. Д.Коротченка, 30 у м. Суми та приведення їх у стан, придатний для використання.

Однак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправомірно своїм рішенням зобов’язав Відповідача - ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР знести усі наявні будівлі і споруди на вказаних у рішенні земельних ділянках, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Відповідач не є забудовником та власником цих споруд, в зв’язку із чим рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Стосовно вимог Сумської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, викладених у позовній заяві до ДП “Паркінг” КОРП “Дрібнооптовий” Сумської міської ради із урахуванням уточнених позовних вимог), суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору мотивовані тим, що право власності на нерухоме майно, розташоване на спірних земельних ділянках, належить на праві власності СОО Всеукраїнської спілки автомобілістів, тому відповідач безпідставно використовує зазначене майно для здійснення своєї діяльності.

Крім того, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору зазначає, що договори оренди спірних земельних ділянок, укладені у 2011 році, в силу приписів ст. 33 Закону України “Про оренду землі” є продовженими через відсутність заперечень орендодавця щодо продовження строку оренди.

Як доказ наявності у СОО Всеукраїнської спілки автомобілістів права власності на нерухоме майно, що знаходиться на території автостоянок по вул. Прокоф’єва, 16/2 та вул. Д. Коротченка, 30 у м. Суми, останнім були подані до суду акти Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту “Відкритої платної автостоянки №5 по вул. Прокоф’єва” від 10.12.1987 та “Відкритої автостоянки №7” від 01.11.1989.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.

Відповідно до даних Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, наданих на запит господарського суду Сумської області від 09.10.2015, станом на цей час відсутні дані у зазначених Реєстрах стосовно власника нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках, які знаходяться по вул. Прокоф’єва, 16/2 та вул. Д. Коротченка, 30 у м. Суми.

Згідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, зі змісту поданої позовної заяви та поданих письмових пояснень третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору не зазначено, які саме його права щодо спірного майна порушені чи не визнаються іншою особою, а саме відповідачем.

Тобто, звертаючись з позовом до господарського суду заявник повинен був довести належними та допустимими доказами, що саме відповідачем оспорюється або не визнається право його власності на спірні об’єкти, саме відповідачем вчиняються перешкоди у здійсненні всіх правомочностей власника, проте заявник не підтвердив, що саме з боку відповідача вчиняються такі неправомірні дії або бездіяльність.

Окрім цього заявником також не обґрунтовано факту втрати ним документів, які засвідчують його право власності, навпаки з матеріалів справи вбачається відсутність документів, у будь-який час належним чином оформлених, які б підтверджували його право власності на об’єкти нерухомого майна, розташовані на спірних земельних ділянках.

Частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини в Україні з питання оренди землі є Закон України “Про оренду землі”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видівдіяльності, згідно із ст. 3 вказаного Закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частина 1 статті 6 вищезазначеного Закону передбачає, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Стаття 13 Закону України “Про оренду землі” містить поняття договору оренди землі та визначає його як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України “Про оренду землі” по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності

заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що третьою особою не було подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували право на оренду спірних земельних ділянок.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимога третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору про зобов’язання відповідача повернути йому спірні автостоянки, а відтак і вимога відшкодувати суму завданих збитків у розмірі 3682300,98 грн., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сумської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2015 року у справі №920/519/15 в частині зобов’язання ДП "Паркінг" КОРП "Дрібнооптовий" СМР знести усі наявні будівлі і споруди на вказаних у рішенні земельних ділянках скасувати та в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2015 року у справі №920/519/15 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08.02.16

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.