КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2016 р. Справа№ 925/1281/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача (за первісним позовом): не з'явився;

Від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_2;

ОСОБА_3

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2015

у справі № 925/1281/15 (головуючий суддя Спаських Н.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж

до Фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

про розірвання договору

та за зустрічним позовом Фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж

про безпідставність вимог розірвання договору та про визнання недійсними рішень комісії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.10.2015 по справі № 925/1281/15 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним (незаконним) та скасовано рішення комісії скарги Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж, які оформлені протоколами комісії з розгляду актів про порушення ПАТ „Черкасиобленерго" Черкаського міського РЕМ:

- Від 13.05.2015 № 13, 14, 15, 16;

- Від 20.05.2015 № 30, 31;

- Від 17.06.2015 №43, 44;

Визнано право Фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на отримання електричної енергії відповідно до договору про постачання електричної енергії № 2255 від 20.09.2004, в решті вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 19.10.2015 у справі № 925/1281/15.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл судової справи між суддями апеляційну скаргу скарги Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж у справі № 925/1281/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2015 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці та судді Михальської Ю.Б. на курсах підвищення кваліфікації, було здійснено заміну суддів на суддю Гончарова С.А. та суддю Шапталу Є.Ю

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2015 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 925/1281/15, у судовому засіданні за участю представників сторін на 10.12.2015.

13.11.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

07.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 у зв'язку з виходом суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж була прийнята до провадження.

У судове засідання 10.12.2015 представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" було відкладено на 21.01.2015.

21.01.2016 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

В судовому засіданні 21.01.2016 учасники судового процесу надали свої пояснення по справі. Представник позивача у вказане судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.

В судовому засіданні представником відповідача (за первісним позовом) було заявлене усне клопотання про відшкодування витрат за адвокатські послуги.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідачем на підтвердження надання адвокатських послуг надано договір про надання правових послуг від 10.11.2015, укладену між відповідачем та адвокатом Єфімовою Л.Я., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 24.09.2010, виданого на ім'я Єфімової Л.Я., а також квитанцію по прибутковому касовому ордеру на суму 5071,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих втрат, крім судового збору, не повинен бути явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який би міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, які склалися в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При вирішення питання про розподіл судових витрат судом враховано принцип співрозмірності: витрати на правову допомогу - 5071,00 грн., а також ту обставину, що адвокат Єфімова Л.Я. особисто не брала участі в судових засіданнях, а займалася підготовкою документів, які надані суду.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що дане клопотання підлягає задоволенню та ухвалила стягнути з позивача (за первісним позовом) 7250,00 грн. витрат на правову допомогу.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 № 925/1281/15 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2004 між Публічним акціонерним товариством „Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж та Фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було укладено типовий договір про постачання електричної енергії № 2255 (т. І, а.с. 16), за умовами якого позивач, як постачальник електричної енергії, прийняв на себе зобов'язання постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач повинен оплатити її вартість та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору.

Сторони дійшли згоди, що у всіх питаннях, не застережених умовами цього договору, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

За умовами вказаного договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію як різновид товару, у передбачених договором обсягах, за категоріями струмоприймачів (електрообладнання) та із дотриманням граничних показників якості електроенергії; повідомляти відповідача про всі зміни тарифів на електроенергію письмово або через засоби масової інформації за 5 днів до введення їх у дію).

А відповідач в свою чергу за умовами вказаного договору зобов'язався виконувати умови договору, дотримуватися режиму споживання електроенергії, оплачувати вартість активної та реактивної електроенергії, забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників позивача за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

Як вбачається з матеріалів справи до договору № 2255 від 20.09.2004 сторонами було підписано 9 додатків копії яких долучені (т. І, а.с. 20-28), серед яких міститься відомості про перелік об'єктів відповідача, куди здійснюється електропостачання; порядок розрахунків за електроенергію; графік зняття показників лічильників; акти розмежування балансової належності мереж по кожному торговому кіоску відповідачки.

Укладений між сторонами договір відповідає вимогам ст. 275 ГК України, якою визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України „Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та „Про електроенергетику".

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

З наданих позивачем пояснення вбачається, що під час перевірки дотримання правил споживання електроенергії у відповідачки було виявлено, що за місцем здійснення нею торгівельної діяльності у кіосках за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 відповідачкою грубо порушувалися вимоги законодавства про електроенергетику, ігнорувалися вимоги позивача як енергопостачальника, про що складено 8 актів про порушення ПКЕЕ, надані позивачем у справу.

Комісією Черкаського міського РЕМ ПАТ „Черкасиобленерго" у травні-червні 2015 року було розглянуто 8 актів про порушення, допущені відповідачкою щодо електроспоживання у її кіосках та прийнято рішення про нарахування розміру недоврахованої електроенергії по об'єктах відповідачки на загальну суму 53 662,80 грн.

Відповідач (за первісним позовом) вказаний борг не сплатив, що за доводами позивача (за первісним позовом) є порушенням умов договору між сторонами № 2255 та положень ПКЕЕ, якими сторони зобов'язалися керуватися у всіх питаннях, не застережених договором.

09.06.2015 року позивач (за первісним позовом) направив відповідачу (за первісним позовом) попередження про відключення від електропостачання № 2977 за допущені порушення.

Позивач (за первісним позовом) в своїх поясненнях зазначає, що у відповідача (за первісним позовом) закінчився термін дії документів на розміщення торгівельних кіосків, на підставі чого укладався договір № 2255 від 20.09.2004 на постачання електроенергії, що у свою чергу, також є підставою для примусового розірвання укладеного між сторонами договору.

Позивач (за первісним позовом) просить розірвати укладений між сторонами договір на постачання електроенергії № 2255 від 20.09.2004 на підставі ст. 651 ЦК України, частиною 2 якої встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Обговоривши із представниками сторін правові обґрунтування та вимоги за первісним позовом про розірвання укладеного між сторонами договору на постачання електроенергії, судом було встановлено наступне:

Договір між сторонами № 2255 від 20.09.2004 року не містить умов про право позивача на розірвання цього договору, підстав розірвання та процедури розірвання.

Як вказано вище, ст. 275 ГК та ст. 714 ЦК України в питанні регулювання відносин у сфері електроенергетики, відсилають до спеціального законодавства, яким вирішуються всі питання відносин постачальника та споживача електроенергії.

Положеннями ЗУ "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" від 24.10.2013 року, розрізняється побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електроенергію виключно для власних потреб, що виключає її комерційне споживання) і споживач електричної енергії - суб'єкт господарювання або фізична особа, що використовує електричну енергію для власних потреб на підставі договору про постачання електричної енергії з електропостачальником або інших підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до даного Закону позивач є гарантованим електропостачальником, який здійснює постачання електричної енергії виключно на закріпленій території та зобов'язаний укласти договір на постачання електричної енергії з будь-яким споживачем електричної енергії, який до нього звернувся і розташований на території здійснення його ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії.

В ст. 14 Закону зазначено, що права, обов'язки та відповідальність споживачів електричної енергії визначаються цим Законом законами України „Про електроенергетику", „Про захист прав споживачів", кодексом електричних мереж, кодексом комерційного обліку, правилами користування електричною енергією (які включають правила користування електричною енергією для побутових споживачів) та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому споживач електричної енергії має право, зокрема, на: 1) постачання електроенергії гарантованим електропостачальником; 2)розірвання договору про постачання електричної енергії за умови виконання своїх обов'язків за таким договором та належного повідомлення електропостачальника у строк, визначений договором про постачання електричної енергії;

3)отримання від електропостачальника повідомлення щодо намірів останнього внести зміни до будь-яких умов договору про постачання електричної енергії не пізніше, ніж за 20 діб до їх застосування, та розірвати договір про постачання електричної енергії з електропостачальником у визначеному договором порядку;

Проте ст. 13 ЗУ „Про засади функціонування ринку електричної енергії України" від 24.10.2013 серед прав та обов'язків електропостачальників не передбачає для них можливості ставити питання про розірвання договору із своїм споживачем за власною ініціативою.

Дана норма передбачає для електропостачальника лише право на: 1) вільний вибір контрагента за двостороннім договором; 2) своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів; 3) відшкодування прямих збитків, завданих внаслідок невиконання їх контрагентами умов укладених договорів на ринку електричної енергії; 4) недискримінаційний доступ до електричних мереж на підставі договорів з електропередавальним підприємством, електророзподільним підприємством відповідно до вимог кодексу електричних мереж; 5) доступ до інформації щодо діяльності на ринку електричної енергії у порядку та обсягах, визначених правилами ринку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії; 6) інші права, передбачені нормативно-правовими актами, які забезпечують функціонування ринку електричної енергії, та умовами укладених ними договорів на ринку електричної енергії.

В той же час електропостачальники, зокрема, зобов'язані укласти договори, які є обов'язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії та виконувати умови цих договорів.

Гарантований електропостачальник не має права відмовити споживачу електричної енергії, який знаходиться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору про постачання електричної енергії.

Порядок набуття електропостачальником статусу гарантованого електропостачальника затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Межі території діяльності гарантованого електропостачальника встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. В межах території діяльності одного гарантованого електропостачальника не допускається діяльність інших гарантованих електропостачальників.

Відповідно до ст. 24 Закон України „Про електроенергетику" визначено права, обов'язки та відповідальність енергопостачальників і електропередавальних організацій, серед яких також не передбачено право на розірвання укладених договорів на електропостачання за власною ініціативою. Енергопостачальник лише має право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу (ч. 2).Порядок обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 3).

Таким чином виходячи зі змісту ст. 15,16 ЦК України, особа повинна захищатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту права, передбаченим законодавством, що регулює відносини сторін або умовами договору. І лише якщо спеціальних умов, що регулюють відносини сторін у законодавстві не існує, то особа має право на захист своїх прав виходячи із загальних норм чинного законодавства.

Позивач в своїх додаткових поясненнях (а.с. 102 том ІІ) зазначив що у договорі № 2255 домовилися керуватися правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), які затверджені постановою НКРЕ від 31.07.96 року № 28.

При цьому пунктом 1.13 ПКЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання будь-якого із договорів здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих правил. В той же час п. 5.23 ПКЕЕ передбачає, що зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється в порядку, визначеному законодавством України.

А тому позивач вважає, що ПАТ „Черкасиобленерго" вправі ставити питання про розірвання укладеного між сторонами договору про постачання електроенергії на підставі ст. 651 ЦК України.

Шкодою яка настала внаслідок порушення відповідачем (за первісним позовом) умов спірного договору, є вартість недоврахованої електроенергії на суму 53 662,80 грн., яку має сплатити відповідач (за первісним позовом) за актами про порушення та рішеннями комісії.

З наданих сторонами пояснень вбачається, що у відповідача (за первісним позовом) немає поточної заборгованості за споживання електроненергії, вартість якої відповідачем навіть оплачується наперед.

А отже на думку суду, вартість недоврахованої електроенергії на суму 53 662,80 грн. не можна вважати завданою шкодою позивачу (за первісним позовом).

Суб'єкти господарювання та споживачі мають право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом (ч. 2 ст. 20 ГК України).

Згідно з ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частинами 1,2 ст. 236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

За змістом ст. 1166 ЦК України під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). За загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (як реальна шкода та упущена вигода - ст. 22 ЦК України).

Враховуючи вище викладене вбачається, що рішення позивача (за первісним позовом), як постачальника електричної енергії, про донарахування відповідачу-споживачу 53 662,80 грн. вартості недоврахованої спожитої електроенергії на підставі актів про порушення відповідачкою ПКЕЕ, є саме оперативно-господарською санкцією, яка встановлена вимогами чинного законодавства та накладається позивачем (за первісним позовом), а не завданою шкодою внаслідок неналежного виконання договірного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

При цьому чинне законодавство не дозволяє здійснювати оскарження нарахованої шкоди, що виключає можливість тлумачення 53 662,80 грн. вартості недоврахованої електроенергії не як оперативно-господарської санкції, а як шкоди.

Право споживача на оскарження в судовому порядку рішення комісії постачальника електроенергії передбачено пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року. При цьому у разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Оплачені споживачем за рішенням комісії кошти постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення (який не перевищує трьох років), у разі відсутності заборгованості - зараховує ці кошти в рахунок майбутніх розрахункових періодів або, за заявою споживача, повертає оплачені ним кошти.

Отже, виходячи з положень ч. 2 ст. 20, ст.ст. 235 - 237 Господарського кодексу України рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої електричної енергії в сумі 53 662,80 грн. є оперативно-господарською санкцією, а не шкодою така ж правова позиція викладена, у постанові ВСУ від 16.05.2011 у справі № 3-37гс11 № рішення у ДР 16062647 та у постанові ВГСУ від 16.04.2015 року у справі № 910/24911/14.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач не довів у відносинах сторін наявності підстав для застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України, зокрема, істотного порушення умов договору між сторонами № 2255 від 20.09.2004 року з боку відповідачки у справі, внаслідок чого позивачу завдано шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач (за первісним позовом) тривалий час вирішує питання про продовження належного користування земельними ділянками під своїми кіосками, виконує всі вимоги Черкаської міської ради, кіоски має у приватній власності та оформила паспорти прив'язки (а.с.180-201 том 2), захищає свої права на землекористування у судовому порядку, не має боргу по орендній платі за земельні ділянки ( а.с. 126-132 том 1), але швидкість вирішення даного питання з боку Черкаської міської ради знаходиться поза компетенцією відповідачки, з чим суд погоджується.

На думку суду, за умови монопольного становища позивача на ринку м. Черкаси, розірвання договору із споживачем повинно бути крайнім заходом впливу на боржника, коли решта заходів спонукання його до виправлення порушень не дають результатів і докази про це повинні бути надані суду.

Враховуючи вище викладене, погоджується з судом першої інстанції та вважає, що позивачем (за первісним позовом) не надано доказів існування між сторонами обставин, які йому дозволяють вимагати у судовому порядку розірвання укладеного між сторонами договору на електропостачання на підставі ст. 651 ЦК України, а тому в задоволенні первісного позову про розірвання договору про постачання електричної енергії № 2255 від 20.09.2004 позивачу слід відмовити повністю через недоведеність правомірності підстав цієї вимоги.

Що стосується зустрічних позовних вимог згідно заяви від 15.09.2015 (а.с. 78 том ІІ).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за умовами договору між сторонами № 2255 від 20.09.2004 року та додатку № 4 до нього (а.с. 22 том І) визначено, що відповідач (за первісним позовом) повинна забезпечити і несе відповідальність за збереження розрахункових приладів та пломб на них. Зняття та перестановка розрахункових електролічильників, вимірювальних трансформаторів, зміна схеми електропостачання, а також підключення розрахункових приладів, проводиться лише з дозволу позивача. У випадку цих змін без відома позивача (за первісним позовом), як Електропостачальної організації, здійснюється перерахунок відповідно до Правил користування електричною енергією.

Частиною 10 ст. 26 ЗУ „Про електроенергетику" передбачено, що споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку.

На відносини сторін не поширюються положення ЗУ „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який розрахований лише на контроль з боку органів державного нагляду (контролю), що здійснюють планові та позапланові заходи з державного нагляду (контролю) та встановлює обов'язкові вимоги до проведення таких заходів, тому всі питання про порядок проведення перевірок з боку ПАТ „Черкасиобленерго" регулюються спеціальними нормативними актами у сфері електроенергетики та ПКЕЕ.

Частинами 2,3,4 ст. 26 ЗУ „Про електроенергетику" передбачно, що споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

В постанові ВГСУ від 16.04.2015 в справі № 910/24911/14 вказано, що вирішуючи спір про застосування енергопостачальником до споживача електричної енергії оперативно-господарської санкції у вигляді стягнення вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, суди повинні дослідити обставини щодо вчинення споживачем такого порушення, а також перевірити правильність визначення енергопостачальником розміру застосованої санкції у відповідності з вимогами Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 N562.

Відповідач (за первісним позовом) в своїх заперечення проти доводів позивача (за первісним позовом) про порушення при споживанні електроенергії, відповідачка, зокрема, зазначає, що жоден із складених проти актів про порушення № 006743, 007230, 005194, 006593, 006744, 006747, 006748, 006741, (копії яких знаходяться у І томі) на підставі яких позивачем (за первісним позовом) було складено протоколи засідання комісії, не були складені в присутності відповідача (за первісним позовом) чи її належно уповноваженого представника, що не спростовувалося позивачем.

З даних актів вбачається, що в них внесені відомості про те, що перевірку було проведено в присутності продавця ОСОБА_7, яка від підпису відмовилася (а.с. 30 том 1), та в присутності особи, яка відрекомендуватися та підписати всі інші акти відмовилася.

З наявних в матеріалах справи копій трудових договорів із її продавцями (а.с. 81-96 том 2) вбачається, що продавці зобов'язані виконувати обов'язки лише щодо реалізації товару, нести повну матеріальну відповідальність за взятий на реалізацію товар, наторговані гроші, а також охороняти кіоск. При цьому продавці не наділені згідно своїх посадових повноважень правами на представництво СПД ОСОБА_2 у відносинах із ПАТ „Черкасиобленерго" під час проведення перевірок електроспоживання та приладів обліку.

Договір № 2255 від 20.09.2004 про постачання електричної енергії між сторонами підписано особисто СПД ОСОБА_2 та не містить окремої умови про те, що у відповідача (за первісним позовом) є спеціально уповноважена особа у питаннях відносин із позивачем (за первісним позовом) щодо енергоспоживання. Також договір між сторонами не містить умови про те, що будь-який продавець відповідача (за первісним позовом) СПД ОСОБА_2, який на момент візиту представників ПАТ „Черкасиобленерго" знаходитиметься у кіоску, є уповноваженою особою у питаннях енергоспоживання і на підписання актів перевірок. З цього випливає, що за змістом договору між сторонами єдиною уповноваженою особою від імені відповідачки приймати участь у перевірках енергоспоживання та підписувати акт цих перевірок, є сама СПД ОСОБА_2

Згідно з довіреністю від 08.07.2011 року, (а.с. 79,80). уповноваженою особою на ведення всіх ділових справ та представництво, є ОСОБА_3

У відповідності до ст. 237, 244 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Позивач (за первісним позовом) суду так і не надав переконливих доказів про те, що при проведенні перевірок у відповідача (за первісним позовом), її належно уповноваженими представниками є продавці, які працюють у кіосках, де проводиться перевірка та на підставі якої правової норми чи пункту договору між сторонами це встановлено.

Згідно з п. 6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Отже, відсутність в особи повноважень на проведення перевірки та складання акта свідчить про невідповідність акта вимогам чинного законодавства (постанова Вищого господарського суду України від 13.08.2013 № 13/5005/10550/2012).

У постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2015 № 910/24911/14 серед іншого також зазначено, що судами мають бути досліджені питання щодо повноважень та необхідної кваліфікації (проходження відповідного навчання) працівників енергопостачальника складати акти про порушення (вимоги п. 6.41 Правил).

Тобто, ці відомості повинні бути доведені позивачем, однак доказів з приводу необхідної кваліфікації інспекторів позивача (за первісним позовом), які проводили перевірку та складали акти, у справі відсутні.

З наявної в матеріалах справи копії посадової інструкції на інспектора енергозбуту ПАТ „Черкасиобленерго" (а.с. 105-107 том 2), вбачається, що інспектор енергозбуту має право при пред'явленні службового посвідчення - безперешкодного доступу до електричних установок споживачів для проведення техперевірки засобів обліку та контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключень та обмежень електроспоживання в присутності споживача; давати обов'язкові для виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень, складати акти про порушення ПКЕЕ та приведення комерційних обліків споживачів до вимог діючих НДТ; припиняти роботу та опломбовувати електроустановки у випадках, передбачених діючими нормами та інші права.

Позивач в своїх доводах стверджує, що при проведенні перевірок, у більшості кіосків відповідача було виявлено порушення ПКЕЕ, зокрема, приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електромереж в межах дозволеної потужності та без повідомлення про це позивача; зірвані індикатори магнітного поля; порушений лічильний механізм; відсутня ПЕН; наявність слідів використання пристрою, що впливає на показники засобів обліку; спрацьовані індикатори магнітного поля, що свідчить про використання постійного магніту; відсутні індикатори магнітного поля на корпусах лічильників; видавлено оглядове скло захистного контейнера та ін.

Відповідачем (за первісним позовом) в свою чергу було надано акти проведення експертизи лічильника електроенергії (а.с. 224-228 том 1) якими не підтверджується, протиправне проникнення у корпус лічильників СПД ОСОБА_2, які піддавалися експертному дослідженню. В актах експертизи вказано, що корпуса лічильників не пошкоджені, а причини обламання стійки кріплення лічильного механізму та пошкодження кріплення лічильного механізму (акт експертизи № 143, № 178 а.с. 226,228 том 1), що стало причною непридатності лічильників, експертом не пояснено.

Що стосується порушення у виді приєднання субспоживача до кіоску відповідачки, як порушення ПКЕЕ, судом було встановлено наступне.

Актом про порушення № 005194 ( а.с. 39 том 1) у кіоску відповідач (за первісним позовом) по АДРЕСА_3 працівниками позивача (за первісним позовом) зафіксовано, що відповідач в порушення п. 10.2.25 ПКЕЕ приєднав нових субспоживачів до власних технологічних електромереж в рамках дозволеної потужності та не повідомив про це позивача.

З матеріалів справи вбачається, що мова йде про два власні кіоски СПД ОСОБА_2, які знаходяться по АДРЕСА_3, один із яких зафіксований у додатку № 3.1. до договору № 2255 між сторонами, в якому перелічені всі об'єкти, що живляться електричною енергією від мереж енергосистеми ( а.с. 20).

У відповідності до п. 10.2. (25) ПКЕЕ споживач електричної енергії, зокрема, зобов'язаний у разі приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної потужності повідомити про це електропередавальну організацію і постачальника електричної енергії та ініціювати коригування дозволеної потужності (зменшення дозволеної потужності на величину приєднаної потужності нових субспоживачів).

За визначеннями ПКЕЕ, споживач електричної енергії -- це юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;

субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача;

основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації;

Пунктом 1.6. ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Також з п. 1.2. договору між сторонами № 2255 від 20.09.2004 про постачання електричної енергії вбачається, що позивач зобов'язався на умовах цього договору постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених у додатку № 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"

При цьому в акті про порушення № 005194 ( а.с. 39 том 2) вид порушення визначено як „приєднання нових субспоживачів", що може мати місце лише при наявності у СПД ОСОБА_2 „старих" субспоживачів, які обліковані у позивача і з ними укладено окремий договір на енергопостачання згідно п. 1.6. ПКЕЕ.

Нарахування відповідачеві (за первісним позовом) вартості недоврахованої електроенергії на підставі актів про порушення проведено позивачем на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, якам затверджена Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року N 562.

Дана Методика у розділі 4 теж передбачає вимоги до складання акта про порушення споживачем Правил користування електричною енергією, відповідно до яких акт про порушення складається в присутності представника споживача представниками енергопостачальника, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред'явлення ними службових посвідчень на місці виявлення порушень. разі відмови споживача від підписання акта про порушення про це зазначається в акті про порушення; акт про порушення без підпису споживача вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

В акті про порушення зазначаються всі необхідні для розрахунку згідно з вимогами цієї Методики параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням меж балансової належності, перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення, фазування приладу обліку на дату оформлення акта про порушення. Текст акта повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та сум завданих споживачем збитків залежить від суті виявленого перевіркою порушення Правил користування електричною енергією.

Що стосується виявлених порушень у відповідачки щодо спрацювання індикаторів магнітного впливу та використання магніту, суд зазначає наступне.

То відповідач (за первісним позовом) в своїх поясненнях зазначала, що ці індикатори неодноразово відвалювалися від корпусів лічильників з приводу чого були звернення до позивача за їх заміною, але на її звернення позивач (за первісним позовом) не реагував.

Використання індикаторів передбачено п. 1.3 та 1.4. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією. Зокрема, визначено, що енергопостачальником з метою запобігання розкраданню електричної енергії на прилади обліку електричної енергії споживача можуть бути встановлені індикатори дії впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів (далі - індикатори). Індикатори встановлюються споживачу безоплатно відповідно до затверджених графіків. На вимогу споживача електричної енергії під час встановлення представниками енергопостачальника індикаторів на прилад обліку на такі індикатори або прилади обліку (у разі встановлення приладів обліку з вмонтованим індикатором) мають надаватися копії сертифіката про сертифікацію та/або свідоцтва про атестацію цих індикаторів або приладів обліку.

В матеріалах справи наявний сертифікат відповідності на індикатори, які використані на лічильниках відповідача (за первісним позовом) ( а.с. 4-15 том ІІ) реєстр пломб номерних на індикаторах та висновок експертного трасологічного дослідження № 1855-11 від 13.07.2011 (а.с. 208-229 том 2).

З цих документів вбачається, що індикатори магнітного впливу сертифіковано на виробника ТОВ „Андреал" м. Одеса, а постачання індикаторів для позивача здійснюється Торгівельною фірмою „Ольга і Ко".

Для лічильників відповідача позивачем використано індикатори магнітного впливу червоного кольору з лицьової сторони та з написом „МагнеТ".

Доводи позивача (за первісним позовом) про те, що відповідач (за первісним позовом) внаслідок своїх винних дій допустила порушення зберігання приладів обліку електроенергії і вони вийшли з ладу (зокрема, у акті про порушення № 006744 (а.с. 51 том 1) вказано про видавлення оглядового скла та пошкодження лічильного механізму лічильника; у акті № 006593 (а.с. 44 том 1) вказано про порушення лічильного механізму), суд відхилив, оскільки вважає, що механізм цих пошкоджень, що може вказати на вину відповідача (за первісним позовом), має бути встановленим лише на підставі додаткового експертного дослідження і відповідного висновку, якого у справі немає.

В матеріалах справи наявні копії звернень (за різні роки 2012-2014) до позивача (за первісним позовом) про низьку якість індикаторів магнітного впливу, які відліплються від лічильників ( а.с. 45-50 том 2), тобто ця проблема мала місце ще до складення актів про порушення, які розглядаються у даній справі.

Враховуючи відсутність в справі жодного доказу про те, що відповідач (за первісним позовом) чи її належно уповноважена особа прийняла на відповідальне зберігання лічильники з індикаторами магнітного впливу, то відповідач (за первісним позовом) не може відповідати за випадки пошкодження цих індикаторів.

Таким чином, якщо при проведенні перевірки всі акти про порушення складені за відсутності належно уповноваженого представника СПД ОСОБА_2 та без особистої присутності відповідача (за первісним позовом), а тому суд дійшов вірного висновку, що ці акти неможливо приймати як належні докази у даній справі на доведення фактів порушення відповідачем (за первісним позовом), а тому і нарахування на їх підставі вартості недоврахованої електричної енергії є неправомірним з боку позивача (за первісним позовом).

До аналогічного висновку прийшли господарські суди при розгляді справи 910/9087/14 щодо недоведеності порушення споживачем Правил, оскільки акт про передачу на відповідальне зберігання приладу обліку і пломб підписано від імені споживача неуповноваженою особою (у випадку відносин ПАТ „Черксиобленерго" та СПД ОСОБА_2 його взагалі не було підписано), а інших доказів до матеріалів справи не долучено.

У відповідності до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 2 ст. 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Таким чином, визнання спірного акту незаконним та недійсним має тотожний зміст, а скасування акту, що порушує права особи, сприятиме автоматичному відновленню порушених прав цієї особи.

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання недійсними (незаконними) та скасуванням рішення комісії Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" в особі Черкаського району електричних мереж, які оформлені протоколами комісії з розгляду актів про порушення ПАТ „Черкасиобленерго" Черкаського міського РЕМ:

від 13.05.2015 № 13, 14, 15, 16;

від 20.05.2015 № 30, 31;

від 17.06.2015 № 43, 44;

В частині вимоги про стягнення з позивача на користь відповідачки 20 000,00 грн. моральної (немайнової) шкоди судом встановлено наступне:

У відповідності до роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

За загальним правилом, у позовній заяві щодо вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачем має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Оскільки відповідачем (за первісним позовом) не було надано суду правову підставу (норма спеціального законодавства у галузі електроенергетики) для стягнення з позивача моральної шкоди та не вказано принцип розрахунку 20 000,00 грн. як моральної шкоди, заявленої до стягнення, то в цій частині зустрічний позов є не доведеним а як наслідок не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також не підлягає до задоволення за рахунок позивача (за первісним позовом) стягнення на користь відповідачки понесених нею витрат на правову допомогу в сумі 6300,00 грн.

Оскільки позивач не довів правомірність своїх вимог за первісним позовом про розірвання договору між сторонами № 2255 про постачання електроенергії, а також не було доведено належними і допустимими доказами порушень з боку відповідачки ПКЕЕ, про що складено наявні у справі акти про порушення, то суд вважає, що підстав для припинення електропостачання щодо відповідачки немає і вона вправі й надалі користуватися послугами енергопостачання власних кіосків за договором № 2255 від 20.09.2004, колегія суддів суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні первісного позову та частковим задоволенням зустрічного позову.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району мереж залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2015 у справі № 925/1281/15 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району мереж (18000, м. Черкаси, вул. Благовісна 166; ідентифікаційний код: 25204608) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (18000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 5071 (п'ять тисяч сімдесят одну) грн. 00 коп. витрат за адвокатські послуги. Видати наказ.

Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 925/1281/15 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко